Система управління охороною праці в галузі автомобільного транспорту

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Охарактеризуйте систему управління охороною праці в галузі автомобільного транспорту

Найвищим органом управління охороною праці галузі є Головне управління безпеки руху та охорони праці. В обласних(міських) територіально-виробничих об'єднаннях управління охороною праці здійснюється службою охорони праці. В автотранспортних, в авторемонтних підприємствах, в організаціях і установах управління охороною праці здійснюється також службою охорони праці. Згідно з рекомендаціями до Типового положення про службу охорони праці комплектування служби здійснюється спеціалістами такого профілю: інженерами відповідної спеціальності, спеціалістами з гігієни праці та юристами, що спеціалізуються на питаннях з охорони праці.

Служба охорони праці підпорядковується безпосередньо підприємству, ліквідація її неприпустима і можлива тільки за умови ліквідації підприємства.

На службу охорони праці покладається опрацювання системи управління охороною праці, проведення оперативно-методичного керівництва роботою з охорони праці, проведення вступного інструктажу, сприяння впровадженню у виробництво досягнень науки і техніки, розгляд листів з питань охорони праці, надання методичної допомоги керівникам структурних підрозділів, підготовка проектів наказів та розпоряджень з охорони праці, оцінка стану умов виробництва при відмові працівників виконувати в них роботу через небезпеку.

Служба охорони праці виконує організаційну роботу з забезпечення працюючих нормативно-правовою документацією; з паспортизації підрозділів на відповідність їх вимогам з охорони праці; обліку, аналізу нещасних випадків, професійних захворювань та аварій; підготовки статистичних звітів про охорону праці; розробки перспективних та поточних планів розробки з охорони праці; пропаганди безпечних та нешкідливих умов праці; надання допомоги комісії з охорони праці підприємства; підвищення кваліфікації і перевірки знань посадових осіб з питань охорони праці.

Приймає участь у розслідуванні нещасних випадків, формуванні фонду охорони праці, в роботі комісії з охорони праці підприємства та в комісії з введення в дію об'єктів і обладнання, в розробці нормативних документів підприємства, в роботі комісії з атестації робочих місць, складанні комплексних заходів.

Контрольні служби охорони праці полягають в дотриманні посадовими особами чинного законодавства та нормативних актів з питань охорони праці; виконанні ними приписів органів державного нагляду, пропозицій уповноважених трудових колективів і профспілок з питань охорони праці, використанні коштів за призначенням, відповідності виробничих процесів,технологічного обладнання та засобів захисту нормативним актам; в своєчасності проведення навчання та інструктажів працюючих, атестації та переатестації з питань безпеки праці посадових осіб.

11. Охарактеризуйте умови виконання перевезень пасажирів із позицій травматичної небезпеки працівників і пасажирів та професійних захворювань водіїв

Планування автомобільних перевезень в інтересах ЦО здійснюється автотранспортною службою міста(району) на основі завдань штабу ЦО міста(району).

Виписки з планів і графіків автомобільних перевезень автотранспортні служби надсилають на автотранспортні підприємства. У відповідності до цих виписок плануються перевезення на АТП. Для розробки основних документів необхідно знати:

- місця розміщення збірних евакопунктів, баз, складів матеріальних засобів в місті, пунктів висаджування людей, баз і складів приймання матеріальних засобів у приміській зоні;

- об'єм, черговість та строки перевезень з напрямками і видами перевезень за період планування;

- наявність, стан та можливості автомобільного транспорту автогосподарства;

- стан автомобільних доріг і порядок організації руху на них.

У планах автомобільних перевезень автогосподарства зазначають:

- номери автоколон;

- кількість автомобілів в кожній колоні, в тому числі за типами;

- місткість колони(чоловік) або вантажопідйомність(тонн);

- якими підприємствами, установами, організаціями планується транспорт;

- кількість людей, що мають бути перевезені(тонн вантажу);

- номери збірних евакопунктів;

- пункти посадки;

- час подолання та відправлення автотранспорту від початку перевезень;

- дальність перевезень та пункти висадки(розвантаження);

- час прибуття на кінцевий пункт;

- час висадки(розвантаження) та відправлення в зворотний рейс.

