Напрямки діяльності держави по збереженню здоров’я молодого покоління

Размещено на http://www.allbest.ru/

Управління освіти і науки Волинської облдержадміністрації

Луцький педагогічний коледж

Кафедра психолого-педагогічних дисциплін

Контрольна робота

на тему: «Напрямки діяльності держави по збереженню здоров'я молодого покоління»

Луцьк 2013

Напрямки діяльності держави по збереженню здоров'я молодого покоління

здоров'я людина молодь програма

Молодіжна політика в Україні визнана одним із пріоритетних напрямків державної політики. Для суспільства це має принципове значення, адже саме молодь є тією соціальною групою, яка вирішальним чином визначає зміст і характер майбутнього, концентрує в собі перспективні тенденції суспільного розвитку. Суспільство, сім'я, школа, громадськість неодмінно ставлять перед собою завдання виховати людину-громадянина, тобто особистість з певним набором рис, якостей та характеристик, яка вміє жити спільно з іншими, дотримуючись побудованих на історії, традиціях, надбаннях своїх попередників норм співжиття, які склалися на національному ґрунті.

Перспектива успішного становлення української нації пов'язана з пошуком оптимальних шляхів розв'язання проблеми збереження та зміцнення здоров'я населення, зокрема молоді. Це також зумовлено потребою економіки країни, коли від стану здоров'я молодого покоління залежить якість і кількість продуктивних сил та потенціал майбутнього суспільного розвитку. На жаль, на сучасному етапі питання збереження здоров'я молодого покоління залишається досить гострим, а показники й тенденції продовжують залишатися незадовільними.

На наш погляд наявність таких ресурсів, як стабільна зайнятість, постійне джерело доходів, тісні стосунки з родиною, дружня підтримка з боку соціального оточення є тим захисним чинником, що має на меті допомогти молодій людині успішно себе реалізувати та створити середовище сприятливе до формування здорового способу життя.

При цьому зазначимо, що загалом, на поширення негативних явищ в молодіжному середовищі впливають різні чинники, але в першу чергу - економічна нестабільність, погіршення екології, складність розв'язання соціальних проблем тощо.

Державна політика щодо молоді повинна залишитися одним з найважливіших, пріоритетних напрямів діяльності і постійно здійснюватися з урахуванням можливостей держави на політичному, соціальному, економічному, законодавчому та організаційному рівнях.

Побудова громадянського суспільства є складовою загальносвітового процесу модернізації, переходу від традиційної до правової, соціально-орієнтованої держави. У широкому тлумаченні слова таке суспільство являє собою комплекс самодіяльних організацій населення, що функціонують у політичному просторі поза державними структурами, а в ряді випадків і всупереч їм. Невід'ємною рисою розвинутого громадянського суспільства є активна участь громадськості в формуванні та реалізації державної політики у сфері збереження та розвитку здоров'я нації.

Конституція України визнає життя і здоров'я людини найвищими соціальними цінностями. Відповідно до Основного Закону, держава несе відповідальність перед людиною за свою діяльність і зобов'язана ефективно вирішувати завдання виховання здорового покоління, від чого значною мірою залежить соціально-економічний розвиток суспільства і країни в цілому.

Освіта та здоров'я також є взаємодоповнюючими компонентами успішного повсякденного буття дітей та молоді. Результати різноманітних досліджень дозволяють стверджувати, що традиційна система освіти більшою мірою орієнтована на здобуття знань та інформації, а формування життєвих умінь і навичок недостатнє, рівень підготовки дітей до самостійного життя не відповідає сучасним вимогам. Підліткам потрібні не лише знання, а й життєві навички, що допомагають робити життєвий вибір, досягати цілі, коригувати поведінку, оцінювати ризики, зберігати і покращувати здоров'я та якість життя.

Соціально-економічні перетворення в Україні, глобальна екологічна криза актуалізували проблему збереження фізичного, психічного, духовного і соціального здоров'я підростаючого покоління. Це поставило перед загальноосвітньою школою завдання створення таких умов розвитку учнів, які б сприяли утвердженню здорового способу життя, гармонізації їх взаємин з довкіллям.

