Біологічні фактори небезпеки

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

Чернігівський національний педагогічний університет імені Т.Г. Шевченка

Кафедра професійної освіти та безпеки життєдіяльності

РЕФЕРАТ

з курсу Безпеки життєдіяльності

Тема:

«Біологічні фактори небезпеки»

Виконала: студентка 2 курсу

фізико-математичного факультету

21 групи

Калинчук К.П.

Перевірила: Ярощук К.І.

Чернігів - 2013

План

Вступ

Найнебезпечніші тварини

Небезпечні тварини України

Отруйні рослини

Патогенні організми

Біологічна зброя

Методи захисту від біологічних факторів небезпеки

Висновки

Список літератури

Вступ

Небезпека - це явище або вплив на людину несприятливих або несумісних з життям чинників. Небезпеку зберігають всі системи, що мають енергію, хімічно або біологічно-активні компоненти, а також характеристики, що не відповідають умовам життєдіяльності людини.

Згідно з офіційними стандартами шкідливі та небезпечні фактори (чинники) класифікують на такі категорії: фізичні, хімічні, біологічні та психофізіологічні.

Шкідливий фактор - це фактор, дія якого у відповідних умовах може спричинити захворювання або зниження працездатності (при цьому зниження працездатності буде зберігатися після відпочинку).

Небезпечний фактор - це фактор, дія якого у відповідних умовах призводить до травматичних ушкоджень тканин організму або порушення його функцій.

Біологічне забруднення навколишнього середовища виникає в результаті аварій на підприємствах біотехнології, очисних спорудах, недостатньо очищеному устаткуванні промислових та побутових стоків.

Біологічно небезпечними факторами є:

- патогенні мікроорганізми (бактерії, віруси, особливі види мікроорганізмів спірохети і рикетсії, гриби), а також продукти їхньої життєдіяльності - токсини;

- рослини, що містять небезпечні речовини;

- заражені патогенними мікроорганізмами та хворі тварини.

Небезпечна ситуація під впливом біологічних факторів може виникнути в будь-який момент і в будь-якому місці життєдіяльності людини. Адже в навколишньому середовищі людину завжди оточують різноманітні рослини і тварини; відбувається удосконалення біологічної зброї; розвиваються різні інфекційні захворювання. Тому попередження ураження біологічними факторами небезпеки є дуже важливим завданням.

Розглянемо докладніше, які ж бувають біологічні фактори небезпеки.

Найнебезпечніші тварини

Загалом, у світі багато небезпечних тварин. Є й такі тварини, яких можна назвати просто «смертельними» або «вбивцями». Серед тваринних організмів отруйні форми трапляються частіше, ніж в рослинних організмах. Отрути, що виробляються тими чи іншими організмами, є хімічними чинниками, які беруть участь у міжвидових взаємодіях. Приклади використання хімічних речовин для нападу або захисту можна знайти на всіх сходинках ево-люційного розвитку. Наведемо приклади деяких небезпечних тварин.

Отруйні жаби, представники Центральної і Південної Америки, і Мадагаскару. Залози на їхніх спинах виробляють токсини. Отрута однієї золотистої жаби, що мешкає на Мадагаскарі, може вбити десять чоловік. Одне добре - як запевняють вчені, жаба виробляє токсини вкрай повільно.

Дикі індійський та африканський буйволи. Це дуже небезпечні тварини, оскільки вони не бояться людини. Дорослий самець досягає в холці 2 м і важить більше 900 кг. Роги дуже великі. Вони можуть півколом загинатися вгору або широко розходитися в сторони від голови, утворюючи одну пологу дугу. Довжина рогів може сягати до 195см. Крім такого арсеналу, буйвол володіє сильно розвиненим нюхом і дуже гострим слухом. Він швидко чує сторонніх і може напасти першим. Готуючись до атаки, самець риє землю передніми ногами і голосно фиркає.

Білий ведмідь. Заходи з охорони популяції білого ведмедя в межах всієї Арктики призвели до того, що чисельність його повністю відновилася і навіть перевищила допустимі межі. У зоопарку вони здаються нам такими милими, мало не плюшевими іграшками, але людину, що втікає, ведмідь наздоганяє миттєво, не залишаючи жодного шансу на виживання. Сьогоднішній білий ведмідь став агресивним, втратив почуття страху. Часто з'являється в людських поселеннях.

Отруйні медузи. Найбільш небезпечним їх представником вважається австралійська медуза, відома ще як морська оса. Ця медуза розміром з салатницю може мати до 60 щупалець по 4 метри кожний. Кожне щупальце має 5000 отруйних осередків та достатню кількість токсину, щоб убити 60 чоловік. Отруйні медузи зустрічаються в теплих водах тропіків і субтропіків. Причиною збільшення їх чисельності вчені вважають глобальне потепління світового океану і діяльність підприємств, які економлять на очисних спорудах, скидаючи в океан «їжу» для медуз.

