Охорона праці в будівельній галузі

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Київський Національний Університет Будівництва і Архітектури

ІНДИВІДУАЛЬНЕ ЗАВДАННЯ

з дисципліни:

«Охорона праці в будівельній галузі»

Виконала : студентка ЗМО-61

Дорошенко Т.В.

Науковий керівник:

Проф. Вільсон А.Ю.

Київ 2013



1. Яка мета вивчення дисципліни «Охорона праці в галузі»?

страхування соціальний праця атестаційний

"Охорона праці в галузі" - нормативна дисципліна, яку вивчають у вищих навчальних закладах з метою формування в майбутніх фахівців знань про стан і проблеми охорони праці в галузі, що відповідає напряму їх підготовки, вивчення складових і умов функціонування системи управління охорони праці, шляхів, методів і способів забезпечення здорових умов виробничого середовища і безпеки праці в галузі згідно з діючими законодавчими та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з наказом Міністерства освіти і науки України від 02.12.1998р. №420 та освітньо-професійних програм підготовки студенти вищих навчальних закладів освіти вивчають загальні питання безпеки життя людини та її діяльності в побуті, громадських місцях, на виробництві в курсах нормативних навчальних дисциплін "Безпека життєдіяльності" і "Основи охорони праці", а також окремі питання охорони праці в курсах загально-технічних і професійних дисциплін за обраною спеціальністю. Дисципліна "Охорона праці в галузі" вивчається на V курсі (для вузів ІІІ-ІV рівнів акредитації) під час підготовки фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня "спеціаліст", "магістр".

Дисципліна "Охорона праці в галузі" вивчається з метою формування в майбутніх фахівців необхідного в їх подальшій професійній діяльності рівня знань і умінь в галузі правових і організаційних питань охорони праці, виробничої санітарії і гігієни праці, безпеки виробництва і пожежної безпеки, а також з метою реалізації пріоритетності охорони життя і здоров'я працівників стосовно результатів виробничої діяльності.

Після вивчення курсу "Охорона праці в галузі" студент має знати:

* законодавчі та нормативні документи з охорони праці;

* концепції організації охорони праці у державі та на виробництві;

* обов'язки і відповідальність роботодавців підприємств (організацій) та їх підрозділів із забезпечення здорових і безпечних умов праці робітників;

* основні міжнародні документи з охорони праці;

* методи і засоби забезпечення нормативних значень параметрів небезпечних та шкідливих факторів.

У результаті вивчення курсу "Охорона праці в галузі" студент повинен вміти:

* ідентифікувати небезпечні та шкідливі виробничі фактори, що супроводжують працю на виробництві;

* організувати вирішення питань охорони праці на виробництві (організації);

* використовувати нормативні документи та забезпечувати безпечні й нешкідливі умови праці на виробництві;

* організовувати та брати участь у розслідуванні нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві.

Отже, мета дисципліни "Охорона праці в галузі" - оволодіння майбутніми керівниками виробництва інформаційною базою з охорони праці, що необхідна для прийняття обґрунтованих рішень. Вивчення даної дисципліни дає можливість зрозуміти і визначити місце охорони праці в організації і розвитку виробничого підприємства, формуванні трудового колективу, а також її вплив на економічну діяльність підприємства в цілому.

2. Які права спеціалістів служби ОП?

Спеціалісти (працівники) служби охорони праці мають право:

видавати керівникам структурних підрозділів підприємства обов'язкові для виконання приписи (за формою згідно з додатком) щодо усунення наявних недоліків, одержувати від них необхідні відомості, документацію і пояснення з питань охорони праці.

Припис спеціаліста з охорони праці може скасувати лише роботодавець. Припис складається в 2 примірниках, один з яких видається керівникові робіт, об'єкта, цеху, другий залишається та реєструється у службі охорони праці, і зберігається протягом 5 років. Якщо керівник структурного підрозділу підприємства відмовляється від підпису в одержанні припису, спеціаліст з охорони праці надсилає відповідне подання на ім'я особи, якій адміністративно підпорядкований цей структурний підрозділ, або роботодавцю;

зупиняти роботу виробництв, дільниці, машин, механізмів, устаткування у разі порушень, які створюють загрозу життю або здоров'ю працівників;

вимагати відсторонення від роботи осіб, які не пройшли передбачених законодавством медичного огляду, навчання, інструктажу, перевірки знань і не мають допуску до відповідних робіт або н виконують вимоги нормативно-правових актів з охорони праці;

надсилати роботодавцю подання про притягнення до відповідальності посадових осіб та працівників, які порушують вимоги щодо охорони праці;

за поліпшення стану безпеки праці вносити пропозиції про заохочення працівників за активну працю;

залучати, за погодженням з роботодавцем і керівниками підрозділів підприємства, спеціалістів підприємства для проведення перевірок стану охорони праці.

