Небезпека, ризик, умови діяльності, безпека життєдіяльності

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Предмет вивчення бжд

Безпека життєдіяльності (БЖД) - інтеграційна дисципліна, яка вивчає проблеми перебування людини в оточуючому середовищі під час звичайних та надзвичайних ситуацій мирного часу.

Предметом вивчення безпеки життєдіяльності є людина, аспекти її діяльності (фізичний, психологічний, духовний, суспільний), всі фактори внутрішнього та навколишнього середовища, причини їх виникнення та наслідки впливу на людину.

Завданням безпеки життєдіяльності є виявлення позитивних і негативних аспектів дії на людину екзо - та ендогенних факторів, а також визначення умов за яких негативні фактори не проявляються. Обгрунтування оптимальних принципів життя та розвитку людини.

2. “Людина - навколишнє середовище”

Людина є одним з eлeмeнтiв зазначеної системи, в якій під термі-ном «людина» - розуміється не лише одна істота, індивід, а й група людей, колектив, мешканці населеного пункту, регіону, країни, сус-пільство, людство загалом. Хоч основним об'єктом вивчення безпеки життєдіяльності є зв'яз-ки у системі «людина -- життєве середовище», у центрі уваги перебуває людина як самоціль розвитку суспільства. Організм людини - це сукупність тілесних (соматичних) і фізіологіч-них систем: нервової, серцево-судинної, кровообігу, травлення, ди-хання, сенсорної, опорно-рухової та ін. Однією з найважливіших сис-тем людини є нервова система, що пов'язує між собою всі системи і частини тіла в єдине ціле. Центральна нервова система бере участь у прийомі, опрацюванні та аналізі будь-якої інформації, що надходить із зовнішнього і внутрішнього середовищ. При виникненні перевантажень на організм людини нервова система визначає ступінь їхнього впливу і формує захисно-адаптаційні реакції. Антропологи і фізіологи відзна-чають надзвичайно важливу фізіологічну особливість людського організму; його великі потенційні і часто незатребувані життям можливості. Система «людина -- життєве середовище» є складною системою в тому розумінні, що до неї, як правило, входить велика кількість змінних, між якими існує велика кількість зв'язків. Відомо, що чим більше змінних та зв'язків між ними має система, тим важче ці зв'язки піддаються математичній обробці і виведенню універсальних законів. Складність вивчення систем «людина -- життєве середовище» зумовлюється також і тим, що ці системи є багаторівневими, містять у собі позитивні, негативні та гомеостатичні зворотні зв'язки і мають багато емерджентних властивостей.

3. Поняття про соціальне середовище

Під соціальним середовищем розуміють частину середовища життєдіяльності, що характеризує досягнення людини у створенні соціально-політичних, духовно-матеріальних та інтелектуальних (інформаційних) цінностей, які формують світогляд людини, зумовлюють поведінку у сфері взаємовідносин із навколишнім середовищем. Людина -- істота соціальна. Вона може розвиватися лише у середовищі собі подібних, жити і діяти лише у суспільстві, спілкуючись і об'єднуючи свої зусилля з іншими. її життя і діяльність обумовлюються не тільки природними, але й соціальним фактором, який є регулятором функціонування людського суспільства, яке пройшло через катастрофи, уроки історії і на гіркому досвіді зрозуміло, що найцінніше -- це не політичні ідеї, не технологічні досягнення, не утопічні ідеї вселенського щастя, а просте виживання і безпечне існування.

4. Поняття про природне середовище

Природне середовище - біосфера, зовнішня оболонка Землі, яка охоплює частину атмосфери, гідросферу і верхню частину літосфери, що взаємозв'язані складними біогеохімічними циклами міграції речовин і енергії. Розглядаючи безпеку людини як поняття, що стосується сутності людського життя, сфери її діяльності і взаємозв'язків з навколишнім середовищем, ми повинні розглянути таке поняття, як "середовище", в якому живе і діє людина.

5. Поняття про техногенне середовище

Техногенні небезпеки - це небезпеки, пов'язані з використанням транспортних засобів, з експлуатацією підіймально-транспортного обладнання, з використанням горючих легкозаймистих і вибухонебезпечних речовин та матеріалів, процесів, що відбуваються при підвищених температурі й тиску, електричної енергії, хімічних речовин, різних видів випромінювання (іонізуючого, електромагнітного, віброакустичного). Джерелами техногенних небезпек є відповідні об'єкти, що породжують їх.

6. Форми взаємодії суспільства і природи

Перша стадія взаємодії суспільства та природи тривала близько 2 - 3 млн. років від появи на землі перших людей. У цей час взаємодія людини з природою обмежувалась тільки біологічним обміном речовин. На цій стадії людськесуспільство та біосфера у сукупності являли собою функціонально незамкнену глобальну соціоекосистему, в якій слабкі антропогенні впливи не могли викликати помітних змін у навколишньому середовищі. На другій стадії взаємодії суспільства та природи, що тривала близько 40 тис. років від початку пізнього палеоліту і до кінця Другої світової війни, тобтодо середини ХХ ст., людство вже відчутно впливало на навколишнє середовище. При цьому антропогенний тиск на природу неухильно зростав разом із розвитком суспільства, удосконаленням виробничих відносин та знарядь праці. Людська діяльність спричинила вимирання багатьох видів тварин і рослин, викликала деградацію природних екосистем, але ще не порушила природногокругообігу речовин та енергетичних потоків на планеті, тобто динамічної рівноваги біосфери.

Третя стадія взаємодії суспільства та природи почалася в середині ХХ ст. після Другої світової війни, яка стимулювала різкий стрибок у розвитку науки йтехніки, започаткувавши нову науково-технічну революцію.