Для вивчення виробничого травматизму використовують такі методи: статистичний, груповий,топографічний,монографічний,економічний.

Статистичний метод аналізу виробничого травматизму полягає у зборі статистичних даних про нещасні випади на виробництві за певний проміжок часу . Для цього використовуються акти форми Н-1,які складаються на кожний нещасний випадок . Рівень виробничого травматизму оцінюють коефіцієнтом частоти і тяжкості травматизму.

Коефіцієнт частоти травматизму являє собою відношення числа нещасних випадків Н, які сталися за певний проміжок часу до числа працюючих на виробництві Н. Коефіцієнт частоти визначають на 1000 працюючих

Кч = (Н/N)·1000

Коефіцієнт тяжкості являє собою відношення числа днів непрацездатності за певний проміжок часу через травми Dm загального числа нещасних випадків Н , тобто середня тривалість непрацездатності , яка проходить на один нещасний випадок

Km = Pm/Н

Для оцінки профілактичних захворювань використовують коефіцієнти інтенсивності екстенсивності і тривалості захворювання !

Показник інтенсивності являє собою відношення кількості днів Рх втрачених через захворювання до середньої чисельності працюючий за звітний період N. Визначають

1 = (Px / N) · 100

Показник екстенсивності - відношення кількості днів непрацездатності через хворобу по одному із видів захворювань Dі до загального числа днів непрацездатності за звітний період Dз. Показник екстенсивності знаходиться також на 100 працюючих

Гr = ( Di/Dз) · 100

Показник тривалості - відношення кількості днів тимчасової непрацездатності Dз до кількості винятків втрати працездатності N.

Пm=(Pi/H) · 100

За цими показниками можна виконати порівняльний аналіз виробничого травматизму в об'єднанні автотранспорту, підприємства, дільницях, в цехах дати оцінку стану охорони праці, намітити заходи щодо подальшого зниження виробничого травматизму і захворювань.

Груповий метод аналізу виробничого травматизму являє собою різноманітність статистичного методу. Нещасні випадки групуються за окремими ознаками, які характеризують однорідність обстановки і обладнання, груповий метод дозволяє виявити професії і роботи,які є найбільш небезпечними за виробничим травматизмом. За допомогою топографічного методу аналізу виробничого травматизму виконують за місцем їх настання.

Монографічний метод виробничого травматизму дозволяє детально вивчити причину настання кожного конкретного нещасного випадку.

Економічним методом аналізу виробничого травматизму визначають нанесену травматизмом шкоду, а також оцінюють ефективність втрат щодо попередження нещасних випадків.

У разі хронічного захворювання працівника підприємство проводить спочатку аналіз з метою встановлення зв'язку захворювання з виробничими умовами. Для цього необхідно мати клінічні дані та санітарно-гігієнічну характеристику умов праці, підготовлену санепідемстанцією, і надану нею на запит лікувально-профілактичному закладу, що обслуговує підприємство, спеціалісту з профпатології міста (області), клінікам науково-дослідних інститутів гігієни праці і профзахворювань, завідуючому спеціальним відділенням профпатології міської (обласної) лікарні.

Лікувально-профілактичний заклад при наявності ознак професійного хронічного захворювання направляє потерпілого на консультацію до спеціаліста профпатології міста (області). Він в свою чергу за наявності ознак професійного хронічного захворювання направляє потерпілого для встановлення остаточного діагнозу та зв'язку профзахворювання з впливом виробничих факторів і трудового процесу до одного із спеціалізованих лікувально-профілактичних закладів, яким міністерством охорони здоров'я надано право на виконання такої роботи. За станом на 1999 рік в Україні налічувалось десять таких закладів. Ці медичні заклади на кожного потерпілого складають повідомлення встановленої форми і на протязі 3-х днів після встановлення остаточного діагнозу профзахворювання направляють його підприємству, де працює хворий, санепідемстанції та лікувально-профілактичному закладу, який обслуговує підприємство.

