Основи охорони праці

Размещено на http://www.allbest.ru/

Звітність та інформація про нещасні випадки на виробництві. Аналіз причин травматизму і професійних захворювань

охорона праця виробничий травматизм

Роботодавець на підставі актів за формою Н-1 та НПВ складає державну статистичну звітність про потерпілих за формою, затвердженою Держкомстатом, і подає її в установленому порядку відповідним організаціям, а також несе відповідальність за її достовірність згідно із законодавством.

Роботодавець зобов'язаний проводити аналіз причин нещасних випадків за підсумками кварталу, півріччя і року та розробляти і здійснювати заходи щодо запобігання подібним випадкам.

Органи, до сфери управління яких належать підприємства, місцеві держадміністрації, виконавчі органи місцевого самоврядування, зобов'язані аналізувати обставини і причини нещасних випадків за підсумками півріччя і року, доводити результати цього аналізу до відома підприємств, що належать до сфери їх управління, а також розробляти і здійснювати заходи щодо запобігання подібним випадкам.

Органи державного управління, державного нагляду за охороною праці, Фонд та профспілкові організації в межах своєї компетенції перевіряють ефективність профілактики нещасних випадків, вживають заходів щодо виявлення та усунення порушень Положення про порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві.

Підприємства, органи, до сфери управління яких належать підприємства, а також Фонд ведуть облік усіх пов'язаних з виробництвом нещасних випадків.

Держпромгірнагляд, центральні органи виконавчої влади, місцеві держадміністрації, виконавчі органи місцевого самоврядування ведуть оперативний облік пов'язаних з виробництвом нещасних випадків, потерпілих унаслідок групових нещасних випадків та нещасних випадків із смертельними наслідками, про які складено акти за формою Н-1.

Збирання статистичних даних та розроблення державної статистичної звітності про потерпілих від нещасних випадків на підприємствах, про які складено акти за формою Н-1 або НПВ, здійснюють органи державної статистики.

Розслідування та облік хронічних професійних захворювань

Усі вперше виявлені випадки хронічних професійних захворювань і отруєнь (далі - професійні захворювання) підлягають розслідуванню.

Професійний характер захворювання визначається експертною комісією у складі спеціалістів лікувально-профілактичного закладу, якому надано таке право МОЗ.

У разі необхідності, до роботи експертної комісії залучаються спеціалісти (представники) підприємства, робочого органу виконавчої дирекції Фонду, профспілкової організації, членом якої є потерпівший.

Зв'язок професійного захворювання з умовами праці працівника визначається на підставі клінічних даних і санітарно-гігієнічної характеристики умов праці, яка складається відповідною установою (закладом) державної санітарно-епідеміологічної служби за участю спеціалістів (представників) підприємства, профспілок та робочого органу виконавчої дирекції Фонду. Санітарно-гігієнічна характеристика видається на запит керівника лікувально-профілактичного закладу, що обслуговує підприємство, або спеціаліста з профпатології міста (області), завідуючого відділенням профпатології міської (обласної) лікарні.

Якщо на час складання санітарно-гігієнічної характеристики умов праці потерпілий не підпадав під дію чинників виробничого середовища, що могли викликати професійне захворювання, враховується його попередня робота, пов'язана з дією несприятливих виробничих факторів.

У разі виникнення підозри на профзахворювання лікувально-профілактичний заклад направляє працівника з відповідними документами, перелік яких визначений Порядком встановлення зв'язку захворювання з умовами праці, на консультацію до головного спеціаліста з профпатології міста (області).

Для встановлення діагнозу і зв'язку захворювання з впливом шкідливих виробничих факторів і трудового процесу головний спеціаліст з профпатології Автономної Республіки Крим, області, міст Києва і Севастополя направляє хворого до спеціалізованого лікувально-профілактичного закладу згідно з переліком, що затверджується МОЗ.

Роботодавець організовує розслідування кожного випадку виявлення професійного захворювання протягом десяти робочих днів з моменту отримання повідомлення.

