Особливості функціонування фразеологічних синонімів у художній тканині повісті І. Франка "Захар Беркут"

Саме тому так багато фразем на позначення інтелектуальної діяльності людини містять компонент голова, думка, розум.

Проте у Франковій повісті осереддям думки є і серце, що цілком відповідає кордоцентричності українського національного характеру: “Але й боярин сидів тепер якийсь невеселий: його рішуче серце тисли, очевидно, якісь важкі думи” (73). Фразему поширено епітетами, котрі емоційно насичують текст, надаючи ситуації мислення, роздумування: серце рішуче; думи важкі.

Художня майстерність І. Франка виявляється у розумінні найтонших нюансів семантики фраземи. Зміна іменника голова / розум лексемою серце у звороті майнула (сяйнула, блиснула, мигнула) [в голові] створює метафоричний образ, який вражає своєю глибиною: Мирослава потрапляє в смертельну небезпеку; ранена ведмедиця ось-ось вб'є її; Максим настільки тривожиться долею дівчини, що думка про її порятунок приходить не в саме серце: “Максим перший отямився. В його серці, смілім і чистім, як щире золото, відразу блиснула щаслива думка, котра тут же перемінилася в незламне рішення” (23).

Обидва оказіональні синонімічні фразеологічні звороти поширені означеннями, вказують на глибину думки, її важливість для персонажа.

2.3 Синонімічні ряди , що позначають фрагменти людських взаємин

Фразеологізми зі значенням „битися/захищатися”.

Фразеологічний зворот стати грудьми має значення „мужньо, самовіддано виступити на захист кого-, чого-небудь” (ФСУМ, II, 860). Саме в цьому значенні використано фразеологізм у тексті повісті, напр.: “Адже ж кождий із них не раз у своїх дитячих і молодечих снах бачив себе в битві, в небезпеці, в кривавій боротьбі з ворогом, і бажав, і молився, щоб сон стався явою, щоб довелося йому колись ставати грудьми в обороні свого краю” (87).

Боротися, захищати кого-, що-небудь позначає вислів заступати своїми грудьми, тобто боронити: “Любо було глядіти на ті здорові, рум'яні лиця, розігріті мужньою відвагою і гордим почуттям того, що їм прийдеться заступати своїми грудьми все, що найдорожче у них на світі, що на їх оружжя зложено велике діло”(101).

Лексична заміна дієслівного компоненту фразеологізму ставати - заступати надає йому згущення значення. Лексема заступати уживається у переносному значенні “захищати, боронити кого-, що-небудь від нападу, ворожих дій і т. ін. ” (СУМ, III, 337). Засобом експресивності виступає і введення додаткового компоненту своїми, який доповнює і конкретизує значення фразеологізму.

Значення фразеологізму піднімати зброю у словнику визначається як „воювати з ким-небудь або намірятися вбити когось” (ФСУМ, II, 636 - 637).

У контексті повісті значення ідіоми піднімати оружжя семантично наближено до значення битися, воювати, захищати (у даному випадку свою землю від війська Чінгісхана): “Невже ж зухвалість ваша така безмежна, як і ваша дурнота, що ви хотіли би піднімати оружжя на військо великого Чінгісхана, нині безперечного пана всієї Русі? Піддайтеся йому без бою, то він помилує вас”(88).

Заміна компоненту зброя на архаїчну лексему оружжя є прикладом творчого використання багатства мови зі стилістичною метою.

Архаїчного колориту надає оказіональний метафоричний вислів ставити чоло у значенні битися / прийняти бій, напр.: “Але скритися, втікати не уходило, - треба було ставити чоло, будь-що” (18).

Зі значенням боротися, битися вживається письменником зворот стали до бою, напр.: “В твоїм імені стали ми з ним до смертельного бою... ” (131).

У реченні фразему поширено епітетом смертельного (бою) і займенниками, що визначають об'єктно-суб'єктні відношення - ми з ним (тухольці з ворогом)/

Фразеологічні синоніми зі значенням „убити, знищити /битися/ захищати”

Синонімічний ряд фразеологічних одиниць на позначення дії убити досить чисельний: позбавити життя кого; обірвати життя кому, чиє; вкоротити віку (життя) кому; випустити дух з кого, зневажл. ; пролити кров чию; пустити кров (кровицю) кому, чию; випустити душу з тіла кому; випустити кишки з кого, кому, знважл. ; обагрити руки кров'ю чиєю; покласти на вічний спокій кого; спровадити на той світ кого; зробити амінь (кінець) кому, заст. (СФС, 126).

І. Франко у повісті „Захар Беркут” змальовує протистояння добра і зла (тухольської громади і князівсько-боярської держави, тухольців і татар нової і старої віри, різних світоглядів) за допомогою контрастних характеристик, властивих народнопоетичним жанрам (легенді, казці, думі). Зло і його носії, як і у фольклорних творах, він подає у темних, зловіщих тонах. Добро постає в ореолі святості, романтичної піднесеності, величі. Жорстокість образів ворогів розкривається за допомогою синонімічних зворотів, семантичним центром котрих є іменник кров і стрижневим словом, яке позначає дію - убивати - проливати.

Фразеологічний зворот проливати кров має значення:

гинути, вмирати, відстоюючи щось, захищаючи кого-, що-небудь;

вбивати когось, завдавати нищівного удару кому-небудь (ФСУМ, II, 708).

Перше значення простежується у реченнях: “ - Ні, ми не попустимо їм того! - крикнула разом однодушно громада. - Станемо в обороні своєї свободи, хоч би і прийшлося нам і останню краплю крові пролити” (50), “ - У двадцятьох битвах я проливав свою кров” (59), “ - Свою кров проливати, боярине, се ще не заслуга. І розбійник не раз проливає свою кров, а його за те вішають” (59).

Використання фразеологічних одиниць у першому значенні передбачає ситуацію, коли людина проливає свою кров, воюючи, беручи участь у битвах. Останні два приклади ілюструють, настільки тонко автор розуміє святість поняття проливати кров.

Реалізація значення фразеологізму проливати кров залежить від позиційно-граматичного оточення - об'єкт, суб'єкт: проливати кров - чию?, проливати кров - за кого, за що. Різнотипність структури фразеологічної одиниці свідчить про їх багатозначність (полісемію). Прикладом розмежування за допомогою суб'єктно-об'єктної позиції є речення “Відмалку виріс він у глибокім почуванні своєї єдності з громадою і святості громадської волі, тож і тепер, коли зовсім не впору для його серця на нього впав почесний вибір громади - прогнати з громадських земель ворога громади, якого бачили тухольці в боярині, - і тепер він не смів відмовитися від того поручення, хоч серце його рвалося і краялося на саму думку, що буде мусив стрітися з Мирославою, з її батьком як з ворогами, що буде, може, мусив боротися боярськими лучниками або і з самим боярином, проливати кров людську в очах тої, за котру він сам готов був свою кров пролити” (83).

