Безпека життєдіяльності

3.1 Складові природного середовища та їх характеристика

Середовищем життєдіяльності людини є оточуюча нас природа у всіх її проявах. Географічна оболонка Землі складається з атмосфери, гідросфери, біосфери і літосфери. Головна властивість географічної оболонки - це постійний обмін речовиною й енергією не тільки між компонентами оболонки, але і між оболонкою і космосом.

Атмосфера ( від грецького "атмос" - повітря ) - захисна оболонка Землі є основою життя, визначає окисні процеси живої і неживої матерії, охороняє від різких добових перепадів температури (які могли б досягти 150-200°С ), захищає від шкідливих сонячних і космічних випромінювань. Атмосфера має шарувату будівлю і складається з: тропосфери, стратосфери, іоносфери, екзосфери. Шари ці не мають чітких границь.

Тропосфера - нижній, найбільш щільний шар повітря, висотою 10-15 км, становить 80% маси атмосфери. Особливість тропосфери -- температура зменшується зі збільшенням висоти над Землею. У тропосфері формується погода; дощ, сніг, вітер і т.п. Тропосфера за хімічним вкладом відноситься до азотно-кисневого типу: 78,09 % азоту; 20,94 % кисню; 0,93 % інертних газів; 0,03 % діоксіду вуглецю (CO₂).

Стратосфера розташована над тропосферою до висоти 40 км. Її особливістю є постійність температури (не залежить від висоти), але життєдіяльність в ній людини без захисного костюма неможлива. У стратосфері знаходиться озоновий шар (О₃) у дуже розрідженому стані. Якщо б усю кількість озону зібрати при тиску 760 мм рт. ст. і температурі 20° С, то товщина цього прошарку склала б всього 2,5-3 мм. Озон поглинає жорстке ультрафіолетове випромінювання і затримує 20% інфрачервоного випромінювання Землі (зберігає тепло) і тим самим охороняє життя на Землі.

Іоносфера розташована до висоти 1300 км, характеризується підвищеною іонізацією молекул газу, (іон - заряджена частка: атом, позбавлений одного електрона, чи атом із зайвим електроном). Іоносфера захищає все живе від впливу космічної радіації, впливає на поглинання чи відбиття космічних хвиль.

Екзосфера поширюється до висоти 10 тисяч кілометрів і характеризується розрідженістю речовини, близької до міжпланетного простору.

Гідросфера - водяна оболонка Землі, поєднує усі вільні води: океанів, морів, рік, озер, гірських і полярних льодовиків, підземну, ґрунтову й атмосферну вологу. Гідросфера займає 71% поверхні Землі, внутрішні водоймища - 5%.

Загальна кількість води - 1,5 млрд. км³, чи 0,001 маси планети. 97% - це води морів і океанів, 2% - води льодовиків і менш 1% приходиться на підземні і ґрунтові води. Водяна оболонка Землі ніде не переривається в межах літосфери, атмосфери і біосфери.

За ступенем мінералізації води можна розділити на: прісні зі вмістом солей до 1 г/л; солонуваті -1-25 г/л; солоні - 26-50 г/л; розсоли - більше 50 г/л.

Прісної води усього на Землі 0,35% від загальної її кількості. Ще 1,65% прісної води знаходиться в льодовиках.

Вода впливає на основні геологічні процеси, визначає клімат, регулює ритм термодинамічних процесів, збуджених енергією Сонця. Вода - це своєрідний мінерал, що забезпечує існування живих організмів і розвиток процесів життєдіяльності на Землі.

Живі організми містять у середньому більше 60% води. При втраті живим організмом 10-20% води настає його смерть.

Зв'язані між собою складові частини гідросфери, обмінюючись і взаємодіючи, оновлюються, і природа як би відновлює свою рівновагу. Атмосферні води оновлюються за 10 діб; у поточних ріках відновлення відбувається за 12 діб, в океанах - за 3000 років, у підземних водах - за 5000 років, у льодовиках - за 8000 років. Круговорот самоочисної води - це вічний рух, що забезпечує життя на Землі.

