Нормативно-технічна документація з безпеки праці. Захисне заземлення

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Сумський державний університет

Кафедра прикладної екології

Контрольна робота

з дисципліни «Охорона праці»

Варіант № 23

Виконала студентка групи СУ-01

Сухоставець А.Л.

Перевірив Сидоренко С.В.

СумДУ 2013



Зміст

1.Контрольні питання

1.1 Нормування та контроль у галузі охорони праці. Система стандартів безпеки праці

1.2 Метеорологічні умови у виробничих приміщеннях. Нормування параметрів мікроклімату

1.3 Сутність захисного заземлення, норми допустимого опору, порядок розрахунку

1.4 Поняття про процеси горіння та вибуху

2.Практична частина

2.1 Задача 1

Список використаної літератури



1. Контрольні питання

1.1 Нормування і контроль у галузі охорони праці. Система стандартів безпеки праці

Нормування і контроль у галузі охорони праці

Значне місце в питаннях створення безпечних і здорових умов праці займає розроблення і впровадження нормативної документації в галузі охорони праці. Це правила з техніки безпеки і норми з виробничої санітарії, вимоги вибухобезпеки, пожежобезпеки, електробезпеки і т.д.

Ці вимоги є юридично обов'язковими як для адміністрації, так і для робітників і службовців. При недотриманні цих правил і норм винуватці юридично відповідальні. Види відповідальності: дисциплінарна, адміністративна, кримінальна, матеріальна. Це ще одна причина, з якої вам, майбутнім керівникам, необхідно ці норми і правила вивчити і неухильно виконувати.

За сферою дії правила і норми з техніки безпеки і виробничої санітарії діляться на:

а) загальні (єдині);

б) міжгалузеві;

в) галузеві.

Загальні, тобто єдині правила і норми поширюються на всі галузі народного господарства і закріплюють найважливіші гарантії безпеки та гігієни праці. Наприклад, всі ДСТУ системи стандартів безпеки праці.

Міжгалузеві правила і норми закріплюють гарантії безпеки або в декількох галузях або на окремих типах устаткування.

Галузеві правила і норми поширюються тільки на окрему галузь виробництва. Містять гарантії безпеки та гігієни праці, специфічні для даної галузі (залізничний, авіатранспорт і т.д.).

До числа норм з техніки безпеки та виробничої санітарії відносять норми, що встановлюють заходи індивідуального захисту працівників від професійних захворювань і виробничих травм. Ці норми, зокрема, передбачають таке: на роботах зі шкідливими умовами праці, а також тих, що виконуються в особливих температурних умовах, або пов'язаних із забрудненням, робітникам і службовцям видаються безкоштовно згідно з встановленими нормами спецодяг, спеціальне взуття і інші засоби індивідуального захисту. Вони є власністю підприємства, яке повинне організувати зберігання, чищення і ремонт їх. У свою чергу, робітники і службовці зобов'язані користуватися в робочий час видаваними їм ЗІЗ.

На роботах, пов'язаних із забрудненням, робітникам і службовцям видається безкоштовно згідно з встановленими нормами мило (400 г на місяць). На роботах, де можливий вплив на шкіру шкідливо діючих речовин, видаються безкоштовно згідно з встановленими нормами засобами для змивання і знешкодження.

Норм цих багато. Перелічити їх всі зараз не доцільно. Більш детально розглянемо їх при розгляді окремих розділів курсу.

В Україні затверджено положення про створення державних нормативних актів з охорони праці - (ДНАОП). Це норми, інструкції, вказівки та інші види державних нормативних актів з охорони праці, обов'язкові для виконання і дотримання усіма підприємствами і установами, затверджені ДНАОП, вносяться до Державного реєстру, який видає Держнаглядохоронпраці. ДНАОП кодуються. Промисловість України кодується згідно з класифікатором за галузями і підгалузями чотиризначним кодом.

Приклад кодування для міжгалузевих нормативних актів:

ДНАОП 0.00 - 3.05 - 97 назва документа,

де ДНАОП - скорочена назва нормативного акта; 0.00 - державні органи, які затвердили нормативний акт.

