Типологія характерів у драматургії Лесі Українки
Визначення особливостей характерів дійових осіб у драматичних творах Лесі Українки у певній множинності та повторюваності провідних та другорядних рис. Відображення глибокого патріотизму та національної свідомості персонажів у творчості поетеси.
Рубрика | Литература |
Вид | реферат |
Язык | украинский |
Дата добавления | 10.06.2010 |
Размер файла | 26,2 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Типологія характерів у драматургії Лесі Українки
План
Вступ
- 1. Особливості характерів дійових осіб драматургії Лесі Українки
- 2. Національні аспекти в драматургії письменниці
- 3. Тип характеру митця
- 4. Висвітлення вiчних цiнностей людського буття у драматургії Лесі Українки
- 5. "Драматургія ідей"
- Список використаної літератури
Вступ
Творчий доробок Лесі Українки настільки масштабний i різноплановий, що навiть вiкова науково-дослiдницька робота не привела до його вичерпного осмислення. Водночас подальший розвиток лiтературознавчої науки робить можливими новi аспекти дослiдження текстiв творiв Лесі Українки як явища не тiльки суто нацiонального, а й свiтового масштабу.
Леся Українка жила й творила на зламі століть, тобто в епоху, шукання якої близькi до проблем сучасності, через те важливим видається дослiдження бачення письменницею людини, її розумiння етики, естетики, моралi, суспiльно-iдейної сутностi особистостi тощо.
Творчiсть письменницi поєдналася з долею всього українського народу i вiдбиває не тiльки змiни в суспiльствi й моралi української людностi початку ХХ ст., а й складнi процеси зростання й перебiгу української нацiональної свiдомостi в цей перiод. Масштабнiсть таланту й фундаментальнiсть ерудицiї письменницi виявились не лише в апеляції до нацiонально-українського грунту, але й в актуалізації фактiв, явищ, цiнностей рiзних часiв та епох, у наполегливому й постiйному пошуку iсторичних, суспiльних, особистiсних аналогiй до проблем сучасного їй українського життя. Саме тому персонажi її творiв є носiями рис, якi не втратили актуальностi й сьогоднi.
1. Особливості характерів дійових осіб драматургії Лесі Українки
Розгляд особливостей характерiв дiйових осiб кожного окремого драматичного твору Лесі Українки показав, що в їх твореннi наявна певна множинність і повторюванiсть провiдних (визначальних) та другорядних рис. Скажiмо, при очевиднiй спiльностi свiтоглядiв, мети, завдань та дiй Елеазара ("Вавiлонський полон") i Тiрци ("На руїнах") відміннiсть виявляється в колізіях зазначених персонажiв з одноплемiнниками, поневоленими та поневолювачами.
Характер кожної дiйової особи є комплексом iндивiдуальних, типових та загальнолюдських рис і ознак. Майже всi дiйовi особи драматургічних творiв авторки є яскравими iндивiдуальностями. Вияви особистiсних рис та ознак, презентації людських особливостей трансформуються вiд твору до твору, зокрема, категоричне вiдкидання iдей християнства Неофiтом-рабом ("В катакомбах") змiнюється на готовнiсть Прiсцiлли ("Руфiн i Прiсцiлла") померти за божу справу i стiйку вiрнiсть обов'язку християнина Мартiана ("Адвокат Мартiан").
Узагальненiсть i повторюванiсть цiлих комплексiв рис характерiв дiйових осiб, вияви подiбних ознак i реакцiй персонажiв у рiзних сферах життя - одна з провiдних властивостей драматургiчного доробку письменницi. Домiнуючими є кiлька основних комплексiв повторюваних рис.
