Греки Північного Приазов'я: історичний аспект дослідження фольклорної та жанрової традиції у ХХ столітті

Греки Північного Приазов'я: історичний аспект дослідження фольклорної та жанрової традиції у ХХ столітті

На сучасному етапі українського державотворення постають питання духовного відродження, пов'язані з підвищенням етнічної самосвідомості всіх етносів України. Формування духовності суспільства неможливе без вивчення культурних явищ і традицій минулого. Важливою складовою частиною традиційної культури народу є фольклор.

Багаті фольклорні традиції збереглися в середовищі маріупольських греків, які переселилися з Криму в Приазов'я понад 200 років тому. Одразу треба сказати, що даний регіон має багато специфічних відмінностей. Адже, як відомо, історично склалося, що тут проживають зараз (і понад 200 років існували поруч) люди найрізноманітніших етнічних приналежностей. Через те історично складний процес заселення краю, який до 18 ст. був своєрідним "диким полем" - прикордонням між Кримським ханством та Московським царством, і особливості міжетнічного спілкування в ході господарського, культурного і духовного життя, звичайно ж, не могли не позначитися на стані усної народної творчості. Позаяк відбувся перетин різноманітних усно-поетичних традицій, частина з них стала основою для створення своєрідного нового фольклору. Окрім того, грецьке населення Приазов'я в мовному відношенні не однорідне і поділяється на дві етнічні групи: урумів - тюркофонів і румеїв - еллінофонів. Звідси ж випливають відмінності у фольклорних традиціях.

Дослідження жанрової традиції, як і фольклору загалом до сьогодні проходило в основному на матеріалі румейських мовних пам'яток. Фольклор урумів вивчався значно гірше. Серед найбільш відомих дослідників урумського мовного діалекту в даному питанні можна назвати М.С. Маркова, дослідження якого опубліковані у збірці екскурсій "Мариуполь и его окрестности" [1] та С.Н. Муратова, що підсумував роботу експедиції Ленінградського університету у статті "Матеріали з говірок тюркомовних греків (урумів) Донецької області УРСР" [2].

Маємо констатувати, що в даних роботах не знайшли належного відображення загальні тенденції розвитку фольклорної традиції греків Приазов'я, не був проведений порівняльний аналіз жанрової системи румеїв та урумів, не визначені внутрішні та зовнішні впливи, які відбувалися в процесі взаємодії двох гілок культури, а також їх існування в контексті культури слов'ян. Намаганням розв'язати хоча б деякі з наведених проблем зумовлена мета даної статті, яку ми розуміємо як порстеження історичного розвитку особливостей жанрової системи у фольклорі греків Приазов'я у контексті їх поширення серед урумів та румеїв, а також вивчення загального та локального серед мешканців грецьких населених пунктів.

Перші дослідження фольклору маріупольських греків були проведені в ХІХ - поч. ХХ ст. В.І.Григоровичем [3], Ф.А. Брауном [4], С.І. Марковим [5], К. Костан [6], М.Гайдаєм [7]. Із дослідників другої половини ХХ ст. варті уваги праці Т.М.Чернишової [8], С.М.Муратова [9], О.М. Гаркавця [10], М.А. Араджіоні [11], С.А. Калоєрова [12], які дають підстави для аналітичного дослідження проблем духовної культури греків Приазов'я. Інтерес викликає аналіз історії дослідження фольклору Південного Донбасу, який дано у статті Є.В.Хаджинова [13].

Треба відзначити, що фольклор приазовських греків ще з 20-х років минулого століття приковував до себе пильну увагу дослідників. У цей час дослідження в галузі фольклору були пов'язані з ім'ям Касандри Костан. Вона займалася збором фольклорного матеріалу в грецьких селах Приазов'я. Матеріали польових фольклорно-етнографічних досліджень духовної культури приазовських греків у 1926, 1928, 1932 роках були зібрані й систематизовані разом з харківським ученим А. П. Ковалевським. Висліди спільної праці були опубліковані у часописах "Бюлетень української асоціації сходознавства" [14], "Східний світ" [15], а також у книзі К.З. Костан "З літератур маріупольських греків", де вперше друкувалися твори багатьох румейських поетів, що з часом отримали народне визнання і втілилися у фольклорній традиції [16].

