Мікроклімат виробничих приміщень

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Нормування параметрів мікроклімату та заходи необхідні для їх нормалізації у виробничих умовах

2. Класифікація роботи за важкістю та енерговитратами. Умови необхідні для нормальної трудової діяльності

3. Класифікація, нормування і метод розрахунку штучного виробничого освітлення

3.1 Класифікація штучного виробничого освітлення

3.2 Нормування освітлення

3.3 Метод розрахунку штучного виробничого освітлення

Задача 1

Висновок

Використана література



Вступ

Під мікрокліматом виробничих приміщень розуміють клімат внутрішнього середовища виробничого приміщання, який визначається поєднаними діями на організм людини, температури, вологості, швидкості руху повітря та теплових випромінювань. Отже, основними параметрами мікроклімату є: температура, відносна вологість, швидкість переміщення повітря та інтенсивність теплового випромінювання. Параметри мікроклімату можуть змінюватись у широких межах і істотно впливати на самопочуття та здоров'я працівника, продуктивність та якість його праці. Для того, щоб фізіологічні процеси в організмі людини відбувалися нормально, тепло, що виділяється організмом, повинне повністю відводитися у навколишнє середовище. Порушення теплового балансу може призвести до перегрівання або до переохолодження організму людини і, зрештою, до втрати працездатності, втрати свідомості та до теплової смерті.

Трудова діяльність - це джерело розвитку суспільства, створення матеріальних, культурних і духовних цінностей, передумова існування як кожної окремої людини, так і людства в цілому. У процесі трудової діяльності розвиваються здібності людини, мислення, чуттєве сприйняття світу. З точки зору фізіології будь-яка трудова діяльність - це витрати фізичної і розумової енергії людини, але ці витрати необхідні і корисні для неї. Виконуючи трудові обов'язки, людина працює не лише заради свого блага, а задля блага суспільства в цілому. З економічної точки зору трудова діяльність повинна забезпечувати максимально можливий рівень продуктивності, тому одним із завдань суспільства є забезпечення таких умов її, коли вона не буде спричиняти негативного впливу на здоров'я працюючих, не буде завдавати шкоди оточуючим людям та довкіллю. В ідеалі трудова діяльність повинна надавати людині задоволення і не бути надмірно важкою чи напруженою.



1. Нормування параметрів мікроклимату та заходи необхидні для їх нормалізації у виробничих умовах

Мікроклімат виробничих приміщень нормується в залежності від теплових характеристик виробничого приміщення, категорії робіт по важкості і періоду року (табл. 1) Основні нормативні документи, де наводяться норми мікроклімату - це санітарні норми та стандарти безпеки праці.

мікроклімат енерговитрати освітлення

Таблиця 1? Оптимальні величини температури, відносної вологості та швидкості руху повітря в робочій зоні виробничих приміщень

Оптимальні мікрокліматичні умови - це такі параметри мікроклімату, які при тривалому і систематичному впливі на людину забезпечують нормальний тепловий стан організму без напруги і порушення механізмів терморегуляції. Вони створюють відчуття теплового комфорту і забезпечують передумови для високого рівня працездатності. Нормуються в залежності від категорії робіт по важкості та періоду року. При нормуванні мікроклімату календарний рік поділяється тільки на два періоди: холодний - коли середньодобова температура на відкритому повітрі нижча за +10°С; теплий - коли середньодобова температура зовні будівлі становить + 10°С і вище.

Оптимальні норми мікроклімату застосовуються для приміщень, де праця людей не пов'язана з застосуванням обладнання, що потребує великих енергетичних витрат, або випромінює значні теплові потоки.

Оптимальні параметри мікроклімату повинні підтримуватися в приміщеннях, пов'язаних з виконанням нервово-емоційних робіт, що потребують підвищеної уваги (диспетчерські, приміщення, де працюють з комп'ютерами, кабінети діагностики, пульти управління технологічними процесами, хімічні лабораторії, бухгалтерії, конструкторські бюро та ін.).

Допустимі мікрокліматичні умови - це такі показники мікроклімату, які при тривалому і систематичному впливі на людину можуть спричинитися до дискомфортного теплопочуття, що обумовлено напруженням механізмів терморегуляції, але які не виходять за межі фізіологічних можливостей організму людини. При цьому може виникнути деяке зниження працездатності, але пошкодження або порушення здоров'я у людини не виникає.

