Техніка безпеки при ремонтних роботах

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Техніка безпеки при виконанні загально ремонтних робіт

Робітник зобов'язаний:

виконувати лише доручену роботу, якщо працівник добре не знає безпечного способу виконання роботи, то звернутися до адміністрції за роз'ясненням, а також вимагати від майстра додаткового інструктажу;

зосереджувати всю увагу тільки на виконанні роботи;

не допускати на робоче місце осіб, які не мають відношення до цієї роботи;

не працювати на несправному обладнанні та несправним інструментом;

утримувати в порядку та чистоті робоче місце, не засмічувати його деталями, відходами, сміттям;

про виявленні недоліки та несправності на робочому місці негайно повідомляти адміністрацію та без дозволу до роботи не приступати;

навчати підлеглих і учнів безпечних методів роботи, слідкувати за дотриманням ними правил техніки безпеки.

ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ:

виходити на дахи без потреби;

торкатися до незаізольованих або пошкоджених проводів, відкривати двері електричних шаф і пристроїв;

не ступати на переносні електричні проводи, які лежать на підлозі;

дивитися на електричну дугу (при зварювальних роботах ) незахищеними очима;

самостійно ремонтувати електрообладнання, яке вийшло з ладу;

торкатися до механізмів і огороджених частин машин. які рухаються;

не включати і не виключати ( крім аварійних випадків ) машини, верстати, механізми, на яких не доручено працювати;

працювати на верстатах, які не мають необхідних огороджень;

працювати на верстатах в рукавицях.

Щоб запобігти нещасному випадку необхідно:

не чистити спецодяг бензином і легкозаймистими рідинами;

для місцевого освітлення використовувати лампи на напругу 36В.

В разі нещасного випадку треба надати потерпілому першу медичну допомогу, викликати швидку допомогу та повідомити зразу ж адміністрацію.

Якщо Ви помітили порушення правил безпеки іншими працівниками, то повідомте про це майстра. Тим Ви можливо попередите нещасний! випадок.

2. Перед початком роботи

Оглянути спецодяг.

Перевірити наявність та справність ручного інструменту.

Перед користуванням електроінструментом потрібно перевірити:

затяжку гвинтів „ що кріплять вузли та деталі;

справність редуктора через прокручування рукою шпинделя при відключеному електродвигуні;

стан щіток та колектора;

стан проводів, цілісність ізоляції, відсутність переломів жил;

справність заземлення.

Перевірити стан проводів і заземлення всіх випробувальних стендів.

Світильники розміщати так, щоб робоча зона добре освітлювалась.

Перевірити справність місцевої та витяжної вентиляції.

3. Під час роботи

Забороняється переносити одному працівнику вантажу більше 60 кг.

Візки для перевезення вантажів повинні бути справними; колеса сидіти на підшипниках і обтягнуті гумою.

Слюсарні роботи при ремонті електропобутових машин та приладів проводити тільки справним інструментом з дотриманням правил техніки безпеки.

Інструмент носити в спеціальних чемоданах або сумках.

Молотки повинні мати поверхню бійка злегка випуклу, без збоїн, тріщин, заусениць. Молоток повинен мати дерев'яну ручку, яка забита клином. Ручка молотка має бути виготовлена з твердого дерева ( береза, бук, граб). З м'ягких порід дерев забороняється виготовлення ручок. Ручка молотка має бути пряма та гладка.

Викрутки, напильники, стамески мають бути посадженні на ручки. Ручки виточенні, з рівною та гладенькою поверхнею. Забороняється користуватись інструментом без ручок або пошкодженні ручки.

Ударні інструменти: зубила, керни не повинні мати збитих затилків, заусениць, тріщин, вм'ятин.

При роботі із зубилом треба користуватись окулярами.

Гайкові ключі повинні відповідати розмірам гайок і головок болтів і не повинні мати тріщин заусениць.

Розвідні ключі не повинні мати люфту в рухомих частинах.

Тиски повинні мати неспрацьовану насічку губок. Губки тисків повинні бути надійно закріпленні.

Ручки плоскогубців і гострогубців повинні бути гладенькі. Губки повинні мати добру насічку.

Свердла, викрутки, зенкери треба правильно заточувати.

Етектрінструмент повинен мати справний вимикач, щоб не допускалось самовільних включень та виключень

Користуючись переносним етектрінструментом чи переносною лампою, електричні проводи по можливості підвішувати. Не дозволяється дотикання проводів і кабелів до гарячих металевих, мокрих та промаслених поверхонь предметів. При виявленні таких недоліків робота повинна припинятись.



