Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти та науки

Хмельницький державний університет

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

По предмету: «Безпека життєдіяльності»

1. Позитивні і негативні фактори, що впливають на здоров'я і життєдіяльність людини. Конфлікт як фактор зниження життєдіяльності. Типи конфліктів та наслідки конфліктів

Хворобливий, пригнічений стан працівника, який супроводиться послабленням його фізичних і психічних якостей, може виникати на ґрунті психічної травми (конфліктів), наркотиків і наркоманії, алкоголю і алкоголізму, нікотину і нікотиноманії, втоми і перевтоми, захворювання, особливостей психофізіологічного стану підлітків, жінок і людей старшого віку, відхилень, пов'язаних з біоритмами.

1.1 Конфлікти

Психічна травма, отримана внаслідок конфлікту, виводить людину з нормального психофізіологічного стану, що може призвести до суттєвих змін у виконанні професійних функцій і загального функціонального стану.

Неопсихоаналітик Е.Берн, класифікуючи взаємовідносини поміж людьми, виділяє насамперед такий різновид контактування, як ритуал (Як справи? Як живеш? Як здоров'я?). Наступним ступенем людських взаємовідносин він вважає розвагу - розмови ні про що (жіночі розмови про моду, способи в'язання, рецепти приготування страв, плітки тощо; чоловічі розмови - про автомашини, сексуальні переваги, алкогольні напої тощо). Найбільш складним і драматичним різновидом контактів між людьми, за Е.Берном, с гра. Йдеться про заздалегідь відому конфліктну поведінку. Більшість сімейних конфліктів мають характер гри. Типи конфліктів

Психологічний конфлікт характеризується як ситуація, в якій на індивіда одночасно діють протилежно спрямовані рівновеликі сили. Відповідно можливі три типи конфліктних ситуацій.

1. Людина перебуває поміж двома позитивними приблизно рівними валентностями. Взагалі така конфліктна ситуація вирішується порівняно легко. Вибір одного з об'єктів робить його домінуючим.

2. Може статися так, що один із двох векторів поля йде від позитивної валентності, а інший - від негативної. У цьому випадку конфлікт виникає лише тоді, коли і позитивна і негативна валентність перебувають в одному й тому ж місці. Наприклад, дитина хоче погладити собаку, якої вона боїться, або хоче з'їсти торт, а їй забороняють це робити.

3. Людина перебуває між двома приблизно рівними негативними валентностями. Характерним прикладом є ситуація покарання людини. Загроза покарання створює для людини конфліктну ситуацію. Людина перебуває між двома негативними валентностями і відповідними взаємодіючими силами. У відповідь на тиск з обидва боків людина завжди чинить спробу уникнути обох неприємностей. Тут існує нестійка рівновага. Для деяких людей потрібно створювати які-небудь бар'єри, які б завадили відходу. Ці бар'єри можуть бути фізичними (замкнути людину; або соціальними (соціальні норми, духовні цінності, релігійні і національні переконання).

Захисні механізми від конфліктів. Щоб відновити самоповагу, необхідно докласти значних зусиль. Коли такі спроби не досягають мети, автоматично активізуються деякі типові шаблони поведінки. Оскільки вони служать для захисту, їх називають захисними механізмами. До захисних механізмів слід віднести психологічний захист і психологічну розрядку.

Психологічний захист. Канадський психолог Т.Дембо розробила методику вивчення самооцінки. Людина дивиться на п'ять вертикальних ліній з написами: «Розум», «Характер», «Щастя», «Кар єра», «Тверезість». Майже всі психічно здорові люди ставлять собі оцінку, яка трохи вища за середню, хоча досягнення опитуваних і їх реальне місце в соціальній ієрархії різні. Така оцінка дається завдяки так званому психологічному захисту.

А.Фрейд вважала, що мета психологічного захисту - знизити рівень тривоги й страху в ситуації конфлікту. Механізми психологічного захисту не розв'язують конфлікту, вони лише знижують рівень тривоги. Види психологічного захисту:

витіснення - усунення зі свідомості тих моментів, які заважають стійкій позитивній самооцінці;

проекція - свої недоліки людина проектує на оточення (більшість студентів не вчаться і тому я не вчуся);

фантазування - у тяжких життєвих ситуаціях можлива втеча в світ фантазії;

раціоналізація - спроба розумно пояснити свою поведінку в тих випадках, коли вона не піддається розумному поясненню;

екстерналізація - людина нерішуча, соромлива, їй надають можливість здійснити активну дію, але вона цього не робить через свою нерішучість. І пояснює це тим, що інші люди упереджено до неї ставляться;

інтерналізація - обернений процес. Людина за своїми можливостями і здібностями вартує того, щоб посісти певне місце в житті. Однак чисто зовнішні обставини заважають їй реалізувати себе. В кінцевому підсумку, не досягши своєї мети, людина так чи інакше знецінює її. Психологічна розрядка

Механізм психологічної розрядки слід розуміти як емоційну поведінку, як поведінку типу «дати вихід».

Сублімація. Енергію інстинктивного імпульсу людина трансформує і використовує на яку-небудь суспільне корисну діяльність.

Ізоляція. Для того щоб зняти емоційне напруження, людина виключає себе з тих ситуацій, у яких вона могла б потерпіти, де конфлікти могли б викликати у неї загострене почуття тривоги.

Імпульсивні, агресивні дії (скандал). Під час скандалу людина не обтяжена загальноприйнятими нормами поведінки, її рухи експресивні, інтонація також надзвичайно виразна. Обличчя червоніє, руки тремтять. Люди виливають одне на одного потік взаємних звинувачень, вживаючи при цьому слова, які не використовують повсякденно, і виникає враження, що інформація, яку людина стримувала, прорвалася назовні, стався викид залишків накопиченої негативної інформації і деструктивних емоцій.

Інсценована реакція. Людина, яка має запас негативного емоційного напруження, мов би шукає таку ситуацію, у якій вона могла б розрядитися.

Підвищений апетит чи зловживання алкоголем також можна віднести до психологічної розрядки. Сімейні конфлікти

Із 4000 запитань по «телефону довіри», що призвели до виникнення кризових ситуацій, 71 % стосувався сімейної проблематики.