Допустимі норми мікроклімату застосовуються для приміщень, де теплові надлишки перевищують 23 Дж/(м³С). Таких приміщень на підприємствах харчової та переробної промисловості більшість. Це виробничі цехи та дільниці, де встановлене технологічне обладнання, яке живиться.тепловою або електричною енергією. При цьому випромінюється тепло в повітря приміщення, що створює несприятливі умови для людей. Як правило, в таких приміщеннях немає можливості встановити оптимальні параметри мікроклімату з технічних або економічних причин. В приміщеннях зі значними надлишками явного тепла (23 Дж/( м³С) і більше), де на кожного працюючого припадає від 50 до 100 м² площі підлоги, дозволяється зниження температури повітря проти норми в зоні поза постійними робочими місцями до 12°С - для легких робіт, до 10°С - для робіт середньої важкості і до 8°С - для важких робіт. Якщо на кожного працюючого припадає більше 100 м₂ площі підлоги, то нормативна температура, відносна вологість і швидкість руху повітря забезпечуються тільки на постійних робочих місцях.

Теплове опромінення працюючих, що виходить від нагрітого обладнання, освітлювальних приладів, інсоляції, на постійних і непостійних робочих місцях не повинно перевищувати 35 Вт/м² при опроміненні 50% і більше поверхні тіла, 70 Вт/м² при опроміненні від 25 до 50% поверхні тіла і 100 Вт/м² - при опроміненні до 25% поверхні тіла людини. Інтенсивність опромінення робітників від відкритих джерел тепла (відкрите полум'я) не повинно перевищувати 140 Вт/м² при опроміненні не більше 25% поверхні тіла. При цьому обов'язкове застосування засобів індивідуального захисту, в тому числі обличчя та очей.

Низькі температури при праці на відкритому повітрі взимку негативно впливають на стан людини. Граничні температури, нижче яких не можуть виконуватися роботи на відкритому повітрі, обумовлені можливостями механізму терморегуляції людини. Так, при температурі повітря до -25°С йде охолодження відкритих поверхонь тіла і зниження чутливості на дотик кінцівок людини.

Періодичний обігрів відновлює працездатність. При температурах від -25 до -30°С навіть періодичний обігрів не відновлює працездатність (дотикову чутливість кінцівок). Праця при таких низьких температурах протягом зміни призводить до різко вираженого переохолодження організму. Праця при температурах від -30° до -40°С і нижче при 10-хвилинному обігріві через кожну годину призводить до стійкого зниження температури всього тіла і тактильної (дотикової) чутливості пальців рук і ніг, підвищення артеріального тиску, почастішання пульсу.

Найчастіші причини відхилення параметрів мікроклімату від нормативних - це надходження надлишкового тепла в повітря виробничого приміщення або водяної пари від працюючого обладнання та різних джерел випаровування.

Заходи захисту від тепло-випромінювань можна поділити на чотири групи:

а) усунення джерела тепла;

б) захищення від тепловипромінювання;

в) полегшення тепловіддачі від тіла людини в оточуюче середовище;

г) індивідуальний захист від теплового впливу.

Усунути джерело тепловиділення можна зміною технологічного процесу, наприклад заміною пічного обігріву на електричний, заміною розмірів тепло-випромінюючих поверхонь та ін. Захистити виробниче середовище від надмірного радіаційного та конвективного тепла, що надходить від нагрітих поверхонь обладнання, можна за рахунок теплоізоляції цих поверхонь. В приміщеннях, де є можливість ураження людини електричним струмом і температура повітря може досягати 30°С і вище (приміщення особливо небезпечні і підвищеної небезпеки за класифікацією "Правил улаштування електроустаткування" - ПУЕ), температура на поверхні теплоізоляції не допускається більше 45°С. (За технікою безпеки, щоб уникнути опіків, температура гарячих поверхонь у виробничій зоні дії працюючих не повинна перевищувати 45°С.)

Захист від прямої дії теплового випромінювання здійснюється екрануванням - встановленням термічного опору на шляху теплового потоку. Екрани досить різноманітні, за принципом дії бувають поглинаючими і відбиваючими променеве тепло. Вони можуть бути стаціонарними і пересувними. Екрани захищають людину не тільки від теплових променів, а й оберігають від дії іскор і розжарених та гарячих бризок, виплесків рідин та викидів шлаків та окалини.

Для зменшення вологості в виробничих приміщеннях слід уникати технологічних процесів, де є відкриті поверхні рідин, з яких вони випаровуються. Технологічне обладнання повинно бути герметизоване, а для видалення пари - обладнане витяжками. Як засіб видалення вологи із повітря приміщення використовується вентиляція. В приміщеннях, де діють оптимальні норми мікроклімату, слід встановлювати апарати для кондиціювання повітря.

Полегшенню тепловіддачі від тіла людини сприяє підвищення швидкості руху повітря, що омиває тіло. Здійснюється це за допомогою вентиляційних систем.

При необхідності виконання робіт в зоні підвищеної температури повітря або в гарячих реактивних зонах обладнання (ремонт топкових камер, котлів, печей, сушарок та ін.) користуються засобами індивідуального захисту від інфрачервоних випромінювань - термозахисним одягом, ізолюючими апаратами органів дихання, спеціальними рукавичками, касками тощо [1].



