Відшкодування власником шкоди працівникам у разі ушкодження їх здоров'я

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ, НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ

КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ БОРИСА ГРІНЧЕНКА

ПЕДАГОГІЧНИЙ ІНСТИТУТ

Кафедра анатомії і фізіології людини

Індивідуально-дослідне завдання

з дисципліни «Безпека життєдіяльності і цивільна оборона» на тему:

«Відшкодування власником шкоди працівникам у разі ушкодження їх здоров'я»

Виконала: студентка ІІ курсу

групи Доб-3-11-4.Од

Браницька Юлія Сергіївна

Викладач: Шеремета Марина Миколаївна

Київ 2013

Зміст

Вступ

1. Правилами відшкодування заподіяної шкоди працівникові підприємства

2. Відшкодування моральної шкоди

3. Загальні вимоги безпеки для працівників будівництва

4. Основні види порушень, що допускаються робітниками, на ділянці загальнобудівельного управління

Висновок

Список використаних джерел

Вступ

Конституція України до числа соціальних прав включає право кожного на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування (ст. 49), належні, безпечні й здорові умови праці (ст. 43). Відповідно до ст.12 Міжнародного пакту про економічні, соціальні й культурні права кожна людина має право на медичну допомогу та медичний догляд у разі хвороби. Серед основних трудових прав працівників ст. 2 Кодексу законів про працю України вказує на право на здорові та безпечні умови праці. Ст. 6 Основ законодавства України про охорону здоров'я закріплює право на охорону здоров'я, що передбачає серед інших право на безпечні й здорові умови праці.

Державні, громадські або інші органи, підприємства, установи, організації, посадові особи та громадяни зобов'язані забезпечити пріоритетність охорони здоров'я у власній діяльності, не завдавати шкоди здоров'ю населення й окремих осіб (ст. 5 Основ законодавства України про охорону здоров'я). Зазначаючи необхідність створення безпечних і здорових умов праці в процесі трудової діяльності працівників, наукова та навчальна література з трудового права завжди користувалася терміном "охорона праці". При цьому термін "охорона праці" вживається в двох значеннях: широкому й вузькому.

В широкому розумінні до поняття "охорона праці" відносяться "ті гарантії для працівників, що передбачають усі норми трудового законодавства". У широкому значенні під охороною праці розуміється сукупність правових норм, що охоплюють увесь комплекс питань застосування праці й приналежних до різних інститутів трудового права (трудового договору, робочого часу і часу відпочинку та ін.).

Терміном "охорона праці" у вузькому розумінні завжди визначалося створення для працівників здорових та безпечних умов праці.

Закон України "Про охорону праці" від 14 жовтня 1992 р. в ст. 1 так визначає охорону праці: "Охорона праці -- це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження здоров'я і працездатності людини в процесі роботи".

1. Правилами відшкодування заподіяної шкоди працівникові підприємства

Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний відшкодувати працівникові шкоду, заподіяну ушкодженням здоров'я, в порядку, передбаченому Правилами відшкодування власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 1993 p. №472.

В даний Правилах зазначається, що:

Власник підприємства, установи і організації або уповноважений ним орган несе матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків (надалі - ушкодження здоров'я), а також за моральну шкоду, заподіяну потерпілому власником фізичного чи психічного впливу небезпечних або шкідливих умов праці.

Власник звільняється від відшкодування шкоди, якщо доведе, що шкода заподіяна не з його вини, а умови праці не є причиною моральної шкоди.

Доказом вини власника можуть бути: акт про нещасний випадок на виробництві або акт про професійне захворювання; висновок службових осіб (органів), які здійснюють контроль і нагляд за охороною праці та дотриманням законодавства про працю, або профспілкового органу щодо причин ушкодження здоров'я; медичний висновок про професійне захворювання; вирок або рішення суду, постанова прокурора, висновок органів дізнання або попереднього слідства; рішення про притягнення винних осіб до адміністративної або дисциплінарної відповідальності; рішення органів соціального страхування про відшкодування власником витрат на допомогу працівникові в разі тимчасової непрацездатності у зв'язку з ушкодженням здоров'я; показання свідків та інші докази.

Розмір відшкодування втраченого потерпілим заробітку встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності і середньомісячного заробітку, який він мав до ушкодження здоров'я.

Утрачений заробіток або його частина відповідно до ступеня втрати професійної працездатності виплачується власником у повному розмірі, тобто без урахування розміру пенсії по інвалідності, а також незалежно від одержуваних потерпілим інших видів пенсій, заробітку (доходу) і стипендії.

Визначений розмір втраченого заробітку або відповідна його частина залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності коригуванню у бік зменшення не підлягає.