За роки незалежності в Україні створено певний досвід законодавчого і нормативного забезпечення виховання у молоді здорового способу життя. Статтею 3 Конституції України здоров'я людини, як і її життя, особиста честь і гідність, недоторканість та безпека, визнані найвищою соціальною цінністю. Право кожного на охорону здоров'я, деклароване статтею 49 Конституції України, деталізується в Основах законодавства України про охорону здоров'я.

Проблема формування здорового способу життя охоплює широкий спектр питань. Але необхідність збереження здоров'я і запобігання його руйнації потребує всебічного і комплексного вивчення всіх можливих форм вкорінення в систему освіти формування здорового способу життя. Школа, трудові колективи, сім'я - найефективніші інституції формування здорового способу життя та культури здоров'я дітей та молоді - недостатньо використовують свої можливості через брак практичного досвіду та нерозробленість відповідних виховних технологій.

Незадовільний стан здоров'я молоді обумовлений падінням суспільної моралі, значним соціальним розшаруванням населення, складною криміногенною ситуацією, комерціалізацією статевих стосунків, раннім початком статевого життя, негативним впливом засобів масової інформації.

У суспільстві різних епох, різних культур завжди були окремі молоді люди і цілі групи людей, котрим із певних причин не вдавалося реалізувати свій внутрішній потенціал в офіційно існуючих громадських нормах.

Одночасно необхідне формування цілісної системи підтримки ініціативної, талановитої молоді, активізації молодіжної участі у процесах, пов'язаних з реалізацією державної політики.

Ще один необхідний атрибут ефективної системи - її публічний характер. Необхідно створити сприятливі умови роботи громадських молодіжних об'єднань. Саме вони і повинні реалізувати всі програми та проекти, брати участь у публічному управлінні на всіх рівнях влади.

На сучасному етапі розвитку українського суспільства молодіжні організації набули певної довершеності, сформованості в нашому суспільстві. Сучасний український молодіжний рух, що виник ще за радянських часів й оформився в самостійне явище у 90-х рр. минулого століття, стає невід'ємним і помітним інститутом соціалізації особистості.

Молодь (молоді громадяни) - особи у віці від 14 до 35 років.

Молодіжна політика - складова частина соціально-економічної політики, що відбиває ставлення органів державної влади до проблем молоді, визначає правові, економічні, організаційні основи становлення й розвитку молодих громадян, сприяє найбільш повній реалізації їх здібностей в інтересах суспільства й держави, розвитку молодіжних рухів та ініціатив. Її внутрішні закони, система побудови та механізми сталого розвитку поки що не мають єдиних стандартів і традицій. Молодіжна політика здійснюється з врахуванням важливості залучення молодих людей до її формулювання, реалізації та розвитку.

Молодіжна політика України є складовою державної політики в сфері соціально-економічного, культурного й національного розвитку України і являє собою цілісну систему заходів правового, організаційно-управлінського, фінансово-економічного, наукового, інформаційного, кадрового характеру, спрямованих на створення необхідних умов для свідомого вибору молодими громадянами свого життєвого шляху, для відповідальної участі у процесі розвитку України.

Соціальними партнерами у здійсненні молодіжної політики є батьки або особи, що їх замінюють; засоби масової інформації; бізнес-співтовариства; політичні партії; профспілки; підприємства, трудові й учбові колективи; релігійні конфесії, організації, які проводять роботу з молоддю і надають їй підтримку.

Державні і муніципальні органи і установи, що займаються наданням послуг молоді, створюють умови для передачі частини своїх функцій у формі соціального замовлення недержавним організаціям, керуючись при цьому критеріями ефективності та відповідності інтересам молоді.

При цьому найважливішим партнером держави в реалізації основних напрямів молодіжної політики є молодіжні та дитячі громадські об'єднання.

Молодіжні громадські об'єднання - об'єднання громадян у віці переважно до 35 років, що об'єдналися на основі спільності інтересів для здійснення спільної діяльності, спрямованої на задоволення духовних та інших нематеріальних потреб, соціального становлення й розвиток членів об'єднання, а також з метою захисту своїх прав і свобод.

