Природні та техногенні небезпеки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Семінар №1.

Природні та техногенні небезпеки

Тєрєхова Оксана Валеріївна

1. Безпека життєдіяльності людини

Безпека життєдіяльності людини - комплексний стан, при якому вірогідність здійснення негативного ризику мінімальна в будь-яких умовах її діяльності. Отже, безпека пов'язана з визначенням ризику. Ризик - вірогідність виникнення події з певними небажаними наслідками - травма, хвороба, смерть, аварія - руйнування об'єкта.

Абсолютна безпека - це стан системи, коли відсутня будь-яка небезпека, тобто її рівень наближається до нуля.

Відносна безпека вказує на те, що у системі існує небезпека, проте рівень останньої знаходяться у допустимих (прийнятних для суспільства) межах. Неприйнятна безпека - це такий стан системи, за якого небезпека знаходиться в загрозливому становищі для населення, навколишнього природного середовища та економіки.

Безпека життєдіяльності - це галузь знання та науково-практична діяльність, спрямована на вивчення загальних закономірностей виникнення небезпек, їх властивостей, наслідків впливу їх на організм людини, основ захисту здоров'я та життя людини і середовища її проживання від небезпек, а також на розробку і реалізацію відповідних засобів та заходів щодо створення і підтримки здорових та безпечних умов життя і діяльності людини як у повсякденних умовах побуту та виробництва, так і в умовах надзвичайних ситуацій.

Необхідною умовою нормальної життєдіяльності будь-якого суспільства є суспільний порядок, від рівня якого залежить безпека людини.

Недооцінка або ігнорування проблем безпеки на всіх рівнях соціальної організації призводять не тільки до певних негативних наслідків, а й до падіння життєздатності, навіть до втрати окремих її складових елементів.

Основні положення теорії безпеки життєдіяльності базуються на законах, правилах, принципах та аксіомах.

2. Зміст аксіом небезпеки

Усяка діяльність (бездіяльність) потенційно небезпечна.

Для кожного виду діяльності існують комфортні умови, що сприяють її максимальній ефективності.

Всі природні процеси, антропогенна діяльність і об'єкти діяльності мають схильність до спонтанної втрати стійкості або до тривалого негативного впливу на людину й середовище її перебування, тобто мають залишковий ризик.

Залишковий ризик є першопричиною потенційних негативних впливів на людину й біосферу.

Безпека реальна, якщо негативні впливи на людину не перевищують гранично припустимих значень із обліком їхнього комплексного впливу.

Екологічність реальна, якщо негативні впливи на біосферу не перевищують гранично припустимих значень із обліком їхнього комплексного впливу.

Аксіома 1. Техногенні небезпеки існують, коли повсякденні потоки речовини, енергії і інформації в техносфері перевищують порогові значення.

Порогові, чи інакше, гранично допустимі значення (ГДЗ) небезпек встановлюються, виходячи із умов зберігання функціональної і структурної цілісності людини і природного середовища. Дотримання ГДЗ потоків створює безпечні умови життєдіяльності людини в життєвому просторі і виключає негативний вплив техносфери на природне середовище.

Аксіома 2. Джерелами технічних небезпек є елементи техносфери.

Аксіома 3. Техногенні небезпеки діють в просторі і в часі.

Аксіома 4. Техногенні небезпеки негативно впливають на людину, природне середовище й елементи техносфери одночасно.

Аксіома 5. Техногенні небезпеки погіршують стан здоров'я людей, призводять до травм, матеріальних витрат і до деградації природного середовища.

Аксіома 6. Захист від техногенних небезпек досягається удосконаленням джерел небезпек, збільшенням відстані між джерелом небезпеки і об'єктом захисту за рахунок використання захисних заходів.

Аксіома 7. Компетентність людей щодо небезпек і здатність захиститися від них -- необхідні умови досягнення безпеки життєдіяльності.

3. Сутність природних та техногенних небезпек

Джере­лами техногенних небезпек є відповідні об'єкти, що породжують як наведені в цьому абзаці небезпеки, так і багато інших, які, можливо, інколи не зовсім правильно було б називати техноген­ними, але до них ми відносимо всі небезпеки, пов'язані з впли­вом на людину об'єктів матеріально-культурного середовища.

