Ідентифікація вершинного концепту у заголовках романів американської письменниці Тоні Моррісон

Ідентифікація вершинного концепту у заголовках романів американської письменниці Тоні Моррісон

Автор:

І.В. Нікітюк

Ця стаття присвячена ідентифікації вершинного концепту у заголовках романів «Сула», «Пісня Соломона» та «Смоляне опудалко» американської письменниці Тоні Моррісон. У зв'язку з цим набуває значущості концептотвірна роль заголовка художнього тексту. За допомогою семантико-когнітивного аналізу заголовків творів письменниці визначаються текстові мегаконцепти САМОТНІСТЬ, ЗВІЛЬНЕННЯ та КОНФЛІКТ.

Метою цієї статті є ідентифікація вершинних концептів у заголовках романів афроамериканської письменниці Тоні Моррісон, а саме романів “Sula” («Сула»), “Song of Solomon” («Пісня Соломона»), “Tar Baby” («Смоляне опудалко»). Актуальність роботи визначається загальною спрямованістю сучасних лінгвопоетичних досліджень на вивчення семантики та структури художнього тексту в рамках когнітивно-інтерпретаційної парадигми.

Предметом аналізу даної статті є мовні засоби вираження текстових концептів у заголовках трьох вищезазначених романів Тоні Моррісон.

Аналіз останніх досліджень і публікацій за темою дослідження доводить, що у сучасному вітчизняному мовознавстві заголовок художнього тексту розглядається як його сильна позиція, термінологічно асоціюється з «ключовими словами» [1]. Серед досліджень і публікацій, які торкались проблеми сильних позицій, зокрема заголовка художнього тексту, та їх аналізу у певних творах, слід зазначити праці Н.А. Кожиної [2], О.М.Кагановської [3], І.М.Колегаєвої [4], О.Я.Кресан [5], Д.М.Павкіна [6], Н.Є.Буцикіної [7] та інших.

В лінгвостилістиці поняття сильної позиції пов'язано, насамперед, із типами висування: із зчепленням, семантичним повтором, конвергенцією тощо [8, 24]. Сильна позиція відзначається фіксованістю положення у художньому тексті та здатністю знаходитись на перетинанні змістових вузлів художнього тексту [3, 107]. Сильні позиції художнього твору, які відіграють важливу роль у концептуальному аналізі художнього тексту традиційно представлені обов'язковими елементами, такими як заголовок, зав'язка, розв'язка та факультативними: передмовою, прологом та епілогом.

За звичай, сприйняття та розуміння художнього тексту починається з однієї з його сильних позицій - заголовка [8, 26], який є ключем до розуміння основної ідеї [9, 53], та водночас сигналом концептуальної інформації тексту. Заголовок є суміжним елементом художнього тексту, в якому співіснують дві основи: зовнішня, яка представляє художній текст у мовному, літературному та культурно-історичному світі, та внутрішня, що звернена до тексту [2, 168]. Заголовок художнього твору виконує функцію ідентифікації “вершинного” текстового концепту, визначає переважне положення концептуального плану, що згодом розгортається в текстовий концепт [10, 152]. Властивість заголовку подавати концептуальну інформацію, віддзеркалювати загальні тенденції оповіді, відбивати можливість їхніх значних трансформацій у функції «ментального контейнеру», обiймати інформацію, значно відмінну, навіть протилежну очікуваній [3, 111].

Проаналізуємо концептотвірну роль заголовків романів Тоні Моррісон «Сула», «Пісня Соломона» та «Смоляне опудалко». Ідентифікація концепту в заголовку роману “Sula” («Сула») починається із визначення поняття, репрезентованого заголовком. На перший погляд, концептуальний аналіз заголовка може здаватися недоречним з огляду на один компонент, представлений ім'ям власним. Проте знання особливостей структуризації концептуальної картини світу письменниці сприяє адекватному аналізу складових в творах авторки. Безперечно, що заголовок твору є ім'ям головної героїні роману, афро американки; у центрі творів Тоні Моррісон найчастіше опиняється жінка-афроамериканка зі складним комплексом взаємостосунків зі світом і людьми.

У словнику поняття `жінка' має наступні визначення: “woman:

1 an adult female human being;

2 a wife, female lover or girl-friend;

3 women considered as a group, womankind;

4 feminine quality or aspect, womanliness” [11, 1372].