2. Класифікація роботи за важкістю та енерговитратами. умови необхідні для нормальної трудової діяльності

Класифікація робіт за важкістю (згідно ДСН 3.3.6.042-99 «Санітарні норми мікроклімату виробничих приміщень») наведена в табл. 2. Ця класифікація використовується для встановлення параметрів мікроклімату на робочих місцях у виробничих приміщеннях, а параметри мікроклімату у свою чергу є одним з показників гігієнічної класифікації праці за умовами праці [1].

Таблиця 2? Класифікація робіт за важкістю та енерговитратами (ДСН 3.3.6.042-99)

Категорія робіт	Характеристика робіт	Енерговитрати
Іа - легка	Виконуються сидячи при певному фізичному напруженні	До 120 ккал/год (139 Вт)
ІІб - легка	Виконуються сидячи, стоячи або в русі з незначними фізичними навантаженнями	121-150 ккал/год (140-174 Вт)
ІІа - середньої важкості	Виконуються в русі при переміщенні вантажів вагою до 1 кг або сидячи чи стоячи з фізичними навантаженнями.	151-200 ккал/год (175-232 Вт)
ІІб - середньої важкості	Пов'язані з ходьбою, переміщенням та перенесенням вантажів вагою до 10 кг ісупроводжуються помірним фізичним напруженням	201 -250 ккал/год (233-290 Вт)
III - важка	Постійне переміщення з перенесенням вантажів (понад 10 кг), що потребують значних фізичних витрат	Понад 250 ккал/год (понад 290 Вт)

Для об`єктивної оцінки умов праці на виробництві проводиться атестація робочих місць за умовами праці. Основна мета атестації полягає у врегулюванні відносин між роботодавцем і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці. Результати атестації використовуються для цілеспрямованої і планомірної роботи, спрямованої на покращення умов праці, зниження рівня травматизму і захворюваності, а також для надання пільг і компенсацій, передбачених чинним законодавством, таких, як скорочена тривалість робочого часу, додаткова оплачувана відпустку, пільгова пенсія, оплата праці у підвищеному розмірі.

Для проведення атестації робочих місць та встановлення пріоритету в проведенні оздоровчих заходів використовується «Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу.»

Виходячи з принципів гігієнічної класифікації, умови праці діляться на 4 класи - оптимальні, допустимі, шкідливі та небезпечні (екстремальні).

1 клас - ОПТИМАЛЬНІ умови праці - такі умови, при яких зберігається не лише здоров'я працюючих, а й створюються передумови для підтримання високого рівня працездатності. Оптимальні гігієнічні нормативи виробничих факторів встановлені для мікроклімату і факторів трудового процесу. Для інших факторів за оптимальні умовно приймаються такі умови праці, за яких несприятливі фактори виробничого середовища не перевищують рівнів, прийнятих за безпечні для населення.

2 клас - ДОПУСТИМІ умови праці - характеризуються такими рівнями факторів виробничого середовища і трудового процесу, які не перевищують встановлених нормативів, а можливі зміни функціонального стану організму відновлюються за час регламентованого відпочинку або до початку наступної зміни та не чинять несприятливого впливу на стан здоров'я працюючих та їх потомство в найближчому і віддаленому періодах.

3 клас - ШКІДЛИВІ умови праці - характеризуються такими рівнями шкідливих виробничих факторів, які перевищують нормативи і здатні чинити несприятливий вплив на організм працюючого та/або його потомство. Шкідливі умови праці за ступенем перевищення гігієнічних нормативів та настання можливих змін в організмі працюючих поділяються на 4 ступені 1 ступінь (3.1) - умови праці характеризуються такими рівнями шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу, які, як правило, викликають функціональні зміни, що виходять за межі фізіологічних коливань (останні відновлюються при тривалішій, ніж початок наступної зміни, перерві контакту з шкідливими факторами) та збільшують ризик погіршення здоров'я;

2 ступінь (3.2) - умови праці характеризуються такими рівнями шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу, які здатні викликати стійкі функціональні порушення, призводять у більшості випадків до зростання виробничо-обумовленої захворюваності, появи окремих ознак або легких форм професійної патології (як правило, без втрати професійної працездатності), що виникають після тривалої експозиції (10 років та більше);

3 ступінь (3.3) - умови праці характеризуються такими рівнями шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу, які призводять, окрім зростання виробничо-обумовленої захворюваності, до розвитку професійних захворювань, як правило, легкого та середнього ступенів важкості (з втратою професійної працездатності в період трудової діяльності);

4 ступінь (3.4) - умови праці характеризуються такими рівнями шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу, які здатні призводити до значного зростання хронічної патології та рівнів захворюваності з тимчасовою втратою працездатності, а також до розвитку важких форм професійних захворювань (з втратою загальної працездатності).

