Вплив навантаження на організм людини

Размещено на http://allbest.ru

Реферат

Вплив навантаження на організм людини

Виконала студентка 1-го курсу

Хімічного факультету

Зубрицька Яна Андріївна

План

1. Нервова система, вплив фізичного навантаження на неї

2. Опорно-рухова система, її склад і функції

3. Серцево-судинна система

4. Дихальна система

5. Вплив фізичного навантаження на обмін речовин

1. Нервова система ,вплив фізичного навантаження на неї

фізичний здоров'я нервовий серцевий

Повсякденна діяльність людини передбачає два види активності: психологічну та фізичну. Психологічна активність включає інтелектуальну працю, спілкування, емоції; фізична - виконання механічної роботи, рух.

Психологічна активність вимагає активації обмеженої кількості систем організму, головним чином вищих рівнів нервової системи. При фізичної активності активуються всі без винятку системи організму, які, працюючи разом, створюють умови для виконання певної фізичної дії. Виникнувши набагато пізніше в плані еволюції, психічна активність контролює фізичну. Вплив фізичної активності на діяльність психіки людини досить обмежена.

Нервова система -- цілісна морфологічна і функціональна сукупність різних взаємопов'язаних нервових структур, яка спільно з гуморальною системою забезпечує взаємопов'язану регуляцію діяльності усіх систем організму та реакцію на зміну умов внутрішнього та зовнішнього середовища. Нервова система діє як інтегративна, зв'язуючи в єдине ціле чутливість, рухову активність та роботу інших регуляторних систем (ендокринної та імунної).

У більшості тварин нервова система складається з двох частин -- центральної та периферичної. Центральна нервова система хребетних (зокрема людини) складається з головного та спинного мозку. Периферична нервова система складається з сенсорних нейронів, сукупностей нейронів, що називаються гангліями, та нервів, що сполучають їх між собою та з центральною нервовою системою.

Нерви залежно від складу їхніх волокон поділяють на чутливі, рухові і змішані. Чутливі нерви містять доцентрові волокна, рухові -- відцентрові волокна, а змішані -- обидва види нервових волокон. Багато нервів та їхніх розгалужень на периферії крім нервових волокон мають нервові вузли (ганглії). Вони складаються з нейронів, відростки яких входять до складу нервів, та їхніх розгалужень (нервові сплетення).

Фізичне навантаження добре діє і на нервову систему. За рахунок підсиленого кровообігу нервові клітини одержують більше споживчих речовин, кисню, краще розвиваються і енергійніше працюють. Здібність нервової системи точно керувати роботою певних груп м'язів, що обумовлює координацією (узгодженням) рухів, найбільш досконало розвивається саме рухливими іграми і фізичними вправами. Людина, яка добре володіє координацією рухів, швидше засвоює нові складні елементи фізичної роботи, виконує їх спритніше, ніж фізично непідготовлена людина.

Під час занять спортом (якщо фізичне навантаження не перевищує фізіологічно допустиму) в організмі людини відбувається ряд адаптативних процесів, які допомагають йому пристосуватися до умов регулярної навантаження. Якщо ж ступінь фізичного навантаження набагато перевищує фізичний потенціал людини, можуть виникнути різні порушення здоров'я: перетренованість, хронічна втома, різні захворювання. Небезпечний і брак руху (гіподинамія). Гіподинамія вважається одним з основних факторів (поряд з ожирінням, неправильним харчуванням і шкідливими звичками) виникнення хвороб серцево-судинної системи та діабету.

Нижче розглянемо основні фізіологічні аспекти фізичної активності та зміни, що відбуваються в організмі при регулярних заняттях спортом.

2. Опорно-рухова система, її склад і функції

Опорно-руховий апарат є предметом вивчення трьох розділів анатомії людини - остеології, синдесмології і міології. Опорно-руховий апарат включає кістковий скелет, укріплений допоміжними елементами ( зв'язками, суглобними дисками, менисками тощо), а також м'язи.