Величезне виробництво зброї, збільшення кількості атомних електростанцій, урбанізація, колосальна насиченість інфраструктурою, гіпертрофічний розвиток автомобільного транспорту, хімічних та інших шкідливих виробництвсуттєво змінили якість природного середовища (води, повітря, ґрунту, клімату та інших характеристик природного середовища), зробили життя людини більшнебезпечним, а перспективи - не найкращими.

7. Діяльність людини по відношенню до природи

Реально діяльність людини відбувається в умовах наявності джерел, що можуть завдати шкоду.

Діяльність - це специфічний спосіб ставлення людини до світу. Вона поєднує біологічну, соціальну та духовно-культурну сутність людини. Діяльністьпостає як засіб перетворення природи на предмети споживання, творіння куль-тури. На основі того, що людська діяльність є системою усвідомлених цілеспрямованих дій, що передбачає зміну або перетворення навколишнього світу, можна сформулювати таке визначення: діяльність - це активна взаємодія людиниз навколишнім середовищем, завдяки чому вона досягає свідомо поставленоїмети, яка виникла внаслідок прояву у неї певної потреби. Життєдіяльність - це складна система, що може підтримати і забезпечити всередовищі існування певні умови життя та всі види діяльності людей. Види діяльності забезпечують існування людини та її формування як особистості. Тварина “працює” лише за вимогами свого роду (ластівки будують гніздо під дахом будинку, бджоли - соти, бобри - греблю) і не може здійснити те, що не закладено в неї природою. Людина ж - істота універсальна. Вона може побудувати і житло, і греблю. Вона перетворює природу і сама встановлює собі міру праці й перетворення, що докорінно відрізняє її від тварини, робить суспільною істотою.

8. Особливості техногенного впливу на природнє середовищє

Суттєвим фактором, який сприяє зростанню збитків від повеней, є техногенний вплив на природне середовище. Значні, до катастрофічних, повені відбуваються на морських узбережжях. Значного лиха завдають людству цунамі -- велетенські хвилі, які викликають підводні землетруси.

Лавина -- це швидкий раптовий рух снігу та (або) льоду вниз стрімкими схилами гір.

Особливо важкі аварії, тобто такі, що призводять до важких наслідків для людей, тваринного та рослинного світу, змінюють умови середовища інування називаються катастрофами.

9. Небезпека, ризик, умови діяльності, безпека життєдіяльності

Небезпека -- негативна властивість живої та неживої матерії, що здатна спричиняти шкоду самій матерії: людям, природному середовищу, матеріальним цінностям.

Ризик - це частота реалізації небезпек технічного, хімічного, біологічного та іншого об'єкта природного чи антропогенного характеру.

Безпека життєдіяльності - це галузь знання та науково - практична діяльність, спрямована на формування безпеки і попередження небезпеки шляхом вивчення загальних закономірностей виникнення небезпек, їхніх властивостей, наслідків їхнього впливу на організм людини, основ захисту здоров'я та життя людини і середовища її проживання від небезпек.



10. Головна ідея сучасної концепсії БЖ людини

Виходячи з сучасних уявлень, безпека життєдіяльності є багатогранним об'єктом розуміння і сприйняття дійсності, який потребує інтеграції різних стратегій, сфер, аспектів, форм і рівнів пізнання. Складовими цієї галузі є різноманітні науки про безпеку.

Гуманітарні, природничі, інженерні науки, науки про людину та про суспільство є складовими галузі знань, яка зветься безпекою життєдіяльності, свого роду корінням генеалогічного дерева знань у сфері безпеки життєдіяльності.

11. Ієрархія потреб за А. Мослоу

Згідно з цією мотиваційною теорією, спонукання працівників до продуктивної та якісної праці пов'язане з потребами людини. За гіпотезою А. Маслоу, потреби можуть бути зведені до чіткої ієрархії: а) фізіологічні потреби (їжа, вода, одяг, секс тощо); б) потреби в безпеці й захищеності (забезпеченість на "завтрашній день"); в) соціальні потреби (сім'я, колеги по роботі); г) потреби в повазі з боку інших (начальників, підлеглих); д) потреби в самовираженні (реалізація власних здібностей і можливостей). Перші дві групи потреб є первинними, бо потребують першочергового задоволення, а останні три - вторинними. Вони виявляються в людини за порядком черговості й утворюють своєрідну піраміду.

12. Причини високого рівня травматизму, аварій і техногенних катастроф в Україні

Низка катастроф техногенного та природного походження, зростання числа соціальних небезпек, пов'язаних з економічними і політичними суперечностями і негараздами характерні для останніх років XX і початку XXI століття.

Статистика свідчить про те, що рівень смертності, травматизму, аварій і катастроф в Україні набагато перевищує аналогічні показники розвинутих країн. За темпами вимирання людей Україна входить в першу десятку країн світу, а дитяча смертність в ній найвища в Європі. Це -- наслідок серйозних недоліків у навчанні як на виробництві, так і в освітніх закладах. Вивчення дисципліни БЖД у вищих навчальних закладах України стане важливим кроком у розширенні світогляду майбутніх фахівців (різних професій та спеціальностей) про безпеку людини та її захист у процесі виробничої і побутової діяльності, в умовах виникнення різного роду небезпек.

Однією з головних причин низького рівня безпеки населення, територій, соціальних, техногенних і природних об`єктів в Україні є слабкість державної політики, спрямованої на посилення превентивної діяльності у сфері забезпечення техногенної та природної безпеки.

13. Класи принципів з бжд

Основний принцип БЖД -- мінімізація небезпеки для людини під час її діяльності. Реалізується за допомогою п'яти основних принципів:

1. Принцип безперервного забезпечення фізіологічних процесів організму людини такими складовими, як повітря, питна вода, продукти харчування, тепло, світло, предмети споживання.