Друге значення фразеологізму проливати кров - убити - реалізується у реченні: “Ми дали слово бояринові, що стрітимо вас вороже, але ми не давали йому слова проливати вашу кров, і проливати її за неправду” (85).

Синонімічною до звороту проливати кров чию у значенні убивати є фразема хотіти крові чиєї, яка носить характер оказіональної одиниці, оскільки утворена автором за зразком вихідної - хотіти пролити чиюсь кров: „Але ні, - думав собі Максим, - коли схоче моєї крові, я не буду боронитися, я наставлю йому свої груди добровільно, нехай б'є!... ” (83).

значення окремих фразеологічних одиниць іноді можуть асоціюватися із поняттям на позначення предметів, явищ, дій за суміжністю у просторі, часі [1, 36].

У повісті використано низку фразеологічних одиниць на позначення дії вбити / убити, семантичним центром яких є лексема рука як та частина тіла людини, яка тримає зброю, яка приносить смерть, загибель комусь, напр.: “Бо поки ще монголи будуть живі, то, певно, не випустять нас живих із своїх рук” (140). Фразема Не пускати (кого, чого) з рук відома зі значенням “тримати біля себе кого-, що-небудь” (ФСУМ, I, 99).

Означення живих при займенникові нас надає зворотові нового значення - убивати. Синонімічним є значення звороту не уйдете моєї руки. Вислів не минути рук чиїх, кого має значення: 1. Бути схопленим ким-небудь, попастися комусь. 2. Бути побитим кимсь (ФСУМ, I, 488).

лексичне оточення фраземи свідчить про інший відтінок значення: загинути від руки (моєї). Дієслово не уйдете приносить додатковий відтінок значення - неминущість загибелі, напр.: “ - ні вже, - кричав він, - сим разом не уйдете моєї руки! - І своїм важким топором повалив першого стрічного противника, що вчора ще був його найвірнішим лучником” (95).

значення „робити замах на кого-небудь, намагатися убити когось” (ФСУМ, 2, 636) має зворот підняти руку (на кого).

У тексті повісті вислів має значення „не зроблю замах на життя”, напр.: “ - Лишись! Богом кленусь, що не підійму руки своєї на нього!” (82), виступає в антонімічних смислових зв'язках до вислову піднімати руку, напр.: “ - О знаю, знаю, що се значить! - скрикнула Мирослава. - Ну, розуміється, ти боярин, де ж би ти піднімав руку на смерда” (82).

Тотожним за значенням є фразеологізм заткнути гортанку. Синонімічне значення виявляється у контексті: “Мовчи, смерде! - перебив малим криком Тугар Вовк. - Рука моя судорожно стискає рукоять меча, щоб заткати ним твою грубу гортанку” (36).

В українській мові вислів заткнути рота (пельку, гортанку) комусь означає „примушувати кого-небудь замовкати, не давати змоги висловитися” (ФСУМ, I, 319). Поширення звороту додатком мечем (заткати) надає іншого смислу: убити, тим самим зупинивши розмову співбесідника (опонента).

Фразеологічні синоніми зі значенням „знищити”

Синонімічний ряд фразеологічних зворотів зі значенням знищити складають дієслівні фраземи зрівняти з землею; стерти з лиця землі / зітерти з лиця землі, ужиті на позначення “вбиваючи, нищачи і т. ін. , припиняти існування кого-, чого-небудь, призводячи до загибелі, смерті” (СУМ, III, 664).

Синоніми зрівняти з землею і стерти з лиця землі мають поняттєву спільність - позначають одне поняття знищити; являють собою структури, які будуються на основі спільної семи земля (як найнижча точка, до якої може дійти руйнація, знищення); мають спільні граматичні ознаки. Відрізняються фраземи інтенсивністю дії.

Зрівняти із землею - “зруйнувати повністю, знищити вщент” (ФСУМ, I, 345). У повісті фразему використано саме у такому значенні. Дієслово-домінанта зрівняти вжито в інфінітивній формі, напр.: “ - Для того, - сказав боярин з силуваним супокоєм, - що ті твої добрі люди, а поперед усіх той старий чорт, батько твого укоханого Максима, ухвалили на своїй раді вигнати нас із села, розвалити наш дім і зрівняти його з землею!” (67).

розвалити дім і зрівняти його з землею - кара, яку присуджує громада кожному, хто не хоче жити за законами честі і справедливості. Тому цей зворот є свого роду формулюванням: “батьки наші казали нам: шкідного і непотрібного члена громади, розбійника, конокрада або постороннього, що без волі громади забирав би громадські землі, з родиною такого прогнати з границь громадський, а дім його розвалити і зрівняти з землею”(58).

Метафоричний вислів загладити навіть слід твого буття виконує ту ж семантичну функцію що й зворот зрівняти з землею, напр.: “за три дні віднині прийдуть наші люди, щоб розвалити твій дім і загладити навіть слід твого буття у нас” (59).

Семантичне зближення висловів у певному контексті дозволяє назвати їх контекстуальними синонімами.

Лексема загладжувати уживається зі значенням “робити гладким, вирівнювати, розправляти що-небудь” (СУМ, III, 78).

Іменник буття в українській мові має стилістичне навантаження у значенні „життя, існування” - уроч. (СУМ, I, 266) і рідко вживається у значенні „перебування” ((СУМ, I, 266). І. Франко скоріше використав лексему як компонент фразеологізму у значенні „перебування”.

У конототивному аспекті фразема має більшу емоційно-оцінну та впливову силу, вищий ступінь інтенсивності дії. Більшої емоційної наснаженості надає лексичне оточення і мета висловлювання (Захар Беркут висловлюється у момент найвищого збурення й гніву). Крім того, Захар Беркут звертається до сонця як до вищого язичеського божества, яке має силу звершити будь-що, покарати будь-кого, тому текст набуває грізної експресії: “ - Сонце преясне! - сказав він. - Ти, благотворне, вольне світило, не слухай тих огидних слів, які осмілився сей чоловік сказати перед лицем твоїм!... І коли там, у тім Галичі, довкола князя наплодилось багато таких людей, то зітри їх із лиця землі, але за кару не почути разом із ними всього нашого народу!” (54).

2.4 Синонімічні фразеологізми на позначення емоційних станів та почуттів фразеологічні синоніми зі значенням „гніватися”

Для вираження стану людини, коли вона відчуває роздратування різної сили і характеру впливу його в українській мові існує низка синонімічних фразеологічних зворотів:

Гніватися - важким духом дихати на кого; вогнем (пеклом, полум'ям) дихати на кого; бісом дивитися на кого; скреготати зубами; рвати і метати; кидати вогнем - блискавицею; кидати (вергати) громи (громами); впадати в гнів (СФС, 22).