Вплив психогенних факторів при виникненні неврозів і психозів засвідчує, що серед психогенній, які вдається виділити у відносно ізольованому, чистому вигляді, найбільш значними є фактори сімейного середовища: Причини Невроз Психоз 34 22 Виробничі 22 3 Побутові 3 8 Сексуальні 21 13 Змішані 72 37

Природно, що всі сімейні конфлікти якимось чином переносяться І у виробничу сферу. Під дією конфліктів людина може не лише створити небезпечну виробничу ситуацію, але й зруйнувати виробничі та сімейні відносини. Складові частини конфліктів

Г.С.Васильченко подає концепцію про п'ять складових сімейних конфліктів.

Фізичний фактор. Людині подобаються люди з певними фізичними параметрами, кольором волосся, очей іт.ін. Узагалі реакція однієї людини на зовнішній вигляд іншої є індивідуальною.

Сексуальний фактор. Він визначається відповідністю реальної програми інтимної близькості одного із партнерів до сексуальних сподівань іншого.

Матеріальний фактор. Найбільш простим коефіцієнтом при цьому є співвідношення зарплат, чим один із партнерів часто спекулює.

Культурний фактор. Кожний шлюбний партнер розраховує на те, що його

Інтереси поділятиме близька йому людина.

Психологічний фактор. Визначає взаємну психологічну та психічну сумісність людей, узгодженість їхніх дій. Конфлікт «батьки і діти»

Діалектика соціальних відносин людини така, що, являючи собою у фізичному розумінні автономну систему, для нормальної життєдіяльності вона потребує групової взаємодії. З одного боку, вона прагне зберегти й отримати свободу, але з іншого - постійно повинна її розмінювати на те, щоб досягти якоїсь мети. Отже, життя в групі конфліктне по суті.

Виділяють чотири типи зв'язків між дітьми і батьками: силові, емоційні, когнітивні і нормативні.

Під силовими зв'язками розуміють ті, які виникають в порядку підлеглості і влади.

Емоційні зв'яжи передбачають відношення любові, прихильності, поваги, захоплення, які є у дітей щодо батьків.

Когнітивні зв'язки здійснюються шляхом обміну інформації. Основні і поняття про навколишній світ діти отримують у перші роки від батьків, цей інформаційний канал може функціювати до періоду зрілості.

Під нормативними зв'язками розуміють систему передачі дітям комплексу соціальних норм і правил, без чого немислиме буття суспільства.

Конфлікти у системі батьки-діти можуть виникати у всіх напрямах існування зв'язків. Дитина бореться за незалежність, батьки - за владу.

Стосунки між батьками і дітьми значного мірою залежать від виховання дітей. На думку Е.Берна, у ранньому дитинстві формується життєва позиція. Він образно виділяє декілька типів такої позиції:

У мене все добре, й у тебе все добре (позиція оптиміста, який прагне працювати і який реалізує свої можливості в середовищі інших людей).

У мене все добре, а у вас у се погано (позиція самозакоханої, непрактичної людини, яка звинувачує інших у своїх невдачах).

У мене все погано, а у вас усе добре, (позиція людини, яка, з одного боку, заздрить оточуючим, має комплекс неповноцінності, а з іншого - все життя буде працювати, щоб довести, що вона не гірша за інших).

Ви погані і я поганий (внутрішні конфлікти призводять до депресії, а іноді -до більш серйозних психічних захворювань).

А.Адлер визначив два крайні полюси неправильного виховання: гіперпро-текцію (підвищену опіку) і гіпопротекцію (недостатню опіку). Дитина, якою занадто опікувалися, увійде в самостійне життя вередливою, не здатною самостійно приймати рішення, брати на себе відповідальність за власні невдачі. Дитина, якій бракувало опіки, звикає діяти на свій страх і ризик, ставиться до оточуючих людей, як до ворогів.

Спадкова конфліктність. Створюючи сім'ю, молоді приходять у неї з достатнім життєвим багажем, де є місце і дія деструктивних сил. Часто вони життєву позицію своїх батьків переносять у новостворену сім'ю. Якщо чоловік вихований у матріархальній сім'ї, а дружина є вольовою і авторитарною, то сім'я буде стабільною, хоч не дуже спокійною, оскільки чоловік періодично буде сперечатися з дружиною, програючи суперечку. Якщо дружина виросла у патріархальній сім'ї, вона чекає від чоловіка прийняття рішень, звинувачує його у нерішучості і знаходить іншого партнера. Значно гірше, коли чоловік виховувався у патріархальній сім'ї, а дружина - у сім'ї, де всім керувала мати; тоді починається боротьба за владу.

Конфлікт «Свекруха-невістка». Перехід сина у володіння його дружини і дочки у володіння чоловіка - болючий процес. Розлука є більш важкою для батьків.

В агресивній поведінці щодо нового члена сім'ї провідна роль належить здебільшого жінці: свекрусі або тещі. Жінці притаманне емоційне ставлення до подій. Вона живе більше серцем, тому їй важче змиритися з тим, що у неї забрали найдорожче. У неї виникає вороже ставлення до того, хто зазіхнув на сімейний статус і благополуччя. Деякі психологи вважають, що багатьом жінкам притаманне підсвідоме прагнення до руйнування сім'ї, яка виникла. Конфліктна ситуація поглиблюється, якщо син виховувався без батька.

Друзі та сім 'я. Стосунки з друзями також накладають відбиток на структуру сім'ї і сімейні відносини. Як і стосунки з батьками, так і стосунки з друзями, часто є навіть більш стабільними, ніж шлюбні зв'язки. Намагання обірвати одним із шлюбних партнерів ці зв'язки може стати небезпечним для сім'ї. Конфлікти на сексуальному ґрунті

Сексуальна активність і сексуальна поведінка індивіда загалом визначаються такими факторами, як його виховання, генетична успадкований темперамент, інформованість. Але цим не вичерпується різноманітність стосунків.

Психолог Г.Айзенк виділяє чотири великі групи індивідів, певні здібності яких значною мірою визначають сексуальну активність.

До першої групи належать особи, які цілком задоволені своїм статевим життям у шлюбі, відрізняються мінімальною пошуковою активністю і небажанням до зміни партнера, володіють погано вираженим лібідо (сексуальним потягом) і проповідують традиційні норми шлюбної моралі.

Другу групу утворюють особи, які володіють екстравертністю, тобто прагненням активно реалізувати себе, охоче спілкуються з оточуючими, схильні до дії дії не схильні до самоаналізу. Такі суб'єкти переважно володіють високим рівнем сексуального потягу, їх гнітіть одноманітність сексуальних подразників, вони не можуть змиритися з нав'язаним стилем моногамного буття.

