Аналіз твори "Маленький принц"

Зміст

Вступ

1.Антуан де Сент-Екзюпері. Особливості життя та творчості

2.Особливості жанру твору "Маленький принц"

3.Філософська тематика казки та романтичні традиції

4.Особливості мови, оповідної манери письменника і композиції твору "Маленький принц"

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Протягом життя людина розвивається фізично, інтелектуально, духовно. Проте внутрішнє «Я» за різних обставин може уповільнюватися в розвитку, і тоді людина перестає розвиватися духовно, втрачає кращі риси - доброту, дружелюбність, а отже, взаєморозуміння, повагу.

Мабуть, усвідомлюючи це, автор «Маленького принца» зізнається: «Я боюся стати таким, як дорослі».

Всесвітньо відомий письменник, філософ, льотчик, і винахідник Антуан де Сент-Екзюпері часто писав, що він «був створений, щоб стати садівником...». Чи це не парадокс? Ні! Філософи, письменники часто мислять символами і висловлюються символічно. Все велике виростає з маленького -- з насіння, з паростків, з дитини. Тож письменник бачив своїм завданням леліяти й доглядати добре насіння, полоти бур'ян на планеті Земля, як дбайливий садівник, бо відчував себе відповідальним за все людство.

1.Антуан де Сент-Екзюпері.Особливості творчості

Антуан де Сент-Екзюпері був французьким льотчиком, який героїчно загинув у повітряному бою з фашистами. Він створив зворушливі філософські твори і тим самим залишив глибокий слід в гуманістичній літературі 20-ого століття. Він з дитячих років захоплювався малюванням, музикою, віршами і технікою, був всебічно розвиненим, людиною надзвичайно яскравою обдарованості. У своїх творах він завжди згадує про дитинство. Він грав і в лицарів і королів, і в машиністів і в водія паровоза. Він захоплювався всім, що бачив. Він був родом з дитинства.
Екзюпері завжди цінував дружбу, вона була для нього мірилом щирості, вважав найціннішим її почуття, що є на планеті. Його доросле життя була сповнена драматичних обставин. Він нерідко бував на межі смерті: тяжкі постійні авіаційні катастрофи, брав участь у боротьбі іспанських республіканців: "Він не ухилявся від жодного ризику. Завжди попереду! Завжди готовий на все! "- Говорили про нього друзі. Але в своїй творчості, своїх листах, рукописах і романах ця людина розкривався найповніше. У житті Антуана були дві великі пристрасті, які майже одночасно увійшли в його життя: авіація та література. "Для мене літати і писати - одне і те ж" - ось його відповідь на запитання, що для нього важливіше. Рух, політ - це життя, і саме життя він відчував як політ і рух. "Ми жителі однієї планети, пасажири одного корабля" - говорив Екзюпері, він мріяв про порятунок всього людства, він був готовий врятувати кожного на цій землі, він жив заради неї. Йому була чужою роль пасивного фіксатора подій, що відбуваються, він завжди був у центрі. У зв'язку з цим Екзюпері писав: "Мені завжди була ненависна роль спостерігача".

Під час другої світової війни в роки фашистської окупації він прагнув потрапити до лав льотчиків-винищувачів французької авіації, і неодноразово подавав рапорт з проханням прийняти його. "Я не люблю війну, але для мене нестерпно залишатися в тилу, коли інші ризикують життям ... У світі, де запанував би Гітлер, для мене немає місця ... Я хочу брати участь у цій війні в ім'я любові до людей "... Він загинув як герой, захищаючи свою країну, борючись за свободу цілого світу, вірячи в свої ідеали. Військовий льотчик Антуан де Сент-Екзюпері загинув, виконуючи бойове завдання 31 липня 1944р.

2. Особливості жанру твору "Маленький принц"

"Любити - означає не дивитися один на одного, це означає дивитися в одному напрямку" - ця думка визначає ідейний задум повісті-казки. "Маленький принц" був написаний в 1943 році, і трагедія Європи в другій світовій війні, спогади письменника про розгромленої, окупованій Франції накладають свій відбиток на твір. Своєю світлою, сумною і мудрої казкою Екзюпері захищав невмирущу людяність, живу іскру в душах людей. У відомому сенсі повість з'явилася підсумком творчого шляху письменника, філософським, художнім його осмисленням.