Скелет - це пасивна частина опорно-рухового апарату. Скелет у дорослої людини складається в основному з кісток. У місцях, де потрібні пружність і гнучкість, зберігаються хрящі : хрящі беруть участь у формуванні хрящових з'єднань кісток (синхондроз), полусустава (симфізу) і суглобів. Окремо стоїть відноситься до дихальній системі скелет гортані та трахеобронхіального дерева, який повністю сформований хрящами.

Кістки скелета беруть участь в обміні речовин, будучи сховищем різних мікро-та макроелементів. Крім того, кістки містять кістковий мозок, центральний орган кровотворення. За анатомічним областям прийнято поділ скелета людини на кістки черепа, хребет, грудну клітку та кістки плечового пояса, таз, кістки вільних верхній і нижньої кінцівок.

До складу опорно-рухової системи входять поперечно-смугасті м'язи (скелетні м'язи). М'язи - це активна частина опорно-рухового апарату. Більшість м'язів кріпляться до кісток скелета двома кінцями за допомогою сухожиль.

М'язова система людини включає м'язи тулуба, шиї, голови, верхніх і нижніх кінцівок.

Якщо пропорції і статура визначаються в основному кістковою системою, то контури фігури людини в першу чергу залежать від м'язів. Основна функціональне навантаження в спорті припадає на опорно-руховий апарат, тобто на систему м'язів, кісток, суглобів, зв'язок і сухожиль.

М'язи є єдиним руховим елементом організму людини, і тому будь-який рух або робота є результатом їх скорочення. Відразу зауважимо, що скорочення м'язів - це результат злагодженої роботи нервових центрів, нервів і м'язів, як таких. Довільна робота денервірованних м'язів (м'язів позбавлених нервів) неможлива. Будь-який рух, незалежно від його складності та призначення зароджується в центральній нервовій системі (головний і спинний мозок) у вигляді активності певних груп нейронів. Нервовий імпульс від цих клітин по нервових стовбурах передається м'язам і викликає їх скорочення. Цікавий той факт, що під час занять спортом першими «втомлюються» не м'язи, а нервові клітини, які регулюють їх активність; цей механізм запобігає виснаження м'язів. Під час тренувань, отже, тренуються не тільки м'язи, але і нервові центри, відповідальні за рух. Одним з видів допінгу є психостимулятори, які підвищують активність нервової системи, і тим самим, збільшують фізичні (м'язові) характеристики спортсмена.

Тренування м'язів полягає головним чином у потовщення м'язових волокон. М'язова маса нарощується за рахунок збільшення кількості товщини м'язових волокон. Потовщення м'язових волокон супроводжується синтезом скорочувальних елементів - міофібрил. Міофібрила схожі на довгі білкові нитки, які здатні скорочуватися, поглинаючи енергію. Робота міофібрил цілком залежить від енергетичного стану клітини, тобто від кількості поживних речовин, кисню, вітамінів і мінералів. Регулярні тренування призводять до розростання в м'язах кровоносних судин (це збільшує постачання м'язів киснем та поживними речовинами), а також до збільшення концентрації в м'язових клітинах різних ферментів, за допомогою яких виробляється енергія. Як стало зрозуміло, для розвитку м'язів необхідні не тільки білки, а й вітаміни і мінерали, що сприяють виділенню енергії і скорочення м'язів (скорочення м'язів, наприклад, неможливо без кальцію).

Кості в організмі людини відіграють роль опори, захисту і важеля. М'язи прикріплюються до кісток за допомогою сухожиль або безпосередньо пристають до кісток, переплітаючись з волокнами накостніци (вірніше оболонки кістки). Чим ближче розташовано місце прикріплення м'яза до точки рощення кістки (суглобу), тим швидше будуть виконуватися руху на іншому кінці важеля і тим менше буде сила руху. Прикладом такого механізму є м'яз плеча (біцепс, трицепс), які кріпляться відразу після ліктьового суглоба (місце їх прикріплення можна прищепити, якщо трохи напружити ці м'язи). З іншого боку, дельтовидні м'яз прикріплюється до середньої третини плеча і розвиває велику силу.