Поняття гніватися позначає стан нервового збудження, який супроводжується почуттям сильного обурення. Лексема гніватися позначає “виражати гнів, роздратування; сердитися” (СУМ, ІІ, 94).

Дієслово сердитися зі значенням “бути в стані гніву, роздратування, гніватися” (СУМ, ІХ, 132) є синонімом до гніватися.

Лексема сердитися виражає менш інтенсивну і менш глибоку емоцію, яка, проте, може залишатися в душі людини досить довгий час.

У повісті І. Франка змальовано бурхливі емоції, які виявляються досить сильно за допомогою фразеологічних зворотів. Так, Тугар Вовк відчуває настільки інтенсивне почуття, що гнів аж сліпить його: “ - Таточку, таточку! - говорила з слізьми Мирослава. - гнів проти тухольців засліпив тебе і пхає тебе до загибелі” (71).

вислів передає стан людини, при якому вона не здатна відповідати за свої вчинки, контролювати їх.

Засліплювати очі чиї, кому, кого, на що означає “позбавляти здатності чітко мислити, правильно сприймати навколишню дійсність” (ФСУМ, І, 317).

Переносно-образні вислови гнівом спалахнув, полум'ям спалахнув передають емоцію, яка виникає раптово і дуже інтенсивно, напр.: “Тугар Вовк полум'ям спалахнув на таку мову, якої він ще не чув відроду” (108), “Гнівом спалахнув гордий боярин” (115).

Негативні емоції змінюють зовнішність людини: змінюється міміка обличчя, темп, гучність та інтонації мовлення, активізується або притуплюються жестикуляція і рухи тіла. Надзвичайно напружений емоційний стан героя відображається на його зовнішності, напр.: “В тій хвилі ввійшов боярин, понурий і червоний. Хмара гніву і невдоволення висіла на його чолі” (118). Образний вислів хмара гніву висіла на його чолі передає всю глибину душевного дискомфорту героя.

Компонентом висловів, які передають стан емоційного збудження, гніву є лексеми спалахнув (асоціації з полум'ям, вогнем) і хмара гніву (асоціація з грозовою хмарою, яка нависає і загрожує вдарити блискавкою чи розлитися дощем). Фразеологи пояснюють виникнення таких висловів тим, що людина підсвідомо здатна пояснювати причини душевного та фізіологічного дискомфорту, асоціюючи їх з уже відомими їй явищами природи. Справді у фольклорних творах поширеним є паралелізм, тобто відтворення душевного стану людини через стан природи. В українській мові існує група висловів, які зображають „почуття жестом” (За О. потебнею). В. Виноградов виділив „широке коло метонімічних зворотів, що відносяться до вираження внутрішніх переживань за допомогою міміки, жесту і т. ін” [5, 180].

В. Ужченко і Л. Авксентьєв серед фразеологізмів, що називають жести і міміку, виділяють метонізми, які виражають злість людини (тупотіти ногами), її відчай, розпач (рвати на собі волосся), незадоволення (кривити губи), нерішучість (переминатися з ноги на ногу), погрозу (хапатися за паска); ними передаються застереження (прикладати палець до губів), збайдужіння (стиснути плечима), здивування (широко відкривати очі) та ін. [58, 108].

Такого роду фразеологізми передають почуття гніву героїв повісті, напр.: “бурунда побачивши ворогів і таке їх воювання, аж зубами заскреготів і за зброю вхопився, але його гнів був даремний; навіть закроєні стріли його туркоманів не могли досягнути сміливих тухольців” (148).

В українському національному світогляді символом внутрішнього стану людини виступає душа (серце). Душа і серце є осередком наших почуттів.

Почуття гніву, яке не дає людині спокою, переповнює і мордує її, передає вислів гнівом налити думи, який у контексті речення семантично поєднується із висловом горе наповнило серце: “горе наповнило гіркотою моє серце, гнівом налило мої думи” (71). Почуття передано дуже піднесено і поетично.

Фразеологізми синоніми зі значенням „плакати”

Для відтворення душевного стану, спричиненого якоюсь прикрою подією, розчаруванням, горем, втратою тощо, в українській мові існує ряд синонімів зі значенням плакати: пускати сльози (сльозу) [з очей]; втирати сльози (сльозу); ранити (роняти) [дрібні] сльози; лити (виливати, проливати) [дрібні] сльози; умиватися (обливатися, заливатися і т. ін. ) [дрібними (гіркими)] сльозами та ін. (СФС, 94-95).

У лексико-семантичній групі фразем на позначення емоційно-психічного стану плакати (плакати - лити сльози (з горя, з болю, зворушення та ін. ) (СУМ, VІ, 558)) семантичним центром виступає лексема сльоза (сльози) як зовнішній вияв емоцій.

Дієслова-компоненти фразеологічних зворотів передають інтенсивність емоції її силу, тривалість. Так, наприклад, блискотять сльози позначає стан легкого збудження, зворушення, викликаний розмовою, розповіддю, напр.: “І коли часом стара бабуся, сидячи в запічку та прядучи грубу вовну, почне розповідати дрібним унукам про давню давнину, про напади монголів-песиголовців і про тухольського ватажка Беркута, - діти слухають тривожно, в їх сивих оченятах блискотять сльози” (10).

Описовим зворотом капнули сльози передано емоційний стан героя, який довго стримував сльози: “Не видержав Тугар Вовк, капнули сльози з його старих очей” (70). Вислів позначає досить стриманий, контрольований вихід емоції.

Довго стримувана емоція, яка знаходить раптовий вихід через сльози, реалізується дієсловом бризнути, напр.: “Мирослава не витерпіла тих їдких докорів, - гарячі сльози бризнули з її очей” (68), “Втім разом кинулася на шию Максимові, а гарячі сльози бризнули з її очей” (153), “Мирослава відвернулася при тих словах, щоб скрити від батька і від Максима довго одержувані сльози, що тепер бризнули з її очей” (116).

Тривалість пригніченого емоційного стану письменник передає, використовуючи в звороті дієприслівник отираючи (сльози), напр.: “ - Куди ми Ідемо, коли нас вигнано з Тухольщини? - Спитала нараз Мирослава, отираючи рукавом сльози і підводячи догори голову” (68), “Тільки Мирослава хлипала голосно, втираючи рясні сльози, що котились по її лиці” (127).

Фразеологічні звороти поширюються означеннями-епітетами, які увиразнюють та емоційно насичують їх значення - сльози гарячі, рясні, довго стримувані. Найвищу степінь інтенсивності емоції передано фразеологічними одиницями, стрижневим компонентом яких є дієслова лити / заливати / обливати / дати воля (сльозам), напр.: “Мов гадюки, вертіли її серце ці питання, і вона дала сльозам волю і плакала, мов з життям своїм прощалася” (80).

Використаний у реченні прийом градації передає наростання емоційного стану: фразему дала волю сльозам емоційно доповнює дієслово плакала як? (мов з життям своїм прощалася).