Казка, як і притча, найдавніший жанр усної народної творчості. Вона вчить людину жити, вселяє в нього оптимізм, стверджує віру в торжество добра і справедливості. За фантастичністю казкової фабули й вимислу завжди ховаються реальні людські відносини. Подібно притчі, у казці завжди тріумфує моральна та соціальна правда. Казка-притча "Маленький принц" написана не тільки для дітей, але і для дорослих, які ще не цілком втратили дитячу вразливість, по-дитячому відкритий погляд на світ і здатність фантазувати. Те, що "Маленький принц" - казка, ми визначаємо за наявними в повісті казковим ознаками: фантастичну подорож героя, казкові персонажі (Лис, Змія). "Прообразом" літературної казки "Маленький принц" можна вважати чарівну фольклорну казку з бродячою фабулою: прекрасний принц через нещасне кохання залишає рідну домівку й мандрує по нескінченних дорогах у пошуках щастя та пригод. Він намагається здобути славу і підкорити тим самим неприступне серце принцеси.

Сент-Екзюпері бере за основу цей сюжет, але переосмислює його по-своєму, навіть іронічно. Його прекрасний принц зовсім дитина, яка страждає від примхливого і навіженої квітки. Природно, про щасливе фіналі з весіллям не йде й мови. У мандрах маленький принц зустрічається не з казковими чудовиськами, а з людьми, яка зачарувала, немов злими чарами, егоїстичними і дріб'язковими пристрастями. Але це тільки зовнішня сторона сюжету. У першу чергу, це філософська казка. І, отже, за, здавалося б, простим і невигадливим сюжетом і Іронією він маскує глибокий сенс. Автор торкається в ній відверненому вигляді через іносказання, метафори і символи теми космічного масштабу: добра і зла, життя і смерті, людського буття, щирої любові, моральної краси, дружби, нескінченного самотності, взаємини особистості й натовпу і багато інших.

Незважаючи на те, що Маленький принц дитина, йому відкривається справжнє бачення світу, недоступне навіть дорослій людині. Та й люди з змертвілого душами, яких зустрічає на своєму шляху головний герой, набагато страшніше казкових чудовиськ. Взаємовідносини принца і Рози набагато складніше, ніж відносини принців і принцес з фольклорних казок. Адже саме заради Рози Маленький принц жертвує матеріальною оболонкою - він вибирає тілесну смерть.

3.Філософська тематика казки та романтичні традиції

Тільки людина з багатим внутрішнім світом і прагне до духовного самовдосконалення має право називатися особистістю. На жаль, мешканці маленьких планет і планети Землі забули про цю простій істині і уподібнилися бездумної і безликої натовпі.

Вперше тему особистості і натовпу у філософії виділив німецький філософ-романтик І. Фіхте. Він доводить, що всі люди діляться на обивателів (натовп) і художників (особистість), по їхньому відношенню до матеріального (зло). Конфлікт між особистістю і натовпом спочатку недозволено.

Так само недозволено конфлікт між головним героєм і мешканцями планет ("дивними дорослими"). Дорослі ніколи не зрозуміють принца-дитини. Вони далекі одне одному. Обивателі сліпі та глухі до покликом серця, пориву душі. Їх трагедія в тому, що вони не прагнуть стати Особистістю. "Серйозні люди" живуть у власному, штучно створеному маленькому світі, відгородившись від решти (у кожного своя планета!) І вважають його справжнім сенсом буття! Ці безликі маски ніколи не дізнаються, що таке справжня любов, дружба і краса. З цієї теми випливає основний принцип романтизму - принцип двомірності. Миру обивателя, якому не є духовне начало та світу художника (Маленький принц, автор, Лис, Роза), якому притаманні моральні якості, ніколи не стикнутися.

Тільки Художник здатна побачити сутність - внутрішню красу і гармонію навколишнього його світу. Ще на планеті ліхтарника Маленький принц зауважує: "Коли він запалює ліхтар - як ніби ще народжується одна зірка або квітка. А коли він гасить ліхтар - як ніби зірка або квітка засинають. Чудове заняття. Це по-справжньому корисно, тому що красиво ".Головний герой говорить внутрішній стороні прекрасного, а не її зовнішній оболонці. Людський праця повинна мати сенс, а не просто перетворюватися на механічні дії. Будь-яку справу корисно лише тоді, коли воно внутрішньо чудово.

У розмові з географом зачіпається ще одна важлива естетична тема - ефемерність прекрасного. "Краса недовговічна", - гірко зауважує головний герой. Тому Сент-Екзюпері закликає нас якомога дбайливіше ставитися до всього прекрасного і постаратися не розгубити на важкому життєвому шляху красу всередині себе - красу душі і серця.

