До питання теоретичних основ формування здорового способу життя
Проблема забезпечення якості та строго фіксованого рівня і способу життя як ключова в інтеграційних процесах. Поняття "здоровий спосіб життя". Огляд механізму саморегуляції цього явища. Дослідження змісту поняття в античності, в середньовіччі, в XX ст.
| Рубрика | Безопасность жизнедеятельности и охрана труда |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 15.10.2024 |
| Размер файла | 26,9 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
До питання теоретичних основ формування здорового способу життя
Корінчак Любов Миколаївна кандидат біологічних наук, доцент, Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини, м. Умань
Анотація
здоровий спосіб життя
Проблема забезпечення якості та строго фіксованого рівня і способу життя людей є ключовою в інтеграційних процесах. «Спосіб життя» - це біосоціальна категорія, що відбиває найбільш загальні і типові способи матеріального і духовного життя людей, інтегрує уявлення про певний тип життєдіяльності людини, і характеризує її трудову діяльність, побут, форму задоволення матеріальних та духовних потреб, правила індивідуальної і суспільної поведінки. Поняття «здоровий спосіб життя» інтегрує взаємозв'язок способу життя і здоров'я людини, і конкретизується в залежить від концептуального апарату окремих наук.
В античній цивілізації сформульовані перші концепції і основні принципи ведення здорового способу життя, дано поради щодо збереження здоров'я людини. Специфіка становлення механізму саморегуляції явища «здоровий спосіб життя» людини у цей період полягає в тому, що вона йде від моралі до державного управління і від нього повертається до повсякденних норм і побуту людей. На перший план виходить фізичний компонент здорового способу життя, духовний і соціальний - лише починають прокладати собі дорогу до життя.
У період середньовіччя продовжує поглиблюватися медико-гігієнічний зміст поняття «здоровий спосіб життя» людини, виникають тенденції його соціального усвідомлення, ускладнюється структура натурфілософських побудов.
З переходом європейських спільнот до капіталістичних стосунків у формуванні здорового способу життя чітко розмежовуються індивідуальний, груповий та суспільний рівні здоров'я; у більшості робіт філософів продовжує підкреслюватися аксіологічний аспект; увага акцентується на засобах і способах досягнення здорового способу життя. Особлива увага приділяється питанням збереження і зміцнення фізичного й духовного здоров'я людини; спостерігаються різні підходи всередині релігійної течії до становлення соціального компонента феномена «здоровий спосіб життя» людини. Поняття «здоровий спосіб життя» людини формується як цілісність. До фізичного і психічного компонентів додається соціальний.
XX столітті природа явища «здоровий спосіб життя» людини інтенсивно досліджувалась з позицій різних філософських течій, які вже досить точно розкривають сутність i зміст даного поняття.
Ключові слова: теоретичні основи, здоровий спосіб життя, підростаюче покоління, формування навичок, спосіб життя, здоров'я, світогляд, концепції, підходи.
Abstract
Korinchak Liubov Mykolaivna Candidate of Biological Sciences, Associate Professor, Pavlo Tychyna Uman State Pedagogical University, Uman,
ON THE THEORETICAL FOUNDATIONS OF HEALTHY LIFESTYLE FORMATION
The problem of ensuring quality and a strictly fixed level and way of life of people is key in integration processes. "Lifestyle" is a biosocial category that reflects the most general and typical ways of material and spiritual life of people, integrates the idea of a certain type of human activity, and characterizes their work, life, the form of satisfaction of material and spiritual needs, and the rules of individual and social behavior. The concept of "healthy lifestyle" integrates the relationship between lifestyle and human health, and is specified depending on the conceptual apparatus of individual sciences.
Ancient civilization formulated the first concepts and basic principles of a healthy lifestyle and gave advice on how to maintain human health. The specificity of the formation of the mechanism of self-regulation of the phenomenon of "healthy lifestyle" in this period is that it moves from morality to public administration and from it returns to everyday norms and life of people. The physical component of a healthy lifestyle comes to the fore, while the spiritual and social components are only beginning to make their way into life
During the Middle Ages, the medical and hygienic content of the concept of "healthy lifestyle" continues to deepen, trends in its social awareness emerge, and the structure of natural philosophical constructions becomes more complex.
With the transition of European communities to capitalist relations, the formation of a healthy lifestyle clearly distinguishes between individual, group and social levels of health; most philosophers continue to emphasize the axiological aspect; attention is focused on the means and ways of achieving a healthy lifestyle. Particular attention is paid to the issues of preserving and strengthening physical and spiritual health of a person; different approaches within the religious movement to the formation of the social component of the phenomenon of "healthy lifestyle" are observed. The concept of a "healthy lifestyle" is formed as a holistic concept. The social component is added to the physical and mental components.
In the XX century, the nature of the phenomenon of "healthy lifestyle" was intensively studied from the standpoint of various philosophical trends that already quite accurately reveal the essence and content of this concept.
Keywords: theoretical foundations, healthy lifestyle, younger generation, skills development, lifestyle, health, worldview, concepts, approaches.