Біосфера ("сфера життя") - це оболонка Землі, у якій виникла й існує життя. Біосфера історично древня, шарувата, багатокомпонентна, саморегулююча структурна оболонка планети, створена впливом живої речовини (рослин, тварин, мікроорганізмів) з неживою матерією (природою), яка визначила склад атмосфери, осадових порід, ґрунти і гідросфери.

Біосфера - це гігантський акумулятор і унікальний трансформатор променистої енергії Сонця. Основним джерелом енергії є енергія Сонця, однак на фотосинтез рослинами (моря, океанів, суші) використовується тільки 0,5% сумарної сонячної радіації, що падає на земну поверхню. 30% енергії Сонця відразу відбивається атмосферою в космічний простір, 8% - відбивається пилом, зваженого в атмосфері і трохи більш 10% поглинається водяною парою, киснем і ін. газами атмосфери.

За даними вчених, за рік рослинний світ засвоює 22 х 10¹¹ т СО₂, і запасає 4 х 10¹⁷ ккал сонячної енергії, що у сто разів більше, ніж виробляється всіма електростанціями світу.

За рахунок фотосинтезу весь кисень атмосфери оновляється за 2000 років, а СО₂ - через кожні 300 років.

Найголовнішою рухомою силою в біосфері є енергія сонця і енергія внутрішнього тепла Землі з урахуванням радіоактивного розпаду елементів.

Щорічна продуктивність (кількість біомаси) рослинного світу складає 177 млрд. т. З них 122 млрд. т виробляє рослинність суші, 55 млрд. т - рослинність моря. Енергетична місткість біомаси складає близько 2,3 · 10²¹ Дж.

Один грам бактерій містить понад 600 млрд. організмів. При наявності живильних речовин і безперешкодному розмноженні потомство однієї бактерії за 5 діб здатне заповнити весь світовий океан.

Організми біосфери об'єднуються на трьох рівнях: популяції, співтовариства, екосистеми.

Популяція - це група осіб будь-якого виду організмів. Співтовариство - це всі популяції, що займають визначену площу. Біологічні співтовариства разом з компонентами природного комплексу утворюють екосистеми - первинні структури біосфери.

Верхньою границею біосфери є озоновий шар стратосфери. Нижня границя біосфери проходить у літосфері на глибині 4,5 км, в океані на глибині 11 км.

Сонячна енергія характеризується щільністю світлового потоку, який досягає земної атмосфери і визначається як сонячна константа R = 1352 Вт/м². Одиниця площі всієї поверхні атмосфери отримує в середньому ? сонячної константи. Близько 56 % R йде на випаровування води. Під час конденсації вологи 44 % цього тепла витрачається на нагрівання повітря, води, ґрунту. Менше 1 % сумарної радіації вилучається при фотохімічних реакціях в нижніх прошарках атмосфери, верхніх прошарках води і в клітинах рослин. Головна складова цих фотохімічних реакцій - фотосинтез.

Основне призначення біосфери полягає не в постачанні людини їжі і кисню повітря, а в підтримці планетарної рівноваги на Землі.

Неживою частиною біосфери керують продуценти. Продуцентами керують консументи. Діяльність останніх визначають зворотні зв'язки, що йдуть від продуцентів.

Продуценти або автотрофи - це організми, що створюють органічну речовину з рахунок утилізації сонячної енергії, води, вуглекислого газу та мінеральних солей. До цього типу належать рослини (їх близько 350 тис. видів, за масою становлять 2,4 · 10¹² т).

Консументи або гетеротрофи - це організми, що створюють органічну речовину за рахунок харчування продуцентами. До них належать рослиноїдні тварини, хижаки і паразити, а також рослини та гриби-хижаки. Їх близько 1,5 млн., за масою - близько 2,3 · 10¹⁰ т.

Редуценти - мікроорганізми, що розкладають органічну речовину продуктів і консументів до сполук: води, вуглекислого газу і мінеральних солей. Взагалі їх нараховується 75 тис. видів, а сумарна маса дорівнює 1,8· 10⁸ т.

Літосфера (літос в грецькій мові - камінь) - верхній, кам'яний, твердий шар Землі, що складається з осадових порід. Осадові породи -- речовина, що утворилася в результаті розкладання продуктів життєдіяльності організмів і самих організмів. Нижньою границею літосфери є поверхня Мохоровича (на рівнинах - 30-40 км, у морях, океанах - 3 - 5 км, у горах - 50 км ), нижче якої лежать гранітний і базальтовий шари.