По-перше, консеквентнiсть ситуацiї вибору та реалiзацiї особистостi в певних умовах, що дає можливiсть видiлення типу характеру в ситуацiї вибору. Пiдставою для виокремлення зазначеного типу є те, що кожна дiйова особа драматургічного твору Лесі Українки неминуче опиняється перед вибором. У залежностi вiд того, iррацiонально-екзистенцiйною чи рацiональною виявляється сутнiсть вибору, дiйовими особами вирiшуються чи загострюються не лише зовнiшнi, а передовсiм внутрiшнi конфлiкти. Імператив вибору залучає до дiї максимум внутрiшнiх резервiв кожної дiйової особи: Мiрiам ("Одержима") обирає самопожертву, Жiрондист ("Три хвилини") покидає особисту свободу заради повноти життя в боротьбi, Мавка ("Лiсова пiсня") сенс свого оновленого iснування вбачає в служiннi людям. Намагання уникнути вибору неминуче призводить до негативного розвитку подій і станів.
По-друге, прикметною ознакою драматургiї Лесі Українки є актуалізація стабiльного комплексу рис суто нацiонального характеру в ряді творiв, яка викликає рефлексiї щодо етнiчно-нацiональних проблем (Оксана ( "Бояриня"), Руфiн ("Руфiн i Прiсцiлла"), Антей ("Оргiя"). Усе це дає пiдстави для виокремлення типу характеру носiя нацiонального.
По-третє, увага авторки нерiдко концентрується на наявностi та вагомостi духовного пошуку особистостi, що є носiєм вiчних, загальнолюдських цiнностей, на розумiннi вiчного як основної рушiйної сили життя. Повторюванiсть поєднання iндивiдуально-особистiсних рис персонажiв з пошуком ними вiчних цiнностей є важливою ознакою драматургiї Лесі Українки й пiдставою для виокремлення в нiй типу характеру носiя вiчного.
По-четверте, актуальнiсть i вагоме значення в драматургiчних текстах Лесі Українки надається проблематицi творення краси й мистецтва й характеру особистостi митця-творця за духом i покликанням (Антей ("Оргiя"), Рiчард ("У пущi"), Орфей ("Орфеєве чудо"). Виокремлення в певний тип творчої особистостi - митця в п'єсах Лесі Українки ґрунтується на спiльностi й загальностi рис, притаманних людинi хисту.
По-п'яте, дiйовi особи драматургiї Лесі Українки постiйно формулюють, пояснюють i ведуть боротьбу за втiлення певної iдеї (або вiдмовляються вiд iдеї та боротьби за неї). Це дає пiдставу i можливiсть виокремлення типу характеру носiя iдеї.
Кожен iз п'яти пiдроздiлiв мiстить аналiз певного типу характеру дiйової особи, комплексу рис, що творять зазначений тип.
Тип характеру в ситуацiї вибору передбачає визнання кожного з персонажiв-агонiстiв яскравою iндивiдуальнiстю з чiткими поглядами й переконаннями, що перебувають у конфлiктi з поглядами та переконаннями оточення й суспiльства, i водночас наявність певного комплексу повторюваних рис. Персонажi завжди порушують етичнi, моральнi та iншi норми суспiльного життя, тому опиняються в повнiй чи частковiй, фiзичнiй або духовнiй iзоляцiї, оскiльки оточення не здатне зрозумiти й оцiнити систему цiнностей, властивих провiдним персонажам.
Найвагомішою сутнісною рисою поведiнки персонажiв у ситуацiї вибору є те, що бiльшiсть дiйових осiб обирає добротворення i в iм'я цього надає перевагу фiзичнiй загибелi перед духовною. Духовна сутнiсть "Я" такого типу зберiгається цiною фiзичної смертi, а не всупереч їй. Тi ж, хто обирає життя, жертвують власною особистiстю на догоду фiзичному iснуванню. Стверджуючи власний вибiр, персонажi намагаються передати iншим суб'єктам сутнiсть своїх цiнностей i шукань. У такий спосiб стверджується правильнiсть зробленого вибору.
Бiльшiсть дiйових осiб дослiджуваних творiв здiйснює вибiр, керуючись вищими, нiж в оточення, моральними, естетичними та фiлософськими цiнностями. Незалежно вiд того, виступає такий персонаж жертвою чи творцем обставин, у якi потрапляє, вiн залишається складною особистiстю з високими духовними цінностями.
