Засіб утворення комічного в усмішках О. Вишні

м. Керч 2010 рік

Остап Вишня -- видатний український письменник-гуморист. Творчість Остапа Вишні стала чистим золотим самородком у скарбниці українського гумору. Остап Вишня не дуже рано розпочав літературну діяльність. Йому вже йшов четвертий десяток, коли в газетах з'явились його перші твори. Талант гумориста дедалі розквітав, і вже через кілька років його могутній сміх заволодів серцями мільйонів читачів. Мабуть, з часів Котляревського не сміялась Україна таким життєрадісним, таким іскрометним сміхом», -- сказав про нього Олесь Гончар. І це дійсно так. Читаючи твори письменника, ми завжди щиро посміхаємось, бо кожне його слово несе світло і радість. Цей талановитий письменник збагатив українську літературу такими жанрами, як гумореска, памфлет, фейлетон, ввів новий жанр гумористичного оповідання -- усмішку. І у кожному творі ми бачимо творче «я» автора: його іронічну усмішку, влучність, дотепність, лаконізм. Всі твори Остапа Вишні дуже хороші, веселі і повчальні.

Остамп Вимшня (Павло Михайлович Губенко) (13 листопада 1889 -- 28 вересня 1956, Київ) Народився на хуторі Чечва біля містечка Грунь Зіньківського повіту на Полтавщині (нині Охтирський район Сумської області) в багатодітній (17 дітей) селянській сім'ї. Закінчив початкову, потім двокласну школу в Зінькові, згодом продовжив навчання в Київській військово-фельдшерській школі, після закінчення якої (1907) працював фельдшером -- спочатку в армії, а з часом -- у хірургічному відділі лікарні Південно-Західних залізниць. Та, як згадував письменник, він не збирався присвятити себе медицині -- тож, працюючи в лікарні, займався самоосвітою, склав екстерном екзамен за гімназію і у 1917 вступив до Київського університету; одначе скоро залишив навчання і повністю віддався журналістській і літературній праці. В цьому ж році (1919) майбутній письменник потрапив у полон до більшовиків разом з декількома тисячами бійців української армії, важко хворих на тиф. У той час Павло Губенко був начальником медично-санітарного управління Міністерства залізниць УНР.

У його розпорядженні знаходилися всі залізничні госпіталі, в яких лежали хворі офіцери і козаки Української Галицької армії і армії УНР. 1933 гуморист був звинувачений в контрреволюційній діяльності й тероризмі, зокрема в замаху на товариша Постишева під час жовтневої демонстрації, і незаконно репресований. Зміг повернутись до літературної праці лише 1943. Остап Вишня проводив і велику громадську роботу. Він брав участь у діяльності літературних об'єднань «Плуг» і «Гарт». Після війни Остап Вишня став членом редколегії журналу «Перець» і активним його співпрацівником. Повернувшись із заслання, отримав квартиру в будинку письменників Роліт, де мешкав до 1952 р. У 1955 був реабілітований судовими органами. Помер 28 вересня 1956 року.

Твори

· Зенітка (1944)

· Бекас (1945)

· Вальдшнеп (1945)

· Ведмідь (1945)

· Лисиця (1945)

· Вовк (1945)

· Заєць (1945)

· Зенітка

· Ленінград і ленінградці (1945)

· Дика гуска (1946)

· Дика коза (1946)

· Перепілка (1946)

· Лось (1946)

· Дикий кабан, або вепр (1946)

· Дрохва (1946)

· Екіпіровка мисливця (1947

· Дилда (1948)

· З крякухою на озері (1948)

· У ніч під Новий Рік (1950)

· Короп (1951)

· Лебідь (1951)

· Фазани (1952)

· Отак і пишу (1954)

· Перший диктант (1955)

· Щука (1956)

· Збірка «Мисливські усмішки» (1956)

«Який би я був щасливий, якби своїми творами зміг викликати усмішку, хорошу, теплу усмішку...Ви уявляєте собі: народ радісно Всміхнувся!» -- занотував колись у своєму щоденнику чародій сміху Остап Вишня. Мрія великого чародія сміху здійснилася -- його твори й сьогодні викликають теплі посмішки у людей.

Художньо-образна структура його реалістичного письма формувалася на основі трьох видів словесного мистецтва: літератури, публіцистики й усної народної поезії, розмовної народної мови. Так виникла розмаїта художня палітра усмішок, які відзначаються доступністю, стислістю, ясністю, внутрішнім динамізмом. Щоправда, в Остапа Вишні немає якогось одного жанру «усмішка», це скоріше родове поняття. Сам письменник цим терміном називав такі далекі за своїми суспільними й естетичними функціями жанрові форми, як фейлетони, репортажі, гуморески, новели, рецензії, шаржі, пародії, реп'яшки -- маленькі, на кілька рядків фейлетони про факти дня, людей, з обов'язковою дотепною кінцівкою. Але всіх їх об'єднує спільна риса -- яскраво виражена комічність образної системи і особливо мови, тому до кожного жанру можна додати прикладку -- «усмішка». Крім того, у кожному творі наявна присутність «усміхненого» дотепного народного оповідача, образ якого хоч і не тотожний образу автора, але вони споріднені між собою. Введення такого образу дало авторові можливість широко використовувати розповідь, яка своєю формою, лексикою, фразеологією, синтаксичними конструкціями наближається до народної розмовної мови.