2. Принцип взаємозв'язку і взаємозалежності з навколишнім середовищем -- параметри споживання, енергоресурси, корисні копалини, елементи штучного середовища. Разом з тим життєдіяльність змінює параметри споживання, виснажує корисні копалини, змінює клімат, рослинний і тваринний світ, забруднює довкілля.

3. Принцип раціональної організації праці за метою, часом, місцем і нормами.

4. Принцип захисту здоров'я, меж і умов життєдіяльності за допомогою спеціальних інститутів -- медичного забезпечення, екологічного захисту, оборони, моралі тощо. Окремі інститути створюються з метою безпечної життєдіяльності в екстремальних умовах (існування в надзвичайних ситуаціях).

5. Принцип ліквідації негативних наслідків життєдіяльності людини. Організація управління системою БЖД охоплює кілька рівнів -- законодавчий; підзаконних актів; галузевих нормативів та інструкцій; місцевих нормативних актів. На кожному з цих рівнів забезпечується відповідний стан функціонування системи БЖД, а також здійснюється відповідний контроль за дотриманням вимог нормативно-правових актів, ухвалених на всіх рівнях.

14. Техногенні принципи БЖД

Основний принцип-- мінімізувати, тобто зменшити дозові навантаження як за рахунок зовнішнього опромінення, так і за рахунок внутрішнього надходження радіонуклідів з продуктами харчування, питною водою, повітрям.

· Захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру здійснюється на принципах:

· пріоритетності завдань, спрямованих на рятування життя та збереження здоров'я людей і довкілля;

· безумовного надання переваги раціональній та превентивній безпеці;

· вільного доступу населення до інформації щодо захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру;

· особистої відповідальності і піклування громадян про власну безпеку, неухильного дотримання ними правил поведінки та дій у надзвичайних ситуаціях техногенного та природного характеру;

· відповідальності у межах своїх повноважень посадових осіб за дотримання вимог цього Закону;

· обов'язковості завчасної реалізації заходів, спрямованих на запобігання виникненню надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру та мінімізацію їх негативних психосоціальних наслідків урахування економічних, природних та інших особливостей територій і ступеня реальної небезпеки виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру;

· максимально можливого, ефективного і комплексного використання наявних сил і засобів, які призначені для запобігання надзвичайним ситуаціям техногенного та природного характеру і реагування на них.

15. Управлінські принципи БЖД

Управлінськими називаються принципи, що визначають взаємозв'язок і відносини між окремими стадіями й етапами процесу забезпечення безпеки.

Принцип плановості означає встановлення на визначені періоди напрямків і кількісних показників діяльності. Відповідно до розглянутого принципу повинні встановлюватися конкретні кількісні завдання на різних ієрархічних рівнях на основі контрольних цифр.

Планування в області безпеки повинно орієнтуватися на досягнення кінцевих результатів, виражених у показниках, що характеризують безпосередньо умови праці. Інші показники є похідними.

Принцип стимулювання означає облік кількості і якості витраченої праці й отриманих результатів при розподілі матеріальних благ і моральному заохоченні. Принцип стимулювання реалізує такий важливий фактор, як особистий інтерес. Принцип компенсації (від лат. compensatio - відшкодування) полягає в наданні різного роду пільг з метою відновлення порушеної рівноваги психічних і психофізіологічних процесів або попередження небажаних змін у стані здоров'я. Одним з видів компенсації є підвищення тарифних ставок для тих, хто працює на гарячих, важких і шкідливих роботах, приблизно на 13%, а для тих, хто працює на особливо важких і особливо шкідливих роботах - на 30-33% вище, ніж для тих, хто працює у нормальних умовах.

16. Загальні принципи БЖД

· Принцип нормування -Установлення ГДК, ГДР, ГДД

· Принцип слабкої ланки - Штучне введення в об'єкт (систему) додаткового чутливого елемента

· Принцип інформації - Своєчасна подача інформації, необхідної для правильної реакції персоналу

· Принцип класифікації - Поділ об'єкта (системи) на складові, відповідно до потенційних ознак небезпеки

· Принцип, що орієнтує - Активність оператора, гуманізація діяльності, деструкція, заміна оператора, класифікація, ліквідація небезпеки, системність, зниження небезпеки

· Технічний принцип - Блокування, вакуумування, герметизація, захист відстанню, компресія, міцність слабкої ланки, екранування

· Організаційний принцип - Захист часом, захист інформації, резервування блоків і вузлів, рішення несумісності, підбор кадрів, послідовність дій, ергономічність об'єктів

· Управлінський принцип - Адекватність, контроль, зворотний зв'язок, відповідальність, плановість, стимулювання, керування, ефективність.



17. Методи забезпечення безпеки

А-Методи - поділ гомосферы й ноксосфери (робота з радіоактивними речовинами, випробування авіа. двигунів);

Б-Методи - нормалізація ноксосфери (зниження рівня негативних впливів, привести її характеристики до можливих);

В-Методи - приведення характеристик людини у відповідність із характеристиками ноксосфери (пристосування людини, професійний відбір, тренування, навчання, постачання людини ефективними засобами захисту);

Г-Методи - комбінування А,Б,У методів.

Засоби забезпечення БЖД:

засоби колективного захисту (СКЗ);

засоби індивідуального захисту (СИЗИЙ).

СКЗ класифікуються залежно від небезпечних і шкідливих факторів, від яких вони захищають (від вібрації, шуму, що іонізують випромінювань).

СИЗИЙ - залежно від органів людини, що захищаються, (скафандри, протигази, респіратори, шоломи, маски, рукавиці, гумові коврики й т.д.), застосовуються тоді, коли немає інших засобів захисту. Пристосування для організації безпеки: сходи, трапи, ліси, люки.

Аксіоми БЖД:

Усяка діяльність (бездіяльність) потенційно небезпечна.

