Культура здоров’я людини

17

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Харківська державна академія дизайну і мистецтв

Самостійна аналітична робота

по курсу БЖД

Культура здоров'я людини

Виконав студ.

Заводецька В. М.

гр. ІО 1 курсу

заочного від.

Перевірив к. і. н.

Бондарчук І.Г.

Харків - 2014 р.

Зміст

здоров'я населення захворюваність смертність

Вступ

1. Поняття валеології

2. Важливість здоров'я для людини

3. Аспекти здоров'я

4. Дані захворюваності

5. Дані смертності

6. Тривалість життя. Очікувана тривалість життя в Україні

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Здоров'я -- стан живого організму, при якому всі органи здатні виконувати свої життєві функції. Охорона здоров'я громадян -- одна з функцій держави. У світовому масштабі охороною здоров'я займається Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ). В Україні державним органом, що опікується здоров'ям громадян є Міністерство охорони здоров'я України.

Наука про здоров'я людини -- валеологія з підліткового віку відповідальність за здоров'я стає вашою власною відповідальністю.

1. Поняття валеології

Культура здоров'я - це важливий складовий компонент загальної культури людини, що визначає формування, збереження та зміцнення її здоров'я. Культурна людина є не тільки «споживачем» свого здоров'я, але й його «виробником».

Високий рівень культури здоров'я людини передбачає її гармонійне спілкування з природою й оточуючими людьми. Елементом культури здоров'я є уважне і правильне ставлення людини до самої себе, прагнення до самопізнання, формування, розвитку і самовдосконалення своєї особистості.

Культура здоров'я - це не тільки сума знань, обсяг відповідних умінь і навичок, але й здоровий спосіб життя гуманістичної орієнтації. Рівень культури здоров'я визначається знанням резервних можливостей організму (фізичних, психічних, духовних) і вмінням правильно використовувати їх. Отже, довголіття, здорове, щасливе життя багато в чому залежать і від самої людини. Якщо люди часто хворіють, мають надлишкову масу тіла, вживають алкоголь, палять, дратівливі, некомфортно почувають себе з оточуючими, тобто не дотримуються здорового способу життя, - це означає, що у них низький рівень культури здоров'я.

Аргументоване обгрунтування необхідності бути здоровим і прагнути стати таким - це і є елементи культури здоров'я, якими повинна володіти кожна сучасна людина.

Здоровий спосіб життя людини, позитивно впливаючи на стан її здоров'я, на її духовність, моральні орієнтири, формування певних рис характеру (напр., волі, оптимізму, цілеспрямованості) та інші якості, полегшує переборювання психоемоційних навантажень, стресових ситуацій, що свідчить, у свою чергу, про високий рівень її психічного здоров'я.

Підтриманню такого рівня сприяє, наприклад, релаксація, аутогенне тренування, метод словесно-образного емоційно-вольового управління станом людини.

Духовне здоров'я та краса - нерозривні поняття, а краса - це гармонія всебічних якостей особистості, що забезпечує її цілісність.

Отже, здоровий спосіб життя сприяє зміцненню соціального здоров'я особистості та суспільства в цілому. Він включає в себе цінності високого порядку, оскільки спрямований на гуманізацію й активізацію людської діяльності, удосконалення індивідуальних якостей особистості.

2. Важливість здоров'я для людини

Здоров'я людини ґрунтується на основі генетичних факторів, способу життя та екологічних умов. Але певною мірою воно залежить також від свідомого ставлення людини до себе та навколишнього середовища.

Здоров'я людини -- стан повного соціально-біологічного і психологічного комфорту, коли функції всіх органів і систем організму зрівноважені з природним і соціальним середовищем, відсутні будь-які захворювання, хворобливі стани та фізичні дефекти. Критерій здоров'я визначається комплексом показників. Однак за загальним станом здоров'я людини можна визначити як природний стан організму, що характеризується повною зрівноваженістю будь-яких виражених хворобливих змін. Потрібно пам'ятати, що здоров'я залежить від багатьох факторів, які об'єднуються в одне інтегральне поняття -- здоровий спосіб життя. Він полягає у розумному ставленні до свого здоров'я, фізичній та психічній культурі, загартовуванні організму, вмілій організації праці та відпочинку.

Спостереження вчених показують, що здоров'я людини на 45--50 % визначається способом життя, на 20 % впливом навколишнього середовища (природного, техногенного), на 20 % -- спадковістю, на 8--10 % --- охороною здоров'я, харчуванням тощо.

Спосіб життя -- сукупність матеріальних умов, суспільних і соціальних установок (культури, звичаїв тощо) та природних чинників, які всі разом зумовлюють поведінку особистості, а також її' зворотний вплив на ці фактори.

Спосіб життя має велике значення для здоров'я людини і складається з чотирьох категорій:

економічної (рівень життя);

соціологічної (якість життя);

соціально-психологічної (стиль життя);

соціально-економічної (устрій життя).