4. Техніка безпеки при ремонті електропилососів і підлогонатирачів

До ремонту електропилососів і підлогонатирачів допускаються особи, які пройшли навчання з даної спеціальності, вивчили інструкцію, отримали відповідний інструктаж.

Перед виконанням ремонтних робіт треба переконатись в справності обладнання, стендів, пристроїв, приладів та інструменту.

При ремонті електропилососи та підлогонатирачі повинні бути відключенні від електромережі.

Включати електродвигун без навантаження ( неробочий хід ) на повну напругу забороняється, оскільки така робота може привести до розриву колектора або якоря.

Коли двигун включений в електромережу, то забороняється торкатися руками його струмоведучих частин.

Перед розбиранням електродвигуна потрібно спочатку розрядити конденсатори шумопоглинаючого пристрою.

Не дозволяється робити перевірку електродвигуна, коли відкритий вентиляторний пристрій.

Конструкція пилососів і підлогонатирачів така, що не дає можливості випадкового дотику до струмоведучих обертових частин.

Під час роботи пилососа чи підлогонатирача не можна торкатись їх внутрішніх частин металевими предметами.

5. Техніка безпеки при ремонті пральних машин

До ремонту пральних машин допускаються особи, які пройшли навчання з даної спеціальності, вивчили інструкцію та отримали інструктаж.

Перед виконанням ремонтних робіт треба переконатись в справності обладнання, стендів, приборів, приладів та інструменту.

Все обладнання, стенди, контрольно-вимірювальна апаратура повинні бути змонтовані на надійній основі, бути справними та повіреними в роботі.

Всі струмоведучі частини обладнання стендів, контрольно-вимірювальних приладів повинні бути недоступні для випадкового дотику.

Для ремонту пральна машина має були відключена юд електромережі

При випробуванні машини після ремонту.

включати пральну машину в роботу в перевернутому чи нахиленому стані;

допускати попадання прального розчину або води на електрообладнання;

опускати руки в пральний бак при працюючому активаторі;

відкривати кришку до повної зупинки ротора центрифуги.

Чищення та змазування вузлів машини проводити лише після відключення машини від електромережі.

Експлуатування автоматичних пральних машин дозволяється в житлових будинках з напругою 220 В, де прокладена спеціальна електропроводка відповідно до діючих норм.

В будинках де немає спеціальної електропроводки, з метою забезпечення пожежної та електробезпеки для роботи автоматичної пральної машини повинна прокладатись додатково електролінія та монтуватись штепсельна розетка з заземлюючим контактом на струм 20-25 А при напрузі 220 В.

Номінальний струм плавкої вставки запобіжника, а також розченлювача автоматичного вимикача, для лінії живлення автоматичної пральної машини повинен бути 20 А при напрузі 220 В.

Експлуатувати автоматичну пральну машину без заземлення категорично заборонено.



6. Техніка безпеки при ремонті холодильників

До огляду та ремонту холодильників допускаються слюсарі, які знають вимоги техніки безпеки, мають необхідні знання та досвід у виконанні електромонтажних робіт.

При перевірці та ліквідації пошкоджень в холодильнику необхідно прийняти заходи безпеки, захистило б враження електричним струмом при перевірці електросхеми холодильника та при підключенні електровимірювальних приладів.

Для ліквідації неполадок в електрообладнанні холодильника його потрібно відключити від електромережі ( вийняти вилку з розетки ).Перевіряти та ремонтувати холодильник, який включений в електромережу, потрібно в необхідних випадках, наприклад: перевірка пуску мотор-компресора і т.п.

Якщо терморегулятор знімаються на короткий час, то оголені кінці проводів, потрібно заізолювати, щоб не допускати враження електричним струмом.

Наявність напруги в електричних колах перевіряють індикатором напруги або переносною лампою.

Для захисту від враження електричним струмом ізолюючі захисні засоби: гумові рукавиці та інструмент із ізольованими ручками.

При капітальному ремонті холодильних агрегатів необхідно дотримуватись таких вимог:

при приєднанні балонів з фреоном необхідно користуватись тільки пропаленими мідними трубками;

працювати з фреоном потрібно в рукавицях і захисних окулярах;

розряджати холодильні агрегати від фреону треба при включенні вентиляції;

забороняється різати трубки в заправлених фреоном агрегатах;

промивати деталі агрегату потрібно під ковпаком вентиляції;

заправляти холодильний агрегат треба лише від стенда;

забороняється добавляти в систему будь-які рідини з сильним запахом для визначення місця витоку фреону.

7. Після закінчення роботи

Прибрати деталі, матеріали, прилади та інструмент у відведене для цього місце.

Відключити від електричної мережі всі стенди, прилади, верстати та електроінструмент.

