Техніка безпеки і виробнича санітарія

Размещено на http://allbest.ru

Міністерство освіти і науки України

Департамент освіти та науки

Київської обласної державної адміністрації

Богуславський гуманітарний коледж ім. І. С. Нечуя - Левицького

КУРСОВА РОБОТА

З ТРУДОВОГО ПРАВА

на тему:«Техніка безпеки і виробнича санітарія»

Студента спеціальності «Правознавство»

денної форми навчання

Сафонова Миколи Юрійовича

Керівник курсової роботи:

Даниленко Іван Іванович

Богуслав 2013 рік

ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. Загальні положення техніки безпеки і виробничої санітарії

1.1 Поняття техніки безпеки і виробничої санітарії

1.2 Види інструктажів з техніки безпеки

Розділ 2. Правове регулювання у сфері техніки безпеки і виробничої санітарії

2.1 Державні міжгалузеві та галузеві нормативні акти з техніки безпеки та виробничої санітарії

2.2 Локальні нормативні акти з техніки безпеки і виробничої санітарії

Розділ 3. Шляхи вдосконалення законодавства у сфері техніки безпеки і виробничої санітарії

3.1 Застосування міжнародного законодавства у сфері техніки безпеки і виробничої санітарії

3.2 Шляхи вдосконалення правового регулювання у сфері техніки безпеки і виробничої санітарії у проекті Трудового кодексу України

Висновки

Список використаних джерел

ВСТУП

З проголошенням самостійного державного розвитку і переходом економіки України до ринкових відносин розпочався процес оновлення всього суспільного життя, в тому числі і сфери регулювання відносин у галузі праці. Це важкий і суперчливий процес, який потребує створення умов та механізму соціального захисту прав працівників.

На сучасному етапі трудове законодавство багатьох країн допускає боротьбу трудящих та їх страйки з метою поліпшення умов праці.

Усі прийняті на роботу люди повинні бути ознайомлені із умовами роботи, правами й обов'язками, які вони повинні виконувати.

У статтях розділу “Охорона праці” Кодексу законів про працю сказано, що на кожному об'єкті, де працюють люди, повинні бути створені здорові і безпечні умови праці, що відповідають вимогам охорони праці. Усі будівлі й устаткування не повинні створювати загрози працюючим, а також негативно впливати на стан їхнього здоров'я чи самопочуття.

Власник або уповноважений ним орган зобов'язані приділяти увагу техніці безпеки і виробничій санітарії, забезпечувати спецодягом і засобами захисту працюючих від шкідливого впливу речовин, використовуваних у процесі роботи, стежити за дотриманням трудового законодавства, створювати умови для здійснення контролю за умовами праці, піклуватися про відпочинок працюючих.

Актуальність даної теми зумовлена тим, що техніка безпеки і виробнича санітарія є дуже важливою складовою для захисту працівників і вони є важливими на даний період розвитку трудових відносин між роботодавцем і працівником.

Проблему техніки безпеки і виробничої санітарії досліджували такі вчені, як Г.И. Чанишев, Н.Б. Болотін, П.Д. Пилипенко, О.Д. Зайкін, В.І. Зайкін, В.І. Прокопенко. Загальний огляд досліджень, присвячених вивченню даного питання, свідчить про недостатнє висвітлення даної тематики у науковій літературі.

Об'єктом дослідження курсової роботи є правовідносини щодо проведення техніки безпеки і виробничої санітарії.

Предметом дослідження є нормативно - правові акти та праці науковців у сфері забезпечення техніки безпеки та виробничої санітарії.

Мета дослідження полягає у аналізі правового регулювання та визначення шляхів вдосконалення правового регулювання у Трудовому кодексі України з урахуванням норм міжнародного законодавства у сфері техніки безпеки і виробничої санітарії.

Мета реалізується шляхом виконання таких завдань:

· визначити поняття техніки безпеки і виробничої санітарії;

· охарактеризувати види інструктажів з техніки безпеки;

· дослідити державні міжгалузеві, галузеві та локальні нормативні акти з техніки безпеки та виробничої санітарії

· проаналізувати застосування міжнародного законодавства у сфері техніки безпеки і виробничої санітарії;

· розробити пропозиції по вдосконаленню правового регулювання у сфері техніки безпеки і виробничої санітарії.

безпека санітарія трудовий інструктаж

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ТЕХНІКИ БЕЗПЕКИ І ВИРОБНИЧОЇ САНІТАРІЇ

1.1 Поняття техніки безпеки і виробничої санітарії

Техніка безпеки (техніка - від грецьк. technicos - досвідчений, майстерний) - система технічних заходів, що гарантують безпеку праці і охороняють працівників від ушкоджень (виробничих травм) і шкідливої дії виробничих процесів [15, 96].

Одним з найважливіших завдань охорони праці є забезпечення таких умов праці, які б вилучали можливість дії на працюючих різного роду небезпечних і шкідливих виробничих факторів.

Власник підприємства зобов'язаний забезпечити належне технічне обладнання всіх робочих місць і створювати на них умови праці відповідно до нормативних актів з охорони праці [2, ст.153].

Умови праці -- це сукупність факторів виробничого середовища і виробничого процесу, які впливають на здоров'я і працездатність людини під час її професійної діяльності.

Працездатність -- здатність людини до праці, яка визначається рівнем ЇЇ фізичних і психофізіологічних можливостей, а також станом здоров'я та професійною підготовкою.

Безпека -- відсутність неприпустимого ризику, що пов'язаний з можливістю нанесення ушкодження.

Безпека праці -- це такі умови праці, за яких відсутні виробничий травматизм.

Безпека умов праці -- стан умов праці, за яких вплив на працюючого небезпечних і шкідливих виробничих факторів взагалі відсутній або дія шкідливих виробничих факторів не перевищує граничне допустимих рівнів.

Безпека виробничого процесу -- здатність виробничого процесу відповідати вимогам безпеки праці під час його проведення в умовах, встановлених нормативно--технічною документацією [17, 126].