Під дією тренувань кістки піддаються значній перебудові. Процес відновлення кісток відбувається постійно, при цьому деякі частини кістки розсмоктуються, а інші відновлюються. У спортсменів кістки перебудовуються відповідно з навантаженням. При цьому лінії навантажень збігаються з лініями жорсткості кістки (концентрація кісткової речовини). Тому регулярні заняття спортом зміцнюють кістки.

Під дією фізичних навантажень зв'язки і сухожилля товщають і стають міцнішими. У тренованих людей міцність зв'язок досягає такої величини, що при травмах відривається шматок кістки з прикріпленим до неї зв'язкою, а сама зв'язка залишається неушкодженою.

Регулярні помірні заняття спортом позитивно впливають на суглоби. Зростає амплітуда рухів у суглобі, ущільнюється хрящова тканина. Надмірні фізичні навантаження можуть негативно позначитися на стані суглобів. У професійних спортсменів часто виникає таке захворювання як остеоартроз або остеохондроз, при якому відбувається руйнування суглобового хряща.

Для нормального розвитку кісток зв'язок і суглобів під час занять спортом потрібно забезпечити організм необхідними мінералами і вітамінами. Вітамін С стимулює розвиток сполучної тканини зв'язок і сухожиль, а кальцію і фосфор додають твердість кісток.

3. Серцево-судинна система

Кровообіг -- процес постійної циркуляції крові в організмі, що забезпечує його життєдіяльність. Кровоносну систему організму іноді об'єднують із лімфатичною системою в кардіо-васкулярну систему.

Кров приводиться в рух скороченнями серця і циркулює судинами. Вона забезпечує тканини організму киснем, поживними речовинами,гормонами і постачає продукти обміну речовин до органів їх виділення. Збагачення крові киснем відбувається в легенях, а насичення поживними речовинами -- в органах травлення. У печінці та нирках відбувається нейтралізація й виведення продуктів метаболізму. Кровообіг регулюється гормонами та нервовою системою. Розрізняють мале (через легені) і велике (через органи і тканини) кола кровообігу.

Кровообіг -- важливий чинник в життєдіяльності організму людини і тварин. Кров може виконувати свої різноманітні функції тільки знаходячись в постійному русі.

Кровоносна система людини і багатьох тварин складається з серця і судин, якими кров рухається до тканин і органів, а потім повертається до серця. Великі судини, якими кров рухається до органів і тканин, називаються артеріями. Артерії розгалужуються на менші артерії -- артеріоли, і, нарешті, на капіляри. Судинами, які звуться венами, кров повертається до серця.

Кровоносна система людини та інших хребетних належить до закритого типу -- кров за нормальних умов не покидає організм. Деякі види безхребетних мають відкриту кровоносну систему.

Рух крові забезпечує різниця кров'яного тиску в різних судинах.

Серцево-судинна система головним чином здійснює транспорт крові в замкненій трубчастій системі -- кров'яній. До якої відноситьсясерце-артерії-капіляри-вени]. По ній циркулює рідка сполучна тканина -- кров. В системі крові задіяні і інші органи, такі як печінка (деактивація токсичних речовин), легені (збагачення киснем крові за допомогою процесу, який називається -- вентиляція), кровотворні органи (які постійно замінюють загинуваші елементи крові), ендокринні залози (виділяють в кров гормони). Паралельно з кров'яною системою нерозривно пов'язана і функціонує лімфатична система (капіляри, судини, вузли, протоки і головний лімфатичний колектор -- грудна протока, яка впадає в венозну систему) -- в якій циркулює тканинна рідина -- лімфа.