Заголовок імплікує концепт ЖІНКА. Виходячи із найпоширеніших визначень поняття ЖІНКА традиційно асоціюється з детермінованими культурою концептами ЖІНОЧНІСТЬ, МАТЕРИНСТВО, РОДИНА, ПОКІРНІСТЬ, ПІДПОРЯДКУВАННЯ, МИРОЛЮБНІСТЬ, ЗБЕРІГАННЯ ТРАДИЦІЙ. Проте, ми не можемо трактувати заголовок цього твору однозначно, оскільки характерною особливістю творів Тоні Моррісон є саме їх неоднозначність. Так, американський філолог Патриція Хант пропонує за допомогою прийому анаграми зв'язати ім'я власне Сула з ім'ям старозавітного царя Саула [12, 446]. Саул був першим царем іудеїв, помазаним на царство Самуїлом, лідером вдалих війн проти філістимлян. Цар Саул отримав владу над іудеями, захистив народ у боротьбi проти філістимлян. Саула можна охарактеризувати як архетип справжнього царя, лідера і чоловіка [13, 263-289]. У концептуальному плані Саул асоціюється з концептами ЧОЛОВІК, ЛІДЕРСТВО, ВЛАДА, ПЕРШІСТЬ, ВІЙНА, на перший план висувається концепт ЧОЛОВІК.

Поняття `чоловік' трактується у словнику наступним чином: “man:

1 an adult male human being;

2 a human being regardless of sex or age; a person;

3 a husband, male lover or boy-friend;

4 a male human being endowed with qualities, such as strength, characteristic of manhood, etc” [11, 711].

Традиційно, ЧОЛОВІК асоціюється з концептами СИЛА, ЛІДЕРСТВО, МУЖНІСТЬ, ПЕРШІСТЬ, ВІЙНА, ВЛАДА, БАТЬКІВСТВО.

Отже, робимо висновок, що Сула, ЖІНКА, через засіб анаграми уподібнюється Саулу, ЧОЛОВІКУ. Жінка намагається бути першою, лідером, отримати владу, привласнюючи якості, характерні для чоловіків, тим самим, заперечуючи традиційну для жінки в афроамериканській громаді поведінку. ПРОТЕСТ та ЗАПЕРЕЧЕННЯ традиційних цінностей призводить до РУЙНУВАННЯ засад суспільства, що склалися, що ставить людину-руйнівника в положення поза суспільством і спричиняє САМОТНІСТЬ, тобто йдеться про поняття, якому в концептуальному плані відповідає наступний ланцюжок: ЗАПЕРЕЧЕННЯ > РУЙНУВАННЯ > САМОТНІСТЬ.

Концепт, представлений заголовком твору, отримує чоловічі характеристики, яким відповідають концепти ЛІДЕРСТВО, ПЕРШІСТЬ, ВЛАДА, ВІЙНА, СИЛА, а також виведені в результаті логічного аналізу концепти ПРОТЕСТ, ЗАПЕРЕЧЕННЯ, РУЙНУВАННЯ, ВІДОСОБЛЕНІСТЬ, САМОТНІСТЬ. При цьому, місце вершинного концепту посідає концепт САМОТНІСТЬ, з чого слідує, що людина, яка через особистісний протест кидає виклик засадам суспільства, ризикує залишитися наодинці через руйнівну дію на норми, що існують в цьому суспільстві.

Концептуальний аналіз заголовку роману Тоні Моррісон “The Song of Solomon” («Пісня Соломона») може здійснюватись у двох планах. З одного боку, заголовок роману містить явну алюзію на Біблію та іудейського царя Соломона (960-922 до Р.Х.). «Пісня Соломона» або «Пісня Пісень» - книга Старого Завіту, унікальна колекція любовної поезії. Відверто світська тема та її правдиве висвітлення, алюзії на природну екзотику, переплетіння природної і еротичної образності різко відрізняють «Пісню Соломона» від всієї існуючої єврейської літератури дохристиянського періоду. Найпоширеніша загальноприйнята інтерпретація розцінює книгу в парадигмi любовної лірики, любовної ідилії, можливо шлюбного ритуалу, який був алегорично витлумачений іудеями, як вираження любові Бога до Ізраїлю, а християнами - любові Христа до Церкви [14, 208]. Отже, через біблійну алюзію заголовок твору припускає концепт ЛЮБОВ, а саме ЛЮБОВ БОГА ДО ЛЮДЕЙ, який переходить із когнітивного простору СТАРОГО ЗАВІТУ до когнітивного простору концепту, представленого заголовком роману Тоні Моррісон «Пісня Соломона».

З іншого боку, наведений заголовок може бути розчленований на окремі концепти з метою аналізу концептуальних ліній його складників. Назва роману є словосполученням двох іменників: загального song та залежного антропоніма Solomon, який передає відношення авторства, приналежності.

