Жанрова своєрідність повісті Ольги Кобилянської "Земля"

Жанрова своєрідність повісті

Ольги Кобилянської „Земля”

Лариса Жижченко,

старший викладач кафедри української мови

та літератури Слов'янського державного

педагогічного університету

У статті розглядаються особливості жанрової модифікації повісті. Йдеться про вплив новелістичного, трагедійного на повістеву природу художнього твору.

Ключові слова: жанр, жанрова проблематика, етологічний зміст, повість, новелістичні елементи.

Визначення жанру того чи іншого твору часто буває досить не простим завданням. Жанрове визначення самого автора не завжди співпадає із визначенням критиків та дослідників, а інколи й сам автор щодо жанру одного й того ж твору висловлюється по-різному. Цікавою в цьому сенсі є “жанрова історія” повісті Ольги Кобилянської „Земля”. Свій твір „Земля” письменниця називає то романом, то повістю, то оповіданням. У листі до П.Тодорова Ольга Кобилянська пише: „Мій роман „Земля” друкується в „Літературно-науковому віснику” [5, с. 502]. Звертаючись до О.Маковея, письменниця відзначає: „Повість „Земля” читайте, коли Вам догідно, найліпше у вакації, в супокою” [5, с. 507]. У деяких джерелах твір „Земля” О. Кобилянська називає ще й оповіданням.

В „Автобіографіях” різних років жанр „Землі” О. Кобилянською визначається як повість.

Сучасники О. Кобилянської теж неоднозначні у жанрових визначеннях „Землі”. Для І.Франка „Земля” - повість, яка сповнена високої поезії. Для Лесі Українки - роман з драматизмом внутрішньої дії. Відзначимо, що на початку ХХ ст. теорія жанру не була вивченою, а тому ні Ольга Кобилянська, ні Леся Українка не обґрунтовують жанрове визначення своїх творів. Приналежність твору до того чи іншого жанру, очевидно, вгадується інтуїтивно. І хоча з часом теорія жанру в літературознавстві стала предметом спеціального вивчення, питання жанрової приналежності творів залишилось дискусійним. Жанрове визначення „Землі” - яскраве тому свідчення. Сучасні літературознавці твір класифікують як повість (загальновизнаний варіант), як роман, як трагедійний роман-новелу.

Відомий дослідник творчості О. Кобилянської З.Гузар у книзі „Вивчення творчості О. Кобилянської” „Землю” класифікує як повість [2, с. 35]. Дещо пізніше цей же автор в іншій книзі „О. Кобилянська. Семінарій” пише: „Жанр твору („Земля” - Л.Ж.) можна визначити як трагедійний роман-новелу” [3, с. 34]. У цій же книзі один із розділів має такий заголовок: „Роман „Земля” - вершинний твір О. Кобилянської”. Проте далі, у самому тексті розділу, З.Гузар твір „Земля” автоматично називає знову повістю [3, с. 132-133].

Автор підручника „Теорія літератури” О.Галич, простежуючи еволюцію повісті як жанру в українській літературі, називає низку авторів, твори яких класично визнають як повісті. Серед цих письменників О. Кобилянська та її повість „Земля” [1, с. 270].

Отже, з часу появи твору О. Кобилянської „Земля” (1902) і до наших днів (О.Галич. Теорія літератури: Підручник. - К.: Либідь, 2001) у розумінні жанру твору „Земля” існує різноплановість. Необхідно визнати, що різні точки зору письменників, критиків та теоретиків на розуміння жанрової природи повісті „Земля” обумовлені й аргументовані. Жодне із тверджень навряд чи може бути виключеним із низки визначень.

Жанр - надзвичайно багатоманітне утворення і, як визначає І.Денисюк, перебуває в складних взаємозв'язках з літературним родом, літературним напрямом, творчою індивідуальністю автора [9, с. 193]. У процесі художнього моделювання жанрової структури „Землі” зазначені твердження теж віднайшли свій вияв. Взявши до уваги думки авторитетних науковців, спробуємо визначити жанрову своєрідність відомого твору. Для цього вкажемо на основні складові, за якими визначають жанр (вид) літературного твору. Поняття жанру досі не має достатньо чітких наукових дефініцій, таких, за якими б можна було з упевненістю віднести твір до того чи іншого жанру. Але існують класичні підходи, зважаючи на які, все ж можливо осягнути своєрідність жанрової структури того чи іншого твору.