З кінця 20- х років минулого століття у вивченні румейського фольклору важливу роль стали відігравати спеціальні експедиції для збору матеріалів з мови й побуту румеїв, які працювали у грекомовних селах. Було зібрано значну кількість творів народної творчості. Організаторами таких експедицій у 20-30-і роки були музеї Криму та Маріуполя, Всеукраїнська асоціація сходознавців, Інститут мовної культури Ленінградського університету та інші організації.

У 1930-і роки серйозні дослідження фольклору греків українського Приазов'я проводив музикознавець М.П. Гайдай, який зробив близько 600 фонограм грецьких мелодій. Ноти й тексти пісень були підготовлені до друку, але лише в 1996 році частина цього матеріалу увійшла до збірника "Під одним небом" [17, 18].

Інтерес до вивчення культури маріупольських греків зріс із середини 1950-х рр. Протягом декількох років викладачі та студенти філологічного факультету Київського університету ім. Т.Г. Шевченка проводили поглиблене вивчення говірок Ялти та Урзуфа. Водночас було зроблено немало цінних для дослідників записів румейської народної творчості. У вивченні грецького фольклору важливе місце належить Т.М. Чернишовій, яка в 1960 р. опублікувала статтю "Про грецький фольклор на Україні" [19], де навела приклади з румейського фольклору з позначеням їх жанрової приналежності. Проведений цією дослідницей лінгвістичний аналіз грецьких говірок також був певним внеском в розробку питання жанрової традиції: нею доведена приналежність окремому фольклорному жанру певного набору ідіоматичних та образних засобів.

Для більш детального аналізу історичного розвитку особливостей жанрової системи грецького фольклору доцільно розглядати його окремі, найбільш поширені жанри. Ми вважаємо (і наведені дослідження підтверджують цю думку), що такими жанрами є пісня та казка.

1. Пісенна фольклорна традиція

Існує твердження, що люди в давні часи "говорили піснями". Це означає, що в найбільш напружені, емоційно насичені моменти життя людина почувала потребу негайного сповідання піснею: чи була людина в піковій фазі щастя, чи перебувала в горі. Але варто одразу зауважити, що це не той спів, про який кажуть "що бачу, про те й співаю". Адже він не є образотворчим, позаяк, по-перше, не має початкового емоційно обумовленого поштовху, а по-друге, не має об'єкта для скерованого сприйняття почуттів і думок складача пісні. У творах фольклору найяскравіше передаються всі переживання, досягнення народу, весь шлях історичного розвитку з найбільш знаменними подіями в житті того чи іншого етносу під час спілкування і взаємовідносин з народами, що живуть поруч. У цьому плані найбільш пристосованою для виявлення поетичних здібностей народу, його вміння художньо мислити є пісня, яка засобами виразного узагальнення виступає мов би "душею" народу, передаючи його щире ставлення до дійсності. Проте, якщо оточуюча дійсність не задовольняє людину, вона у своїй художній свідомості хоче змінити її, і, що головне, змінює, втілюючи свої художні ідеали в реальну художню тканину. І її ідеали, матеріалізовані через фольклорні традиції народу, повертаючись у реальний матеріальний світ, що їх породив, стають надбанням цілої спільноти людей [20,с.230-231].

Наше дослідження показує, що найвідданішими у збереженні обрядовості та національних традицій предків виявилися греки, які переселилися до цього краю в 1778-1780 рр. з Кримського півострова. Це ж проявилося і стосовно збереження традицій жанрової системи фольклору.

