Аналіз факторів, які впливають на безпеку дорожнього руху автомобільної та бронетанкової техніки частин Національної гвардії України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Аналіз факторів, які впливають на безпеку дорожнього руху автомобільної та бронетанкової техніки частин Національної гвардії України

Анотація

гвардія транспортний автомобільний пригода

Основна частина

Постановка проблеми. Проблема безпеки руху на автомобільному транспорті України час від часу стає об'єктом активного обговорення у засобах масової інформації та підвищеного інтересу до цієї проблеми з боку вищих посадових осіб країни, громадських організацій та наукових колективів. Це цілком закономірно, тому що у 2019 р. в Україні було скоєно 160 675 дорожньо-транспортних пригод (ДТП). Кількість загиблих у ДТП в Україні становить близько 14% від загиблих у ДТП у всій Європі за відповідної кількості автомобілів. Збільшення автомобільного парку і розвиток дорожньої мережі країни надають імпульс розвитку різних галузей економіки, сприяють зростанню підприємницької діяльності, створенню розвиненої інфраструктури ринку. Водночас збільшення кількості автомобілів стало однією з причин істотного зростання абсолютних і відносних показників аварійності, суттєво погіршило ситуацію на автомобільних дорогах країни.

Виходячи з функцій і завдань Національної гвардії України (НГУ) і з огляду на військово-політичну обстановку, яка склалась у державі, від підрозділів і військових частин вимагається завжди бути маневреними та мобільними.

Серед основних причин високої аварійності - недостатня робота з профілактики безпечної експлуатації автомобільної та бронетанкової техніки (АБТТ) і низька конструктивна безпека, Е.М. Полтавський, К.О. Споришев, В.Л. Топчій, 2020 яка приблизно у п'ять разів нижча, ніж у розвинених європейських країнах.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблема безпеки руху на автомобільному транспорті України розглянута у ^[1, Т ^{6 7]}. Стратегія підвищення рівня безпеки дорожнього руху в Україні схвалена розпорядженням КМУ [3]. Статистичні дані стосовно дорожньо-транспортних пригод в Україні за 2019 р. наведені у [4, 8]. Нормативні значення рівня розвитку автомобільної інфраструктури подані у [5]. У згаданих дослідженнях та публікаціях розглянуто безпеку дорожнього руху на автомобільному транспорті, проте проблемі вдосконалення системи безпеки дорожнього руху під час виконання службово-бойових завдань частинами НГУ було приділено недостатньо уваги.

Мета статті - проведення аналізу факторів, які впливають на безпеку дорожнього руху, для виявлення шляхів удосконалення безпечної експлуатації автомобільної та бронетанкової техніки у частинах Національної гвардії України під час виконання службово-бойових завдань.

Виклад основного матеріалу. Збільшення кількості ДТП пов'язане з недосконалою технічною політикою на автомобільному транспорті, яка не гарантує безпеку, експлуатаційну надійність та якість автомобільної техніки. Україна вже давно досягла критичного рівня зношування транспортних засобів (ТЗ), оскільки більшість іномарок, що завозяться в країну, вже експлуатувалися близько 15 років.

За даними патрульної поліції приблизно 42% ТЗ з першого разу не проходять технічний контроль, і потрібно мати на увазі, що більшість перевірок здійснюється візуальними методами, без застосування сучасної діагностичної техніки [1].

Значні зміни в структурі та динаміці аварійності в Україні пов'язані з порушеннями Правил дорожнього руху (ПДР) пішоходами. У світовій практиці широко використовується такий показник, як ризик для пішохода загинути у ДТП. Для України він складає приблизно 3 загиблих на 100 тис. населення. Це у 3-4 рази більше, ніж у більшості країн з розвиненою інфраструктурою автомобільного транспорту [2, 6].

Для підвищення надійності функціонування транспортних машин необхідно розробити наукову концепцію дотримання безпеки дорожнього руху. Концепція має стати складовою частиною державної транспортної політики, що базується на принципах сталого розвитку єдиної транспортної системи та рівноцінності пріоритетів економічності експлуатації, екологічної безпеки та безпеки дорожнього руху.

Необгрунтованою є практика внесення неконтрольованих змін у конструкцію транспортних засобів, уже допущених до участі у дорожньому русі. Очевидним є той факт, що зміни в конструкції, які можуть вплинути на показники безпеки, повинні піддаватися жорсткому контролю з боку держави. На дорогах зафіксовано значну кількість очевидних неприпустимих змін до конструкції ТЗ, які можна пояснити низькою культурою водіїв і повною відсутністю відповідного контролю з боку державних органів влади.

Наприклад, набули поширення випадки порушення нормативів, зокрема, тонування стекол, застосування зовнішніх світлових приладів, установлення різноманітних спойлерів і накладок, використання різнокольорових та надпотужних світлових приладів, а також кузовний тюнінг, що не відповідає вимогам безпеки.

Не проводяться облік та аналіз збільшення тяжкості ДТП з причини, коли водій і пасажири не виконують правил користування ременями безпеки. Це «незначне порушення» в Україні набуло масового характеру, оскільки його практично не контролюють. Разом з тим у прийнятій у 2002 р. на Європейській конференції міністрів транспорту Резолюції №38 «Про ремені безпеки» зазначено, що, як показали дослідження у країнах-членах цієї організації, у разі правильного застосування ременів безпеки водієм і пасажирами, щонайменше, наполовину знижується ризик їх загибелі у ДТП і значно - тяжкість травм.