Безпека виробничого устаткування -- здатність устаткування зберігати безпечний стан при виконанні заданих функцій у певних умовах протягом встановленого часу

Умови праці поділяються на 4 класи:

1 клас -- оптимальні умови праці, за яких зберігається здоров'я працюючих і працездатність підтримується на високому рівні протягом тривалого часу;

2 клас -- допустимі умови праці, за яких параметри факторів виробничого середовища не перевищують встановлені гігієнічні нормативи;

3 клас -- шкідливі умови праці, які характеризуються наявністю факторів виробничого середовища і трудового процесу, рівні яких перевищують гігієнічні нормативи і можуть мати негативний вплив на організм працюючого; шкідливі умови праці поділяються на 4 ступені (за величиною перевищення гігієнічних нормативів і виразності змін у організмі працюючих);

4 клас -- небезпечні (екстремальні) умови праці, що характеризуються таким рівнем виробничих чинників, коли їхня дія протягом робочої зміни створює великий ризик виникнення тяжких форм професійних захворювань, отруєнь, загрозу для життя [16, 480].

Нанесення травми людині на виробництві зумовлюється наявністю фізичних, хімічних, біологічних та психофізіологічних небезпечних і шкідливих виробничих чинників.

Фізичні небезпечні виробничі чинники - це рухомі машини, елементи обладнання, вироби, матеріали, підвищена або знижена температура поверхні обладнання чи матеріалів, небезпечна напруга електричної мережі, енергія стиснутого газу, повітря тощо.

Хімічні небезпечні та шкідливі виробничі чинники -- це дія на людину їдких, токсичних та подразнюючих речовин. Хімічні небезпечні та шкідливі виробничі фактори поділяються:

· за характером дії на організм людини (загальнотоксичні, подразнюючі, канцерогенні, мутагенні);

· за способом проникнення до організму людини (через органи дихання, через систему травлення, через шкірний покрив).

Біологічні небезпечні та шкідливі виробничі чинники -- це біологічні об'єкти, вплив яких на працюючих призводить до травми або захворювання (бактерії, віруси, рослини, тварини).

Психофізіологічні небезпечні та шкідливі чинники -- це фізичні та нервово-психічні перевантаження.

Безпечність виробничих процесів досягається комплексом проектних та організаційних рішень. Це -- вибір технологічного процесу, робочих операцій, черговості обслуговування обладнання тощо. Безпечність виробничих процесів полягає у запобіганні впливу небезпечних і шкідливих факторів на працюючих. Забезпечується це завдяки організаційним заходам (навчання, інструктажі, виконання вимог інструкцій з охорони праці) та технічним засобам безпеки.

Дія технічних засобів захисту повинна забезпечити безпеку працюючих від початку робочого процесу до його закінчення і не має припинитися раніше за дію небезпечного або шкідливого виробничого фактора.

Основними технічними засобами безпеки для запобігання виробничого травматизму є огороджувальні та запобіжні пристрої, блокування, профілактичні випробування машин.

Основні вимоги, що висуваються до технічних засобів безпеки -- це підвищення продуктивності праці, зниження небезпеки та шкідливості при обслуговуванні обладнання та виконанні технологічних операцій, надійність і міцність, зручність під час обслуговування устаткування та засобів захисту, виконання вимог технічної естетики.

Важливу роль відіграє використання комплексної механізації, автоматизації та дистанційного керування в тих випадках, коли дію небезпечних і шкідливих виробничих факторів не можна усунути.

Безпечність виробничого устаткування досягається: правильним вибором принципів дії, конструктивних схем, матеріалів, робочих процесів, максимальним використанням засобів механізації, автоматизації, дистанційного керування; врахуванням вимог до технічної документації з монтажу, експлуатації, ремонту, транспортуванню і зберіганню.

З точки зору охорони праці основними вимогами до устаткування є безпечність для здоров'я і життя людей, надійність і зручність під час експлуатації. При проектуванні машин і механізмів обов'язково повинні враховуватися ергономічні вимоги: розміщення механізмів керування на робочому місці, зусилля для приведення в дію механізмів керування тощо.

При конструюванні устаткування частини, що обертаються, рухаються, комунікації (трубопроводи, кабелі тощо) необхідно розміщувати у корпусі машини, щоб вилучити можливість доступу до них працюючих. Устаткування має відповідати вимогам електробезпеки і гарантувати захист працюючих від ураження електричним струмом.

У конструкції устаткування повинні передбачатися вбудовані (місцеві) відсмоктувачі, необхідні для видалення пожежо-вибухо небезпечних сумішей, небезпечних і шкідливих хімічних речовин, пилу тощо безпосередньо з місця їх виникнення. Щоб уникнути шуму та вібрації або знизити їх до регламентованих рівнів, необхідно застосовувати звукопоглинаючі матеріали, кожухи тощо.

Механізми керування технологічним обладнанням повинні мати безпечні та зручні форми і поверхню, встановлюватися у безпечному для працюючих місці, приводитись у дію зусиллями, що встановлені відповідними нормами, мати напис про призначення, інструкцію з експлуатації тощо.

При монтажі всі стаціонарні машини, верстати, апарати тощо мають бути встановлені й закріплені таким чином, щоб вилучити можливість їхнього зсуву під час роботи.

Під час експлуатації все технологічне устаткування має утримуватися у справному стані й використовуватися лише за призначенням. Крім того, необхідно усунути можливість випадкового дотику працюючих до устаткування, що має температуру понад 45°С. Якщо цього зробити неможливо, поверхня устаткування повинна мати теплоізоляцію або огородження.

Технологічне устаткування, обслуговування якого пов'язане з переміщеннями працюючого на висоті, повинне мати безпечні й зручні за конструкцією і розмірами робочі майданчики, переходи та драбини. Майданчики та драбини заввишки понад 1,3 м. від підлоги обладнуються поручнями. Устаткування має підлягати періодичному профілактичному оглядові, ремонтам за графіками. Щойно встановлене устаткування приймається комісією за участю представників органів державного нагляду за охороною праці.