Дати волю сльзам - плакати не стримуючись (СФС, 95); нестримно плакати, ридати (ФСУМ, І, 204).

Сильний плач, ридання передається фраземою обливати / обливатися сльозами - дуже плакати над ким-, чим-небудь (ФСУМ, ІІ, 569), напр.: “А вона, мов ясочка, припадала край нього, слізьми обливала його тяжкі пута, змивала з рук його засохлу кров” (115).

Художня образність, створена за допомогою двох скомпонованих висловів слізьми обливала (тяжкі пута) і змивала (з рук засохлу кров), наближається за стилем і силою до народно-поетичної.

Стрижневим компонентом у звороті зі значенням плакати виступає дієприслівник, напр.: “ - ні, се ти, ти не любиш мене, - сказала вона, заливаючися слізьми, - і я не знаю, що відвернуло твоє серце від мене?” (68).

Силу емоцій героїні здебільшого передано дієсловом заливати/обливати слізьми. Ще один приклад: “Ридаючи вона впала батькові до ніг і обнімала руками його коліна, обливала слізьми його руки” (70). Емоційне переживання зображено у реченні через яскраві жести, рухи, вислови, які, взаємодоповнюючи один одного, створюють надзвичайно потужний художній ефект. Майстерність письменника виявляється в описах сильних емоцій з особливою силою: “їдовитий голос боярина стався при кінці якимсь м'яким, тремтячим, зворушуючим, так що Мирослава вибухнула голосним плачем і кинулуся батькові на шию гірко ридаючи” (70).

Синонімічний ряд зі значенням „страждати, зазнавати душевного болю / завдавати душевного болю”

В українському культурному ареалі серце/душа виступають символом внутрішнього психічного стану людини, місцем локалізації її емоцій і „високих” бажань, пов'язаних із задоволенням духовних потреб: душа (серце) радіє, тішиться, болить, поривається, тривожиться, не приймає [14, 41].

Душа і серце (серце в переносному значенні „осередок почуттів, переживань, настрою людини”) (СУМ, IX, 142), будучи абстрактними поняттями, метафорично переосмислюються в образах повісті, позначаючи конкретні почуття, стани, емоції. Значення „зазнавати болю, страждання, муки” ідентифікують фраземи серце скиміло; різало серце; серце рвалось і краялось; вразили серце; вхопило за серце; вкололо в серці; ранило душу і заскиміло серце, напр.: “Заскиміло серце і в старого Захара Беркута, коли поглянув на тих молодих і подумав собі, як то пишно визначувався би серед них його Максим” (101), “Так потішав себе старий Захар, але серце його скиміло глибоко: надто сильно, всією силою своєї душі він любив свого наймолодшого сина” (100).

Серце болить / щемить - вираз, який позначає душевний біль, напр.: „Невже ж се може бути? - блиснуло в його голові, і знов потемніло, і щось защеміло в його серці”(131), “Серце її боліло дуже і вона чула, як у ньому одна за одною рвалися найсильніші й найсвятіші нитки - нитки дитячої любові і поважання” (73).

Фразеологізм щемить / защеміло серце позначає “хто-небудь печалиться, тужить, страждає” (ФСУМ, II, 798). Синонімічним у цьому ряді фразем є вислів щемить в глибині душі, напр.: “Якісь таємничі, тривожні, болючі чуття опановують його серце під час молитви; щось щемить в нього в глибині душі.” (99)/

У наведеному реченні використано два сталі вирази (чуття) опановують його серце, щемить в глибині душі, які актуалізують зміст речення, увиразнюють його психологічний зміст. Крім того, у виразі щемить в глибині душі на основі спільного компонента душа схрещено дві фраземи: в глибині душі (У глибині душі - “внутрішньо, потай від інших, відверто для себе” (ФСУМ, I, 175)) і щемить у душі (хто-небудь печалиться, тужить, страждає (ФСУМ, II, 798)).

Цікавим творчим прийомом використання мовних одиниць в художньому творі є контамінація фразеологізмів - прийом, за допомогою якого нова фразеологічна одиниця виникає внаслідок накладання одна на одну вже наявних і взаємопроникнення їх словоформ [39, 37].

У тканині художнього тексту повісті наявні контаміновані одиниці, які відіграють роль особливо експресивного стилістичного засобу образності, напр.: “... і тепер він не смів відмовитись від того поручення, хоч серце його рвалося і краялось на саму думку , що буде мусів стрітися з Мирославою, з іі батьком як з ворогами... ” (83), “Мов мертвий, глядів Максим на пожежу: йому здавалось, що в його грудях щось обривається, щось палахкоче й ниє... ” (111).

Контаміновані фраземи часто-густо виступають засобом вираження поняття завдавати душевного болю, мук.

Схрещування в одному виразі двох або кілька фразеологічних одиниць є поширеною структурно-семантичною модифікацією фразеологізмів [42, 31]. Оказіональна фразеологічна одиниця поєднала компоненти двох різних за значенням фразем. Схрещування фразеологізмів - це досить поширений прийом у літературній практиці письменника: для змалювання глибини психологічних станів, глибини переживань героїв І. Франко використовує вислів у глибині душі (серця), замінюючи компонент у глибині на прислівник глибоко: серце його скиміло глибоко (100); у серці глибоко вкололо (67); щемить у глибині душі (99): “Рука його мимоволі вхопила за меча, але в тій хвилі щось так глибоко, так важко заболіло в його серці, що рука ослабла, впала, мов глиняна,... ” (108).

Граматичні зміни фразеологізмів не несуть суттєвої трансформації його семантики. Вони свідчать про майстерне використання фразем у конкретному контексті. За таких умов не виникає новий фразеологізм, а лише конкретизується його образ.

Схрещування в одному вислові двох фразеологічних одиниць є також прикладом зображальної майстерності автора, напр.: “Стогнання ранених, зойки конаючих, скажені крики убійців - усе те змішалося в якусь пекельну гармонію, що різала вухо і серце, лунаючи під отим усміхнутим ясним сонцем,... ” (94).

Пор.: ранити душу (серце) уживається зі значенням “завдавати кому-небудь душевного болю, страждань” (ФСУМ, ІІ, 730); різати / різонути вуха (вухо, слух) - “неприємно, різко, грубо звучати (про звуки)” (ФСУМ, ІІ, 737); різати / різонути ножем - “завдавати душевних мук, переживань” (ФСУМ, ІІ, 738).

Оказіональний зворот письменник створив, використавши відтінки значень різних за змістом одиниць, внаслідок чого у контексті виникає семантична двоплановість: звуки, які виникають, і картина кривавого бою завдають болю, ріжуть вухо і серце.

Компаративні фразеологізми (термін А. Пономаренка) викликають відповідні емоції читача. Так, наприклад, порівняльний зворот мов острі ножі посилюють, емоційно насичують фразему вразили серце у реченні: “Мов острі ножі, вразили серце Максима ті слова” (135).