Поняття, представлене іменником song розглядається у словнику наступним чином: “song, n:

1 a piece of music with words that is sung.

2 music for the voice.

3 singing.

4 the musical call made by certain birds [11, 1133].”

Отже, поняття “пісня” розглядається, як віршований або музичний твір для виконання голосом, спів, звуки пташиного співу. ПІСНЯ асоціюється із СПІВОМ, МУЗИКОЮ, ПОЕЗІЄЮ. Крім цього, співочі ПТАХИ також входять до асоціативного поля концепту ПІСНЯ.

Афроамериканське світосприйняття письменниці додає ще один, етнічний складник до аналізу поняття `song'. Для афроамериканця ПІСНЯ, перш за все, пов'язана із БЛЮЗОМ, який народився від СПІРІЧУЕЛІВ (spirituals) невільників, афроамериканських духовних пісень. ПІСНЯ стала однією з небагатьох форм ХУДОЖНЬОГО САМОВИРАЖЕННЯ, доступного чорношкірим невільникам. Відношення між концептами ПІСНЯ, БЛЮЗ та СПІРІЧУЕЛ можна представити у формі таксономічного фрейму ( термін С.А.Жаботинської [15]), що передає відношення категоризації: ДЕЩО-вид є ДЕЩО-рід, тобто ДЕЩО-блюз є ДЕЩО-пісня та ДЕЩО-спірічуел є ДЕЩО-пісня.

За словами Лоуренса Левіна, якщо спірічуели є піснями надії, то блюз - це пісня відчаю [16, 174]. Очевидно, що БЛЮЗ пов'язаний із почуттям ВІДЧАЮ, бо ВІДЧАЙ, який наповнює блюзові композиції, дає вихід емоціям всієї співочої громади, тому БЛЮЗ - це засіб розпізнання та поділу людського БОЛЮ з метою його подолання. Це підтверджують слова Джона Лі Хукера, що блюз є не тільки тим, що сталось з тобою, а тим, що сталось із твоїми праотцями та іншими людьми [16, 237], тому БЛЮЗ також пов'язаний із колективним досвідом подолання БОЛЮ, свого роду ПРОТЕСТОМ проти несправедливості та рабського становища афроамериканців в минулому. ПРОТЕСТ породжує неприйняття та осудження існуючого становища, а отже викликає бажання ЗВІЛЬНЕННЯ. Отже, маємо наступний логічний ланцюг: ПІСНЯ > БЛЮЗ > БІЛЬ > ПРОТЕСТ > ЗВІЛЬНЕННЯ.

Словосполучення заголовка твору передає відношення приналежності, бо ПІСНЯ належить Соломону, ЧОЛОВІКОВІ, який згідно традиційній лінії поведінки чорношкірого чоловіка, оспіваній у блюзі, має все залишити, відправитись у подорож, стати ВІЛЬНИМ, опосередковуючи тим самим концепти ПОДОРОЖ та ЗВІЛЬНЕННЯ. У зв'язку з цим, у концептуальному плані набуває значущості не алюзивність антропоніму Соломон, а зв'язок концепту, вираженого антропонімом Соломон, з концептом ЧОЛОВІК, представленого у таксономічному фреймі: ДЕЩО-Соломон є ДЕЩО-чоловік.

ЧОЛОВІК звільнюється, «улітає» як ПТАХ [15, 268]. На основі метафоричного переносу ЧОЛОВІК набуває характеристик ПТАХА, тобто має ПОДОРОЖІ, співає ПІСНЮ, є ВІЛЬНИМ, що ще раз підтверджує значущість текстового концепту ЗВІЛЬНЕННЯ, який набуває властивостей вершинного концепту художнього тексту.

Отже, в обох планах концептуального аналізу заголовка роману Тоні Моррісон «Пісня Соломона» репрезентовані концепти ЛЮБОВ (ЛЮБОВ БОГА ДО ЛЮДЕЙ) та ЗВІЛЬНЕННЯ, які мають позитивну аксіологію. Обидва концепти здатні до перехрещення, із чого виходить, що ЗВІЛЬНЕННЯ (= ВОЛЯ) є проявом ЛЮБОВІ, а саме ЛЮБОВІ БОГА ДО ЛЮДЕЙ. Вищеназвані концепти у своїй сукупності складають концептуальний простір концепту, представленого заголовком роману.

Таким чином, заголовок роману Тоні Моррісон «Пісня Соломона» є фокусом, в якому інтегрована концептуальна інформація, призначена віддзеркалювати увесь зміст твору. У результаті проведення семантико-когнітивного аналізу заголовка «Пісня Соломона» виявлено, що в ньому в імплікованій формі частково ідентифікується вершинний текстовий концепт ЗВІЛЬНЕННЯ з іншими концептами-складниками.