3. Чим визначається склад та повноваження атестаційної комісії?

Необхідно завжди пам'ятати, що питання про склад атестаційної комісії - питання цілей атестації. Для чого проводиться атестаційна оцінка. Але в будь-якому випадку головне завдання атестаційної комісії - організувати процес оцінки професійної та корпоративної компетенції керівника.

Атестаційна комісія управляє процесом атестаційної оцінки і, перш за все, визначає склад експертної комісії.

Експертна комісія - робоча група, сформована для проведення технології експертних оцінок. До її складу при проведенні атестації керівників включаються начальник атестуємого , що взаємодіють з ним керівники інших підрозділів і безпосередні підлеглі.

Додатково в якості експертів можуть залучатися найбільш компетентні фахівці, які взаємодіють з атестується з певного кола питань у рамках його посадових обов'язків. Особливо цікавим може бути включення до складу експертів клієнтів компанії, з якими, в силу виконання функцій посади, взаємодіє атестується. Одним з головних експертів виступає також сам атестується.

Для організації і проведення атестації керівник підприємства видає наказ, в якому:

зазначаються основа і завдання атестації;

затверджуються склад, голова і секретар постійно діючої атестаційної комісії, визначаються її повноваження, у разі необхідності визначається склад цехових (структурних) атестаційних комісій;

установлюються терміни і графіки проведення підготовчих робіт у структурних підрозділах підприємства;

визначається взаємодія із зацікавленими державними органами і громадськими організаціями (експертизою умов праці, санітарно-епідеміологічною службою);

визначаються проектні, науково-дослідні установи для науково-технічної оцінки умов праці і участі в розробці заходів щодо усунення шкідливих виробничих факторів.

До складу атестаційної комісії рекомендується включати головних спеціалістів, працівників відділу кадрів, праці і заробітної плати, охорони праці, органів охорони здоров'я підприємства, представників громадських організацій та інших.



4. Як слід розуміти поняття «об'єкт страхування», «суб'єкт страхування»?

Принциповим при страхуванні є визначення суб'єктів і об'єктів страхування. У даному випадку об'єктом страхування від нещасного випадку є життя застрахованого, його здоров'я та працездатність.

Суб'єктами страхування є застраховані громадяни (в окремих випадках - члени їх сімей, страхувальники та страховик).

Застрахованою є фізична особа, на користь якої здійснюється страхування.

Обов'язковому страхуванню у разі нещасного випадку та професійного захворювання підлягають:

1) особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту);

2) учні та студенти навчальних закладів, клінічні ординатори, аспіранти, докторанти, залучені до будь-яких робіт під час, перед або після занять; під час занять, коли вони набувають професійних навичок; у період проходження виробничої практики (стажування), виконання робіт на підприємствах;

3) особи, які утримуються у виправних, лікувально-трудових, виховно-трудових закладах та залучаються до трудової діяльності на виробництві цих установ або на інших підприємствах за спеціальними договорами.

Страхуванню підлягає зародок та новонароджений. Заподіяння шкоди зародку внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання жінки під час її вагітності, у зв'язку з чим дитина народилася інвалідом, прирівнюється до нещасного випадку, який трапився із застрахованим. Така дитина відповідно до медичного висновку вважається застрахованою, та до 16 років або до закінчення навчання, але не більш як до досягнення 23 років їй подається допомога Фонду соціального страхування від нещасних випадків.

Для страхування від нещасного випадку на виробництві не потрібно згоди або заяви працівника. Страхування здійснюється в безособовій формі. Всі особи, перелічені у статті 8 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, вважаються застрахованими з моменту набрання чинності цим Законом незалежно від фактичного виконання страхувальниками своїх зобов'язань щодо сплати страхових внесків.

Усі застраховані є членами Фонду соціального страхування від нещасних випадків.

Строк страхування розпочинається з дня, який настає за днем прийняття заяви, за умови сплати страхового внеску.