Різати серце - вислів, що позначає тяжкий душевний біль, напр.: “Затремтів старий Захар і відвернув очі від того виду, що різав його серце” (150).

Найвищий ступінь страждання, муки, які важко винести, передає фразеологізм рвати серце, напр.: “ - Ох таточку, - хлипала вона, - як ти рвеш моє серце” (70). Фразема рвати/порвати душу (серце) означає “викликати страждання, душевний біль; завдавати мук” (СФУМ, ІІ, 732).

Глибокий душевний біль, який приносять героєві ті чи інші обставини, передано дієслівним компонентом ранити: “Сонце сміялося і своїм божеським, безучасним усміхом ще дужче ранило роздерту Максимову душу” (98).

Фразеологізм поширений дієприкметником роздерту, який посилює, експресивно загострює його.

Душевне збурення, біль, передано виразом пекти душу у реченні: “Згірдні слова Бурунди пекли його горду душу” (110).

Уведення додаткового компонента - епітета горду (душу) -вмотивовується контекстом твору. Цей компонент конкретизує, доповнює значення фразеологізму - “завдавати кому-небудь великих моральних страждань” (ФСУМ, ІІ, 610).

Лексична заміна компонентів фразеологізмів досить поширене явище у творчій практиці письменника. Оказіональні заміни науковці (В. білоноженко, І. Гнатюк, Л. Щербачук та ін. ) кваліфікують як „ускладнений, творчий процес, що здійснюється з волі письменника, а самі оказіонально змінені фразеологічні одиниці - як індивідуально-авторську фразеологію, що слугує засобом збагачення літературної мови” [42, 31].

У тексті твору використано фразеологізм вколов у серце, який є близьким за значенням до колотити душу, тобто “викликати злість, роздратування, обурення, збентеження” (ФСУМ, І, 387), напр.: “Максим у своїй невинній щирості й не розумів, як чутко вколов він у серце боярина тими словами” (33).

Автор використовує й усічену форму фразелологічної одиниці: “ - А видиш, як тебе се вкололо! - сказав боярин. - Видно, що я правду кажу” (133).

Усічення компоненту фразеологізму призводить до актуалізації семантики, конденсації змісту.

Отже, синонімічний ряд зі значенням страждати, зазнавати душевних мук складають фразеологізми: заскиміло серце / скиміло серце/щемить в глибині душі; у серці глибоко вкололо; серце боліло/у серці глибоко та важко заболіло; серце рвалося і краялось. Семантичним центром фразем виступає лексема душу / серце як осередок людських почуттів. Синонімічний ряд зі значенням завдавати душевного болю, мук складають вислови: різала вухо і серце / різав його серце; вразили в серце; рвеш моє серце; ранило душу; пекли його горду душу; вколов у серце / тебе се вкололо.

Фразеологізми у тексті повісті зазнають поширення додатковими компонентами, лексичної заміни компонентів і усічення, внаслідок чого автор досягає художньої образності твору.

Синонімічний ряд зі значенням „здобути прихильність / покохати”.

Фразеологізм прихиляти / прихиляти до себе серце (серця) має значення „викликати приязнь, симпатії” (ФСУМ, ІІ, 701).

У художній тканині повісті вислів прихиляти до себе серця виконує стилізуючу роль, надає урочистості, піднесеності: “ - Він хоче йти до тухольців і робити з ними таку угоду, щоб заміну за мене випустити монголів із сеї долини, і жадає від мене того чарівного слова, котре би прихилило до нього серця тухольців” (116).

Семантично близьким до нього є фразеологізм трафити до серця, напр.: “Так, отже, надіюсь що ти скажеш мені те слово, як трафити до серця твоїх громадян і твого батька, щоб пристали на наше предложення” (114), “ - А все-таки ти скажеш мені, як говорити до твого батька і до тухольців, щоб трафити до їх серця” (115), “Твій батько старий чарівник, він знає таке слово, що кождому до серця трафляє, - він тебе мусив його навчити” (115).

Цікавим явищем творчого використання фразеологічних багатств є уведений у межі фразеологізму діалектний елемент трафляє на позначення “ 1. Попадати, влучати. 2. Потрапляти” (СУМ, Х, 239). Діалектизм у складі фраземи застосовується як мистецький виражальний засіб, який надає оповіді місцевого колориту.

концепти душа / серце, представлені в художній тканині Франкового твору, виступають семантичним центром фразем, які позначають позитивні емоційні та психологічні стани героїв.

Наприклад, світле почуття кохання передається зворотами серце пробудилося; серце заговорило; піти за голосом серця, напр.: “ - і серце моє справді заговорило, таточку, і я пішла за його голосом” (67), “ - Серце твоє пробудеться і заговорить слухай свого серця, доню, і йди за його голосом!” (67).

Почуття кохання, яке виникає, пробуджує, передають в українській мові кілька фразеологічних зворотів:

Прокидається / прокинулося серце на позначення “у кого-небудь знову виникає інтерес до життя, з'являються почуття (кохання, приязні і т. ін. )” (ФСУМ,ІІ, 794).

Заворушилося серце - “у кого-небудь пробудилося якесь почуття, хто-небудь відчув потяг до когось” (ФСУМ, ІІ, 793).

Заговорило серце - “у кого-небудь пробудилося почуття кохання” (ФСУМ, ІІ, 795).

Іти за голосом серця: голос серця - “безпосередній вияв почуттів” (ФСУМ, І, 187).

Фразеологічні звороти, використані І. Франком, поєднюються спільним семантичним значенням - закохатися, кохати, віддатися своїм почуттям, але відрізняються відтінками значень.

Фразеологізм завойовувати (здобувати) / завоювати(здобути) серце має значення „домагатися чиєїсь прихильності, любові і т. ін. ” (ФСУМ, 1, 301). Саме з таким значенням використано фразему в тексті повісті, напр.: “Тими словами ти здобула моє батьківське серце” (104). Фразеологізм поширено конкретизуючим компонентом батьківське.

Фразема прикував до себе є індивідуально-авторським утворенням, близьким за значенням до прикипіти до серця на позначення „полюбитися, сподобатися”; прикипіти серцем (душею) „відчути велику прихильність до кого-небудь, щиро прив'язатися” (ФСУМ, ІІ, 693).

У складі фразеологізму стрижневим компонентом виступає дієслово прикувати. Саме це дієслово в українській мові вживається в переносному значенні „викликати великий інтерес, притягати” (СУМ, VII, 642), напр.: “ - мусять знати. Адже й тебе він за першим разом як прикував до себе. Без чарів се не могло статися” (116).

Аналогічним до аналізованих фразеологізмів є вислів відвернути серце (чиє), напр.: “ - ні, се ти не любиш мене, - сказала вона, заливаючися слізьми. - і я не знаю, що відвернуло твоє серце від мене?” (68).