Третю групу утворюють люди з невротичним, нестійким темпераментом -інтроверти, у яких на фоні досить інтенсивного лібідо чітко виражені гальмівні психологічні настанови..У цих людей спостерігається постійний хронічний конфлікт між потребами їх тіла і обмеженнями виховання і соціального середовища.

До четвертої групи підносять людей з вираженим сексуальним потягом і одночасно з такими рисами, як жорстокість, схильність до садизму, або осіб зі слабкою вегетативною нервовою системою, зі схильністю до патологічних, невротичних реакцій, а також вираженою екстравертністю і потребою спілкування. У людей цього типу можуть виникати труднощі при налагодженні сексуальних контактів, але, крім того, вони можуть становити небезпеку для оточуючих через формування неприйнятих для суспільства тенденцій до задоволення свого сексуального потягу.

У формуванні описаних вище типів беруть участь різні рівні людської особистості: обумовлені генетичним кодом риси, психологічні особливості, умови виховання і прийнятті форми спілкування.

Сьогодні існує наукова систематика видій кохання:

кохання-пристрасть (високий емоційний заряд, інтелектуальні якості опиняються на другому плані, страждання супроводиться страхом втрати, ревнощами, часом ненавистю і при цьому сексуально-еротичні стосунки не є основними, мотив сексуальної насолоди вторинний);

кохання-ерос (захоплення, в якому людина прагне до повного фізичного володіння об'єктом кохання, жадає розчинитися в ньому);

кохання-гра (невелика глибина емоційного контакту припускає легку можливість зради);

добре, надійне кохання (більш нагадує дружбу, секс вторинний, емоційна близькість);

кохання розсудливе (легко піддається контролю, в його основі - шлюб за розрахунком);

кохання-манія (кохання-пристрасть, але без елемента ненависті);

кохання-віддача (безкорисливе кохання, яке може стати підґрунтям міцних, довготривалих шлюбних відносин).

Отже, марно сподіватися, що між подружжям одразу налагодяться гармонійні інтимні стосунки. Лише після повторних контактів і за умови взаємного прагнення можна досягти гармонії. Тобто чоловік і жінка не повинні бути подібні за темпераментом, вихованням, за вмінням брати участь у сексуальному партнерстві, але дуже важливо, щоб вони доповнювали одне одного, намагалися досягти стану взаємного задоволення. Попри все сказане виникають сексуальні конфлікти. Моделі сексуальних конфліктів

Перша група конфліктів - це переважно поверхневі й не зовсім антагоністичні порушення взаємної згоди, коли сексуальні відносини є лише приводом для виникнення сварок чи використовуються як засіб агресії. В останньому випадку йдеться про те, що один із подружжя, уникаючи інтимної близькості, використовує сексуальні мотиви як зброю захисту чи наступу. Але при цьому істинна суть конфлікту лежить за межею, власне, сексуальних відносин.

Друга група конфліктів - це ті, в яких сексуально-еротичні відносини, а вірніше, неблагополуччя в цій сфері, породжує психічне напруження, формування стійких невротичних станів, на фоні яких виникають загальна дратівливість і погано приховане почуття незадоволеності своїм партнером. Тоді приводом конфлікту може стати будь-який випадок.

Патологія шлюбної пари. Причинами сімейного конфлікту часто можуть бути такі явища, як імпотенція, фригідність і бездітність. Усі перелічені порушення повинні розглядатися як патологія шлюбної пари.

Причиною конфліктних відносин між людьми можуть бути ревнощі. Ревнощі присутні в душі того, хто ревнує, а не спричинюються поведінкою партнера. Є люди, яких майже ніяка ситуація не змусить страждати від ревнощів, і навпаки, є характерологічні типи, для яких ревнувати - все одно, що жити.

Ревниві люди, як звичайно, фанатичні, одержимі якими-небудь ідеями, мають низьку здатність до компромісних рішень, люблять сваритися. Підозра у них дуже швидко стає обвинуваченням, і надалі вся навколишня дійсність тлумачиться ними в світлі уже підписаного звинувачувального вироку.

Еротична (любовна, сексуальна) ревність - комплекс переживань при дійсній чи підозрюваній зраді коханої людини, який характеризується складною психологічною структурою: типовими і досить розмаїтими емоційними реакціями і станами (заздрощі, ненависть, тривога, гнів, відчай, жадоба помсти, пристрасть), сумнівами і підозрами, складними проявами в інтелектуальній та вольових сферах, різною формою поведінки, здебільшого соціальне небезпечної.

Ревнощі частіше виникають не серед молодят, а серед пар, які давно живуть у шлюбі.

Ревнощі не рахуються з логікою здорового глузду, а часом - і з вимогами закону (ревнощі до того, кого уже нема серед живих).

У вищих стражданнях ревнощів суб'єкт перебуває у великому напруженні, поза як не може захистити себе, і лише тоді, коли стає очевидним, що надія на любов повністю втрачена, залишається лише біль чи ненависть без напруження.

В осіб, які страждають алкоголізмом, ревнощі виявляються частіше і характеризуються монотонністю, брутальністю, нерідко агресивними діями (аж до вбивства).

Більшість ревнивців-убивць - чоловіки, а їх жертви головним чином жінки, але потерпілими можуть бути й чоловіки. Із 95 правопорушень, які здійснили ревнивці, в 12,6% потерпілими були удавані коханці жінок.

Злочин - наслідок конфліктів. Найвищою цінністю є людське життя і особистість людини. І найстрашнішими для сім'ї є конфлікти, які загрожують не існуванню її, а особистості і самому життю. Дуже часто якраз у сім'ї скоюються жахливі злочини.

Під агресивною поведінкою розуміють такі слова і вчинки, які завчасно викличуть у іншої людини негативні зміни. Ці зміни можуть торкатися як душевного стану об'єкта агресії - його емоцій, настрою, так і стану його тіла.

Вербальна агресія. Найбільш тонким проявом словесної агресії є інтонаційна агресія. Власне вербальна агресія може бути поділена на критику справи (погано прибрана кімната, несмачна їжа), критику особистості (він такий телепень, як і його батько), критику національності (при змішаному шлюбі).

Експресивна агресія. Поборовши агресивний імпульс, людина часом не може (а найчастіше - не хоче) приховати мімічні реакції.

Загроза вбивством як словесна, так і підкріплена демонстрацією «знаряддя розправи».

Агресія поведінки різноманітна як за спрямуванням, так і за інтенсивністю. Дехто зневажливо ставиться до речей, які належать іншій людині. Агресія, спрямована на неживі предмети, особливо відкрита (подерта книга, розбитий посуд) є символічним виразом агресії щодо людини, якій ці речі належать.