Існують такі шифри державних органів:

0.00 - Держнаглядохоронпраці;

0.01 - Пожежна безпека (МНС);

0.02 - Безпека руху (МВС);

0.03 - Міністерство охорони здоров'я;

0.04 - Держатомнагляд;

0.05 - Міністерство праці України;

0.06 - Держстандарт;

0.07 - Мінбудархітектура.

Види державних нормативних актів:

1- Правила;

2- Стандарти;

3- Норми;

4- Положення, статути;

5- Інструкції, керівництва, вказівки;

6- Рекомендації, вимоги;

7- Технічні умови безпеки;

8- Переліки, інші.

05- Порядковий номер нормативного акта (в межах даного виду);

97 - Рік затвердження.

В Україні розробляються державні стандарти України (ДСТУ), що невдовзі повинні замінити ще частково діючі міждержавні стандарти Системи стандартів безпеки праці (ССБП) як вид нормативно-технічної документації в галузі охорони праці. Її почали впроваджувати після того, як ще в 1970 р. за часів СРСР в промисловості була проведена комплексна перевірка стану документації з техніки безпеки.

Що вона показала?

1. Було більше 1000 документів з техніки безпеки не об'єднаних однією системою.

2. Документи з охорони праці не мали директивного характеру, серед них переважали галузеві норми і правила.

3. Документи з охорони праці мали ряд недоліків: видані десятки років тому, вони залишалися незмінними і в них не були враховані нові напрями розвитку науки і техніки (часто суперечили один одному).

4. Був відсутній єдиний план створення документації.

5. Було відсутнє нормативне забезпечення (що вимірювати, з чим порівняти і головне чим вимірювати).

6. Не було комплексного підходу до створення документації з охорони праці. Це була обмежена документація тільки з техніки безпеки (ТБ) - вона рекомендувала, як поводитися при небезпечному устаткуванні. В проектно-конструкторській документації безпека не враховувалася.

7. Охорона праці не мала своєї термінології. Тому в державну систему стандартів був введений додатковий клас - ССБТ № 12.

З 1977 року вимоги безпеки стали стандартними. В конструкторській документації став обов'язковим розділ техніки безпеки.

Існуючі на цей час ДСТУ, що належать до ССБТ, діють як міждержавні стандарти. Вони мають шифр системи 12 і поділяються на 5 кваліфікаційних груп, яким надано такі шифри (шифри підсистем):

1) організаційно - методичні стандарти - 0;

2) стандарти вимог і норм за видами небезпечних і шкідливих виробничих чинників - 1;

3) стандарти вимог безпеки до виробничого обладнання - 2;

4) стандарти вимог безпеки до виробничих процесів - 3;

5) стандарти вимог до засобів захисту працівників - 4.

Приклад позначення міждержавного стандарту:

ДСТУ 12.1.005-88 ССБП “Загальні санітарно-гігієнічні вимоги до повітря робочої зони” (у зв'язку з тим, що стандарти не перекладалися українською мовою, вживається російський варіант).

Крім ДСТУ, і ДНАОП, в Україні діють санітарні норми (СН), в яких наведені вимоги стосовно виробничої санітарії; будівельні норми і правила (СНіП - будівельні норми і правила - застосовується російська абревіатура), де викладені вимоги до будівель та споруд залежно від їх призначення і пожежної безпеки. При розгляді питань пожежної безпеки можуть траплятися посилання на ОНТП - галузеві норми технологічного проектування (рос.) або ISO - міжнародні норми, які діють в Україні згідно з Угодою про міжнародне співробітництво держав СНД з питань охорони праці.

Правила і норми в галузі охорони праці виконують свої функції лише в тому випадку, якщо організований контроль їх виконанням.

До органів, які здійснюють нагляд і контроль дотримання законодавства про працю і правил з охорони праці, відносять спеціально уповноважені на те державні організації. Серед них:

- Держкомітет України з нагляду за охороною праці у складі Міністерства праці;

- Держкомітет України з ядерного і радіаційного захисту;

- Органи державного пожежного нагляду Управління пожежної охорони МНС України;

- Органи санітарно-епідеміологічної служби Міністерства охорони здоров'я України.

В своїй діяльності вони не залежать від адміністрації підприємств (установ) і їх вищих органів управління.

Вищий нагляд за точним виконанням законів про працю, у тому числі про охорону праці всіма міністерствами і відомствами, підприємствами і посадовцями, здійснює Генеральний прокурор України через органи прокуратури.

