Виробничий травматизм. Концентрація шкідливих речовин. Штрафні санкцій до організацій

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

1. Причини виробничого травматизму

2. Гранично допустима концентрація шкідливих речовин у повітрі (ГДК). Методи контролю

3. Застосування штрафних санкцій до організацій

1. Причини виробничого травматизму

У системі профілактики виробничого травматизму й професійних захворювань має, бути аналіз причин, що їх зумовлюють та особливий контроль і нагляд за травмо небезпечними ділянками робіт, та параметрами виробничого середовища.

У виробничій сфері рівень травматизму і професійних захворювань взаємопов'язаний з технологічними процесами, обладнанням, а також науково обґрунтованою організацією виробництва та ергономічною організацією робочого місця.

Статистика свідчить про те, що більшість виробничих травм в межах держави скоюється через ігнорування та нехтування працюючими елементарних вимог правил і норм безпеки під час виконання робіт.

В процесі розслідування й аналізу нещасних випадків встановлено, що переважна більшість (до 80%) їх трапляється не з технічних чи технологічних причин, а через неправильну організацію праці та дію людського чинника.

Щоб достовірно визначити причини, які зумовлюють виробничий травматизм і захворювання професійного характеру необхідно проаналізувати взаємозв'язок людини з елементами конкретного виробничого середовища. (рис. 1)

Рис. 1. Схема взаємодії людини з елементами виробничого середовища.

У виробничому середовищі людина вступає в контактні виробничі відносини через засоби і предмети праці між якими існує прямий і зворотній зв'язок.

Засоби праці через управління ними людиною впливають на предмет праці, який якісно змінюється або ж змінює своє положення в просторі. Наприклад, машиніст розробляє екскаватором ґрунт, вантажить його на машини чим змінює його положення у просторі. Однак і засоби праці одночасно впливають на людину, так машиніст при розробці слабких ґрунтів може отримати травму через перекидання екскаватора і т. ін.

Отже у виробничій сфері в процесі взаємодії виробничих елементів на організм людини діють, як засоби так і предмети праці, а від так організаційні і технічні чинники, а також чинники особистого характеру, що стосуються дотримання технологічної та трудової дисципліни.

Дослідженням причин виробничого травматизму і професійних захворювань встановлено таку їх класифікацію:

o Організаційні причини

o Технічні причини

o Психофізіологічні причини

До організаційних причин належить: неправильна організація праці або робочого місця, відсутність інструктажів або неякісне їх проведення, порушення технологічного режиму або трудової дисципліни, відсутність інструкцій з безпеки праці на робочих місцях, неузгодженість у діях, відсутність ПВР (проектів виробництва робіт), а також нагляду й контролю за виробничою діяльністю, відсутність засобів захисту, спецодягу і т.ін.

До технічних причин належить: проектні і конструктивні недоліки, невідповідність обладнання, транспортних та енергетичних пристроїв вимогам безпеки, недосконалість конструкцій машин, блокувальних систем, сигналізації, неправильний режим технологічного процесу, недосконале його виконання, відсутність інженерних розрахунків і т.ін.

До психофізіологічних причин належить: невідповідність умов праці анатомо-фізіологічним і психологічним характеристикам організму людини, незадовільний психологічний клімат в колективі, хворобливі стани, високий ступінь ризику, вживання алкоголю, втома і т. ін..

Така класифікація причин виробничого травматизму є досить умовною. Причинами виробничого травматизму та професійних захворювань, як показують результати розслідування, слід вважати групу взаємодіючих чинників, що пов'язані з організацією виробничої діяльності яка може спричиняти різний негативний вплив на організм людини. Здебільшого виробничі нещасні випадки та професійні захворювання носять не однопричинний, або багатопричинний характер.

Усі зазначені причини виробничого травматизму та іншого негативного впливу мають бути системою організаційних і технічних засобів, що запобігають діям шкідливих та небезпечних виробничих чинників на організм людини.

Під організаційними заходами розуміють правильну організацію праці та робочих місць, дотримання відповідного режиму праці та відпочинку, проведення якісного навчання та інструктажів. Сюди слід віднести: постійний нагляд і контроль за дотриманням вимог законодавчих актів, огородження об'єктів, небезпечних зон, облаштування проходів і проїздів, забезпечення системи освітлення та санітарно-побутового обслуговування працюючих і т. ін..