Кровоносна система забезпечує обмін речовин в організмі. Вона переносить кисень, який зв'язується з гемоглобіном в легенях, гормони, медіатори, виводить продукти обміну -- вуглекислий газ, водні розчини азотистих шлаків через нирки.

В серцево-судинній системі виділяють центральний орган -- серце, трубки які відводять кров від нього -- артерії, трубки, по яких кров іде до серця -- вени, і проміжну між ними частину -- мікроциркуляторне русло (куди входять артеріоли, прекапіляри, капіляри, посткапіляри і венули).

Серцево-судинна система покликана забезпечувати циркуляцію крові і постачання тканин киснем і поживними речовинами. Регулярні заняття спортом надають стимулюючу дію на роботу серця. При цьому м'язи серця трохи товщають і стають більш витривалі. У тренованих людей ритм серцевих скорочення (пульс) в стані спокою сповільнюється. Пов'язано це з тим, що треноване серце за одне скорочення перекачує більшу кількість крові, що не треноване.

Стінки кровоносних судин спортсменів стають більш еластичними і пружними. Особливо виражене сприятливе впливу спорту на вени ніг. При скороченні м'язів, стінки вен стискаються, тим самим кров з вен швидше перекачується до серця. Помірні заняття фізкультурою допомагають запобігти варикозне розширення вен та тромбоз вен нижніх кінцівок. Кількість еритроцитів у крові спортсменів збільшується, завдяки цьому покращується постачання тканин киснем.

Тренування в значній мірі поліпшують насосну функцію серця. Один з найважливіших ефектів тренування - це уповільнення пульсу в спокої. Це є ознакою більш низького споживання кисню міокардом, тобто посиленням зашиті від ішемічної хвороби серця. Адаптація периферичної ланки кровообігу включає цілий ряд судинних і тканевих змін. М'язовий кровоток при навантаженнях значно зростає і може збільшуватися в 100 разів, що вимагає посилення роботи серця. У тренованих м'язах зростає щільність капілярів. Збільшення артеріовенозної різниці по кисні відбувається за рахунок зростання м'язових мітохондрій і кількості капілярів, а також більш ефективного шунтування крові з непрацюючих м'язів і органів черевної порожнини. Підвищується активність окисних ферментів. Ці зміни знижують кількість крові, що вимагається м'язам при роботі. Збільшення здатності крові і здатності еритроцитів віддавати кисень ще більше збільшує артеріовенозну різницю. Таким чином, найбільш істотними змінами при тренуванні є збільшення окисного потенціалу м'язів і регіонального кровотоку, економізація роботи серця в спокої і при середніх навантаженнях. У результаті тренувань істотно зменшується реакція артеріального тиску при різних навантаженнях. Важливу захисну роль грає зміна фібринолітичної активності (зменшення в'язкості) крові і зменшення адгезії (деформації) тромбоцитів. При навантаженні підвищується зверененності крові, але одночасно знижується в'язкість крові, що приводить до нормалізації співвідношення цих двох процесів. При навантаженнях зареєстроване 6-кратне підвищення активності крові. Підсумовуючи наявні зведення, можна сказати, що фізична активність: зменшує ризик розвитку ішемічної хвороби серця, знижуючи роботу серця в спокої, і потреба міокарда в кисні; знижує артеріальний тиск, знижує частоту серцевих скорочень і схильність до аритмії. Одночасно збільшуються: коронарний кровоток, ефективність периферичного кровообігу, скорочувальна здатність міокарда, обсяг циркулюючої крові й обсяг еритроцитів, стійкість до стресів. Другий шлях впливу - це опосередкований вплив на фактори ризику, такі, як надлишкова маса тіла, ліпідного (жирового) обміну, паління, вживання алкоголю. Гіпертонічна хвороба (ГБ) основним по значимості фактором ризику серед хвороб органів кровообігу.