Істотним недоліком, що зменшує ефективність розробки заходів щодо зниження рівня аварійності в країні, є недосконалість діючої системи аналізу аварійності на автомобільному транспорті [3]. Статистичні дані стосовно аварійності перевантажені неінформативними показниками. На їх підставі роблять помилкові висновки про стан аварійності в країні. Абсолютні та відносні показники стану безпеки дорожнього руху мають негативну динаміку. Щоб отримати об'єктивну картину безпеки дорожнього руху в Україні, необхідним є порівняння цих показників з аналогічними світовими показниками. Кількість загиблих і поранених у різних країнах у розрахунку на 10 тис. населення наведено на рис. 1.

Рис. 1. Кількість постраждалих у ДТП на 10 тис. населення [4]

Проте абсолютні показники відіграють особливу роль в аналізі аварійності. За поширенням і частотою застосування з ними можуть порівнюватися тільки показники динаміки розвитку. Така роль абсолютних показників пояснюється тим, що тільки вони дають змогу досить повно охарактеризувати стан аварійності у будь-який період часу, кількісно оцінити розміри втрат суспільства від ДНІ. Тому більшість аналітичних матеріалів супроводжується таблицями зі значним обсягом статистичних даних абсолютних показників.

Для порівняння тяжкості наслідків ДНІ у країнах з різною системою обліку використовували показник «кількість постраждалих на 100 дорожньо-транспортних пригод» (рис. 2).

Аналізуючи динаміку зміни відносних показників аварійності, можна зробити принципово помилковий висновок, що ці показники мають стійку тенденцію до зниження, і проблема підвищення рівня безпеки дорожнього руху втрачає властиву їй актуальність. Необхідно чітко розуміти, що стан робіт із безпеки дорожнього руху треба оцінювати, перш за все, щодо зниження абсолютних показників аварійності. Відносні показники можуть і повинні використовуватися для порівняння рівня аварійності в окремі періоди часу, а також для визначення вузьких місць у роботі з підвищення рівня безпеки дорожнього руху в Україні [4].

Основний державний орган, який фактично є монополістом у сфері безпеки дорожнього руху, - патрульна поліція МВС України. Зрозуміло, що для виконання працівниками патрульної поліції своїх професійних обов'язків абсолютних показників цілком достатньо. За досвідом зарубіжних країн такі функції, як підготовка водіїв транспортних засобів, проведення технічного контролю, періодичного контролю технічного стану ТЗ тощо, повинні виконуватися силами різних міністерств, атестованих державних і приватних підприємств. Значно нижчі рівні аварійності в цих країнах підтверджують правильність такого підходу.

Більшість фахівців однією з основних причин аварійності на дорогах вважають технічну несправність ТЗ. У поєднанні з інтенсивністю руху, що стрімко зросла, ця проблема набула особливої гостроти. Згідно з офіційною статистикою рівень ДТП в Україні з причини технічної несправності постійно знижується і склав у 2018 р. 268 пригод, в яких загинуло 58 і поранено 378 осіб, що становить менше 1% загальної кількості постраждалих. Очевидно, що ці дані не можуть бути об'єктивними, оскільки значно нижчі за аналогічні показники у розвинених європейських країнах. За результатами зарубіжних досліджень частка пригод, в яких несправності автомобілів стали їх причиною, склала: 15 - 25% у США, 20% у Франції, 18% у Німеччині, 12% у Данії [2, 6]. На підставі офіційних даних роблять помилковий висновок про необхідні заходи з безпеки дорожнього руху, які повинні перебувати у площині суто адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху.

Це є особливо актуальним для України, де інтенсивність руху транспортних засобів зросла в кілька разів і вже на цей час досягла нормативних значень рівня розвитку автомобільної інфраструктури, становлячи понад 200 автомобілів на тисячу жителів [5]. Автомобільний парк країни перевищує 15 млн одиниць (див. рис. 3) і поряд із динамічним зростанням в останні 10 років стає дедалі більш технічно і морально застарілим.

Рис. 2. Кількість постраждалих у розрахунку на 100 дорожньо-транспортних пригод [4]

Незважаючи на невисокі рівні безпеки та якості виготовлення автомобілів китайських та російських конструкцій, кількість їх власників безперервно зростає. Ця тенденція разом з постійним зниженням якості та обсягів проведеного технічного обслуговування (ТО), недотриманням вимог інструкцій з експлуатації транспортних засобів, розроблених заводом - виробником, створює критичну ситуацію на автомобільних дорогах країни. На рисунку 4 подано відсоткове співвідношення нових автомобілів та автомобілів з терміном експлуатації понад 10 років.

Вплив експлуатаційного зносу та матеріального і морального старіння на найважливіші властивості ТЗ може радикально погіршити їх у процесі технічної експлуатації та стати причиною ДТП [7].

Серед винуватців ДТП в Україні переважну більшість складають власники індивідуальних транспортних засобів (77%), потім - пішоходи (19%) і водії державного та пасажирського транспорту (4%) (рис. 5 і 6).

До причин виникнення аварійних ситуацій належить і керування несправними транспортними засобами, що перебувають в особистій власності, причому цей показник аварійності постійно зростає. Питома вага таких ДТП у 2018 р. склала 48,5%, а у 2019 р. - уже 78%.

Найвища ймовірність виникнення аварійної обстановки спостерігається у процесі експлуатації ТЗ з несправностями шин, освітлювальних і світлосигнальних приладів та гальмівних систем [2, 6] (таблиця).

Рис. 5. Класифікація ДТП за видами у Харківській області у 2019 р. [4]

Рис. 6. Розподіл ДТП в Україні з вини учасників дорожнього руху за 2019 р. [4]

Розподіл ДТП в Україні за видами несправностей транспортних засобів (2009-2019 рр.) [4]