4 клас НЕБЕЗПЕЧНІ (ЕКСТРЕМАЛЬНІ) умови праці - характеризуються такими рівнями шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу, вплив яких протягом робочої зміни (або ж її частини) створює загрозу для життя, високий ризик виникнення важких форм гострих професійних уражень.

Оцінка важкості трудового процесу здійснюється на підставі обліку фізичного динамічного навантаження, маси вантажу, що піднімається і переміщується, загального числа стереотипних робочих рухів, величини статичного навантаження, робочої пози, ступеню нахилу корпусу, переміщень в просторі (табл. 3). 

Таблиця 3 ? Класи умов праці за показниками важкості трудового процесу

№ п/п	Клас умов праці
	Показники важкості трудового процесу	Оптимальний (легке фізичне навантаження)	Допустимий (середнє фізичне навантаження)	Шкідливий (важка праця)
				1 ступінь	2 ступінь
		1	2	3.1	3.2
1	Фізичне динамічне навантаження, виражене в одиницях механічної роботи за зміну, кг м
1.1.	При регіональному навантаженні (з переважаючою участю м'язів рук та плечового поясу) при переміщенні вантажу на відстань до 1 м:
	- для чоловіків	<2500	<5000	<7000	>7000
	- для жінок	<1500	<3000	<4000	>4000
1.2	При загальному навантаженні (за участю м'язів рук, корпуса, ніг):
1.2.1	При переміщенні вантажу на відстань від 1 до 5 м:
	- для чоловіків	<12500	<25000	<35000	>35000
	- для жінок	<7500	<15000	<25000	>25000
.2.2	При переміщенні вантажу на відстань більше 5 м:
	- для чоловіків	<24000	<46000	<70000	>70000
	- для жінок	<14000	<28000	<40000	>40000
2	Маса вантажу, що підіймається та переміщується вручну, кг
2.1	Підіймання та переміщення (разове) вантажів, чергуючи з іншою роботою (до 2 разів годину):
	- для чоловіків	<15	<30	<35	>35
	- для жінок	<5	<10	<12	>12
2.2	Підіймання та переміщення (разове) вантажів постійно протягом робочої зміни:
	- для чоловіків	<5	<15	<30	>30
	- для жінок	<3	<7	<10	>10
2.3	Сумарна маса вантажів, що переміщуються протягом кожної години зміни:
2.3.1	З робочої поверхні
	- для чоловіків	<250	<870	<1500	>1500
	- для жінок	<100	<350	<700	>700
2.3.2	З підлоги
	- для чоловіків	<100	<435	<600	>600
	- для жінок	<50	<175	<350	>350
3	Стереотипні робочі рухи (кількість за зміну)
3.1	При локальному навантаженні (за участю м'язів кистей та пальців рук)	<20000	<40000	<60000	>60000
3.2	При регіональному навантаженні (з переважаючою участю м'язів рук та плечового поясу)	<10000	<20000	<30000	>30000
4	Статичне навантаження. Величина статичного навантаження за зміну при утриманні вантажу, докладання зусиль, кг х с
4.1	Однією рукою
	- для чоловіків	<18000	<36000	<70000	>70000
	- для жінок	<11000	<22000	<42000	>42000
4.2	Двома руками
	- для чоловіків	<36000	<70000	<140000	>140000
	- для жінок	<26000	<60000	<12000	>12000
5	Робоча поза	Вільна, зручна поза, можливість зміну пози (сидячи-стоячи) за бажанням працівника. Знаходження в позі «стоячи» до 40% часу зміни	Незручній позі (робота з поворотом тулуба, робота з незручним розташуванням кінцівок) та/або фіксованій позі до 25% часу зміни. Знаходження в позі «стоячи» до 60% часу зміни	Періодичне перебування в незручній позі та/або фіксованій позі до 50% часу зміни; перебування в вимушені й позі від 10 до 25% часу зміни. Знаходження в позі «стоячи» від 60% до 80% часу зміни	Періодичне перебування в незручній позі та/або фіксованій позі більше 50% часу зміни; перебування в вимушеній позі більше 25% часу зміни. Знаходження в позі «стоячи» більше 80% часу зміни
6	Нахили корпуса (вимушені, більше 30), кількість зміну	до 50	51-100	101-300	>300
7	Переміщення в просторі, км
7.1	По горизонталі	<4	<8	<12	>12
7.2	По вертикалі	<2	<4	<8	>8

Робота в небезпечних (екстремальних) умовах праці (4 клас) не дозволяється, за винятком ліквідації аварій, проведення екстрених робіт для попередження аварійних ситуацій. Ця робота повинна виконуватись у відповідних засобах індивідуального захисту та регламентованих режимах виконання робіт [2].



3. Класифікація, нормування і метод розрахунку штучного виробничого освітлення

3.1 Класифікація штучного виробничого освітлення

Штучне освітлення поділяється в залежності від призначення на робоче, аварійне, евакуаційне та охоронне. Розрізняють такі системи штучного освітлення: загальне, місцеве та комбіноване.