Системи екобіозахисту на технічних об`єктах і в технологічних процесах мають пріоритет уведення в експлуатацію й засобами контролю режиму роботи.

Безпечна й екологична експлуатація технічних засобів і виробництв реалізується при відповідності кваліфікації й психофізичних характеристик оператора вимогам розроблювача технічної системи й при дотриманні оператором норм і вимог безпеки й екологічності.



18. Ідентифікація небезпек

Ідентифікація небзпеки здійснюється відносно об'єктів господарювання щодо визначення потенційної небезпеки та потенційно-небезпечних об'єктів з присвоєння відповідного класу підвищеної небезпеки.

У процесі ідентифікації розглядаються і враховуються внутрішні і зовнішні фактори небезпеки та небезпечні події, які можуть привести до надзвичайної ситуації:

внутрішні фактори небезпеки характеризують небезпечність будов, споруд, обладнання, технологічних процесів суб'єкта господарської діяльності та небезпечних речовин, що виготовлюються, переробляються, зберігаються чи транспортуються на його території;

зовнішні фактори небезпеки безпосередньо не пов'язані з функціонуванням суб'єкта господарської діяльності, але можуть ініціювати виникнення аварійних, надзвичайних ситуацій на ньому та негативно впливати на їх розвиток (природні чинники та аварії на об'єктах, які розташовані поблизу);

небезпечні події (катастрофа, аварія, пожежа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, епіфітотія, несанкціоноване втручання тощо), які при певних умовах можуть привести до НС.

Процедура ідентифікації небезпечних подій, які можуть привести до надзвичайної ситуації, вважається закінченою, якщо здійснений опис і розрахунок параметрів уражальних чинників, джерела їх виникнення, визначені код та максимально можливий рівень НС.

19. Квантифікація небезпек

Квантифікація небезпек - введення кількісних характеристик для оцінки ступеня (рівня) небезпеки. Найпоширенішою кількісною оцінкою небезпеки є ступінь ризику. Квантифікація здійснюється у виді чисельних, бальних і інших прийомів.

Небезпеки характеризуються потенціалом, якістю, часом існування або дії на людину, вірогідністю появи, розмірами зони дії. Потенціал виявляється з кількісного боку, наприклад рівень шуму, запиленість повітря, напруга електричного струму. Якість відображає його специфічні особливості, що впливають на організм людини, наприклад, частотний склад шуму, дисперсність пороши, рід електричного струму. Застосовуються чисельні, балльні і інші прийоми квантифікації. Мірою небезпеки може виступати і число потерпілих. Іншою мірою небезпеки може бути і приносимий її реалізацією збиток для навколишнього середовища, який тільки частково може бути зміряний економічно (в основному через витрати на ліквідацію наслідків). Найбільш поширеною оцінкою є ризик -- вірогідність втрат при діях, зв'язаних з небезпеками.

20. Кількісна оцінка небезпек

Оцінці підлягають конкретні причини надзвичайних ситуацій, аварій, захворювань і травм для подальшого їх усунення. Кількісна оцінка безпеки викладена в Державному національному реєстрі нормативних актів про безпечну працю (ДНАОП) щодо об'єктів, компонентів і елементів середовища. Комплексною оцінкою небезпеки є ризик (R), який визначається як добуток частоти виникнення небезпеки на шкоду, що вона завдає.

R = p. E

Ризик - кількісна оцінка небезпеки, це відношення числа тих чи інших небажаних реалізованих наслідків (n), до максимально можливої їх кількості (N1) за конкретний період часу:



R = n/N,

тобто це частота реалізації небезпечностей. Він є супутником будь-якої діяльності людини.

техногенний травматизм природний аварія

21. Індивідуальний ризик

Індивідуальний ризик - це частота виникнення впливів певного вражаючого виду, що виникають при реалізації визначених небезпеку певній точці простору (де може перебувати індивідуум). Індивідуальний ризик інформує про поширення ризику у вигляді можливого ураження конкретного чи типового індивіда у певній точці простору при певному впливі. Він може бути розрахований у спосіб перемноження частоти реалізації загроз із смертельним наслідком і фактора зайнятості, що показує в частках одиниці часу перебування індивіда в небезпечній зоні. Для оцінки масштабів катастрофічності виявлень (реалізації) небезпеки впроваджується поняття „соціальний ризик”.

Я1= п / N

де п- кількість смертей за рік з певної причини; N - чисельність населення на досліджуваній території в оцінюваному році.

22. Принципи класифікації небезпек

Небезпеки класифікують залокалізацією (літосфера, гідросфера, атмосфера, космос - клас природних небезпек), за наслідками (стомлення, стрес, отруєння, аварія, катастрофа, захворювання, смерть - клас антропогенних небезпек), за шкодою (соціальна, технічна, екологічна - соціокультурні небезпеки), за сферами діяльності(побутова, виробнича, спортивна, дорожньо-транспортна, військова), за структурою (прості, складні, похідні), за характером дії (активні, пасивні). Це типи небезпек, що складають класи, групи.

Серед класу небезпек можна виділити групи небезпек - латентні або скриті та явні - легко проявляються, наприклад насильницькі - повстання, економічне, психічне насилля. Групи небезпек складаються з їх родів, які утворюють укрупнені цілі - екологічні, соціальні, державно-політичні. Роди небезпек складаються з видів небезпек, для яких характерна певна ціль. Наприклад, в класі природних небезпек можна виділити категорію явних небезпек - отруєння довкілля. Категорію складають роди, види екологічних небезпек (наприклад, загроза сукупності тварин, рослин) Можна ідентифікувати вид - небезпека загибелі певному виду тварин. Вид складають підвиди небезпек. Наприклад, голод через зменшення поголів'я тварин.

23. Види небезпек за походженням

За походженням небезпеки поділяють на два класи: природні та антропогенні.