Отруйні змії. 50000 укусів отруйними зміями зі смертельним результатом для людини на рік - така сумна статистика їх лідерства. За більшу частину смертельних зустрічей несуть відповідальність азіатські кобри. Як правило, змії першими на людей не нападають і кусають людей, коли їх потривожать (зачеплять, наступлять та ін.). У ситуаціях, коли можлива зустріч зі зміями, потрібно дотримуватися заходів безпеки.

Небезпечні тварини України

шкідливий небезпечний біологічний зброя

Дикий кабан. Нерідко сам кидається на мисливців. Самці наносять рани своїми могутніми іклами, самки збивають з ніг і топчуть передніми ногами. Найнебезпечніші старі кабани, що тримаються поодинці. В Україні кабани є в 22 областях, за винятком Запорізької, Миколаївської та Херсонської областей. Всього їх в країні близько 2, 5 тисяч.

Кліщ. Укус не загрожує життю людини. Проте, кліщі можуть заразити багатьма смертельно небезпечними захворюваннями: енцефалітом, тифом, лихоманкою.

Вовк. Мабуть, найбільш відомий хижак. В Україні вовк зустрічається на всій території (виняток - Кримський півострів), але частіше в лісовій зоні та в Карпатах. Всього їх близько 2, 5 тис.

Гадюка. В Україні є п'ять видів гадюк небезпечних для людини. Найчастіше нападають на людей, які збирають гриби в лісі і на тих, хто косить траву в полі. Поширені по всій країні.

Каракурт. Степовий павук не нападає, якщо його не потривожать. Укуси самок смертельні - вони у 50 разів отруйніші, ніж укуси тарантула. Найнебезпечніший період - червень-липень. Найчастіше зустрічаються в Херсонській області, біля Азовського моря та в Одеській області.

Отруйні рослини

Ми не можемо уявити собі життя без рослин. Вони - основа-основ життя на Землі - це і прохолода літнього лісу, і пшенична нива, і квітучий парк чи підвіконня… Але слід пам'ятати, що не всі рослини безпечні. Чимала кількість їх містить токсичні для людини речовини, що можуть призвести до важких наслідків, аж до смерті.

Близько 700 видів рослин можуть викликати важкі чи смертельні отруєння людей. Токсичною речовиною отруйних рослин є різні сполуки, які належать переважно до алкалоїдів, глюкозидів, кислот, смол, вуглеводнів тощо.

За ступенем токсичності рослини поділяють на:

· отруйні (цикута отруйна, біла акація, бузина, конвалія, плющ тощо) ;

· дуже отруйні (купина неопалима, наперстянка, олеандр тощо);

· смертельно отруйні (білена чорна, беладона, дурман звичайний).

Згадаємо про деякі з них.

Купина неопалима. Рожево-бузкові квіти купини суцільним килимом ростуть у лісі. Зустріти квіти купини можна і в місті. Якщо до квітки купини неопалимої піднести запалений сірник, то прямо в повітрі відбувається спалах червоного полум'я, що супроводжується хлопком і виділенням чорного диму - це згоряють летючі отруйні сполуки, що виділяються квіткою. Сама рослина при цьому нітрохи не страждає.

Дурман (Пасльонові). Це однорічна трав'яниста рослинна з гіллястим порожнистим стеблом і яскраво-зеленими листками. Квіти великі, з лійкоподібними білими віночками. Плід - коробочка з численними колючками. Отруйна вся рослина, але найбільше плоди. Явища отруєння: сильний головний біль, сухість у роті, нервове збудження, психічні розлади.

Вовче лико або Вовча ягода (Тимелейові). Невисокий кущ, росте переважно в листяних лісах. Квіти мають тонкий аромат. Плоди - яскраво-червоні або чорні, овально-довгасті ягоди, солодкі на смак. Кілька з'їдених ягід можуть спричинити смерть.

Цикута отруйна (Зонтичні). Росте на заболочених ділянках, має неприємний запах. Отруєння бувають, коли приймають кореневища цикути або сік цієї рослини за їстівні.

Борщовик (Зонтичні). Останні роки активно розповсюджується по країні, полюбляє вологі місця. Сік рослини, потрапляючи на шкіру, викликає серйозні хімічні опіки, які у важких випадках можуть бути смертельними.

Ми згадали тільки кілька з великої кількості отруйних рослин, які зустрічаються в нашому регіоні. І ми повинні пам'ятати, що не всі рослини, навіть дуже гарні, безпечні. Тому не слід брати в руки чи приймати в їжу незнайомі нам рослини чи їх плоди.