Під технічними заходами розуміють належне використання існуючих спеціальних колективних та індивідуальних засобів працюючих, виконання відповідних інженерних розрахунків, що забезпечують безпечне виконання робіт при використанні електричного струму фізичних, біологічних або інших потужностей, що певною мірою можуть спричиняти виникнення небезпечних або шкідливих обставин у виробничій сфері.

Встановлення причин виробничого травматизму і професійних захворювань має запобіжну мету, а також міру визначення відповідальності посадових осіб.

2.Гранично допустима концентрація шкідливих речовин у повітрі (ГДК). Методи контролю

При проектуванні виробничих будівель, технологічних процесів, устаткування необхідно ставити вимоги до санітарного обмеження вмісту шкідливих речовин у повітрі робочої зони.

Вміст шкідливих речовин у повітрі робочої зони регламентується значенням гранично допустимих концентрацій (ГДК), мг/м³.

Гранично допустимі концентрації шкідливих речовин у повітрі робочої зони - це концентрації, що при щоденній (крім вихідних днів) роботі протягом 8 годин чи іншої тривалості, але не більше 41 години на тиждень, протягом усього робочого стажу не можуть викликати захворювань або відхилень у стані здоров'я, які виявляються сучасними методами досліджень, у процесі роботи чи у віддалений термін життя нинішнього і наступного поколінь. За ступенем дії на організм шкідливі речовини відповідно до ГОСТу 12.1.007-88 поділяються на 4 класи небезпеки:

І клас - надзвичайно небезпечні;

П клас - високонебезпечні;

III клас - помірно небезпечні;

IV клас - малонебезпечні.

ГДК шкідливих речовин у повітрі робочої зони є обов'язковими санітарними нормативами для використання при проектуванні технологічних процесів і вентиляції. ГДК установлюються на підставі даних медико-біологічних досліджень, що проводяться на тваринах. Для низьколетких, але активно проникаючих крізь шкіру шкідливих речовин мають встановлюватися тести експозиції.

На період, що передує проектуванню виробництва, мають тимчасово визначатися орієнтовні безпечні рівні впливу - ОБРВ. Вони мають переглядатися через 2 роки після їх затвердження чи замінятися

ГДК з урахуванням накопичених даних про співвідношення здоров'я працівників з умовами праці.

ГДК шкідливих речовин, що найчастіше трапляються в технологічних процесах, подані в таблиці 1.

Таблиця 1. Граничнодопустимі концентрації (ГДК) шкідливих речовин у повітрі робочої зони

Відомі засоби санітарно-хімічного аналізу повітря можна розділити на три основні групи: лабораторні, експресні й автоматичні (останні забезпечують постійний контроль повітря виробничих приміщень). При розробці всіх типів засобів застосовують різні аналітичні методи: хімічні, фізичні, фізико-хімічні й біохімічні.

Аналітичні і лабораторні методи контролю шкідливих речовин включають відбір проб із подальшою доставкою й проведення їх аналізу у лабораторних умовах, що, буває, не дає змоги вчасно вжити дієвих заходів для забезпечення нормальних умов праці.

Лабораторні методи аналізу не завжди є досить оперативними, але вони забезпечують високу точність визначення наявних у повітрі хімічних речовин. До лабораторних належать фотохімічні, люмінесцентні, електрохімічні, хроматографічні, спектрофотометричні, полярографічні й інші методи.

Експресні методи визначення концентрацій у повітрі виробничих приміщень є простими та оперативними, крім того, не потребують джерел електричної і теплової енергії. Найчастіше в практиці експресного аналізу застосовується індикаційний метод, що передбачає вимірювання концентрації шкідливих речовин індикаторними трубками. В основі індикаційного методу аналізу повітряного середовища лежать колометричні реакції, що відбуваються на твердих носіях (папірцях, крейдах, порошках), просочених індикаторними реактивами.

Експресні методи також полягають у застосуванні спеціальних приладів-газоаналізаторів різних конструкцій. Наприклад, газоаналізатор типу УГ-2 - універсальний переносний прилад, призначений для експресного кількісного визначення різних шкідливих речовин (аміаку, ацетилену, ацетону, бензину, бензолу, оксидів азоту й вуглецю, сірководню, вуглеводнів нафти, хлору та ін.) у повітрі виробничих приміщень.

В умовах сучасних виробництв різних галузей промисловості лабораторні методи і прилади з індикаторними трубками не завжди забезпечують ефективний контроль стану повітряного середовища, оскільки небезпечні концентрації газів і парів у повітрі робочої зони можуть створюватися за короткий час і процес виникнення небезпечної ситуації носить випадковий характер. Тому автоматичний контроль загазованості повітря за допомогою автоматичних газоаналізаторів стає необхідним елементом контролю й управління технологічним процесом.