На поточний рік в Україні зареєстровано 173 всеукраїнських молодіжних громадських організацій, 19 всеукраїнських спілок молодіжних громадських організацій та 18 всеукраїнських дитячих громадських організацій. З них 16 всеукраїнських молодіжних та дитячих громадських організацій реалізують проекти, що безпосередньо спрямовані на впровадження здорового способу життя за участю молоді.

Таким чином молодь в особі молодіжних громадських організацій має змогу приймати безпосередню участь у формуванні, прийнятті та реалізації молодіжної політики в державі. При цьому, саме молоді надається можливість через існуючу інфраструктуру молодіжної політики здійснювати роботу щодо вирішення основних соціальних проблем молодого покоління, а також приймати участь у розробці та реалізації молодіжної політики.

На законодавчому рівні статус молодіжних та дитячих організацій визначається Законом України "Про молодіжні та дитячі організації" від 1 грудня 1998 року та Законом України "Про об'єднання громадян" від 16 червня 1992 року. Стаття 2 Закону України “Про молодіжні та дитячі організації” визначає молодіжні громадські організації як "об'єднання громадян віком від 14 до 28 років, метою яких є здійснення діяльності, спрямованої на задоволення та захист своїх законних соціальних, економічних, творчих, духовних та інших спільних інтересів" та дитячі громадські організації як "об'єднання громадян віком від 6 до 18 років, метою яких є здійснення діяльності, спрямованої на реалізацію та захист своїх прав і свобод, творчих здібностей, задоволення власних інтересів, які не суперечать законодавству, та соціальне становлення як повноправних членів суспільства". Проте цілісне розуміння ролі і суті молодіжного руху залишається проблематичним, оскільки відсутнім є системний аналіз діяльності молодіжних об'єднань, їх соціалізаційної і виховної спрямованості.

Щорічно в державному бюджеті України передбачаються кошти на підтримку проектів програм, розроблених громадськими організаціями стосовно дітей, молоді, жінок та сім'ї. На жаль, обсяги видатків державного бюджету на цю мету у порівнянні з 2008 роком зменшилися більш ніж втричі (2008 рік - 15 млн. 350 тис. грн., 2009 рік - 5 млн. грн.).

Водночас, охорона психічного здоров'я в системі загальної середньої освіти має поєднуватись з діяльністю соціальних служб для молоді, що сформує природну базу для збереження сім'ї, засвоєння дітьми навичок майбутнього батьківства.

В середовищі багатьох соціальних груп населення з низьким рівнем прибутків, а також тих, у кого відсутні джерела прибутків, які проживають родинне майно попередніх поколінь, збільшується кількість дітей і молоді, не охопленої системою освіти, а відтак - охороною здоров'я, іншими мінімальними можливостями соціальної і психологічної підтримки, що потребує здійснення розроблених і науково обґрунтованих заходів соціально-психологічного патронажу та психологічної реабілітації з метою повернення цих дітей, підлітків та юнаків до суспільного життя і зміцнення цим самим трудового потенціалу майбутнього піднесення української економіки.

Як свідчать результати досліджень, в тому числі і результати національного опитування молоді, показники поведінки учнів та молоді, що вже вийшли зі шкільного віку, вказують на відсутність навичок збереження здоров'я. Регулярне заняття фізичною культурою не стає звичною нормою для більшості молодих, людей стрімко поширюється вживання алкогольних напоїв, типовою є часта зміна сексуальних партнерів.

Низький рівень здоров'я молодих людей, що проходять службу в Збройних Силах України, є свідченням негативного ставлення молоді до власного здоров'я: придатними до військової служби визнається 74 - 76% юнаків, а кількість тих, хто отримує відстрочку за станом здоров'я, постійно збільшується. Щорічно проводились заходи по залученню підлітків, молоді до здорового способу життя, участі в акціях, присвячених Всесвітньому дню без тютюну, Всесвітньому дню боротьби з наркоманією, Всесвітньому дню здоров'я, Всесвітньому дню боротьби з туберкульозом, Всесвітньому дню боротьби зі СНІДом.