Незважаючи на те, що серед такого типу персонажiв драматургiї Лесі Українки майже немає її формальних сучасникiв, авторка намагається надати вибору дiйових осiб рiзних епох сучасного її епосi звучання, подати його як значуще втiлення актуальних цiнностей.
2. Національні аспекти в драматургії письменниці
Характер носiя нацiонального визначається передусiм патрiотизмом та ознаками нацiональної самосвiдомостi. Водночас поряд з любов'ю до батькiвщини персонажi цього типу демонструють глибоку ненависть до чужини й чужинцiв, чужої матерiальної й духовної культури. Байдужiсть до нацiональних проблем, а тим бiльше зрада нацiональних iнтересів i почуттів оцiнюються авторкою як негативнi й навiть злочиннi. Риси нацiонального часто пiдкрiплюються суто особистiсними - етичними виявами, моральнiстю, гуманiзмом, активною i дiєвою життєвою позицiєю тощо.
Суб'єкт національного у всій його багатозначності посідає одне з чільних місць у творчій спадщині Лесі Українки, на що неодноразово вказували дослідники її доробку (Д. Донцов, М. Драй-Хмара, М. Жулинський, Л. Масенко та інші). Уже в першому драматичному творі - п'єсі "Блакитна троянда" - Леся Українка, хоч і побіжно, торкається національних питань: один з провідних персонажів твору протестує проти приниження українського народу. Пізніше національні аспекти в драматургії письменниці поширюються й поглиблюються. Загострене відчуття національної приналежності стало для драматурга запорукою появи у творах характерів, насичених глибоким національним змістом.
Характер носiя нацiонального посiдає велике мiсце в драматургічному доробку письменницi. Розглядаючи нацiональне як комплекс побутових, звичаєвих, етичних, моральних, свiтоглядних рис i ознак людини, Леся Українка надає персонажам своїх творiв такого типу загостреного поцiнування нацiонального в усiх формах вияву.
Дiйовi особи ряду творiв - переконані носiї нацiональної свiдомостi й любовi до вiтчизни, якою б занедбаною вона не була, у яких невигiдних умовах не знаходилася б. Серед персонажiв її творiв -- українцi (Оксана ("Бояриня"), греки (Антей ("Оргiя"), гебреї ("В дому роботи, в країнi неволi"), номади (Нартал ("Руфiн i Прiсцiлла") тощо, але їх об'єднує така визначальна риса, як свiдомий патрiотизм.
Любов до батькiвщини майже завжди поєднується в персонажiв iз ненавистю до чужини, у якiй вони змушенi жити, незалежно вiд обставин, якi привели їх до чужої країни - рабство, жертва, добровiльний приїзд тощо. Вiдраза й навiть ненависть до чужини викликається, як правило, неможливiстю для персонажiв засвоїти, асимiлювати iншу, "чужинську" систему цiнностей. Окремо слiд вiдзначити наявнiсть у персонажiв зазначеного типу ненавистi до країни-загарбника та її представникiв (Кассандра ("Кассандра"), Антей ("Оргiя") тощо. Нацiональне в драматичних творах Лесі Українки є неодмiнним атрибутом духу персонажiв, якi виступають втiленням найкращих, благородних рис та цiнностей.
Не лише зрада національних інтересів, але й зневага й байдужість персонажів до національних проблем негативно оцінюється Лесею Українкою в усіх творах, у яких порушуються національні проблеми (Степан ("Бояриня"), Гелен ("Кассандра"), Хілон, Федон ("Оргія"), левіти ("Вавілонський полон").
3. Тип характеру митця
Тип характеру митця в драматургiї Лесі Українки виявленим найбiльш чiтко та послiдовно. Водночас вiн по-своєму унiверсальний, оскiльки новоромантична концепцiя творчостi, активно творена Лесею Українкою, передбачала певну абсолютизацiю ролi мистецтва й митця в людському буттi, розглядала постать митця як інструмент у передачі сакрального. Коло особистісних характеристик творчої людини є досить широким. У ряді творів ("Вавілонський полон", "У пущі", "Оргія", "Орфеєве чудо"), де митець виступає провідною дійовою особою, виявляються різні аспекти творчої особистості, розкриваються вагомі зовнішні й внутрішні конфлікти, пов'язані з впливом мистецтва й митця на людське буття і навпаки. При аналізі дій, вчинків, само-, іно- та авторських характеристик спостерігається певна сукупність повторюваних морально-етичних, ідеологічних, естетичних та філософських рис характеру митця, що дає підстави вважати їх функціонально важливими і виділити тип митця.