Прибрати своє робоче місце.

8. Відповідальність

Винні в порушенні правил техніки безпеки при ремонті побутових електроприладів та машин і даної інструкції несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

9. Основні вимоги до паяння

Паяння (лютування) - процес формування з'єднання з міжатомними зв'язками шляхом нагрівання матеріалів що лютуються нижче за температуру їхнього топлення, подальшого змочування їх припоєм, затікання припою в зазор між деталями з наступною його кристалізацією.

Паянням називаєтся спосіб одержання нерознімного з'єднання двох однакових або різних металів за допомогою розплавленого сплаву, що має назву припою. Від зварювання відрізняєтся тим, що кромки основного металу не розплавляются і нагріваются тільки до температури плавлення припою.

Паяння широко застосовують у різних галузях промисловості. У машинобудуванні його використовують при виготовленні лопаток і дисків турбін, трубопроводів, радіаторів, ребер двигунів повітряного охолодження, рам велосипедів, посудин промислового призначення, газової апаратури тощо. В електропромисловості та приладобудуванні паяння є в ряді випадків єдино можливим методом з'єднання деталей. Його застосовують при виготовленні електро- і радіоапаратури, телевізорів, деталей електромашин, плавких запобіжників тощо. До переваг паяння належать: незначне нагрівання з'єднуваних частин, що зберігає структуру й механічні властивості металу; чистота з'єднання, яка не потребує найчастіше наступної обробки; збереження розмірів і форми деталі; міцність з'єднання. Сучасні способи дають змогу паяти вуглецеві, леговані й нержавіючі сталі, кольорові метали та їх сплави. Припої. Якість, міцність та експлуатаційна надійність паяного з'єднання в першу чергу залежать від правильного вибору припою. Не всі метали і сплави можуть бути припоями. Припої повинні мати такі властивості:

температуру плавлення нижчу за температуру плавлення матеріалів, що паяють; у розплавленому стані (у захисному середовищі, під флюсом або у вакуумі) добре змочувати матеріал, що паяється, і легко розтікатися по його поверхні; забезпечувати достатньо високі зчіплюваність, міцність, пластичність і герметичність паяного з'єднання; мати коефіцієнт термічного розширення, близький до відповідного коефіцієнта матеріалу, що паяється.

В результаті тривалого практичного відбору і багаточисленних наукових досліджень були підібрані групи припоїв, що мають оптимальне поєднання властивостей. Залежно від температури плавлення припої класифікують так (рис. 349): тверді (тугоплавкі) -- високоміцні, що мають температуру плавлення понад 500 °С; м'які (легкоплавкі) -- менш міцні, що мають температуру плавлення нижче 500 °С.