Громадський контроль за дотриманням вимог охорони праці здійснюють трудові колективи через вибраних представників.

Система стандартів безпеки праці

Основним напрямом робіт зі стандартизації в галузі охорони праці є розвиток Системи стандартів безпеки праці (ССБП) на державному, галузевому рівнях. Принцип побудови цієї системи регламентується Держстандартом "Основні положення". Нині ССБП встановлює такі вимоги: до організації робіт та організаційно-методичному положенню по побудові системи; виробничому устаткуванню й процесам; засобам захисту працюючих; безпеки будівель 1 споруд, а також нормам по видах небезпечних І шкідливих виробничих факторів.

Основним завданням стандартизації в галузі безпеки праці є забезпечення охорони здоров'я туристів та безпеки праці працюючих. Об'єктами стандартизації є вимоги, норми безпеки праці Й виробничої санітарії, запобіжні пристосування й Інші засоби захисту працюючих з урахуванням специфіки виконуваних робіт.

Нормативно-технічна документація з безпеки праці підрозділяється на такі категорії: державні (Держстандарт); галузеві (ГОСТ); технічні умови (ТУ).

У Державній стандартизації для ССБП встановлена система, зашифрована під цифрою 12, і п'ять діючих підсистем, що мають: шифр підсистеми, найменування підсистеми:

0 - організаційно-методичні стандарти;

1 - стандарти вимог і норм по видам небезпечних і шкідливих виробничих факторів;

2 - стандарти вимог безпеки до виробничого обладнання;

3 - стандарти вимог безпеки до виробничих процесів;

4 - стандарти вимог безпеки до засобів захисту робітників;

5 - стандарти вимог безпеки до будівель та споруд; 6-9 - резерв.

Для практичного використання стандарту слід знати шифр підсистеми, порядковий номер стандарту й рік реєстрації (рис. 1.2). Вимоги, встановлені стандартами ССБП відповідно до області їх поширення, мають бути враховані в стандартах і технічних умовах за ДСТ, нормативно-технічній, конструкторській, технологічній і проектній документаціях. ССБП не виключає дії норм і правил, затверджених органами державного нагляду відповідно до положення про ці органи.

Упровадження стандартів ССБП, що встановлюють вимоги безпеки на робочих місцях, здійснюється на основі плану організаційно-технічних заходів, які розроблялися службами охорони праці головного енергетика, головного механіка та іншими, а потім затверджувалися керівником підприємства. Роботи, включені до плану організаційно-технічних заходів щодо впровадження стандартів, мають бути враховані в планах підприємств по розділах виробництва, нової техніки, капітального будівництва, матеріально-технічного постачання, підготовки кадрів; у комплексних планах поліпшення умов охорони праці та санітарно-оздоровчих заходів: в угодах з охорони праці, прикладених до колективних договорів: у планах соціально-економічного розвитку перед прийняттям.

Рис. 1.2. Структура позначення стандартів ССБП.

Загальне управління роботами з упровадження стандартів ССБП здійснює керівник або головний інженер туристського комплексу.

Стандарти підприємств по безпеці праці (СПП БП) є основними регламентуючими документами системи управління охороною праці та використовуються як організаційно-методична, техніко-економічна й правова основа системи. У цих стандартах визначені вимоги організаційно-методичного характеру, тобто до порядку й змісту організації робіт із забезпечення безпеки праці та тільки на даному підприємстві.

Загальне керівництво розробкою СПП БП здійснюється керівником (або заступником) підприємства. Організаційно-методичне управління виконує служба охорони праці або. залежно від конкретних умов, спеціально призначені керівником підприємства особи.

Перелік планованих до розробки СПП БП включається окремим розділом у річні плани по стандартизації підприємства, а за їх відсутності складається самостійний річний план розробки СПП БП на основі перспективного плану підприємства з розробки до впровадження СПП БП.

Розробка стандарту підприємства починається з аналізу фактичного рівня стану охорони праці на підприємстві. При цьому необхідно проаналізувати ефективність раніше проведених на підприємстві технічних, організаційних й економічних заходів щодо забезпечення безпечних умов праці.