Страхування припиняється, якщо страховий внесок до Фонду соціального страхування від нещасних випадків не перераховано протягом трьох місяців з дня подання заяви.

Особам, які підлягають страхуванню від нещасного випадку, видається свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, яке є єдиним для всіх видів страхування та є документом суворої звітності.

Страхувальниками є роботодавці, а в окремих випадках -- застраховані особи.

Реєстрація страхувальників у робочому органі виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків провадиться:

- страхувальників -- юридичних осіб -- у десятиденний строк після одержання свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності;

- страхувальників -- фізичних осіб, які використовують найману працю, -- у десятиденний строк після укладення трудового договору (контракту) з першим із найманих працівників.

Факт реєстрації страхувальника страховиком засвідчується страховим свідоцтвом, форма якого встановлюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків.

Розрахунок розміру страхового внеску для кожного підприємства провадиться Фондом соціального страхування від нещасних випадків відповідно до Порядку визначення страхових тарифів для підприємств, установ та організацій на загальнообов'язкове соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Страховик -- Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі -- Фонд соціального страхування від нещасних випадків).

Страхування від нещасного випадку здійснює Фонд соціального страхування від нещасних випадків -- некомерційна самоврядна організація, що діє на підставі статуту, який затверджується її правлінням.

Фонд соціального страхування від нещасних випадків є юридичною особою, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, а також емблему, яка затверджується його правлінням, що знаходиться у місті Києві.

У разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку:

1) Своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні:

2) Організувати поховання померлого, відшкодувати вартість пов'язаних з цим ритуальних послуг відповідно до місцевих умов.

3) Сприяти створенню умов для своєчасного надання кваліфікованої першої невідкладної допомоги потерпілому в разі настання нещасного випадку, швидкої допомоги в разі потреби його госпіталізації, ранньої діагностики професійного захворювання.

4) Організувати цілеспрямоване та ефективне лікування потерпілого у власних спеціалізованих лікувально-профілактичних закладах або на договірній основі в інших лікувально-профілактичних закладах з метою якнайшвидшого відновлення здоров'я застрахованого.

5) Забезпечити потерпілому разом із відповідними службами охорони здоров'я за призначенням лікарів повний обсяг постійно доступної, раціонально організованої медичної допомоги, яка повинна включати:

6) Вжити всіх необхідних заходів для підтримання, підвищення та відновлення працездатності потерпілого.

7) Забезпечити згідно з медичним висновком домашній догляд за потерпілим, допомогу у веденні домашнього господарства (або компенсувати йому відповідні витрати), сприяти наданню потерпілому, який проживає в гуртожитку, ізольованого житла.

8) Відповідно до висновку лікарсько-консультаційної комісії (далі -- ЛКК) або медико-соціальної експертної комісії (далі -- МСЕК) проводити навчання та перекваліфікацію потерпілого у власних навчальних закладах або на договірній основі в інших закладах перенавчання інвалідів, якщо внаслідок ушкодження здоров'я або заподіяння моральної шкоди потерпілий не може виконувати попередню роботу; працевлаштовувати осіб із зниженою працездатністю.

9) Організовувати робочі місця для інвалідів самостійно або разом з органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи з іншими заінтересованими суб'єктами підприємницької діяльності; компенсувати при цьому витрати виробництва, які не покриваються коштами від збуту виробленої продукції, за рахунок Фонду.

10) У разі невідкладної потреби надавати інвалідам разову грошову допомогу, допомогу у вирішенні соціально-побутових питань за їх рахунок або за рішенням виконавчої дирекції Фонду та її регіональних управлінь -- за рахунок Фонду.

11) Сплачувати за потерпілого внески на медичне та пенсійне страхування.

12) Організовувати залучення інвалідів до участі у громадському житті.

5. Які фактори формують умови праці?

Перебуваючи на роботі, людина витрачає комплекс життєвих сил і енергії не лише на досягнення певних результатів праці, але і на реакцію організму, пов'язану з умовами праці. Умови праці -- це сукупність факторів зовнішнього середовища, що впливають на здоров'я та працездатність людини в процесі праці. Умови праці на кожному робочому місці формуються під впливом таких груп факторів: виробничих, санітарно-гігієнічних, факторів безпеки, інженерно-психологічних, естетичних та соціальних.