Система загального освітлення призначена для освітлення всього приміщення, вона може бути рівномірною та локалізованою. Загальне рівномірне освітлення встановлюють у цехах, де виконуються однотипні роботи невисокої точності по усій площі приміщення при великій щільності робочих місць. Загальне локалізоване освітлення встановлюють на поточних лініях, при виконанні робіт, різноманітних за характером, на певних робочих місцях, при наявності стаціонарного затемнюючого обладнання, та якщо треба створити спрямованість світлового потоку.

Місцеве освітлення призначається для освітлення тільки робочих поверхонь, воно може бути стаціонарним (наприклад, для контролю за якістю продукції на поточних лініях) та переносним (для тимчасового збільшення освітленості окремих місць або зміни напрямку світлового потоку при огляді, контролі параметрів, ремонті).

Світильники місцевого освітлення повинні бути зручними у користуванні, а, головне, безпечними при експлуатації.

Категорично забороняється застосовувати лише місцеве освітлення, оскільки воно створює значну нерівномірність освітленості, яка підвищує втомленість зору та призводить до розладу нервової системи. Таке освітлення на виробництві є допоміжним до загального. Комбіноване освітлення складається з загального та місцевого, його передбачають для робіт І--VIII розрядів точності за зоровими параметрами, та коли необхідно створити концентроване освітлення без утворення різких тіней.

Джерела світла

Головними джерелами світла для промислового освітлення є лампи розжарювання та газорозрядні лампи різноманітних типів. Кожен із типів ламп має свої недоліки та переваги. Лампи розжарювання (ЛР) належать до джерел світла теплового випромінювання, їх світлова віддача складає 10... 15 лм/Вт. Вони створюють безперервний спектр випромінювання, який найбільш багатий жовтими та червоними (тобто інфрачервоними) променями та бідніший у зоні синіх та зелених спектрів випромінювання, ніж спектр природнього світла неба, що погіршує розрізнення кольорів. У цих ламп низький коефіцієнт корисної дії, малий термін служби (до 1000 годин), висока температура на поверхні колби (250...300 °С). Водночас вони мають деякі переваги: широкий діапазон потужностей і типів, порівняно з газорозрядними лампами, незалежність експлуатації від навколишнього середовища (вологості, запиленості і т. д.), простота світильників та компактність.

На підприємствах для освітлення застосовують різноманітні види ламп розжарювання: вакуумні (В), газонаповнені (Г), газо-наповнені біоспіральні (Б) та ін.

Газорозрядні лампи

Люмінесцентні, ртутні, високого тиску дугові типу ДРЛ та ін., випромінюють світло, близьке до природного, поверхня колби цих ламп холодна, вони більш економні, дозволяють створювати високу освітленість. Такі лампи випускаються в асортименті. За спектром їх випромінювання передача кольорів має велике значення для промисловості, оскільки дає можливість визначити дійсну якість продукції, здійснювати контроль сировини, напівфабрикатів та готових виробів. Люмінесцентні лампи в 2,5...З рази економніші від ламп розжарювання, працюють протягом 5-Ю тис. годин, їх світловіддача становить З0...80лм/Вт.

Недоліки освітлювальних установок із газорозрядними лампами (пульсація світлового потоку, осліплююча дія, шум дроселів, великі первинні витрати на закупівлю та монтаж) компенсуються їх економністю в процесі тривалої експлуатації, а також їх незамінністю при необхідності виконання робіт із розрізненням кольорів. Пульсація світлового потоку газорозрядних ламп не сприймається оком, але небажана, оскільки є причиною виникнення стробоскопічного ефекту. В пульсуючому світлі виникає викривлення зорового сприйняття стану рухомих та обертальних об'єктів, а це вже є небезпечним фактором. Ослаблення пульсації досягається підключенням паралельно працюючих ламп на різні фази трифазної мережі або застосуванням високочастотного постачання освітлювальної установки.

Засліплювання змінює сприйняття спектрального складу світлового випромінювання. Тому захист від блискучості таких світильників обов'язковий. Не дозволяється застосовувати відкриті газорозрядні лампи.

Зараз виготовляють такі види газорозрядних ламп, які розрізняються за спектром: лампи денного світла (ЛД) мають блакитний колір, за спектром випромінювання вони близькі до розсіяного світла чистого неба; лампи денного світла з покращеною передачею кольорів (ЛДЦ), вони близькі до ламп ЛД, але мають кращу передачу кольорів теплих відтінків, у тому числі зовнішнього вигляду людини; люмінесцентні лампи типу ЛЄ найбільш близькі до спектру природного сонячного світла; лампи білого кольору ЛБ дають випромінювання з меншим вмістом синьо-фіолетових променів, світло у них трохи фіолетове, нагадує світло неба, критого хмарами, що освітлюються сонцем; лампи холодно-білого світла ЛХБ, ЛХЄ дають кращу предачу світла, ніж лампи ЛБ та ЛД; лампи тепло-білого світла ЛТБ дають світло рожево-білого відтінку.