Розробка стандарту підприємства здійснюється комісією (робочою групою) під керівництвом головного інженера. Основними вихідними даними є діючі норми та правила з охорони праці. Стандарт підприємства затверджується керівником (заступником керівника), вводитися в дію наказом, що встановлює дату його впровадження. План організаційно-технічних заходів розробляється за необхідності й також затверджується керівником підприємства. СПП БП можуть затверджуватися без обмеження терміну дії або на обмежений строк.

1.2 Метеорологічні умови у виробничих приміщеннях. Нормування параметрів мікроклімату

Метеорологічні умови у виробничих приміщеннях

Одним із основних виробничих чинників, від яких залежить рівень працездатності працівників, є мікроклімат (метеорологічні умови) у виробничих приміщеннях - умови внутрішнього середовища цих приміщень, які впливають на тепловий обмін працівників із навколишнім середовищем. Тобто це поєднання температури, відносної вологості, швидкості руху (рухливості) повітря та температури навколишніх поверхонь (теплового опромінення).

В основу принципів нормування параметрів мікроклімату покладена диференційна оцінка оптимальних та допустимих метеорологічних умов у робочій зоні в залежності від категорії робіт, періоду року та виду робочих місць.

Оптимальні метеорологічні умови - це поєднання параметрів мікроклімату, які при тривалому та систематичному впливі на людину забезпечують нормальний тепловий стан її організму без активізації механізмів терморегуляції. (Терморегуляція - це властивість організму підтримувати тепловий баланс із навколишнім середовищем). Вони забезпечують відчуття теплового комфорту та створюють передумови для високого рівня працездатності.

Допустимі метеорологічні умови - це поєднання параметрів мікроклімату, які при тривалому та систематичному впливі на людину можуть викликати зміни теплового стану організму, що швидко нормалізуються та супроводжуються напруженням механізмів терморегуляції в межах фізіологічної адаптації. При цьому не виникає ушкоджень або порушень стану здоров'я, але можуть спостерігатись погіршення самопочуття та зниження працездатності. Допустимі величини параметрів мікроклімату встановлюються у випадках, коли забезпечення оптимальних параметрів мікроклімату:

1) технічно неможливе;

2) економічно недоцільне.

Категорії робіт - це розподіл робіт на основі загальних енерговитрат організму, які вимірюються в Дж / с (Ккал / год).

До легких відносяться роботи, при яких енерговитрати організму становлять до 175 Дж/с (до 150 Ккал/год), до робіт середньої важкості - 175 - 290 Дж/с (150 - 250 кКал/год), до важких робіт - перевищують 290 Дж/с (більше 250 кКал/год).

Період року визначається за середньодобовою температурою зовнішнього середовища: при tсд< +10 °С - холодний період, при tсд ? +10 °С - теплий.

Інтенсивність теплового опромінення працівників від поверхонь виробничого обладнання та систем освітлення не повинна перевищувати:

- 35 Вт/м2 при опроміненні 50% і більше поверхні тіла;

- 70 Вт/м2 при опроміненні від 25% до 50% поверхні тіла;

- 100 Вт/м2 при опроміненні не більше 25% поверхні тіла.

Оптимальні параметри мікроклімату в робочій зоні виробничих приміщень для різних категорій робіт у теплий та холодний періоди року наведені в табл. 1.

Табл. 1

Температура повітря вимірюється ртутними або спиртовими термометрами, а неперервна реєстрація зміни температури - термографами.

Для вимірювання відносної вологості використовуються психрометри Августа, аспіраційні психрометри, гігрометри та гігрографи. Існує два види вологості: абсолютна та відносна. Абсолютна являє собою фактичний вміст маси водяних парів в 1 м3 повітря, відносна - відношення абсолютної до максимально можливого вмісту пари в повітрі.

Швидкість руху повітря вимірюється крильчастими або чашковими анемометрами, а малі швидкості - термоанемометрами або катотермометрами. Температура нагрітих поверхонь вимірюється електротермометрами, термопарами та іншими контактними приладами.

Інтенсивність теплового випромінювання вимірюється актинометрами, термостовпцями, спеціальними радіометрами.

Нормалізація параметрів мікроклімату здійснюється за допомогою комплексу заходів та засобів колективного захисту, які включають будівельно-планувальні, організаційно-технологічні, санітарно-гігієнічні, технічні та інші.