Передумовою для практичного використання фізичних тренувань при ГБ є зниження артеріального тиску під впливом систематичних тренувань. Добре відомий більш низький рівень ПЕКЛО у висококваліфікованих спортсменів. За даними спостережень серед фізично активних контингентів частота ГБ вірогідно менше, ніж серед малорухомих груп населення. Застосовуються різні тренувальні програми, але найбільше часто - динамічні вправи, у тому числі ходьба, біг, велосипедні прогулянки, вправи за участю великих груп м'язів. У комплексні програми включаються й інші види вправ (загальрозвиваючі, гімнастичні й ін.), спортивні ігри. Інтенсивність, тривалість і частота занять, хоча і розрізняються, але забезпечують вплив, що тренує. Фізкультурні заняття не слід проводити в період будь-яких гострих захворювань, включаючи простудні, і в періоди загострення хронічних захворювань. Велике значення в процесі занять придается самоконтролю. Кількість лейкоцитів, еритроцитів і гемоглобіну в спортсменів у стані спокою, як правило, не відрізняється від їхньої кількості в облич, спортом не займаються. Виявлення в деяких з них зниження цих показників не можна оцінювати як патологічна ознака, тому що це зв'язано зі збільшенням обсягу циркулюючої плазми, що приводить до відносного зменшення формених елементів в одиниця об'єму крові. У спортсменів виявляється збільшення кількості лімфоцитів (до 37%) і еозинофілів (до 5%) і зменшення кількості нейтрофілов (до 5%). Це свідчить про стан адаптації організму до фізичних навантажень і систему захисту організму в цілому. Таким чином, систематична рухова активність, заняття фізичною культурою і спортом впливають на організм людини, у т.ч. органи кровообігу. Кровоносні судини в процесі фізичного тренування стають більш еластичними, артеріальне тиск тримається в межах норми. Крім того, фізичні вправи розвивають рухову мускулатуру і тим самим поліпшують обмін газів між вдихуваним повітрям і киснем. Фізичні вправи є засобом профілактики хвороб, у тому числі серцево-судинних, у розвитку яких не останню роль грає нетренованість серця сучасної людини, що лишили себе оптимальної рухової активності.

4. Дихальна система

Димхальна системма -- відкрита система організму, яка забеспечує газообмін, формування гомеостазу в трахеобронхіальних шляхах, очищенняповітря, яке вдихається, від чужорідних часток і мікроорганізмів, а також аналіз пахучих речовин в атмосферному середовищі.

Для підтримання дихальної системи в нормальному стані має значення правильна організація побуту, загартовування, дотримання режимупраці і відпочинку, харчування. Сприятливо впливають на роботу дихальної системи фізична праця, заняття фізкультурою і спортом. Потрібно вчитися правильно дихати. Для цього треба застосовувати комплекси фізичних вправ, які розвивають дихання.

Поділяється на повітроносні шляхи і респіраторний відділ. Респіраторний відділ складається із альвеолярних ходів і альвеол, які утворюють цинуси. У них відбувається газообмін. Повітроносні шляхи включають порожнину носа, глотку, гортань, трахею, бронхи різних калібрів, включаючи бронхіоли. Тут повітря зігрівається (охолоджується), очищається від різноманітних частинок і зволожується. Також цей відділ забезпечує голосоутворення, нюх, імунний захист, депонування крові, регулює згортання крові, водно-сольовий баланс і виконує ендокринну функцію.

Систему органів дихання людини становлять легені і повітроносні шляхи (носова порожнина, носоглотка, гортань, трахея, бронхи). Легені розміщені в грудній порожнині, в них відбувається процес обміну кисню і вуглекислого газу між кров'ю і атмосферним повітрям.

