Основи охорони праці
Завдання служби охорони праці на підприємстві та особливості її фінансування. Основні джерела та причини виникнення виробничого шуму, заходи і засоби захисту від його впливу. Перша допомога при електротравматизмі та аналіз методів його уникнення.
| Рубрика | Безопасность жизнедеятельности и охрана труда |
| Вид | контрольная работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 02.09.2015 |
| Размер файла | 30,4 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Зміст
1. Закон України «Про охорону праці» (2002 р.): служба охорони праці на підприємстві та фінансування охорони праці
2. Виробничий шум та захист від його впливу. Шум - джерела, причини виникнення, основні характеристики, нормування, вплив на організм людини, заходи і засоби зниження та захисту від його впливу
3. Електротравматизм. Причини ураження електричним струмом, види електротравм, чинники, що впливають на ступінь ураження електричним струмом. Перша (долікарська) допомога при ураженні електричним струмом
Список літератури
1. Закон України «Про охорону праці» (2002 р.): служба охорони праці на підприємстві та фінансування охорони праці
Відповідно до ст. 13 Закону «Про охорону праці» роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.
Служба охорони праці підпорядковується безпосередньо роботодавцю. Керівники та спеціалісти служби охорони праці за своєю посадою і заробітною платою прирівнюються до керівників і спеціалістів основних виробничо-технічних служб. Ліквідація служби охорони праці допускається тільки у разі ліквідації підприємства чи припинення використання найманої праці фізичною особою.
На підприємствах при чисельності працюючих від 50 до 500 чол. включно (невиробнича сфера - від 100 до 500) службу охорони праці повинен представляти один спеціаліст з інженерно-технічною освітою. На підприємствах, де використовуються вибухові матеріали або сильнодіючі отруйні речовини, в такій службі повинно бути два спеціаліста.
При наявності на підприємстві інституту заступників керівника підприємства, керівник служби охорони праці, незалежно від чисельності працюючих, повинен призначатися на посаду заступника керівника підприємства(заступник генерального директора, директора тощо).
Розрахунок чисельності працівників служби охорони праці залежно від небезпечності і шкідливості виробництва на підприємствах з числом працюючих понад 500 чол. здійснюється за формулою:
,
де: М1 - чисельний склад служби охорони праці на підприємстві; Р - середньосписочна чисельність працюючих на підприємстві; Ф - ефективний річний фонд робочого часу спеціаліста з охорони праці, що дорівнює 1820 год., який враховує втрати робочого часу на можливі хвороби, відпустку тощо; КВ - коефіцієнт, що враховує шкідливість та небезпечність виробництва,
,
де: РВ - чисельність працюючих з шкідливими речовинами незалежно від рівня їх концентрації; Ра - чисельність працюючих на роботах підвищеної небезпеки (що підлягають щорічній атестації з охорони праці).
КВ максимально може дорівнювати трьом у разі, коли всі робітники працюють з шкідливими речовинами і водночас усі вони підлягають щорічній атестації з питань охорони праці, тобто Рв+Ра/Рср=2.
Слід мати на увазі, що розрахунок чисельності служби охорони праці підприємства не враховує спеціалістів з охорони навколишнього середовища; спеціалістів, які здійснюють технічний огляд і випробування котлоагрегатів, підйомних споруд та інших об'єктів на їх відповідність встановленим вимогам. Ці працівники не входять до складу служби охорони праці.
У Типовому положенні про службу охорони праці є також формули для розрахунку чисельності служби охорони праці об'єднання підприємств (корпорації, концерни тощо) та галузевого управління держадміністрації (управління культури, освіти тощо), районного органу державної виконавчої влади, міського, обласного органу державної виконавчої влади.