Отже, до способу життя людини належать: активна участь людини в процесі формування умов життя, її адекватна реакція на зміну умов навколишнього середовища, а також праця, побут, задоволення матеріальних і духовних потреб у суспільному житті, норми і правила поведінки. Вчений І.П. Павлов стверджував: «Здоров'я - це безцінний дар природи, воно дається, на жаль, не навіки, його треба берегти. Але здоров'я людини багато в чому залежить від неї самої, від її способу життя, умов праці, харчування, її звичок».

3. Аспекти здоров'я

Здоров'я можна розглядати з 6 аспектів. Використано символ квітки для того, щоб проілюструвати поняття цілісності. Кожне кільце-пелюстка квітки символізує один з аспектів здоров'я:

17

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Фізичне здоров'я - функціонування нашого організму й стан здоров'я кожної з його систем. Для нас важливо знати як повинен наш організм функціонувати, як визначити, що все гаразд у нас із здоров'ям.

Емоційне здоров'я - це здатність розуміти наші почуття й виражати їх. Знання про те, як почуваємось ми самі і як почуваються інші, допомагає нам виражати свої почуття у зрозумілий для інших спосіб. Важливо комфортно почувати себе, беручи до уваги діапазон емоцій, і знати, коли людям добре, а коли - ні.

Розумове здоров'я - це наша здатність отримувати інформацію, це наша обізнаність, звідки отримувати необхідну інформацію, як її використовувати. Ми повинні вміти збирати потрібні знання із різноманітних джерел і бути спроможними використовувати цю інформацію для прийняття рішень стосовно нашого організму. Соціальне здоров'я - це те, як почуваємо ми себе як індивідууми чоловічої або жіночої статі, як ми взаємодіємо з іншими людьми. Нам необхідно розуміти, що дійсно є для нас важливим у стосунках з друзями, сім'єю, коханими і всіма тими, з ким ми взаємодіємо. Ми повинні виробляти вміння, що допоможуть нам у цих стосунках.

Особисте здоров'я - це відчуття себе як особи, це відчуття розвитку свого «его», це наші сподівання у досягненнях, це наше уявлення про успіх. Кожний із нас знаходить унікальні способи самовираження, залежно від того, що ми цінуємо й чого ми сподіваємось досягти для себе та суспільства. Наприклад, деякі люди знаходять самовираження в своїй роботі або кар'єрі, інші - в сім'ї, а ще інші - в діяльності на благо інших. Ми можемо визначити для себе те, що принесе задоволення нашому власному «его».

Духовне здоров'я є стеблом і серцевиною квітки, яку ми використовуємо для ілюстрування життєво важливої для всіх аспектів нашого здоров'я. Це стосується суті нашого буття (що ми цінуємо і що є для нас важливим). Це є стрижнем нашого існування, це нас об'єднує і дає можливість зрозуміти співвідношення цього аспекту здоров'я з іншими п'ятьма.

Отже, всі шість аспектів здоров'я є важливими і взаємопов'язаними. Ось чому є дуже важливим донести до свідомості учнів поняття цілісності концепції здоров'я.

4. Дані захворюваності

Рівень захворюваності.

Захворюваність показує рівень, частоту поширення усіх хвороб разом узятих і кожної окремо серед усього населення, а також у вікових, статевих, соціальних, професійних та інших групах населення.

Рівень захворюваності в минулому календарному році та її динаміка протягом ряду попередніх років - найважливіші показники стану здоров'я населення та ефективності роботи закладів охорони здоров'я, основа планування всіх лікувально-профілактичних заходів. Міжнародна номенклатура і класифікація хвороб і причин смерті дозволяє досліджувати захворюваність за єдиними принципами і отримувати зіставні підсумки. Вичерпний облік захворювань охоплює не тільки вперше зареєстровані захворювання в даному році, а всі захворювання, включаючи і ті, які протікають тривало, були виявлені в минулому і послужили приводом для чергових звернень в даному році. Такий медико-статистичний показник, на відміну від захворюваності, називають поширеністю (хворобливістю).

Значення захворюваності як показника.

Захворюваність - показник, який чуйно реагує на зміну умов середовища в досліджуваний рік. При аналізі цього показника за ряд років можна отримати найбільш правильне уявлення про частоту виникнення і динаміку захворюваності, а також про ефективність комплексу соціально-гігієнічних і лікувальних заходів, спрямованих на її зниження.

Достовірні відомості про рівень і характер захворюваності по різних групах населення - віковими, статевими, професійним і т. д. - необхідні для оцінки тенденцій в стані здоров'я населення, ефективності медичних і соціальних заходів, планування різних видів спеціалізованої медичної допомоги, раціонального використання матеріальних і кадрових ресурсів системи охорони здоров'я.

Загальна захворюваність.

Одиницею спостереження при вивченні загальної захворюваності в поточному календарному році з приводу даного захворювання є:

первинне звернення хворого до лікувального закладу;

захворювання, виявлене лікарем при виклику його на будинок.

Загальна захворюваність обчислюється на 1 тис. і 10 тис. жителів.