Розмір одноразової допомоги потерпілому встановлюється колективним договором (угодою, трудовим договором). Якщо відповідно до медичного висновку потерпілому встановлена стійка втрата працездатності, одноразова допомога потерпілому має бути не менше суми, визначеної з розрахунку його середньомісячного заробітку за кожний процент втрати ним професійної працездатності.

Стійкою втратою працездатності вважається будь-яка втрата професійної працездатності, що визначається органами медико-соціальної експертизи (МСЕК).

У разі тимчасової втрати працездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або профзахворювання, власник виплачує потерпілому одноразову допомогу на додаткові витрати на лікування в порядку і розмірах, передбачених колективним договором.

У разі смерті потерпілого розмір одноразової допомоги його сім'ї повинен бути не менше п'ятирічного заробітку і, крім того, не менше однорічного заробітку потерпілого на кожного утриманця, а також на його дитину, яка народилася після його смерті.

Якщо комісією з розслідування нещасного випадку встановлено факт невиконання потерпілим вимог нормативних актів з охорони праці, розмір одноразової допомоги може бути зменшено в порядку, що визначається трудовим колективом за поданням власника та профспілкового комітету підприємства, але не більш як на 50 відсотків.

Власник відшкодовує потерпілому витрати на медичну та соціальну допомогу (на додаткове харчування, придбання ліків, спеціальний медичний та звичайний догляд, побутове обслуговування, протезування, санаторно-курортне лікування, придбання спеціальних засобів пересування тощо). При визначенні розмірів витрат на медичну та соціальну допомогу ступінь вини потерпілого в ушкодженні його здоров'я не враховується. Ці витрати відшкодовуються, якщо потреба в них обумовлена висновками МСЕК.

Розмір компенсації витрат на додаткове харчування визначається на підставі раціону харчування, розробленого МОЗ, і довідки місцевих органів державної виконавчої влади або виконавчих комітетів міських, районних у містах Рад народних депутатів про середні ціни на продукти у відповідний період їх придбання, а за згодою власника - довідки організацій торговельної мережі чи управлінь ринками. Витрати на ліки, лікування, протезування (крім протезів з дорогоцінних металів), придбання санаторно-курортних путівок, речей догляду за потерпілим визначаються на підставі рецептів лікарів, довідок або рахунків про їх вартість.

Спори між потерпілим або іншими заінтересованими особами і власником щодо права на відшкодування шкоди, визначення або перерахування її розміру, а також наявності порушення правил охорони праці, визначення ступеня провини власника і потерпілого та інших умов, від яких залежить розмір відшкодування шкоди, вирішуються в порядку, встановленому для розгляду трудових спорів.

2. Відшкодування моральної шкоди

Моральна шкода - це шкода, заподіяна працівникові поведінкою іншої особи або осіб, яке можна характеризувати як неетичну, таке, що суперечить системі поглядів і уявлень, які регулюють поведінку людей у суспільстві.

Відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральної втрати потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Під моральною втратою потерпілого розуміються страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що спричинило погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інші негативні наслідки морального характеру.

Відшкодування моральної шкоди можливий без втрати потерпілим працездатності.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживань у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуального), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Доказами вини власника або уповноваженого ним органу можуть бути: відшкодування шкода порушення працівник

- акт про нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання;

- висновок посадових осіб (органів), які здійснюють контроль і нагляд за охороною праці і дотриманням законодавства про працю або профспілкового органу щодо причин пошкодження здоров'я;

- медичний висновок про професійне захворювання;

- вирок або рішення суду, постанова прокурора, висновок органів дізнання або попереднього слідства;

- рішення органів соціального страхування про відшкодування власником витрат на допомогу працівнику в разі тимчасової непрацездатності у зв'язку з ушкодженням здоров'я;

- показання свідків та інші докази.

Моральні збитки відшкодовуються за заявою потерпілого, яке подається власнику або уповноваженому ним органу в тримісячний строк від дня отримання моральної травми, а в разі нещасного випадку або професійного захворювання, які супроводжувалося моральною шкодою, - у тримісячний термін від дня одужання.

У разі ліквідації або реорганізації підприємства, установи, організації потерпілий подає заяву правонаступникові, а при його відсутності - органу державного соціального страхування.

У позовній заяві про відшкодування моральної шкоди крім інших вимог, може бути вказаний, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями або бездіяльністю заподіяно шкоду позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

До заяви потерпілого додається висновок медико - соціальної експертної комісії (МСЕК) про ступінь втрати професійної працездатності та відповідні рішення про відшкодування моральної шкоди. Для поводження з такими вимогами встановлено тримісячний термін. Власник зобов'язаний розглянути заяву і прийняти відповідні рішення протягом 10 днів з дня його надходження з усіма необхідними і додатковими документами.