За наказом керівника санепідемстанції утворюється комісія для проведення розслідування хронічного професійного захворювання. Головою комісії призначається працівник санепідемстанції. Членами комісії призначаються представник профспілкової організації, представник трудового колективу, представник лікувально-профілактичного закладу, спеціаліст з профпатології місцевого органу управління охороною здоров'я і власник підприємства.

Положення надає можливість брати участь в розслідуванні представникам міністерства та іншого центрального органу державної виконавчої влади, до сфери управління якого належить підприємство, місцевий орган державного нагляду за охороною праці та державної виконавчої влади, а також спеціалістам науково-дослідних установ і навчальних закладів міністерства охорони здоров'я.

Комісія проводить розслідування хронічного професійного захворювання на протязі 7-ми днів, після закінчення розслідування в межах 3-х днів складається акт розслідування профзахворювання у п'яти екземплярах. Один екземпляр надсилається хворому, другий - підприємству, де працює потерпілий, третій - лікувально-профілактичному закладові, який обслуговує це підприємство, четвертий - профспілковій організації, членом якої є потерпілий, і п'ятий залишається в санепідемстанції для аналізу і контролю за здійсненням передбачених заходів. Акт розслідування професійного захворювання зберігається на підприємстві та в санепідемстанції на протязі 45 років, а в інших організаціях - 2 роки.

Контроль за своєчасним розслідуванням та усуненням причин професійного захворювання покладається на органи та установи державного нагляду за охороною праці міністерства охорони здоров'я.

Громадський контроль за проведенням розслідування здійснюється уповноваженими трудових колективів та представниками та виборними органами профспілок.

Положення передбачає також порядок розслідування профзахворювань працівників, які направлені на роботу за межі підприємства, а також які змінили місце роботи.

21. Заходи безпеки, які передбачаються в процесі виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом

Автотранспортна служба міста(району) дає завдання автогосподарствам на перевезення матеріальних цінностей,в якому зазначається:

· Найменування вантажів, які вивозяться;

· Відпраник та отримувач;

· Місце навантаження та вивантаження;

· Кількість вантажів;

· Строк виконання перевезення по днях;

Відповідальність за підготовку вантажів до перевезення, організацію навантажень і вивантаження їх покладається на відправників і отримувачів вантажів.

Для вивезення матеріальних цінностей, в першу чергу, використовується автотранспорт, який не може бути задіяний для перевезення людей. Це автофургони,авторефрижератори, сідельні тягачі з причепами та ін.

Після закінчення розосередження і евакуації населення для перевезення матеріальних цінностей залучається вивільнений автомобільний транспорт.

Автотранспортне забезпечення медичної евакуації здійснюється автотранспортною службою і мстить перевезення уражених і хворих:

· Від місць посадки в осередку ураження до збережених лікувальних установ та загонів першої медичної допомоги(ЗПД);

· Від загонів першої медичної допомоги і збережнеея лікувальних установ до евакоприймачів на залізничних станціях.

Перевезення уражених і хворих здійснюється оперативно з максимальним використанням автотранспорту, в тому числі і автомобілів, вивільнених після доставки формувань ЦО до осередку ураження.

Для забезпечення медичної евакуації використовуються санітарні автомобілі, спеціально обладнані автобуси, вантажні бортові автомобілі, пристосовані для перевезення уражених на носилках, а також на підручних засобах (матрацах, брезентах).

Перевезення уражених і хворих із загонів першої медичної допомоги та збережених лікувальних установ на лікувальні бази виконується санітарними загонами спеціальними автомобілями, а також спеціально наданими для цієї мети колонами.

Для прискорення евакуації уражених і хворих за рахунок скорочення простою автомобілів при посадці і висадці перевезення їх здійснюється, як правило, колонами по 5-10 автомобілів.

Допускається перевезення уражених та хворих невеликими групами(2-3 машини) і окремими автобусами(автомобілями).

Автомобілі, що перевозять уражених та хворих, мають перевагу серед всіх видів перевезень, крім військових.

