Шляхи підвищення працездатності людини

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника

Економічний факультет

Кафедра фінансів

Реферат

на тему: “Шляхи підвищення працездатності людини”

Студентки І курсу

Войцюк Л.Л.

Івано-Франківськ, 2013

Зміст

1. Працездатність людини

2. Фактори, які впливають на продуктивність праці

3. Шляхи підвищення працездатності людини

3.1 Оздоровча фізична культура

3.2 Медико-біологічні засоби

3.3 Психологічні засоби підвищення працездатності

Список використаної літератури

1. Працездатність людини

Працездатність - це функціональні можливості організму, які характеризуються кількістю та якістю виконаної роботи за максимальної її інтенсивності або тривалості.

Розрізняють працездатність людини неспецифічну (загальну) та специфічну, тобто здатність виконувати певний вид діяльності.

Працездатність людини зумовлена станом здоров'я, віком, статтю та рівнем функціонального стану всіх систем організму. Найбільш інформативними є показники функціонального стану ЦНС, ССС, ДС, системи крові, м'язової тканини, ендокринних органів тощо.

Зміна працездатності протягом робочого дня проходить 3 стадії:

1. Стадія втягування у роботу полягає у переході функціональних систем організму до робочого стану і характеризується підвищенням працездатності. Початок будь-якої роботи проходить за умов нестачі кисню, оскільки органи дихання та серцево-судинна система ще не досягли робочого рівня і не постачають робочі органи достатньою кількістю кисню. Крім того, перехід організму із стану спокою у діяльний стан супроводжується налагодженням координаційних зв'язків між нервовими центрами та робочими органами функціональної системи. Зовнішнім проявом стадії є підвищення продуктивності, зниження часу виконання операцій, збільшення швидкості робочих рухів. Фізіологічні зміни характеризуються підвищенням працездатності обмінних процесів, підсиленням процесу збудження в ЦНС, активізацією діяльності ССС та ДС.

2. Стадія стійкої працездатності характеризується високим постійним рівнем працездатності. Рухові та сенсорні функції характеризуються відносною стабільністю. Рівень коливань окремих функцій становить 8...16% для рухового і сенсорного апарата, 20...30% - для ССС і ДС.

3. Стадія розвинення втоми, при якій знижується продуктивність праці, з'являється почуття стомленості. Втома може проявлятися вже в першій половині робочого дня. Упродовж обідньої перерви працездатність може відновитись повністю або частково залежно від організації перерви. Відновлення роботи після перерви супроводжується розвитком стадії втягування у роботу, що змінюється стадією стійкої працездатності, що переходить у стадію появи втоми.

Працездатність людини може змінюватись відповідно до природних ритмів психофізіологічних функцій (добові, тижневі, місячні, річні). Так, протягом доби (добовий або циркадний ритм) простежуються два періоди високого рівня фізіологічних функцій: між 8...12-ю та 16...18-ю годинами.

Встановлено, що зона біоритмічного оптимуму для трудової діяльності має індивідуальні коливання. Так, більшість людей мають більш високу працездатність у ранковий час (ранковий тип, „жайворонки”). Проте є певний процент осіб, які мають високу працездатність увечері та вночі (вечірній тип, або „сови”).

Протягом робочого тижня (мал. 1) спостерігаються низькі рівні працездатності у перші і особливо в останні (понеділок, п'ятниця, субота) дні.

праця біологічний трудовий культура

Працездатність також може змінюватись під час навчання, тренування, внаслідок зміни характеру трудового процесу (впровадження нового обладнання, робочих меблів, засобів механізації та автоматизації тощо), чинників, які визначають стан зовнішнього середовища (шум, мікроклімат, вміст шкідливих речовин у повітрі робочої зони).

2. Фактори, які впливають на продуктивність праці

Вивчення умов праці показало, що існує багато факторів, які впливають на продуктивність праці.

Вони формують загальний настрій на працю та полегшують або ускладнюють появу трудових зусиль.