У зв'язку з використанням все більших енергетичних потужностей люди змушені концентрувати енергію на невеликих ділянках, причому найчастіше в межах міст та інших населених пунктів. Йде просторова концентрація син­тетичних хімічних сполук (їх кількість досягла 400 тисяч), більша частина котрих отруйна. Внаслідок цього різко зросло забруднення навколишнього се­редовища, нищення лісів, опустелювання, все більше людей гине внаслідок аварій на виробництві і транспорті.

Техногенні небезпеки з викидом радіоактивних речовин

Найнебезпечнішими за наслідками є аварії на АЕС з викидом в ат­мосферу радіоактивних речовин, внаслідок яких має місце довгостро­кове радіоактивне забруднення місцевості на величезних площах.

Техногенні небезпеки на транспорті

Будь-який транспортний засіб -- це джерело підвищеної небезпеки. Людина, що скористалась послугами транспортного засобу, знаходиться в зоні підвищеної небезпеки. Це зумовлюється можливістю ДТП, катастрофами та аваріями поїздів, літаків, морських та річкових транспортних засобів, травмами при посадці чи виході з транспортних засобів або під час їх руху.

Техногенні небезпеки з витоком отруйних речовин

Аварії з витоком сильнодіючих отруйних речовин і зараженням на­вколишнього середовища виникають на підприємствах *хімічної; * на­фтопереробної, *целюлозно-паперової і *харчової промисловості, *водопровідних і очисних спорудах, а також при * транспортуванні силь­нодіючих отруйних речовин.

Джерела хімічних аварій викиди та витоки небезпечних хімічних речовин загорання різних матеріалів, обладнання, будівельних конструкцій, яке супроводжується забрудненням навколишнього середовища аварії на транспорті при перевезенні небезпечних хімічних речовин, вибухових та пожежонебезпечних вантажів

4. Сутність ідентифікацій небезпек

Ідентифікація небезпек - процес розпізнавання образу небезпек, встановлення можливих причин, простору, часових координат, ймовірності прояву величини і наслідків небезпеки. Для того, щоб пізнати природу можливої небезпеки, необхідно знати її зовнішнє вираження, форму її прояву: або це землетрус, або виверження вулкана, або шквальний вітер, або дорожньо-транспортну пригоду і т.д. Крім цього, необхідно встановити причину небезпеки, тобто, що саме лежало в її підставі: людська недбалість, явище природи, умисна дія людини, а, можливо - низька, застаріла надійність агрегатів на міцність.

Виділяють такі групи небезпек:

Природні , антропогенні, екологічні, біологічні, соціальні.

В основі небезпеки можуть лежати не поодинокі фактори, а їх сукупність. Наприклад, поєднання умисних дій кількох людей і явища природи (розведення в сухе жарку пору року багать у лісі), що може проявитися у виникненні вогнища пожежі, або недотримання правил безпеки при проведенні висотних робіт, коли людину зриває з робочого місця порив вітру.

Найбільш важливі для ідентифікації небезпеки тимчасові координати, імовірність її прояви і протікання. Тимчасові координати необхідно розділити на два періоди. Перший - це період від прояву причин, що сприяють виникненню небезпеки, до появи перших ознак надзвичайної ситуації, другий - період часу, протягом якого об'єкту заподіюється шкода. Ці тимчасові проміжки необов'язково повинні бути однакові, вони залежать від причин і умов, що сприяли виникненню небезпеки. Наприклад, при катастрофі, викликаної природними явищами, перший проміжок часу майже завжди менше другого, при вибуху, викликаному природними причинами - навпаки.

Для повної ідентифікації необхідно володіти інформацією про наслідки небезпеки, тобто про ступінь тієї шкоди, яка може бути заподіяна тим чи іншим лихом.

Як привило, на виробництві розробляється класифікація надзвичайних ситуацій з визначенням пріоритетних напрямів у сфері охорони праці. При цьому найбільшою ймовірну небезпеку приділяється підвищена увага, для її запобігання купується сучасне обладнання, іноді дуже дорога, але, в кінцевому підсумку, матеріальні витрати виправдані, оскільки вони значно менше, ніж треба було б на ліквідацію можливих наслідків ймовірної небезпеки.