Взаємодія відносин із засобами масової інформації з питань пропаганди здорового способу життя. профілактики захворювань будується на засадах залучення для участі провідних фахівців охорони здоров'я, проведенням за медичною тематикою засідань прес-клубу, круглих столів, прес-конференцій, а також підготовки та розповсюдження інформаційних матеріалів для журналістів, прес-релізів, проведення контент-аналізів матеріалів, розміщених у ЗМІ.

Дослідження підтвердили, що не дивлячись на високий рівень обізнаності молоді про деякі фактори ризику для здоров'я (куріння, вживання наркотиків, безпечна сексуальна поведінка), прагнення до ведення здорового способу життя не стало світоглядного домінантного нашої молоді. тенденція омолодження віку залучення до куріння, алкогольних напоїв, поширення практики дошлюбного та позашлюбних статевих стосунків - це проблема сучасного суспільства і потребує вирішення на державному рівні.

Досвід роботи з формування здорового способу життя молоді в Дніпропетровській області свідчить, що для успішного вирішення проблеми необхідна скоординована діяльність всіх зацікавлених відомств, управлінь, громадських організацій з практичним вирішенням конкретних завдань. Вирішення проблеми формування зорового способу життя серед молоді неможливо відокремлювати від загальної проблеми виховання людини, громадянина України.

Це підтверджується даними Українського інституту соціальних досліджень. На думку більшої частини опитаної молоді (60%) значною мірою на здоров'я кожної людини впливають стосунки з батьками, рідними, дітьми, а вплив на формування способу життя молоді справляє саме батьківська сім'я (76%). Батьки, дорослі мають великий "кредит довіри" з боку дітей та молоді. Так, у разі необхідності отримати додаткову інформацію щодо алкоголізму, наркоманії та тютюнопаління дві третини дітей звернулися б саме до батьків.

Діяльність саме громадських організацій, а не тільки органів влади чи інших офіційних інституцій, є запорукою розвитку суспільства, оскільки наймобільнішими та такими, що активно реагують на зміни у суспільстві є саме громадські утворення. Саме вони краще знають та діагностують стан розвитку тієї чи іншої проблеми у суспільстві або певному прошарку населення; саме вони не обмежені певними бюрократичними та іншими механізмами та межами; саме вони мають достатньо часу і натхнення для реалізації тих чи інших змін. Звісно, найкращим варіантом вирішення проблем та пошуку найкращих способів дій є співпраця органів влади та громадських інституцій у виробленні єдиної стратегії та втіленні її у життя. Тому, ніяким чином не можна нехтувати громадським сектором держави, а навпаки надавати йому можливості для розвитку.

Усвідомлення необхідності участі громадськості у формуванні та реалізації політики держави у сфері збереження та розвитку здоров'я нації потребує активної участі медичної громадськості та впливу її соціально-політичної позиції на всі напрямки життєдіяльності країни.

Відсутність в Україні національної трансформаційної моделі здійснення глибоких соціально-економічних і політичних перетворень у період переходу від адміністративно-командної до ринкової системи призвела до низки вкрай негативних наслідків. Індикатором руйнівних підсумків системної кризи в країні можуть слугувати проблеми, що нагромадилися у сфері збереження та розвитку здоров'я молоді зокрема. Подальша зневага сформованої ситуації та ігнорування потреби суспільства в збереженні здоров'я нації не може тривати нескінченно.

У вдосконаленні роботи з молоддю може допомогти використання досвіду як міжнародних, так і національних (європейських) молодіжних і дитячих організацій. По-перше, європейський молодіжний рух розглядається як невід'ємна складова частина процесу соціалізації і соціального виховання молоді; по-друге, європейські молодіжні об'єднання є досить складними у контексті соціалізуючих і виховних впливів структурами за різноманітністю напрямів роботи, культурних уподобань, методів і прийомів соціально-педагогічної діяльності; по-третє, психолого-педагогічний вплив їхньої діяльності ґрунтується на засадах демократизму, толерантності і гуманізму.

Для розв'язання питань громадської політики щодо збереження здоров'я молоді необхідне створення при органах державного управління та місцевого самоврядування дорадчих і експертних структур, громадських комітетів у складі провідних спеціалістів - представників громадськості для розгляду питань захисту здоров'я населення, реалізації інтересів громадських організацій, спрямованих на подальший розвиток їх законотворчої діяльності на всіх рівнях самоврядування.