Але найголовніше про прекрасне Маленький принц дізнається від Лиса. Зовні красиві, але порожні всередині троянди не викликають ніяких почуттів у дитини-споглядальника. Вони мертві для нього. Головний герой відкриває істину для себе, автора і читачів - прекрасно лише те, що наповнене змістом і глибоким змістом.

Нерозуміння, відчуженість людей - це ще одна важлива філософська тема. Сент-Екзюпері не просто зачіпає тему нерозуміння між дорослим і дитиною, а тему нерозуміння і самотності в космічному масштабі. Омертвіле людської душі призводить до самотності. Людина судить про інших тільки за "зовнішній оболонці", не бачачи головного в людині - його моральної внутрішньої краси: "Коли дорослим кажеш:" Я бачив гарний будинок з рожевого цегли, у вікнах у нього герань, а на даху голуби ", вони ніяк не можуть уявити собі цей будинок. Їм треба сказати: "Я бачив будинок за сто тисяч франків", - і тоді вони вигукують: "Яка краса!"

Люди роз'єднані і самотні, навіть коли перебувають разом з-за нездатності зрозуміти, полюбити іншого і створити узи дружби: "Де ж люди? - Знову заговорив Маленький принц. - У пустелі все-таки самотньо ... - Серед людей теж самотньо, - зауважила змія ".Самотнім, ніким не зрозумілим відчуває себе і автор. Його самотність серед людей близько самотності Маленького принца. Істинне обдарування людини, його талант під силу зрозуміти лише людям з відкритим і чистим серцем. Саме тому так легко і швидко Маленький принц знаходить друга в особі автора, саме тому принц розуміє автора без слів і готовий відкрити одному все схованки власного серця.

Одна з ключових філософських тем казки "Маленький принц" - тема буття. Вона ділиться на реальне буття - існування і ідеальне буття - сутність. Реальне буття тимчасове, минуще, а ідеальне - вічне, незмінне. Сенс людського життя полягає в тому, щоб осягнути, максимально наблизитися до суті.

"Серйозні люди" з Землі і з планет-астероїдів розчинені в реальному бутті і не прагнуть осягнути сутність неминущі цінностей. А душа автора і маленького принца не скуті льодом байдужості, омертвіле. Тому їм відкривається справжнє бачення світу: вони дізнаються ціну справжньої дружби, любові та краси. Це тема "зіркості" серця, уміння "бачити" серцем, розуміти без слів. Маленький принц не відразу осягає цю мудрість. Він залишає власну планету, не знаючи про те, що те, що він буде шукати на різних планетах, виявиться так близько - на його рідній планеті.

Написані в традиції романтичної філософської казки образи глибоко символічні. Образи саме символічні, так як ми можемо тільки вгадувати, що хотів сказати автор, і трактувати кожний образ в залежності від особистого сприйняття. Основними образами-символами є Маленький принц, Лис, Троянда і пустеля. Маленький принц - це символ людини - мандрівника у всесвіті, шукає прихований сенс речей і власного життя. Пустеля - це символ духовної спраги. Вона прекрасна, бо в ній таяться джерела, знайти які людині допомагає тільки серце.

4. Особливості мови, оповідної манери письменника і композиції твору "Маленький принц"

На початку казки Маленький принц залишає свою єдину Розу, потім він залишає на Землі свого нового друга Лиса. "Немає у світі досконалості", - скаже Лис. Але зате є гармонія, є людяність, є відповідальність людини за доручену йому справу, за близької йому людини, є ще відповідальність за свою планету, за все, що на ній відбувається.

"Маленький принц" - це романтична казка, мрія, яка не зникла, а зберігається людьми, бережеться ними, як щось дорогоцінне з дитинства. Дитинство ходить десь поруч і приходить у хвилини найстрашнішого відчаю і самотності, коли немає куди йти. Воно підійде, як ні в чому не бувало, як ніби воно і не покидало нас на ці довгі роки, сяде поруч навпочіпки і, запитає, з цікавістю дивлячись на розбитий літак: "А що це за штука?" Тоді все стане на свої місця, і до вже дорослій людині повернеться та ясність і прозорість, безстрашна прямота суджень та оцінок, яка буває тільки у дітей.