5. Методи оцінки рівня небезпек

На практиці визначення ризику виникнення будь-якої небезпеки є досить складною задачею, оскільки, як уже зазначалося вище, для одержання точної оцінки необхідно враховувати максимальну кількість даних про небезпеку, що не завжди є можливим. Тому на сьогодні існу­ють методи оцінки ризику виникнення небезпеки, які спрощують цю за­дачу. Розглянемо їх більш детально.

Для визначення ймовірності виникнення небезпеки, а також вибору найбільш дієвих методів захисту від неї, при виконанні кількісного аналі­зу використовують методику побудови "дерева відмов".

Дерево І структурно-логічна схема, яка пов'язує небезпечну подію (головну) з відмов | основними (вихідними) подіями, які спричинили появу головної події.

Побудова "дерева відмов" дає можливість точно визначити ймовір­ність реалізації конкретної небезпеки.

Другий метод - модельний. Цей метод базується на побудові мо­делей впливу небезпек як на окрему людину, так і на соціальні, профе­сійні групи.

Прикладом застосування цього методу є проведення краш-тестів автомобілів. Під час такого тесту штучно створюють ситуації впливу на людину, яка знаходиться в автомобілі, різноманітних небезпечних фак­торів. Аналіз результатів тесту дозволяє своєчасно визначити найбільш імовірні небезпеки, які можуть вплинути на людину під час експлуатації автомобіля, і, таким чином, застосувати необхідні заходи для підвищен­ня рівня його безпеки.

Третій метод - експертний. За цим методом імовірність різних по­дій визначають досвідчені спеціалісти-експерти в певній галузі.

Четвертий метод - соціологічний (соціометрична оцінка). Ме­тод базується на опитуванні населення або працівників з приводу їх ста­влення до тієї або іншої небезпеки.

Слід зазначити, що найбільш точну оцінку ризику виникнення небез­пеки можна одержати лише за умови комплексного використання пере­рахованих вище методів

6. Геологічні процеси та явища

1.Землетрус, фактори ураження, що утворюються при його прояві, їх характеристика та параметри оцінки ступені небезпеки.

Найнебезпечнішими геологічними процесами є землетруси. Протягом року на Землі відбувається понад 100 000 таких природних явищ, в наслідок чого щорічно від дії їх факторів ураження гине до 10 000 людей.

Землетруси - це сильні коливання, струси або зсуви земної кори, породжені тектонічними або вулканічними процесами. Місце де вивільняється енергія і виникають підземні поштовхи називають осередком землетрусу, а його центр ? гіпоцентром. Проекція гіпоцентру на поверхню літосфери є епіцентром землетрусу. З гіпоцентру випромінюється сейсмічна енергія у формі сейсмічних хвиль ? пружних подовжніх і поперечних коливань.

Основними характеристиками землетрусів є глибина осередку, магнітуда та інтенсивність енергії сейсмічних хвиль на поверхні літосфери.

Інтенсивність землетрусу - це величина, що характеризує енергетичний параметр коливання верхнього шару літосфери

Гіпоцентр, або осередок землетрусу, - місце, де зсуваються гірські породи.

Епіцентр - точка на поверхні землі, що знаходиться прямо над гіпоцентром.

Розглядаючи уражаючи фактори землетрусу, слід відзначити, що основний збиток завдається у результаті впливу не первинних факторів, що породжуються земною стихією, - коливаннями ґрунту і тріщинами, що в ньому утворюються, - а повторними, які виникають під впливом первинних: руйнуваннями, пожежами, повенями тощо.

При землетрусах високої бальності можливі масові ураження населення, у тому числі травми різного ступеня, порушення нормальних умов життєдіяльності людей, руйнування окремих об'єктів і систем інфраструктури.

До недавнього часу зусилля багатьох країн щодо зменшення небезпеки стихійних лих були направлені на ліквідацію наслідків природних явищ, надання допомоги потерпілим, організацію рятувальних робіт, надання матеріальних, технічних та медичних послуг, постачання продуктів харчування тощо.

Осередок ураження, що утворюється при землетрусі: характеристика, порядок виявлення та оцінки.