Згідно з Типовим положенням служба охорони праці виконує такі основні функції:
? опрацьовує ефективну цілісну систему управління охороною праці, сприяє удосконаленню діяльності у цьому напрямку кожного структурного підрозділу і кожної посадової особи;
? проводить оперативно-методичне керівництво роботою з охорони праці;
? складає разом із структурними підрозділами підприємства комплексні заходи щодо досягнення встановлених нормативів безпеки, гігієни праці та виробничого середовища(або підвищення існуючого рівня охорони праці), а також розділ» Охорона праці» у колективному договорі;
? проводить для працівників вступний інструктаж з питань охорони праці;
? організовує: забезпечення працюючих нормативно-правовими системами з охорони праці; паспортизацію цехів, дільниць, робочих місць щодо відповідності їх вимогам охорони праці; облік, аналіз нещасних випадків, професійних захворювань і аварій, а також шкоди від цих подій; підготовку статистичних звітів підприємства з питань охорони праці; розробку перспективних та поточних планів роботи підприємства щодо створення безпечних та нешкідливих умов праці; роботу методичного кабінету охорони праці, пропаганду безпечних та нешкідливих умов праці шляхом проведення консультацій, оглядів, конкурсів, бесід, лекцій, розповсюдження засобів наочної агітації, оформлення інформаційних стендів; допомогу комісії з питань охорони праці підприємства в опрацюванні необхідних матеріалів та реалізації її рекомендацій; підвищення кваліфікації і перевірку знань посадових осіб з питань охорони праці;
? бере участь у: розслідуванні нещасних випадків та аварій; роботі комісії з питань охорони праці підприємства; роботі комісії по введенню в дію закінчених будівництвом, реконструкцією або технічним переозброєнням об'єктів виробничого та соціального призначення, відремонтованого або модернізованого устаткування; розробці положень, інструкцій, інших нормативних актів про охорону праці, що діють в межах підприємства; роботі постійно діючої комісії з питань атестації робочих місць за умовами праці;
? сприяє впровадженню у виробництво досягнень науки і техніки, у тому числі ергономіки і прогресивних технологій, сучасних засобів колективного та індивідуального захисту працюючих, захисту населення і навколишнього середовища;
? розглядає листи, заяви та скарги працюючих з питань охорони праці;
? надає методичну допомогу керівникам структурних підрозділів підприємства у розробці заходів з питань охорони праці;
? готує проекти наказів та розпоряджень з питань охорони праці, загальних для всього підприємства;
? розглядає факти наявності виробничих ситуацій, небезпечних для життя чи здоров'я працівників або людей, які їх оточують, і навколишнього природного середовища, у випадку відмови з цих причин працівників від виконання дорученої їм роботи;
? контролює: дотримання чинного законодавства, виконання працівниками посадових інструкцій з питань охорони праці; виконання приписів органів державного нагляду, пропозицій та подань уповноважених трудових колективів і профспілок з питань охорони праці; використання за призначенням коштів на охорону праці; відповідність нормативним актам про охорону праці машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, технологічних процесів, засобів протиаварійного, колективного та індивідуального захисту працюючих; наявність технологічної документації на робочих місцях; своєчасне проведення навчання та інструктажів працюючих, атестації та переатестації з питань безпеки праці посадових осіб та осіб, які виконують роботи підвищеної небезпеки, а також дотримання вимог безпеки при виконанні цих робіт; забезпечення працюючих засобами індивідуального захисту, мийними засобами, санітарно-побутовими приміщеннями; надання працівникам пільг і компенсацій, пов'язаних з важкими та шкідливими умовами праці; використання праці неповнолітніх, жінок та інвалідів; проходження медичних оглядів; виконання заходів, наказів, розпоряджень з питань охорони праці, а також заходів щодо усунення причин нещасних випадків і аварій, які визначені в актах розслідування;
? здійснює зв'язок з медичними закладами, з науковими та іншими організаціями з питань охорони праці, організовує впровадження їх рекомендацій.
Спеціалісти служби охорони праці мають право:
? представляти підприємство в державних та громадських установах при розгляді питань охорони праці, безперешкодно в будь-який час відвідувати виробничі об'єкти, структурні підрозділи підприємства, порушувати клопотання про заохочення працівників, котрі беруть активну участь у підвищенні безпеки та покращенні умов праці;
? у разі виявлення порушень охорони праці: видавати керівникам структурних підрозділів підприємства обов'язкові для виконання приписи щодо усунення наявних недоліків, одержувати від них необхідні відомості, документацію і пояснення з питань охорони праці; вимагати відсторонення від роботи осіб, які не пройшли передбачених законодавством медичного огляду, навчання, інструктажу, перевірки знань і не мають допуску до відповідних робіт або не виконують вимог нормативно-правових актів з охорони праці; зупиняти роботу виробництва, дільниці, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва у разі порушень, які створюють загрозу життю або здоров'ю працюючих; надсилати роботодавцю подання про притягнення до відповідальності працівників, які порушують вимоги щодо охорони праці.