Розробляючи критерії професіографічної оцінки (опис характеристик праці) ступеня нервового напруження в процесі праці, користуються характеристиками, які відображають напруження сенсорного апарату, вищих нервових центрів, що забезпечують функції уваги, мислення, регуляції рухів. На сьогодні складено соціальні таблиці класифікації праці за ступенем нервово-емоційного напруження, в основу яких покладено такі показники:

Ш інтелектуальне та емоційне навантаження;

Ш тривалість зосередженого спостереження;

Ш кількість об'єктів одночасного спостереження, що є виробничо-важливими;

Ш кількість сигналів на годину;

Ш темп;

Ш час активних дій;

Ш необхідність самостійного пошуку пошкоджень;

Ш монотонність праці;

Ш напруження зору;

Ш точність виконання роботи;

Ш змінність

Ш режим праці та відпочинку.

Ступінь працездатності визначається також типом нервової системи. Сильний тип має найбільшу працездатність, слабкий - незначну. Працездатність залежить від таких факторів, як:

Ш вік;

Ш здоров'я людини;

Ш стать;

Ш навички у роботі;

Ш санітарно-гігієнічні умови тощо.

Певною мірою на неї впливають і мотивація, і моральні та матеріальні стимули.

Відомо, що неспокійні ночі, неприємні сновидіння з переживанням жахів, небезпек, страху, коли життя висить ніби на волоску, а сили немає, щоб дати відпір - все це негативно позначається на стані людини, а відповідно на активності її життєдіяльності.

На працездатність людини впливають і пори року. Наприклад, зниження працездатності спостерігається весною, особливо у працівників з нервово-емоційним перенапруженням.

3. Шляхи підвищення працездатності людини

3.1 Оздоровча фізична культура

Дослідження показують, що під впливом фізичних тренувань суттєво покращуються функції основних органів і систем людини. Добре тренована людина протягом 8 год. може витримувати навантаження в межах 50%, а нетренована - лише 25% максимальної аеробної здатності. Підвищення витривалості в результаті тренувань пов'язане з багатьма факторами, серед яких певну роль відіграє більш ефективне постачання киснем працюючих м'язів.

Слід особливо наголосити на необхідності регулярних тренувань, оскільки детренованість виникає вже через 2 тижні після припинення занять.

Порівняльні дослідження ефекту тренувань у різному віці (16-18, 20-40 і 50-60 років) показали, що в результаті 4-тижневих занять у всіх вікових групах значно поліпшились показники фізичної працездатності.

Основною метою фізичних тренувань є поліпшення стану серцево-судинної, дихальної, м'язової та інших систем організму шляхом максимальної активізації їх функціональних резервів. Рівень навантаження повинен бути в межах 60-75% максимальної аеробної здатності. Більші навантаження суттєво не підвищують тренувального ефекту і створюють небезпеку перенапруження. Вправи повинні бути ізотонічними (динамічними), а не ізометричними (статистичними); аеробними, а не анаеробними; перервними, а не безперервними.

Тренування повинно тривати не менше 30 хв., бажано щоденно, але не рідше п'яти разів на тиждень. Важливе значення має регулярність занять. Для того, щоб досягти поліпшення фізичного стану, навантаження під час тренувань повинні бути досить інтенсивними та тривалими. Важливими факторами високої ефективності і безпеки фізичних тренувань є поступове збільшення навантаження і суворий лікарський контроль.

Аеробні вправи позитивно впливають на емоційну і психологічну рівновагу особистості.

Фактор зменшення стресу. У людей, які сповідують малорухливий спосіб життя, адреналінова реакція на стрес може змусити нетреноване серце працювати в режимі, який перевищує межу його можливостей. Фізичні вправи в кінці дня допомагають контролювати стресові ситуації і зменшувати нервову збудливість.

Ендорфіновий ефект. Відчуття щастя, що виникають внаслідок занять бігом чи іншими вправами, останнім часом пов'язують із значним виділенням гормонів, які називають ендорфінами. Вони посилено виробляються під час занять фізичними вправами, спрямованими на розвиток витривалості і виділяються у різних ситуаціях, зокрема, при напруженій фізичній активності. Іноді при депресії рівень ендорфінів виявляється ненормально низьким, і в таких ситуаціях фізична активність має особливо велике значення.

Фізичні вправи - кращий природний фізіологічний транквілізатор, і використовують їх не лише у боротьбі з депресією, але й у деяких випадках для пом'якшення стресів і зняття надмірного збудження.

