Економічні аспекти та особливості охорони праці на підприємствах харчової промисловості

Размещено на http://allbest.ru

Львівський торговельно-економічний університет

Економічні аспекти та особливості охорони праці на підприємствах харчової промисловості

Хінальська Т.Р., старший викладач кафедри харчових технологій

м. Львів

Анотація

Враховуючи важливість економічної зацікавленості у дотриманні всіх вимог у відповідності до нормативних актів, яка на сьогоднішній день є одним із основних факторів покращення стану охорони праці на сучасних приватних і державних підприємствах, виникає крайня необхідність створення економічних механізмів стимулювання роботодавця у виконання обов'язку гарантування безпечних умов, своєчасного проведення атестації робочих місць, застосування вичерпних заходів із мінімізації впливу шкідливих факторів виробництва на здоров'я працівників.

У статті розглянуто економічне значення охорони праці на підприємствах харчової промисловості, що визначається ефективністю заходів щодо поліпшення умов і підвищення безпеки праці, а також економічним вираженням соціальної значущості охорони праці, що оцінюється за результатами, отриманими шляхом зміни соціальних показників шляхом здійснення заходів щодо поліпшення умов праці: підвищення продуктивності праці, збільшення фонду робочого часу, зменшення витрат, пов'язаних із плинністю кадрів через умови.

У результаті поліпшення таких умов нормалізується психологічне середовище трудового колективу, підвищується стабільність у роботі та продуктивність. Збільшення фонду робочого часу досягається за рахунок скорочення добових втрат від виробничого травматизму.

Економії, пов'язаної з матеріальною шкодою, можна досягнути за рахунок скасування витрат і компенсацій за несприятливі умови праці внаслідок недотримання відповідних санітарно-гігієнічних вимог і правил безпеки на робочому місці. Покращення умов, зниження виробничого травматизму та рівня виникнення професійних захворювань може мати не тільки соціальну, а й економічну вигоду, оскільки результати роботи з охорони праці призводять до збільшення фонду робочого часу та підвищення ефективності використання обладнання на підприємствах харчової промисловості, зменшення плинності кадрів, створення несприятливих умов та зменшення витрат на компенсації, а також тих, що пов'язані з виробничим травматизмом та захворюваннями робітників. Проте реалізація заходів, спрямованих на поліпшення умов та зниження виробничого травматизму та професійної захворюваності, вимагає витрат, це часто призводить до зростання собівартості продукції та зниження доходів, що негативно сприймається багатьма роботодавцями. Такі витрати вважаються збитковими.

Ключові слова: охорона праці, економічні аспекти, безпека праці, підприємства харчової промисловості.

Abstract

Economic aspects and features of labor protection at food industry enterprises

Постановка проблеми. Для вітчизняних підприємств проблема формування економічної політики, яка б спрямовувала персонал на зростання продуктивності праці та досягнення цілей, є актуальною. На підприємствах харчової промисловості трапляється недотримання законодавчих прав і гарантій у трудовій сфері, а саме: не забезпеченість гарантій зайнятості; порушення режимів роботи й відпочинку; недотримання вимог щодо охорони праці; не проведення атестацій персоналу; не розроблення положень із атестації, раціоналізації, обліку і планування робочих місць, низький рівень заробітної плати, відсутність мотивації.

У зв'язку з військовим станом у країні виникла необхідність в переобладнанні та перебудові виробництва, перепрофілюванні технологічного процесу для заміни обладнання, яке є джерелом підвищеної небезпеки, новим, більш досконалим, покращенні наявних виробничих процесів або запровадженні нових технологій, що зумовлює потребу реформування системи управління охороною праці.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Суворі правила виконання робіт і користування машинами і механізмами призвели до накопичення багатьох нормативних документів із охорони праці та гігієни праці і не дозволили вчасно на них реагувати. Такий підхід не сприяє запровадженню ефективного механізму економічного стимулювання роботодавців до створення належних, безпечних і здорових умов та не дає змоги роботодавцям вибирати найефективніший спосіб управління й інтегрувати систему управління охороною праці в загальну систему управління підприємством [5]. Різні аспекти поліпшення умов й охорони праці як факторів підвищення ефективності промислового виробництва досліджували такі українські вчені, як О. І. Амоша, Г. Г. Гогіташвілі, В. С. Джигирей, В. Ц. Жидецький, А. М. Кутиркін, Л. П. Керб, Л. М. Логачова, Н. Д. Лук'янченко, О. В. Мартякова, І. М. Миценко, О. Ф. Новикова, О. В. Евтушенко, З. М. Яремко. Однак у науковій літературі недостатньо дослідженими залишаються питання розробки економічного підходу до управління умовами й охороною праці на підприємствах харчової промисловості.