Під час роботи на працюючих впливають різні шкідливі фактори виробничого середовища. Шкідливі фактори за характером свого впливу поділяються на фізичні, хімічні, біологічні та психофізіологічні

До фізичних факторів належать параметри повітря в приміщенні (температура, вологість, швидкість руху повітря), вібрація, шум, нетоксичний пил, пара, різні види випромінювань, освітленість тощо. До хімічних факторів відносяться токсичні пил, пара і газ. Біологічними факторами вважають вплив мікроорганізмів, бактерій рослин та тварин, що спостерігається під час переробки натуральних волокон, шкіри, хутра.

До психофізіологічних факторів відносяться фізичні та нервово-психічні перевантаження, які пов'язані з тяжкою, монотонною працею. Кожен з цих факторів впливає на організм людини, викликає у ньому функціональні зміни, професійні захворювання або отруєння [17, 130].

Виробнича санітарія -- це система організаційних та технічних заходів, які спрямовані на усунення потенційно небезпечних факторів і запобігання професійних захворювань та отруєнь [13, 351].

До організаційних заходів належать:

· дотримання вимог охорони праці жінок та осіб віком до 18 років;

· проведення попередніх та періодичних медичних оглядів осіб, які працюють у шкідливих умовах;

· забезпечення працюючих у шкідливих умовах лікувально-профілактичним обслуговуванням тощо.

Технічні заходи передбачають:

· систематичне підтримання чистоти у приміщеннях і на робочих місцях;

· розробку та конструювання обладнання, що вилучає виділення пилу, газів та пари, інших шкідливих речовин у виробничих приміщеннях;

· забезпечення санітарно-гігієнічних вимог до повітря виробничого середовища;

· улаштування систем вентиляції та кондиціювання робочих місць зі шкідливими умовами праці;

· забезпечення захисту працюючих від шуму, ультра та інфразвуку, вібрації, різних видів випромінювання.

Таким чином, запобігання професійних захворювань і отруєнь здійснюється через здійснення комплексу організаційних і технічних заходів, які спрямовані на оздоровлення повітряного середовища, виконання вимог гігієни та особистої безпеки працюючих.

Отже порівнюючи техніку безпеки і виробничу санітарію ми бачимо, що техніка безпеки спрямована на забезпечення працівників від ушкодження на підприємстві, вона створює певний ряд заходів, а саме:

· огорожувальні та запобіжні засоби;

· блокування небезпечних факторів;

· профілактичне випробування машин.

А виробнича санітарія спрямована на усунення потенційно небезпечних факторів і запобігання професійних захворювань та отруєнь. Вона також створює ряд заходів безпеки, а саме:

· забезпечення санітарно-гігієнічних вимог до повітря виробничого середовища;

· систематичне підтримання чистоти у приміщеннях і на робочих місцях;

· проведення попередніх та періодичних медичних оглядів осіб, які працюють у шкідливих умовах.

1.2 Види інструктажів з техніки безпеки

Інструктаж - це доведення до працівників змісту основних вимог щодо організації безпечної роботи і правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів, аналіз допущених чи можливих помилок на робочих місцях осіб, яких інструктують, поглиблення знань і навичок безпечного виконання робіт та знань правил техніки безпеки [20, 237].

Усі працівники, які приймаються на постійну чи тимчасову роботу і при подальшій роботі, повинні проходити на підприємстві навчання в формі інструктажів з питань охорони праці, подання першої допомоги потерпілим від нещасних випадків, а також з правил поведінки та дій при виникненні аварійних ситуацій, пожеж і стихійних лих.

Інструктажі бувають такі:

Вступний інструктаж. Проводиться: з усіма працівниками, які приймаються на постійну або тимчасову роботу, незалежно від їх освіти, стажу роботи та посади; з працівниками інших організацій, які прибули на підприємство і беруть безпосередню участь у виробничому процесі або виконують інші роботи для підприємства;з учнями та студентами, які прибули на підприємство для проходження виробничої практики; у разі екскурсії на підприємство; з усіма вихованцями, учнями, студентами та іншими особами, які навчаються в СЗО, ПЗО, ПТЗО, ВЗО, при оформленні або зарахуванні до ЗО [24].

Первинний інструктаж. Проводиться до початку роботи безпосередньо на робочому місці з працівником: новоприйнятим (постійно чи тимчасово) на підприємство; який переводиться з одного цеху виробництва до іншого; який буде виконувати нову для нього роботу; відрядженим працівником, який бере безпосередню участь у виробничому процесі на підприємстві. Проводиться з вихованцями, учнями та студентами СЗО, ПЗО, ПТЗО, ВЗО: на початку занять у кожному кабінеті,лабораторії,де навчальний процес пов'язаний із застосуванням небезпечних або шкідливих хімічних, фізичних, біологічних факторів, у гуртках, перед уроками трудового навчання, фізкультури, перед спортивними змаганнями, вправами на спортивних знаряддях, при проведенні заходів за межами території ЗО; перед виконанням кожного навчального завдання, пов'язаного з використанням різних механізмів, інструментів, матеріалів тощо; на початку вивчення кожного нового предмета (розділу, теми) навчального плану (програми) - із загальних вимог безпеки, пов'язаних з тематикою і особливостями проведення цих занять.

Повторний інструктаж . Проводиться з працівниками на робочому місці в терміни, визначені відповідними чинними галузевими нормативними актами або керівником підприємства з урахуванням конкретних умов праці, але не рідше: на роботах з підвищеною небезпекою - 1 раз на 3 місяці; для решти робіт - 1 раз на 6 місяців.