Постановка проблеми
Сучасний рівень розвитку світового співтовариства вимагає певності в питанні формування здорового способу життя людини, оскільки проблема забезпечення якості та строго фіксованого рівня і способу життя людей є ключовою в інтеграційних процесах. Проблема здорового способу життя без хвороб нині хвилює всіх. Існують наукові обґрунтування, що тривалість життя може сягати 150 і більше років. Проте поняття про збереження здоров'я і довголіття дуже суперечливі й різноманітні.
Людина може бути щасливою лише тоді, коли вона здорова. А такою вона буде, якщо здобуде знання про здоров'я та матиме навички здорового способу життя. Зберегти і зміцнити здоров'я підростаючого покоління, формуючи світогляд, виховуючи свідоме та дбайливе ставлення до власного здоров'я - головна умова якнайповнішої реалізації інтелектуального і фізичного потенціалу особистості, її духовного розвитку.
Школа, трудові колективи, сім'я - найефективніші інституції формування здорового способу життя та культури здоров'я дітей та молоді - недостатньо використовують свої можливості через брак практичного досвіду та нерозробленість відповідних виховних технологій. Успішне досягнення мети, поставленої перед суспільством проблемою організації здорового способу життя, можливе тільки при методичній, комплексній і узгодженій роботі батьків, педагогів, юристів, психологів.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Аналіз наукових досліджень з питань здорового способу життя свідчить про наявність значної кількості теоретичних і практичних напрацювань вчених різних напрямів: філософсько- соціологічного, психолого- та соціально-педагогічного, медико-біологічного, валеологічного, епідеміологічного. Серед найбільш відомих дослідників цієї проблеми слід назвати Г. Апанасенко, О. Вакуленко, С. Кириленко, В. Максимову, В. Оржеховську, Р. Поташнюк С. Свириденко, Л. Сущенко, Т. Федорченко та ін.
Теоретико-методологічну базу дослідження питання формування здорового способу життя становлять фундаментальні ідеї класичної філософії щодо здоров'я і здорового способу життя людини (Ф. Бекон, К. Гален, Г. Гегель, Гіппократ, Конфуцій, Л. Сенека, M. Цицерон та ін.), дослідження сучасних психологів і педагогів (Н. Волошко, Н. Дідик, О. Жабокрицька, В. Кузьменко, С. Лапаєнко, В. Сухомлинський, А. Чаговець, О. Яременко та ін.) щодо особливостей формування здорового способу життя людини на різних вікових етапах її розвитку
Тісний зв'язок стану здоров'я і фізичної працездатності з способом життя, обсягом і характером повсякденному рухової активності доведена численними дослідженнями (Н Агаджанян, М. Амосов, Г. Апанасенко,
В. Бальсевіч, Є. Булич та ін.), які переконливо свідчать, що оптимальне фізичне навантаження в поєднанні з раціональним харчуванням і здоровим способом життя є найбільш ефективним у попередженні багатьох захворювань і збільшення тривалості життя.
Проведений В. Фотинюк (2021) аналіз та узагальнення літературних джерел і документальних матеріалів окремих авторів з проблеми здорового способу життя, довів, що він, як складне особистісне новоутворення людини, характеризується сформованістю знань і уявлень про здоров'я як цінність, позитивною активністю щодо ведення здорового способу життя, усвідомленим ставленням до здоров'я, сформованістю вмінь та навичок зміцнення й збереження його, що сприяє веденню здорового способу життя і позитивній зміні поведінки на тривалий час.
Мета статті - здійснити теоретичний аналіз та узагальнення існуючих підходів, думок, поглядів видатних філософів, психологів, педагогів щодо поняття здоровий спосіб життя.
Виклад основного матеріалу
У психолого-педагогічній та спеціальній літературі ведеться досить активна дискусія про визначення й обґрунтування такого способу життя, який би дав можливість максимально підвищити рівень здоров'я у дітей, молоді та дорослих. Спосіб життя - це біосоціальна категорія, що відбиває найбільш загальні і типові способи матеріальної і духовної життєдіяльності людей в їх єдності з природними і соціальними умовами, інтегрує уявлення про певний тип життєдіяльності людини і характеризує її трудову діяльність, побут, форму задоволення матеріальних і духовних потреб, правила індивідуальної і суспільної поведінки [1, с. 42]. Дослідники виокремлюють основні фактори, що визначають спосіб життя людини: рівень загальної культури та освіченість; матеріальні умови життя; статеві, вікові та конституціональні особливості людини; стан здоров'я; екології; особливості професії та трудової діяльності; особливості сімейних стосунків та сімейного виховання; навички людини; можливості задоволення біологічних та соціальних потреб [2, с.15].
Спосіб життя включає три категорії: рівень життя, його якість і стиль. Рівень життя - економічна категорія, що виражається рівнем задоволення матеріальних, культурних та духовних потреб. Якість життя - соціологічна категорія, яка характеризує комфорт і задоволення людських потреб. Стиль життя - соціально-психологічна категорія; це стандартні форми поведінки, яким підпорядковуються психологія та психофізіологія особистості [2, с. 15]. Якщо організація і зміст цих параметрів сприяють зміцненню здоров'я, то можна говорити про здоровий спосіб життя. Тобто, поняття «здоровий спосіб життя» інтегрує взаємозв'язок способу життя і здоров'я людини. Здоровий спосіб життя об'єднує всі умови, особистісні якості, процеси, все те, що «допомагає нормальному функціонуванню людини у професійній, суспільній, побутовій сферах» [3, с. 30]. Хоч у першій половині XX ст. вже були дослідження цієї проблеми, уважається, що «мода» на здоровий спосіб життя започаткована у США в 70-х рр. XX ст.