Виробничі фактори обумовлені особливостями техніки і технології, рівнем механізації і автоматизації праці, якістю оснащення робочих місць, режимами праці і відпочинку. Від них залежать фізичні зусилля і нервова напруга, робоче положення працівника, темп і монотонність роботи.

Санітарно гігієнічні фактори -- це температура, вологість, забрудненість повітря, шум, вібрація, освітленість на робочому місці.

Фактори безпеки передбачають захист працівників від травм, уражень струмом, хімічного і радіаційного забруднення.

Інженерно-психологічні фактори визначають комфортність на робочих місцях, досконалість конструкції техніки, органів управління і засобів контролю за ходом технологічного процесу, зручність обслуговування машин і механізмів.

Естетичні фактори визначають красу виробничого середовища, приємність форм, кольорів і звуків на робочому місці, заспокійливе оформлення зон відпочинку тощо.

Соціальні фактори визначаються взаємовідносинами в трудовому колективі, стилем керівництва, місією і цілями підприємства та мірою їх ідентифікації з інтересами працівника. Під дією цих факторів формується морально-психологічний клімат у колективі.

Згідно з рекомендаціями Міжнародної організації праці виділяють десять основних груп факторів виробничого середовища, що впливають на працездатність людини і викликають у неї втому:

1) фізичне зусилля (пересування або підтримування вантажів, зусилля натиску на предмет праці тощо). Розрізняють чотири рівні фізичного зусилля: незначне, середнє, важке і дуже важке;

2) нервова напруга (складність розрахунків, висока відповідальність, інтелектуальне навантаження, особливі вимоги до якості або точності, небезпека для життя і здоров'я тощо). Виділяють три рівні нервової напруги: незначна, середня, підвищена;

3) темп роботи (кількість трудових рухів за одиницю часу). Розрізняють три рівні: помірний, середній, високий;

4) робоче положення (положення тіла людини щодо засобів виробництва). Розрізняють чотири види робочого положення: обмежене, незручне, незручно-обмежене і дуже незручне;

5) монотонність роботи (багаторазовість повторення одноманітних короткочасних операцій, дій, циклів). Розрізняють три рівні: незначна, середня, підвищена;

6) температура, вологість, теплове випромінювання в робочій зоні. Розрізняють п'ять стадій впливу зазначених факторів: незначний, підвищений (знижений), середній, високий, дуже високий;

7) забрудненість повітря (вміст домішок в 1 куб. м або 1 літрі повітря і шкідливість їх для організму людини). Розрізняють п'ять ступенів забрудненості повітря: незначна, середня, підвищена, сильна, дуже сильна;

8) виробничий шум (частота шуму в герцах, сила шуму в децибелах). Розрізняють помірний, підвищений і сильний шум;

9) вібрація, обертання, поштовхи на робочому місці. Розрізняють три рівні значень цих факторів: підвищені, сильні, дуже сильні;

10) освітленість у робочій зоні (в люксах). Розрізняють два рівні значень цього фактора: недостатня і погана або осліплююча.

Вивчення умов праці на конкретному підприємстві проводиться для того, щоб, по-перше, виявити напрямки і шляхи їх покращання, і по-друге, щоб компенсувати працівникам шкідливий вплив умов праці на їхнє здоров'я у грошовій або іншій формі (вища заробітна плата, пільги у пенсійному забезпеченні, спеціальне харчування, скорочена тривалість робочого часу тощо).

Основним завданням вивчення умов праці залишається пошук можливостей створення на робочих місцях нормальних умов для роботи за такими напрямками:

· технічний (створення нової техніки, що забезпечує збереження здоров'я і мінімізацію витрат праці);

· технологічний (впровадження нових технологічних режимів, що дозволяють виводити людей із безпосередньо робочих зон);

· організаційний, психофізіологічний і соціальний напрямки полягають в оздоровленні виробничого середовища, у підвищенні інтересу до роботи та її результатів;

· естетичний (зміна кольорів, звуків, світла, форм, які застосовуються у виробництві, і впровадження у них художніх елементів, що позитивно впливає на самопочуття людини на роботі і сприяє підвищенню результативності праці).

6. Які рішення з питань охорони праці приймаються в календарних планах (сітьових графіках) , що розробляються в ПВР?