Природні небезпеки пов'язані з природними явищами: а) в атмосфері (бурі, урагани, ожеледь, град, зливи, блискавки та ін.); б) у гідросфері (повені, селі, цунамі); в) у літосфері (землетруси, обвали, виверження вулканів); г) біологічні небезпеки від живих об'єктів рослинного і тваринного світу (хвороботворні мікроорганізми, гриби, отруйні рослини, хижі тварини, плазуни та ін.); д) космічні (астероїди, планети, випромінювання).

Антропогенні небезпеки обумовлені діяльністю людини і проявляються як у виробничій, так і в побутовій сферах. За причинами і характером проявлення антропогенні небезпеки можна поділити на техногенні і соціальні.

У зв'язку з технізацією діяльності людського суспільства техногенні небезпеки посідають перше місце серед інших. За характером проявлення техногенні небезпеки поділяють на механічні, хімічні, енергетичні, екологічні.

Механічні небезпеки створюють об'єкти, які падають, рухаються, обертаються. До механічних небезпек пасивного характеру відносять колючі та ріжучі предмети, ковзкі та нерівні поверхні, відкриті люки підземних колекторів та ін.

Енергетичні небезпеки створюють об'єкти, установки, здатні випромінювати енергії різного роду (електромагнітне, іонізуюче (радіоактивне, рентгенівське, світлове тощо) випромінювання), а також шуми, вібрації, вибухи та пожежі.

Екологічні небезпеки як наслідок недалекоглядної діяльності людства, надмірного втручання в природне середовище обумовлені забрудненням середовища, зміною параметрів біосфери, що викликає небезпеки ЖД локального і глобального масштабу: кислотні дощі, парниковий ефект, озонові діри та ін.

Соціальні небезпеки обумовлені стосунками між людьми в суспільстві, поведінкою окремих груп людей. Ці небезпеки пов'язані з протиправними діями (насильство, тероризм, бандитизм), психологічним упливом на людей (шантаж, шахрайство), вживанням речовин, що руйнують організм людини (паління, наркотики, алкоголь та ін.), поширенням небезпечних хвороб (СНІД, туберкульоз, венеричні хвороби), порушенням психологічної і фізіологічної рівноваги - суїциди (самогубства). За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я щорічно фіксується близько 500 тис. самогубств і майже 7 млн спроб до самогубства. Суїциди - це результат упливу соціального середовища, яке підриває віру людини в себе.



24. Види небезпек за локалізацією

Небезпеки класифікують за локалізацією (літосфера, гідросфера, атмосфера, космос - клас природних небезпек)

За місцем локалізації стихійні лиха поділяють на: Геологічні процеси та явища, Метереологічні, Гідрологічні, Біологічні, Пожежі.

25. Види небезпек за проявленням

Проявлення небезпеки - ак-туалізація, яка частіше всього є результатом незнання, необізнаності, недисциплінованості, невихованості. Саме з-за цього люди, знаючи про небезпеку діють невірно, актуалізуючи її, тобто створюють умови для прояву травм, професійних захворювань.

26. Види небезпек за наслідками

За наслідками (стом-лення, стрес, отруєння, аварія, катастрофа, захворювання, смерть - клас антропогенних небезпек).

27. Природні джерела небезпек

Природні джерела небезпеки - це природні об'єкти, явища природи та стихійні лиха, які становлять загрозу для життя чи здоров'я людини (землетруси, зсуви, селі, вулкани, повені, снігові лавини, шторми, урагани, зливи, град, тумани, ожеледі, блискавки, астероїди, сонячне та космічне випромінювання, небезпечні рослини, тварини, риби, комахи, грибки, бактерії, віруси, заразні хвороби тварин та рослин).

Стихійні лиха -- це природні явища, які мають надзвичайний характер та призводять до порушення нормальної діяльності населення, загибелі людей, руйнування і нищення матеріальних цінностей.

За причиною виникнення стихійні лиха поділяють на:

* тектонічні (пов'язані з процесами, які відбуваються в надрах землі), до них належать землетруси, виверження вулканів;

* топологічні (пов'язані з процесами, які відбуваються на поверхні землі), до них належать повені, зсуви, селі;

* метеорологічні (пов'язані з процесами, які відбуваються в атмосфері), до них належать спека, урагани, посуха та ін.

28. Техногенні джерела небезпек

Техногенні джерела небезпеки - це передусім небезпеки, пов'язані з використанням транспортних засобів, з експлуатацією підіймально-транспортного обладнання, використанням горючих, легкозаймистих і вибухонебезпечних речовин та матеріалів, з використанням процесів, що відбуваються при підвищених температурах та підвищеному тиску, з використанням електричної енергії, хімічних речовин, різних видів випромінювання (іонізуючого, електромагнітного, акустичного). Джерелами техногенних небезпек є відповідні об'єкти пов'язані з впливом на людину об'єктів матеріально-культурного середовища.

29. Вражаючий фактор

Вражаючий фактор - це чинник життєвого середовища, який за певних умов завдає шкоди як людям, так і системам життєзабезпечення людей, призводить до матеріальних збитків. За своїм походженням вражаючі фактори поділяються на: фізичні, в тому числі енергетичні (ударна повітряна чи водна хвиля, електромагнітне, акустичне, іонізуюче випромінювання, об'єкти, що рухаються з великою швидкістю або мають високу температуру тощо), хімічні(хімічні елементи, речовини та сполуки, що негативно впливають на організм людей, фауну та флору, викликають корозію, призводять до руйнації об'єктів життєвого середовища), біологічні (тварини, рослини, мікроорганізми), соціальні (збуджений натовп людей) та психофізіологічні.

30. Типи аналізу ризику небезпек

Типи аналізу:

- попередній аналіз небезпек (ПАН)

- системний аналіз небезпек (САН)

- підсистемний аналіз небезпек (ПСАН)

- аналіз небезпеки робіт та обслуговування (АНРО).

