Типологія характерів у драматургії Лесі Українки

Розгляд особливостей характерiв дiйових осiб кожного окремого драматичного твору Лесі Українки показав, що в їх твореннi наявна певна множинність і повторюванiсть провiдних (визначальних) та другорядних рис. Скажiмо, при очевиднiй спiльностi свiтоглядiв, мети, завдань та дiй Елеазара ("Вавiлонський полон") i Тiрци ("На руїнах") відміннiсть виявляється в колізіях зазначених персонажiв з одноплемiнниками, поневоленими та поневолювачами.

Характер кожної дiйової особи є комплексом iндивiдуальних, типових та загальнолюдських рис і ознак. Майже всi дiйовi особи драматургічних творiв авторки є яскравими iндивiдуальностями. Вияви особистiсних рис та ознак, презентації людських особливостей трансформуються вiд твору до твору, зокрема, категоричне вiдкидання iдей християнства Неофiтом-рабом ("В катакомбах") змiнюється на готовнiсть Прiсцiлли ("Руфiн i Прiсцiлла") померти за божу справу i стiйку вiрнiсть обов'язку християнина Мартiана ("Адвокат Мартiан").

Узагальненiсть i повторюванiсть цiлих комплексiв рис характерiв дiйових осiб, вияви подiбних ознак i реакцiй персонажiв у рiзних сферах життя - одна з провiдних властивостей драматургiчного доробку письменницi. Домiнуючими є кiлька основних комплексiв повторюваних рис.

По-перше, консеквентнiсть ситуацiї вибору та реалiзацiї особистостi в певних умовах, що дає можливiсть видiлення типу характеру в ситуацiї вибору. Пiдставою для виокремлення зазначеного типу є те, що кожна дiйова особа драматургічного твору Лесі Українки неминуче опиняється перед вибором. У залежностi вiд того, iррацiонально-екзистенцiйною чи рацiональною виявляється сутнiсть вибору, дiйовими особами вирiшуються чи загострюються не лише зовнiшнi, а передовсiм внутрiшнi конфлiкти. Імператив вибору залучає до дiї максимум внутрiшнiх резервiв кожної дiйової особи: Мiрiам ("Одержима") обирає самопожертву, Жiрондист ("Три хвилини") покидає особисту свободу заради повноти життя в боротьбi, Мавка ("Лiсова пiсня") сенс свого оновленого iснування вбачає в служiннi людям. Намагання уникнути вибору неминуче призводить до негативного розвитку подій і станів.

По-друге, прикметною ознакою драматургiї Лесі Українки є актуалізація стабiльного комплексу рис суто нацiонального характеру в ряді творiв, яка викликає рефлексiї щодо етнiчно-нацiональних проблем (Оксана ( "Бояриня"), Руфiн ("Руфiн i Прiсцiлла"), Антей ("Оргiя"). Усе це дає пiдстави для виокремлення типу характеру носiя нацiонального.

По-третє, увага авторки нерiдко концентрується на наявностi та вагомостi духовного пошуку особистостi, що є носiєм вiчних, загальнолюдських цiнностей, на розумiннi вiчного як основної рушiйної сили життя. Повторюванiсть поєднання iндивiдуально-особистiсних рис персонажiв з пошуком ними вiчних цiнностей є важливою ознакою драматургiї Лесі Українки й пiдставою для виокремлення в нiй типу характеру носiя вiчного.

По-четверте, актуальнiсть i вагоме значення в драматургiчних текстах Лесі Українки надається проблематицi творення краси й мистецтва й характеру особистостi митця-творця за духом i покликанням (Антей ("Оргiя"), Рiчард ("У пущi"), Орфей ("Орфеєве чудо"). Виокремлення в певний тип творчої особистостi - митця в п'єсах Лесі Українки ґрунтується на спiльностi й загальностi рис, притаманних людинi хисту.

По-п'яте, дiйовi особи драматургiї Лесі Українки постiйно формулюють, пояснюють i ведуть боротьбу за втiлення певної iдеї (або вiдмовляються вiд iдеї та боротьби за неї). Це дає пiдставу i можливiсть виокремлення типу характеру носiя iдеї.

Кожен iз п'яти пiдроздiлiв мiстить аналiз певного типу характеру дiйової особи, комплексу рис, що творять зазначений тип.

Тип характеру в ситуацiї вибору передбачає визнання кожного з персонажiв-агонiстiв яскравою iндивiдуальнiстю з чiткими поглядами й переконаннями, що перебувають у конфлiктi з поглядами та переконаннями оточення й суспiльства, i водночас наявність певного комплексу повторюваних рис. Персонажi завжди порушують етичнi, моральнi та iншi норми суспiльного життя, тому опиняються в повнiй чи частковiй, фiзичнiй або духовнiй iзоляцiї, оскiльки оточення не здатне зрозумiти й оцiнити систему цiнностей, властивих провiдним персонажам.

Найвагомішою сутнісною рисою поведiнки персонажiв у ситуацiї вибору є те, що бiльшiсть дiйових осiб обирає добротворення i в iм'я цього надає перевагу фiзичнiй загибелi перед духовною. Духовна сутнiсть "Я" такого типу зберiгається цiною фiзичної смертi, а не всупереч їй. Тi ж, хто обирає життя, жертвують власною особистiстю на догоду фiзичному iснуванню. Стверджуючи власний вибiр, персонажi намагаються передати iншим суб'єктам сутнiсть своїх цiнностей i шукань. У такий спосiб стверджується правильнiсть зробленого вибору.

Бiльшiсть дiйових осiб дослiджуваних творiв здiйснює вибiр, керуючись вищими, нiж в оточення, моральними, естетичними та фiлософськими цiнностями. Незалежно вiд того, виступає такий персонаж жертвою чи творцем обставин, у якi потрапляє, вiн залишається складною особистiстю з високими духовними цінностями.

Незважаючи на те, що серед такого типу персонажiв драматургiї Лесі Українки майже немає її формальних сучасникiв, авторка намагається надати вибору дiйових осiб рiзних епох сучасного її епосi звучання, подати його як значуще втiлення актуальних цiнностей.

2. Національні аспекти в драматургії письменниці