Легкоплавкі припої широко застосовують у різноманітних галузях промисловості та побуту; вони являють собою сплав олова зі свинцем. Різні кількісні співвідношення олова зі, свинцем визначають властивості припоїв. Олов'яно-свинцеві припої порівняно з іншими мають високу змочувальну здатність, хороший опір корозії. При паянні цими припоями властивості з'єднуваних матеріалів практично не змінюються. Легкоплавкі припої служать для паяння сталі, міді, цинку, свинцю, олова та їх сплавів, сірого чавуну, алюмінію, кераміки, скла та ін. Паяння легкоплавкими припоями застосовують тоді, коли не можна нагрівати метал до високої температури, а також при невисоких вимогах до міцності паяного з'єднання. З'єднання, спаяні за допомогою легкоплавких припоїв, достатньо герметичні. Легкоплавкі припої випускають у вигляді чушок, дроту, литих прутиків, зерен, стрічок фольги, трубок (заповнюють каніфоллю) 0 2...5 мм, а також у вигляді порошків і паст із порошку з флюсом. Легкоплавкі припої можна виготовити й безпосередньо в цеху або майстерні. Для цього у металевих ковшах розплавляють олово й старий припій, потім додають невеликі шматочки свинцю, добре розмь шують. Для того щоб припій не вигоряв, поверхню посипають товченим деревним вугіллям. Для одержання спеціальних властивостей до олов'яно-свинцевих припоїв додають сурму, вісмут, кадмій, індій, ртуть та інші метали. Олов'яно-свинцеві припої виготовляють таких марок: безсурм'янисті -- ПОС 90, ПОС 61, ПОС 40, ПОС 10, ПОС 61М 1 ПОСК 50-18; малосурм'янисті -- ПОССу 61-05, ПОССу 50-0,5, ПОССу 40-0,5, ПОССу 35-0,5, ПОССу 25-0,5, ПОССу 18-0,5; сурм'янисті ПОССу 95-5, ПОССу 40-2, ПОССу 35-2, ПОССу 30-2, ПОССу 25-2, ПОССу 18-2, ПОССу 15-2, ПОССу 10-2, ПОССу 8-3, ПОССу 5-І і ПОССу 4-6. У позначенні марки букви вказують: ПОС -- припій олов'яно-свинцевий; М -- мідь; К -- калій; числа вказують: перше -- на вміст олова, %; наступні -- на вміст міді й калію, % (решта -- до 100 % -- свинець). При слюсарних роботах частіше застосовують припій ПОС 40. Легкоплавкі припої застосовують при паянні тонких олов'яних предметів, скла з металевою арматурою, деталей, які особливо чутливі до нагрівання, а також тоді, коли припій має бути температурним запобіжником (в електричних теплових приладах тощо). Тугоплавкі припої -- це тугоплавкі метали та сплави. З них широко застосовують мідно-цинкові та срібні. Для одержання певних властивостей і температури плавлення в ці сплави додають олово, марганець, алюміній, залізо та інші метали. Додавання у невеликій кількості бору підвищує твердість і міцність припою, але й підвищує крихкість паяних швів. З'єднання, паяні міддю й припоями на її основі, мають високу корозійну стійкість; більшість з них витримують високі механічні навантаження. Температура паяння припоями на мідній основі становить 850... 1150 °С. Ці припої застосовують для одержання з'єднань, які мають бути міцними при високих температурах, в'язкими, стійкими проти втомленості й корозії. Цими припоями можна паяти сталь, чавун, мідь, нікель та їх сплави, а також інші метали й сплави з високою температурою плавлення. Тверді припої поділяють на дві основні групи -- мідно-цинкові й срібні. Мідно-цинкові припої випускають трьох марок: ПМЦ-36 для паяння латуні з вмістом 60...68 % міді; ПМЦ-48 -- для паяння мідних сплавів, що мають міді понад 68 %; ПМЦ-54 для паяння бронзи, міді, томпаку і сталі. Мідно-цинкові припої плавляться при 700... 950 °С. У марці буква П означає слово «припій», МЦ -- мідно-цинковий; цифра вказує на вміст міді (%). Ці припої випускають у вигляді зерен. Зерна припоїв залежно від розміру поділяють на два класи: А -- зерна розміром 0,2...З мм; Б -- зерна розміром 3...5 мм. Флюси. З підвищенням температури швидкість окислення поверхонь деталей, що паяються, значно зростає, в результаті чого припій не пристає до деталі. Для видалення оксиду застосовують хімічні речовини, які називаються флюсами. Флюси поліпшують умови змочування поверхні металу, що паяється, розплавленим припоєм, захищають поверхню паяного металу та розплавленого припою від окислення при нагріванні та в процесі паяння, розчиняють існуючі на поверхні металу, що паяється, та припою оксидні плівки. Розрізняють флюси для м'яких і твердих припоїв, а також для паяння алюмінієвих сплавів, нержавіючих сталей і чавуну. Флюси для м'яких припоїв. До цих флюсів належать хлористий цинк, нашатир, каніфоль, паяльні пасти тощо. Хлорид цинку, який називається також травленою кислотою,-- дуже хороший флюсуючий засіб при паянні чорних і кольорових металів (крім цинкових та оцинкованих деталей, алюмінію та його сплавів). Приготовляють хлористий цинк розчиненням 1 ч дрібно порубаного цинку у 5 ч соляної кислоти.

Флюси - це активні хімічні речовини, призначені для очищення паяемого металу від поверхневих оксидів, зниження поверхневого натягу та поліпшення розтікання рідкого припою.

до флюсу висувають такі вимоги:

10. Робота з кавоваркою

Кавоварки є група технічно більш складних і, відповідно, більш дорогих побутових приладів для приготування кави, ніж краплинні (фільтраційні). Незалежно від торгової марки, їх можна розділити на дві категорії: з нагнітальним насосом і без нього. В конструктивно простіших кофеварках ESPRESSO без нагнітального насоса (іноді званих компресійними) пар, використовуваний для приготування кави, утворюється при кип'ятінні води в щільно закритому резервуарі. ESPRESSO - це метод приготування невеликих порцій кави шляхом обробки мелених кавових зерен під тиском (киплячою водою або парою). Щодо походження цього терміна немає єдиної точки зору. Можливо, він утворився від французького слова «expres» («спеціально для вас»). Припускають також, що в його основі лежить італійське слово «espresso» - «швидкий».