Припис, виданий керівнику підрозділу підприємства спеціалістом з охорони праці, може скасувати лише роботодавець.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про охорону праці» фінансування заходів з охорони праці на підприємстві здійснюється роботодавцем.
Для підприємств, незалежно від форм власності, або фізичних осіб, які використовують найману працю, витрати на охорону праці становлять не менше 0,5 % від суми реалізованої продукції, а для підприємств, що утримуються за рахунок бюджету, такі витрати передбачаються в Державному або місцевих бюджетах і становлять не менше 0,2 % від фонду оплати праці.
Суми витрат з охорони праці, що належать до валових витрат юридичної чи фізичної особи, яка відповідно до законодавства використовує найману працю, визначаються згідно з переліком заходів та засобів з охорони праці, що затверджується Кабінетом Міністрів України.
Фінансування профілактичних заходів з охорони праці, виконання загальнодержавної, галузевих та регіональних програм поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, інших державних програм, спрямованих на запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням, передбачається, поряд з іншими джерелами фінансування, визначеними законодавством, у Державному і місцевих бюджетах, що виділяються окремим рядком.
2. Виробничий шум та захист від його впливу. Шум - джерела, причини виникнення, основні характеристики, нормування, вплив на організм людини, заходи і засоби зниження та захисту від його впливу
Одним з найшкідливіших факторів, притаманних нашій цивілізації, є шум. Виробничий шум - це хаотична сукупність різних за силою і частотою звуків, що виникають у повітряному середовищі і безпосередньо впливають на працездатність.
Джерелами шуму є: всі види транспорту, насоси, промислові об'єкти, пневматичні та електричні інструменти, верстати, будівельна техніка тощо. З шумом пов'язані деякі технологічні процеси - клепання, карбування, обрубка, вибивка лиття, штамповка, робота на ткацьких верстатах, випробування авіадвигунів тощо.
В останні роки шум став одним з небезпечних факторів зовнішнього середовища на виробництві. Це пов'язано з підвищенням потужності та продуктивності машин, їх повсюдним застосуванням на всіх ділянках і сферах виробництва. Про допустимі рівні звукового тиску на робочих місцях свідчать дані таблиці 1.
Вимірювання шуму на робочих місцях здійснюється шумовимірювачами та аналізаторами спектра шуму. Рівень шуму на робочих місцях потрібно контролювати не менше одного разу на рік. В умовах виробництва, як правило, мають місце шуми різної інтенсивності і спектри, які виникають унаслідок дії різноманітних механізмів, агрегатів та інших пристроїв.
Класи умов праці залежно від рівня шуму поділяються на допустимі, які відповідають ГДР згідно з Державними санітарними нормами ДСН 3.3.6 037-99, шкідливі та небезпечні.
Шум несприятливо впливає на людину. У робітників, які мають справу з гуркотливими машинами та механізмами, виникають стійкі порушення слуху, що нерідко призводить до професійних захворювань (глухуватості і глухоти). Найбільша втрата слуху спостерігається протягом перших десяти років роботи, і з плином часу ця небезпека зростає.
Проте тривалий шум впливає не лише на слух. Він робить людину нервовою, погіршує її самопочуття, знижує працездатність та швидкість руху, сповільнює розумовий процес. Усе це може спричинити аварію на виробництві.
Шум впливає на систему травлення і кровообігу, серцево-судинну систему. У разі постійного шумового фону до 70 дБ виникає порушення ендокринної та нервової систем, до 90 дБ - порушує слух, до 120 дБ - призводить до фізичного болю, який може бути нестерпним. Шум не лише погіршує самопочуття людини, а й знижує продуктивність праці на 10-15 %. У зв'язку з цим боротьба з ним має не лише санітарно-гігієнічне, а й велике техніко-економічне значення.