Принцип зміни особистості. Цей елемент емоційної гармонії узагальнює багато позитивних змін, спричинених аеробними вправами. Одні описують цей ефект як підвищення самооцінки і впевненості в собі. Інші вважають, що сили, отримані від занять аеробікою, переходять на інші аспекти життя.

Існують різні види і напрямки оздоровчої фізичної культури. Розглянемо деякі з них.

Дихальна гімнастика. Будь-які види фізичної культури, які стимулюють дихальну функцію, можна вважати дихальною гімнастикою (біг, плавання тощо).

Парадоксальна дихальна гімнастика Стрельнікової. Суть методики полягає в активному, напруженому короткому вдиху, який тренує всі м'язи дихальної системи. У вправах, які пропонує Стрельнікова, рекомендується прямо протилежні фази вдиху і видиху. Вдих треба робити в ”незручних” позах: при нахилах уперед з ”обніманням” руками, присіданням. Звідси і назва - ”парадоксальне дихання гімнастики Стрельнікової”.

Типові вправи: повороти голови ліворуч і праворуч. На кожному повороті шумний короткий вдих носом; нахил голови в один або інший бік, чи вперед або назад з аналогічними вдихами; темпові нахили вперед. При кожному нахилі - вдих; обнімання плечей з одночасним вдихом.

У різних комбінаціях вправ потрібно зробити до 1000 вдихів за день.

Метод Бутейко. К. Бутейко на основі досліджень дійшов висновку, що причиною багатьох хвороб є нестача в організмі вуглекислого газу. Він обґрунтував вуглецеву теорію дихання і метод вольової ліквідації глибокого дихання (ВЛГД). При глибокому і частому диханні з організму вимивається вуглекислий газ, що призводить здорову людину до стану запаморочення і навіть до втрати свідомості.

Суть ВЛГД полягає в засвоєнні неглибокого дихання. При затримці дихання і при неглибокому диханні кров і тканини краще насичуються киснем і вуглекислим газом, нормалізується кислотно-лужна рівновага, поліпшуються обмінні процеси.

Дихати не треба тільки через ніс. При паузі після видиху терпіти і напружуватися не слід. На добу рекомендується робити 6 циклів по 20-40 хвилин кожний. Досягнення затримки до 1 хв. Можна очікувати майже через рік тренувань.

Атлетична гімнастика. Атлетична гімнастика - це один із найбільш ефективних засобів, який різнобічно діє на організм людини. Велика кількість вправ і можливість тонко дозувати навантаження робить цей важливий засіб оздоровлення доступним для людей всіх вікових груп, а естетична сторона атлетичної гімнастики наближує її до справжнього мистецтва.

Атлетичну гімнастику сьогодні можна поділити умовно на масово-оздоровчу і спортивну. В масово-оздоровчій гімнастиці переважають силові вправи з використанням стандартних гімнастичних снарядів, тренажерів тощо. Вона покликана зміцнювати здоров'я, сприяти досягненню більш високого рівня загально фізичної підготовки підлітків, молоді, людей середнього віку. В цьому розумінні атлетична гімнастика покликана суттєво змінити фігуру людини.

Спортивна гімнастика пов'язана з підготовкою атлетів до виступів на змаганнях. Крім широкої назви ”культуризм”, спортивний атлетизм щораз частіше називають бодібілдінгом (англ. - тілотворення).

Стретчінг-гімнастика. Вважається, що стретчінг(гімнастика поз) як модна течія прийшла із США, швидко полонила Європу і стала дуже популярною на спортивних та оздоровчих заняттях. Вправи, побудовані за методикою стретчінг (англ. - розтягування), використовують комплекс поз, який забезпечує найкращі умови для розтягування певних груп м'язів. Кажуть, що попередником сучасного стретчінгу є пози східних систем. Крім розвитку гнучкості, стретчінг покращує життєвий тонус.

Гідроаеробіка. Гімнастичні вправи у воді є дуже ефективним спортивно-оздоровчим засобом. Виконання вправ у воді чинить загально зміцнювальний і за гартувальний ефект. Людина, яка перебуває у водному середовищі, втрачає на 50-80% більше тепла, ніж на повітрі. Звідси значний ріст витрати енергії, збільшення інтенсивності обмінних процесів в організмі. Гідроаеробіка покликана стимулювати роботу серцево-судинної і дихальної систем організму.