Рис. 1 Принцип роботи кавоварки

техніка безпека ремонт робота

Схема такої кавоварки показана на рис. 1. Тепло від нагрівального елементу 1 передається воді 2, яка наповнює резервуар 3, який закритий ущільнюючої кришкою 4. У кришці може бути виконаний запобіжний клапан для скидання надлишкового тиску. Утворений в резервуарі пар (точніше, пароводяна суміш) надходить у фільтр 5, що містить порцію меленої кави. Готовий кавовий напій стікає в колбу 6.

Піддон, на якому стоїть колба, може мати вбудований нагрівальний елемент для підтримки напою гарячим. Для реакрації (стікання) молока при приготуванні «капучіно» є спеціальний насадока, пар до якого подається по трубці 8 при відкритті крана 9. Цей кран служить також для скидання надлишкового тиску після закінчення роботи приладу.

Недоліком кавоварок даного типу є тривалий час, необхідний для отримання кави. Це пов'язано з необхідністю нагріву і кип'ятіння всього об'єму води в резервуарі. При цьому величина одержуваного тиску не перевищує 3 бар. Як правило, така схема застосовується в компактних кавоварках з резервуаром малої ємності. Як приклад можна привести моделі Ufesa РЄ 7110 Troppo, Krups Espresso Mini 963, Krups II Primo 972, Unit UCM-810, DeLonghi BAR 6.

Рис. 2 Кавоварки з нагнітальним насосом і бойлером

Наявність нагнітального насоса дозволяє отримувати більш високий рівень тиску (від 9 до 17 бар, в залежності від потужності насоса) без необхідності кип'ятити весь обсяг води, що заливається в резервуар кавоварки.

Одна зі схем кавоварки з нагнітальним насосом і бойлером - спеціальним посудиною для генерації пари - показана на рис. 2. Порція води з резервуара 1 за допомогою нагнітального насоса 2 подається в бойлер 3, де відбувається кип'ятіння води і пароутворення. Усередині бойлера встановлений нагрівальний елемент 4. Кипляча вода або пароводяна суміш надходить у фільтр з меленою кавою 5. Для приготування «капучіно» мається трубка 6 відводу пари з верхньої частини бойлера, в якій виконаний паровий кран 7. К кавоваркам цього типу відносяться, наприклад, Krups Novo Compact 989, Krups Novo Compact Latte 882.

Рис. 3 Кавоварка з термоблоком

Схема кавоварки даного типу приведена на рис. 3. Порція води з резервуара 1 за допомогою нагнітального насоса 2 подається в термоблок 3. З нього кипляча вода або пар надходять в дозатор 4, до якого кріпиться фільтр з меленою кавою 5. Для приготування "капучіно" мається трубка б відводу пара з вихідного каналу термоблока, пар в яку надходить при відкритті крана

Рис. 6 Елементи конструкції кавоварки: 1 - ніжка; 2 - підстава; 3 - корпус; 4 - верхня кришка; 5 - резервуар для води, 6 - ручка резервуара; 7 - кришка резервуара; 8 - верхня панель з нержавіючої сталі; 9 - мережевий провід; 10 - фільтр для води; 11 - ущільнювальна прокладка; 12 - сальник клапана; 13 - передня панель; 14 - декоративна накладка з нержавіючої сталі; 15 - рукоятка перемикача режимів; 16 і 17 - накладки світлових індикаторів; 18 - мережевий вимикач; 19 - решітка; 20 - стік для води, що пролилася на підставку; 21 - лоток для збору води; 22 - фіксатор мережевого шнура; 23 - сполучна трубка; 24 - нагнітальний насос; 25 - несучий кронштейн; 26 - кріпильна планка; 27 - сполучна гайка; 28 - гайка; 29 - трубка високого тиску; 30 - клапан скидання пари; 31 - плавкий запобіжник термостата; 32 - світлові індикатори; 33 - друкована плата; 34 - дистанціюється прокладка термостата; 35 - термостат; 36 - ущільнювальні кільця; 37 - сполучна трубка; 38 - корпус дозатора; 39 - гвинт М4х5, 40 - кільце ущільнювача; 41 - сито, 42 - термоблок; 43 - заглушка; 44 - кришка дозатора; 45 - сито; 46 - нерухомий керамічний диск; 47 - рухливий керамічний диск; 48 - шайба; 49 - фіксатор; 50 - патрубок подачі пари; 51 - ущільнювальні кільця; 52 - трубка подачі пари; 53 - мікроперемикач; 54 - напрямна; 55 - держатель мікроперемикача; 56 - кулачок; 57 - пружина кулачка; 58 - насадок подачі пари