Постановка завдання. Метою дослідження є підвищення рівня безпеки на підприємстві харчової промисловості за рахунок впливу на економічні аспекти охорони праці. На економічні результати виробництва впливають заходи з поліпшення умов і охорони праці, які впроваджують на підприємстві. безпечний праця харчовий промисловість

Враховуючи важливість економічної зацікавленості у дотриманні всіх вимог у відповідності до нормативних актів, яка на сьогоднішній день є одним із основних факторів покращення стану охорони праці на сучасних приватних і державних підприємствах, виникає крайня необхідність створення економічних механізмів стимулювання роботодавця у виконання обов'язку гарантування безпечних умов, своєчасного проведення атестації робочих місць, застосування вичерпних заходів із мінімізації впливу шкідливих факторів виробництва на здоров'я працівників.

Виклад основного матеріалу дослідження

Розглядаючи охорону праці в умовах ринкової економіки, особливу увагу необхідно звернути на економічні аспекти. Здійснення заходів із поліпшення умов і охорони праці значно впливає як на економічні, так і на соціальні результати виробництва.

До економічних результатів впливу умов роботи на людину, які мають позитивне значення, слід віднести підвищення продуктивності, раціональне використання основних виробничих фондів.

На сучасних українських підприємствах харчової промисловості значно більше витрат припадає на пільги та компенсації, пов'язані з небезпечними умовами, відшкодування наслідків несприятливих умов праці, ніж на техніку безпеки, заходи запобігання виробничого травматизму та нормалізацію умов.

Водночас економічний аналіз свідчить про те, що доцільнішим для підприємства є спрямовувати кошти на поліпшення умов, профілактику нещасних випадків і професійних захворювань.

На практиці для вирішення завдань охорони праці застосовуються різноманітні механізми, серед яких суттєве місце займають економічні методи.

Економічні методи спрямовані на створення умов, які мають стимулювати діяльність підприємства щодо досягнення визначених цілей охорони праці з урахуванням потреб та інтересів його робітників, трудових колективів, менеджерів та власників підприємств.

На відміну від правових та адміністративних методів управління, які регламентують виконання тих чи інших вимог охорони праці, економічні методи більш лояльні і базуються на економічних вигодах того, до кого вони застосовуються.

Охорона праці - це багатогранне поняття, під ним слід розуміти не тільки гарантування безпеки робітників під час виконання ними службових обов'язків, воно охоплює різні заходи, серед яких варто виокремити профілактику професійних захворювань, організацію повноцінного відпочинку й харчування працівників під час робочих перерв, забезпечення їх необхідним спецодягом і гігієнічними засобами й навіть надання соціальних пільг і гарантій [6].

Збереження життя і здоров'я робітників є важливим напрямом державної політики у галузі охорони праці.

Сукупність факторів виробничого середовища і трудового процесу, що впливають на працездатність і здоров'я робітника, складає умови праці. Для сучасного виробництва характерні швидка зміна технологій, впровадження нових процесів і матеріалів, оновлення обладнання.

Основна проблема, яка виникає на підприємствах харчової промисловості, - застарілість та неефективність чинного способу державного регулювання безпеки та здоров'я робітників. Державна політика у сфері охорони праці базується на принципах пріоритету життя і збереження здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов.

Економічне значення охорони праці визначається ефективністю заходів щодо поліпшення умов і підвищення безпеки й оцінюється результатами, які отримуються при зміні соціальних показників, які корегуються внаслідок впровадження заходів щодо покращення умов, зростання продуктивності роботи, збільшення фонду робочого часу, зниження витрат на відшкодування шкоди, завданої життю і здоров'ю працівника нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням [2].

В охороні праці виділяють два аспекти застосування економічних методів. Перший метод полягає у використанні методів, які безпосередньо виконують роль економічних стимулів.

До цих методів належать різноманітні види охорони праці, що впроваджуються на підприємстві, а також централізовані методи стимулювання власників підприємств і трудових колективів, регіональних органів управління охороною праці, Фонду соціального страхування тощо.

Цей метод ґрунтується на прямій економічній вигоді робітника або колективу, до яких застосовуються економічні стимули для виконання вимог охорони.

Друга група економічних методів управління охороною праці - це методи, які базуються не на прямій вигоді, а на непрямих стимулах. Для такої групи характерним є те, що сам економічний стимул прихований і проявляється, як правило, через певний ланцюжок причинно-наслідкових зв'язків.

Наприклад, для отримання деяких ліцензій підприємство має подати дозвіл відповідних органів із охорони праці.

На перший погляд, це суто адміністративний захід, але він базується на економічних стимулах: не пройдеш процедуру отримання дозволу - не матимеш ліцензії, що не дозволить виготовляти чи реалізувати продукцію, відповідно не буде отримано економічного результату (прибутку).