Як відзначає Т.М. Князєва, виникнення жанрових форм грецького фольклору Приазов'я визначається як зовнішніми соціально-історичними факторами, так і внутрішніми законами розвитку фольклору [21]. Усна народна творчість греків Приазов'я має давні традиції, оскільки бере свій початок від Древньої Греції, але за тривалий час осібного проживання стала самобутньою й оригінальною.

У Приазов'ї з середини 19 ст. зароджується новий румейський пісенний фольклор. Хоча протягом усієї своєї етнічної історії греки з покоління в покоління передавали легенди, пісні, в яких знайшли відображення різні сторінки їхньої історії.

Характерною рисою народної поезії греків, у якій, мов у дзеркалі, відбилося їхнє життя, переповнене описом насильств та грабунків. "Пісні греків несуть на собі відбиток їх гіркої долі", - писав Ф. Хартахай [22, c.44]. Виконання їх нагадувало швидше плач, аніж спів, позаяк більшість ліричних пісень у греків завжди були сумні, жалібні.

Навіть пісні, які співалися в мажорному дусі, наприклад, танцювальні, носять елегійний характер. Відчувається якась пригніченість духу і в той же час - тиха покірність долі [1, c.286].

Серед пісень найбільш поширені: історичні; баладні; ліричні; жартівливі; танцювальні. Найбільшу групу складали ліричні пісні, але з варіантами у словах і манері виконання. На музичній творчості греків також позначилися їхні заняття. Перш за все вівчарство: про чабанів складалися пісні, поширені були розмаїті чабанські награвання. У музичному відношенні пісні греків, на думку багатьох дослідників, являли більший інтерес, аніж у поетичному. Можливо, через те греки часто надавали перевагу не пісні, а власне музиці.

На сучасному етапі у фольклорній традиції греків Приазов'я існують не лише давні за походженням обрядові історичні та ліричні пісні, прислів'я, приказки, загадки, казки, частівки, але й твори нового румейського фольклору, що зароджувався у 19 ст. [23, c.140]. Це явище відбувалося тому, що життя і мова переселенців зазнали значних змін. Іноді ті твори, які вони принесли з собою з Криму, вже не могли задовольнити їхніх потреб. Через те серед румеїв виникла плеяда співців - "рапсодів", які почали складати нові пісні, за формою й духом глибоко народні. Передавалися вони в усній формі. Поміж "рапсодів" виокремлювалися Д. Богадиця, Л. Хонагбей (с. Сартана) [24, c.5]. Деякі дослідники вже на початку 20 ст. відзначали, що національні пісні греків Приазов'я забуваються і їх місце займають фабричні чи міські [25, c.250]. Особливо швидко цей процес відбувався у другій половині 30-х років 20 ст., коли непоправної шкоди розвиткові всіх етнічних традицій греків завдали державні ухвали про ліквідацію національних шкіл та обмеження прав на розвиток культури національних меншин [26, c.56].

Окрім того, багато пісень, які вважалися народними, при науковому аналізі виявилися авторськими. Це явище спостерігається у творчості Г. А. Костоправа, Л.Н. Кир'якова, талант яких зародився і розвивався на народній основі [24, c.6].

Таким чином можна сказати, що жанровий склад грецької народної поетичної творчості багатий і розмаїтий [21, c.233], оскільки пройдено значний шлях історичного розвитку і багатосторонньо відображено життя й долю греків-переселенців, які відірвані від історичної батьківщини і пройшли різноманітні випробовування. До того ж одна з головних перепон для вивчення грецького фольклору - мізерна наявність інформативного матеріалу - власне творів, текстів. Все ж жанровий склад фольклору греків Приазов'я включає в себе як загальнофольклорні жанри (казки, прислів'я, загадки), так і ті, які відсутні в поетичній творчості інших народів (василівки, парабологізми) [21, c.233]. На основі цього всю жанрову систему можна умовно розділити на три цикли: традиційні "історичні" жанри (казки, легенди, балади, прислів'я, загадки); запозичені жанри (деякі обрядові дійства, частівки, перевдягання); "приазовські" жанри (василівки, перекази, парабологізми) [21, c.233-234].