Попередній аналіз небезпек-- це аналіз загальних груп небезпек, присутніх в системі, їх розвитку та рекомендації щодо контролю. ПАН є першою спробою в процесі безпеки систем визначити та класифікувати небезпеки, які мають місце в системі. Проте в багатьох випадках цьому аналізу може передувати підготовка попереднього переліку небезпек.

31. Методи та прийоми аналізу ризику небезпек

Ризик -- це усвідомлена кількісна оцінка ймовірності виникнення події з певними небажаними наслідками.

Аналіз ризику -- це систематичне використання інформації про ризик, порівняння його з прийнятним ризиком, обґрунтування раціональних заходів захисту.

Допустимий ризик -- це ризик, який у конкретній ситуації вважається допустимим до рівня, прийнятого у суспільстві, виходячи з економічних і соціальних чинників.

Прийнятний ризик -- це ризик, який не перевищує на території об'єкта підвищеної небезпеки або за її межами гранично допустимого рівня.

Оцінка ступеня ризику -- це кількісна оцінка впливу будь-якої небезпеки.

Оцінка ступеня ризику (R) визначається математичною формулою як відношення кількості небезпек (n) до максимальної можливої частоти їх виникнення за конкретний період часу (N)

Оцінка ризику може здійснюватися різними методами

Інженерний. Базується на використанні теорії надійності матеріалів та передбачає виявлення можливих шляхів виникнення відмов на об'єктах з розрахунком імовірності їх виникнення. При цьому ризик може оцінюватися не тільки за нормальних умов безаварійної експлуатації об'єктів, але й у разі виникнення аварійної ситуації.

2. Експертний. Полягає в проведенні оцінки ризику з залученням експертів (спеціалістів) у тій чи іншій галузі.

3. Статистичний. Дозволяє проводити оцінку ризику небезпеки за допомогою інформаційного матеріалу (звіти про небезпечні ситуації, які траплялися на досліджуваному об'єкті).

4. Аналоговий. Базується на використанні та порівнянні небезпек і факторів ризику, які відбувалися в подібних умовах та ситуаціях.

5. Соціологічний. Здійснюється з метою експертної оцінки можливого виникнення ризику у працівників певних професій, спеціальностей, груп населення.

32. Попередній аналіз небезпек

Попередній аналіз небезпек -- це аналіз загальних груп небезпек, присутніх в системі, їх розвитку та рекомендації щодо контролю. Це перша спроба в процесі безпеки систем визначити й класифікувати небезпеки, які мають місце в системі. Виконується він у такому порядку: -вивчають технічні характеристики об'єкта, системи чи процесу, а також джерела енергії, що використовуються, робоче середовище, матеріали; -встановлюють їхні небезпечні й шкідливі властивості; -визначають закони, стандарти, правила, дія яких розповсюджується на даний об'єкт, систему чи процес; -перевіряють технічну документацію на її відповідність законам, правилам, принципам і нормам безпеки; -складають перелік небезпек, в якому зазначають ідентифіковані джерела небезпек (системи, підсистеми, компоненти), чинники, що викликають шкоду, потенційні небезпечні ситуації, виявлені недоліки. Після того, як виявлено головні системи об'єкта, які є джерелами небезпеки, їх можна розглядати окремо і досліджувати більш детально за допомогою інших методів аналізу.

33. Аналіз дерева помилок

Аналіз дерева помилок (АДП) вважається одним з найбільш корисних аналітичних інструментів у процесі системної безпеки, особливо при оцінці надзвичайно складних або деталізованих систем. Завдяки тому що він використовує дедуктивний логічний метод (тобто поступово рухається від загального до часткового), він дуже корисний при дослідженні можливих умов, які можуть призвести до небажаних наслідків або яким-небудь чином вплинути на ці наслідки.

При побудові основного логічного дерева подій використовуються спеціальні символи, які забезпечують аналітика ілюстрованим зображенням події і того, як вона взаємодіє з іншими подіями на дереві. Спеціальна форма символів дає наочність і значно полегшує побудову логічного дерева подій.



34. Сутність концепції абсолютної небезпеки

Практично досягти нульового рівня ризику, тобто абсолютної безпеки, сьогодні неможливо. Абсолютна безпека не може бути гарантована жодній людині незалежно від її способу життя та соціального статусу. Ми живемо тому, що щоденно уникаємо небезпек Вимога абсолютної безпеки, що приваблює своєю гуманністю, може обернутися трагедією для людей На даному етапі розвитку суспільства знехтуваного ризику також неможливо досягти з огляду на технічні та економічні передумови для цього. Тому сучасна концепція безпеки життєдіяльності базується на досягненні допустимого ризику

35. Сутність концепції допустимого ризику

Сутність концепції прийнятного (допустимого) ризику полягає у прагненні створити таку малу безпеку, яку сприймає суспільство у даний час. Прийнятний ризик поєднує технічні, економічні, соціальні та політичні аспекти і є певним компромісом між рівнем безпеки й можливостями її досягнення. Розмір прийнятного ризику можна визначити, використовуючи витратний механізм, який дозволяє розподілити витрати суспільства на досягнення заданого рівня безпеки між природною, техногенною та соціальною сферами. Необхідно підтримувати відповідне співвідношення витрат у зазначених сферах, оскільки порушення балансу на користь однієї з них може спричинити різке збільшення ризику і його рівень вийде за межі прийнятних значень. Сумарний ризик має мінімум при визначеному співвідношенні інвестицій у технічну та соціальну сфери. Цю обставину потрібно враховувати при виборі ризику, з яким суспільство поки що змушене миритися.