Розслідування випадку професійного захворювання проводиться комісією у складі представників: відповідної установи (закладу) державної санітарно-епідеміологічної служби (голова комісії), лікувально-профілактичного закладу, підприємства, профспілкової організації, членом якої є хворий, або уповноваженого трудового колективу з питань охорони праці, якщо хворий не є членом профспілки, відповідного робочого органу виконавчої дирекції Фонду.

Роботодавець зобов'язаний:

- подати комісії з розслідування дані лабораторних досліджень шкідливих факторів виробничого процесу, необхідну документацію (технологічні регламенти, вимоги і нормативи з безпеки праці тощо);

- забезпечити комісію приміщенням, транспортними засобами і засобами зв'язку;

- організувати друкування, розмноження і оформлення в необхідній кількості матеріалів розслідування.

Комісія з розслідування зобов'язана:

- скласти програму розслідування причин професійного захворювання;

- розподілити функції між членами комісії;

- розглянути питання про необхідність залучення до її роботи експертів;

- провести розслідування обставин та причин професійного захворювання;

- скласти акт розслідування за формою П-4, у якому зазначити заходи щодо запобігання розвиткові професійного захворювання, забезпечення нормалізації умов праці, а також назвати осіб, які не виконали відповідні вимоги (правила, гігієнічні регламенти).

Комісія з розслідування проводить гігієнічну оцінку умов праці працівника за матеріалами раніше проведених атестацій робочих місць, результатів обстежень і досліджень, вивчає приписи державного нагляду за охороною праці, одержує письмові пояснення посадових осіб і працівників з питань, пов'язаних з розслідуванням професійного захворювання.

Роботодавець зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення розслідування причин професійного захворювання розглянути його матеріали та видати наказ про заходи щодо запобігання професійним захворюванням, а також про притягнення до відповідальності осіб, з вини яких допущено порушення санітарних норм і правил, що призвели до виникнення професійного захворювання.

Про здійснення запропонованих комісією з розслідування заходів щодо запобігання професійним захворюванням роботодавець письмово інформує відповідну установу (заклад) державної санітарно-епідеміологічної служби протягом терміну, зазначеного в акті.

У разі втрати працівником працездатності внаслідок професійного захворювання роботодавець направляє потерпілого на медичну комісію для визначення подальшої його працездатності.

Контроль за своєчасністю і об'єктивністю розслідування випадків професійних захворювань, їх документальним оформленням, виконанням заходів щодо усунення причин здійснюють установи (заклади) державної санітарно-епідеміологічної служби, Фонд, профспілки та уповноважені трудових колективів з питань охорони праці відповідно до їх компетенції.

Аналіз травматизму та професійних захворювань на виробництві

Травмою називається пошкодження анатомічної цілісності тканин і органів тіла або порушення нормальних функціональних процесів, що протікають у них, які виникають при раптовій дії на організм людини яких-небудь зовнішніх фак-торів.

Виробнича травма - це травма, одержана працівником на виробництві при недотриманні вимог безпеки праці або неправильній організації праці.

Виробничий травматизм - це явище, що характеризується сукупністю виробничих травм. Обставини, при яких людина отримує травму, називаються нещасним випадком.

Для успішної боротьби з виробничим травматизмом і професійними захворюваннями важливо правильно визначити їх причини. При цьому причин, як правило, буває декілька і найважчим при розслідуванні є завдання визначення головної з них.

Найчастішими травмами на підприємствах споживчої кооперації є порізи, відриви фаланги пальців, забиті місця від удару, опіки, електротравми тощо. При цьому нещасні випадки, никають в основному з технічних і організаційних причин.

Технічні причини обумовлюються недосконалістю технологічних процесів, несправністю обладнання й інструментів, відсутністю охоронних захисних пристроїв, несправністю засобів захисту від ушкодження електричним струмом.