Позаплановий інструктаж. Проводиться: З працівниками на робочому місці або в кабінеті охорони праці: при введенні в дію нових або переглянутих нормативних актів про охорону праці, а також при внесенні змін та доповнень до них; при зміні технологічного процесу, заміні або модернізації устаткування,приладів та інструментів, вихідної сировини, матеріалів та інших факторів, що впливають на стан охорони праці; при порушеннях працівниками вимог нормативних актів про охорону праці, що можуть призвести або призвели до травм, аварій, пожеж тощо; при виявленні особами, які здійснюють державний нагляд і контроль за охороною праці, незнання вимог безпеки стосовно робіт, що виконуються працівником; при перерві в роботі виконавця робіт більш ніж на 30 календарних днів - для робіт з підвищеною небезпекою, а для решти робіт - понад 60 днів. З вихованцями,учнями,студентами - в кабінетах, лабораторіях, майстернях тощо при порушеннях ними вимог нормативних актів про охорону праці, що можуть призвести або призвели до травм, аварій, пожеж тощо.

Цільовий інструктаж. Проводиться з працівниками: при виконанні разових робіт, не передбачених трудовою угодою; при ліквідації аварії, стихійного лиха; при проведенні робіт, на які оформлюються наряд-допуск, розпорядження або інші документи. Проводиться з вихованцями, учнями, студентами ЗО в разі організації масових заходів (екскурсії, походи, спортивні заходи тощо) [18].

Первинний, повторний, позаплановий і цільовий інструктажі проводить безпосередній керівник робіт (начальник виробництва, цеху, дільниці, майстер).

Первинний, повторний,позаплановий і цільовий інструктажі завершуються перевіркою знань у вигляді усного опитування або за допомогою технічних засобів, а також перевіркою набутих навичок безпечних методів праці. Знання перевіряє особа, яка проводила інструктаж. При незадовільних результатах перевірки знань,умінь і навичок щодо безпечного виконання робіт після первинного, повторного чи позапланового інструктажів для працівника на протязі 10 днів додатково проводиться інструктаж і повторна перевірка знань. При незадовільних результатах і повторної перевірки знань питання щодо працевлаштування працівника вирішується згідно з чинним законодавством. При незадовільних результатах перевірки знань після цільового інструктажу допуск до виконання робіт не надається. Повторна перевірка знань при цьому не дозволяється [21].

Працівники, які суміщають професії (в тому числі працівники комплексних бригад), проходять інструктажі як з їх основних професій, так і з професій за сумісництвом.

Про проведення первинного, повторного, позапланового та цільового інструктажу та про допуск до роботи особою, якою проводився інструктаж, вноситься запис до журналу реєстрації інструктажів з питань охорони праці. При цьому обов'язкові підписи як того, кого інструктували, так і того, хто інструктував. Сторінки журналу реєстрації інструктажів повинні бути пронумеровані, журнали прошнуровані і скріплені печаткою. У разі виконання робіт, що потребують оформлення наряду допуску,цільовий інструктаж реєструється в цьому наряді-допуску, а в журналі реєстрації і інструктажів - не обов'язково. Перелік професій та посад працівників, які звільняються від первинного, повторного та позапланового інструктажів, затверджується керівником підприємства за узгодженням з державним інспектором по нагляду за охороною праці. До цього переліку можуть бути зараховані працівники, участь у виробничому процесі яких не пов'язана з безпосереднім обслуговуванням обладнання, застосуванням приладів та інструментів, збереженням або переробкою сировини, матеріалів тощо.

РОЗДІЛ 2. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ТЕХНІКИ БЕЗПЕКИ І ВИРОБНИЧОЇ САНІТАРІЇ

2.1 Державні міжгалузеві та галузеві нормативні акти з техніки безпеки та виробничої санітарії

Державні міжгалузеві та галузеві нормативні акти з техніки безпеки та виробничої санітарії - це правила, стандарти, норми, положення, інструкції та інші документи, яким надано чинність правових норм, обов'язкових для виконання [8, 109].

Опрацювання та прийняття нових, перегляд і скасування чинних державних міжгалузевих та галузевих нормативних актів з техніки безпеки та виробничої санітарії проводяться органами державного нагляду за охороною праці за участю інших державних органів і професійних спілок у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. У разі відсутності в нормативних актах з техніки безпеки і виробничої санітарії вимог, які необхідно виконати для забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці на певних роботах, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний вжити погоджених з органами державного нагляду за охороною праці заходів, що забезпечують безпеку праці. Конституція України, Кодекс законів про працю України та Закон України «Про охорону праці» встановлюють основи правового регулювання техніки безпеки і виробничої санітарії.

Важливою складовою є державні нормативні акти про охорону праці (ДНАОП). ДНАОП - це правила, стандарти, норми, положення, інструкції та інші документи, яким надано чинність правових норм, обов'язкових до виконання. За сферою дії вони поділяються на міжгалузеві та галузеві. До державних міжгалузевих нормативних актів про охорону праці віднесені акти загальнодержавного користування, дія яких поширюється на всі підприємства, установи, організації незалежно від їх відомчої належності та форм власності. До державних галузевих нормативних актів про охорону праці віднесено акти, дія яких поширюється на підприємства, установи, організації певної галузі [10, 149].

В Україні створено мережу науково-дослідних організацій, які беруть участь у розробленні державних нормативних актів з техніки безпеки та виробничої санітарії. На Національний науково-дослідний інститут охорони праці покладено функції головної організації України, що координує роботу в цьому напрямі, надає методичну допомогу фахівцям базових організацій, опрацьовує проекти державно нормативних актів з техніки безпеки і виробничої санітарії. Базові (головні) організації створюютья у більшості галузей економіки згідно з рішеннями міністерств, відомств, концернів, корпорацій та інших об'єднань підприємств. До розробки проекту нормативного акта можуть залучатися окремі організації-розробники або творчі колективи, групи фахівців.