Розкриття змісту поняття «здоровий спосіб життя» людини як основного засобу вивчення явища дає можливість сьогодні перейти від окремих його аспектів, сторін розвитку до розуміння його цілісності, систе6мності. Кожна наука, що цікавиться проблемами способу життя, складає і розробляє свою спеціально-наукову методологію дослідження даного явища. Тому поняття «здоровий спосіб життя» конкретизується в залежності від засобу його включення до концептуального апарату окремих наук. Як стверджує Л. Сущенко, «на практиці існує точка зору, що теоретична розробка поняття «здоровий спосіб життя» людини можлива тільки на цьому рівні його дослідження. Пояснюється це тим, що різні спроби розробити це поняття на першому, соціально-філософському рівні є заздалегідь невдалими, оскільки цей рівень, як найбільш загальний, абстрагований від спеціально-наукових конкретизацій поняття «здоровий спосіб життя» людини»[4, с.28-29]. На спеціально-науковому емпіричному рівні здійснюються емпіричні дослідження різних конкретно-наукових сторін здорового способу життя. Специфічною рисою таких досліджень є їх зв'язок з різноманіттям конкретної життєдіяльності людей. Інформація, здобута на спеціально-науковому емпіричному рівні досліджень, є джерелом певних узагальнень і рекомендацій щодо формування, зміцнення та удосконалення здорового способу життя людей.
Британський фізик і соціолог науки, громадський діяч Дж. Бернал писав. «У науці, більш аніж в якомусь іншому інституті людства, слід вивчати минуле для розуміння сучасного та владарювання над природою у майбутньому». Саме тому звертаємось до історії питання.
Поняття «здоровий спосіб життя» (ЗСЖ) має глибоке коріння. Перші концепції ЗСЖ («пізнай самого себе», «піклуйся про самого себе») з'явилися ще в античному світі. В античній цивілізації сформульовані основні принципи ведення здорового способу життя і дано розумні поради щодо збереження здоров'я людини (Гіппократ, Ціцерон, Гален); закладено принципи управління процесом формування здорового способу життя людей (Піфагор), що набули подальшого розвитку в пізніші часи. Гіппократ першим серед філософів давнього часу дійшов думки про те, що здорова людина - це така, яка легко пристосовується до умов зовнішнього середовища. Свої думки з цього приводу він виклав у праці «Про здоровий спосіб життя».
Специфіка становлення механізму саморегуляції явища «здоровий спосіб життя» людини в даний період полягає в тому, що вона йде від моралі до державного управління і від нього повертається до повсякденних норм і побуту людей. На перший план виходить фізичний компонент здорового способу життя, духовний і соціальний - лише починають прокладати собі дорогу до життя. Уявлення про них поки що хибують на надмірну наївність і прямолінійність, а також мають переважно міфологічний характер, що пояснюється недосконалістю суспільної й наукової свідомості [4, с.31-34].
У період середньовіччя продовжує поглиблюватися медико-гігієнічний зміст поняття «здоровий спосіб життя» людини, виникають тенденції його соціального усвідомлення, ускладнюється структура натурфілософських побудов. Свій посильний внесок у становлення здорового способу життя народів роблять філософія і природничі науки, які прагнуть не тільки осягнути процес формування здорового способу життя, але й запропонувати для практики свої рекомендації щодо його зміцнення. Але більш значний внесок у регуляцію цього процесу робить теологія, яка фактично монополізує сферу становлення духовності не лише окремої людини, але й цілих народів і континентів [4, с.34-36].
Для слов'янських народів численні підтвердження важливості здорового способу життя зустрічаються в билинах. Одним із мотивів билин є уславлення фізичної сили, вправності, витривалості. Найвиразніше про цінність фізичного здоров'я людини говорять образи головних героїв билинного епосу.
З поступовим переходом європейських спільнот до капіталістичних стосунків у формуванні здорового способу життя відбуваються принципові зміни: чітко розмежовуються індивідуальний, груповий та суспільний рівні здоров'я; у більшості робіт філософів зазначеного періоду продовжує підкреслюватися його аксіологічний аспект (Т. Мор, Д.Локк); увага акцентується на засобах i способах досягнення здорового способу життя (Ф. Бекон); особлива увага приділяється питанням збереження i зміцнення фізичного й духовного здоров'я людини, спостерігаються різні підходи всередині релігійної течії до становлення соціального компонента феномена «здоровий спосіб життя» людини, проглядається диференціація в поведінці представників різних релігійних інститутів.
Своєрїдний підхід до питання культивування здорового способу життя мало Запорізьке козацтво, яке велику увагу приділило питанням збереження фізичного й морального здоров'я [5; 6; 7; 8; 9;10].