Основні з них:

- раціональне розміщення технологічного обладнання;

- удосконалення технологічних процесів та устаткування;

- автоматизація та дистанційне керування технологічними процесами;

- раціональні вентиляція, опалення та кондиціонування повітря;

- раціоналізація режимів праці та відпочинку;

- застосування теплоізоляції обладнання та захисних екранів;

- використання засобів індивідуального захисту.

Нормування параметрів мікроклімату

Нормування параметрів мікроклімату полягає у встановленні їх оптимальних або допустимих величин стосовно конкретних виробничих умов. Воно проводиться з урахуванням таких характеристик: ступеня важкості виконуваної роботи; пори року; кількості надлишкового тепла, що надходить у робочу зону від устаткування (ДСН 3.3.6.042-99. Державні санітарні норми мікроклімату виробничих приміщень).

Оптимальні умови мікроклімату - таке сполучення параметрів метеорологічних умов на робочому місці, що при тривалому й систематичному впливі на людину забезпечує збереження нормального функціонування організму без перенапруження роботи механізму терморегуляції працюючого. Допустимі мікрокліматичні умови - сполучення параметрів мікроклімату, що при тривалому й систематичному впливі на людину може викликати минаючі чи такі, що швидко нормалізуються, зміни функціонального і теплового стану організму. При цьому не відбувається порушення здоров'я працюючого, однак можливе додаткове короткочасне напруження в роботі механізму терморегуляції.

За ступенем важкості фізичні роботи поділяють на три категорії. (Категорія робіт - розмежування фізичних робіт за важкістю на основі загальних енерговитрат організму, які вимірюються в ккал/год або Вт).

- Категорія I. Легкі фізичні роботи

- Категорія II. Фізичні роботи середньої важкості

- Категорія Ш. Важкі фізичні роботи

Пора року в охороні праці умовно розділяється на холодний і теплий періоди.

Вони розмежовуються середньодобовою температурою tс.д.=100С.

За кількістю надлишкового тепла, що надходить у робочу зону від устаткування і впливає на зміну температури в робочій зоні, виробничі приміщення підрозділяються на холодні (рівень надлишкового тепла до 20 ккал/год на 1 м3 приміщення) і гарячі - рівень надлишкового тепла вище 20 ккал/год на 1 м3.

Контроль параметрів мікроклімату здійснюється рядом вимірювальних засобів: температура повітря - термометром; відносна вологість повітря - психрометром; швидкість руху повітря - анемометрами; інтенсивність теплового випромінювання - актинометром або через температуру поверхні обладнання, що вимірюють дистанційно; барометричний тиск - барометром.



1.3 Сутність захисного заземлення, норми допустимого опору, порядок розрахунку

Захисне заземлення - це навмисне електричне з'єднання із землею або її еквівалентом (водою) металевих не струмопровідних частин обладнання, які можуть опинитися під напругою.

Сфера застосування захисного заземлення - це трифазні трипровідні мережі з ізольованою нейтраллю з напругою до 1000 В і трифазні мережі з будь-яким режимом нейтралі напругою вище 1000 В.

При цьому в приміщеннях з підвищеною електронебезпекою і особливо небезпечних захисне заземлення (ЗЗ) обов'язкове при номінальній напрузі вище 36 В змінного і 110 В постійного струму, а в приміщеннях без підвищеної небезпеки при напрузі 500 В і вище.

У вибухонебезпечних приміщеннях (ЗЗ) обов'язкове при будь-яких напругах. Виконує подвійну роль, додатково боротьба із статичною електрикою.

Принцип дії захисного заземлення

Він полягає у зниженні до безпечних значень напруги дотику і кроку, обумовлених "замиканням на корпус". Це досягається зменшенням потенціалу заземленого устаткування, а також вирівнюванням потенціалів за рахунок збільшення потенціалу основи, на якій стоїть людина, до потенціалу, близького за величиною до потенціалу заземленого устаткування.

Принципова схема захисного заземлення має вигляд, зображений на рис.3.1.



Рисунок 3.1 - Принципові схеми захисного заземлення:

а - в мережі з ізольованою нейтраллю до 1000 В і вище;

б - в мережі із заземленою нейтралю вище 1000 В;

1 - заземлене устаткування;

2 - заземлювач захисного заземлення;

3 - заземлювач робочого заземлення:

rз, rр - опори відповідно захисного і робочого заземлень;

Iз - струм замикання на землю

ПУЕ обмежує величини опору захисного заземлення. Для установок до 1000 В, якщо потужність джерел електричного струму Р > 100 кВт, тоді RЗ = 4 Ом; при Р < 100 кВт - RЗ = 10 Ом.