Повітроносні шляхи починаються носовою порожниною, розділеною кістково-хрящовою перегородкою на ліву і праву частини. Стінки носової порожнини вистелені слизовою оболонкою, яка вкрита війками, пронизана кровоносними судинами, сальними і потовими залозами. З носової порожнини повітря послідовно потрапляє в носоглотку і гортань. Вхід до гортані при ковтанні їжі закривається хрящовим надгортанником. У гортані розміщені складки -- голосові зв'язки, щілина між якими називається голосовою. Нижній відділ гортані переходить у трахею, передня стінка якої утворена хрящовими півкільцями, а задня складається з гладеньких м'язів і прилягає до стравоходу. Трахея розгалужується на два бронхи, що входять у ліву і праву легені. Бронхи розгалужуються на дві повітроносні трубочки, діаметр яких поступово зменшується, і закінчується гронами легеневих пухирців

Легені тренованих людей значно відрізняються від легень людей, які не займаються спортом. По-перше, в легенях спортсмена бронхи розширюються і відкриваються додаткові альвеоли (повітряні мішечки), завдяки чому збільшується життєва ємність легенів. По-друге, легені тренованого людини набагато краще кров. Завдяки цьому збільшується насичення крові киснем, а, отже, і постачання киснем всіх органів і тканин організму.Завдяки поліпшенню вентиляції легенів люди, які займаються спортом, набагато рідше хворіють бронхітом і запаленням легенів.

Вплив фізичного навантаження на функцію дихання також вельми благодійний, особливо якщо заняття фізичною культурою проводяться на свіжому повітрі. Організм при фізичних навантаженнях потребує підвищеної кількості кисню, дитина починає дихати частіше та більш глибоко, що сприяє збільшенню розмірів грудної клітини і легень, а також підвищує силу дихальних м'язів (міжреберних, діафрагми). При цьому слід дотримуватись правильного (найбільш ефективного) стереотипу дихання, який полягає в тому, що тривалість вдиху повинна бути менше тривалості видиху. Діти, та і дорослі люди, які ведуть малорухомий образ життя, майже ніколи не дихають на повні груди, повітря встигає заповнювати лише середню частину легень і зразу ж видихається. Верхівки легень при цьому працюють недостатньо і можуть виникати застійні явища, найгіршими наслідками чого (при певних умовах) можуть стати не тільки об'ємно-функціональні недоліки, а і різноманітні легеневі захворювання: запалення легень, хронічні бронхіти, плеврити, туберкульоз.

5. Вплив фізичного навантаження на обмін речовин

Травний канал

В середньому довжина травного каналу дорослого чоловіка становить 7,5 метрів, в ньому виділяються такі відділи:

- Ротова порожнина із зубами, язиком і слинними залозами.

- Глотка.

- Стравохід.

- Шлунок.

- Тонка кишка, включаючи підвідділи:

- дванадцятипала кишка

- порожня кишка

- клубова кишка;

- Товста кишка, включаючи підвідділи:

- сліпа кишка з червоподібним відростком

- ободова кишка зі своїми підвідділами:

- висхідна ободова кишка

- поперечна ободова кишка

- спадна ободова кишка

- сигмоподібна кишка

- пряма кишка з широкою частиною -- ампулою прямої кишки, і дистальною, нижньою частиною -- задньо-прохідним каналом і занальним отвором.

Травнам системма, або травний тракт, або травна трубка -- система органів у багатоклітинних тварин, призначена для переробки і видобування з їжі поживних речовин, всмоктування їх в кров і виділення з організму неперетравлених залишків (кінцевих продуктів життєдіяльності). Травна система складається з травної трубки і розміщених за її межами залоз, секрет яких надходить до травного каналу. Умедицині також використовують назву шлунково-кишковий тракт та абревіатуру ШКТ.

Виділення ферментів та інших речовин у складі слини, шлункового, підшлункового, кишкового соків та жовчі становить секреторну функцію. Всмоктування поживних речовин здійснюється слизовою оболонкою шлунка, тонкої і товстої кишок. Поряд з цими функціями органи травлення здійснюють видільну функцію, яка полягає у виведенні з організму деяких продуктів обміну речовин.