Пряма агресія проти людини - завдання тілесних ушкоджень. Вплив алкоголю па розвиток конфліктів

У суспільстві існують глибокі традиції, пов'язані з можливістю штучно змінювати свій психічний стан, використовуючи алкогольні напої.

Як відомо, від п'янства страждають щонайменше три покоління: батьки п'яниці, дружина, діти. Але навіть якщо людина не є алкоголіком, але зловживає спиртними напоями, це призводить до послаблення сімейних зв'язків, втрати взаєморозуміння, породжує або провокує численні конфлікти: від легких сварок до повного розриву стосунків.

П'янство і алкоголізм дуже часто є не причиною сімейних конфліктів, а їх наслідком. Більшість чоловіків стають п'яницями, вже будучи сімейними людьми. Для деяких чоловіків нав'язана суспільством роль лідера (господаря) виявляється йому не по силі, і тоді час від часу він напивається, щоб відчути стан «абсолютної незалежності».

Конфлікти, породжені п'янством, - видима частина айсберга, тоді як у підводній частині його слід шукати причини й істинні обставини їх виникнення: незадоволеність професійним і соціальним статусом, сексуальна незадоволеність тощо. П'янство деформує ієрархію цінностей. Людина поступово «вимиває» зі свідомості необхідність працею досягати позитивних емоцій.

Родичі людей, схильних до зловживання спиртними напоями, повинні пам'ятати, що останні мають підвищену чутливість до браку емоційних відносин. Е.Фромм називав алкоголіків вічними малюками, які просять соски. У спілкуванні з п'яницями і алкоголіками намагайтеся застосовувати декілька «не»: не читайте нотацій; не сперечайтеся з п'яним, алкоголіком; не стверджуйте, що між нами прірва; не вимагайте клятв; не погрожуйте, якщо не збираєтесь виконувати погрози; не ховайте і не виливайте спиртного; не підтримуйте скептичного ставлення щодо лікування; не очікуйте раптової тверезості; не відгороджуйте чоловіка від алкоголіків.

1.2 Конфлікт зі самим собою

Самооцінка - одна із характеристик особистості, яка включає оцінку інтелектуальних, фізичних даних особи, ефективності її діяльності, становища в групі і т.ін. Самооцінка поділяється на самовдоволення і невдоволення собою.

Кожній людині притаманні певні рівні сподівань, на які впливає виховання. Виховання дитини може не тільки допомагати гармонійному формуванню цих двох рівнів, але й зумовлювати їх дисоціацію, підвищуючи один і знижуючи інший. Виділяють чотири рівні вимог і сподівань, пов'язаних з вихованням:

дитина, яка оточена любов'ю і виховується в атмосфері доброти, гармонійно розвивається, повинна мати високий рівень сподівань і поміркований рівень вимог;

дитина, надто очікувана, оточена любов'ю, але позбавлена незалежності, буде мати низький рівень сподівань і поміркований рівень вимог;

дитина, яка росте в атмосфері суворості, вихована за методом покарань і винагород, буде мати високий рівень вимог і сподівань;

дитина, яка рано випробувала капризи, буде мати низький рівень сподівань І високий, переважно не реалізований рівень вимог.

Дуже часто причиною внутрішнього конфлікту людини є суперництво. Ускладнення, пов'язані з суперництвом, розглядаються в трьох аспектів.

1. Постійно відбувається порівняння себе з іншими, паві гь в ситуаціях, які не вимагають цього. Прагнення обійти інших характерні для всіх ситуацій суперництва, але люди часто порівнюють себе навіть з тими особами, які не мають спільної з ними мети і які ніяк не можуть бути їх потенційними суперниками.

2. Людина не просто прагне досягти успіху, вона хоче бути найкращою. Ці прагнення, однак, існують лише у фантазіях і думках. Вимоги унікальне» контрастують з пасивним ставленням людини до праці, з відмовою стати лідером. Такі вимоги по-різному виявляються в емоційному житті: підвищена реакція до критики, пригніченість унаслідок невдачі. Чужий успіх також переживається як персональна невдача.

3. Сильне суперництво приховує деяку пастку ворожості: поразка суперника означає власну перемогу.

Процес само стримування призводить до загальмовування діяльності і, а також заважає будь-яким крокам, які необхідні для досягнення мети. Цей процес не вичерпується обмеженням дій, спрямованих на досягнення тієї чи іншої мети. Він також прагне розхитати впевненість людини в собі засобом самоприниження, а впевненість у собі, як відомо, є передумовою всякого досягнення. Завданням самоприниження тут є ухиленням людини від усякого суперництва. Здебільшого людина не усвідомлює, що вона себе принижує. Вона усвідомлює лише результат - почувається нижче від інших і вважає доведеною свою неповноцінність.

Почуття неповноцінності є одним із найбільш поширених психічних порушень нашого часу. Почуття неповноцінності не завжди породжується невротичним суперництвом. Це складне явище, але воно завжди пов'язане з відмовою від суперництва і служить цій меті. Про те, що це хворобливе почуття виконує важливу функцію закріплення установки на відмову від суперництва, свідчить енергія, з якою людина захищає таку позицію, таких людей не переконують ніякі докази їх компетентності, вони можуть дійсно налякатися чи розсердитися при будь-якій спробі переконати їх у наявності у них позитивних якостей.

Невдачі разом з переживанням власної слабкості і поразки призводять до почуття заздрощів до всіх, кому більше таланить. Заздрість може виявлятися відкрито чи приховуватися під дією тієї ж тривожності, яка пригнічує установку на суперництво. Вона може приховуватися від свідомості також під виглядом зневажливого ставлення до інших людей.

Заздрість посилює існуючу ворожість до людей і тривогу, яка тепер набуває форми страху. Внаслідок цього зростає почуття власної неповноцінності, ворожості до інших людей і тривожності. Таким чином коло замикається.

Вплив суперництва на людські взаємовідносини полягає в тому, що воно породжує заздрість до сильного, зневагу до слабкого, недовіру до них. Обмежуються можливість отримувати задоволення і впевненість, які, звичайно, даються людськими взаємовідносинами, і індивід стає більш чи менш емоційно ізольованим.