Постаті митців мiстять комплекс таких рис, якi є концептуальними для зазначеного типу: вiрнiсть мистецькому покликанню, творення справжнiх духовних цiнностей, вiдданiсть своєму народовi, високi моральнi якостi. Сутнiсть справжнього митця повинна залишатися незмiнною, незважаючи на впливи обставин, оточення й проблем.
Митець повинен бути матеріально незалежним і водночас духовно багатим. Елеазар ("Вавілонський полон") та Антей ("Оргія") самі здобувають необхідні для існування засоби, проте не продаються ні за нагороди, ні за почесті, ні за славу. Актуалізується також добровільне виконання митцем обов'язку щодо свого народу.Однiєю з найвагомiших рис типу митця бачиться обов'язок завжди залишатися iз своїм народом, творити для нього й бути йому вiрним. Вiдповiдно, народ повинен поважати митця й цiнувати його особистiсть. Обов'язок митця полягає в постiйному заклику до боротьби, працi й краси в усiх виявах. Краса мистецтва не постає утилiтарною потребою. Генiй Лесі Українки творить характери митцiв, яким дає можливiсть розвивати свій хист осягнення вiчностi мистецтва і себе як творця краси (Елеазар ("Вавiлонський полон"), Антей ("Оргiя"), Рiчард ("У пущi"). Визначальною рисою для типу митця виступає також потреба для нього надiї, руху, змiн і боротьби. Неприйнятними для митця є спокiй i зневiра, якi межують iз втратою таланту, тобто самої можливостi творити. Митець у творах Лесі Українки особистість послiдовно альтруїстична. Естетичні пріоритети типу митця, його здатність пізнання трансцендентного, органічно поєднуються із усвідомленням національних джерел мистецької сутності. Відірваність від коріння детермінує втрату таланту (Річард Айрон ("У пущі"), а свідомий патріотизм виступає одним із чинників мистецького натхнення (Антей ("Оргія"), Елеазар ("Вавілонський полон"). Діалектичний підхід до сутності мистецтва й митця виявляється у єдності й протистоянні таких атрибутів мистецької сутності, як життя і мрія ("У пущі"). Матеріальне поступається перед ідейним, духовне буття домінує над фізичним, а особисте для митця, хоч і має велику цінність, все-таки відступає перед загальним як у національному, так і в загальнолюдському контексті ( "Вавілонський полон", "Оргія").
4. Висвітлення вiчних цiнностей людського буття у драматургії Лесі Українки
Прагнення осмислити роль вiчних цiнностей у людському буттi - важливий аспект драматургiчного доробку Лесі Українки. Вiчне як певне поняття виступає наскрiзним чинником iдейного навантаження творiв письменницi. Вiчне подається як сукупнiсть цiнностей загальнолюдського буття, постiйний атрибут багатьох персонажiв і трактується як прагнення високої любовi, естетичних почуттiв, гуманiзму, справжнього мистецтва, життя для людей. Уявлення персонажів про кохання "блакитної троянди" Леся Українка втілила у п'єсі "Блакитна троянда". Дійова особа (Любов) виступає як носій вічної, безконечної любові, що стає для неї сенсом буття. Прилучення до цінностей гуманізму, любові й відданості є пріоритетним для Мохаммеда ("Айша та Мохаммед"), Річарда Айрона ("У пущі"), Мавки ("Лісова пісня"). Духовній пущі приземленості протистоїть багатство гуманістичного ідеалу краси і невмирущості духу.