Видільна, чи Екскреторна система в біології -- сукупність органів, які виводять з організму надлишок води, а також продукти обміну речовин, солі, а також отруйні речовини, які потрапили в організм ззовні чи утворилися в ньому.

Нимрки -- життєво важливий парний орган у хребетних тварин, зокрема людини. Основна його функція виведення продуктів життєдіяльності шляхом фільтрації крові. Також нирки беруть участь в регуляції водно-сольового балансу, кров'яного тиску,кровотворення, кальцієвому обміні та ін. Нефрон - це структурна і функціональна одиниця нирки, це система звивистих і прямих епітеліальних канальців, що починаються від кожного ниркового тільця. Нефрон включає:

- капсулу Шумлянського-Боумена

- проксимальний звивистий і прямий канальці

- тонкий каналець

- дистальний прямий і звивистий канальці

Сечовий міхур (лат. vesica urinaria) -- непарний порожнистий м'язовий орган видільної системи, який лежить у передній частині порожнини малого тазу і служить для накопичення витікаючої з нирок сечі і періодичного її виведення через сечовипускний к Сечоводи - парні циліндричні трубки з внутрішнім діаметром 4-9 мм, завдовжки 30-35 см. Сечоводи з'єднують нирки із сечовим міхуром, виконуючи функцію відведення сечі.

Помірні фізичні навантаження впливають на процеси обміну речовин в організмі.

Обмін білків у спортсменів характеризується позитивним азотним балансом, тобто кількість споживаного азоту (головним чином азот міститься в білках) перевершує кількість виділяється азоту. Негативний азотний баланс спостерігається під час хвороб, схуднення, порушення обміну речовин. У людей, що займаються спортом, білки використовуються головним чином для розвитку м'язів та кісток. У той час як у нетренованих людей - для отримання енергії (при цьому виділяється ряд шкідливих для організму речовин).

Обмін жирів у спортсменів прискорюється. Набагато більше жирів використовується під час фізичної активності, отже, менше жирів запасається під шкірою. Регулярні заняття спортом знижують кількість, так званих, атерогенних ліпідів, які призводять до тяжкої хвороби кровоносних судин - атеросклероз.

Обмін вуглеводів під час занять спортом прискорюється. При цьому вуглеводи (глюкоза, фруктоза) використовуються для отримання енергії, а не запасаються у вигляді жирів. Помірна м'язова активність відновлює чутливість тканин до глюкози і запобігає розвитку діабету 2 типу. Для виконання швидких силових рухів (піднімання вантажів) витрачаються в основному вуглеводи, а от під час тривалих несильних навантажень (наприклад, ходьба або повільний біг), - жири.

В цілому, помірні заняття спортом надають загальну оздоровчу дію на організм. Регулярні фізичні навантаження є важливим профілактичним засобом проти хвороб серцево-судинної системи (гіпертонічна хвороба, ішемічна хвороба серця, атеросклероз), порушень обміну речовин (цукровий діабет 2 типу), захворювань опорно-рухового апарату (остеохондроз, артроз).

Потрібно відзначити той факт, що лише помірні фізичні навантаження (порівняні з фізичними здібностями людини) роблять сприятливий вплив на його здоров'я. Надмірні фізичні навантаження небезпечні для організму і можуть призвести до різних захворювань.

У цілому заняття спортом рекомендовані всім. Потрібно тільки тверезо оцінити свої здібності і вибрати вид спорту, заняття яким буде приносити задоволення. Це можуть бути прості прогулянки пішки або на велосипеді, нешвидкий біг, плавання, аеробіка, фітнес. Будь-які форми руху корисні, якщо тільки вони відповідають фізичним здібностям організму, а їх виконання приносять задоволення.

Размещено на Allbest.ru