Ставлення до успіху чи невдачі

Ми схильні пов'язувати успіх з позитивними особистими якостями і здібностями, такими як уміння, сміливість, діловитість. Незважаючи на те, що ці якості можуть бути вирішальні, такий підхід ігнорує два суттєві фактори: можливість досягти успіху обмежена, навіть коли зовнішні й особисті якості у людей однакові, лише дехто із них може досягти його; вирішальну роль можуть зіграти не згадувані вище фактори, а інші, наприклад, випадкові обставини. Оскільки ними ігнорують у загальній оцінці успіху, невдача, крім того, ставить невдаху у невигідну ситуацію, яка сильно впливає на самооцінку.

Заплутаність цієї ситуації посилюється свого роду подвійною мораллю. Успіхом захоплюються майже всі, незалежно від того, якими методами його досягнуто. Водночас ми розглядаємо скромність, безкорисливість як соціальні чи релігійні чесноти і нагороджуємо за ці якості похвалою, визнанням.

Задоволеність собою в житті визначається відношенням дійсних здібностей до потенційних:

Самоповага -Успіх/Вимоги.

При збільшенні чисельника і зменшенні знаменника дріб зростає. Відмова від вимог дає таке ж бажане полегшення, як і здійснення їх.

Щоб уникнути конфлікту із самим собою, людина прагне знайти сенс життя. Австрійський психіатр і психолог Віктор Франки використовує логотерапію, завданням якої є допомогти пацієнту в пошуках сенсу життя. В.Франкл стверджує, що дуже важливим є не сам сенс життя, а швидше сенс певної особистості в

даний момент. Людина не є річчю серед речей, речі визначають одна одну, а людина насамперед сама себе. В.Франкл зазначає, що в концентраційному таборі, в цій живій лабораторії надлюдських випробувань, дехто поводився як свиня, а інші в цей же час були святими. Людина має в собі обидві ці можливості, і яка з них буде актуалізована, залежить від її рішення, а не від умов.

2. Визначення надзвичайних ситуацій та їх значення в сучасному світі

Внаслідок надзвичайної ситуації природного чи техногенного характеру (а загалом будь-якого походження) може сформуватися надзвичайний екологічний стан, коли на певній території проживання населення може бути або однозначно неможливе (як це сталося після аварії на Чорнобильській АЕС), або потребуватиме обмежень.

Згідно з чинним законодавством України рішення про запровадження надзвичайного екологічного стану ухвалює Президент України за поданням Ради національної безпеки і оборони України або Кабінету Міністрів України.

У навчальній літературі багато уваги приділено надзвичайним ситуаціям, що пов'язані з діяльністю сил цивільної оборони, Тому розглянемо загальні питання щодо надзвичайних ситуацій, надзвичайного екологічного стану тощо.

Згідно з термінологією, прийнятою в законодавстві України, надзвичайна ситуація техногенного та природного характеру -- це. порушення нормальних умов життя і діяльності людей на окремій території чи об'єкті на пій або на водному об 'єкті, спричинене аварією, катастрофою, стихійним лихом або іншою небезпечною подією, у тому числі епідемію, епізоотією, епіфітотією, пожежею, що призвело (може призвести) до неможливості проживання населення на території чи об'єкті, здійснення там господарської діяльності, загибелі людей та/або значних матеріальних втрат.

Наведемо основні поняття, що стосуються безпеки життєдіяльності в надзвичайних умовах,

Аварія -- небезпечна подія техногенного характеру, що спричинила загибель людей або створює на об'єкті чи окремій території загрозу життю та здоров'ю людей і призводить до руйнування будівель, споруд, обладнання і транспортних засобів, порушення виробничого або транспортного процесу чи завдає шкоди довкіллю.

Катастрофа -- велика за масштабами аварія чи інша подія, що призводить до тяжких наслідків.

Потенційно небезпечний об'єкт -- це об'єкт, на якому використовуються, виготовляються, перероблюються, зберігаються або транспортуються небезпечні радіоактивні, пожежовибухові, хімічні речовини та біологічні препарати, гідротехнічні й транспортні споруди, транспортні засоби, а також інші об'єкти, що створюють реальну загрозу виникнення надзвичайної ситуації.

Залежно від причин походження подій, що можуть зумовити виникнення надзвичайної ситуації на території України, розрізняють такі надзвичайні ситуації:

техногенного характеру -- транспортні аварії (катастрофи), пожежі, неспровоковані вибухи або їх загроза, аварії з викидом (загрозою викиду) небезпечних хімічних, радіоактивних, біологічних речовин, раптове руйнування споруд і будівель, аварії на інженерних мережах і спорудах життєзабезпечення, гідродинамічні аварії на греблях, дамбах тощо;

природного характеру -- небезпечні геологічні, метеорологічні, гідрологічні морські та прісноводні явища, деградація ґрунтів або надр, природні пожежі, зміна стану повітряного басейну, інфекційна захворюваність людей, сільськогосподарських тварин, масове ураження сільськогосподарських рослин хворобами чи шкідниками, зміна стану водних ресурсів та біосфери тощо;

соціально-політичного характеру -- пов'язані з протиправними діями терористичного і антиконституційного спрямування: здійснення або реальна загроза терористичного акту (збройний напад, захоплення і затримання важливих об'єктів, ядерних установок і матеріалів, систем зв'язку і телекомунікацій, напад чи замах на екіпаж повітряного або морського судна), викрадення (спроба викрадення) чи знищення суден, захоплення заручників, встановлення вибухових пристроїв у громадських місцях, викрадення або захоплення зброї, виявлення застарілих боєприпасів тощо;

воєнного характеру -- пов'язані з наслідками застосування зброї масового ураження або звичайних засобів ураження, під час яких виникають вторинні фактори ураження населення внаслідок зруйнування атомних і гідроелектростанцій, складів і сховищ радіоактивних і токсичних речовин і відходів, нафтопродуктів, вибухівки, транспортних та інженерних комунікацій тощо.

