Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

• Вступ
• 1. Правові засади охорони праці
• 2. Особливості охорони праці в Японії
• 3. Обов'язки японських підприємців стосовно забезпечення безпеки праці
• 4. Діяльність Міністерства праці Японії
• Висновок
• Список літератури


Вступ

Актуальність теми. Важливою умовою процвітання і економічного добробуту будь-якої країни на сучасному етапі розвитку є не тільки рівень національного доходу і розвиток підприємства, але й загальний рівень охорони здоров'я в державі, куди також відносять і охорону праці. Нехтування таким важливим фактором призводить до стрімкого погіршення стану виробництва, відтоку вагомої частки продуктивних сил в інші галузі, дисбалансу і нестабільності в економіці.

Японія є однією з провідних країн світу. За рівнем охорони праці вона посідає одне з перших місць. Керівництва підприємств Японії зацікавлені у забезпеченні безпеки праці, оскільки кожен нещасний випадок накладає негативний відбиток на імідж фірми, і як наслідок падає попит на її продукцію. Крім того важкий тягар у формі виплат компенсації постраждалим, ліквідації наслідків аварій змушує підприємців проводити профілактичні заходи. Саме шляхи досягнення безпеки праці у фірмах Японії обумовили мій вибір цієї теми для реферату.

Актуальність теми дослідження визначає наукову проблему, що досліджується в рефераті: визначення шляхів досягнення японськими фірмами високого рівня охорони праці.

Об'єктом дослідження є організація охорони праці в Японії.

Предметом дослідження є формування, розвиток, основні засади охорони праці в Японії.

Мета. Визначити і розглянути основні моменти організації праці на підприємствах Японії.

Завдання:

1.Визначення особливостей охорони праці в Японії.

2. З'ясування ролі підприємців в організації охорони.

3. Роль держави (Міністерства праці) в організації охорони праці.

1. Правові засади охорони праці

Роком створення повноцінної державної системи охорони та гігієни праці в Японії прийнято вважати 1972 р., коли був прийнятий закон "Про охорону та гігієну праці". Метою цього закону було створення гарантії безпеки і здоров'я працівників,а також мотивування власників підприємств створювати сприятливі умови праці. Так, згідно з цим законом роботодавець повинен крім того, що дотримуватися стандартів, спрямованих на запобігання нещасних випадків та професійних захворювань, він також має докладати зусиль щодо гарантії безпеки та здоров'я робітників на виробництві шляхом створення комфортної робочої атмосфери та сприятливих умов праці. Важливим моментом цього закону стало питанням підготовки працівників.

Окрім цього, були прийняті чинні і понині закони "Про норми праці", "Про об'єднання з попередження виробничого травматизму", "Про спеціальні заходи пов'язані з токсикозом від чадного газу в результаті нещасних випадків у вугільних шахтах".

Особлива увага у законах приділяється забезпеченню надійної роботи устаткування. Правила передбачають отримання виробник обладнання, створене для здійснення особливо небезпечних робіт, ліцензії у начальника департаменту норм праці відповідної префектури. Виготовлене обладнання підлягає перевірці на відповідність стандартам, яка проводиться начальником департаменту норм праці префектури, або спеціалізованим агентством, або начальником місцевого відділення з нагляду за дотриманням норм праці. Якщо вищеназвані спеціалісти не можуть прийняти чітке рішення, обладнання підлягає перевірці експертами Міністерства праці Японії.

2. Особливості охорони праці в Японії

охорона праця японія безпека

В Японії всі важливі заходи (в тому числі і з безпеки праці) реалізуються зі скрупульозною точністю та відповідальністю. Тут взагалі не існує такого поняття, як істотні і не дуже істотні накази, як це іноді має місце у нас.

В Японії кожен дуже відповідально ставиться до своєї роботи. Кожен інцидент роздивляється як невдача, погане виконання своїх трудових зобов'язань та недружній акт по відношенню до фірми, тому кожен голова вважає себе відповідальним за недотримання підлеглим йому працівником норм безпеки. Більше того, високий рівень травматизму серед підпорядкованих робітників для інженера є значною перепоною на шляху досягнення його кар'єрних цілей.