Сьогодні спостерігаються економія на належній охороні праці з боку роботодавців, низький рівень самозбереження з боку працівників, низька культура виробництва, що призводить до додаткових економічних витрат.

Економічні методи управління охороною праці можуть бути реалізовані шляхом:

S створення сприятливих умов для кредитування заходів і засобів із охорони праці; надання податкових пільг;

S запровадження таких умов для інвестування модернізації та оновлення виробничих фондів, які завжди би враховували вимоги безпеки праці та виробничого середовища;

S забезпечення функціонування системи обов'язкового страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань на основі прямого зв'язку між рівнями травматизму, профзахворюваності, стану умов і охорони праці та страховими внесками підприємств; нормативно-правових вимог, які регламентують застосування штрафних санкцій за порушення роботодавцем вимог безпеки, гігієни праці та виробничого середовища;

S гарантування державного фінансування наглядової, консультаційної, дозвільної та основних напрямків науково-дослідної роботи; фінансування окремих заходів із охорони праці на найбільш небезпечних виробництвах [8].

Негативним наслідком прямого державного регулювання правил виконання робіт та використання обладнання є накопичення значної кількості застарілих та неефективних нормативних актів щодо охорони праці та безпеки життєдіяльності.

Такі правила не відповідають реальним потребам в організації систем управління безпекою та охороною праці та мають формальний характер, створюючи додаткові перешкоди для можливості на підприємствах харчової промисловості використовувати наукові розробки та практичні рекомендації щодо побудови систем та отримання вигоди від охорони праці.

Через відсутність ефективного аналізу причин нещасних випадків, професійних захворювань і нещасних випадків, особливо при введенні воєнного стану, заходи щодо ліквідації наслідків аварій спрямовані переважно на врегулювання та посилення загальнообов'язкових вимог без урахування факторів ризику на виробництві (як наслідок, спостерігаються неправдиві висновки про способи запобігання таким нещасним випадкам), а також від проведення позапланових перевірок із питань охорони праці.

Заохочення до активної участі у здійсненні заходів щодо поліпшення безпеки та умов роботи поширюється на всіх працівників підприємства. Види заохочень визначаються колективними договорами та угодами. Економічні стимули, що стосуються бажаної людської поведінки, залежать від багатьох факторів, зокрема від рівня особистого доходу, бюджету працівника та його сім'ї, рівня забезпечення населення житловими, медичними, освітніми та культурними послугами.

Для цього розроблено та використовується багато різних методів та індикаторів. Витрати, пов'язані з охороною праці, складаються з наступних:

S витрати, пов'язані з відшкодуванням потерпілим внаслідок травм і професійних захворювань;

S пільги та компенсації за важку роботу та роботу в шкідливих умовах;

S витрати на профілактику травматизму та захворювань;

S витрати на ліквідацію наслідків аварій та нещасних випадків;

S штрафи та інші відшкодування.

Розглядаючи зазначені витрати за їхньою доцільністю, їх можна поділити на доцільні, частково доцільні і недоцільні. Доцільні витрати у першу чергу спрямовані на збереження здоров'я робітників, раціональне витрачання ними життєвих сил під час виконання трудових обов'язків та на відновлення працездатності. Вони не лише забезпечують поліпшення умов, а й сприяють збільшенню продуктивності. Менш доцільними вважаються витрати на пільги та компенсації за несприятливі умови.

Такі витрати зменшують негативний вплив шкідливих виробничих факторів на працюючих, у той же час їх можна уникнути шляхом приведення умов роботи до нормативних. Недоцільні витрати - це додаткові до страхових відшкодування потерпілим внаслідок травм і профзахворювань, витрати на ліквідацію наслідків аварій і нещасних випадків, витрати на штрафні санкції та інші відшкодування [8].

Вони обумовлюють підвищення собівартості продукції, зниження її обсягу тощо. Проаналізовані звіти Державної служби України з питань праці та Фонду соціального страхування [12] України про витрати підприємств (установ, організацій) в Україні, що зумовлені нещасними випадками, за період 2019-2022 роки, свідчать: частково доцільні і недоцільні витрати призводять до збитків підприємства та зниження ефективності виробництва (табл. 1).

Застосування штрафів до підприємств, установ, організацій розглядається як один із економічних методів, що стимулює роботодавця створювати безпечні та нешкідливі умови, систему охорони праці, яка зменшує рівень травматизму на виробництві. Кошти від штрафних санкцій спрямовуються на організацію охорони праці на загальнодержавному, галузевому та регіональному рівнях.

Економічні результати заходів щодо поліпшення умов та охорони праці виражаються у вигляді економії за рахунок зменшення збитків унаслідок аварій, нещасних випадків і професійних захворювань як в економіці у цілому, так і на кожному підприємстві.

Таблиця 1