Усмішка -- це різновид фейлетону та гуморески. Ввів цей термін сам Остап Вишня. Пізніше він писав: "Хоч «фейлетон» уже й завоював у нас повне право на життя, та, на мою думку, слово «усмішка» нашіше від «фейлетону». Автор «Вишневих усмішок» освоює і далі розвиває традиції вітчизняної та світової сатиричної літератури й народної творчості. Передусім традиції класиків (Гоголя і Шевченка, Щедріна і Франка, Мартовича і Чехова).

Оповідна манера усмішок Остапа Вишні дає йому змогу наблизитися до широкого кола уявних слухачів (читачів), оскільки імітує ситуацію безпосередньої розмови з ними. Такого «ефекту присутності» авторові допомагає досягти ціла система звертань, запитань оповідача до самого себе і до читачів («А що скоїлось, Кіндрате Івановичу?», «А що таке, діду?», «Дозвольте запитати: а що таке роззброєння?»), традиційних зачинів («Розкажу я вам, братця, яка трагічна пригода сталася в одному дуже кооперативному місті…»), іронічних порад, а також тверджень, визначень, доказів, натяків. У своїй системі засобів комічного Остап Вишня важливу роль відводив іронічно перефразованим народним приказкам, прислів'ям, фразеологічним зворотам, переінакшеним уривкам казок, анекдотів, небилиць тощо.

Майстерно використовуючи такі жанрові засоби, як гротеск, гіпербола, Остап Вишня досягає величезного викривального ефекту. Гротеск -- тип художньої образності, який ґрунтується на примхливому поєднанні фантастичного і реального, прекрасного і потворного, трагічного і комічного, життєподібного і карикатурного. Гіпемрбола -- вид тропа. Стилістична фігура явного і навмисного перебільшення для посилення виразності і підкреслення сказаної думки. Наприклад: «я говорив це тисячу разів» або «він ходить з черепашачою швидкістю». Комічна поетика усмішок характеризується також уживанням емоційно забарвлених, містких неологізмів авторського походження. Наприклад, в ранніх творах на соціально-політичну тематику зустрічається багато неологізмів, утворених від імен і прізвищ буржуазних політиків: «Закерзонило по всім білім світі, і над радянськими республіками закерзонилось...» («Як Керзон у Білому морі рибу ловив і що з того всього може вийти»), «Перелюденндорфилось» (назва фейлетону) та багато інших дають сатиричну характеристику певного історичного періоду в міжнародному житті. Значного ефекту письменник досягає також за допомогою неологізмів, утворених за принципом каламбуру: «Герта Трінкенбрінкен» («Наша земля! Радянська земля!»), перифразу: «радіостанція Ка-Ка-Сі» («Реферат по-англійському»), контамінації: «князь Задерихвостенський» («У школі»). 4

Для викриття негативних явищ автор користується ефективною зброєю сатирою. Він творить гротескно-фантастичні сцени, де «входящі» та «виходящі» папери стають персоніфікованими учасниками бюрократично-канцелярського дійства («Не викрутяться»); вдається до іронічного зіставлення знівельованого канцелярського стилю з живим народним мовленням («Отака мати...»). В усмішках Остапа Вишні -- розмаїття художніх форм, неповторність гумористичного письма, жанр фейлетону й малого фейлетону, документального твору і гумористичне оповідання («Село згадує», «Дід Матвій», «Ярмарок»).

В Остапа Вишні багатий і різноманітний арсенал лексико-стилістичних засобів, сюжетних, ситуаційних прийомів, які визначають мистецьку своєрідність його усмішок, фейлетонів, оповідань. Він майстерно застосовує прийом зіставлення та поєднання в межах одного твору різних лексичних «шарів» і стилів -- побутової та політичної, літературної та ділової, «протокольно-канцелярської» мови, високого, ліричного і буденного стилів. Джерело таких мовностилістичних прийомів і засобів -- « мовна практика народу, літературна класика (І. Котляревський, Т. Шевченко, М. Гоголь).
Щедрий талант видатного гумориста здається невичерпним своєю дотепністю, ласкавою усмішкою, гострим сатиричним словом. Його твори несуть людям радість, наснажують оптимізмом, благородними, добрими почуттями.

Остап Вишня, вірний своєму високому покликанню, був справжнім новатором, першим, хто прокладав шлях українській сатирі та гумору за нових умов, часто для цього жанру несприятливих, що відбилося на життєвій та творчій долі автора.

У своїй творах Остап Вишня найбільше атакував слабкості свої, своїх земляків, вважаючи, за Гоголем, що «кому вже немає духу посміятися з власних хиб своїх, краще тому вік не сміятися». Особливо нещадно висміював Вишня слабість в українців інстинкту громадської і національної єдності, їхню інертність, всі ті анахронічні риси в психології та мисленні українця, що так дорого обійшлись і обходяться Україні.

Остап Вишня здобув визнання самобутнього майстра української сатири і гумору

письменник гуморист вишня життя творчість

Бібліографія

o Бібліотека школяра. 2008 - http://www.ukrtvory.com.ua/

o Вишня Остап Усмішки.- К.: Дніпро, 1969.- 477с.

o Володимир Брюґґен "Віртуальний підручник з української літератури Еврика! 7-11 класів - http://eureka.ucoz.ua/

o «Образование» KM.RU (головна) - http://student.km.ru/

o Семенюк Г. Ф., Ткачук М. П. «Срібний птах» Київ «Освіта». - 2004-2006 Частина перша. - 511 с.

o Сучасний російсько-український, українсько-російський словник.- Донецьк: БАО, 2004.- 384с.

Размещено на Allbest.ru