Спортивна аеробіка. Поряд з іншими визнаними в усьому світі видами рухової активності в 90-тих роках велику популярність здобули ритмопластичні форми гімнастики: аеробіка американської кінозірки Джейн Фонди, ритмічна гімнастика і її різновиди (джаз-гімнастика, поп-гімнастика тощо). Музично-ритмічні види гімнастики, які отримали назву ”танцювальна аеробіка”, визначаються К.Купером найбільш ефективними поряд з циклічними вправами.

3.2 Медико-біологічні засоби

Особливе місце серед засобів відновлення, які підвищують життєдіяльність людини, посідають раціональне харчування, фармакологічні препарати, лікарські рослини, оксигенотерапія, гідротерапія, масаж, використання спеціальних мазей і кремів, загартування.

Раціональне харчування. Здоров'я людини, опірність до несприятливих умов навколишнього середовища, працездатність, здорове довголіття значною мірою залежить від того, наскільки правильно людина харчується. Їжа є важливим фактором забезпечення життєдіяльності людини, росту та розвитку підростаючого організму, запобігання та лікування хвороб.

Дослідний відділ Центру аеробіки в Далласі сформулював 8 основних принципів раціонального харчування:

1. Підтримуйте постійне співвідношення між основними компонентами їжі в пропорції 50:20:30. Щоденна потреба калорій повинна бути розподілена так: 50% - вуглеводи, 20% - білки, 30% - жири.

2. Дотримуйтесь правила ”25-50-25”(25% калорій на сніданок, 50% - на обід, 25% - на вечерю).

3. Виконуйте фізичні вправи наприкінці дня перед вечерею, щоб зменшити апетит.

4. Культивуйте здоровий страх перед повнотою.

5. У харчуванні уникайте дисбалансу, зумовленого потребою надто малої кількості калорій.

6. Використовуйте наукову формулу для визначення ідеальної ваги - формулу Мегоні:

Для чоловіків:

(Зріст(м)Ч4/0,0254 - 128)Ч0,453 = маса (кг).

Для жінок:

(Зріст(м)Ч3,5/0,0254 - 108)Ч0,453 = маса (кг).

(1 дюйм = 0,0254м, 1 фунт = 0,453 кг).

7. Потрібно знати формулу для підрахунку кількості калорій, потрібної щоденно для підтримання ідеальної маси.

8. Якщо у вас надлишкова вага, дотримуйтесь особливо ретельно раціонального режиму харчування.

В організмі постійно відбуваються процеси синтезу та розпаду речовин, утворення та витрачання енергії. Ці перетворення називаються обміном речовин. Потреби енергії дорослого працездатного населення визначена для трьох вікових груп та п'яти груп залежно від енергетичних затрат:

І група - особи, зайняті переважно розумовою працею (зокрема, керівники підприємств і організацій, інженерно-технічні працівники, праця яких не потребує істотної фізичної активності, медичні працівники, крім лікарів-хірургів, педагоги, крім спортивних, науковці, журналісти, працівники в галузі планування та обліку, працівники різних категорій, праця яких пов'язана зі значним нервовим напруженням, оператори пультів управління, диспетчери тощо).

ІІ група - особи, зайняті легкою фізичною працею (зокрема, інженерно-технічні працівники, праця яких пов'язана з деякими фізичними зусиллями, робітники, зайняті на автоматизованих процесах, робітники радіоелектронної промисловості, швейники, агрономи, зоотехніки, ветеринарні працівники, медсестри та санітарки, продавці промтоварних магазинів, працівники сфери обслуговування, працівники годинникової промисловості, працівники зв'язку та телеграфу, викладачі, інструктори з фізкультури та спорту, тренери).

ІІІ група - особи, зайняті середньою за ступенем важкості фізичною працею. Верстатники, зайняті металообробкою та деревообробкою, слюсарі, наладчики, настроювачі, лікарі-хірурги, хіміки, текстильники, взуттєвики, водії, робітники харчової промисловості, працівники в сфері комунально-побутового обслуговування та громадського харчування, продавці продовольчих магазинів, бригадири тракторних та рільних бригад, залізничники, водники, поліграфісти.