Основними характеристиками землетрусів є глибина осередку, магнітуда та інтенсивність енергії сейсмічних хвиль на поверхні літосфери.

Глибина осередку землетрусу (Н) - це відстань від епіцентру до гіпоцентру. Залежно від значення цього параметру землетруси поділяються на поверхневі - Н = 0 - 70 км, проміжні - Н = 70 - 300 км та глибинні - Н > 300 км. Понад 75% енергії, що вивільняється при землетрусах, належить поверхневим землетрусам. Магнітуда є кількісним показником загальної енергії, що випромінюється при сейсмічному поштовху у формі пружних коливань. Це безрозмірна величина, яка представляє собою логарифм максимальної амплітуди (Zm) зсуву ґрунту (поверхневої хвилі), зміряної в мікрометрах (мкм) сейсмографом на відстані 100 км від епіцентру землетрусу, тобто:

M ~ lg Zm.

Значення магнітуди коливається від 0 до 9 і характеризує вихід сейсмічної енергії в епіцентрі землетрусу. Тому для більш об'єктивної оцінки сили коливання земної поверхні в районі, який видалений від епіцентру, введено поняття інтенсивності землетрусу. Інтенсивність землетрусу - це величина, що характеризує енергетичний параметр коливання верхнього шару літосфери. Вона є функцією магнітуди (M), відстані до епіцентру (R), глибини осередку землетрусу (H) і розраховується за формулою:

, (2.1.1)

де К1, К2, К3, - константи, величина яких залежить від місця розташування зони землетрусу. Для сейсмонебезпечних районів України їх значення можна прийняти відповідно ? 3; 1,5; 3,5.

Отже, інтенсивність оцінює силу землетрусу на поверхні літосфери і вимірюється в балах за такими шкалами:

· 9-ти бальною шкалою Ріхтера, яка використовує величину магнітуди ( 1<M<9 );

· 12-ти бальною шкалою Меркаллі, що характеризує інтенсивність землетрусу (модифіковані шкали: Меркаллі ММ - використовується в США; шкала Меркаллі КЗ - в деяких країнах Європи);

· 12-ти бальною шкалою MSK-64 (шкасммсла Медведева, Шпонхойера, Карника), яка рекомендована ЮНЕСКО.

7. Регіональний комплект природніх загроз

Серед надзвичайних ситуацій природного походження на Україні найчастіше трапляються:

-- геологічні небезпечні явища (зсуви, обвали та осипи, просадки земної поверхні);

-- метеорологічні небезпечні явища (зливи, урагани, сильні снігопади, сильний град, ожеледь);

-- гідрологічні небезпечні явища (повені, паводки, підвищення рівня ґрунтових вод та ін.);

-- природні пожежі лісових та хлібних масивів;

-- масові інфекції та хвороби людей, тварин і рослин.

Особливості географічного положення України, атмосферні процеси, наявність гірських масивів, підвищень, близькість теплих морів зумовлюють різноманітність кліматичних умов: від надлишкового зволоження в західному Поліссі -- до посушливого -- в південній Степовій зоні. Виняткові кліматичні умови на Південному березі Криму, в горах Українських Карпат та Криму. Внаслідок взаємодії всіх цих факторів виникають небезпечні стихійні явища. В окремих випадках вони мають катастрофічний характер.

Надзвичайні ситуації природного походження в Україні поділяються на: геологічні, географічні, метеорологічні, агрометеорологічні, морські гідрологічні, гідрологічні небезпечні явища, природні пожежі, епідемії, епізоотії, епіфітотії.

Стихійні явища часто виникають в комплексі, що значно посилює їх негативний вплив. Небезпечні природні явища, переважно, визначаються трьома основними групами процесів -- ендогенні, екзогенні та гідрометеорологічні. техногенний небезпека землетрус стихійний

Стихійні лиха, що мають місце на території України, можна поділити на прості, що включають один елемент (наприклад, сильний вітер, зсув або землетрус) та складні, що включають декілька процесів однієї групи або кількох груп, наприклад, негативних атмосферних та геодинамічних екзогенних процесів, ендогенних, екзогенних та гідрометеорологічних процесів у поєднанні з техногенними.

Размещено на Allbest.ru