Улаштування захисного заземлення

Конструктивно захисне заземлення є сукупністю заземлювачів, що знаходяться в ґрунті, і проводу, який з'єднує їх з устаткуванням, що заземлюється.

Самі заземлювачі можуть бути двох видів:

а) штучні - виконані спеціально для цілей заземлення;

б) природні - пристосовані для заземлення вже існуючі конструкції.

Природними заземлювачами можуть бути використані металеві трубопроводи, за винятком тих, що вміщують горючі гази і рідини, і трубопроводи, покриті ізоляцією від корозії. Використовуються обсадні труби колодязів, свердловин, арматура будівель із залізобетону, що має контакт із землею, свинцеві оболонки кабелів, прокладених в землі.

Використання природних заземлювачів дає певний економічний ефект, але вони мають також істотний недолік - вони доступні не електротехнічному персоналу і можуть бути пошкоджені як заземлювачі.

Якщо опір природних заземлювачів не задовольняє вимоги ПУЕ або їх взагалі немає, то додають або влаштовують штучні заземлювачі.

У траншею глибиною 0,8 м забивають труби завдовжки 3-4 м (або прутки). Верхні кінці, що виступають, з'єднують смугою зв'язку і два кінці якої заводять в приміщення, а траншею засипають. З'єднання труб зі смугою зв'язку дозволяється тільки зварюванням, а в приміщенні допускається болтове з'єднання.

Порядок розрахунку штучного заземлення такий:

1. У відповідності до вимог пуе визначається допустимий опір проходженню струму в заземленні Rз. Для мереж з напругою до 1000 В можна взяти Rз = 4 Ом.

2. Визначається питомий опір ґрунту, який рекомендовано для розрахунків, табл, Омсм.

3. Визначаються підвищувальні коефіцієнти для вертикальних заземлювачів (труб або стрижнів) КП.Т та для з'єднувальної смуги КП.С, які враховують зміну опору ґрунту в різні пори року залежно від наявності опадів.

Приблизні значення питомих опорів ґрунтів, табл

Грунт	Значення, які рекомендуються для розрахунків, Омсм
Пісок	70000
Супісок	30000
Суглинок	10000
Глина	4000
Чорнозем	2000
Торф	200



Значення підвищувальних коефіцієнтів КП.Т, КП.С за кліматичними зонами

Клі-матична зона	Тип заземлювачів
	Горизонтально прокладені заземлювачі (смугові та ін.) при глибині від поверхні ґрунту hг=0,8 м, КП.С	Стрижневі вертикально встановлені заземлювачі при глибині від поверхні землі hb=0,50,8 м, КП.T
І	4,57	1,82
ІІ	3,54,5	1,61,8
ІІІ	2,54	1,41,6
ІV	1,52	1,21,4

4. Визначається питомий розрахунковий опір ґрунту для вертикальних електродів (труб або стрижнів) розр.т , Омсм, з урахуванням несприятливих умов за допомогою підвищувального коефіцієнта:

. (3.1.)

5. Визначається питомий розрахунковий опір, Омсм, ґрунту для горизонтального заземлювача (з'єднувальної смуги):

. (3.2.)

6. Визначається відстань t від поверхні землі до середини вертикального заземлювача (див. рис. 3.2):

Рисунок 3.2 - Схема заземлення



, (3.3.)

де hз - глибина заглиблення труб, см, як правило hз =80см;

lт - довжина вертикального заземлювача (труби або стрижня).

7. Визначається опір проходження струму для одиночного вертикального заземлювача, Ом, який розміщений нижче від поверхні землі:

. (3.4.)

8. Визначається орієнтовна необхідна кількість вертикальних заземлювачів без урахування коефіцієнта екранування

. (3.5.)

9. Визначається відстань між вертикальними заземлювачами Lт, см, із співвідношення . Для стаціонарних заглиблених заземлювачів це співвідношення береться таким: С=1. Тоді

.

10. Визначаємо коефіцієнт екранування труб при орієнтовному числі труб nт.