Так, І.Денисюк вважає, що жанр - синтез характерних особливостей змісту і форми певного виду творів, своєрідна модель художньої структури ряду творів, у яких специфічно закодовано спрямованість на певний зміст [9, с. 193]. Провідним критерієм у розмежуванні епічних жанрів, за Г.Поспеловим, є тип жанрового змісту. У рамках цієї класифікації виділяють романічні, етологічні, національно-історичні жанри. Повість належить до етологічних жанрів. За принцип жанрового розрізнення у цій класифікації взято принцип зображення людей та обставин у творі. У системі координат етологічного жанру твір О. Кобилянської „Земля” сприймається як повість (провідною жанровою ознакою повісті є зображення життєвого устрою означеного соціального середовища, тобто переважна увага письменників до опису звичаїв та побуту) [7, с. 530].

У повісті О. Кобилянської „Земля” на передньому плані стоїть не розвиток характерів героїв, а зображення суспільно-побутового середовища, яке визначає стиль повсякденного існування селянина, його поведінку та психологію. На цьому ґрунті О. Кобилянська художньо досліджує різні колізії, що виникають між людиною і суспільством, законом та церквою. На думку О.Гнідан, цим пояснюється пильна увага

О. Кобилянської до жанрово-соціологічних зарисовок середовища й широких соціальних узагальнень, втілених в індивідуально-виразних типових характерах: Івоніки, Марійки, Михайла та Сави Федорчуків, Анни, Рахіри та інших [4, с. 162].

Ці персонажі постають як носії стійких якостей, вихованих відповідним способом життя, селянським побутом та етичними цінностями середовища. Відповідно до поетики етологічних жанрів, у „Землі” життя зображується в багатьох деталях, але характери героїв тяжіють до внутрішньої статичності. Аналізуючи характери героїв повісті „Земля”, вкажемо на те, що кожен із героїв є носієм і виразником відповідних людських якостей. Так, Івоніку характеризують як істинного християнина і зразкового хлібороба; Анну О.Грицай вважає подібною до „нових” героїнь О.Кобилянської; Сава - втілення людської гріховності і т.ін. Такими герої залишаються впродовж всієї сюжетної акції. Які б життєві випробування вони не проходили, їх поведінка, повнота морального й духовного буття цілком вкладається в рамки, що визначаються етичними цінностями селянського світу. У цьому світі головним чинником в оцінці людини, у визначенні її права на благо є праця на землі, яка й тримає на світі кожного з героїв. Конфлікти в „Землі” є також „динамічними” різновидами духовного, людського волевиявлення. Вчинки всіх героїв повісті визначаються силами добра чи зла.

Описовість - важливий художній принцип авторів етологічних жанрів. Манерою викладу „Землі” є розповідь, а сам твір надзвичайно багатий на описи: природи, землеробської праці, обрядів, церковних свят, народних вірувань. Описи мають самостійне естетичне та філософське звучання, вони є важливими чинниками в сюжетно-композиційній структурі твору. Отже, підсумовуючи вищесказане, стверджуємо, що основу жанрової структури твору О. Кобилянської „Земля” складає повість.

Однак жанрово-структурна своєрідність повісті „Земля” не була б повною без врахування елементів новелістичного та романного мислення, які віднайшли суттєвий вияв у творі. Новела - це твір про незвичайну подію з несподіваним кінцем. Якщо взяти це до уваги, то можна сказати, що такі ознаки характерні для „Землі”. Несподіваною в повісті є основна трагічна подія (братовбивство). Задум та „процес визрівання вчинку” письменниця свідомо пропускає. За це свого часу їй дорікав С.Єфремов, вважаючи, що подія є несподіваною. Проте еліптичність та фрагментарність сюжету все ж не порушують його хронікальності. До новелістичних ознак у структурі „Землі” З.Гузар відносить романтичність, ліризм, музичність, особливу настроєвість пейзажу. Це, на його думку, ріднить „Землю” із українською новелою початку ХХ століття. До ознак новелістичного, очевидно, можна віднести і трагедійну тональність твору. І хоча трагедійне - ознака не власне жанрова, а скоріше ознака поетики О. Кобилянської, при аналізі структури твору її не можна не враховувати. До цього нас підводить позиція російських літературознавців. Конкретний літературний твір, як відзначає „Словник літературознавчих термінів” за редакцією Л.І.Тимофєєва та С.В.Тураєва, зберігаючи загальні родові ознаки й структурні особливості виду, має в собі своєрідні риси, які диктуються потребами часу, особливостями матеріалу та особливостями таланту митця.