Таблиця 1. Допустимі рівні звукового тиску, рівні звуку та еквівалентні рівні звуку на постійних робочих місцях (ГОСТ 12.1.003-83) та у громадських будівлях (ГОСТ 12.1.036-81)
|
Приміщення, робочі місця та робочі зони |
Рівні звукового тиску (дБ) в смугах із середньогеометричних частотах (Гц) |
Рівні звуку та еквівалентні рівні звуку ДБА |
||||||||
|
65 |
125 |
250 |
500 |
1000 |
2000 |
4000 |
8000 |
|||
|
Приміщення програмістів обчислювальних машин |
71 |
61 |
54 |
49 |
45 |
42 |
40 |
38 |
50 |
|
|
Приміщення управління, робочі кімнати |
79 |
70 |
68 |
63 |
55 |
52 |
50 |
49 |
60 |
|
|
Постійні робочі місця та робочі зони у виробничих приміщеннях підприємств |
99 |
92 |
86 |
83 |
80 |
78 |
76 |
74 |
85 |
Рекомендовані такі діапазони шуму для приміщень різних призначень: для сну та відпочинку - 30-40 дБ, для розумової праці - 45-55, для робітників цехів, гаражів, магазинів - 56-70, у службових приміщеннях касового вузла банку - 60, виробничих приміщеннях касового вузла - 75 дБ.
Найефективніший засіб боротьби із шумом - зниження його в джерелі створення. У першу чергу необхідно замінювати устаткування ударної дії на устаткування безударної дії. Так, ефективними є заміна клепання клепальними молотками на гідравлічне клепання чи зварювання, застосування прокладок великим внутрішнім тертям (гуми), поглинаючих коливальну енергію.
Зниження шуму можна досягти шляхом заміни металу іншими матеріалами - пресованим текстолітом, капроном та різними пластмасами. Боротьба із шумом тертя в джерелі його створення здійснюється головним чином за допомогою змащувальних матеріалів (наприклад, машинного масла при різанні та шліфуванні металу). Своєчасне змазування не тільки забезпечує безшумну роботу устаткування, а й зменшує зношення деталей, підвищує їх довговічність.
Важливе профілактичне значення мають організаційно-технічні заходи, такі як своєчасний ремонт, догляд та відповідне зберігання ручного механізованого інструмента. В тих випадках, коли зниження шуму в джерелі його створення не досягло потрібних результатів, слід застосовувати засоби зменшення шуму на шляху його поширення. Для цього рекомендується використовувати місцеву та загальну звукоізоляцію, шумовловлюючі екрани, поглинаючі фільтри, глушителі шуму. Загальна звукоізоляція досягається створенням загорож (стін, стель) із звукопоглинаючих матеріалів (цеглини, бетону, залізобетону). Місцева звукоізоляція здійснюється у вигляді боксів, де розміщують окремий агрегат чи технологічну лінію.
Застосовуються також різні конструкції звукоізолюючих кабін з цегли, бетону та інших будівельних матеріалів, завдяки яким можна забезпечити практично будь-яке необхідне зниження шуму.
Важливу роль у боротьбі з шумом відіграють архітектурно-будівельні і планувальні рішення при проектуванні та будівництві промислових споруд. Шумні цехи підприємств повинні бути сконцентровані в одному--двох місцях. Їх необхідно оточувати зеленою зоною для послаблення шуму. За зеленою зоною слід розташовувати цехи середньої шумності, за ними - безшумні цехи й адміністративні приміщення. Приміщення з джерелом шуму залежно від його інтенсивності слід розташовувати на відстані 100, 200 та 1000 м від безшумних приміщень.
Одним з важливих профілактичних засобів попередження стомлення при дії шуму є чергування періодів роботи і відпочинку. Відпочинок знижує негативний вплив шуму на працездатність лише в тому випадку, якщо його тривалість та кількість відповідають умовам, в яких відбувається найефективніше відновлення нервових центрів. Важливе значення для осіб, зайнятих на роботах із шумом, має короткочасний відпочинок під час роботи, а також організоване дозвілля поза робочим часом.
Захист від високочастотного шуму забезпечують засоби індивідуального захисту (навушники, заглушки для вух та ін.). Працівники, які направляються у цехи з високим шумом, повинні обов'язково проходити медичні огляди, а під час праці для профілактики профзахворювань - профілактичні медичні огляди не менш одного разу на рік. Такі огляди допомагають своєчасно виявити зміни у стані здоров'я і запобігти профзахворюванню.