Залежно від територіального поширення, обсягів заподіяних або очікуваних економічних збитків, кількості людей, які загинули, за класифікаційними ознаками визначають чотири рівні надзвичайних ситуацій:

загальнодержавний -- надзвичайна ситуація, що розвивається на території двох і більше областей (Автономної Республіки Крим -- АРК, міст Києва і Севастополя) або загрожує транскордонним перенесенням, а також, коли для ліквідації надзвичайної ситуації необхідні матеріальні й технічні ресурси в обсягах, що перевищують можливості окремої області (АРК, міст Києва і Севастополя), але не менше одного відсотка обсягу видатків відповідного бюджету;

регіональний -- надзвичайна ситуації, що розвивається на території двох і більше адміністративних районів (міст обласного значення, АРК, областей, міст Києва і Севастополя) або загрожує перенесенню на територію суміжної області України, а також коли для її ліквідації необхідні матеріальні й технічні ресурси в обсягах, що перевищують можливості окремого району, але не менше одного відсотка обсягу видатків відповідного бюджету;

місцевий -- надзвичайна ситуація, що виходить за межі потенційно небезпечного об'єкта, загрожує поширенням ситуації або її вторинних наслідків на довкілля, сусідні населені пункти, інженерні споруди, а також коли для її ліквідації необхідні матеріальні й технічні ресурси в обсягах, що перевищують можливості потенційно небезпечного об'єкта, але не менше одного відсотка обсягу видатків відповідного бюджету. До місцевого рівня належать також надзвичайні ситуації, які виникають на об'єктах житлово-комунальної сфери та інших, що не входять до затверджених переліків потенційно небезпечних об'єктів;

об'єктовий -- надзвичайні ситуації, що не підпадають під зазначені визначення.

Якщо наслідки аварії (катастрофи) можуть стосуватися різних галузей або конкретних видів надзвичайних ситуацій, остаточне рішення щодо її класифікації приймає Комісія з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій на тому рівні, до якого стосується ця ситуація. При цьому враховуються додаткові фактори, визначені у спеціальному додатку до нормативно-правового документа.

2.1 Надзвичайні ситуації природного характеру

Надзвичайні ситуації природного характеру формуються внаслідок таких природних явищ, як повені, землетруси, посухи тощо.

Загалом надзвичайні ситуації розрізняють за конкретними природними явищами, що викликають ці ситуації.

Метеорологічні ситуації

Сильний дощ -- опади кількістю 50 мм (ЗО мм у гірських, селевих І зсувонебезпечних районах) тривалістю близько 12 годин. Випадання сильних дощів характеризується великою площинною плямистістю, у 63 % випадків вони випадають на території однієї області, у 27 % -- па території двох -- чотирьох областей. Сильні дощі мають виражений річний хід. Найбільша їх повторюваність (близько 70 %) припадає на червень -- серпень. У гірських районах сильні дощі можуть викликати підняття рівня води в річках, водосховищах і ґрунтових вод.

Великий град -- діаметр градин понад 20 мм. Град -- явище локальне, що найчастіше випадає окремими ізольованими плямами на площі від кількох десятків до кількох сотень квадратних кілометрів, рідше -- у вигляді градових доріжок. У річному ході максимум повторюваності великого граду припадає на літній сезон. Розмір збитків залежить від розміру градин, їх щільності та інтенсивності випадання. Градини діаметром понад ЗО мм можуть знищити посіви, пошкодити дахи будівель, побити птахів і дрібну худобу (як було на Українському Поліссі та на Кубані влітку 2001 р.).

Вітер і шквали -- максимальна швидкість 25 м/с. Спостерігається сильний вітер, переважно у холодний період року з максимумом у січні (23 %) і пізньої осені (листопад-- 19%). Сильний віт ер збільшує навантаження на проводи, висотні споруди, підіймаючи в повітря пил і сніг, погіршує видимість і тим самим ускладнює рух транспорту. При сильному вітрі відбувається інтенсивне випаровування, що різко знижує вологість ґрунту. Шквалонебезпечні ситуації можуть створюватися на всій території України майже щорічно (імовірність -- 77 %), але певної закономірності в їх просторовому розподілі не виявлено. Шквали часто призводять до катастрофічних наслідків, які завдають збитків насамперед сільськогосподарському виробництву І спричинюють вилягання зернових культур, викорчовування дерев, іноді руйнують споруди й обривають проводи ЛЕП, унеможливлюють будівельні роботи.

Смерчі-- вихори з вертикальною складовою, що рідко повторюються. Ці стихійні явища складно реєструвати. За 1951-1999 рр. зареєстровано 37 випадків смерчів. Найбільша повторюваність смерчонебезпечних ситуацій характерна для АРК, Херсонської, Київської, Запорізької, Волинської та Черкаської областей. Швидкість вітру визначається за руйнівною силою смерчу і досягає в ньому сотень кілометрів за годину, а швидкість переміщення становить 40-70 км/год, що відповідає швидкості руху фронтів і циклонів. Смерчі мають величезну руйнівну силу, часто викликають катастрофічні руйнування І призводять до людських жертв.

Пилові (піщані) бурі вплив сильного вітру (15 м/с і більше) на висушену поверхню ґрунту, що призводить до переміщення великої кількості пилу і піску. В Україні пилові бурі виникають майже щорічно (імовірність -- 100 %), а стихійні -- раз на два роки (імовірність -- 50 %). Особливо великих збитків вони заподіюють сільському господарству, ушкоджуючи посіви і зносячи з полів родючі шари ґрунту (вітрова ерозія). Пилові бурі погіршують санітарно-гігієнічні умови населених пунктів, а також експлуатацію транспорту.

Завірюхи -- перенесення снігу, що випав раніше, вітром зі швидкістю 15 м/с і більше. Сильні завірюхи виникають майже щорічно (імовірність -- 96 %), Вони порушують нормальну роботу транспорту. У гірських районах завірюхи можуть створити ситуацію, що спричинюють сходження снігових лавин, які можуть викликати великі руйнування, людські жертви, загибель тварин і рослин.

Сильні снігопади -- опади в кількості 20 см і більше понад 12 годин. Такі снігопади можуть тривати добу і більше, посилюючи небезпеку цього явища. На території України сильні снігопади трапляються з жовтня по квітень при середньодобовій температурі повітря від нуля до -2-4 °С; у високогірній частині Українських Карпат і північно-східних областях температура може знижуватись до -15 °С. Половина сильних снігопадів випадає на території однієї-двох областей, у 40 % випадків -- на території трьох -- п'яти областей. В окремих областях сильні снігопади мають різну повторюваність: найчастіше (імовірність -- 60-80 %) вони спостерігаються в Українських Карпатах (Львівська, Закарпатська, Івано-Франківська області); дещо рідше (42 %) -- у Київській, Кіровоградській областях і АРК. При сильних снігопадах ускладнюється рух транспорту, обриваються проводи ліній зв'язку і ЛЕП, ушкоджуються крони дерев. У гірських районах вони можуть створити ситуацію, що сприяє сходженню снігових лавин. Пізні снігопади можуть викликати підняття рівня води в річках, водосховищах і ґрунтових вод.