Серед пріоритетних завдань щодо участі громадських організацій в управлінні системою збереження та розвитку здоров'я молоді варто виділити підвищення їх ролі в здійсненні контролю за діяльністю органів державної влади, відповідальних за збереження здоров'я населення.

Усе більш актуальним є розв'язання питання про передання частини повноважень від органів державного галузевого управління до органів молодіжного громадського самоврядування. Величезна кількість розрізнених громадських організацій, на жаль, не набула тієї сукупної сили, яка спроможна була би разом з державними органами суттєво впливати на підготовку та впровадження заходів по сприянню збереженню та розвитку здоров'я молоді України.

Відсутність науково обґрунтованої методології організації діяльності громадських об'єднань, недостатній юридичний досвід використання своїх прав та інтересів в взаємовідношеннях з державними органами влади, слабкі зв'язки переважної більшості громадських організацій з вертикальними структурами влади робить їх роботу досить неефективною при наявності витрат в окремих випадках значного потенціалу їх можливостей в досяганні поставленої мети.

У цьому напрямку найбільш перспективною бачиться широка й особиста участь молодіжної і профільної наукової громадськості в процесах ліцензування, атестації, акредитації, у розробці обґрунтованих медико-технологічних стандартів. Наукові дослідження повинні бути обґрунтованими, затребуваними, ефективними. Це можливо, насамперед, за верховенства закону, в умовах реалізації процесів демократизації, формування і розгортання механізмів соціальної саморегуляції на всіх рівнях суспільного життя. Адже, держава не може передбачити і не здатна забезпечити тисячі громадських потреб і послуг. Саме тому в цивілізованих країнах світу, де існує високий рівень життя населення, держава зберігає за собою мінімум впливу на суспільні процеси, решта віддається громадськості і вона з своїм завданням справляється, як ми знаємо, непогано.

Окремо слід зупинитися на ролі громадського контролю за ефективністю управлінської діяльності і дотриманням законодавства. Для забезпечення прозорості і публічності в сфері охорони здоров'я слід наділити певними функціями контролю громадські організації та їхні об'єднання. Це сприятиме посиленню заінтересованості громадян в успішному вирішенні питань охорони здоров'я. Держава у свою чергу має створити всі умови для розвитку громадського сектора в охороні здоров'я. Запровадити на місцевому рівні діяльність громадських рад для представлення інтересів і впливу громадськості на систему охорони здоров'я, проводити широку інформаційно-просвітницьку роботу із залученням відповідних державних і громадських інституцій, спрямовану на підвищення компетентності та обізнаності молодих громадян щодо проблем функціонування системи охорони громадського здоров'я. Але контроль з боку державних органів та громадських організацій повинен здійснюватися в розумних пропорціях, із збереженням вертикалі управління охороною здоров'я та недопущенням перетягувань громадськими організаціями повноважень.

Зважаючи на те, що зміцнення і захист здоров'я є найважливішою умовою для забезпечення благополуччя і достойного існування людини, охорона здоров'я є важливим суспільним завданням. Органи державної влади повинні визначитись щодо напрямків діяльності в даній галузі. І хоча вони не можуть гарантувати усім добре, проте можуть створити певні передумови для його збереження і поліпшення. Але найголовніше, виконавчим органам в сфері охорони здоров'я як на державному рівні, так і на місцях, необхідно діяти задля зрушення цього процесу з мертвої точки.

При реалізації реформаторських програм діяти необхідно, дотримуючись наступних основних принципів:

1) децентралізація управління;

2) соціально орієнтована доступність;

3) економічна ефективність;

4) профілактична спрямованість;

5) наукове забезпечення;

6) широка участь громадськості.