Для інформування працівників, власників або уповноважених ними органів та інших суб'єктів ДНАОП обов'язково публікуються в журналі «Охорона праці». У законодавстві встановлено особливості скасування і припинення ДНАОП. Скасування ДНАОП можливе лише за умови прийняття нового нормативного акта або недоцільності його використання у подальшому. Скасування ДНАОП здійснюється за наказом органу, який затвердив цей акт, але не пізніше як за три місяці до визначеної дати скасування. Припинення дії ДНАОП застосовується як тимчасовий захід з обов'язковим зазначенням строку припинення і допускається у виключних випадках, передбачених законодавством України, а саме:

· при відсутності науково-технічних рішень, що забезпечують наявність приладів та устаткування, які задовольняють вимоги нормативного акта про охорону праці;

· у зв'язку з затримкою або припиненням випуску промислового устаткування, приладів або матеріалів, що вимагає нормативний акт про охорону праці;

· у випадках несвоєчасного виявлення помилок, яких було допущено під час проектування, будівництва та введення в експлуатацію виробничого об'єкта, якщо ці помилки неможливо усунути без його реконструкції;

· при застосуванні нового нормативного акта про охорону праці, коли його вимоги почали діяти, а приведення виробництва, об'єкта або робочого місця до стану, що відповідає новим вимогам, ще не закінчено [17, 126].

Тимчасове припинення дії ДНАОП проводиться лише за попередньою згодою працівників підприємства, установи, організації з дотриманням спеціально встановленої процедури припинення. Власник або уповноважений ним орган повинен звернутися з письмовим клопотанням до органу державного нагляду, що затверджував цей нормативний акт.

У клопотанні обов'язково зазначаються нормативний акт і його положення, що не виконуються, та причини їх невиконання; додаткові заходи, яких вжито для забезпечення безпечної експлуатації відповідного виробництва, об'єкта, устаткування, технологічного процесу, робочого місця на період припинення дії нормативного акта; погодження клопотання про припинення дії ДНАОП з працівниками, яких стосується це питання [22].

Рішення про припинення дії ДНАОП приймається державним органом, що видав цей акт, у місячний строк з дня одержання клопотання і повинно визначати строки та умови тимчасового припинення чинності нормативного акта, а також перелік вимог, дія яких припиняється. Особливістю законодавства України про охорону праці є те, шо значна частина питань з охорони праці на конкретному підприємстві, в установі, організації регулюється нормативними актами, що приймаються на локальному рівні [8, 111].

За порядком прийняття локальні нормативні акти поділяються на такі, що приймаються: одноособово власником або уповноваженим ним органом, за погодженням з працівниками підприємства та їх представниками, загальними зборами (конференцією) працівників. До розробки проекту локального нормативного акта про охорону праці залучаються представники працівників підприємства -- уповноважений трудовим колективом, представники профспілок, члени комісії з питань охорони праці підприємства, що представляють інтереси найманих працівників.

Інформування працівників здійснюється не лише на етапі розроблення проекту акта про охорону праці, а й після прийняття акта шляхом ознайомлення всіх працівників з його змістом. На власника або уповноважений ним орган покладається обов'язок розповсюдження відповідних інструкцій шляхом видання (тиражування), придбання у вигляді брошур, односторонніх аркушів, плакатів. На підприємстві приймаються такі локальні нормативні акти з охорони праці:

· положення (Положення про комісію з питань охорони праці, Положення про уповноваженого трудовим колективом з питань охорони праці);

· правила (Правила внутрішнього розпорядку, які визначають обов'язки персоналу, що працює з радіоактивними речовинами та іншими джерелами іонізуючих випромінювань);

· інструкції (Інструкція про порядок організації та проведення зварювальних та інших вогневих робіт на підприємстві);

· накази (наказ про порядок атестації робочих місць щодо їх відповідності нормативним актам про охорону праці) [24].

2.2 Локальні нормативні акти з техніки безпеки і виробничої санітарії

Локальні акти (лат. Іосаlis -- місцевий, від locus -- місце) -- нормативно - правові документи, що приймаються і діють у межах підприємств, установ та організацій. Переважна їх більшість стосується внутрішньо організаційних відносин. У системі права локальні нормативні акти за своєю юридичною силою займають найнижчий рівень. Вони можуть прийматися тільки в межах загальних норм права. Держава наділяє локальним нормативним актам юридичної сили у двох осносновних формах: а) попереднє надання повноважень відповідним посад, особам, органам та іншим суб'єктам на прийняття норм права; б) затвердження компетентним органом прийнятого локально нормативного акта [12, 345].

Найпоширенішими актами локальної правотворчості є правила внутрішнього трудового розпорядку, посадові інструкції, положення тощо.

Локальні нормативно-правові акти регулюють комплекс питань з охорони праці. Вони приймаються з основних питань організації системи охорони праці на підприємстві:

· організації управління охороною праці на підприємстві, проведення систематичного контролю за виконанням управлінських рішень, за станом безпеки і умов праці;

· забезпечення перспективного і поточного планування з питань поліпшення безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, усунення причин виробничого травматизму та професійних захворювань;

· організації лабораторних досліджень умов праці, атестації робочих місць на відповідність чинним нормативам;

· організації проведення навчання (інструктажу) та перевірки знань працівників з питань техніки безпеки та виробничої санітарії, впровадження чіткої системи допуску до робіт з підвищеною небезпекою, визначення переліку таких робіт та правил їх безпечного виконання;

· встановлення правил безпечного виконання робіт і поведінки працівників на території підприємства, у виробничих приміщеннях, на будівельних майданчиках, робочих місцях (з опрацюванням і затвердженням інструкцій з техніки безпеки та виробничої санітарії та відповідними професіями робітників);

· організації забезпечення працівників спецодягом, спецвзуттям та іншими засобами індивідуального захисту, визначення порядку зберігання, ремонту, прання, хімічного чищення цих засобів, їх своєчасної заміни у разі дострокового зносу;

· організації проведення попереднього і періодичних медичних оглядів працівників певних категорій.