Ряд персонажiв драматургiчних творiв Лесі Українки веде активний пошук вiчних цiнностей, утверджуючи їх i пiдпорядковуючи їм своє життя. Вiчнi цiнностi усвiдомлюються, вiдчуваються й осягаються як такi, що виходять за межi звичайного, буденного життя, i вимагають вiд персонажiв вияву послiдовної, часто жертовної уваги, пропаганди й пiдтримки дiєю. У творах Лесі Українки вiчне не належить до матерiального свiту, тому прагнути його може тiльки непересiчна особистiсть. Досягнення й ремiнiсценцiя вiчних цiнностей у драматичних творах Лесі Українки вiдбувається не тiльки шляхом прилучення до них окремої дiйової особи певного твору; вони спрямовуються переважно на творення добра для iнших людей - коханих, близьких, народу й людства.
5. "Драматургія ідей"
Драматургiю Лесі Українки вже давно визнано як "драматургiю iдей" (Ю. Шерех), чим пiдкреслено, що iдейнiсть та iдеологiчнiсть є одним iз визначальних факторiв її змiсту. Письменниця зверталася у своїй творчості до певного кола проблем та ідей, що зумовлено не лише творчим генієм авторки, активними процесами переоцінки цінностей і формуванням нового світобачення на початку ХХ століття. На необхідність іманентного кола ідей для творчості кожного письменника Леся Українка вказувала у літературно-критичному дискурсі, акцентуючи на вагомості потужного духовного і, зокрема, патріотичного потенціалу. У час, позначений постановкою і спробами розв'язання важливих суспільних, моральних, естетичних та інших проблем, драматург творить характери, які орієнтує на загальнолюдські духовні цінності і водночас актуалізує аспекти сучасних її епосі проблем.
Кожна дiйова особа драматичних творiв авторки протягом тривання дiї зустрiчається з проблемами, що вимагають для їх вирiшення визначених iдей та чiтких переконань. Бiльшiсть дiйових осiб намагається боротися за свої iдеї всiма доступними їм засобами, iнодi навiть цiною власного життя. Вiдмова вiд боротьби за iдею подається письменницею як поразка, що дорiвнює духовнiй загибелi. Майже кожна з поставлених у творi проблем може бути вирiшена персонажами в дiаметрально протилежний спосiб. Iдеї, висловленi, асимiльованi й пiдтриманi агонiстами, спрямованi передовсiм на творення добра й досягнення щастя, добробуту не стiльки самими їх носiями, скiльки їхнім народом і людством. Персонажi, якi спрямовують свої iдеї та зусилля на забезпечення лише власних iнтересiв і цiною втрат для iнших, часто бувають у той чи iнший спосiб покараними (Лицар ("Осiння казка"), Лукаш ("Лiсова пiсня"), Юда ("На полi кровi"). Бездуховнiсть послiдовно засуджується, а вiдмова вiд боротьби за iдею трактується як явище, що веде до духовної чи фiзичної загибелi.
Список використаної літератури
1. Воля i патріотизм як духовні цінності для дійових осіб драматургії Лесі Українки // Придніпровський науковий вісник. Серія: Фiлологiя. Педагогiка.-- Днiпропетровськ, 1998. -- N 3(71). -- С. 13-19;
2. Драматургiя Лесі Українки (людина як носiй вiчного) // Науковi записки. -- Випуск ХII. -- Серця: Гуманiтарнi науки. -- Кiровоград: КДПУ, 1998. -- С. 93-97;
3. Духовний світ персонажів драматургії Лесі Українки // Культура - духовність - мистецтво: Збірник наукових праць. - К., 1995. -С. 145-155;
4. Категорiя народного в драматургiї Лесі Українки // Придніпровський науковий вісник. Серця: Фiлологiя. Педагогiка. -- Днiпропетровськ, 1998. -- N 2(70). -- С. 27-31;
5. Конфлікт між почуттям і обов'язком у драматургії Лесі Українки // Наукові праці викладачів, докторантів, аспірантів, магістрів та студентів. - Випуск 3. - Кривий Ріг, 1999. - С. 53-56;
6. Людина як носій вічного духу (на матеріалі драм Лесі Українки) // Людина - культура - духовність: Збірник наукових праць. - Випуск 2. - К.: КДПІ, 1996.- С. 154-159;
7. Митець як концептуальний герой драматургiї Лесі Українки // Вiсник Запорiзького державного унiверситету: Збiрник наукових статей. Серця: Фiлологiчнi науки. -- Запорiжжя: Запорiзький державний унiверситет, 2000. --N 1. -- С. 170-172;
8. Характери дiйових осiб драматургiї Лесі Українки в ситуацiї вибору// Вiсник Запорiзького державного унiверситету: Збiрник наукових статей. Серця: Фiлологiчнi науки. -- Запорiжжя: Запорiзький державний унiверситет, 1999. -- N 1. -- С. 124-128.