Концепти душа / серце виступають семантичними центрами фразеологічних одиниць, які позначають різноманітні стани та емоції, зокрема зворушувати, хвилювати, напр. .: “З дивним чуттям слухала Мирослава тої повісті: вона глибоко щеміла в її серці, - їй бажалося стати під рукою того доброго і животворного царя велетнів до бою з силою Морани” (34), “Не диво, що слова Захара Беркута запали йому глибше в душу, ніж він сам того бажав” (55).

Фразеологізми глибоко щиміла в її серці / запали глибше в душу виступають тут контекстуальними синонімами, оскільки мають спільне значення „схвилювати, зворушити”.

Таке ж почуття зворушення, схвильованості, душевного піднесення передають фраземи, які злилися зі структурою речення: “Хоч вихований при княжім дворі і зіпсований гниллю та підлотою, він усе-таки був рицар, вояк, чоловік і мусив відчути серцем хоч крихту того чуття яке так сильно порушувало серце Захара Беркута” (55).

І. Франко часто поширює і змінює лексичний склад фразеологізмів, використовує нові семантичні комплекси для відтворення багатопланових метафоричних картин людських та психологічних станів. Так, наприклад, в українській мові поняття „відновлювати кому-небудь сили, бадьорості після душевного занепаду, переживань і т. ін. ” або „наповнювати життям, оживляти” відтворює фразема повертати/повернути до життя (ФУСМ, ІІ, 653). Художній стиль Івана Франка виявляє багатство метафоричних образних висловів на позначення цього емоційно-психологічного стану, напр.: “Стукіт кінських копит розлягався все ближче і ближче, а неминуча небезпека разом обудила всіх із мертвоти!” (87), “Кубок огнистого вина одразу освіжив його, немов розбудив його живу силу до нового життя... ” (113).

Змальовуючи почуття Максима й Мирослави, письменник вдається до художніх порівнянь, образних висловів, які передають емоції, викликані появою коханої, оживляючу силу її любові, напр.: „Як радісно, як тепло зробилося в серці у Максима при її наближенні, за дотиком її м'якої руки! Як гаряче забилася кров у його грудях! „ (115), „ ... - Їй так бажалося стати під рукою того доброго і животворного царя велетнів до бою з силою Морани; кров живіше заграла в її молодім серці” (34).

Стійкий вислів кров грає (заграє, зашуміла, кишить) означає “хтось відчув приплив енергії, пристрасті” (СУМ, IV, 359). Фразеологізм поширено додатковими компонентами, які конкретизують основні компоненти: заграла живіше, серці молодім.

Оказіональні вислови, зберігаючи загальне значення повертати до життя/наповнювати життєвою силою, оживляти, передають найтонші відтінки відчуттів та емоцій: обудила всіх із мертвоти; розбудив його живу силу до нового життя; немов вирвало його з темного гробу; повернуло йому життя; гаряче забилася кров; кров живіше грає.

Стан душевного піднесення, душевного самовладання передають фразеологічні звороти:

- Скріпитися духом, тобто “домогтися повного самовладання” (ФСУМ, II, 820), напр.: “Але він швидко скріпився духом” (100).

- Підноситися / піднестися духом: “ставши веселішим, бадьорішим, енергійнішим” (ФСУМ, 2, 638), напр.: “Захар Беркут, хоч з болем серця, готов був покинути свою молодечо-гарячу думку, коли втім дві несподівані події значно піднесли настрій тухольської громади” (101).

У контексті повісті фраземи мають спільну семантику, вмотивовану змістом твору: тухольська громада повинна виступити в нерівний бій з ворогом. Тому скріпитися духом/піднести настрій виступають як контекстуальні синоніми, адже означають наважитися, домогтися самовладання для боротьби. Доповнюють ряд семантично близьких фразем вислови не опускайте рук, не тратьте надії, напр.: “Ми готові дати вам поміч, якої зажадаєте, і хлібом, і людьми, тілько не опускайте рук, не тратьте надії, ставайте до бою з поганим наїзником!” (62).

Окрім названих значень фразеологізмів у повісті „Захар Беркут” функціонують фразеологічні звороти на позначення поняття злякатися, тобто „зазнавати страху, переляку від кого-, чого-небудь” (СУМ, IV, 578). Це певний стан людини і емоції, які є реакцією на сприйняття зовнішньої небезпеки, загрози тощо. Письменник використовує фраземи, в основу семантики яких покладено фізичні вияви страху, переляку, напр.: “Сам Тугар Вовк почув якийсь холод за плечима, зирнувши на того страшного Сторожа” (33).

Мороз іде (проходить, пробігає і т. ін. ) поза шкірою (шкурою, спиною), по тілу, спині, поза спину і т. ін. 2. Комусь стає дуже неприємно, моторошно, страшно (ФСУМ, II, 507).

Фразема у творчій практиці письменника зазнала поширення (її доповнено означенням якийсь (холод)) і заміни компонентів, трансформації мороз > холод і по спині, поза спиною, по тілу і т. ін. > за плечима. Лексична видозміна не змінила значення стійкого вислову, лише доповнила додатковим змістом, емоційно збагатила її зображальні можливості.

Почуття страху, коли воно сягає найвищої межі, передано описовими зворотами, напр.: “ - Кров постила бояринові в тілі притім оповіданні монгола, але він ні словечка не відказав на се” (78). Одиниця кров холоне (крижаніє, застигає і т. ін. ) у жилах ужита в значенні “кому-небудь дуже страшно, моторошно, тривожно “ (ФСУМ, І, 400). Синонімічним до аналізованого фразеологізму є дрижаки пробігають (ходять і под. ) по спині, (по тілу, по шкірі, за плечима),напр. .: “Дрож пройшла у всіх по тілу на той вид: бояри стояли, мов укопані” (19).

Зовнішні прояви емоцій покладено в основу фразеологічних зворотів, які позначають сильні емоції - настільки сильні, що супроводжуються жестами, рухами, мімікою тощо. У повісті майстерно використано зображальні можливості таких висловів. Тут вони позначають різні почуття та емоційні стани:

1. Радість, напр.: “Максим зірвався на рівні ноги і сплеснув у долоні, аж забряжчали його пута. Радість, радість!” (134), “Очі максимові розгорілися радістю на сю вість” (114).

2. Збентеження, здивування, напр.: “Боярин зиркнув і аж руками об поли вдарився (120)

Фразема ударити: [аж] руками об (у) поли позначає “виявити надзвичайно сильне здивування, збентеження, обурення і т. ін. з певної нагоди” (ФСУМ, ІІ, 910).

Здивування передають також вислови не вірити вухам / очам, які у художній тканині зазнали лексичних змін, напр.: “Глядять товариші і очам своїм віри не ймуть” (87-88), “Боярин стояв, мов остовпілий, перед Максимом, ушам своїм віри нейняв” (133).