Організаційні причини обумовлюються незадовільною організацією виробництва:

- проведенням робіт без індивідуальних засобів захисту або із засобами захисту, що не відповідають характеру роботи, яка виконується;

- допуском робітників, які не пройшли навчання до експлуатації обладнання;

- несвоєчасним і неякісним інструктажем працівників;

- незадовільною організацією та утриманням робочого місця;

- порушенням виробничої дисципліни.

Вивчення й аналіз причин травматизму на підприємствах споживчої кооперації показує, що за рахунок покращання організації виробництва, посилення інженерно-технічного нагляду за безпечним проведенням робіт, а також посилення контролю з боку профспілок нещасні випадки можуть бути зведені до мінімуму.

Методи аналізу виробничого травматизму

Найпоширенішими методами аналізу виробничого травматизму є: статистичний, топографічний і монографічний.

Статистичний метод аналізу виробничого травматизму базується на нещасних випадках і професійних захворюваннях, які трапилися, і дає можливість зробити оперативні висновки для їх запобігання. Як і будь-яке інше статистичне дослідження, цей метод вимагає детального вивчення первинних матеріалів (актів за формою Н-1, звітів про травматизм і професійні захворювання). Він дає можливість виявити на підприємстві несприятливі з точки зору техніки безпеки технологічні процеси, ділянки роботи та обладнання.

При проведенні статистичного методу аналізу травматизму на підприємствах споживчої кооперації доцільно нещасні випадки групувати за такими показниками:

- причини нещасних випадків;

- розподілення травм за характером дії на організм потерпілого;

- розподілення травм за часом виникнення;

- розподілення травм за статтею;

- розподілення травм за стажем роботи і професією потерпілого;

- заходи, що вжила адміністрація для усунення причин, які викликали виникнення нещасних випадків тощо.

Даний аналіз може проводитися за короткий (місяць, квартал, рік) та більш тривалий періоди роботи підприємства і дає змогу виявити окремі закономірності причин травматизму, а також виявити недоліки і помилки у профілактичній роботі.

Топографічний метод застосовується при вивченні причин нещасних випадків на місці їх виникнення. Він дає можливість виявити місця на виробництві, де найчастіше виникають нещасні випадки. Суть проведення аналізу цим методом полягає в тому, що регулярно на плані цеху, складу, торговельного залу та інших місць, де умовно позначено все обладнання, робочі і місця і проходи, позначаються місця, де трапилися нещасні випадки.

Одержані дані дають змогу адміністрації підприємства разом із профспілковою організацією провести додаткове ціле-направлене обстеження місця, де повторно трапилися нещасні випадки, і розробити ефективні організаційно-технічні заходи щодо запобігання виробничого травматизму.

Монографічний метод базується на детальному дослідженні вибраного об'єкта в сукупності з усією виробничою обстановкою. При цьому повинна звертатися увага на особливості технології, небезпечні моменти виробництва, санітари гігієнічні умови праці тощо. Даний метод вимагає детального аналізу причин аварій і нещасних випадків, що трапилися на аналогічних виробництвах. Це дає змогу виявити потенційну небезпечність і шкідливість на діючих виробництвах і таких, що проектуються, щоб повністю виключити на них нещасні випадки і професійні захворювання. Монографічний метод дослідження дає можливість повніше виявити напрями ефективного попередження й усунення травматизму і професійних захворювань.

Показники виробничого травматизму

Виробничий травматизм - це важливий показник діяльності підприємства. Зрозуміло, що абсолютна кількість нещасних випадків не дає повного уявлення про рівень і динаміку травматизму на підприємстві, оскільки кількість працівників на них різна.

Через це на практиці при аналізі травматизму корис-туються відносними показниками (коефіцієнтом частоти Кч, коефіцієнтом тяжкості травматизму Кт і показниками непра-цездатності Пн).

Коефіцієнт частоти - це кількість потерпілих при нещасних випадках, віднесених на 1000 працівників:

Кч = х 1000,

де Н - кількість потерпілих при нещасних випадках за звітний період;

Р - середньообліковий склад працівників за той самий період.