Усі природні тіла, компоненти, що людина використовує для задоволення своїх потреб у процесі життєдіяльності, називаються природними ресурсами.

Природні ресурси умовно розподіляють на наступні групи:

- планетарні, космічні;

- водяні;

- ґрунтові, рослинні, фауністичні, кліматичні;

- копалини;

- атомні.

Сучасний період існування людства характеризується масштабним і не завжди раціональним використанням природних ресурсів.

3.2 Гігієнічна характеристика чинників природного середовища

Природне середовище характеризується наступними гігієнічними чинниками:

- сонячна радіація;

- повітря;

- прісна вода;

- ґрунти.

Розглянемо ці чинники в представленої послідовності.

Сонячна радіація в значної мірі визначає обмін речовин в організмі людини і, внаслідок цього, суттєво впливає на здоров'я і працездатність людини. При цьому найважливіша роль належить ультрафіолетовому спектру випромінювання. В межах від 180 до 275 нм ультрафіолетове випромінювання спроможне пошкоджувати біологічну тканину і знищувати мікроорганізми. До поверхні Землі вони не доходять. Їх поглинають молекули озону, які знаходяться в стратосфері. До поверхні Землі доходять хвилі довжиною понад 290 нм. Їх присутність дуже важлива тому, що вони забезпечують природну санацію повітря, води і ґрунту.

Організм людини реагує як на недостачу, так і на надлишок ультрафіолетових променів. Нестача їх впливає на нервову систему, кровотворення і знижує працездатність і стійкість до застудних хвороб. Надлишок погіршує здоров'я і особливо уражує очі. Діапазон хвиль від 320 до 400 нм викладає ерітемно-засмаглу дію.

Хвилі у межах 400 - 760 нм мають загальнобіологічне значення і забезпечують видимо світло. Значимість останнього у тому, що продуктивність праці людини найбільша при природному освітленні. Воно нормується для кожного виду робіт.

Хвилі довжиною від 760 до 25000 нм відносяться до інфрачервоного випромінювання. Вони викликають теплову дію і в разі великої інтенсивності можуть привести до перегріву організму і сонячному удару.

Повітря характеризується температурою, вологістю, швидкістю руху повітря, атмосферним тиском, електричним станом, хімічним і бактеріологічним складом та наявністю аерозолів.

Температура оказує суттєвий вплив на швидкість біологічних реакцій. Згідно з дослідженнями Вант-Гоффа швидкість усіх хімічних реакцій зростає з підвищенням температури. Вона визначається температурним коефіцієнтом, який можна представити у вигляді

,

де - температурний коефіцієнт;

, - відповідно швидкості хімічних реакцій при температурі Т і Т+10.

Фізичний смисл температурного коефіцієнта полягає у тому, що він показує у скільки разів підвищується швидкість хімічних реакцій при підвищенні температури на 10 °С. Його значення знаходиться в межах 2-4 для хімічних реакцій абіотичного характеру.

В організмі людини підтримується постійна температура. Збереження теплового гомеостазу в організмі здійснюється в результаті розпаду білків, жирів, вуглеводів та постійним теплообміном з повітрям, тобто за рахунок хімічної та фізичної терморегуляції. Інтенсивність теплообміну залежить від температури повітря. З її підвищенням до 35 °С втрата тепла організмом здійснюється шляхом випаровування поту.

Взагалі в стані спокою організм втрачає тепло шляхом конвекції, випромінювання та випаровування відповідно до 15, 56 і 29 % тепла.