Сильні тумани -- видимість 100 м і менше. Сильні тумани спостерігаються переважно в холодну половину року. За походженням вони поділяються па внутрішньо масові та фронтальні, охолоджувальні та випаровуванні. Залежно від характеру зміни температури повітря охолоджувальні тумани поділяються на адвентивні, радіаційні й адвективно-радіаційні. Найчастіше (80 днів) сильні тумани спостерігаються в гірських районах АРК і Українських Карпат. Другий осередок підвищеної кількості днів із сильними туманами припадає на південні навітряні схили Донецького кряжу і Приазовської височини. Тумани, спричинюючи погіршення видимості, створюють істотні перешкоди в роботі транспорту. Краплини туману, осідаючи на наземних конструкціях, викликають корозію металів. Тумани сприяють збільшенню забруднення повітря у великих містах продуктами викидів промислових підприємств.

Сильна ожеледь -- діаметр відкладання на дротах стандартного ожеледного верстака становить 20 мм і більше. Відкладення сильної ожеледі відбувається переважно при адвекції теплого вологого повітря, що зумовлено переміщенням циклонічних утворень із системою фронтів. Ожеледонебезпечними районами з найбільшою повторюваністю є гори АРК, Донецького кряжу, Приазовської, Волинської і Подільської височин. Сильна ожеледь призводить до аварійних ситуацій на всіх видах транспорту, а також лініях зв'язку і ЛЕП.

Сильний мороз -- температура нижче -ЗО °С (-25 °С для південних областей). Низька температура повітря зумовлюється вторгненням арктичного повітря, що звичайно поширюється в антициклонах з північного сходу, півночі або північного заходу. На більшій частині території встановлюється холодна антициклонічна погода, коли арктичне повітря зазнає додаткового радіаційного вихолодження до температури -35 °С і нижче. Сильне вихолодження, що супроводжується сильними вітрами і низькими завірюхами, можливе, особливо на лівобережжі України, при поширенні зі сходу відрога сибірського антициклону, коли в його систему входять антициклони з північного заходу або північного сходу, посилюючи відріг. Пониження температури до -ЗО °С і нижче відбувається переважно у січні-лютому (імовірність -- 5-10%) і, як правило, у північних, північно-східних і східних областях. Тривале збереження низької температури викликає загибель озимих культур і фруктових дерев від вимерзання на великих площах. Глибоке промерзання ґрунту може бути причиною аварій підземних комунікацій. Сильні морози призводять до збільшення витрат електроенергії і палива, ускладнюють роботу транспорту.

Спека -- температура вище +30 °С. Найжаркішими є південні, південно-східні та східні області України і АРК, де кількість днів з температур⁰¹⁰ вище +30 °С сягає ЗО, а ймовірність такої температури в липні-серпні тут становить 90-99%. Спека при незначній кількості опадів або відсутності формує посушливу погоду, яка негативно впливає на тваринний і рослинний світ.

Суховій -- збереження протягом 3-5 днів температури вище +25 °С і відносної вологості повітря менше 33 % при вітрі близько 5 м/с у період цвітіння і визрівання зерна. Зазвичай суховії спостерігаються при антициклонічному типі погоди, у відрогах або на західній і південно-західній периферії антициклонів, розташованих над південно-східними районами. Інтенсивні й дуже інтенсивні суховії спостерігаються кожного року з квітня по вересень, найчастіше у червні-серпні. Добовий хід стихійних суховіїв аналогічний ходу температури повітря і швидкості вітру, має чітко виражений максимум пополудні. Найсприятливіші (70-80 %) до інтенсивних суховіїв східні, південно-східні та центральні області. Ушкоджуючи рослини на різних фазах їх розвитку, суховії призводять до зниження врожайності сільськогосподарських культур, а іноді до повної втрати врожаю.

Заморозки -- зниження приземної температури повітря нижче О °С у вегетаційний період, між датами стійкого переходу температури повітря через 5 °С навесні й восени. Особливо небезпечні заморозки для ранніх культур. Весняні заморозки у квітні найчастіше спостерігаються в Запорізькій області та АРК; у травні - (60 %) у північних і східних областях. Восени найбільш морозонебезпечними (50 %) є Чернігівська, Київська та Сумська об ласі і.

У цьому контексті цікаво навести історичний приклад, який згадується в поемі Т. Шевченка "Москалева криниця". Ідеться про холодну зиму 1782р., коли в Україні сніг лежав до червня. Цей випадок увійшов в історію як Велика зима.

Гідрологічні (прісноводні) надзвичайні ситуації гідрологічного характеру можуть бути викликані наведеними далі явищами.

Високі рівні води (водопілля, повені) -- досягнення і перевищення річками рівнів критичної позначки, небезпечної для певної місцевості. Повені виникають під час тривалих злив і в результаті інтенсивного танення снігу. Найвірогіднішими зонами можливих повеней на території України є такі:

* у північних регіонах -- басейни річок Прип'ять, Десна і їх притоки. Площа затоплення повінню лише в басейні р. Прип'ять може

досягати 600-800 тис. га;

* у західних регіонах -- басейни верхнього Дністра (площа можливих затоплень -- 100-130 тис. га), річок Тиса, Прут, Західний Буг (площа можливих затоплень -- 20-25 тис. га) та їх притоки;

* у східних регіонах -- басейни річок Сіверський Донець з притоками, річок Псел, Ворскла, Сула та інших приток Дніпра;

* у південному і південно-західному регіонах -- басейн приток нижнього Дунаю, річка Південний Буг та її притоки. Українські Карпати і Закарпаття належать до зливонебезпечних районів Європи, що є фактором існування в цьому регіоні потенційної паводкової небезпеки. Це несприятливе природне явище повторюється на карпатських річках 4-5 разів на рік. Причому існують певні закономірності їх виникнення, що проявляється у чергуванні періодів підвищеної та низької водності. Саме в періоди підвищеної водності паводки набувають загрозливого, інколи навіть катастрофічного характеру. Наприклад, паводки різної висоти водності спостерігалися на річках Закарпаття у 1882, 1887, 1902, 1912, 1925,1941, 1947, 1970, 1978,1980 р., коли за рік випадало до 1600-2500 мм (при річній нормі 1000-1100 мм) опадів, а в окремі місяці--до 250-400 мм (при місячній нормі 70-120 мм). У листопаді 1998 р. катастрофічний паводок завдав загальних збитків на суму 810 млн гри; від цієї стихії постраждало понад чверть закарпатців. У повоєнні роки (кінець 40 -- початок 80-х років XX ст.) на річках басейну Тиси виникнення паводків різного походження спостерігається практично щорічно, а в окремі роки -- кілька разів на рік.