У виробничих приміщеннях підприємств доцільно застосовувати люмінесцентні лампи білого світла - ЛБ. Вони найбільш економні та дають світло теплих тонів. Лампи ЛТБ можна застосовувати в приміщеннях для відпочинку. Там, де необхідно проводити ретельний контроль якості продукції, належить застосовувати лампи ЛДЦ.

Люмінесцентні лампи треба застосовувати насамперед там, де недостатнє природне освітлення (приміщення з вікнами, що затіняються будівлями, деревами, або виходять на північ, експедиції, підвальні приміщення тощо). Для комбінованого освітлення краще застосовувати лампи ЛБ.

Лампи ДРЛ (дугові ртутні) належать до ламп високого тиску. Вони економні, світлова віддача майже 75... 100 лм/Вт. Такі лампи застосовують для освітлення в цехах при виконанні грубих робіт та робіт середньої точності, при загальному нагляді, а також для зовнішнього освітлення місць навантаження, вивантаження і в цехах великої висоти та площі.

Світильники

Світильники складаються з джерела світла та арматури. Арматуру призначено для перерозподілу світлового потоку, захисту очей від блискучості, запобігання забруднення джерела світла та його пошкоджень. Світильники класифікуються за спрямуванням світлового потоку в робочій зоні та захистом від факторів навколишнього середовища.

За напрямком світлового потоку вони поділяються на світильники: прямого світла (випромінювання нижче за світильник, не менше 80% світлового потоку спрямовано на робочу поверхню); відбитого світла (випромінювання світлового потоку - більше 80% - спрямовано на стелю та верхню частину стін (вище за світильник); напіввідбитого світла (40-60% світлового потоку спрямовується на робочу поверхню, а решта - на стелю).

За ступенем захисту від навколишнього середовища світильники поділяються на: пило-незахищені (відкриті); пило-захищені та пилонепроникні; водо-захищені (від потрапляння крапель зверху); водонепроникні або герметичні (навіть при зануренні у рідину); вибухозахищені (для вибухонебезпечних і пожежне-небезпечних приміщень, наприклад, приміщень, де застосовується спирт, гас, розчинники фарб).



3.2 Нормування освітлення

Нормами встановлюються мінімально допустимі величини освітленості виробничих та допоміжних приміщень, житлових та громадських будівель, територій виробничих підприємств, відкритих просторів та залізничних шляхів. Мінімальна освітленість встановлюється залежно від характеру зорової роботи за найменшим розміром об'єкта розрізнення, контрастом об'єкта з фоном і характеристикою фону. Враховується система робочого освітлення (загальне або комбіноване) та джерела світла (лампи розжарювання або газорозрядні).

Згідно з нормами всі роботи в залежності від розміру об'єкта розрізнення поділяються на 8 розрядів, більшість з яких ділиться на 4 підрозряди (а, б, в, г) за характером фону р та величиною контрасту об'єкта з фоном.

Крім робочого освітлення, нормами передбачається встановлення аварійного, евакуаційного та охоронного освітлення. Bиди виробничого освітлення представлені на рис. 1.

Рисунок1? Bиди виробничого освітлення



Аварійне освітлення призначається для продовження робіт там, де у випадку відсутності робочого освітлення може порушуватися технологія, виникнути небезпека вибуху, пожежі, отруєння людей, наприклад, компресорні, котельні, пічні відділення тощо. Найменша освітленість робочих поверхонь при цьому повинна становити 5% від робочого освітлення, але не менше 2 лк у приміщенні.

Евакуаційне освітлення передбачають для безпечної евакуації людей із приміщень у місцях, небезпечних для проходу, сходових клітках, а також на шляху евакуації людей із приміщення або території. Це освітлення повинно забезпечувати освітленість 0,5 лк на підлозі або східцях і 0,2 лк на землі. Для цього застосовуються світильники аварійного освітлення.

Охоронне освітлення передбачають уздовж території в нічний час, або чергове в приміщенні. Для цього виділяють частину світильників робочого або аварійного освітлення, які забезпечують освітленість на рівні землі або підлоги не менше 0,5 лк. Нормована освітленість робочих поверхонь при штучному освітленні за зоровими параметрами джерела (газорозрядні лампи).

На промислових підприємствах робоче освітлення більшості виробничих приміщень відповідає III...VIII розрядам зорових робіт. Приміщення в основному обладнуються системами комбінованого освітлення. На поточних лініях воно локалізоване.