Ці ознаки вкладаються в неповторну „жанрову форму” [8, с. 83]. Ця жанрова категорія є найбільш конкретною. При її характеристиці враховують не тільки тематичну своєрідність змісту, а й особливості ідейно-емоційної трактовки зображуваного (сатиричний роман, лірична комедія). Ідейно-емоційна зображальність повісті „Земля” - трагічна. Трагічною є основна подія в сюжеті, у трагічних ситуаціях перебувають майже всі персонажі твору. Світогляд та умонастрої героїв теж позначені ознаками трагізму: очікування найгіршого, тяжкі переживання, „гризота” за землю та страх її втратити. Усе це вщент роз'їдає духовні основи родинного устрою селянських сімей. Глибока душевна тривога Івоніки Федорчука в сюжеті матеріалізується в мученицькій смерті Михайла й стражданнях інших членів родини Федорчуків. Страхіття Анни теж не безпідставні. Суть трагічного в непримиренному конфлікті особистості, що прагне максимально втілити свої творчі потенції з об'єктивною неможливістю їх реалізації. Кожна історична доба давала своє розуміння трагічного і трагічних конфліктів. На думку стародавніх греків, у їх основі лежало втручання фатуму в долю окремих людей, оскільки навіяний світопорядок і долі людей цілковито залежали від нього

[6, с. 691]. У повісті „Земля” Івоніка Федорчук у всіх сімейних лихах звинувачує Долю, яку сприймає на зразок грецького фатуму. У повісті „Земля” Долю людини можуть сповістити ворожки, але вплинути на неї, змінити її ніщо і ніхто не в змозі. Поза волею людини наявність „темної безодні” в душі героїв. Ідейно-художній зміст категорії трагічного в О.Кобилянської зумовлювався міфологічним світосприйманням навколишньої дійсності героями повісті „Земля”. Але, як письменниця модерністичної школи, О.Кобилянська зобразила складники селянського світогляду не в плані етнографічно-побутовому, а в площині морально-етичній.

Селянська тема для української літератури є рідною. Попередниками О.Кобилянської в глибокому й усебічному зображенні селянського життя були і І.Нечуй-Левицький, П.Мирний та інші. Найближчим до неї у часі був Панас Мирний зі своїми соціально-психологічними романами. Тож можна говорити, що твір „Земля” як „генологічний” спадок має романну панорамність, широту охоплення життя та глибину соціально-психологічного аналізу. І хоч, змальовуючи події, О.Кобилянська не виходить за вузькі межі одного села, Іван Франко відзначав, що письменниця в „Землі” дала „широку картину культурного рівня буковинського народу”.

Тож можемо говорити про елементи романного мислення в повісті О.Кобилянської „Земля”. Отже, у процесі формування жанрової структури твору наявні елементи новелістичного, трагедійного та романного мислення. У творі вони взаємопроникають і модифікуються, утворюючи новаторське, жанрове явище. Отож, можемо говорити, що твір О.Кобилянської „Земля” - це повість з елементами новелістичного, трагедійного та романного.

Література

1. Галич О. Теорія літератури: Підручник. - К.: Либідь, 2001.

2. Гузар З.П. Вивчення творчості О.Кобилянської. Посібник для вчителів. - К.: Рад школа, 1978.

3. Гузар З.П. О.Кобилянська: Семінарій: Навч. посібник. - К.: Вища шк., 1990.

4. Історія української літератури. Кінець ХІХ - поч. ХХ століття:

У 2 кн.: Підручник / За ред. проф. О.Д.Гнідан. - К.: Либідь, 2005. - Кн.1.

5. Кобилянська О. Твори в 5-ти т. - К., 1963. - Т.5.

6. Літературознавчий словник-довідник / Р.Гром'як, Ю.Ковалів та ін. - К.: ВЦ „Академія”, 1997.

7. Поспелов Г.Н. Теория литературы: Учебник для у-тов. - М.: Высшая. школа, 1978.

8. Словарь литературоведческих терминов. Ред.-сост.: Л.И.Тимофеев и С.В.Тукраев. - М.: Просвещение. 1974.

9. Українська літературна Енциклопедія: В 5 т. - К.: УЕР, 1990. - Т.2.