Захист від шуму регламентують такі документи: ГОСТ 12.1.003-83 «Шум. Общие требования безопасности», ДСН 3.3.6.037-99.
3. Електротравматизм. Причини ураження електричним струмом, види електротравм, чинники, що впливають на ступінь ураження електричним струмом. Перша (долікарська) допомога при ураженні електричним струмом
При технічній експлуатації електроустаткування промислових підприємств електротравми можуть виникати з таких причин:
- дотик безпосередній до струмопровідних частин електроустановок, які діють під напругою;
- дотик до металевих конструктивних частин електроустановок, які не повинні знаходитися під напругою, але на корпусах, кожухах і огороджувальних пристроях може з'явитися напруга в результаті електричного пробою чи природного старіння ізоляції електроустановок, а також при замиканні оголених проводів через обрив і падіння на конструктивні частини електроустановок і при відсутності захисного заземлення;
- дотик інструментом і предметами, що мають малий опір, до ізоляції, до струмопровідних частин, а також до неметалевих частин електроустановок, які виявилися під напругою через заводські дефекти в конструкції, під час монтажу і виготовлення;
- дотик до стін, підлог, будівельних конструкцій, які виявилися під кроковою напругою;
- дія дуги при операціях із відмикальними пристроями та інші причини.
Ураження електричним струмом відносяться до небезпечних факторів, що відображаються на всьому організмі. Проте всі електротравми умовно поділяють на два основних види: місцеві електротравми, коли виникає місцеве ураження організму, електричний опік, електричні знаки, металізація шкіри; загальні електротравми, коли уражається весь організм людини через порушення нервової системи, нормальної діяльності життєво важливих органів і систем - електричний удар.
Електричний опік - найбільш поширена електротравма. Це струмовий опік у мережах до 2 кВ і опік дугою. Температура дуги може бути до 3500 °С. Дуга може виникати при випадкових коротких замиканнях в електроустановках до 6 кВ під час проведення робіт під напругою, на щитах і зборках, виміру переносними приладами та інш. У мережах з напругою вище 10 кВ дуга може виникати під час наближення людини до струмопровідних частин, що знаходяться під напругою.
Електричні знаки - це плями сірого чи блідо-жовтого кольорів. Конфігурація електричного знака відповідає формі струмопровідної частини, до якої доторкнулася людина. Такі ураження в більшості випадків безболісні.
Металізація шкіри є наслідком проникнення углиб шкіри парів металу, коли ділянка тіла знаходиться поблизу від місця утворення електричної дуги. Таке ураження можливе при вимкненні відкритих рубильників і при коротких замиканнях.
Хворобливе відчуття опіку і присутність стороннього тіла зникає з відмиранням ушкодженої шкіри.
Електричний удар. Сутність його полягає в тому, що струм, протікаючи по всьому тілу людини, подразнює численні периферичні нервові закінчення, розташовані як на поверхні тіла, так і на поверхні його внутрішніх органів, так сильно, що в організмі настає після цього гальмування координованої роботи нервової системи. Результатом цього подразнення і наступного гальмування єпараліч серцевої діяльності, дихання й електричний шок
Параліч серцевої діяльності. Діяльність серця може бути паралізована як при безпосередньому діянні електричного струму, що проходить через область серця - первинна фібриляція, так і через рефлекторний спазм артерій - вторинна фібриляція. Фібриляція серця викликає порушення кровообігу і якщо не прийняти відповідних заходів, що відновлюють серцеву діяльність, то настає смерть людини. Фібриляція серця - некоординовані хаотичні посмикування численних волокон серцевого м'яза, при яких «насосна» функція його припиняється.
Параліч дихання. Параліч дихання є наслідком впливу електричного струму на м'язи грудної клітки, що забезпечують процес дихання. Утруднення дихання людина починає відчувати вже при 20-25 мА змінного струму, що підсилюється зі зростанням значення струму. При тривалому впливі такого струму настає асфіксія -удушення через нестачу кисню і надлишок вуглекислоти в організмі людини.
Електричний шок. Це нервово-рефлекторна реакція організму, що супроводжується розладом дихання, кровообігу, обміну речовин та ін.ш.