Патогенні організми

Особливу небезпеку для здоров'я становлять патогенні організми - збудники хвороб людей, тварин, рослин, а також токсини - продукти життєдіяльності деяких мікробів. Залежно від розмірів, будови та властивостей ці організми поділяються на бактерії, віруси, рикетсії, гриби тощо.

Особливостями дії патогенних організмів є:

§ висока ефективність зараження людей;

§ здатність викликати захворювання внаслідок контакту здорової людини із хворою або з певними зараженими предметами;

§ наявність певного інкубаційного періоду, тобто з моменту зараження до прояви повного захворювання (від декількох годин до десятків днів);

§ певні труднощі з визначенням окремих видів збудників;

§ здатність проникати в негерметизовані приміщення, інженерні споруди і заражати в них людей.

В організм людини збудники інфекцій можуть потрапляти:

§ через верхні дихальні шляхи (повітрям);

§ через шлунково-кишковий тракт (повітряно-крапельним);

§ через проникнення у кров (переважно кровососними паразитами);

§ через шкіру та слизові оболонки.

Основними інфекційними захворюваннями в наш час вважають чуму, сибірку, сап, холеру, лихоманку, віспу, ботулізм, грип тощо. Проникаючи у внутрішні органи людини, збудники інфекційних захворювань можуть викликати різні розлади, як клінічного, так і анатомічного характеру. Деякі із збудників захворювань можуть спричиняти інфекційні хвороби, через їжу (вода, молоко, продукти). Поширенню багатьох інфекцій сприяють комахи, а також недотримання правил особистої гігієни.

Дуже велика кількість інфекційних захворювань передається через дихальні шляхи. Збудники цих захворювань паразитують на слизових оболонках носа, горла, гортані, тобто на слизових так званих верхніх дихальних шляхів. При спілкування хворого зі здоровою людиною збудник захворювання передається під час розмови -- з носа і рота найдрібніші частки слизу розбризкуються і внаслідок цього відбувається ураження здорової людини. Патогенні мікроорганізми легко проникають у верхні дихальні шляхи здорової людини. Внаслідок цього відбувається поширення епідемій, особливо в місцях скупчення людей. Боротьба з цими захворюваннями ведеться ізоляцією хворих, за допомогою правил особистої гігієни та безпеки.

При зараженні кров'яними інфекціями, що передаються в момент укусу комахами, необхідно використовувати такі засоби як ізоляцію інфікованих людей, їх лікування, захист неінфікованих людей від укусів комах, знищення збудників інфекційних захворювань тощо.

Хворих, уражених інфекцією зовнішніх покривів, необхідно повністю ізолювати, зробити родичам та близьким потерпілого відповідні щеплення.

Розглянемо характеристику цих представників.

Характеристика дії патогенних організмів на організм людини

Методи захисту від біологічних факторів небезпеки

Принципи захисту від біологічної зброї

Для запобігання поширення інфекційних захворювань в осередках біологічного ураження розпорядженнями вводяться карантин або обсервація.

Карантин - система протиепідемічних заходів для ізоляції осередку ураження та ліквідації виниклих інфекційних захворювань. Задача - недопущення поширення інфекцій як в осередку ураження так і за його межами. Вводиться в випадках, коли вид збудника не встановлено, або він підноситься до групи особливо небезпечних мікроорганізмів, що викликають такі небезпечні захворювання, як чума, холера, натуральна віспа.

Заходи:

o повна ізоляція осередка від навколишньої території;

o розгортання спеціальних пунктів перевантаження прибуваючих продовольчих товарів, предметів першої необхідності;

o обмеження спілкування між окремими групами населення, заборона масових заходів;

o проведення ряду протиепідемічних заходів:

термінової санітарно-гігієнічної профілактики, санітарної обробки населення; дезинфекції.

Обсервація встановлюється при виявленні збудників захворювань, що не передаються від хворої людини до здорової. Це система заходів, що передбачають здійснення ряду ізоляційно-обмежувальних та лікувально-профілактичних заходів з метою запобігання розповсюдженню інфекційних хвороб.

Заходи:

ь обмеження в'їзду і виїзду людей із зони обсервації;

ь заборона вивозу майна;

ь термінова профілактика вражень;

ь своєчасне виявлення хворих;

ь вакцинація і санітарна обробка.

Терміни обсервації та карантину визначаються тривалістю максимального інкубаційного періоду інфекційного захворювання в осередку ураження.

Принципи захисту від інфекційних захворювань

Одним із найбільш ефективних методів боротьби з інфекційними захворюваннями виступає специфічна профілактика. Вона заснована на створенні штучного імунітету шляхом випереджувальних щеплень. У наш час широкого вжитку набули щеплення проти чуми, туляремії, бруцельозу, туберкульозу, сибірської виразки, стовбняка, дифтерії, черевного тифу, висипного тифу, натуральної віспи тощо. Проти деяких захворювань випереджувальні щеплення провадяться за певним розробленим планом (проти віспи, дифтерії, туберкульозу). Проти інших інфекцій щеплення проводять лише в тих випадках, коли виникає небезпека їх виникнення та поширення. Для успішної боротьби з інфекційними захворюваннями, навіть в умовах мирного часу, у багатьох випадках необхідно здійснювати масові щеплення в дуже короткі терміни.