Автоматичні газоаналізатори забезпечують: швидкість вимірювання і реєстрації концентрації шкідливої речовини в повітрі; звукову й світлову сигналізацію про перевищення санітарних норм вмісту шкідливих речовин у повітрі на місці вимірювання або у диспетчерських пунктах із включенням у необхідних випадках вентиляції; економію витрат робочого часу при контролі стану повітряного середовища; можливість їх улаштування у важкодоступних і небезпечних місцях, а також у пересувних лабораторіях.

травматизм шкідливі речовини санкції

3.Застосування штрафних санкцій до організацій

Згідно ст. 43 Закону про охорону праці за порушення законодавства про охорону праці і невиконання розпоряджень посадовців Держнаглядохоронпраці юридичні і фізичні особи, згідно законодавству використовуючи найману працю, притягуються органами Держнаглядохоронпраці до сплати штрафу. При цьому максимальний розмір штрафу не може перевищувати п'яти відсотків місячного фонду заробітної платні.

Несплата штрафу протягом місяця після остаточного розв'язання суперечки спричиняє нарахування на суму штрафу пені у розмірі 2 % за кожний день прострочення. Проте ухвала про накладення штрафу може бути оскаржений в місячний термін в судовому порядку.

Застосування інших видів санкцій

Окрім вказаних вище штрафних санкцій і адміністративної відповідальності за порушення законодавства у сфері охорони праці, згідно ст. 39 Закону про охорону праці посадовці Держнаглядохоронпраці мають право забороняти, зупиняти, припиняти, обмежувати експлуатацію підприємств, окремих виробництв, цехів, ділянок, робочих місць, будівель, споруд, приміщень, випуск і експлуатацію машин, механізмів, устаткування, транспортних і інших засобів праці, виконання певних робіт, у тому числі зв'язаних з використанням надр, використання нових небезпечних речовин, реалізацію продукції, а також відміняти або припиняти дію виданих ними дозволів і ліцензій до усунення порушень, що створюють загрозу життя працюючих.

В п. 3.6 Порядку № 92 передбачено, що заборона - це припинення роботи окремого виробництва, цеху, ділянки, робочого місця, експлуатації будівлі, споруди, приміщення, випуску машин, механізмів, устаткування, транспортних і інших засобів праці, використання нових небезпечних речовин. Зупинка - це припинення дії (руху) машини, механізму, устаткування, транспортного і іншого засобу праці. Припинення - ця заборона на певний час виконання окремих робіт. Обмеження роботи - це зменшення технологічного навантаження окремого виробництва, цеху, ділянки, машини, механізму, устаткування, транспортного і іншого засобу праці.

Об'єкт, експлуатація якого зупинена, пломбується відповідно до вимог Інструкції про порядок зупинки експлуатації об'єктів за наявності порушень нормативних актів по охороні праці, затвердженій наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 30.12.94 р. № 133 (далі - Інструкція № 133).

При зупинці експлуатації об'єктів, що створюють загрозу життя або здоров'ю працівників, державні інспектори Держнаглядохоронпраці, згідно п. 2 Інструкції № 133, повинні опломбувати виробничі об'єкти. При цьому пломби накладаються:

-у разі зупинки експлуатації підприємств, окремих виробництв, цехів, ділянок, робочих місць і технологічних процесів - на основні машини і агрегати, без включення в роботу яких неможлива в цілому експлуатація об'єкту, що зупиняється;

-у разі зупинки роботи машин, механізмів, устаткування, що експлуатується з порушенням вимог нормативних актів про охорону праці, - безпосередньо на це устаткування.

Залежно від конкретної ситуації пломби можуть накладатися і на інші конструктивні елементи будівель і споруд (двері, люки, лази), пускову апаратуру і т.п.

Зняття пломби без дозволу посадовців органів Держнаглядохоронпраці вважається порушенням вимог законодавчих і інших нормативних актів про охорону праці і спричиняє за собою відповідальність згідно чинному законодавству.

Згідно п. 3.8 Порядку № 92 відновлення експлуатації здійснюється після усунення порушень, вказаних в розпорядженні, і отримання від посадовця Держнаглядохоронпраці рішення про відновлення експлуатації цього об'єкту. Таке рішення ухвалюється після перевірки достовірності усунення порушень.

Размещено на Allbest.ru