Отже, в епоху Нового часу у XVIII - XIX століттях поняття «здоровий спосіб життя» людини формується як цілісність. До фізичного і психічного компонентів додається соціальний. Теоретичні розвідки теологічної думки присвячені поясненню якісно нових зав'язків людини з Богом, а практичні - спрямовані на утримання пастви від спокус світу промислового багатства товарів і моральних збочень середовища [4].
У XX столітті явище «спосіб життя» виявилося в центрі ідеологічної боротьби між двома світовими системами, протистояння яких продовжувалося близько семи десятиліть. Природа явища «здоровий спосіб життя» людини інтенсивно досліджувалась з позицій різних філософських течій, які надалі вже досить точно розкривають дефініцію сутності і змісту даного поняття. Так, прихильники соціобіологічних концепцій здорового способу життя людини покладаються на створення «панацей» виключно техногенного походження, на машинізацію середовища перебування як на засоби, що здатні принципово вирішити проблему фізичного i психічного здоров'я [4, с.41].
У західній літературі з'являються концепції здорового способу життя, пов'язані з активізацією діяльності неоконсервативних ідеологів, таких як Д.Белла, П. Бергер, Н. Глейзер, А. Гелен, I. Ріттер та інші. Так, наприклад, Д.Белл вважає, що ідеалом «здорового суспільства» є соціальна структура «патерналістського типу» [11]. Разом із тим, серед західних науковців залишаються популярними традиційні ліберально-буржуазні ідеї, а також різні варіанти лівоцентризму. К. Кернер, соціолог з Гарвардського університету в США, вважає, що лише лібертаризм може дати концепції здорового способу життя людини оптимально-методологічну основу [12]. Р. Нозік, один з теоретиків лібертаризму, вважає, що кожна людина має право вільно діяти відповідно до своїх бажань за умови, що не порушує аналогічні права інших людей [4, с.42].
В Україні культивуванню здорового способу життя людини приділялася значна увага практично на всіх етапах розвитку. У 1920-30 роках в Україні було створено Всеукраїнський інститут соціалістичної охорони здоров'я, який стає науковою базою для вивчення проблеми формування здорового способу життя. Друкується ряд спеціальних журналів: «Шлях до здоров'я» (19251941), «Здоров'я й освіта» (1921-1922), «Здорова зміна» (1931-1933) тощо [4, с.45]. У цей період дуже популярними були театралізовані санітарно-просвітницькі вистави для населення. Однак у нинішній час багато що з арсеналу, накопиченого в минулому, не використовується і навіть втрачено. На жаль, цей позитивний досвід незаслужено забуто.
Сучасні дослідники вважають, що здоров'я нині стає «неминущою загальнолюдською цінністю і поступово перетворюється на значущий показник і одночасно на необхідну передумову прогресу соціальної системи в цілому і особистості зокрема» [13, с.268]. Останнім часом у повсякденній свідомості посилюється інтерес до різних способів зміцнення здоров'я за допомогою нетрадиційної, а також народної медицини. Все більше людей захоплюються східними системами психофізіологічноготренінгу,
фітотерапією, лікувальним голодуванням тощо.
Як категорія здоровий спосіб життя виникає за певних соціальних умов, спричинений зовнішніми і внутрішніми факторами: конкретними історичними умовами і культурними традиціями держави (макросоціальний фактор); умовами проживання сім'ї: економічний, екологічний, кліматичнийфактори (мікросоціальний фактор); місцем здоров'я в ієрархії потреб конкретної сім'ї (психосоціальнийфактор); переконаннями самої особистості щодо визначення місця здоров'я в ієрархії потреб (психологічний фактор).
Огляд загальнонаукової літератури засвідчує, що у вивченні проблеми здорового способу життя сучасні дослідники пропонують розглядати динаміку явища «здоровий спосіб життя» людини з позицій взаємодії «об'єктивних» і «суб'єктивних» факторів. До об'єктивних факторів здорового способу життя належать: передумови для ведення здорового способу життя (організація раціонального харчування, умови для заняття фізичною культурою, відпочинку), що відносяться до сфер матеріального, виробничого, сімейно- побутового і духовного життя; сприятливе середовище перебування (повітря, вода, грунт), безпечні умови праці; економічні та інші стимули, а також інші фактори, що зумовлюють потребу людини вести здоровий спосіб життя; стан пропаганди здорового способу життя. Суб'єктивний фактор здорового способу життя базується на внутрішньому світі людини і включає: спадкову біологічну основу; психічні почуття, установки; стереотипи мислення і свідомості; рівень розвитку сутнісних сил; національний менталітет; спрямованість поведінки [4, с.43-44].
При цьому М. Амосов, Е. Булич, Є. Мільнер, А. Чайковський та деякі інші науковці, серед найефективніших засобів і способів досягнення здорового способу життя називають такі: постійне самовиховання; щоденна творча суспільно-корисна праця, розумова й фізична, гігієнічно доцільно організована, така, що поєднується з раціональним відпочинком; підтримання нормального психологічного клімату в трудовому колективі й сім'ї; постійне вдосконалення свого характеру, насамперед відмова від шкідливих для здоров'я звичок, культивування корисних умінь, навичок і звичок; систематичне заняття фізкультурою, спортом, загартування; раціональне харчування; дбайливе ставлення до природи, активна боротьба за її збереження.