Локальні нормативно-правові акти повинні відповідати чинному законодавству України, вимогам державних міжгалузевих і галузевих нормативних актів з охорони праці, стандартам про оформлення документів та іншим нормативним актам про охорону праці, що забезпечує їх правильне розуміння, та враховувати вимоги типових нормативних актів [13, 450].

РОЗДІЛ 3 ПРОБЛЕМИ ЗАСТОСУВАННЯ ЗАКОНОДАВСТВА У СФЕРІ ТЕХНІКИ БЕЗБЕКИ І ВИРОБНИЧОЇ САНІТАРІЇ

3.1 Застосування міжнародного законодавства у сфері техніки безпеки і виробничої санітарії

У конвенціях та рекомендаціях МОП міститься основний масив міжнародних трудових норм про безпеку праці та гігієну праці.

Метою даного дослідження є характеристика міжнародних трудових норм, що містяться в актах МОП про безпеку і гігієну праці, та визначення відповідності актів національного законодавства актам МОП у даній сфері.

Численні акти МОП щодо безпеки і гігієни праці можна згрупувати таким чином:

· принципи національної державної політики у сфері безпеки і гігієни праці;

· створення на підприємствах служб гігієни праці;

· загальні та галузеві правила техніки безпеки і спеціальні технічні правила обладнання верстатів і машин захисними пристроями;

· заходи і попередження нещасних випадків на виробництві;

· медичний огляд працівників, зайнятих на особливо шкідливих роботах.

Однією з ключових конвенсій МОП у сфері безпеки праці зобов'язує кожного члена організації відповідно до національних умов і практики та після консультацій з найбільш представницькими організаціями роботодавців і працівників розробляти, здійснювати та періодично переглядати узгоджену національну політику в галузі безпеки праці й виробничого середовища. Мета такої політики - запобігти нещасним випадкам і ушкодженню здоров'я працівників, що виникають внаслідок роботи, в ході її або пов'язаної з нею, зводячи до мінімуму, на скільки це обґрунтовано й практично здійснене, причини небезпек, властивих виробничому середовищу [6, ст.1186].

Під час проведення політики, передбаченої даною Конвенцією беруть до уваги такі основні сфери діяльності:

· розроблення, випробування, вибір, зміна, монтаж, розміщення, використання інструментів, механізмів та обладнання, хімічних, фізичних і біологічних речовин, трудових процесів;

· професійна підготовка, кваліфікація і стимулювання осіб, зайнятих забезпеченням відповідного рівня безпеки праці.

Серед конвенцій МОП важливе місце займає Конвенція № 161. Метою цього акта є те, що кожна держава яка є членом МОП повинна сприяти постійному удосконаленню безпеки праці шляхом розробки під час консультацій з найбільш представницькими організаціями роботодавців і працівників національної політики, національної системи та національної програми. На державу покладено обвя'зок вживати енергійні заходи з метою створення більш безпечного та здорового виробничого середовища шляхом національних програм у сфері техніки безпеки та виробничої санітарії з належним урахуванням принципів закладених в актах МОП, які стосуються основ, що сприяють безпеці праці [7, ст.1294].

Практичне застосування положень конвенції покликано сприяти безпечному і здоровому виробничому середовищу шляхом системного підходу до проблем управління і розробки національних проблем управління і розробки національних програм у сфері техніки безпеки і виробничої санітарії, а також удосконалення національних систем безпеки праці. Національні програми і системи повинні доповнювати один одного, а конвенції та рекомендації, зводи практичних правил та інші акти МОП закладають міцне підґрунтя для цих програм і систем безпеки праці.

3.2 Шляхи вдосконалення правового регулювання у сфері техніки безпеки і виробничої санітарії у проекті Трудового кодексу України

У випадках, передбачених законодавством, працівникам видаються безоплатно за встановленими нормами спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші засоби індивідуального захисту, а також миючі та знешкоджувальні засоби. Працівники, які залучаються до виконання разових робіт, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварій, стихійного лиха та інших невідкладних робіт, що не передбачено трудовим договором також повинні забезпечуватися зазначеними засобами.

Згідно з колективним договором роботодавець може додатково понад встановлені норми видавати працівникові засоби індивідуального захисту, якщо фактичні умови праці цього працівника вимагають їх застосування.

У разі передчасного зношення спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту не з вини працівника роботодавець зобов'язаний замінити їх безоплатно.

У разі невиконання роботодавцем обов'язку щодо своєчасного забезпечення працівника спеціальним одягом, спеціальним взуттям, іншими засобами індивідуального захисту, миючими та знешкоджувальними засобами працівник має право придбати їх за власні кошти, а роботодавець зобов'язаний відшкодувати працівнику вартість придбаних засобів.

На роботодавця покладаються обов'язки щодо створення умов для зберігання спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту, забезпечення їх хімічного чищення та прання. У разі невиконання роботодавцем обов'язку щодо забезпечення хімічного чищення та прання зазначених засобів працівник має право здійснити це за власні кошти, а роботодавець зобов'язаний відшкодувати витрати працівника [19, ст.275].

На мою думку в цій статті є недоліки. Для вдосконалення цієї статті я б додав декілька пунктів, а саме:

· «У разі невиконання роботодавцем обов'язку щодо своєчасного забезпечення працівника спеціальним одягом, спеціальним взуттям, іншими засобами індивідуального захисту, миючими та знешкоджувальними засобами на роботодавця накладається штраф, а працівнику виплачується компенсація. Якщо працівник за свої кошти купив засоби індивідуального захисту то роботодавець повинен відшкодувати працівнику вартість придбаних засобів».

Цей пункт стимулюватиме роботодавця до своєчасного виконання своїх обов'язків.

· «Якщо з вини працівника було пошкодженно або зіпсовано спеціальний одяг, спеціальне взуття, інші засоби індивідуального захисту то працівник за свої кошти повинен купувати засоби індивідуального захисту».