36. Поняття про індивідуальний ризик

Індивідуальний ризик розглядають як основне поняття, по-перше, у зв'язку з пріоритетністю людського життя як вищої цінності, по-друге, у зв'язку з тим, що саме індивідуальний ризик може бути оцінений за великими вибірками з достатнім рівнем вірогідності, що дає змогу визначити інші важливі категорії ризику під час аналізу небезпек і встановлювати прийнятні і неприйнятні рівні ризику.

У загальному випадку кількісно індивідуальний ризик виражається відношенням числа постраждалих людей із певної причини до загального числа людей, які ризикують за визначений період часу (апостеріорне визначення).

37. Поняття про груповий ризик

При оцінці групового ризику -- максимальну кількість подій у конкретній групі, що вибрана із загальної кількості за певною ознакою. Зокрема, в групу можуть входити люди, що належать до однієї професії, віку, статі; групу можуть складати також транспортні засоби одного типу; один клас суб'єктів господарської діяльності тощо. Для того, щоб пояснити, що будь-яка система, яка надає деякий рівень особистих, соціальних, технологічних, наукових або промислових переваг, містить необхідний, навіть обов'язковий елемент ризику, зробимо невеличкий відступ.

38. Види ризику

За ступенем припустимості ризик буває знехтуваний, прийнятний, гранично допустимий, надмірний.

Знехтуваний ризик має настільки малий рівень, що він перебуває в межах допустимих відхилень природного (фонового) рівня. Прийнятним вважається такий рівень ризику, який суспільство може прийняти (дозволити), враховуючи техніко-економічні та соціальні можливості на даному етапі свого розвитку. Гранично допустимий ризик -- це максимальний ризик, який не повинен перевищуватись, незважаючи на очікуваний результат.

Надмірний ризик характеризується виключно високим рівнем, який у переважній більшості випадків призводить до негативних наслідків.

39. Методичні підходи до визначеня ризику

Для оцінки ризику насамперед необхідно конкретизувати саме поняття "ризик". Під оцінкою ризику ми розуміємо комплекс дій, спрямованих не лише на оцінку, а й аналіз та ідентифікацію механізмів виникнення явищ, які виявляють сильний вплив на спосіб життя та стан здоров'я людини, з метою запобігання відхиленням, загрозам, шкоді, втратам тощо або протидії їх виникненню. Формальний опис ризику, як уже зазначалося, спирається на теоретико-ймовірний підхід В оцінці ризику можна виділити чотири основних напрямки. Перший - інженерний. Як правило, цей підхід є розрахунком ймовірностей аварій. Основні зусилля спрямовуються на збір статистичних даних про аварії та пов'язані з ними викиди токсичних сполук у навколишнє середовище Другий - модельний. Розробляються математичні моделі процесів, які призводять до небажаних наслідків для людини та навколишнього середовища при використанні шкідливих хімічних сполук. Третій - експертний. При використанні перших двох підходів для оцінки ризику часто зустрічаються випадки, коли недостатньо статистичних даних або не зовсім зрозумілі деякі принципові залежності. Тоді єдине джерело даних - експерти. Перед ними ставиться завдання ймовірнісної оцінки тих чи інших подій, пов'язаних із аналізом ризику. Четвертий - соціологічний. За допомогою цього методу визначають сприйняття населенням і його окремими групами того чи іншого ризику. Широко відомі дослідження, в яких визначалась оцінка ризику для різних видів діяльності, що давалася людьми під час соціологічного опитування. Були виявлені цікаві явища. Наприклад, люди віддають перевагу добровільному ризику (наприклад, альпінізм, куріння) перед примусовим. Охочіше йдуть на ризик, якщо вони можуть на нього впливати.

40. Сутність інженерного методичного підходу

Перший - інженерний. Як правило, цей підхід є розрахунком ймовірностей аварій. Основні зусилля спрямовуються на збір статистичних даних про аварії та пов'язані з ними викиди токсичних сполук у навколишнє середовище. Інженерний -- спирається на статистику, розрахунки частоти проявлення небезпек, імовірнісний аналіз безпеки та на побудову "дерев" небезпек;

41. Сутність модельного підходу

Розробляються математичні моделі процесів, які призводять до небажаних наслідків для людини та навколишнього середовища при використанні шкідливих хімічних сполук. Модельний -- базується на побудові моделей впливу небезпек як на окрему людину так і на соціальні, професійні групи.

42. Сутність експертного підходу

Третій - експертний. При використанні перших двох підходів для оцінки ризику часто зустрічаються випадки, коли недостатньо статистичних даних або не зовсім зрозумілі деякі принципові залежності. Тоді єдине джерело даних - експерти. Перед ними ставиться завдання ймовірнісної оцінки тих чи інших подій, пов'язаних із аналізом ризику. Експертний -- за ним ймовірність різних подій визначається досвідченими спеціалістами-експертами.

43. Сутність соціального підходу

За допомогою цього методу визначають сприйняття населенням і його окремими групами того чи іншого ризику. Широко відомі дослідження, в яких визначалась оцінка ризику для різних видів діяльності, що давалася людьми під час соціологічного опитування. Соціологічний (соціометрична оцінка) -- базується на опитуванні населення та працівників.

44. Кількісний аналіз ризику

Під час цього аналізу можна використовувати різні методи. Найбільш розповсюдженими є:

- статистичні;

- використання аналогів;

- експертні методи;

- аналіз доречності затрат.

Статистичний метод.

Досить розповсюдженим є метод Монте- Карло, перевагою якого є можливість проведення аналізу і оцінки різних „сценаріїв” реалізації проекту (програми, стратегії) і врахування різних чинників ризику в межах єдиного підходу.

2. Метод аналогій.

Для аналізу ризику, яким може бути обтяжений, наприклад, новий проект, корисними можуть статі дані про наслідки впливу несприятливих чинників ризику подібних за суттю проектів, що виконані раніше. Вцій сфері найбільшу ініціативу виявляють страхові компанії.