У наш час існує дуже велика кількість захворювань, збудники яких можуть бути використані ворогом в якості бактеріальних засобів. Зробити щеплення проти всіх цих захворювань неможливо, тому що жодна людина не витримає такої їх кількості. У цих випадках, особливо для встановлення виду використаного збудника, застосовують антибіотики та інші спеціальні препарати. Вони забезпечують загибель вірусу у незахищеному щепленням організмі, а також допомагають організму, якому зроблено щеплення, легше подолати збудники захворювання. Також для лікування використовуються бактеріофаги та лікувальні сироватки.

Бактеріофаги викликають в організмі людини розчинення хвороботворних мікробів та попереджують розвиток хвороби або забезпечують лікувальний ефект. Сироваткам властиве швидке створення в організмі штучної несприйнятливості до того чи іншого інфекційного захворювання.

Для захисту від проникнення в організм людини використовують такі засоби, як і для захисту від радіоактивних та хімічних отруйних речовин. Ці засоби захисту поділяють на:

- індивідуальні (протигази, захисні маски і засоби захисту шкіри);

- колективні (спеціально обладнані інженерні споруди).

У комплексі заходів протибіологічного захисту обов'язковою складовою частиною є дезинфекція, дезинсекція і дератизація.

Дезинфекція - це знищення або вилучення хвороботворних мікробів у зовнішньому середовищі.

Дезинсекція проводиться для знищення шкідливих для людини комах та кліщів - збудників інфекційних захворювань.

Дератизація проводиться для боротьби з гризунами, що можуть бути джерелом або переносником інфекцій.

Особливих методів захисту від негативної дії отруйних рослин і тварин не існує. Лише необхідно досконало знати симптоми їх дії, вміти відрізняти їх серед інших і якомога менше з ними “зустрічатися”.

Висновки

Отже, близько 700 видів рослин можуть викликати важкі чи смертельні отруєння людей. Токсичною речовиною отруйних рослин є різні сполуки, які належать переважно до алкалоїдів, глюкозидів, кислот, смол, вуглеводнів тощо.

Серед тваринних організмів отруйні форми трапляються частіше, ніж в рослинних організмах. Отрути, що виробляються тими чи іншими організмами, є хімічними чинниками, які беруть участь у міжвидових взаємодіях. Основними інфекційними захворюваннями в наш час вважають чуму, сибірку, сап, холеру, лихоманку, віспу, ботулізм, грип тощо. Проникаючи у внутрішні органи людини, збудники інфекційних захворювань можуть викликати різні розлади, як клінічного, так і анатомічного характеру. Деякі із збудників захворювань можуть спричиняти інфекційні хвороби, через їжу(вода, молоко, продукти). Поширенню багатьох інфекцій сприяють комахи, а також недотримання правил особистої гігієни.

Хворих, уражених інфекцією зовнішніх покривів, необхідно повністю ізолювати, зробити родичам та близьким потерпілого відповідні щеплення. Біологічна (або бактеріологічна) зброя -- це спеціальний вид зброї, зарядженої біологічними засобами.

Небезпека від дії біологічних факторів присутня завжди і всюди. Тому людина повинна знати методи захисту від них, бо це допоможе їй зберегти життя і здоров'я не тільки своє, а й близьких.

Список літератури

1. Основи безпеки життєдіяльності. Підручник. - К., 2001.

2. Словник-довідник з політології. - Харків, 2000.

3. Білявський Г.О., Падун М.М, Фурдуй Р.С. Основи загальної екології. - К.: Либідь, 1993. - 340 с.

4. Безопасность жизнедеятельности: Учебник для вузов / Под общей ред. С.В. Белова. - 2-е изд., испр. и доп. - М.: Высшая шк., 1999. - 448 с.

5. Основи екології та охорона навколишнього природного середовища: Навч. посібник / За ред. В.С. Джигирея. - Львів, 1999. - 238 с.

6. Лапін В.М. Безпека життєдіяльності людини: Навч. посібник. - 2-ге видання. - Л.: Банк. Коледж; К.: Т-во “Знання”, КОО, 1999. - 186 с.

7. Вредные химические вещества. Радиоакт ивные вещества / Под ред. Л.А. Ильина, В.А. Филова. - М.: Химия, 1990. - 463 с.

8. Матеріали інтернету. http://www.worldofnature.ru/

Размещено на Allbest.ru