Рис. 8 Електрична схема кавоварки 1 - мережевий вимикач; 2 - світловий індикатор включення приладу; 3 - світловий індикатор температури; 4 - протизавадний фільтр; 5 - перемикачі; 6 - нагнітальний насос; 7 - захисне відключення насоса; 8 - плавкий запобіжник; 9 - нагрівальний елемент; 10 - термостат (режим «кава»); 11 - термостат (режим «пар»)

Повна споживана кавоваркою потужність - 1050 Вт, тиск, що створюється електромагнітним нагнітальним насосом - від 14 до 17 бар. Ємність резервуара для води - 1,1 л, що відповідає приблизно 22 чашкам кави «еспресо». Ємність лотка для пролилася рідини - 0,25 л. Температури спрацьовування термостатів: термостата гарячої води (режим «кава») - 112 ° С, термостата пара (режим «пар») - 140 ° С, плавкий запобіжник спрацьовує при 206 ° С.

11. Прилади для прання білизни, малогабаритні пральні машини

За типом робочого органу: актіваторная і барабанні. Барабанні пральні машини набули більшого поширення у зв'язку з простотою автоматизації, більш дбайливого пранням, економією води і миючого засобу порівняно з активаторной; проте вони відрізняються більшою складністю і меншою надійністю. Автоматичні пральні машини в основному барабанного типу.

Актіваторная машини, в свою чергу, діляться на машини з бічним активатором ("Малютка") і машини з нижнім активатором ("Фея").

За ступенем автоматизації: автоматичні і напівавтоматичні. Напівавтоматичні пральні машини мають тільки таймер для установки часу прання, автоматичні - мають програмне керування. У автоматичних пральних машин може бути різна ступінь автоматизації: починаючи від просто виконання прання по заданій програмі і закінчуючи автоматичною оцінкою кількості води, миючого засобу, температури, швидкості віджимання.

За способом завантаження: вертикальні і фронтальні. Актіваторная машини зазвичай мають вертикальне завантаження. Барабанні бувають як з вертикальною, так і з фронтальним завантаженням. У машини з фронтальним завантаженням зазвичай мається прозорий люк для контролю прання.

За вагою загружаемого сухої білизни.

Щодо застосування: побутові та промислові (для пралень).

Машиною активаторного типу називається пральна машина c наявністю активатора - обертового вала з лопатями або диска, що забезпечує перемішування при пранні.

Особливістю пральних машин такого типу є низьке піноутворення, тому порошки для ручного прання також підходять для використання в машинах активаторного типу.

Основа конструкції пральної машини активаторного типу - ємкість з нержавіючої сталі або пластмаси. Верхня частина (для завантаження білизни) знімна або відкидна кришка. На дні або в нижній частині однієї з стінок знаходиться активатор - пластмасовий плоский круг або вал з виступами - лопатями. Вісь активатора виходить з бака, приводиться в рух електродвигуном.

Актіваторная машини радянського періоду, як правило, мали вертикальний бак з алюмінію або нержавіючої сталі ємкістю до 30 літрів розмірами приблизно до 400х400х600 (висота) мм, з дном у формі півкола. На одній з плоских стінок по осі півкола дна розташовувався активатор (найчастіше виконаний діаметром близько 200 мм, що приводиться через ремінну передачу конденсаторним електродвигуном, розташованим під баком. Управління включало в себе механічне реле часу на 15 хвилин (з задаваемой точністю до 1 хвилини), автоматично включає електродвигун поперемінно в різних напрямках через паузи. Також (на більш пізніх моделях) окремо могла регулюватися потужність двигуна (2 або 3 «режиму» прання).

Верхня частина (з задньої сторони), як правило, оснащувалася пристроєм ручного віджиму (два прогумованих валика, нижній з яких обертався ручкою аналогічно м'ясорубці, а притиск верхнього валика до нижнього регулювався гвинтом, розташованим зверху). Після прання (або полоскання) білизна подавалося між валиків віджиму, при обертанні ручки вода стікала в бак, а віджате білизна виходило з валиків в задній частині машини. Злив води, як правило, був ручним (кінець шланга зливу закріплювався у верхній частині бака, щоб не застосовувати клапан).

В 80-х роках більшого поширення набули машини в пластмасовому корпусі у формі куба стороною близько 500 мм, що випускаються під марками «Фея», «Попелюшка» та т. Д., З активатором великого діаметра, розташованим на дні бака. Електродвигун і елементи управління (реле часу) розташовувалися на скосі одного з кутів бака. Верхня кришка (також пластмасова) була знімною, пристрої віджимання не малося Перевагою машин з нижнім активатором була можливість меншій завантаження води (від 10 л), а її малі розміри і маса дозволяли прибирати її після завершення процесу прання.