У розрахунку штучного освітлення для конкретних умов виробництва виникає потреба дослідити існуючу освітлювальну установку або спроектувати нову для даного виду робіт. У першому випадку розраховують освітленість, яку повинна створити освітлювальна установка, вимірюють дійсну освітленість та порівнюють її з нормованою.

У другому випадку обирають систему освітлення, тип джерела світла, визначають нормовану освітленість і розраховують кількість світильників або ламп, які забезпечують нормовану освітленість.

Для цього застосовують методи; питомої потужності, коефіцієнта використання світлового потоку і точковий.

1. Метод питомої потужності - найбільш простий, але є приблизним (орієнтовним) методом розрахунку. Він базується на визначенні за світлотехнічними довідниками питомої потужності освітлювальної установки, яка залежить від коефіцієнтів відбиття на тілі, стінах та підлозі приміщення і коефіцієнтів запасу для світильників з різними джерелами світла. Таблиці для визначення питомої потужності складені для різних показників освітленості та коефіцієнтів, тому для розрахунку необхідно їх мати.

Знайдену в таблиці питому потужність перемножують на площу і отримують загальну необхідну потужність. Поділивши загальну потужність на кількість ламп, одержують потужність однієї лампи і, навпаки, поділивши на потужність однієї лампи - одержують їх кількість:

, Вт (1)

де Рл - потужність однієї лампи, Вт;

Рпит - питома потужність, Вт/;

S - площа приміщення, ;

N - кількість світильників (ламп) [3].

3.3 Метод розрахунку штучного виробничого освітлення

Загальна розрахункова формула має вигляд:

, (2)



де F - світловий потік лампи, лм;

Е - мінімальне нормоване освітлення, лк, для заданого розряду зорової роботи;

S - площа приміщення, м²;

N - число світильників;

п - число ламп в кожному світильнику;

К - коефіцієнт запасу;

S - площа приміщення, м²;

Z - коефіцієнт нерівномірності освітлення;

- коефіцієнт використання світлового потоку.

Розв'язати формулу можна відносно F - світлового потоку лампи. В цьому, випадку треба спочатку визначити число світильників N та загальну кількість ламп (Nn) підставити в формулу, або спочатку обрати тип люмінесцентної лампи з її світловим потоком (F) і підставити це значення в розрахункову формулу. Тоді визначаємо N та п - кількість світильників та кількість ламп у кожному світильнику.

Світильники з люмінесцентними лампами рекомендується встановлювати рядами паралельно довгій стороні приміщення або стіні з вікнами.

При цьому відношення:

= л, (3)

повинно бути в межах 0,8 - 1,5.

Тобто,

л = 0,8 - 1,5,

де L - відстань між рядами люмінесцентних світильників;

h - висота підвісу світильників над робочою поверхнею.

Взагалі люмінесцентні світильники розміщують у перекритті стелі, тобто h дорівнює висоті приміщення мінус висота робочої поверхні. Із цього співвідношення знаходять значення L - відстань між світильниками. Відстань крайнього ряду світильників до стін повинна дорівнювати:

в = (0,25 - 0,50) L.

Таким чином, відстань між рядами світильників повинна задовольняти умовам:

л = 0,8 - 1,5, (4)

в = (0,25 - 0,50) L. (5)

Коефіцієнт Z - коефіцієнт нерівномірності освітлення - приймається для люмінесцентного освітлення 1,5.

Коефіцієнт використання світлового потоку з- співвідношення падаючого світлового потоку на розрахункову поверхню до сумарного потоку:

, (6)

де F_c - світловий потік усіх світильників,

F_У - сумарний світловий потік, що враховує вплив відбитого світла від поверхонь стелі, стін, робочої поверхні, який залежить від розмірів приміщення, типу світильників.

і = f (N_ГР.СВ., і, с_п, с_с; с_р), (7)

де N_ГР.СВ. - номер групи світильника ;

і - індекс приміщення (коефіцієнт геометрії), який обчислюється за формулою:



, (8)

де А, В - довжина, ширина приміщення, м;

h - висота підвісу світильників, м.

Також необхідно, визначити коефіцієнти відбиття світлового потоку: ід стелі - с_п ;

стін - с_с;

робочої поверхні - с_р..

Освітлення потребує систематичного догляду, правильної експлуатації освітлювальної установки та контролю освітленості на робочих місцях не менше одного разу на рік.

Залежно від специфіки цехів складаються графіки перевірки стану віконного скла, світильників, електроарматури, їх очищення та миття.

Внаслідок тривалої експлуатації ламп їх світловий потік знижується до 25 %. Такі лампи треба своєчасно замінювати. Забороняється встановлення світильників, до комплекту яких входять неоднотипні газорозрядні лампи, а також такі, що мають різний спектр та величину світлового потоку.

Очищення світильників належить проводити не рідше одного разу на три місяці. Очищення шибок світлових отворів проводиться не рідше двох разів на рік для приміщень із незначним виділенням пилу, і не менше чотирьох разів із значним виділенням пилу.