3. Експертні методи оцінювання ризиків.

Цей метод базується на опитуванні кваліфікованих фахівців (інвестиційних, страхових, фінансових менеджерів) і відповідній подальшій математичній обробці результатів цього опитування. Для одержання деталізованих характеристик ризику, зокрема, інвестиційного (іноваційного) проекту, опитування орієнтуються стосовно окремих видів ризиків, характерних для певного (даного) об'єкта ризику.

4. Аналіз доречності затрат.

Відповідь на це запитання дає розрахунок так званої „премії за ризик”, котра являє собою додатковий доход (прибуток), що його прагне отримати інвестор понад той рівень, котрий можуть принести безризикові інвестиції. Цей додатковий доход (прибуток) повинен зростати пропорційно ступеню ризику, яким обтяжений даний проект.

45. Якісний аналіз ризику

Якісний аналіз ризику включає декілька аспектів. Перший аспект пов'язаний з необхідністю порівняння сподіваних позитивних результатів з можливими економічними, соціальними та іншими, як сьогоднішними так і майбутніми наслідками. Взагалі мало мати схильність до ризику: потрібен ризик обгрунтований, у іншому випадку він може набути характер авантюри. Ризикувати доцільно, якщо це призводить до кращих наслідків, при обгрунтуванні правильності своїх дій. Другий аспект якісного аналізу ризику пов'язаний з виявленням впливу рішень, що приймаються за умов невизначеності, на інтереси суб'єктів економічного життя.

46. Метод аналізу джерел небезпек

Метод аналізу джерела небезпек Основою для подальшого розглядання понятійних уявлень є розуміння існування небезпеки за терміном. Весь термін можна розглядати в системі станів: 1) до появи небезпеки; 2) під час появи небезпеки; 3) існування небезпеки; 4) придушення дії небезпеки; 5) ліквідація небезпеки.

До появи небезпеки -- стан може бути охарактеризований наявністю (чи відсутністю) джерела небезпек.

Існування небезпеки (її дія) -- на цьому стані необхідно визначити епіцентр (місце) цього існування, простір поширення і характеристику розташування небезпек, наявність періоду подальшого розвитку, стабілізації чи зменшення безпеки.

Відповідними діями є розробка заходів зі зменшення розповсюдження небезпеки на основі вивчення механізмів чи умов, сприятливих цьому поширенню, використання факторів, що стабілізують становище в зонах діючих небезпек і на джерела небезпек.

4. Придушення небезпеки -- цей етап визначає методи, заходи і послідовність їх придушення, визначення місць початку придушення (епіцентр, периферія, комбінована дія), можливість появлення та придушення нових небезпечних факторів внаслідок перших дій; зміст запобігань і правил при придушенні нових небезпечних факторів. 5. Ліквідація небезпеки -- цей етап дає змогу відновити етап безпеки, визначити на практиці найбільш ефективні засоби подолання небезпеки, механізму її дії і поновити досвід з усіх питань відновлення безпеки.

47. Метод вивчення причин та наслідків дії небезпек

Найбільш прогресивним підходом до вимірювання параметрів небезпечних і шкідливих факторів є дозиметрія. В світовій практиці широко використовуються дозиметри не тільки для оцінки рівня іонізуючих випромінювань, але і віброакустичні, електромагнітні й інші параметри. - "вимірювання" - процедура отримання набору параметрів, необхідних і достатніх для однозначного і співвіднесеного розглядання об'єкта, що дає змогу багаторазово використовувати цей набір уявлень; "оцінка" - процедура аналізу і вибору альтернатив за рахунок співвідношення будь-яких ознак стану об'єктів з ознаками його розвитку, а також зі змінами навколишнього середовища; "прийняття рішень" - процедура затвердження альтернатив, обраних внаслідок оцінювання на основі синтезу можливих рішень.

48. Метрологічне забеспеченя БЖ

Метрологічне забезпечення безпеки життєдіяльності -- це система заходів із розробки і використання наукових і організаційних основ проведення вимірювань; нормативно-технічної документації; методів вимірювань, засобів вимірювань і обробки даних з метою досягнення єдності і необхідної точності вимірювань і контролю параметрів небезпечних і шкідливих факторів.

У сфері безпеки життєдіяльності все метрологічне забезпечення має базуватися на сукупності санітарно-гігієнічних норм, затверджених Міністерством охорони здоров'я України. Однак, це можливо тільки в умовах, коли встановлені норми задовольняють основні вимоги метрології.

49. Сутність поняття дерева причин

В строящихся “деревьях”, как правило, имеются “ветви” причин и “ветви” опасностей, что полностью отражает диалектический характер причинно--следственных связей. Построение “деревьев” является исключительно эффективным при выявлении причин нежелательных событий (аварий, травм, пожаров, дорожно-транспортных происшествий и т. д.). Многочисленный процесс ветвления “дерева” требует введения ограничений с целью определения его пределов. Эти ограничения полностью зависят от целей исследования. В общем, границы ветвления определяются логической целесообразностью получения новых ветвей. Есть несколько методов анализа. Анализ безопасности может осуществляться априорно и апостериорно до и после нежелательных событий. В обоих случаях используемый метод может быть прямым и обратным.

50. Небезпечні геологічні явища

Землетруси - коливання земної кори, що виникають у результаті вибухів у глибині землі, розламів шарів земної кори, активної вулканічної діяльності. Підземний удар викликає пружні коливання (сейсмічні хвилі), що поширюються по землі у всіх напрямках.

Вулканізм. Сукупність явищ, зумовлених проникненням магми з глибини землі на її поверхню, називається вулканізмом.

Повінь -- це затоплення значної частини суші внаслідок підняття води вище звичайного рівня.