В даний час актіваторная машини представлені на ринку у вигляді моделей малої ємкості - на 5-7 літрів води, розміром трохи більше відра, по конструкції аналогічні описаної «Феї», з назвою «Принцеса».

Стаціонарна центрифуга для віджиму білизни після прання

У зв'язку з застосуванням активаторних машин набули поширення також - окремі пристрої для віджиму білизни (продаються дотепер). В деяких моделях активаторних машин центрифуга була вбудована (другий відсік в корпусі).

Гідністю активаторних машин є відносна простота конструкції. До недоліків слід віднести велику витрату води і миючих засобів в машинах з боковим активатором через необхідність рідкого середовища для роботи бокового активатора, неможливість автоматизації прання, відсутність віджиму і підігріву води в баку. Недоліком більшості моделей радянського періоду була низька електробезпека.

12. Автоматична пральна машина СМА

Автоматична машина характеризується мінімальною участю людини в її роботі. Зазвичай вона має постійне підключення до електромережі,водопроводу і каналізації, тому для прання необхідно тільки завантажити речі, засипати миючий засіб і вибрати програму прання.

Більшу частину обсягу машини займає бак. Бак перешкоджає неконтрольованого розтіканню води або миючого розчину в процесі роботи машини. Вода подається в бак через наливний отвір і відкачується з бака за допомогою насоса. Бак за допомогою пружин і амортизаторів закріплений в корпусі машини. Усередині бака на підшипниках обертається барабан.

Прання забезпечується обертанням барабана і взаємним соударением завантажених речей. Віджим робиться, також при обертанні, зниженням тиску і присмоктуванням речей до пористих стінок. Вісь барабана найчастіше горизонтальна. Оскільки барабан зазвичай завантажений нерівномірно, при обертанні його з великою швидкістю виникає сильна вібрація. Тому бак з барабаном закріплюються усередині машини не жорстко, а за допомогою пружинного підвіски. На тій же підвісці закріплюється і електродвигун. Двигун обертає барабан або безпосередньо, або через ремінну передачу. Бічна поверхня барабана містить велике число отворів для вільного втекания і витікання води і ребра для збільшення інтенсивності прання.

Барабани машин з фронтальним завантаженням осесиметричними, тому у них менше вібрації при віджиманні. Барабани машин з вертикальним завантаженням в області дверц важче, ніж в інших місцях, багато виробників цю різницю у вазі НЕ балансують, через що у них підвищені вібрації при віджиманні, що призводить до передчасного зносу підшипників барабана. В машинах з вертикальним завантаженням без доводчика дверц до люка доводиться доводити барабан до люка, обертаючи його руками, при цьому через гострі країв отворів на барабані у деяких виробників барабан дряпає подушки пальців людини, як терка.

Для завантаження і вивантаження речей в барабані є отвір діаметром близько 30 см. У машин з вертикальним завантаженням отвір знаходиться на циліндричній поверхні барабана і закривається кришкою із замикаючим пристроєм. У машин з фронтальним завантаженням отвір знаходиться в підставі циліндра, а напроти нього знаходиться складної форми гумова манжета, що не дозволяє воді витікати з бака. У машин обох типів присутня дверцята, яка закриває доступ в бак під час роботи машини. В цілях безпеки ця дверцята блокується спеціальним блокувальним пристроєм або термозамком.

На корпусі машини є спеціальний лоток ( кювета ) для миючого засобу. З кювети миючий засіб змивається всередину машини спеціально подається для цього водою.

Для автоматичної роботи машини вона також містить , датчик температури (основний і аварійні), датчик рівня води, насос зливу води, клапан подачі води і модуль управління.

Класи прання, віджимання і енергоспоживання пральної машини

Найкращими з енергоефективності вважаються машини класу «A ++» і «A +++» вище, вони максимально дбайливо виперуть білизну і заощадять електроенергію. Європейським співтовариством прийнята шкала ступеня ефективності прання від «A» до «G», де «F» і «G» - найнижчий рівень, «C», «D» і «E» - середній, букви «A» і «B »кажуть про дбайливе ставлення до тканин. Цими ж буквами позначаються класи віджимання. Якщо ж спиратися на кількість обертів при віджиманні, то тут є такі варіанти: від практично сухої білизни при 1600 оборотів / хвилину до вологого при віджиманні на 400-х обертах.

Більшість пральних машин має перемикач числа оборотів віджиму, тому тут варто врахувати, що віджим на високих оборотах ефективний для махрових тканин (рушників, халатів), в той час як для ніжних тканин краще всього вибрати мінімальну кількість оборотів. Клас енергоспоживання показує ступінь економічності моделі - від низького «A» до високого «G». Клас «A» має на увазі при пранні бавовняного білизни при повному завантаженні, температурі вхідної води 15 (± 2 градуса) і температурі прання 60 градусів за Цельсієм споживання пральною машиною електроенергії менше 200 Вт · год на 1 кг білизни.