Заголовок роману Тоні Моррісон “Tar Baby” («Смоляне опудалко») розглядається як розмовний вислів, що означає ситуацію або проблему, яку майже неможливо вирішити, а отже імплікує ПАСТКУ. Назва твору є алюзійною, бо відсилає читача до казок дядьки Рімуса Джоеля Чендлера Гарріса. Оповідачем казок є дядько Рімус, колишній невільник, який став улюбленим слугою заможної американської південної родини. Він розважає молодшого сина хазяїв, розповідаючи дитині традиційні казки про тварин, в яких тварини через використання автором стилістичного засобу персоніфікації поводяться як люди [17, 553]. Однією з таких казок є казка «Смоляне опудалко», у якій головними персонажами є братик Лис (Brer Fox) та братик Кролик (Brer Rabbit). Голодний братик Лис створює опудало із смоли, щоб спіймати хитрого братика Кролика. Той потрапляє у пастку, але виплутується з неї, благаючи Лиса тільки не кидати його у зарості шипшини, де насправді мешкає Кролик, що Лис і робить, розлютившись на Кролика. Отже, слабкіший але хитріший Кролик одержує верх над сильнішим братиком Лисом. Казка алегорично розповідає про необхідність використання чорношкірими невільниками розуму, хитрості у стосунках з білими хазяїнами, тобто в її основі лежать міжрасові стосунки [18, 151].

Стосунки між Лисом та Кроликом можна представити у вигляді таксономічного фрейму: ДЕЩО-вид є ДЕЩО-роль [15, 123], тобто ДЕЩО-ЛИС є ДЕЩО-мисливець та ДЕЩО-КРОЛИК є ДЕЩО-ЖЕРТВА. Беручи до уваги антропоморфізм казки та її алегоричність, вибудуємо ще один таксономічний фрейм, де тимчасовий таксон представлений «ролями» тварин, Лиса та Кролика: ДЕЩО-РАБОВЛАСНИК є ДЕЩО-ЛИС та ДЕЩО-НЕВІЛЬНИК є ДЕЩО-КРОЛИК. В результаті ЛИС ототожнюється із РАБОВЛАСНИКОМ, а КРОЛИК з НЕВОЛЬНИКОМ. При цьому, ЛИС-МИСЛИВЕЦЬ-РАБОВЛАСНИК асоціюється з СИЛОЮ, ДОМІНУВАННЯМ, ПЕРЕСЛІДУВАННЯМ, а КРОЛИК-ЖЕРТВА-НЕВІЛЬНИК пов'язаний з СЛАБКІСТЮ, ВТЕЧЕЮ, НЕВОЛЕЮ. Отже, вибудовується КОНФЛІКТ, коли лише за допомогою ХИТРОСТІ одна із сторін може перемогти. У концептуальному плані цим стосункам відповідає наступний логічний ланцюг: ЛИС > РАБОВЛАСНИК > СИЛА > ДОМІНУВАННЯ > ПЕРЕСЛІДУВАННЯ > ХИТРІСТЬ > КОНФЛІКТ < ХИТРІСТЬ < ВТЕЧА < НЕВОЛЯ < СЛАБКІСТЬ < НЕВІЛЬНИК < КРОЛИК. Таким чином, роль вершинного концепту твору виконує концепт КОНФЛІКТ, який припускає расовий конфлікт, непорозуміння між білими та чорношкірими.

Центральне місце у цьому КОНФЛІКТІ посідає смоляне опудалко, ПАСТКА, за допомогою якої ЛИС-МИСЛИВЕЦЬ-РАБОВЛАСНИК намагається піймати КРОЛИКА-ЖЕРТВУ-НЕВОЛЬНИКА, а останній додає зусиль виплутатись з неї, що можна представити у вигляді двох акціональних фреймів ( термін С.А.Жаботинської [15]):

1) ЛИС-МИСЛИВЕЦЬ-РАБОВЛАСНИК-агенс ПОЛЮЄ-діє за допомогою СМОЛЯНОГО ОПУДАЛКА (=ПАСТКА, ХИТРІСТЬ)-інструмент на КРОЛИКА-ЖЕРТВУ-НЕВОЛЬНИКА-пацієнс для СХОПЛЕННЯ-мета для ЛИСА-бенефіціант;

2) КРОЛИК-ЖЕРТВА-НЕВІЛЬНИК-агенс РЯТУЄТЬСЯ-діє за допомогою ХИТРОСТІ-інструмент від ЛИСА-МИСЛИВЦЯ-РАБОВЛАСНИКА-пацієнс для ВТЕЧІ-мета для КРОЛИКА-бенефіціант.