3. Гнів, лють, напр.: “Гнівом спалахнув гордий боярин” (115), “Тугар Вовк полум'ям спалахнув на таку мову, якої він ще не чув відроду” (108). Використана у другому прикладі фразеологічна одиниця займатися / зайнятися полум'ям означає “дуже червоніти від збудження, ніяковості та ін. ” (ФСУМ, І, 306). У нашому випадку - від гніву.

Почуття обурення, люті, злості передають у повісті фразеологічні вислови зірватися на рівні ноги / на ноги. Значення зворотів виявляється у контексті, який вказує причину цього руху - зірвалися на ноги, напр.: “Охнула громада і зірвалася на ноги” (60): страшний крик стояв довкола. Громада зірвалася на ноги від обурення, адже Тугар Вовк посмів вбити свідка на раді громади, порушивши тим самим закони тухольців.

Отже, дієслівні фразеологічні синоніми становлять найбільшу частину фразеологізмів, уживаних у повісті І. Франка і відзначаються особливою експресивністю, багатством семантичних та стилістичних відтінків. Найрозгалуженішими є синонімічні ряди дієслівних фразеологічних одиниць на позначення фізіологічних процесів та емоційних станів і почуттів, індивідуально-авторські перетворення свідчать про творче використання І. Франком фразеологічних багатств української мови.

Висновки

Праця письменника над мовою того чи іншого твору супроводжується добором паралельних, близьких за значенням та експресією мовних засобів, що дають змогу розкрити сутність зображуваного явища. Широке використання фразеологічних синонімів, дбайливий вибір їх у кожному конкретному випадку дає змогу І. Франкові досягти точності та легкості висловлення, визначити найтонші відтінки думки, створити належне емоційний фон повісті.

Досліджуючи фразеологічну синоніміку повісті І. Франка „Захар Беркут”, ми виходимо з розуміння фразеологічних синонімів як фразеологізмів, які виражають те саме поняття, відтіняючи різні сторони його, спільні (близькі чи тотожні) за своїм основним значенням, співвідносяться з однією і тією ж частиною мови, але відрізняються образною структурою, значеннєвими відтінками, емоційно-експресивним забарвленням або належністю до того чи іншого функціонального стилю мови.

За співвіднесенням з частинами мови виділяють дієслівні, іменникові, прикметникові, прислівникові та вигукові фразеологізми. Найбільшу питому вагу становлять дієслівні фразеологізми, які водночас найбільш активно вступають в синонімічні відношення.

Дієслівними фразеологізмами є неподільні словосполучення, які мають цілісне значення, співвідносне з дієсловом, тобто означає дію або стан предмета. Вони мають яскраво виражену емоційну завантаженість, оцінну забарвленість і позначають різноманітні дії, пов'язані з різними сферами життя людини, а також психічні стани та емоції.

Таким чином, групуючи дієслівні фразеологічні синонімі, ужиті в повісті Івана Франка „Захар Беркут”, нами враховано такі важливі чинники: 1) здатність дієслівних фразеологізмів до синонімічних зв'язків; 2) семантична спільність, категоріально-граматична однорідність, спільні синтаксичні функції; 3) емоційно-оцінний фактор; 4) індивідуально-авторські перетворення.

Предметно-понятійна близькість фразеологізмів - основа групування їх у синонімічні ряди. Враховуючи це, нами виділено лексико-тематичні групи фразеологічних синонімів:

1) дієслівні фразеологічні одиниці на позначення фізіологічних процесів у житті людини;

2) дієслівні фразеологічні одиниці на позначення мовленнєвого акту;

3) дієслівні фразеологічні одиниці на позначення емоційних станів та почуттів;

4) дієслівні фразеологічні одиниці на позначення інтелектуально-аналітичної діяльності людини;

5) дієслівні фразеологічні одиниці, що позначають фрагменти людських взаємин.

Змодельовані синонімічні ряди являють собою окремі лексико-семантичні мікрогрупи в складі лексико-тематичних груп. У межах першої тематичної групи виокремлено синонімічні ряди зі значенням умирати / загинути, дивитися. До другої групи входять фраземи зі значенням говорити; до третьої - думати; четвертої - гніватися, плакати, страждати / зазнавати душевного, завдавати душевного болю, зворушуватись / хвилюватись; повернути до життя, скріпитися духом. П'яту групу становлять фразеологічні синоніми зі значенням битися / захищатися; знищити / убивати. Найбільш розгалуженими є ряди фразеологізмів, що позначають емоційні стани та почуття, а також на позначення фізіологічних процесів.

Фразеологічні синоніми в межах окремого ряду характеризуються різними семантичними й стилістичними нюансами. Скажімо, у межах одного ряду зі значенням умерти фраземи відрізняються відтінком значення: пора спочити (померти природною смертю від старості); смерті не минути (померти неминуче, трагічно обірвати життя). Крім того, розмежовуються фразеологічні синоніми зі значенням „померти природною смертю” і „загинути від руки кого-небудь”; інтенсивністю дії: не зводити очей (постійно, пильно дивитися); відвернути очі (миттєва одноразова дія); шукати очима (постійна, інтенсивна дія); вирвалось з уст (миттєвий мовленнєвий акт спричинений сильними емоціями); протуркала уші (говорила постійно нав'язливо); участю волі у дії: дала волю сльозам, втирати сльози (усвідомленість дії) і вибухнула голосним плачем (не контрольованість, раптовість дії); наявністю частки умовної модальності: віддати власну голову і віддав би життя; повалився трупом і ляг би трупом; зовнішнім виявом дії: гнівом спалахнув, зубами заскреготав; стилістичним компонентом: зійде до гробу, пора спочити (урочисто); лягти трупом, повалився трупом (зневажливо); позволь слово сказати (урочисто) і протуркала уші, плетеш дурниці (розмовний відтінок); серце тисли думи (лірично, піднесено); думка шибанула в голову (розмовне).

Особливістю Франкової мовотворчості є наявність значної кількості фразеологічних одиниць із піднесеною експресивно-стилістичною характеристикою. Їм властивий відтінок урочистості, що зумовлено ідейно-тематичною специфікою повісті, загальною тональністю твору (повість про давні славетні часи, героїчну боротьбу тухольців, кохання, звідси - піднесено-урочиста загальна тональність твору).

Специфіка твору зумовлює також уживання фразеологічних одиниць із компонентом душа / серце, особливо у межах синонімічних рядів тематичної групи на позначення емоційних станів та почуттів. Деякі синонімічні ряди утворюють тільки фраземи із цим концептом, напр.: здобути прихильність / покохати (серце пробудиться і заговорить, прихилило до нього серце, трафити до їх серця, здобула моє серце), зворушуватись / хвилюватись (глибоко щиміла в її серці, слова запали йому глибше в душу; відчути серцем крихту чуття; порушувало душу) та ін. концепт серце виступає компонентом у фразеологічному звороті із невластивим для нього значенням - „думати” (серце тисли важкі думи). Компоненти душа / серце, будучи абстрактними поняттями, метафорично переосмислюються в образах повісті, виступають символом внутрішнього психічного стану, місцем локалізації почуттів ( і навіть думок), свідчать про кордоцентризм художнього зображення.