Ступінь небезпеки впливу електричного струму залежить від:
- сили електричного струму, що протікає через людину;
- роду і частоти електричного струму;
- шляху протікання електричного струму через тіло людини;
- тривалості впливу струму на людину;
- індивідуальних особливостей людини;
- умов зовнішнього середовища, в якому працює людина.
Характер ушкоджень у залежності від напруженості електроструму є таким:
1. Струм побутового напруження (до 380 В) - електричні мітки у вигляді маленьких кратерів на шкірі, іноді раптова зупинка серця.
2. Струм напруженням до 1000 В - судоми, спазм дихальних м'язів, раптова зупинка серця.
3. Струмом напруженням вищим за 10000 В - електричні опіки, обвуглювання тканин, перелами кісток, травматичний відрив кінцівок.
Найбільш вірогідні причини смерті при ураженні електричним струмом: раптова зупинка серця, набряк головного мозку, спазм дихальних м'язів, ушкодження внутрішніх органів. Перш ніж надати першу допомогу постраждалому, ураженому електрострумом, слід знеструмити його. Вимкніть джерело електроживлення, якщо вимикач знаходиться поряд у межах досягнення, скиньте електродріт з постраждалого будь-яким предметом (обов'язково сухим!), який не проводить електричний струм (палиця, лінійка тощо). Якщо швидко вимкнути електрострум неможливо - переріжте електродроти на різних рівнях (щоб не виникло короткого замикання) ножем або плоскогубцями з ізольованими ручками. Відтягніть постраждалого за одяг від місця події, обмотавши руки сухим одягом (або використавши гумові рукавички). Але, навіть у гумових рукавицях, не слід знімати з потерпілого електродріт без предметів, що не проводять електричний струм.
При ураженні електрострумом високого напруження пам'ятайте про правила наближення до постраждалого. Якщо електродріт лежить на землі, людина, що поспішає на порятунок постраждалого, з перших кроків потрапляє під вплив електричного струму. Тому наближатися до постраждалого слід "гусячим кроком": п'ятка однієї ноги повинна обов'язково торкатися носка другої. Приступати до надання першої допомоги можна лише після усунення небезпеки ураження електрострумом для оточуючих. Зніміть з постраждалого електродріт предметом, що не проводить електроструму, покладіть дріт на суху фанеру, дошку, гумовий килимок.
Надання першої допомоги при ураженні струмом високого напруження або блискавкою можуть ускладнюватись появою опіків, кровотечі, обвуглювання тканин. У постраждалих можуть спостерігатися повторна зупинка серця, пригнічення дихання, порушення психіки.
Схема надання першої допомоги при ураженні електрострумом:
- знеструмити постраждалого (не забувайте про власну безпеку!);
- при раптовій зупинці серці - нанесіть прекардіальний удар по грудині и приступіть до реанімації;
- при кровотечі - накладіть кровоспинний джгут, стисну пов'язку;
- при електричних опіках і ранах - накладіть стерильні пов'язки;
- при переломах кісток кінцівок - шини (можна використати будь-які підручні засоби);
- викличте швидку допомогу.
Неприпустимо:
- торкатися до потерпілого без попереднього знеструмлення;
- втрачати час на пошуки вимикача електроструму якщо можна перерубати або скинути електродріт предметом, що не проводить електрострум;
- припиняти реанімацію до появлення ознак біологічної смерті (трупних плям);
- наближатися до електродроту, що лежить на землі бігом або великими кроками;
- закопувати ураженого блискавкою в землю.
Список літератури
охорона праця електротравматизм шум
1. Закон України «Про охорону праці», №229-IV від 21.11.2002 р.
2. Основи охорони праці: Підручник. / За ред. К.Н. Ткачука і М.О. Халімовського. - К.: Основа, 2006. - 448 с.
3. Голубенко О.Л. Охорона праці у машинобудівному виробництві: Підручник / Голубенко О.Л., Касьянов М.А., Гунченко О.М., Кожин В.М., Медяник В.О., Сало B.I., Гапонов В.В. - Луганськ: Вид-во СНУ iм. В.Даля, 2010. - 456 с.
4. Охрана труда в машиностроении. Учебник для вузов. Под ред. Е.А. Юдина. - М.: Машиностроение, 1983. - 423 с.