Недотримання працівником норм техніки безпеки розглядається як непослух чи відмовлення від роботи. Однак вони зустрічаються рідко і не тільки тому, що за це можна бути покараним, а в основному через побоювання підвести фірму. Таке відчуття колективної відповідальності виховується з дитинства. В кожному дитсадку діти вдягнені в однаковий одяг, обов'язково з емблемою цього дитячого садка. Усі середні школи, вищі навчальні заклади мають свій прапор. Таке виховання має свої позитивні наслідки. Настає час поступати на службу, і вчорашні учні, студенти дають присягу вірності новій групі (колективу), до якої щойно приєдналися [2, c. 146-147].

Завдання забезпечення безпеки праці є вагомим і з економічної точки зору. Висока вартість ліквідації негативних наслідків нещасних випадків змушує підприємця проводити профілактичні заходи. Прикладом може слугувати випадок на одному автомобільному заводі. Там внаслідок нещасного випадку на металообробному верстаті було витрачено 1500 годин для того, щоб визначити причини аварії. З'ясували, що причиною був невірно розроблений застережний захід, якого мали дотримуватися всі робітники. Тому інженери підготували нову програму застережних заходів, яка усувала не тільки виявлену, а й інші можливі нещасні випадки. Далі всі 1500 робітників, які постійно чи періодично працювали на цьому верстаті, були навчені нового методу роботи. На перепідготовку та тренування було витрачено 10 000 годин. Потім потягом трьох місяців керівники всіх рівнів контролювали, щоб новий метод приймався безапеляційно [7, c. 16-17].

Підвищити рівень свідомості співробітників японські роботодавці намагаються також використовуючи так званих наставників. Вони займаються різними питаннями (підвищення продуктивності праці, підвищення якості продукції, економії енергії, а також з питань охорони праці) строком на один рік. Наступного року ці функції будуть виконувати вже інші працівники. Успішна діяльність наставника є важливою передумовою для підвищення його по кар'єрній драбині. Змінність кожен рік дає змогу майже кожному працівнику бути наставником і таким чином сильніше вглиблюватися в проблеми охорони праці.

Значна увага приділяється популяризації безпеки праці. Починаючи з 1978 р. організовується щорічний національний тиждень безпеки праці і охорони здоров'я. Активно задіяні у цьому заході ЗМІ. На підприємства відправляють брошури, набори довідників. Питання охорони праці висвітлюються у щомісячних журналах «Безпека», «Професійне здоров'я» та ін. До речі, в Японії щорічно видається понад 40 тисяч комплектів книг, брошур, прокламацій, плакатів і навіть шпалери з тематикою охорони праці.

3. Обов'язки японських підприємців стосовно забезпечення безпеки праці

Найважливіше місце в японській системі охорони та гігієни праці займає роботодавець. Так, роботодавець повинен:

1. Проводити вимірювання та оцінку даних про виробниче середовище в закритих приміщеннях з шкідливими умовами праці. У разі одержання несприятливих результатів підприємець має вжити заходи з покращання ситуації, наприклад , модернізувати оснащення.

2. Організовувати медичні обстеження співробітників. Тим, хто працює на роботах, які пов'язані з ризиком професійних захворювань, держава забезпечує можливість пройти диспансеризацію і спостерігатися у спеціалістів.

3. Утверджувати скорочений час роботи для працівників, які працюють на підводних та інших роботах, пов'язаних з небезпекою для здоров'я (життя), а також не дозволяти особам, які мають певні захворювання, працювати на небезпечних роботах.

4. Сприяти санітарній підготовці робітників та проведення лікарських консультацій тощо, що необхідно для підтримки і зміцнення здоров'я працівників. Міністр праці видає відповідні керівництва.

5. Безперервно, на плановій основі формувати сприятливу виробничу атмосферу. Потрібні нормативні матеріали видаються Міністерством праці Японії.

Голови департаментів норм праці префектур мають прерогативу давати вказівки підприємцям щодо розробки програми удосконалення охорони та гігієни праці на підприємстві, де велика ймовірність отримання виробничих травм. У такому разі передбачено притягнення консультантів з охорони та гігієни праці. Готовий план роботодавець заздалегідь представляє голові місцевого відділу з нагляду за дотриманням норм праці або міністру праці.

4. Діяльність Міністерства праці Японії

При Міністерстві праці утворені і діють експертна рада з трудового страхуванню, Центральна рада з питань норм праці, Рада з питань мінімальної заробітної плати, Рада у справах жінок і підлітків та інші. В числі іншого, Міністерство праці Японії (у межах японської національної політики у сфері охорони праці) надає значну увагу працівникам з проблемами пов'язаним зі здоров'ям.