автомобільний транспорт пожежний вибух

31. Охаратеризуйте вимоги техніки безпеки приміщень та площадок, призначених для зберігання автотранспортної техніки

У місцях зберігання(стоянки) транспортних засобів можуть мати місце такі основні небезпечні виробничі фактори:

- наїзди транспортних засобів на працівників в результаті самовільного руху транспортних засобів, при запусканні двигуна, зчепленні і розчепленні автомобіля з причепом (напівпричепом), під час руху заднім ходом;

- падіння працівників на поверхні та з висоти (кузова, буфера, підніжки тощо);

- опускання (падіння) перекидної кабіни вантажного автомобіля, кузова автомобіля-самоскида, виважених частин транспортних засобів.

Автомобілі дозволяється зберігати:

- в опалюваних та неопалюваних приміщеннях;

- на спеціально відведених площадках(місцях).

Приміщення та площадки зберігання транспортних засобів забороняється захаращувати предметами і устаткуванням. Проїзди повинні бути постійно вільними. Установлення автомобілів в проїдах забороняється.

Ширина проїзду між автомобілями в приміщеннях і на площадках для стоянки повинна бути достатньою для вільного в'їзду автомобіля на своє місце(за один маневр), а відстань від межі проїзду до автомобіля - не менше 0,5 м.

Відстань між транспортними засобами, елементами конструкцій будівель і споруд в приміщеннях і на площадках повинна бути не менше норм, вказаних в табл. 12.1.

Порядок розміщення транспортних засобів визначається власником.

Автомобілі-цистерни для перевезення пально-мастильних, горючих та легкозаймистих речовин повинні зберігатися на окремих площадках або в ізольованих одноповерхових приміщеннях наземних гаражів,що мають безпосередній виїзд назовні та обладнані приливно-витяжною вентиляцією, групами не більше 50 автомобілів.

Не допускається зберігання в підземних гаражах-стоянках автомобілів, що працюють на газі, а також автомобілів для перевезення фекальних рідин і сміття, отруйних, інфікованих та пально-мастильних матеріалів.

Асенізаційні автомобілі,а також автомобілі, що перевозять отруйні та інфіковані речовини, після роботи, перед тим,як ставити на стоянку, необхідно старанно обробити(вимити, очистити тощо) і зберігати окремо від інших автомобілів.

Розміщення автомобілів, що працюють на стиснутому природному газі,у багатоповерхових гаражах повинно передбачатись вище за автомобілі, які працюють на рідкому паливі, а працюючих на зрідженому нафтовому газі нижче за указані автомобілі.

Зберігання автомобілів, що працюють на газовому паливі, допускається здійснювати спільно з автомобілями, які працюють на бензині та дизельному паливі, при умові додержання вимог цього розділу та розділу 5 правил.

У зону зберігання установлюються справні, готові до експлуатації транспортні засоби. Автомобілі(причепи, напівпричепи), що вимагають ремонту повинні зберігатися окремо від справних транспортних засобів, для чого відводяться окремі зони зберігання.

Після постановки автомобіля в приміщенні для стоянки повинен бути зупиненим. Пуск двигуна для будь-якої мети, крім виїзду автомобіля з приміщення, забороняється.

На всіх автомобілях, які поставлені на стоянку, повинно бути вимкнено запалювання(подача палива) і відключена «маса» , якщо є вимикач, а на автомобілях,де його немає або він несправний,необхідно зняти клему акумулятора. Автомобіль повинен бути загальмований стоянковим гальмом.

При зберіганні транспортних засобів на площадках з ухилом більше 1% під колеса необхідно установлювати упорні колодки.

На стоянку у закрите приміщення автомобілі, що працюють на стиснутому природному та зрідженому нафтовому газі, дозволяється ставити тільки із справною газовою апаратурою, обладнанням. Перед постановкою такого автомобіля на стоянку необхідно закрити витратний вентиль, випрацювати газ із системи живлення(до повної зупинки двигуна), після чого перекрити магістральний вентиль, включити подачу бензину і провести заїзд.