Одним з основних питань охорони праці в календарних планах є визначення нормативної чисельності працівників служби охорони праці . Необхідна кількість співробітників служби охорони праці встановлюється залежно від середньооблікової чисельності працівників на підприємстві та чисельності робітників , зайнятих на важких , гарячих і пов'язаних з шкідливими умовами праці роботах , а також від кількості самостійних виробничих структурних підрозділів .

Сітьові графіки дозволяють мати більш наочні уявлення про технологічну послідовності робіт , їх взаємозв'язку у всьому комплексі будівництва; виявляти роботи , пов'язані з організацією безпечного виробництва основних видів робіт , від яких залежить загальна тривалість будівництва . Всі роботи , без яких не можна забезпечити безпечні умови виробництва , повинні бути включені в номенклатуру найменувань процесів .

У календарних планах будівництва, що встановлюють сувору послідовність і терміни виконання всіх будівельно-монтажних робіт, повинні враховуватися й роботи із забезпечення безпеки праці. Обсяги робіт і терміни їх виконання встановлюються з урахуванням проведення додаткових робіт, викликаних вимогами безпеки. Наприклад, визначаючи обсяг земляних робіт для влаштування котлованів і траншей, необхідно врахувати обсяг ґрунту, який повинен бути розроблений для утворення укосів потрібної крутизни, що виключають обвали. При розробці котлованів і траншей з вертикальними стінками визначають послідовність уривки виїмок і обсяг робіт з виготовлення кріплень та їх пристрої. Встановлюючи терміни і трудомісткість зведення стін, враховують об'єм робіт по влаштуванню огороджень прорізів, захисних козирків і настилів, монтажних майданчиків і безпечних переходів, страху вальних канатів, а також по влаштуванню огороджень міжповерхових перекриттів і т. д.

При складанні календарного плану будівництва необхідно передбачити сувору послідовність виконання робіт, що забезпечує стійкість і жорсткість елементів споруди. Передбачена календарним планом послідовність монтажу окремих збірних елементів повинна забезпечити встановлення необхідних зв'язків, що гарантують стійкість змонтованих конструкцій.

Монтаж подальшої конструкції може бути передбачений календарним планом лише після повного закінчення попередніх монтажних робіт, а також виконання всіх робіт .

Календарним планом встановлюють тривалість і обсяг робіт, виконуваних по одній вертикалі, і визначають при цьому їх взаємну послідовність з метою забезпечення безпеки ведення робіт.

Так, при необхідності одночасного виконання на будівництві житлових будинків санітарно-технічних і монтажних робіт на різних рівнях по одній вертикалі календарним планом має бути передбачено зміщення цих робіт у часі на одну зміну. Виконання робіт з настиланні паркетних підлог або підлог з рулонних матеріалів і плиток ПХВ із застосуванням бензину та уайт-спіриту може бути допущено лише за умови заборони всіх інших видів робіт у даному приміщення або секції.

У календарних планах передбачається виконання додаткових робіт із забезпечення безпечних умов праці при роботі в зимових умовах виконання робіт в котлованах і траншеях, додаткових заходів щодо відведення дощових, талих і грунтових вод.

До моменту складання календарного плану повинні бути визначені методи виконання робіт.

Основним методом скорочення термінів будівництва об'єктів є поточно-паралельне і поєднане виконання будівельно-монтажних робіт. Роботи, не пов'язані між собою, повинні виконуватися паралельно і незалежно один від одного. При наявності технологічного зв'язку між роботами в межах загального фронту відповідно зміщуються ділянки їх виконання і роботи виконуються сумiсно. При цьому необхідно особливо суворо дотримуватися правил охорони праці. Наприклад, при виконанні протягом дня на одній захватці монтажних і оздоблювальних робіт слід передбачити виконання в першу зміну оздоблювальних робіт, а в другу-третю монтаж конструкцій.

Питання охорони праці і техніки безпеки набувають особливо важливе значення при використанні поточно-швидкісних методів будівництва, що передбачають поєднання будівельних процесів, так як тут правила техніки безпеки мають свої особливості. Правила з техніки безпеки допускають одночасне виробництво різних робіт на різних поверхах тільки при наявності між працюючими постійного міжповерхового перекриття або міцного настилу. Під час монтажу будівельних конструкцій роботи в зоні дії крана не можна виконувати без надійних огорож у вигляді настилів. Вкрай небажано одночасно вести монтаж плит покриття одноповерхового промислового будинку і пристрій підготовки під підлоги.