Науковці відокремлюють два основні підходи до змісту здорового способу життя. За першого підходу здоровий спосіб життя визначають як спосіб біосоціальної діяльності людини, який безпосередньо зміцнює її здоров'я і розглядають глобально, тобто як форми людської життєдіяльності (соціальні, фізичні, психічні), які приведені у відповідність з гігієнічними вимогами. Прихильники цієї точки зору виходять з методологічної установки, що здоровий спосіб життя не можна відривати від його умов, під якими вони розуміють властивості самого суб'єкта, які по відношенню до здорового способу життя виступають як зовнішні потенціали життєдіяльності, що можуть бути реалізовані в ній. Під змістом здорового способу життя у цьому випадку розуміють як саму життєдіяльність, так і умови її функціонування. Згідно з другим підходом, висловлюють протилежну думку щодо включення до структури здорового способу життя його умов, вважаючи, що здоровий спосіб є конкретною діяльністю життя, на яку відводиться певний час.
На думку вчених-валеологів, здоровий спосіб життя - це оптимальна для існуючих соціально-економічних та історичних умов організація життєдіяльності людини, яка сприяє формуванню, збереженню і успадкуванню здоров'я, на основі якої формується валеологічний світогляд особистості.
І. Поташнюк розуміє здоровий спосіб життя як складне поняття, що охоплює: відмову від шкідливих звичок; оптимальний руховий режим; раціональне харчування; загартовування; особисту гігієну; позитивні емоції [1,с. 42].
Трактування здорового способу життя людини подане авторами колективної монографії «Формування компетентності індивідуального здоров'язбе- реження:теорія і практика в освітніх процесах» (2020):
- як «типові та суттєві для даної суспільно-економічної формації види, типи, способи життєдіяльності людей, які зміцнюють адаптивні можливості її організму, сприяють повноцінному виконанню ними соціальних функцій і досягненню активного довголіття»;
- як «максимальна кількість біологічних і соціально доцільних способів життєдіяльності, адекватних потребам і можливостям людини, які усвідомлено реалізуються нею і забезпечують формування, збереження і зміцнення здоров'я, здатність до продовження роді у досягнення активного довголіття»;
- як «особлива суспільна цінність, що слугує основою активності особистості як міри діяльності, сутнісна соціальна якість, що забезпечує високий рівень «включеності» індивіда в суспільні відносини»;
- як «сукупність поведінкових факторів (стиль життя), що сприяють збереженню і зміцненню здоров'я студента, а також успішній освіті та особистісно-професійному розвитку за умови задоволеності власним становищем (якість життя) і сприятливого поєднання зовнішніх факторів (рівень, устрій життя)» [14, с.18-19].
Слушність думки про те, що здоровий спосіб життя є однією з людських цінностей, обгрунтовується тим, що «здоровий спосіб життя:
- є орієнтиром, ідеалом, якого має прагнути людина, котра прагне зберегти і зміцнити своє здоров'я;
- слугує засобом формування, зміцненняі збереження здоров'я;
- це мета, здійснення якої дає людині змогу відмовитися від шкідливих звичок, підвищити соціальну активність і соціальний статус, реалізувати потреби в само актуалізації, досягти високої працездатності і раціональної організації усієї життєдіяльності;
- має сенс, завдяки чому наповнюється сенсом і життя людини, яка максимально наближається до реалізації його принципів» [14, с.19].
З позиції активності, здоровий спосіб життя розглядається як активна суспільно-трудова, комунікативна, сімейно-побутова діяльність людей, усебічний прояв фізичних, духовних здібностей людини в єдності, у відносній гармонії з навколишньою природою і соціальним середовищем [14, с.19].
Отже, здоровий спосіб життя створює «найкращі умови для нормального перебігу фізіологічних і психічних процесів, що знижує можливість різних захворювань і збільшує тривалість життя людини» [14, с. 20]. Це динамічна система поведінки людини, базована на глибоких знаннях різних факторів, що впливають на здоров'я людини і на вибір нею алгоритмів поведінки, які максимально забезпечують збереження і зміцнення здоров'я. Водночас, «приємного від витрачених зусиль має бути стільки, щоб зусилля не виявилися даремними, а створена система здорового способу життя була б привабливою» [14, с. 20].