Цей пункт заохочуватиме працівника дбайливо ставитися до власності підприємства.

Відповідно до проекту Трудового кодексу України:

1. Працівники під час прийняття на роботу i в процесі роботи повинні проходити за рахунок роботодавця інструктаж (навчання, перевірку знань) з питань охорони праці, надання першої медичної допомоги потерпілим від нещасних випадків, правил поведінки в разі виникнення аварій згідно з типовим положенням, що затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з нагляду за охороною праці.

2. Працівники, зайняті на роботах з підвищеною небезпекою або там, де є потреба у професійному доборі для відповідних видів робіт, повинні щороку проходити за рахунок роботодавця спеціальне навчання і перевірку знань відповідних нормативно-правових актів з охорони праці. Перелік робіт з підвищеною небезпекою затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з нагляду за охороною праці.

3. Посадові особи, діяльність яких пов'язана з організацією безпечного ведення робіт, до прийняття на роботу і потім періодично (один раз на три роки) проходять навчання, а також перевірку знань з питань охорони праці в установленому порядку.

4. Не допускаються до роботи працівники, у тому числі посадові особи, які в установленому порядку не пройшли інструктаж (навчання, перевірку знань) з питань охорони праці.

5. У разі виявлення незадовільного рівня знань з питань охорони праці працівники, у тому числі посадові особи, повинні в місячний строк пройти повторне навчання і перевірку знань [19, ст.274].

Ця стаття також не вдосконалена. У пункті 5 цієї статті вказано, що у разі виявлення незадовільного рівня знань з питань охорони праці працівник, посадова особа повинні в місячний строк пройти повторне навчання і перевірку. На мою думку потрібно додати ще те, що вони повинні пройти повторну перевірку за власні кошти, цим додатком було б зменшення халатності працівників та посадових осіб до інструктажу, що проводить роботодавець за власні кошти.

Отже на маю думку законодавство України ще не доскональне. Тому потрібно вдосконалювати проект трудового кодексу України посилаючись на міжнародні акти, конвенції та рекомендації МОП.

ВИСНОВКИ

Виконавши дану курсову роботу я зробив такі висновки:

1. В першому розділі я розкрив поняття техніки безбеки і виробничої санітарії і прийшов до такого висновку: порівнявши техніку безпеки і виробничу санітарію ми бачимо, що техніка безпеки спрямована на забезпечення працівників від ушкодження на підприємстві створює певний ряд заходів, а саме:

· огорожувальні та запобіжні засоби;

· блокування небезпечних факторів;

· профілактичне випробування машин.

А виробнича санітарія спрямована на усунення потенційно небезпечних факторів і запобігання професійних захворювань та отруєнь. Також вона створює ряд заходів безпеки, а саме:

· забезпечення санітарно-гігієнічних вимог до повітря виробничого середовища;

· систематичне підтримання чистоти у приміщеннях і на робочих місцях;

· проведення попередніх та періодичних медичних оглядів осіб, які працюють у шкідливих умовах.

Також мною були досліджені види інструктажів з техніки безпеки. Інструктаж - це доведення до працівників змісту основних вимог щодо організації безпечної роботи і правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів, аналіз допущених чи можливих помилок на робочих місцях осіб, яких інструктують, поглиблення знань і навичок безпечного виконання робіт та знань правил техніки безпеки. Інструктажі поділяються на такі види:

· вступний інструктаж;

· первинний інструктаж;

· повторний інструктаж;

· позаплановий інструктаж;

· цільовий інструктаж.

Первинний, повторний, позаплановий і цільовий інструктажі проводить безпосередній керівник робіт (начальник виробництва, цеху, дільниці, майстер). Усі працівники, які приймаються на постійну чи тимчасову роботу і при подальшій роботі, повинні проходити на підприємстві навчання в формі інструктажів з питань охорони праці.

2. У другому розділі я розкрив правове регулювання у сфері техніки безпеки і виробничої санітарії. Державні міжгалузеві та галузеві нормативні акти з техніки безпеки та виробничої санітарії - це правила, стандарти, норми, положення, інструкції та інші документи, яким надано чинність правових норм, обов'язкових для виконання.

У разі відсутності в нормативних актах з техніки безпеки і виробничої санітарії вимог, які необхідно виконати для забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці на певних роботах, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний вжити погоджених з органами державного нагляду за охороною праці заходів, що забезпечують безпеку праці.

Конституція України, Кодекс законів пропрацю України та Закон України «Про охорону праці» встановлюють основи правового регулювання техніки безпеки і виробничої санітарії. Важливою їх складовою є державні нормативні акти про охорону праці (ДНАОП). До державних міжгалузевих нормативних актів про охорону праці віднесені акти загальнодержавного користування, дія яких поширюється на всі підприємства, установи, організації незалежно від їх відомчої належності та форм власності. До державних галузевих нормативних актів про охорону праці віднесено акти, дія яких поширюється на підприємства, установи, організації певної галузі.

Найпоширенішими актами локальної правотворчості є правила внутрішнього трудового розпорядку, посадові інструкції, положення тощо.

3. У третьому розділі я розкрив проблеми застосування законодавства у сфері техніки безпеки і виробничої санітарії.

У конвенціях та рекомендаціях МОП міститься основний масив міжнародних трудових норм про безпеку праці та гігієну праці.

Численні акти МОП щодо безпеки і гігієни праці можна згрупувати таким чином:

· принципи національної державної політики у сфері безпеки і гігієни праці;

· створення на підприємствах служб гігієни праці;

· загальні та галузеві правила техніки безпеки і спеціальні технічні правила обладнання верстатів і машин захисними пристроями;

· заходи і попередження нещасних випадків на виробництві;

· медичний огляд працівників, зайнятих на особливо шкідливих роботах.