Як видно, жанри, які входять до складу грецького фольклору Приазов'я, різняться між собою змістом, структурою та функціями. Ці відмінності служать основою класифікації жанрів.

У наш час довго спостерігалася невтішна ситуація зі збереженням фольклору греків Приазов'я. У с. Урзуф, наприклад, пісні й казки знає лише декілька осіб, наймолодшим з них не менше 70 років. Трохи краще становище у с. Малий Янісоль, де завдяки географічному розташуванню грецька мова збереглася не лише в побуті. Нею не раз послуговуються навіть молоді люди. Але в с. Урзуф і с. Сартана значна частина населення молодого і середнього віку не володіє і не користується грецькою мовою, через те і не є носієм фольклорних традицій [24, c.5].

2. Казка та інші поетичні жанри

У грецькому фольклорі Приазов'я важливу роль також відіграє казка. Збором казок та їх публікацією займалися Т.М. Чернишова та румейська поетеса О.Н. Петренко-Ксенофонтова. Вона також уклала збірку "Казки Сартани", яка, на жаль, не була опублікована.

Грецькі казки побудовані за традиційними казковими канонами. У них у порівнянні з українськими майже нема картин природи та побуту. Характерні оригінальні зачини (початок) і кінцівки. Зустрічається подібність сюжетів, народних уявлень і персонажів у казках греків та інших народів Приазов'я. Характерними є числа 3 і 40. Спостерігаються елементи міфологічної свідомості. Вживаються конкретні географічні назви. Текст казок насичений діалогами, прямою мовою. Мова в основному римована. Виділяються такі різновиди казок, як чарівні, про тварин, соціально-побутові, новелістичні. Зустрічаються також прислів'я, приказки. У деяких прислів'ях, приказках подибуємо слова давньогрецького походження. Іноді зустрічаються елементи язичницьких вірувань та українського фольклору [24, c.7].

Щоб уявити загальну картину жанрової класифікації грецького фольклору, варто взяти до уваги відношення жанрів до обрядів і відношення словесного тексту до співу та дії, а також розвиток власних традицій і творчу роль оповідачів.

Враховуючи все це, можна скласти наступну схему грецької румейської та урумської народної поетичної творчості: обрядова поезія (календарна, сімейно-побутова); народна епічна поезія (прозові жанри, історико-героїчний епос, ліричні віршові жанри); малі форми усної поезії (неліричні жанри, ліричні жанри); драматичні дійства з елементами обрядовості (Мега Юрти -Велике Свято, Панаїр, хороводи, перевдягання) [21, c.234].

Висновки

Література

1. Мариуполь и его окрестности. Отче об учебных экскурсиях Мариупольской Александровской гимназии. - Мариуполь, 1892.-С.286.

2. Муратов С.Н. Матеріали з говірок тюркомовних греків (урумів) Донецької області УРСР // Короткі повідомлення інституту народів Азії. - 1963.C.178 - 191.

3. Григорович В.А. Записки антиквара о поездке его на Калку и Кальмиус. -Одесса, 1874. - 48с.

4. Браун Ф.А. Мариупольские греки // Живая старина. - СПб, 1891-Вып. 2. - С.78-92.

5. Марков С.И. Заметки о быте греков г. Мариуполя // Мариуполь и его окрестности. - Мариуполь, 1892. - С.406-438.

6. Костан К. З. З літератур маріупольських греків. - Х.: Рух, 1932. - 114с.

7. Гайдай М. М. Пісенний фольклор греків Приазов'я //Під одним небом. Фольклор етносів України. - Київ: Головна спеціалізована редакція мовами національних меншин України, 1996. - с. 56 - 68; Гайдай М. Народознавча спадщина Михайла Гайдая // Народна творчість та етнографія. - 2003. - №4. - С.

8. Чернишова Т. Н. Про грецький фольклор на Україні //Народна творчість та етнографія, 1960. - №4. - с. 97 - 103; Чернышева Т.Н. Новогреческий говор сел. Приморського (Урзуфа) и Ялты, Первомайского района Сталинской области. - К.: Из-во Киевского национального университета им. Т. Шевченко. - 1958. - 79с.