Основні операції, що виконуються СМА

Прання

Після початку прання в бак подається вода, яка спочатку проходить через кювету з миючим засобом і змиває його в бак. Незабаром після початку роботи миючий засіб повністю розчиняється, в результаті утворюється миючий розчин. За допомогою датчиків підбирається такий рівень розчину в баку, щоб частина барабана була в нього занурена. Оскільки сухі речі здатні вбирати великий об'єм рідини, при необхідності машина сама виробляє долив води в бак.

Внутрішня поверхня барабана має кілька поздовжніх ребер (зазвичай 3-4), розташованих симетрично щодо осі барабана. Профіль ребер має звичайно вид трикутника. При обертанні барабана речі до деякого моменту утримуються від падіння найближчим , а потім перевалюються через нього і падають в область за ребром; далі цей процес повторюється, поки барабан не зупиниться. При цьому вода, зачерпнути при обертанні, виливається на білизна, забезпечуючи його найкраще змочування. Завдяки тому, що барабан знизу занурений в миючий розчин, при цьому процесі одночасно забезпечується механічний вплив й омивання речей миючим розчином.

Барабан обертається по черзі в різні боки для того, щоб забезпечити перемішування речей і більш рівномірний вплив на них. Спочатку барабан обертається в одному напрямку, потім робиться пауза, і барабан обертається в протилежному напрямку.

Машина може забезпечувати різні механічні режими прання. Інтенсивність прання визначається наступними факторами:

Рівень води (миючого розчину) в баку. Чим менше води набирається в бак, тим менше вода пом'якшує падіння речей і тим більше механічний вплив.

Швидкість обертання барабана. Чим вище кутова швидкість, тим більше механічний вплив. Звичайна швидкість при пранні бавовняних і синтетичних тканин становить 55 об / хв, вовни - 45 об / хв.

Співвідношення часу обертання і часу пауз. Чим менше це співвідношення, тим більше механічний вплив.

Машина може забезпечувати різні температурні режими прання завдяки наявності датчиків температури води і включенню електронагрівача на необхідний час.

Тривалість прання може залежати від маси завантажених речей. Зважування речей проводиться спеціальним пристроєм, розміщеним в амортизаторі бака або (що частіше) побічно - за допомогою визначення кількості води, вбирає білизною. Однак, говорячи чесно, зважування дуже умовно, оскільки одне і те ж кількість білизни в сиром (наприклад, в сиру погоду, або після запирання) і в сухому вигляді дасть різний результат.

Злив

Злив миючого розчину забезпечується відкачуванням за допомогою насоса. Насос відкачує розчин в зливний трубопровід. Багато моделей машин при цьому обертають барабан, щоб забезпечити злив води, яка могла затриматися в складках речей.

Віджим

Віджим забезпечується обертанням барабана з високою швидкістю (зазвичай 600 об / хв і вище) з одночасним відкачуванням розчину. При цьому речі досить сильно притискаються відцентровою силою до бічної поверхні і утримуються на місці до моменту істотного зниження швидкості обертання барабана. Більшість машин забезпечено пристроєм контролю дисбалансу, що відключає або уменьшающим швидкість віджиму при нерівномірної розкладці білизни.

Полоскання

Полоскання виконується так само, як і прання, але при цьому підігрів не виробляється, а об'єм води, яка подається в бак, відповідає малоінтенсивної механічного впливу.

Є багаторазове полоскання.

Є пристрої, що визначають кількість полоскань по оптичної прозорості розчину після полоскання.

Сушка

Сушіння відбувається за рахунок обдуву речей нагрітим одночасно з обертанням барабана для більш рівномірного обдування. Вологе повітря потім іде або у вентиляцію (такі машини поширені в основному в США), або на поверхню спеціальної внутрішньої ємності з водою, де відбувається конденсація води. Багато машин не мають можливості сушки. Важливо пам'ятати, що процес сушіння дуже енергоёмок. Крім того, пральні машини з сушкою мають найбільшу кількість відмов з усієї великої побутової техніки.

Програми прання Сукупність параметрів прання називається програмою і задається користувачем машини перед початком прання. Деякі операції можуть бути присутніми як окремі програми. Більшість програм включає в себе прання, послідовність з кількох віджимань і полоскань або зливів, полоскань і завершальний віджим, за яким може слідувати сушка.

Размещено на Allbest.ru