Основним приладом для контролю та вимірювання освітленості на робочих місцях є люксметри типу Ю-16, Ю-17, Ю-116, Ю-117. Вони відрізняються границями вимірювання та оформленням. Принцип дії всіх однаковий і базується на явищі фотоелектричного ефекту.

Для автоматичного контролю освітленості на робочих місцях встановлюються фото-діоди ФД, які вказують на недостатню освітленість [4].



Задача 1

Розрахувати амортизатор з гуми під насосну установку, яка має:

відповідне число обертів електродвигуна, об/хв.

Маса установки з фундаментом Q кгс.

Динамічний модуль пружності гуми Е.

Статична напруга в гумовому амортизаторі дорівнює .

Вихідні дані: число обертів електродвигуна n =1400 об/хв, маса установки з фундаментом Q = 500 кгс.

Рішення

Визначаємо площу поперечного перерізу віброізолятора:

, (9)

де P- вага установки,що рухається,

P = mg =5009,8 = 4900 Н;

Ps == 29400,

де Ps-статична напруга в гумі,

S = 4900/29400 = 0.166

Знаходимо твердість віброізолятора:

=, (10)

де - частота власних коливань установки,Гц;

знаходиться в залежності від необхідної ефективності віброізоляції ,що для даної установки дорівнює 26дБ частота обертання електродвигуна .

Приймаємо додатково умови, що установка знаходиться на залізобетонному перекритті. Тоді .



=

Робоча висота ізоляторів:

0,11м (11)

Приймаємо кількість віброізоляторів n = 5 шт,тоді площа поперечного перерізу одного віброізолітора буде дорівнювати

(12)

Розмір сторони квадрата:

(13)

Визначаємо умову стійкості віброізолятора:

1,5;0,11;0,178;8;0,11;0,168;0,178;0,88

Умова стійкості виконується.

Повна висота віброізолітора:

=0,132 м (14)

Перевіримо ефективність віброізоляції:

, (15)

де f - частота змушених коливань установки, Гц.

f = n/60 = 1400/60 = 23,3 Гц (16)

,

Отримане зниження віброізоляції менше, ніж необхідне. Тому вибираємо більш тверду гуму марки СУ-363,у якої Е [5].



Висновок

В ході самостійної роботи розглянули якими актами регулюються взаємовідносини між роботодавцем та найманими працівниками з питань охорони праці.

На підприємствах на самопочуття, стан здоров'я людини впливає мікроклімат виробничих приміщень - умови внутрішнього середовища цих приміщень, що впливають на тепловий обмін працюючих з оточенням шляхом конвекції, кондукції, теплового випромінювання та випаровування вологи. Мікроклімат виробничих приміщень, в основному, впливає на тепловий стан організму людини та її теплообмін з навколишні середовищем. Визначальним метеорологічним елементом є температура повітря, дія якої може посилюватися або послаблюватися іншими факторами. Посилення несприятливого впливу одного фактора дією інших факторів характеризується як їхня синергічна взаємодія. При антагоністичній взаємодії несприятливий вплив одного фактора послаблюється іншим, що діє в цей час.

Також розглянули питання умови праці і зрозуміли, що покращення умов праці на виробництві є необхідною умовою підвищення її продуктивності та економічної ефективності виробництва.

Зробили розрахунок амортизатора з гуми під насосну установку та обчислили площу поперечного перерізу віброізолятора, =

Перевірили ефективність віброізоляції та дійшли до висновків,що отримане зниження віброізоляції менше,ніж необхідне. Тому вибираємо більш тверду гуму марки СУ-363,у якої Е.



Перелік літератури

1 Атаманчук П.С. Практикум з безпеки життєдіяльності та охорони праці [Текст]: [Навч. посіб. для вищ. навч. закл.] / П.С.Атаманчук, В.В. Мендерецький, О.П. Панчук: Кам'янець-Поділ. держ. ун-т. ? Кам'янець-Подільський: К-ПДУ, 2007.? 139 с.

2 Безпека праці та промислова санітарія - 3.2.1. Система... [Електрона версія]. Режим доступу: cpo.stu.cn.ua/Oksana/posibnik/1110.html- Дата звертання: 19.03.2017 г.

3 ДБН В.2.5-28-2006 Природне і штучне освітлення. К.: Мінбуд України, 2006.

4 Москальова, В.М. Охорона праці (питання та відповіді). [Текст]: довідник / В.М. Москальова, В.А. Батлук - Львів: Магнолія, 2012. - 452 с.

5 Тарасов, В.К. Основи охорони праці. Метод. вказівки і завдання до контр. роботи студентів денної та заочної форм навч. техн. спец. / Укладачі В.К. Тарасов, Л.М. Євса - Запоріжжя, ЗДІА. 2007. - 35с.

Размещено на Allbest.ru