5. ДСН 3.3.037-99. Державні санітарні норми виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку. - К.: МОЗ України, 1999. - 29 с. Увед. 01.01.2000.
6. ДСТУ 2867-94. Шум. Методи оцінювання виробничого шумового навантаження.
7. Правила устройства электроустановок. ПУЭ-2009. - Х.: Изд-во «Форт», 2009. - 704 с.
8. ДНАОП 0.00-1.21-98. Правила безпечної експлуатації електроустановок споживачів.
9. ГОСТ 12.1.030-87. ССБТ. Электробезопасность. Защитное заземление, зануление.
10. Методичні вказівки до самостійної роботи по дисциплінах «Основи охорони праці», «БЖД та охорона праці» та «Охорона праці в галузі» на тему: «Законодавство про охорону праці» (частина перша) (для студентів усіх напрямів та форм навчання) / Укл. М.А. Касьянов, В.О. Медяник, В.І. Сало, О.М. Гунченко - Луганськ: Вид-во СНУ ім. В.Даля, 2008. - 42 с.
11. Конспект лекцій з дисципліни «Основи охорони праці» (для студентів усіх напрямів підготовки) / Укл. В.М. Кожин, В.Є. Александров, І.В. Савченко. - Луганськ: Вид-во СНУ ім. В. Даля, 2010. - 164 с.
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Поняття служби охорони праці, її сутність і особливості, місце та значення на підприємстві. Основні завдання служби охорони праці, порядок та правила її створення, цілі діяльності. Особливості формування служби охорони праці об'єднання підприємств.
контрольная работа [21,7 K], добавлен 17.04.2009Характеристика загальних принципів управління охороною праці. Аналіз обов’язків та повноважень власника підприємства і посадових осіб. Функції та завдання служби і комісії з питань охорони праці, громадського контролю. Шляхи фінансування охорони праці.
лекция [52,9 K], добавлен 29.04.2010Суть і головні завдання охорони праці, принципи та напрямки її нормативно-законодавчого регулювання, джерела фінансування. Сучасний стан сфери охорони праці в Україні, основні проблеми та перспективи удосконалення її фінансування в нашій державі.
курсовая работа [81,7 K], добавлен 13.05.2014Характеристика повноважень органів державного керування охороною праці. Основні функції й завдання керування охороною праці. Джерела фінансування охорони праці. Організація наукових досліджень. Розробка і зміст інструкцій з охорони праці на підприємствах.
реферат [29,0 K], добавлен 28.06.2010Характеристика стану та особливостей проведення навчання з питань охорони праці на ЖКУВП "Біатрон-3", аналіз його умов праці (наявності шкідливих і небезпечних факторів). Методика розробки внутрішніх організаційних документів підприємства з охорони праці.
контрольная работа [50,8 K], добавлен 03.08.2010Планування та фінансування робіт з охорони праці. Звітність підприємств і організацій з питань охорони праці. Первинний, повторний та позаплановий інструктажі, стажування та допуск до роботи. Основні причини смертельних травм та нещасних випадків.
реферат [23,0 K], добавлен 19.02.2012Соціально-економічне значення заходів з охорони праці як найважливішої складової частини плану економічного і соціального розвитку підприємства. Фінансування й облік витрат на заходи, основні законодавчі акти і документи, що регулюють охорону праці.
реферат [28,6 K], добавлен 16.11.2009Правила з техніки безпеки і виробничої санітарії за сферою дії. Органи, які здійснюють нагляд і контроль дотримання законодавства про правила з охорони праці. Історія розвитку наукових основ охорони праці. Основні законодавчі акти з питань охорони праці.
контрольная работа [18,4 K], добавлен 21.02.2010Правові та організаційні засади охорони праці. Організація охорони праці на виробництві. Розслідування, облік і аналіз нещасних випадків, професійних захворювань та аварій. Основні фактори виробничого середовища, що визначають умови праці на виробництві.
курс лекций [383,2 K], добавлен 09.12.2008Аналіз стану охорони праці в господарстві, виробничого травматизму та причини нещасних випадків. Правові засади охорони праці в рільництві. Розрахунок матеріальних затрат, пов’язаних з травмами та профзахворюваннями. Рекомендації по поліпшенню умов праці.
реферат [27,6 K], добавлен 26.04.2010