Кількість спеціалістів у ранзі державних співробітників, що займаються проблемами охорони й гігієни праці, тільки в центральному апараті Міністерства праці Японії (департамент норм праці) складає 262 осіб, у тому числі: відділення охорони й гігієни праці -- 56 службовців і відділення зарплати й робочого часу - 30 чоловік. Ще 8350 співробітники працюють у місцевих органах з питань праці.

Ці державні службовці мають широке коло прав й повноважень. Так, у їхньому веденні знаходяться проблеми, пов'язані з видачею ліцензій на виробництво певної техніки, отруйних речовин; розглядом представлених програм будівельних робіт; з'ясування та аналіз причин інцидентів на виробництві. До їхніх обов'язків також належать: управління й поміч підприємцям, робітникам та іншим зацікавленим особам у пошуку шляхів зменшення ризику отримання травми на виробництві.

До повноважень інспектора, які надаються йому законом, належать можливість заходити на територію підприємства, опитувати підприємців й працівників, продивлятися робочі журнали, проводити аналіз показників виробничого середовища. Стосовно ексцесів, що зумовлюють особливо загрозливе становище, інспектор по нормам праці має право давати наказ про тимчасову зупинку робіт, зміну характеру використання споруд й інших об'єктів. Інспектор по нормах праці має право як особливий співробітник судової поліції проводити обшук (включаючи арешт, розшук, опис майна й т.п.) [6, c. 211-212].

Міністерство праці виконує п'ятирічні плани стосовно застереження інцидентів на виробництві; останній з них (восьмий) -- під лозунгом «за психічне і фізичне здоров'я робітників». Міністерство втілює в життя програму загальної підтримки здоров'я , згідно з якою лікар розробляє комплекс вправ для кожного робітника, який складається згідно з даними про його здоров'я. Уряд розробляє програми навчання для представників компаній з метою розвитку у них необхідних навичок [4].

Необхідно відмітити, що заходи в галузі охорони та гігієни праці, рекомендації та розробки міністерства, в тому числі, і комплексні урядові програми, обпираються на результати досліджень кількох головних наукових центрів Японії: НДІ техніки безпеки на виробництві та Комплексного НДІ промислової гігієни та інших.

Висновок

Отже, особливостями організації охорони праці в Японії є:

1.Міцна законодавча база, яка регулює роботу підприємств у сфері охорони праці.

2.Відповідальність керівництва за порушення його підлеглими правил, що призвело до нещасного випадку.

3.Участь всіх співробітників підприємства в здійсненні охорони праці.

4. Чітко визначені обов'язки роботодавця, які стимулюються і водночас суворо контролюються державою.

5.Розгалужена система нагляду за дотриманням норм праці включає: департамент норм праці, що підпорядковується міністрові праці, наявні в кожній префектурі департаменти норм праці й місцеві відділення по нагляду за дотриманням норм праці в найважливіших містах.

6. В Японії питання безпеки праці, охорони здоров'я, людське життя є головним, будь-який проект, будь-яка робота починається з вивчення саме цих питань. Тому фінансування охорони праці здійснюється за першочерговим, а не за залишковим принципом.

Все вищеназване дає можливість японцям успішно вирішувати одну з найважливіших питань -- збереження життя і здоров'я людей під час виробничого процесу. На мою думку, ми маємо скористатися досвідом, взяти до уваги все те позитивне й корисне, що є у Країні Висхідного Сонця, аби не допускати тих нещасть, які на жаль, ще мають місце у нас.

Список літератури

1. Катренко Л. Охорона праці: Навчальний посібник/ Любов Катренко, Ігор Пістун, Юрій Кіт. - 2-ге вид., стер.. - Суми: Університетська книга, 2007. - 495 с.

2. Пістун І. Охорона праці: Практикум/ Ігор Пістун, Юрій Кіт, Андрій Березовецький,. - Суми: Університетська книга, 2000. - 205 с.

3. Сілін А. Деякі аспекти організації охорони праці в Японії // Охорона праці. - 1999. -№6. - с.16-19

4. http://opcb.kpi.ua/?p=411

5. Бок Зі Коу. Економіка Японії. Яка вона? - М: Экономика, 2002. - 352 с.

Размещено на Allbest.ru