Стихійне лихо завдає значних збитків сільському господарству: затоплює угіддя, зерносховища, склади мінеральних добрив. Ситуація в цей період ускладнюється ще й появою зсувів і потужних селевих потоків. У разі їх активізації під загрозу руйнування підпадають будівлі, автошляхи, залізниці, продукти про в оди, ЛЕП та інші інженерні комунікації.

Повені в басейні річки Прип'ять окрім звичайної небезпеки несуть у собі ще й додаткову, що зумовлюється підвищенням виносу радіонуклідів за межі зони відчуження, а відтак і підвищенням колективної дози опромінення населення.

Маловоддя -- об'єм весняного водопілля, водність у меженний період на великих річках, що становить 20 % І менше від норми.

Затори -- скупчення великих мас льоду на поверхні річок. Затори призводять до затоплення населених пунктів, об'єктів, споруд.

Селі -- грязьові або грязекам'яні потоки, що раптово виникають у руслах гірських річок. У гірських частинах Карпат і Криму розвиваються селеві процеси. Тридцять міст, селищ і сільських населених пунктів в АРК, Закарпатській, Івано-Франківській, Львівській та Чернівецькій областях перебувають під загрозою впливу селевих потоків. Загалом у Карпатах виявлено 219 селевих басейнів. Найбільшою активністю характеризуються басейни річок Черемош, Дністер, Тиса, Прут. Масове сходження селевих потоків може призвести до руйнування, занесення селевими відкладами будівель, споруд, транспортних магістралей, ліній зв'язку і ЛЕГТ.

Низькі рівні води -- зниження рівнів води нижче проектних позначок водозабірних споруд, що призводить до перебоїв у постачанні питної води в міста з населенням понад 100 тис.

Ранній льодостав і поява льоду на судноплавних водоймах і річках -- покриття льодом поверхні водойм і річок до 10 листопада. Викликає вимерзання пасажирських і вантажних суден.

Підвищення рівня ґрунтових вод (підтоплення) -- підвищення рівня ґрунтових вод на забудованих територіях до глибини понад проектні норми осушення (згідно із СНІП 2.06.15-85) з істотним погіршенням умов проживання або в місцях розташування об'єктів економіки, яке істотно впливає на їх роботу в регламентному режимі. Основними причинами підтоплення с втрати води з інженерних комунікацій, неорганізований поверхневий стік, погіршення фільтраційних властивостей ґрунтів природних древ (ярів, балок, русел невеликих річок тощо), зменшення випаровування у зв'язку з асфальтуванням, бараж ний ефект фундаментів, трас колекторів, тунелів. У зоні підвищених рівнів ґрунтових вод перебуває 15 % території У країни (у тому числі 200 тис. га в зонах зрошення). У зону підтоплення потрапляють 240 міст і селищ міського типу, 138 тис. приватних будинків. Останніми роками система великих водосховищ Дніпровського каскаду зумовила підняття рівня води у Дніпрі від 2 до 12 м, унаслідок чого відбулося підтоплення величезних площ Придніпров'я. Спостерігається катастрофічний ступінь ураження цим процесом (50 %) у зоні впливу Кременчуцького водосховища. Будівництво зрошувальних мереж при несвоєчасному введенні дренажних споруд у зоні впливу Північно-Кримського каналу призвело до підтоплення угідь на 96 тис. га. Таким чином, ці явища хоч і належать до природних, проте мають ознаки техногенне підсилених.

Весняні зливи в 1998-1999 рр. в окремих районах Миколаївської, Запорізької, Одеської та Херсонської областей призвели до одного з небезпечних природно-техногенних процесів -- підтоплення забудованих територій, руйнування житлових будинків і відселення їх мешканців. Отже, процес підтоплення викликає несприятливі зміни природно-техногенного середовища. конфлікт життєдіяльність надзвичайний нітрат

Ситуація, що склалась у країні з процесами підтоплення, значною мірою викликана недоліками, які існують на всіх етапах містобудівної діяльності -- від інженерно-геологічних розвідок для будівництва до експлуатації територій.

Слід зазначити, що на міських територіях, які підтоплюються, упроваджують захисні заходи, які, як правило, призначені для ліквідації та запобігання підтопленням окремих об'єктів і не розраховані на непередбачувапі додаткові навантаження, що й призводить до виникнення надзвичайних ситуацій.

На території України у разі руйнування гребель, дамб, водопропускних споруд на 12 гідровузлах і 16 водосховищах річок Дніпро, Дністер, Південний Буг і Сіверський Донець можуть виникнути катастрофічні затоплення. Загальна площа затоплення може сягнути 8294 км², до якої потрапляють 536 населених пунктів і 470 промислових об'єктів різноманітного призначення. Для катастрофічного затоплення під час руйнування гідроспоруд характерні значна швидкість поширення (3-25 км/год), висота (10-20 м) та ударна сила (5-Ю т * с/м²) хвилі прориву, а також швидкість затоплення всієї території. Внаслідок цього явища можливе руйнування будівель, порушення роботи енергосистем (пошкодження до 2000 км ЛЕП), виведення з ладу мереж і споруд газового господарства, систем водопостачання, порушення транспортного сполучення.

Снігові лавини -- сніговий обвал з крутих схилів гір. Викликає засипання снігом транспортних магістралей, руйнування будинків. У лютому-березні й у період відлиг райони хребтів Горгани, Полонинський, Чорногори є лавинонебезпечними з обсягом снігових лавин до 300 тис, м³,

Гідрологічні (морські) ситуації

Сильне (високе) хвилювання на морі та водосховищах -- висота хвиль на акваторіях водосховищ -- 2 м і більше, Азовського моря -- 3,5 м і більше, Чорного -- 6 м і більше. Сильне хвилювання на морі та водосховищах виникає під впливом штормового вітру. Воно призводить до масових аварійних ситуацій на флоті, затоплення і руйнування гідротехнічних та інших споруд у прибережній зоні та на узбережжі. Через хвильові процеси щорічно безповоротно втрачається понад 100 га прибережних територій. Під постійною загрозою руйнування перебувають розміщені в береговій зоні матеріальні цінності (житлові будинки, курортні комплекси, інженерні комунікації, сільськогосподарські угіддя) загальною вартістю понад 5 млрд дол. США, Одноразові матеріальні збитки від впливу сильних штормів на узбережжях Чорного та Азовського морів (1969, 1971, 1983, 1992р.) досягали 200 млн. дол. США.