Таким чином, у сучасній науково-методичній літературі немає загальноприйнятого визначення здоров'я та здорового способу життя. Порівнюючи подані вище визначення здорового способу життя, зазначимо, що спільною рисою у них є його спрямованість на формування здорової людини. Здоровий спосіб життя виступає як дієвий і надійний засіб збереження та зміцнення здоров'я, є основою первинної профілактики захворювань, однією з найбільш ефективних форм їх запобігання
Потрібно зазначити, що відсутність загальноприйнятого визначення змісту і структури здорового способу життя, як це не парадоксально, обумовлене відсутністю добре розробленої теорії здоров'я. Тобто, для розуміння змісту і структури здорового способу життя необхідно визначитися з поняттям «здоров'я». Здоров'я людей належить до числа глобальних проблем, що мають життєво-важливе значення для всього людства. Автори по- різному формулюють проблему здоров'я людей: від часткової задачі ліквідації небезпечних інфекційних захворювань до алормістських (від фр. аіагте - тривога, хвилювання) постановок, пов'язаних з «виживанням» людства на планеті. Однією з найбільш важливих глобальних проблем, які визначають долю людства, є проблема «якості» народонаселення, під якою розуміють комплекс медико-генетичних та соціально-психологічних характеристик життя людей, їх фізичне здоров'я, рівень розвитку інтелектуальних здібностей, психофізіологічний комфорт життя, механізм відтворення інтелектуального потенціалу суспільства і т. д. У той же час загально визнаного наукового підходу до рішення цієї проблеми ще немає.
Розвиток ідей здорового способу життя вимагає визначення основних його компонентів. Більшість науковців і практиків вважають, що здоровий спосіб життя включає трудову діяльність, оптимальний руховий режим, відмову від шкідливих звичок, особисту гігієну, загартування, раціональне харчування. Подібні компоненти здорового способу життя подають американські фахівці Р.Паффенбаргер і Е. Ольсен: регулярне трьохразове харчування, щоденний сніданок, регулярна рухова активність середньої інтенсивності, повноцінний сон (7-8 годин), відмова від паління, підтримка оптимальної маси тіла, невживання або обмежене вживання алкоголю. До цих компонентів вони ще додають додаткове вживання вітамінів А, С, Е і бета- каротину, зниження стресу й залучення до громадської діяльності. Здоровий спосіб життя також передбачає визначення і виконання оздоровчої технології індивідуальної оздоровчої системи (масаж, дихальні вправи, аутогенне тренування тощо).
Як показують наукові дослідження, ведення здорового способу життя прямо впливає на збереження, зміцнення і відновлення здоров'я і опосередковано - на успіх у навчанні, сприяє інтелектуальному й духовному розвитку особистості. Він впливає на фізичний стан організму, сприяє гармонійному розвитку тіла людини та високому рівню функціонування систем організму. Людина, яка веде здоровий спосіб життя, вільніше долає психоемоційні труднощі, стресові ситуації. Здоровий спосіб життя позитивно впливає на духовну сторону здоров'я: на ціннісні орієнтири, оптимізм, моральні й вольові якості.
Враховуючи велику соціальну і особистісну користь ведення здорового способу життя, в сучасних умовах проводиться його широка пропаганда [15]. Поряд із знаннями про сутність здоров'я, відомості про біологічну його основу складають теоретичний фундамент валеології. Не знаючи, на яких процесах і механізмах базується здоров'я, не з'ясувавши, як виникло і формувалося здоров'я в наших далеких предків, ми залишимося лише спостерігачами, безсилими що-небудь зробити, щоб підняти оздоровчий потенціал людини. І, навпаки, маючи ці знання, стає можливим цілеспрямовано, за певними показниками, а тому й найефективніше, використовувати багатющий арсенал оздоровчих засобів. Бо, як стверджував знаменитий фізик Людвиг Больцман: «... немає нічого практичнішого за хорошу теорію» [16, с. 217].
Для практики, яка забезпечує здоров'я людини, теорія має особливе значення: для валеологічного, оздоровчого виховання теоретичні знання стають безпосередньою виробничою силою - вони забезпечують найцінніші, життєво важливі звершення: зміцнюють здоров'я, позбавляючи людину хвороб, формують високу якість життя, збереження й розвиток усіх потенційних можливостей організму і особистості, активне і творче її довголіття. Відомий хірург М. Амосов визначає як найбільш вагомі чинники для здорового розвитку дитини фізичне навантаження, загартування, харчування, психологічний комфорт [17, с 3].
Наш співвітчизник, відомий педагог В. Сухомлинський писав: «Я не боюся ще й ще раз повторити: турбота про здоров'я - найважливіша праця вихователя. Від життєдіяльності, бадьорості дітей залежить їхнє духовне життя, світогляд, розумовий розвиток» [18, с. 3].
Висновки
Таким чином, теоретичний аналіз психолого-педагогічної літератури дозволив розглядати здоровий спосіб життя як активну і цілеспрямовану форму поведінки, яка забезпечує збереження, зміцнення і розвиток здоров'я. Компонентами його є: достатня рухова активність, загартовування, раціональне харчування, дотримання режиму дня, грамотна екологічна поведінка; психогігієна, спрямована на формування вміння управляти своїми емоціями; відмова від шкідливих звичок і вироблення позитивних; безпечна поведінка, що забезпечує попередження травм і отруєнь; сексуальна грамотність.
Для підвищення рівня здоров'я підростаючого покоління потрібно створити систему валеонасиченого простору, у якій усі соціальні інститути нашого суспільства об'єднуватимуться єдиною ідеєю, спільними зусиллями, спрямованими на виконання замовлення держави щодо формування й виховання здорового покоління.
Перспективи подальших досліджень у даному напряму вбачаємо у висвітленні питань сучасних технологій підготовки майбутніх педагогів до організації здорового способу життя школярів.