Хронічні і тривало перебігають захворювання враховуються тільки один раз в році, і при повторних зверненнях з приводу загострень цих захворювань вони не реєструються. Діагнози гострих захворювань (у тому числі ГРЗ, травми і т. д.) Реєструються при кожному новому випадку їх виникнення. Одним з методів вивчення загальної захворюваності населення є вивчення загальної захворюваності за зверненнями в амбулаторно-поліклінічні заклади, в порядку поточної реєстрації, на основі суцільного обліку всіх хворих.

Відомості про загальної захворюваності найбільш повно відображають поширеність захворювань (хворобливість).

Дані щодо загальної захворюваності дозволяють проводити цілеспрямовані профілактичні заходи щодо зниження зареєстрованої патології серед населення, а також визначати потребу в медичних кадрах і лікарняних ліжках.

Метод розрахунку.

Обчислюється кількістю захворювань на 1000 жителів; розраховується як відношення числа новопосталих захворювань (захворювань з вперше встановленим діагнозом) до середньої чисельності населення, помножена на 1000. У практиці російської охорони здоров'я часто використовується розрахунок на 100000 всього населення. Якщо мова йде про захворюваність окремих груп, напр., Дітей, то розрахунок проводиться на 100000 дитячого населення (аналогічно для підлітків і т. Д.).

5. Дані смертності

Кількість смертей за рік у світі на кожну тисячу чоловік

Світові тенденції смертності.

1830-1930 - тісно пов'язаний з радикальним скороченням смертності демографічний вибух в розвинених європейських країнах;

смертність відступила до старших віків;

до екзогенних (зовнішніх) причин смерті додалися ендогенні та квазіендогенні;

у всіх країнах на першому місці серед причин - серцево-судинні захворювання; після слідують хвороби органів дихання, цукровий діабет, нещасні випадки (травматизм, вбивства, суїцид);

значний розрив між чоловічою і жіночою смертністю (у чоловіків на 27,9% більше, ніж у жінок (9 чоловіків на 7 жінок)).

В даний час.

Найнижчий загальний показник смертності в Швейцарії, ОАЕ, Катарі, Кувейті (~ 2 ‰ на рік), де надзвичайно молоде населення, дуже висока питома вага в населенні трудових мігрантів, високий рівень охорони здоров'я, гранично низький рівень споживання алкоголю і дуже високий рівень ВВП на душу населення.

Найбільший показник (більше 25 ‰ на рік) - в Свазіленді, Лесото, Україні тобто в країнах з епідемією ВІЛ і дуже низьким рівнем життя.

Коефіцієнти дитячої смертності.

Найбільший - Ангола - 180 ‰, Сьєрра-Леоне - 154 ‰, Афганістан - 151 ‰, Ліберія - 138 ‰.

Найменший - Сінгапур - 2,31 ‰.

США - 6,26 ‰.

Мексика - 18,42 ‰.

Куба - 5,82 ‰.

Середньосвітовий показник - 44,13 ‰.

6. Тривалість життя. Очікувана тривалість життя в Україні

Поточний стан.

Динаміка зміни середньої тривалості життя населення України (1991-2009) рр.

Середня очікувана тривалість життя в Україні у 2008-2009 рр. становила 69.3 роки, в тому чіслі у міськіх поселеннях - 70,0 років, у сільських - 67.8 років.

Тривалість життя у міських поселеннях на 2.2 роки вища ніж у сільських (69.0 проти 66.8). Це характерно для всіх регіонів України, за винятком Закарпатської області, де тривалість життя в сільській місцевості на 0.9 роки вища ніж у містах. Найбільше перевищення трівалості життя у міських поселеннях над сільськими зафіксоване у Чернігівській (5.5 роки) і Житомирській (4.4 роки) областях.

Середня тривалість життя чоловіків на 11.1 років менше ніж у жінок (63.8 та 74.9 відповідно). Цей розрив є більшім у сільських поселеннях (11.9 років), чем у міськіх (10.6 років).

Найбільше перевищення (13.8 років) спостерігається у Чернігівській області, причому серед сільського населеного воно ставить 15.9 років).

Найменші відмінності у трівалості життя чоловіків і жінок характерні для м. Києва (9 років) та Чернівецької області (9.6 років).

Тривалість життя

Регіональні відмінності.

Середня очікувана тривалість життя при народженні за регіонами України

Висновки

Виходячи з вищевикладеного матеріалу, можна сказати, що здоров'я людини - це складна система, яка має багато аспектів, нюансів, та чинників, які на неї впливають. В цілому здоров'я залежить від самої людини і, як було зазначено, людина є не тільки «споживачем» свого здоров'я, але й його «виробником». Потрібно піклуватися про своє здоров'я, - і довголіття вам гарантоване.

Список використаної літератури

1. Матеріали для підготовки та кваліфікаційної атестації за спеціальністю «Громадське здоров'я та охорона здоров'я». Навчальний посібник (під редакцією В.С. Лучкевича та І.В. Полякова). Санкт-Петербург, 2005.

2. Міхеєнко О.І. «Валеологія: Основи індивідуального здоров'я людини» Університетська книга, 2009.

Размещено на Allbest.ru