Маленький принц спитав у льотчика: "... Знаєш, чому гарна пустеля?" І сам же дав відповідь: "Де-то в ній ховаються джерела ..." Криниця в пустелі, як ще одна іпостась образу-символу води дуже значущий для Сент-Екзюпері. У стародавніх літописах, повір'ях і переказах воду стерегли дракони, але у пустелі Сент-Екзюпері може стерегти її не гірше, ніж дракони, вона її може заховати так, що ніхто і ніколи не знайде її. Кожна людина сама володар своїх джерел, джерел своєї душі, але ми самі деколи не можемо їх відшукати."Вона народилася з довгого шляху під зорями, з скрипу ворота, з зусилля рук ... Вона була як подарунок серця ... "- це не просто вода. Її знайшли герої книги. Ми всі віримо, що коли-небудь нам вдасться відшукати чистий джерело, цю вічну, непохитну істину, яку зберігає у своїх творах письменник. У кожному з нас живе такий маленький принц, справедливий творець якого ховає воду і чекає поки віра виведе нас до неї. Ревна віра автора в існування прихованих джерел надають фіналу казки-притчі життєствердне звучання. У повісті закладений потужний творчий момент, віра в поліпшення і зміна несправедливого порядку речей. Життєві прагнення героїв перебувають у гармонії з етичним вселенським початком. У їх злиття глузд і загальна спрямованість твору.

Композиція твору досить своєрідна. Парабола - основний компонент структури традиційної притчі. "Маленький принц" не виняток. Виглядає це так: дія відбувається в конкретний час і конкретної ситуації. Сюжет розвивається таким чином: відбувається рух по кривій, яке досягнувши вищої точки напруження, знову повертається до початкової точки .Особливість такої побудови сюжету в тому, що, повернувшись до вихідної точки, сюжет набуває новий філософсько-етичний сенс. Нову точку зору на проблему, знаходить рішення.

Початок і кінець повісті "Маленький принц" мають відношення до прибуття героя на Землю або з покидання Землі, льотчиком і Лисом. Маленький принц знову відлітає на свою планету, доглядати і виховувати прекрасну Розу. Час, який льотчик і принц - дорослий і дитина провели разом, вони відкрили для себе багато нового і один в одному, і в житті. Розлучившись, вони забрали з собою частинки один одного, вони стали мудрішими, дізналися світ іншого і свій, тільки з іншого боку.

Висновок

Прочитавши цю казку, можна зробити висновок, що в повісті дуже багатий мова, він сповнений спогадів і роздумів про життя, про світ і, звичайно, про дитинство. Автор використовує масу дивних і незрівнянних літературних прийомів.

Оповідна манера повісті має ряд особливостей. Це щира розмова старих друзів - так автор спілкується з читачем. Тому хочеться йому вірити, знаючи, що він ніколи не обдурить. Ми відчуваємо присутність автора, який вірить в добро і розум, у швидку пору, коли життя на землі зміниться. Можна говорити про своєрідну мелодиці розповіді, сумною і задумливою, що будується на м'яких переходах від гумору до серйозних роздумів, на півтонах, прозорих і легких, подібно акварельним ілюстрацій казки, створеним самим письменником і що є невід'ємною частиною художньої тканини.

Так само дітям близько бачення авторського ідеалу в дитячій душі. Тільки в дітях Екзюпері бачить найціннішу, нічим не замутненою основу людського буття. Бо тільки діти вміють бачити речі в їх істинному світлі, не рахуючись з їх «практичної користю»! Читаючи Екзюпері, ми як би міняємо кут зору на банальні, повсякденні явища. Він підводить до розуміння очевидних істин: не можна ховати зірки в банку і безглуздо їх перераховувати, потрібно берегти тих, за кого ти у відповіді і прислухатися до голосу власного серця. Все просто і одночасно складно.

Головне, для чого написано цю казка, це те, щоб цю істину запам'ятали діти і не пройшли повз основного - треба бути вірним у коханні і дружбі, потрібно прислухатися до голосу серця, не можна бути байдужим до того, що відбувається у світі, не можна пасивно ставитися до зла, кожен у відповіді не тільки за свою долю, але й за долю іншої людини.

Список використаної літератури

1.Антуан де Сент - Екзюпері Маленький принц / пер. З. Потапової. Красноярськ: Універс, 1991.

2. Буковська А. Сент-Екзюпері або парадокси гуманізму. М.: Радуга, 1983.

3. Грачов Р. Письменники Франції. М.: Просвещение, 1964.

4. Григор'єв В.П. Антуан де Сент-Екзюпері. Л.: Просвіта, 1973.

5. Кубарєва Н.П. Сучасна зарубіжна повість у шкільному вивченні. М.: Московський ліцей, 1999.

6. Смирнова В. А. Книги і долі. Статті та спогади. М.: Радянський письменник, 1968.