Отже, на порядку денному стоїть:

- більш активне залучення державними органами громадських організацій, всього громадянського суспільства до питань впровадження здорового способу життя населення, при умовах обов'язкового громадського контролю за використанням бюджетних та "благодійних" коштів допоможе зняти формальне рішення цієї проблеми, надасть їй статус загальнодержавної, дозволить утягнути все населення країни в збереження свого здоров'я;

- активізація діяльності громадських організацій в управлінні охороною здоров'я в межах існуючого законодавства України;

- подальший розвиток участі громадських об'єднань в формуванні державної політики, стосовно захисту здоров'я населення України;

- пропаганда здорового способу життя - пріоритетний напрямок діяльності громадських організацій;

- розвиток міжнародного співробітництва з громадськими об'єднаннями сприяння здоров'ю населення.

Реалізація комплексних заходів повинна забезпечити єдність нормативно-правових, інституційних, кадрових, науково-аналітичних, інформаційно-методичних, матеріально-технічних і фінансово-економічних дій, послідовність й ефективність державної молодіжної політики, а також створити чітку і доступну для молоді систему співпраці органів державної влади та молодіжних громадських організацій на усіх рівнях, сприяючи розширенню можливостей і збільшенню різноманіття молодіжних громадських об'єднань, поглибленню процесів самоорганізації в молодіжному середовищі.

Охорона психічного здоров'я в системі загальної середньої освіти має поєднуватись з діяльністю соціальних служб для молоді, що сформує природну базу для збереження сім'ї, засвоєння дітьми навичок майбутнього батьківства.

В середовищі багатьох соціальних груп населення з низьким рівнем прибутків, а також тих, у кого відсутні джерела прибутків, які проживають родинне майно попередніх поколінь, збільшується кількість дітей і молоді, не охопленої системою освіти, а відтак - охороною здоров'я, іншими мінімальними можливостями соціальної і психологічної підтримки, що потребує здійснення розроблених і науково обґрунтованих заходів соціально-психологічного патронажу та психологічної реабілітації з метою повернення цих дітей, підлітків та юнаків до суспільного життя і зміцнення цим самим трудового потенціалу майбутнього піднесення української економіки.

Держава та суспільство мають забезпечити випереджальну та інноваційну участь у державотворчих процесах, забезпечити духовні і культурні потреби молоді, збереження та розвиток здоров'я, рівні можливості для розкриття творчого, професійного, інтелектуального потенціалу молоді, набуття молоддю соціального досвіду, формування вміння жити в громадянському суспільстві, підтримку сімей, конкурентоздатність на ринку праці, якісну освіту, формування загальнолюдських ціннісних орієнтацій, патріотизму, національної і громадської свідомості серед молоді, яка б могла забезпечити безперервність розвитку держави Україна, базуючись на державних і національних цінностях.

Такий підхід дасть можливість сформувати стратегічну ціль української молоді, спрямовану на формування відповідального ставлення молоді до свого майбутнього і майбутнього держави. Це зробить процес залучення молоді до розробки і реалізації державної молодіжної політики ефектним і змінить сучасну роль молоді - брати участь у вирішенні власних соціально-побутових проблем, на необхідну участь у розв'язанні стратегічних проблем розвитку суспільства. Все це змінить якісні характеристики молодіжного сектору - відбудеться поступ у розвитку молоді, що забезпечить природні, демократичні та справедливі умови розвитку в Україні для кожної молодої людини й буде найкращим стимулом до формування її як особисті.

Аналіз соціально-психологічних проблем молоді свідчить про існуючі розбіжності між усвідомленням тієї чи іншої проблеми, розумінням причин, що її породжують та баченням механізмів її реального вирішення і готовністю активно діяти у цьому напрямі. Проблеми молоді об'єктивуються на рівні функціонування системи в різних поглядах, в очікуваннях допомоги і підтримки, в сумісності представників різних поколінь в межах однієї одно поколінній сім'ї.

У молоді є порівняно короткий, але дуже важливий період, протягом якого закладається її базис, а отже - і принципові основи кожного наступного покоління, коли її діяльність безпосередньо пов'язана із вирішенням проблем здоров'я, із формуванням ціннісних орієнтацій, загальнолюдських моральних принципів.