У разі недосягнення згоди щодо наявності небезпечної ситуації і виникнення конфлікту рішення приймається відповідним органом державного нагляду за охороною праці з участю представника профспілки (обкому, центрального галузевого комітету, регіонального профоб'єднання, національного профспілкового об'єднання).

При наявності виробничої ситуації, яка загрожує життю або здоров'ю працівника, а також у випадку порушень вимог Закону України "Про охорону праці", інших нормативних актів, умов колективного договору з питань охорони праці працівник має право вимагати розірвання трудового договору. Власник зобов'язаний задовольнити прохання працівника і звільнити його в строк, вказаний працівником.

Працівник у даному випадку має право на отримання вихідної допомоги, розмір якої визначається в колективному договорі, але не може бути менше його тримісячного середнього заробітку.

При переведенні працівника за його згодою на іншу постійну нижчеоплачувану роботу за ним зберігається його попередній середній заробіток протягом двох тижнів з дня переведення.

Якщо працівник вимагає тимчасового переведення на більш легку нижчеоплачувану роботу в результаті отриманої травми або іншого ушкодження здоров'я, власник зобов'язаний надати працівнику за його згодою рекомендовану ЛКК роботу і зберегти за ним середньомісячний заробіток на строк, визначений ЛКК або до встановлення МСЕК стійкої повної (часткової) втрати працездатності.

Якщо у встановлений ЛКК термін власник не запропонував потерпілому рекомендованої роботи, йому виплачується середньомісячний заробіток.

Право зупиняти експлуатацію підприємства, цеху, дільниці, окремого виробництва або устаткування належить органам державного нагляду за охороною праці та фахівцям служби охорони праці підприємств.

У цьому випадку за працівником зберігається місце роботи і відповідно ст.113 КЗпП України оплачується час простою із розрахунку середнього заробітку.

Розмір відшкодування моральної шкоди визначається за домовленістю сторін (власника, профспілкового органу потерпілого або уповноваженої ним особи).

При недосягненні згоди сторін розмір відшкодування визначається органом, який розглядає заяву потерпілого (Комісія з трудових спорів, суд). При цьому враховуються:

- якщо моральну шкоду є наслідком нещасного випадку на виробництві - акт за встановленою формою;

- необхідність для працівника змінити професію (спеціальність);

- необхідність перейти на більш легку, але нижчеоплачувану роботу;

- ступінь втрати працездатності - з виведення МСЕК.

- висновок медичної органу про наслідки фізичного або психічного впливу на потерпілого;

Моральна шкода компенсується шляхом виплати одноразової грошової допомоги або в іншій матеріальній формі. При цьому власник забезпечує професійну реабілітацію потерпілого відповідно висновку ЛКК або МСЕК, якщо внаслідок моральної шкоди він не може виконувати попередню роботу (п. 7 Правил відшкодування шкоди...).

Розмір відшкодування моральної шкоди не може перевищувати двохсот мінімальних розмірів заробітної плати.

Сума відшкодування моральної шкоди виплачується в повному розмірі.

Одноразова грошова виплата на відшкодування моральної шкоди проводиться власником або уповноваженим ним органом у місячний термін з дня прийняття відповідного рішення або в терміни, передбачені колективним договором.

Суми відшкодування моральної шкоди та одноразової допомоги потерпілому не підлягають оподаткуванню.

Обов'язкові відрахування з них виробляються в тому ж порядку, який встановлений для відрахувань із заробітної плати.

3. Загальні вимоги безпеки для працівників будівництва

У процесі провадження робіт, відповідно до наявної професії й кваліфікації, працівники зобов'язані виконувати вимоги даної інструкції, типових інструкцій з охорони праці для працівників відповідних професій і видів робіт, а також вимоги інструкцій заводів-виготовлювачів по експлуатації застосовуваних ними в процесі робіт будівельних машин, засобів захисту, оснащення, інструменту.

При виконанні робіт з нової технології, а також застосуванні нових матеріалів, конструкцій, машин, устаткування і технологічного оснащення, для яких вимоги безпечного провадження робіт не передбачені інструкціями з охорони праці, працівники зобов'язані виконувати рекомендації з охороні праці, розроблені компетентними організаціями у встановленому порядку.

У процесі повсякденної виробничої діяльності працівники зобов'язані співробітничати з роботодавцями з метою забезпечення спільних дій по захисту працівників і інших осіб від небезпечних і шкідливих виробничих факторів, у тому числі:

захисту працівників від падіння з висоти; захисту працівників і інших осіб від падіння предметів із висоти; забезпечення електробезпечності; забезпечення пожежовибухобезпечності; забезпечення безпеки дорожнього руху; захисту працівників і інших осіб від впливу машин, що рухаються, і механізмів; захисту працівників і інших осіб від впливу шкідливих речовин, шуму й вібрації; захисту працівників від шкідливих кліматичних впливів.