Подобные документы
Аналіз головного змісту драм Лесі Українки, їх сюжети, тематика та стиль, ідея та художня форма. Зв'язок драматичних творів з еволюцією світогляду автору. Роль театру в житті української поетеси, оцінка його впливу на творчий шлях Лесі Українки.
контрольная работа [49,1 K], добавлен 28.04.2014Народження та ранні роки життя Лесі Українки. Тяжка хвороба поетеси та роки боротьби з нею. Стосунки з Мержинським, їх віддзеркалення у творчості. Одруження поетеси з фольклористом К. Квіткою. Останні роки життя Лесі Українки та її смерть у місті Сурамі.
презентация [1,5 M], добавлен 23.11.2011Творчість Лесі Українки, великої поетеси України, жінки з трагічною долею, яка ввійшла творами не лише патріотичної тематики, а й глибоко інтимними. Сильний, мужній талант Лесі, не позбавлений жіночої грації і ніжності. Багатогранність інтимної лірики.
дипломная работа [35,0 K], добавлен 18.09.2009Особисте життя Лесі Українки та його вплив на тематику її творів. Психологізм "На полі крові" як вияв прагнення до незалежного українського театру. Радянська традиція трактування творів Лесі Українки. Пошук істини шляхом зображення християнських общин.
курсовая работа [72,4 K], добавлен 04.06.2009Життєвий шлях Лесі Українки. Біблійні легенди та їх співзвучність сучасності в творах поетесси. "Голос світового звучання" - це новаторство поетеси, ідея подвижництва, самопожертви заради утвердження людяності й справедливості, любові до батьківщини.
реферат [47,2 K], добавлен 05.06.2009Життя і творчість Лесі Українки. Естетичні та філософські погляди поетеси. Етична концепція у творах. Ідея боротьби за національний розвиток українського народу на принципах свободи і демократії. Символ безкомпромісного служіння вищим ідеалам буття.
курсовая работа [46,1 K], добавлен 31.10.2014Значення Волині в духовному зростанні Лесі Українки. Початок літературної діяльності поетеси. Характеристика 1879-1882 років — Луцького періоду у біографії поетеси. Волинь - справжня криниця творчих і життєвих сил славетної поетеси. Музей Лесі Українки.
реферат [729,8 K], добавлен 16.12.2011Творчість Лесі Українки та Юліуша Словацького в контексті літературного процесу ХІХ-початку ХХ століть. Літературна традиція як основа романтизму Ю. Словацького та неоромантизму Л. Українки. Порівняльна характеристика символів та образів-персонажів.
курсовая работа [46,5 K], добавлен 05.01.2014Ідея служіння митця народу як одна із провідних у творчості Лесі Українки. Втілення проблеми взаємин митця і суспільства у драмі "У пущі". Загострення конфлікту між митцем і суспільством у творі. Занепад хисту митця Річарда Айрона та його основні причини.
курсовая работа [53,0 K], добавлен 03.12.2010Драматичні поеми Лесі Українки, аналіз деяких з них, відмінні особливості підходу до реалізації художнього тексту. "Лісова пісня" як гімн єднанню людини й природи, щира лірично-трагедійна драма-пісня про велич духовного, її образи, роль в літературі.
курсовая работа [37,8 K], добавлен 06.06.2011