Як видно з представлених вище акціональних фреймів, через імпліцит ідентифікується КОНФЛІКТ, вершинний концепт роману Тоні Моррісон «Смоляне опудалко».

Висновки

Таким чином, у результаті проведення семантико-когнітивного аналізу заголовків трьох романів американської письменниці Тоні Моррісон нами були виявлені наступні вершинні концепти: САМОТНІСТЬ у романі «Сула», ЗВІЛЬНЕННЯ у «Пісні Соломона» та КОНФЛІКТ у «Смоляному опудалці», які входять до ключових концептів індивідуально-авторської картини світу письменниці, ідентифікуючись у сильній позиції (у заголовках) її творів.

У подальшому дослідженні вважаємо доцільним проаналізувати такі сильні позиції романів Тоні Моррісон, як епіграф, зав'язка та розв'язка для визначення базових концептів в творах авторки. Це дасть змогу реконструювати фрагмент індивідуально-авторської картини світу Тоні Моррісон, простежити глибинні механізми художньої творчості та дослідити деякі аспекти авторської індивідуальності та такої багатогранної категорії, як ідіостиль письменника.

Список літератури

1. Лукин В.А. Художественный текст. Основы лингвистической теории и элементы анализа: Учебник. - М.: Изд-во “Ось-89”, 1999. - 192 с.

2. Кожина Н.А. Заглавие художественного произведения: онтология, функции, параметры типологии // Проблемы структурной лингвистики - 1984. - М.: Наука. - 1988. - С. 167-183.

3. Кагановська О.M. Текстові концепти художньої прози (на матеріалі французької романістики середини XX сторіччя): Монографія. - К.: Вид. центр КИЛУ, 2002. - 292 с.

4. Колегаева И.М. Текст как единица научной и художественной коммуникации. - Одесса: Редакционно-издат. отдел обл. управления по печати, 1991. - 121 с.

5. Кресан Е.Я. Концепт в тексте: номинативные ракурсы в свете функционализма // Вісник Черкаського університету. Сер. Філол. науки. - Черкаси: Черкаськ. держ. ун-т, 1999. - Вип. 11. - С.76-82.

6. Павкин Д.М. Образ чарівної країни в романах Дж.Р.Р.Толкієна: лінгвокогнітивний аналіз: Дис. ... канд. філол. наук: 10.02.04. ? К., 2002. - 215с.

7. Буцикіна Н.Є. Лінгвокогнітивний та комунікативний аспекти внутрішнього мовлення персонажів (на матеріалі художньої прози Ф.Моріака): Дис… канд. філол. наук: 10.02.05. - К., 2004. - 256 с.

8. Арнольд И.В. Значение сильной позиции для интерпретации художественного текста // Иностранные языки в школе. - 1978. - №4. - С.23-31.

9. Тураева З.Я. Лингвистика текста. - М.: Просвещение, 1986. - 126 с.

10. Кагановська О.М. Текстові концепти художньої прози: когнітивна та комунікативна динаміка (на матеріалі французької романістики середини ХХ сторіччя): Дис... д-ра філол. наук: 10.02.05. ? К., 2003. - 502 с.

11. Hornby A.S. Oxford Advanced Learner's Dictionary of Current English. - London: Oxford University Press, 1998. - 1428p.

12. Hunt P. War and Peace: Transfigured Categories and the Politics of “Sula” // African American Review. - 1993. - Vol. 27, № 3. - P. 443-459.

13. The Holy Bible, New King James Version. - Nashville: Thomas Nelson Publishers, 1990. - 1204 p.

14. Lass A.H., Kiremidjian D., Goldstein R.M. The Wordsworth Dictionary of Classical and Literary Allusion. - Ware: Wordsworth Editions Ltd, 1994. - 240p.

15. Жаботинская С.А. Ономасиологические модели в свете современных школ когнитивной лингвистики // С любовью к языку. - М.:Воронеж: ИЯ РАН, Воронежский Губ. - 2002. - С.115-129.

16. Levine L.W. Black Culture and Black Consciousness: Afro-American Folk Thought From Slavery to Freedom. - Oxford: Oxford University Press, 1978. - 542p.

17. Oxford Guide to British and American Culture for Learners of English. - Oxford: Oxford University Press, 2000. - 600p.

18. Jurecic A., Rampersad A. Teaching Tar Baby // Approaches to Teaching the Novels of Toni Morrison, ed. Nellie McKay and Kathryn Earle. - New York: The Modern Language Association of America, 1997. - P. 147-153.