Коефіцієнт екранування вертикальних заземлювачів

Кількість вертикальних заземлювачів, nт, шт.	Коефіцієнт екранування вертикальних заземлювачів, е.т
2	0,85
3	0,78
5	0,7
10	0,59
15	0,55
20	0,49
40	0,41
60	0,39
100	0,36

11. Уточнюється необхідна кількість вертикальних заземлювачів з урахуванням коефіцієнта екранування:

. (3.6.)

12. Визначається розрахунковий опір проходження струму при уточненому числі вертикальних заземлювачів nт.е:

(3.7.)

13. Визначається довжина з'єднувальної смуги, см:

. (3.8.)

14. Визначається опір проходження струму, Ом, в з'єднувальній смузі:

, (3.9.)

де hз - глибина заглиблення вертикальних заземлювачів, см;

bс - ширина з'єднувальної смуги, см.

15. Визначається коефіцієнт екранування Е.З.С для з'єднувальної смуги.

Коефіцієнт екранування з'єднувальних смуг е.з.с при розміщенні заземлювачів в ряд (чисельник) чи за чотирикутним контуром (знаменник)

Кількість вертикальних заземлювачів	4	5	6	10	20	30	50	60	100
Коефіцієнт екранування з'єднувальних смуг, Е.З.С	0,77 0,45	0,74 0,4	0,67 0,36	0,62 0,34	0,42 0,27	0,31 0,24	0,21 0,21	0,2 0,2	0,19 0,19

16. Визначається розрахунковий опір для проходження електричного струму в з'єднувальній смузі з урахуванням коефіцієнта екранування:

(3.10.)

17. Визначається загальний розрахунковий теоретичний опір проходження струму від вертикальних заземлювачів та з'єднувальної смуги:

. (3.11.)

Остаточний результат повинен бути близьким до значень Rз.

Контроль захисного заземлення - згідно з ПУЕ контролюють опір щорічно (в період найсухішої або найхолоднішої погоди) з обов'язковим частковим розкриттям ґрунту і з оглядом окремих частин.



1.4 Поняття про процеси горіння та вибуху

З пожежами людина зіткнулася задовго до відкриття способів отримання вогню (вулканічна і грозова діяльність призводила до лісових пожеж). З початком застосування вогню збільшилася і можливість виникнення пожеж. Особливо від пожеж страждали старі міста, побудовані в основному з дерева. В даний час збитки від пожеж складають мільйони гривень на рік.

Закономірно, що за ці збитки хтось повинен нести відповідальність. Винні звичайно бувають завжди. Для того щоб вам не довелося опинитися винними, є один шлях! Потрібно знати питання (вимоги) пожежної профілактики і неухильно їх виконувати в процесі своєї трудової та повсякденної діяльності.

На виробництві питання пожежної безпеки контролює пожежна інспекція. З пожежними інспекторами ви зустрінетеся обов'язково.

Для того щоб порозумітися з пожежним інспектором, теж необхідно знати і обов'язково виконувати вимоги пожежної профілактики. Про них ми і говоритимемо.

Небагато історії

Вперше в XVIII столітті М.В. Ломоносов науково довів, що процес горіння полягає в хімічному з'єднанні горючої речовини з повітрям. Визначний французький вчений Лавуазьє довів в 1773 р., що процес горіння не просто з'єднання з повітрям, а з одним з його складових - киснем (Лавуазьє страчений на гільйотині в 1774 році за те, що входив у компанію відкупів).

Таким чином, було доведено, що горіння - це реакція окислення. Фундаментальні теорії про процеси горіння і вибуху створили 2 російських учених. В XIX столітті академік А.Н. Бах створив теорію "автоокисления", та в ХХ столітті академік М.М. Семенов створив теорію ланцюгової реакції (ланцюгова теорія). Тут примітне те, що Семенов створив свою теорію стосовно хімічної ланцюгової реакції. Коли актуальним стало питання дослідження ядерних перетворень, ця теорія була прийнята на озброєння фізиками. За розробку цієї теорії академік Семенов першим з радянських учених (в 1956 році) був нагороджений Нобелівською премією.

Докладніше про ці теорії.