ІV група - особи, зайняті важкою фізичною працею. Будівельники, більшість с/г працівників і механізаторів, наземні робітники шахт, робітники нафтової та газової промисловості, металурги та ливарники (крім осіб, віднесених до V групи); робітники целюлозно-паперової та деревообробної промисловості, стропальники, такелажники, деревообробники, теслярі, робітники в галузі будівельних матеріалів (крім осіб, віднесених до V групи).

V група - особи, зайняті особливо важкою працею. Гірники, зайняті на підземних роботах, сталевари, лісоруби та робітники, які обробляють деревину, каменярі, бетонники, землекопи, вантажники, праця яких не механізована, робітники, зайняті у виробництві будівельних матеріалів, праця яких не механізована.

Середні величини добової потреби в енергії, що рекомендовані для дорослого працездатного населення залежно від групи інтенсивності праці, наведені в таблиці 1.

Таблиця 1. Добова потреба в енергії дорослого працездатного населення, кДж (ккал)

Лікувальне голодування (розвантажувально-дієтична терапія).

На відміну від голоду, викликаного відсутністю харчових продуктів в умовах надзвичайних ситуацій, лікувальне голодування (ЛГ) не проходить в стресовій ситуації. Важливо й те, що при ЛГ ставляться певні конкретні завдання, пов'язані або з одужанням, або з лікуванням конкретного захворювання, що психологічно виправдовує неприємні сторони ЛГ, які відчувають хворі. ЛГ є дуже сильним лікувальним і оздоровчим фактором. Цей метод при певних ситуаціях можна назвати антифізіологічним. Це виражається в тому, що при ЛГ виключаються звичні подразники і клітини починають функціонувати у незвичайних умовах. Тому дозвіл на ЛГ може дати лише лікар, який практикує використання цього методу лікування.

Фармакологічні засоби. Для підтримання працездатності, прискорення процесів відновлення після великих перевантажень, при гострій і хронічній втомі, перевтомі, хворобливому стані сьогодні широко використовують фармакологічні засоби, зокрема препарати рослинного походження.

Серед фармакологічних засобів відновлення працездатності й профілактики перевтоми особливе місце мають вітаміни. Нестача їх в організмі призводить до зниження працездатності, втоми і різних хворобливих станів. Найчастіше застосовують комплексні вітамінні препарати - полівітаміни (ундевіт, оліговіт, декамевіт тощо). Крім цього застосовують і окремі вітаміни (аскорбінова кислота, токоферол ацетат тощо).

Існують також фармакологічні препарати, які регулюють метаболічні та енергетичні процеси в організмі людин, а також її психічну діяльність. Але при неправильному вживанні можливий шкідливий ефект, тому їх використання можливе лише за призначенням і під контролем лікаря.

Використання лікарських рослин. Фітотерапія має певні переваги над застосуванням сильно- і швидкодіючих ліків, оскільки таїть у собі значно менше небезпеки та небажаних ефектів. Траволікування обов'язково слід здійснювати під наглядом лікаря, який враховує конкретний індивідуальний стан хворого.

З метою підвищення життєдіяльності організму, застосовують так звані адаптогени (женьшень, елеутерокок, ехінацея), які стимулюють діяльність організму взагалі і підвищують його здатність переносити стреси, втому.

Цілющі властивості рослин необхідно використовувати в повсякденному житті кожної людини.

Оксигенотерапія - лікування киснем. Проблема гіпоксії є найбільш актуальною в біології і медицині. При м'язовій роботі активізується діяльність систем, відповідальних за транспортування кисню до тканин, передусім до систем дихання, кровообігу і кровотворення. Надмірна інтенсивна м'язова діяльність потребує такого збільшення потреби кисню в м'язах, яке не забезпечується під час роботи, що призводить до кисневої заборгованості. Тому бажано профілактично використовувати кисень, зокрема у вигляді кисневого коктейлю, який нормалізує діяльність ЦНС, серцево-судинну систему і нервово-м'язовий апарат. Його вживають при втомі, розладі сну, погіршенні загального стану, перенапруженні серцевого м'яза.