Література
1. Поташнюк І. В. Професійна валеологічна підготовка майбутніх біологів у вищих закладах освіти ІІІ-IV рівнів акредитації: дис... канд. пед. наук: 13.00.04. Луцьк, 2000. 234 с.
2. Савчук П., Бакіко І, Ковальчук В., Савчук С. Здоров'я та здоровий спосіб життя людини: погляди, думки, висновки. Історичні, філософські, правові й кадрові проблеми фізичної культури і спорту. 2018. №1. С.11-17.
3. Омельченко С.О. Педагогіка здоров'я: навч. посібник. Слов'янськ: Вид. центр СДПУ, 2009. 205 с.
4. Сущенко Л. П. Здоровий спосіб життя людини як об'єкт соціального пізнання: дис... канд. філос. наук: 09.00.03. Запоріжжя, 1997. 185 с.
5. Яворницький Д.І. Історія запорізьких козаків: У 3 т. Т. 1. Київ: Наук. думка, 1990.580 с.
6. Кащенко А.Ф. Оповідання про славне Військо Запорозьке низове. Київ: Веселка, 1992. 271 с.
7. Наливайко Д.С. Козацька християнська республіка. Київ: Дніпро, 1992. 495 с.
8. Мюллер Й. Історична дисертація про козаків. Всесвіт. 1988. №6. С. 134.
9. Цьось А.В., Завацький В.І. Про систему вдосконалення запорозьких козаків. Традиції фізичної культури в Україні: Зб. наук. статей. Київ: ІЗМН, 1997. С. 44-62.
10. Січинський В.Ю. Чужинці про Україну. Київ: Довіра, 1992. 256 с.
11. Bell D. The cultural contradictions of Capitalizm. New York,1976. 250 p.
12. Кетег K.T. Liberalism and its critics. London: Croom Helm,1985. 220 р.
13. Розумна організація життя особистості: проблеми виховання і саморегулювання/ Ред.кол. Л. Сохань, В. Тихонович, Н. Михальченко. Київ: Наук. думка, 1989. С.268.
14. Формування компетентності індивідуального здоров'язбереження: теорія і практика в освітніх процесах: монографія. Том 2. Київ: Майстерні магістеріуму, 2020.196 с.
15. Бойченко Т. Є. Валеологічна освіта в Україні: особливості і проблеми формування. Валеологія. 1996. №1. С.25 - 27.
16. Сущенко Л. П. Соціальні технології культивування здорового способу життя людини. Запоріжжя, 1999. 308 с.
17. Амосов М.М. Роздуми про здоров'я: Київ: Здоров'я, 1990. 168с.
18. Сухомлинський В. О. Серце віддаю дітям. Вибр. твори: В 5 т. Київ: Рад. шк., 1976. Т. 3. С. 7-279.
References
1. Potashniuk, I. V. (2000). Profesiina valeolohichna pidhotovka maibutnikh biolohiv u vyshchykh zakladakh osvity III-IV rivniv akredytatsii [Professional valeological training of future biologists in higher education institutions of III-IV accreditation levelsavtoref]. Candidate 'sthesis. Lutsk [in Ukrainian].
2. Savchuk, P., Bakiko, I, Kovalchuk, V. & Savchuk, S. (2018). Zdorovia ta zdorovyi sposib zhyttia liudyny: pohliady, dumky, vysnovky [Health and healthy lifestyle: views, opinions, conclusions]. Istorychni, filosofski, pravovi y kadroviproblemy fizychnoi kultury i sportu - Historical, philosophical, legal and personnel problems ofphysical culture and sports, 1, 11-17 [in Ukrainian].
3. Omelchenko, S.O. (2009). Pedahohikazdorovia: navch. posibnyk[Pedagogy of health: a textbook]. Sloviansk: Vyd. tsentr SDPU [in Ukrainian].
4. Sushchenko, L. P. (1997). Zdorovyi sposib zhyttia liudyny yak obiekt sotsialnoho piznannia [Healthy lifestyle as an object of social cognition]. Candidate'sthesis. Zaporizhzhia [in Ukrainian].
5. Yavornytskyi, D.I. (199). Istoriia zaporizkykh kozakiv [History of the Zaporizhzhia Cossacks]. (Vols. 1-3). Kyiv: Nauk.dumka [in Ukrainian].
6. Kashchenko, A.F. (1992). Opovidanniapro slavne Viisko Zaporozke nyzove. [The story of the glorious Zaporozhian grassroots army]. Kyiv: Veselka [in Ukrainian].
7. Nalyvaiko, D.S. (1992). Kozatska khrystyianska respublika [Cossack Christian Republic]. Kyiv: Dnipro [in Ukrainian].
8. Miuller, Y. (1988). Istorychna dysertatsiia pro kozakiv [A historical dissertation on the Cossacks]. Vsesvit-Universe, 6, 134 [in Ukrainian].
9. Tsos, A.V. & Zavatskyi, V.I. (1997). Pro systemu vdoskonalennia zaporozkykh kozakiv [On the system of improvement of the Zaporozhian Cossacks]. Tradytsii fizychnoi kultury v Ukraini: Zb. nauk. statei - Traditions of Physical Culture in Ukraine: Collection of scientific articles. Kyiv: IZMN, 44-62 [in Ukrainian].