Після постановки газобалонного автомобіля на відкриту стоянку необхідно не включаючи двигун перекрити витратний вентиль і випрацювати увесь газ із системи, потім перекрити магістральний вентиль, після чого вимкнути запалювання і відключити «масу».

При виявленні витікання газу із балонів на газобалонному автомобілі, який поставлений на стоянку, його слід відбуксирувати на пост зливу(випуску) газу.

При безгаражному зберіганні автомобілів, що працюють на стиснутому природному або зрідженому нафтовому газі, підігрів газових комунікацій дозволяється робити тільки за допомогою гарячої води, пари або гарячого повітря.

Місця зберігання автомобілів повинні бути забезпечені жорсткими буксирними зчіпками із розрахунку один буксир на 10 автомобілів.

У приміщеннях і на площадках, які призначені для стоянки транспортних засобів, забороняється:

- палити, користуватись відкритим вогнем;

- проводити будь-який ремонт транспортних засобів;

- залишати відкритими горловини паливних баків;

- перевіряти наявність палива у баках за допомогою відкритого вогню;

- підзаряджувати акумуляторні батареї(у приміщеннях для зберігання автомобілів);

- мити або протирати бензином автомобільні кузови, деталі та агрегати, а також руки і одяг;

- зберігати або залишати в кабіні(салоні), кузові автомобіля бензин, дизельне паливо;

- заправляти автомобілі паливом, а також зливати паливо із баків та випускати газ;

- установлювати автомобілі з небезпечним вантажем;

- зменшувати відстань між автомобілями та елементами будівель.

Таблиця

41. Причини пожеж та вибухів при проведенні технічного обслуговування та ремонті автотранспортної техніки. Класифікація виробництв за категоріями пожежної безпеки

Вимоги пожежної безпеки праці при зберіганні ТЗ.

Приміщення та площадки зберігання ТЗ забороняється захаращувати предметами і устаткуванням. Проїзди повинні бути постійно вільними.

ширина проїзду між автомобілями повинна бути достатньою для вільного виїзду автомобіля .

У зону зберігання установлюються справні, готові до експлуатації автомобілі . автомобілі які потребують ремонту повинні зберігатися окремо від справних, для чого відводяться спеціальні зони зберігання.

Після постановки автомобіля в приміщенні для стоянки повинно бути вимкнене запалення і відключена «маса» або знята клема з акумулятора. Автомобіль повинен бути загальмований стоянковим гальмом.
У приміщеннях і на площадках стоянки , забороняється :

· палити, користуватися відкритим вогнем;

· залишати відкритими горловини паливних баків;

· перевіряти наявність палива в баках за допомогою відкритого вогню;

· підзаряджувати АКБ (тільки в приміщеннях);

· мити або протирати бензином кузов, деталі автомобіля а також мити руки і одяг, і зберігати в кабіні або кузові бензин, дизельне паливо.

· Заправляти автомобільним паливом а також зливати паливо з баків .

Вимоги пожежної безпеки праці при ТО ТЗ.

ТО та ремонт ТЗ проводиться на спеціально відведених місцях (постах), які оснащенні спеціальним інструментом і устаткуванням.

Перед початком робіт по ТО слід перевірити справність інструменту і обладнання.

Пристрої та інструмент повинен використовуватися за призначенням .

Відходи виробництва , відпрацьовані матеріали повинні після кожної зміни прибиратися з робочого місця . Пролиті легкозаймисті матеріали повинні бути негайно видалені за допомогою піску або тирси.

Забороняється в приміщені де проводиться ТО палити і користуватися відкритим вогнем

В приміщеннях ТО забороняється зберігати легкозаймисті матеріали.

На виробництві засоби пожежегасіння повинні знаходитися в легкодоступних місцях. Ці місця повинні бути не заставленими ніякими матеріалами і устаткуванням. На території підприємства повинні бути встановлені таблички і вказівники місця знаходження засобів пожежегасіння на висоті 2,5-3 м. Такі місця повинні знаходитися біля зданій і приміщень і на вогненебезпечних ділянках підприємства (склад ПММ та інш.).

Размещено на Allbest.ru