Серед конвенцій МОП важливе місце займає Конвенція № 161. Метою цього акта є те, що кожна держава яка є членом МОП повинна сприяти постійному удосконаленню безпеки праці шляхом розробки під час консультацій з найбільш представницькими організаціями роботодавців і працівників національної політики, національної системи та національної програми. На державу покладено обвя'зок вживати енергійні заходи з метою створення більш безпечного та здорового виробничого середовища шляхом національних програм у сфері техніки безпеки та виробничої санітарії з належним урахуванням принципів закладених в актах МОП, які стосуються основ, що сприяють безпеці праці.

Практичне застосування положень конвенції покликано сприяти безпечному і здоровому виробничому середовищу шляхом системного підходу до проблем управління і розробки національних проблем управління і розробки національних програм у сфері техніки безпеки і виробничої санітарії, а також удосконалення національних систем безпеки праці.

Національні програми і системи повинні доповнювати один одного, а конвенції та рекомендації, зводи практичних правил та інші акти МОП закладають міцне підґрунтя для цих програм і систем безпеки праці.

На мою думку в законодавство про працю доцільно внести такі зміни:

· Ст. 275 проекту Трудового кодексу України доповнити частиною 6, такого змісту: «У разі невиконання роботодавцем обов'язку щодо своєчасного забезпечення працівника спеціальним одягом, спеціальним взуттям, іншими засобами індивідуального захисту, миючими та знешкоджувальними засобами на роботодавця накладається штраф, а працівнику виплачується компенсація. Якщо працівник за свої кошти купив засоби індивідуального захисту то роботодавець повинен відшкодувати працівнику вартість придбаних засобів. Якщо з вини працівника було пошкодженно або зіпсовано спеціальний одяг, спеціальне взуття, інші засоби індивідуального захисту то працівник за свої кошти повинен купувати засоби індивідуального захисту. »

· Ст. 274 частину 5 доповнити інформацією такого змісту: «Працівники повинні пройти повторну перевірку за власні кошти, цим додатком було б зменшення халатності працівників та посадових осіб до інструктажу, що проводить роботодавець за власні кошти.»

Отже на маю думку законодавство України, що регулює техніку безпеки та виробничу санітарію знаходиться в стадії становлення та активного розвитку і потребує подальшого врегулювання. Тому потрібно вдосконалити проект Трудового кодексу України посилаючись на міжнародні акти, конвенції та рекомендації МОП.

Таким чином вважаю, що в результаті виконання курсової роботи поставлена мета досягнута й завдання виконані.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України від 28 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30.

2. Кодекс законів про працю України від 10 грудня 1971 року // Відомості Верховної Ради України. - 1971. - № 50. - ст. 43.

3. Про безпеку та гігієну праці та виробниче середовище: Конвенція № 155 від 16 червня 1981 року // Конвенції та рекомендації, ухвалені Міжнародною організацією праці. - 1981. - №8 - ст.1186.

4. Про охорону праці: Закон України від 14 жовтня 1992 року // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - №18 - ст.59.

5. Про служби гігієни праці: Конвенція №161 від 7 липня 1985 року // Конвенції та рекомендації, ухвалені Міжнародною організацією праці. - 1985. - №3 - ст.1294.

6. Трудове право України: Підручник / Л. П. Грузінова. - К.: Істина, 2009. - 111 с.

7. Охорона праці: Навч. посіб. / В. І. Дадишко, А. Я. Михалюк. - К.: Юрінком Інтер, 2010. - 217 с.

8. Трудове право України: Підручник / Ю. П. Дмитренко. - К.: Юрінком Інтер, 2009. - 149 с.

9. Трудове право України: Підручник / В. І. Карпенко. - Х.: Ксилон, 2008. - 479 с.

10. Кодекс законів про працю України з постатейними матеріалами: Офіц. видання. - К.: Концерн “Видавничий дім”, 2012. - 320 с.

11. Охорона праці та безпека життєдіяльності населення у надзвичайних ситуаціях: Підручник / І. В. Кочін, Г. О. Черняков, П. І. Сидоренко. - К.: Здоров'я, 2005. - 432 с.

12. Основи трудового права: Навч. посіб. / Д. О. Кривуца. - К.: Вікар, 2008. - 655 с.

13. Трудове право України: Підручник / П. Д. Пилипенко. - К.: Ін Юре, 2006 - 537 с.

14. Практичний коментар до законодавства про працю: Підручик / За ред. Б. С. Стичинського. - К.: Юрінком Інтер, 2010. - 876 с.

15. Основи охорони праці: Навч. посіб. / О. М. Савчук - З.: Просвіта, 2001. - 96 с.

16. Трудове право України: Підручник / За ред. В. І прокопенко. - Х.: Консум, 2004. - 480 с.

17. Охорона праці: Навч. посіб. / А. А. Челноков - Х.: Консум, 2006. - 126 с.

18. Дринь В. А. Безпека та гігієна праці [Електронний ресурс] //Юридична практика. - 2011. - № 4 - Режим доступу до журн.: http://www.must.ua/33975.

19. Лосва А. А. Безпека життєдіяльності населення [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http: //www.diploma.org.ua.

20. Практичний коментар до Кодексу законів про працю [Електронний ресурс] // Режим доступу: http: //www.trudpravo.org.ua.

21. Проект Трудового кодексу України 1108 від 4 грудня 2007 року // [Електронний ресурс]: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511.

22. Процишен М. І. Охорона праці [Електронний ресурс] // Юридичний вісник України. - 2008. - № 11. - Режим доступу до журн.: http://w1.c1.. /zweb2/webproc4_1?pf3511.

23. Старченко І. М. Основи трудового права [Електронний ресурс] // Роз'яснення, юридичні консультації. - 2010. - № 9 - Режим доступу до журн.: http://www.minjust.gov.ua/33381.

24. Український юридичний термінологічний словник [Електронний ресурс] // Режим доступу до журн.: http://www.yurincom.com/ua/periodic_editions/legal.

Размещено на Allbest.ru