10. Sichynskyi,V.Iu. (1992). Chuzhyntsipro Ukrainu [Foreigners about Ukraine], Kyiv: Dovira [in Ukrainian].
11. Bell, D. (1976). The cultural contradictions of Capitalizm. New York.
12. Kerner, K.T. (1985). Liberalism and its critics. London: Croom Helm.
13. Sokhan, L., Tykhonovych, V. & Mykhalchenko, N. (Eds.). (1989). Rozumnaorhanizatsiia zhyttia osobystosti: problemy vykhovannia i samorehuliuvannia [Reasonable organization of personal life: problems of education and self-regulation] Kyiv: Nauk. dumka [in Ukrainian].
14. Formuvannia kompetentnosti indyvidualnoho zdoroviazberezhennia:teoriia i
praktyka v osvitnikh protsesakh: monohrafiia [Formation of individual health care competence: theory and practice in educational processes: a monograph] (2020). (Vols. 2). Kyiv: Maisterni mahisteriumu [in Ukrainian].
15. Boichenko, T. Ye. (1996). Valeolohichna osvita v Ukraini: osoblyvosti i problemy formuvannia [Valeological education in Ukraine: features and problems of formation]. Valeolohiia - Valeology, 1, 25 - 27 [in Ukrainian].
16. Sushchenko, L. P. (1999). Sotsialni tekhnolohii kultyvuvannia zdorovoho sposobu zhyttia liudyny [Social technologies for cultivating a healthy lifestyle]. Zaporizhzhia [in Ukrainian].
17. Amosov, M.M. (1990). Rozdumypro zdorovia [Reflections on health]. Kyiv: Zdorovia [in Ukrainian].
18. Sukhomlynskyi,V. O. (1976). Sertse viddaiu ditiam [I give my heart to children]. Vybr.tvory - Selected works. (Vols. 1-5), Kyiv: Rad. shk. (Vols. 3), 7-279 [in Ukrainian].
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Проблема формування здорового способу життя учнів та її нормативно-правова база . Робота педагогічного колективу школи з виховання в учнів підліткового віку. Профілактика адиктивної поведінки у підлітків. Формування здорового способу життя школярів.
курсовая работа [88,2 K], добавлен 03.04.2009Що таке здоровий образ життя. Умови здорового образу життя. Роль збалансованого харчування, загартовування, інші складові ЗОЖ. Основні фактори формування здоров’я. Вплив соціального, психологічного і фізичного факторів на формування здоров’я нації.
презентация [2,3 M], добавлен 12.12.2011Історія розвитку, існуючі типи й функції фізичної культури. Умови й фактори, що сприяють гармонійному розвитку й зміцненню здоров'я людини. Важливість фізичної культури у формуванні здорового способу життя та її можливості в сфері соціального захисту.
реферат [28,1 K], добавлен 28.04.2011Аналіз ставлення студентів молодших курсів ВНЗ до харчування. Недостатній рівень знань про належне харчування як потенційний чинник погіршення здоров’я. Шляхи підвищення рівня знань з практичної нутріціології як ефективної умови покращення стану здоров’я.
статья [17,9 K], добавлен 18.12.2017Демографічні проблеми. Можливості збільшення виробництва сільськогосподарської продукції. Ускладнення процесів взаємодії суспільства і природи. Міжнародна соціальна проблема. Проблема загрози екологічної кризи.
статья [32,4 K], добавлен 13.03.2007Загальні закономірності виникнення небезпек, їх властивості, наслідки, вплив на організм, основи захисту здоров'я та життя людини і середовища проживання від небезпек. Засоби та заходи створення і підтримки здорових та безпечних умов життя і діяльності.
реферат [28,3 K], добавлен 04.09.2009Вплив вживання алкогольних напоїв на життєдіяльність людини. Несумісність здорового способу життя та шкідливих звичок. Профілактика вживання алкоголю. Індивідуальні чинники, які пов'язані з психотропним ефектом алкоголю. Прихована загроза алкоголю.
реферат [31,7 K], добавлен 22.09.2014Організація охорони життя і здоров'я дітей у дошкільних навчальних закладах. Догляд та технічний контроль за будівлею, ігровими майданчиками та територією. Відповідальність працівників за збереження життя і здоров'я дітей і попередження захворювань.
методичка [19,3 K], добавлен 24.11.2010Обґрунтування термінів особистого та системного ризику. Традиційна техніка безпеки на виробництві та причини ризикової поведінки людини. Формування поняття "маргіналій впевненості" та умови створення інтересу до праці як проблема трудової психології.
реферат [30,0 K], добавлен 11.05.2011Право людини на захист свого життя і здоров'я від наслідків катастроф, пожеж та стихійного лиха. Заходи щодо охорони та життєзабезпечення населення в надзвичайних ситуаціях, забезпечення мінімуму життєвих потреб людей. Класифікація надзвичайних ситуацій.
презентация [369,2 K], добавлен 20.12.2013