У випадках виявлення на будівельному майданчику, у виробничих цехах, на ділянках, робочих місцях порушень вимог безпеки робіт, що не можуть бути усунуті власними силами, і виникнення погрози особистої безпеки або здоров'ю працівники повинні звернутися до керівника робіт. При неприйнятті цією особою вчасно мір безпеки працівники мають право призупинити роботи і залишити небезпечну зону.

Працівники, що мають професійні навички і не мають протипоказання за віком чи статтю відповідно до наявної професії, перед допуском до роботи повинні пройти:

медичний огляд для визнання придатними до виконання робіт у порядку, установленому Мінздравом України; навчання й перевірку знань безпечних методів робіт, підтверджуваних відповідним посвідченням; вступний інструктаж з охорони праці; первинний інструктаж на робочому місці.

Знаходячись на території будівельного майданчика, у виробничих і побутових приміщеннях, на ділянках робіт і робочих місцях, працівники зобов'язані виконувати правила внутрішнього трудового розпорядку, що відносяться до охорони праці, прийняті в даній організації. Допуск сторонніх осіб, а також розпиття спиртних напоїв у зазначених місцях забороняються.

Працівники повинні виконувати роботи відповідно до наявної кваліфікації. При недостатній кваліфікації працівники повинні пройти стажування під керівництвом більш досвідченого працівника, призначеного наказом по організації.

Працівники зобов'язані підтримувати порядок на робочому місці в процесі виконання робіт, очищати його від сміття, снігу, полою, не допускати порушень правил складування матеріалів і конструкцій, а також перевантаження засобів підкладання і цілісності огороджувальних і захисних пристроїв.

Застосовувані в процесі роботи засоби захисту, механізований інструмент, устаткування і технологічне оснащення повинні бути використані по призначенню, відповідно до інструкцій заводів-виготовлювачів по їх експлуатації й у порядку, установленому проектами провадження робіт, технологічними картами або іншими технологічними документами.

Працівники, що знаходяться поблизу місця події нещасного випадку, повинні зробити допомогу потерпілому і сповістити про це керівнику робіт. При розслідуванні причин нещасливого випадку працівники зобов'язані повідомити відомі їм обставини нещасного випадку, що трапився.

Працівники, винні в порушенні вимог інструкцій з охорони праці, несуть адміністративну й кримінальну відповідальність, у порядку, установленому законодавством.

4. Основні види порушень, що допускаються робітниками, на ділянці загальнобудівельного управління

Висновок

Закон України "Про охорону праці" від 14 жовтня 1992 р. в ст. 1 так визначає охорону праці: "Охорона праці -- це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження здоров'я і працездатності людини в процесі роботи".

Конституція України до числа соціальних прав включає право кожного на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування (ст. 49), належні, безпечні й здорові умови праці (ст. 43). Відповідно до ст.12 Міжнародного пакту про економічні, соціальні й культурні права кожна людина має право на медичну допомогу та медичний догляд у разі хвороби. Серед основних трудових прав працівників ст. 2 Кодексу законів про працю України вказує на право на здорові та безпечні умови праці. Ст. 6 Основ законодавства України про охорону здоров'я закріплює право на охорону здоров'я, що передбачає серед інших право на безпечні й здорові умови праці.

Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний відшкодувати працівникові шкоду, заподіяну ушкодженням здоров'я, в порядку, передбаченому Правилами відшкодування власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 1993 p. №472.

Працівники повинні виконувати роботи відповідно до наявної кваліфікації. При недостатній кваліфікації працівники повинні пройти стажування під керівництвом більш досвідченого працівника, призначеного наказом по організації.

Працівники, що знаходяться поблизу місця події нещасного випадку, повинні зробити допомогу потерпілому і сповістити про це керівнику робіт. При розслідуванні причин нещасливого випадку працівники зобов'язані повідомити відомі їм обставини нещасного випадку, що трапився.

Працівники, винні в порушенні вимог інструкцій з охорони праці, несуть адміністративну й кримінальну відповідальність, у порядку, установленому законодавством.

Список використаних джерел

1. Безпека життєдіяльності / Атаманчук П.С.

2. Безпека життєдіяльності людини та суспільства / Мягченко О.П.

3. Основи охорони праці / Атаманчук П.С.

4. Основи охорони праці / Березуцький В.В.

5. Основи охорони праці / Запорожець О.І.

Размещено на Allbest.ru