9. Муратов С.Н. Матеріали з говірок тюркомовних греків (урумів) Донецької області УРСР//Короткі повідомлення інституту народів Азії. - 1963. C.178 - 191.

10. Гаркавець О. Уруми Надазов'я. - Алма-Ата: Український культурний центр, 1999. - 624с.; Тюркские языки на Украине, - Киев: Наук. думка, 1988. - 176с.; Фонетическая субституция как прием "поэтизации" урумской песенной речи // Советская тюркология. 1986.- № 3.- С.43-51; Зміна традиційного порядку слів у тюркських мовах на Україні // Мовознавство. - 1983.- №3.- С.41-49; Принципи становлення й розвитку урумської песенної мови // Мовознавство. - 1986б. - № 3. - С.51-55.

11. Араджиони М.А. Греки Крыма и Приазовья: история изучения и историография этнической истории и культуры (80-е гг. XVII - 90-е гг. ХХв.) - Симферополь: Издательский дом "Амена", 1999.-132с.

12. Калоеров С.А. Греки Приазовья. Аннотированный библиографический указатель. - Донецк: Юго-Восток, 1997. - 196с.

13. Е.В.Хаджинов З історії фольклору Південного Донбасу// Народна творчість та етнографія. - 1976. -№3. -С.102-105.

14. "Бюлетень української асоціації сходознавства", 1927; N 4-5.

15. "Східний світ", 1928; N 3-4.

16. Костан К. З. З літератур маріупольських греків. - Х.: Рух, 1932. - 114с.

17. Гайдай М. М. Пісенний фольклор греків Приазов'я //Під одним небом. Фольклор етносів України. - Київ: Головна спеціалізована редакція мовами національних меншин України, 1996. - с. 56 - 68.

18. Гайдай М. Народознавча спадщина Михайла Гайдая // Народна творчість та етнографія .-2003. -№4. - С.7.

19. Чернишова Т. Н. Про грецький фольклор на Україні //Народна творчість та етнографія, 1960. - №4. - с. 97-103.

20. Кіор В.І. Ідеальне в фольклорі приазовських греків як фактор художнього вдосконалення матеріального // Україна-Греція: досвід дружніх зв'язків та перспективи співробітництва. Тези міжнародної науково-практичної конференції, м. Маріуполь, 24-26 травня 1996 р. - Маріуполь, 1996. - С.230-231.

21. Князєва Т.Н. Жанрова та поетична система грецького фольклору Приазов'я // Україна-Греція: досвід дружніх зв'язків та перспективи співробітництва. Тези міжнародної науково-практичної конференції, м. Маріуполь, 24-26 травня 1996 р. - Маріуполь, 1996. - С. 233-235.

22. Джуха І. Одісея маріупольських греків. - Вологда: ЛиС, 1993. - 158с.

23. Джола І.Т. Пісенний фольклор греків Маріупольщини: традиції і сучасність // Україна-Греція: історія та сучасність. Тези 2-ї міжнародної науково-практичної конференції 22-24 лютого 1995р. - К., 1995. - С.140-141.

24. Пазізін С.М. Жанр пісні, казки, прислів'я та приказки у фольклорній традиції греків Приазов'я (на матеріалі записів, зроблених в с. Сартана, с. Малий Янисоль, с. Урзуф) // Эллины Украины. - Декабрь 1998. - №5. - С.5.

25. Харабет В.В. Сліди історичних подій і міфологічних сказань в етнопедагогіці греків Приазов'я // Україна-Греція: досвід дружніх зв'язків та перспективи співробітництва. Тези міжнародної науково-практичної конференції, м. Маріуполь, 24-26 травня 1996 р. - Маріуполь, 1996. - С.249-251.

26. Ялі С.Д. Греки в УРСР. - Харків, 1931. - 216с.