У комплексі лікувально-відновних заходів щораз частіше використовується фізіотерапія, до якої входять електрофорез, діадинамічні струми, магнітотерапія, ультразвук, мікрохвильова терапія тощо.

В основі гідротерапії лежить температурний, хімічний і механічний фактори дії води. Організм, як єдина система відповідає на них складовою реакцією самої шкіри, серцево-судинної, нервової, ендокринної, м'язової систем, теплообміну, окисно-відновних процесів. Гідротерапія - це дощовий душ, циркулярний (коловий) душ, каскадний душ, підводний душ-масаж, різні ванни тощо.

Масаж як засіб реабілітації після значних фізичних навантажень є простим, доступним і водночас ефективним засобом зняття втоми, підвищення працездатності (відновний, точковий, заспокійливий, тонізуючий).

3.3 Психологічні засоби підвищення працездатності

До психологічних засобів підвищення працездатності належать психотерапія, психопрофілактика та психогігієна.

Психотерапія. Різні впливи на організм через психічну сферу шляхом терапії мають інформативний характер. Сигнали - носії інформації продукуються психікою безпосередньо або опосередковано. Цим і відрізняються дані впливи від інших засобів, наприклад фармакологічних. Психотерапія включає м'язову релаксацію, спеціальні дихальні вправи, а також гіпнотерапію.

Психопрофілактика - аутогенно психом'язове тренування. Серед методів, які дають можливість захистити психіку людини від шкідливих дій і настроїти її на подолання труднощів, стресових станів, на першому місці стоїть психічна саморегуляція. Це дія людини на саму себе за допомогою слів і відповідних їм уявних образів. Слова, мова, уявні образи умовно-рефлекторним шляхом впливають на функціональний стан різних органів і систем позитивно чи негативно.

Аутогенне тренування складається з двох ступенів: нижчого і вищого. На нижчому ступені засвоюють формули, за допомогою яких можна навчитися керувати своїми внутрішніми органами, судинами, окремими функціями печінки, серця тощо. Після цього переходять до другого ступеня, в результаті чого можна навчитися керувати своїми почуттями, думками, викликаючи в собі ті чи інші відчуття.

Аутогенне тренування можна використовувати з метою відновлення сил перед робочим днем, в перервах, а також після робочого дня. Для зняття почуття тривоги, страху є певні формули, тести. Для більш швидкого відновлення сил після втоми рекомендується використовувати самонавіювальний сон, тобто навчитись вводити себе на певний час в сон і самостійно виходити з нього бадьорим. Тривалість навію вального сну від 20 до 40 хв.

Психогігієна включає мистецтво взаємовідносин між людьми, духовну гармонію Людини і Природи, комфортні умови побуту, різні види відпочинку. За Р. Хьюсманом і Д. Хетфілдом, у взаємовідносинах між людьми домінуючим є фактор справедливості. Труднощі, які виникають у цій сфері, можна звести до запитання: як нам вдається чи не вдається зберігати справедливість? Автори наводять основні причини руйнування взаємовідносин між людьми:

1. Неправильна психологічна ”валюта”. ”Не отримати того, чого ти хочеш, майже теж саме, що не отримати нічого”, - сказав Аристотель. Потрібно робити для інших те, що ти хотів би, щоб інші робили для тебе.

2. Крах довіри. Довіра є основою взаємовідносин. Довіра - це те, чого ми очікуємо від інших, але самі не дуже охоче вкладаємо у відносини.

3. Приховані внутрішні очікування. Часто людина не робить чого-небудь лише тому, що ми не кажемо чого хочемо.

Знаннями з людьми потрібно ділитися щиро. Ставши здоровим, допоможи іншому. Тільки взаємодопомога здатна повернути здоров'я людям.

Список використаної джерел

1. Пістун І.П. Безпека життєдіяльності. - Суми: ВТД ”Університетська книга”,2003р.

2. Желібо Є.П., Заверуха Н.М., Зацарюй В.В. Безпека життєдіяльності. - Львів: Новий світ - 2000, 2002р.

3. Дуднікова І.І. Безпека життєдіяльності. - К.: Видавництво Європейського університету, 2003 р.

Размещено на Allbest.ru