При розробці сітьових графіків необхідно враховувати вимоги техніки безпеки і охорони праці, екологічної та протипожежної безпеки, викладені в Снипах, ГОСТах та інших нормативних документах.

Генеральний підрядник чи орендодавець зобов'язаний при виконанні робіт на виробничих територіях за участю субпідрядників або орендарів:

Розробити спільно з ними графік виконання суміщених робіт, що забезпечують безпечні умови праці, обов'язковий для всіх організацій і осіб на даній території;

Здійснювати їх допуск на виробничу територію з урахуванням виконання вимог безпеки праці;

Забезпечувати виконання спільних для всіх організацій заходів охорони праці та координацію дій субпідрядників та орендарів у частині виконання заходів з безпеки праці згідно з актом-допуском і графіку виконання суміщених робіт.

Календарні (лінійні) графіки мають істотний недолік - вони не відображають чітко всіх взаємозв'язків між роботами, тому в даний час широке застосування знайшли сітьових графіки.

Сітьових графіки є прогресивною формою планування, оперативного контролю та управління будівництвом. Вони дозволяють мати більш наочні уявлення про технологічну послідовності робіт, їх взаємозв'язку в усьому комплексі будівництва; виявляти роботи, пов'язані з організацією безпечного виробництва основних видів робіт, від яких залежить загальна тривалість будівництва.

Організаційні заходи щодо профілактики виробничого травматизму (огляд будівельних машин, механізмів, такелажних пристроїв і т. п.) та професійних захворювань, не пов'язані з витратами праці робітників і матеріальних ресурсів, відображаються в об'єктних сітьових графіках як поточні роботи на весь період будівництва об'єкта. Таким чином, всі роботи, без яких не можна забезпечити безпечні умови виробництва, повинні бути включені в номенклатуру найменувань процесів.

При виробництві земляних робіт на території населених пунктів або на виробничих територіях котловани, ями, траншеї і канави в місцях, де відбувається рух людей і транспорту, повинні бути огороджені згідно з вимогами.

На виробничих територіях, ділянках робіт і робочих місцях працівники повинні бути забезпечені питною водою, якість якої повинна відповідати санітарним вимогам.

Будівельні майданчики, ділянки робіт і робочі місця, проїзди і підходи до них в темний час доби, повинні бути освітлені відповідно до вимог державних стандартів. Освітлення закритих приміщень повинно відповідати вимогам будівельних норм і правил.

При виконанні робіт на воді або під водою повинна бути організована рятувальна станція (рятувальний пост). Всі учасники робіт на воді повинні вміти плавати і бути забезпечені рятувальними засобами.

Для працюючих на відкритому повітрі повинні бути передбачені навіси для укриття від атмосферних опадів. При температурі повітря на робочих місцях нижче 10 ° С працюють на відкритому повітрі або в неопалюваних приміщеннях повинні бути забезпечені приміщеннями для обігріву.

При виконанні робіт на висоті, внизу, під місцем робіт необхідно виділити небезпечні зони. При поєднанні робіт по одній вертикалі нижче розташованими місця повинні бути обладнані відповідними захисними пристроями (настилами, сітками, козирками), встановленими на відстані не більше 6 м по вертикалі від нижче розташованого робочого місця.

Не можна допускати в номенклатурі в календарних планах і сітьових графіках скорочення термінів виконання робіт без попередніх конкретних інженерних рішень щодо безпечного виконання робіт або за рахунок виключення спеціальних процесів, що забезпечують їх безпеку.



Список використаних джерел

1. Вільсон О.Г. Охорона праці в галузі (на прикладі будівництва). - К.: Основа, 2006. - 92с.

2. НПАОП 0.00-4.21-04 типове положення про службу охорони праці.

3. Типовое положение № 255 -- Типовое положение о службе охраны труда, утвержденное приказом Государственного комитета Украины по надзору за охраной труда от 15.11.2004 г. № 255.

4. Закон Украины «Об охране труда» от 14.10.92 г. № 2694-XII.

5. Порядок проведения аттестации рабочих мест по условиям труда, утвержденный постановлением КМУ от 01.08.92 г. № 442.

6. Закон Украины «Об общеобязательном государственном социальном страховании от несчастного случая на производстве и профессионального заболевания, повлекших утрату трудоспособности»от 23.09.99 г. № 1105-XIV.

7. http://www.hrliga.com

Размещено на Allbest.ru