Державна політика щодо молоді повинна залишитися одним з найважливіших, пріоритетних напрямів діяльності і постійно здійснюватися з урахуванням можливостей держави на політичному, соціальному, економічному, законодавчому та організаційному рівнях для створення сприятливих умов життєдіяльності молоді, вирішення нагальних проблем, підтримки її активності. Для цього найближчим часом необхідно інтегрувати і зосередити на основних напрямах роботи з молоддю зусилля та ресурси, відповідно до чинних законодавчих та нормативних актів, національних, державних, галузевих програм, і забезпечити невідкладне виконання визначених ними першорядних завдань.

Одним із перспективних напрямів діяльності щодо стабільності здорового способу життя молоді є розробка спеціальної системи підготовки та підвищення культури формування та планування життєдіяльності, зміцнення морально - етичних відносин.

Пріоритетними напрямами в охороні здоров'я та утвердженні здорового способу життя молоді є:

- удосконалення організації медичної допомоги дітям та матерям, молоді;

- підвищення доступності та поліпшення якості медичної допомоги з питань охорони репродуктивного здоров'я населення;

- постійне навчання та підвищення кваліфікації медичних кадрів родопомічних та дитячих закладів згідно із сучасними науково обґрунтованими підходами до проблем репродуктивного здоров'я;

- сприяння подальшому розвитку системи виховання, формування у молоді відповідального ставлення до свого здоров'я та здоров'я оточуючих, здійснення профілактики захворювань, активне утвердження цінностей і навичок здорового способу життя.

Таким чином, реформування і подальший розвиток системи збереження та розвитку здоров'я треба розглядати як нерозривно пов'язані процеси тісної взаємодії органів державної влади і всього громадянського суспільства, зокрема широкої молодіжної громадськості України. Органи державної влади повинні розробити дієву систему співпраці з представниками молодіжних як юридично оформлених організацій, так і неформальних об'єднань сфери збереження та розвитку здоров'я, шляхом спрямування діяльності цих структур на подальшу розбудову державотворчого процесу та громадянського суспільства України.

Висновок

Отже, для того щоб зберегти здоров'я молодого покоління потрібно здійснити низку заходів, спрямованих на посилення законодавчих обмежень і заборон щодо куріння та вживання алкоголю у громадських місцях, реклами відповідних торгових марок; обмеження часу продажу алкоголю, посилення відповідальності за продаж тютюнових та алкогольних виробів неповнолітнім. Необхідно активізувати в усіх установах і організаціях, причетних до роботи з молоддю, пропаганду шкоди курінню, вживання алкоголю, корисності фізичної активності, раціонального харчування, загалом ведення здорового способу життя, запровадити на всіх обласних каналах мовлення, засобах масової інформації соціальну рекламу, спрямовану на формування здорового способу життя та запобігання недбалому ставленню до свого здоров'я, зорієнтувати молодіжні та дитячі громадські організації, їх спілки на профілактику негативних явищ у молодіжному середовищі як одного з пріоритетних напрямів діяльності.

Виконання вищезазначеного, подальше підвищення ефективності молодіжної політики у сфері формування здорового способу життя молоді, мають забезпечити реальне поліпшення її здоров'я і самопочуття, що, у свою чергу, сприятиме ширшому залученню молодих громадян області до процесів розбудови держави.

Слід пам'ятати, що будь-яка робота щодо пропаганди здорового способу життя направлена на вирішення важливої задачі, основна мета якої - збереження майбутнього нації!

Список використаних джерел

1. Кастельс М. Информационная эпоха: экономика, общество и культура / М. Кастельс. - Пер. с англ. под науч. ред. О.И. Шкаратана. - М.: ГУВШЭ, 2000. - 608 с.

2. Кюблер Х.-Д. Міфи про суспільство знань / Х.-Д. Кюблер. - К.: Видавничий дім Дмитра Бурого, 2010. - 264 с.

3. Публіцистика. Масова комунікація: Медіа-енциклопедія / За загал. ред. В.Ф. Іванова. - К.: Академія української преси, Центр Вільної Преси, 2007. - 780 с.

4. Яковлев Д.В. Політична взаємодія як комунікативний процес: медіатизація, демократизація, раціоналізація: монографія / Д.В. Яковлев. - Одеса: Астропринт, 2009. - 288 с.

Размещено на Allbest.ru