Реалізація значення в окремих тематичних групах залежить від позиційно-граматичного оточення - об'єкт / суб'єкт дії, скажімо, проливати кров (свою) - „загинути, захищаючи кого-, що-небудь” ; проливати кров (чиюсь) - „убивати, поранити”.

Фразеологічна синонімія ґрунтується на синонімічній спільності, допускаючи лексико-структурну різницю між фразеологічними зворотами, а також стилістично-функціональну. Керуючись цим ми виділяємо ідеографічні фразеологічні одиниці, вживані в художньому мовленні І. Франка: зійти в могилу; лягти головою; йти на смерть; шукати смерті та ін. ідеографічні фразеологічні синоніми у мовотворчості письменника - це одиниці того ж стилістичного рівня, але з якісними відтінками у значенні. Так само відрізняються своїми відтінками виражаючи ту саму думку, але набувають при цьому різних стилістичних відтінків та емоційного забарвлення стилістичні фразеологічні синоніми: лягти трупом, впасти трупом і зійти в могилу; сказати слово і плести дурниці; протуркати уші.

Мова повісті „Захар беркут” характеризуються багатством оказіональних фразеологічних одиниць у складі синонімічних рядів. Оказіональним синонімічним одиницям властива одноразовість уживання, що зумовлюються індивідуальним характером переносно вживаних компонентів чи цілих фразеологічних зворотів залежно від конкретного зв'язку з певним контекстом. Оказіональні фразові синонімічні одиниці уживаються, як правило, в оновленому, зміненому складі і виступають особливим засобом експресії вислову. Такі одиниці функціонують як у мові персонажі, так в авторському мовленні: ставити чоло (захищатися); заткати гортанку (у значенні убити); обудити із мертвоти (повернути до життя) та ін.

Майстерність Франка-прозаїка полягає у творчому використанні фразеологічного багатства української мови. У художній структурі повісті фраземи зазнають переосмислення, зміни узвичаєної форми. як найбільш поширені індивідуально-авторські перетворення ми виділяємо такі:

а) поширення меж фразеологізму: „(слова) пекли його горду душу”; „серце його скиміло глибоко” та ін.;

б) ампліфікація фразеологічних одиниць (схрещування фразеологічних одиниць): „серце сміливе і чисте, як щире золото” - поєднало три фраземи в одному вислові; „без духу, мов мертва” - дві фраземи; „все те немов вирвало його з темного гробу, повернуло йому життя” - дві фраземи; „Серце твоє пробудиться і заговорить, „слухай своє серце і йди за його голосом” - чотири фраземи та ін. ;

в) еліпсис (скорочення компонентів фраземи) „пора спочити” - від „спочити навіки” - умерти та ін.

г) лексична заміна діалектизмами: „трафити до серця”; „кров постила в тілі”; „заскиміло серце”; „холоп в хлопа”.

д) обігрування прямого і переносного значення фраземи: „лізти по трупах”, „кільце ланцюга”.

Надзвичайне багатство фразеологічної синоніміки у повісті „Захар Беркут” виявляється не тільки в кількісному складі синонімічних рядів, але і в своєрідності використання, у багатоплановості семантико-стилістичних відтінків, у виявленні нових художньо-зображальних можливостей української фраземіки.

СПИСОК НАУКОВИХ ДЖЕРЕЛ

1. Авксентьєв Л. Сучасна українська мова. Фразеологія. - Харків: Вища шк. , 1983. - 137 с.

2. Алефіренко М. Теоретичні питання фразеології. - Харків: Вища шк. , 1987. - 134 с.

3. Арутюнова Н. Типы языковых значений. Оценка, событие, факт. - М.: Наука, 1988. - 339 с.

4. Бабич Н. „Сила божа” в народній фразеології // Урок української. - 2002. - № 2. - С. 28-29.

5. Бабкин А. Русская фразеология, ее развитие и источники. - Л. , 1970. - 263 с.

6. Бевзенко А. Лексична синоніміка художнього твору. - Одеса, 1972. - 62 с.

7. Бертигаев Т. , Зимин В. О синонимии фразеологических словосочетаний в современном русском языке // Русский язык в школе. - 1960. - № 3. - С. 4-9.

8. Білоноженко В. , Гнатюк І. Функціонування та лексикографічна розробка українських фразеологізмів. - К.: Наук. думка, 1989. - 156 с.

9. Бобух Н. Антоніми та синоніми з семантично протилежними компонентами // Мовознавство. - 1992. - № 4. - С. 62-67.

10. Боярова Л. Синонімічні відношення як один із видів семантичних зв'язків фразеологізмів // Вісник Харківського ун. -ту. Філологія. - В. 12. - Харків, 1979. - С. 23-26.

11. Брагина А. Незамкнутость синонимических рядов // Филологические науки. - 1974. - № 1. - С. 43-53.

12. Ганич Д. , Олійник І. Словник лінгвістичних термінів. - К.: Вища шк. , 1985. - 360 с.

13. Гнатюк І. Деякі особливості використання фразеологізмів у мові сучасної художньої прози // Українська мова і література в школі. - 1981. - № 9. - С. 62-64.

14. Голубовська І. Душа і серце в національно-мовних картинах світу // Мовознавство. - 2002. - № 4-5. - С. 40-47.

15. Градова В. Синоніміка префіксальних дієслів у сучасній українській мові (Дієслова мовлення) // Рідне слово. Питання мовної культури. - К.: Наук. думка, 1971. - С. 38-43.

16. Демський М. Лексичні і граматичні особливості українських іменникових фразеологізмів // Мовознавство. - 1981. - № 2. - С. 35-41.

17. Демський М. Українська ад'єктивна фраземіка // Мовознавство. - 1982. - № 1. - С. 26-32.

18. Демський М. Значення і функції адвербіальних фразеологізмів // Українське мовознавство. - К.: Вища шк. , 1983. - В. 11. - С. 30-38.

19. Демський М. Граматичні особливості української дієслівної фразеології // Мовознавство. - 1984. - № 2. - С. 24-32.

20. Демський М. Деривація фразем на базі слів та вільних синтаксичних конструкцій // Мовознавство. - 1988. - № 1. - С. 37-45.

21. Демський М. Суть фраземи, її ономасіологічні функції й особливості номінації (Матеріали до ідеографічного Словника українських фразем) // Записки Наукового товариства імені Т. Шевченка. - Т. CCXXIV. Праці філологічної секції. - Львів, 1992. - С. 240 -269.