За теорією автоокислення Баха при звичайній або трохи підвищеній температурі до молекул горючої речовини приєднуються молекули кисню. При цьому окремі активізовані молекули кисню поводяться як ненасичені і розпадаються, утворюючи активний кисень з вільними зв'язками за схемою

О = О - О - О -.

Ці молекули легко вступають в з'єднання з горючою речовиною, утворюючи перекиси і гідроперекиси:

R-O-O-R H-O-O-H

Вони, у свою чергу, нестійкі, розпадаються на атомарний кисень і вільні радикали (частинки, що мають підвищену хімічну активність).

Ці частинки, маючи надлишок енергії, продовжують реакцію окислення. Ця теорія добре пояснює всі реакції окислення, які спостерігаються в природі (самозаймання вугілля, торфу).

Але окремі процеси окислення (наприклад, коли в реакцію вводять сповільнювачі або прискорювачі) ця теорія пояснити не може.

Недоліки теорії автоокислення ліквідує ланцюгова теорія академіка Семенова.

Суть її полягає в наступному. При дії на молекули горючої речовини променистої енергії, електричного розряду ці молекули, поглинаючи деяку кількість енергії, розпадаються на атоми і радикали (тобто частинки підвищеної активності), які, в свою чергу, є центрами реакції. Таким чином, здійснюється ланцюгова реакція.

Ця теорія пояснює всі процеси окислення з точки зору кінетики реакції. Згідно з цією теорією процес окислення супроводжується виділенням тепла. В цьому випадку може бути два варіанти:

1. Все тепло, яке виділяється, встигає відводитися в навколишнє середовище.

2. Тепловиділення перевищує швидкість відводу тепла. У цьому випадку через неминуче підвищення температури реакція буде самоприскорюваною. Далі може відбутися процес самозаймання, тобто процес горіння, тому що горюча речовина нагріється до такої температури, при якій відбудеться самозаймання.



2. Практична частина

Задача №1

Оцінити ефективність природної вентиляції приміщення економічного відділу габаритами: довжина-7,8м, ширина-5,4м, висота-3м, кількістю працюючих-4 співробітників, розміром кватирки-0,23м2, розміром дверей-2м2, висотою від центру дверей до центру кватирки 1,5м.

Розв'язок задачі:

Для оцінки ефективності природної вентиляції приміщення економічного відділу необхідно порівняти фактичний повітрообмін Lф з необхідним - Lн

Якщо об'єм робочого приміщення, що припадає на кожного працюючого L1, менше 20 м3, необхідний повітрообмін повинен складати не менше L' = 30 м3/год на одну особу. При об'ємі 20 м3 і більше на одного працюючого повітрообмін повинен складати не менше L'=20 м3/год. При об'ємі 40 м3 і більше на одного працюючого за наявності в приміщенні вікон та дверей повітрообмін не лімітується.

Таким чином, необхідний повітрообмін Lн обчислюється за формулою

нормування праця заземлення горіння

, м3/год,(1.1)

де n - кількість працюючих.

В нашому випадку об'єм робочого приміщення, що припадає на кожного працюючого складає:

=7,8*5,4*3/4=31,59 м3

Тому:

Lн=20*4=80 м3/год.

Список використаної літератури

Денисенко А.Ф. Основи охорони праці: Конспект лекцій в 2-х ч.

Гандзюк М. П., Желібо Є. П., Халімовський М. О. Основи охорони праці: Підручник. 3-є вид. - К.: Каравела, 2005. - 392 ст.

Русак О.Н. Справочная книга по охране труда в машиностроении. - Л.: Машиностроение, Ленингр. Отд-ние, 1989. - 541 ст.

Юдин Е.Я. Охрана труда в машиностроении. - М.: Машиностроение, 1983.

Катренко Л. А., Кіт Ю. В., Пістун І. П. Охорона праці. Курс лекцій. Практикум: Навчальний посібник. - 2-ге вид., стер. - Суми: ВТД „Університетська книга”, 2007. - 496 с.

В. Ц. Жидецький, В. С. Джигирей, О. В. Мельников. Основи охорони праці - Вид. 2-е, стериотипне. - Львів: Афіша, 2000. - 348 с.

Денисенко А.Ф. Методичні вказівки до виконання контрольної роботи з курсу «Основи охорони праці». - С.: Вид-во СумДУ, 2005.

Размещено на Allbest.ru