Однак коефіцієнт частоти не дає можливості оцінити травматизм на підприємстві, оскільки не враховує тяжкості травм.

Наприклад, на двох підприємствах коефіцієнт частоти однаковий, але на першому із них більшість випадків має легкий наслідок, а на другому - всі випадки тяжкі. Тому при аналізі нещасних випадків розраховують коефіцієнт тяжкості травматизму.

Коефіцієнт тяжкості травматизму - це середня тривалість непрацездатності Д, що припадає на одного потерпілого при нещасних випадках за звітний період:

Коефіцієнти частоти і тяжкості травматизму, а також показник непрацездатності використовують для об'єктивної оцінки стану виробничого травматизму за визначений період і для порівняння його з виробничим травматизмом на інших підприємствах споживчої кооперації.

Звітні дані підприємств про рівень виробничого травматизму і професійних захворювань дають змогу вищестоящим господарським і профспілковим організаціям визначити заходи щодо підвищення безпеки і покращання умов праці.

До таких заходів належать:

- виділення підприємством додаткових фондів на заміну технологічного обладнання;

- доручення проектним організаціям з розробки проектів реконструкції цехів або - підприємства в цілому;

- вирішення питання про закриття того чи іншого виробництва, цеху, підприємства при незадовільних умовах праці тощо.

Заходи щодо запобігання травматизму на виробництві

В Україні діють нормативи, що регламентують безпеку праці, додержання яких дає можливість створити на підприємствах безпечні умови праці. Здорові, безпечні і нешкідливі умови праці на виробництві повинні забезпечуватися як при проектуванні підприємств, технологічних процесів, машин і обладнання, так і при їх експлуатації. Заходи, що вживаються для запобігання виробничого травматизму, умовно можуть бути поділені на технічні, санітарно-гігієнічні, організаційні, правові й економічні.

До основних технічних заходів щодо запобігання виробничого травматизму належать:

- автоматизація та комплексна механізація важких і трудомістких робіт;

- модернізація діючого обладнання;

- застосування сучасних засобів захисту (блокіровки, запобіжні пристрої, заземлення, захисне відключення тощо).

Санітарно-гігієнічні заходи включають:

- створення нормального мікроклімату на робочих місцях;

- забезпечення робочих місць необхідним освітленням;

- обладнання місць для короткочасного відпочинку працівників;

- обладнання санітарно-побутових кімнат;

- виявлення джерел виробничого шуму і вібрації та їх усунення або зниження їх рівнів тощо.

Організаційні заходи включають:

- запровадження триступінчатого оперативного контролю;

- розробку перспективних планів для зниження травматизму, своєчасного виконання заходів щодо охорони праці;

- аналіз виробничого травматизму;

- організацію пропаганди охорони праці;

- моральне і матеріальне заохочення за активну роботу з охорони праці.

Правові заходи включають:

- виконання законодавчих актів, норм і правил з охорони праці (охорона праці жінок, підлітків);

- регулювання режиму праці і відпочинку;

- укладання колективного договору;

- своєчасну розробку інструкцій з техніки безпеки, виробничої санітарії;

- розслідування нещасних випадків на виробництві тощо.

Економічні заходи включають:

- правильне використання коштів, виділених на охорону праці;

- широке залучення коштів із фондів підприємства, позик банків та інше для покращання умов праці.

Значне місце в забезпеченні безпечних умов праці відводиться державному і громадському контролю за станом охорони праці на підприємстві.

Список використаної літератури

1.О.П. Шеляков, В.М. Оберемок, Л.А. Шевченко «Охорона праці» Київ 1999р.

2.Купчик М.П. «Основи охорони праці»

3. Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".

4. Желібо Є П., Заверуха Н. М., Зацарний В, В. Безпека життедіяльності / За ред. Є П. Желібо. - К.: Каравела, 2010. - 328 с.

Размещено на Allbest.ru