Атмосферний тиск визначають величиною тиску повітря, що діє на людей. На рівні моря він дорівнює 1,01·10⁵ Па. Дія тиску на людину в навколишньому середовищі у звичайних умовах врівноважується силами, прикладеними у зворотному напрямі: тиском в клітинах та тканинах організму. Типові зміни атмосферного тиску в (0,5-1,3) ·10⁵ Па не оказують на людини негативного впливу. Підвищений атмосферний тиск зменшує частоту пульсу та дихання, погіршує слух і у разі високого тиску визиває ознаки наркотичної дії азоту: збудження, неможливість зосередження, погіршення пам'яті, порушення координації руху. При тискові 10 кПа можлива втрата свідомості. З підвищенням тиску повітря зростає кількість розчинних в організмі газів, що входять до складу повітря, особливо азоту. З крові азот переходить у тканини та розчиняється в жирах. Під час різкого переходу від високого зовнішнього тиску до нормального азот, що надходить з тканин у кров, може не встигнути виділитись через легені і в крові можливе утворення бульбашок газу. При цьому виникає загроза газової емболії - декомпресійної хвороби. Наявність азоту може привести до важких розладів центральної нервової системи (параліч, порушення мови). У важких випадках у разі потрапляння емболів в коронарні судини серця або судини може настати смерть.

Під час роботи людини в горах, або в процесі повітряних польотів організм перебуває в умовах дії зниженого значення тиску, внаслідок чого може розвинутись висотна хвороба, яка відзначається втомлюваністю, апатією, сонливістю, м'язовою слабкістю, нудотою, підвищенням частоти дихання, кровотечею з носа, горла та кишок, втратою свідомості.

Найчастіше всього зміна тиску є джерелом ураганів, повеней, сніжних бур тощо. Різке підвищення тиску - це звичайний вибух, який викликає травму, більш 100 КПа - смертельне ураження.

Вологість повітря в атмосферному повітрі та повітрі закритих приміщень є певна кількість парів води. Висока вологість повітря, що має низьку температуру підвищує тепловіддачу. Підвищена вологість повітря, що має високу температуру ускладнює тепловіддачу. Знижена вологість повітря, що має відносно низьку температуру, не чинить помітного впливу на самопочуття людини. Низька вологість повітря, що має високу температуру, негативно відбивається на самопочутті людини: підвищується втрата вологості організмом, з'являється сухість слизових оболонок верхніх дихальних шляхів, сухий кашель, голос стає хриплий. Недостатня вологість веде до інтенсивного випаровування вологи зі слизових оболонок, їхнього пересихання.

Швидкість руху повітря. Дія швидкості руху повітря на організм людини пов'язана з її впливом на теплообмін. В умовах високої та низької температури навколишнього повітря його рух підвищує тепловіддачу. У випадку низької температури рухоме повітря проникає в пори тканини одягу і далі в простір під одягом, витісняючи з нього нагріте повітря.

У разі зменшення температури повітря, під одягом, збільшуються втрати тепла через шкіру шляхом його безпосереднього виведення в навколишнє середовище. Підвищуються також втрати тепла з відкритих ділянок тіла. У випадку високої температури повітря зростає тепловіддача під час випаровування поту з поверхні шкіри: швидкість випарювання в певних межах пропорційна до швидкості руху повітря.

Людина погано переносить підвищену рухливість повітря, так звані протяги, що викликають простудні захворювання, ревматизм, радикуліти і т.п.

Не менш погано людина переносить і знижену рухливість повітря, яка може не тільки порушить комфортний стан людини, а й привести до більш тяжких наслідків. У таблиці 3.1. наведена класифікація вітру у залежності від його швидкості.

Таблиця 3.1 - Класифікація вітру у залежності від його швидкості

Сила вітру за шкалою Бофорта, бал	Швидкість руху повітря, м/с	Традиційна назва вітру	Зовнішні ознаки вітру
0	0-0,5	Штиль	Дим піднімається вертикально
1	0,6-1,7	Тихий	Дим легко відхиляється
2	1,8-3,3	Легкий	Рух повітря відчувається шкірою обличчя
3	3,4-5,2	Слабкий	Рухаються листя дерев
4	5,3-7,4	Помірний	Вітер здіймає пилюку та папір
5	7,5-9,8	Свіжий	Рухаються верхівки дерев
6	9,9-12,4	Помірно сильний	Рухаються тонкі дерева
7	12,5-15,2	Сильний	Рухаються товсті дерева
8	15,3-18,2	Дуже сильний	Вітер викликає руйнування
9	18,3-21,5	Шторм	Вітер викликає руйнування
10	21,6-25,1	Сильний шторм	Вітер викликає руйнування
11	25,2-29,0	Жорсткий шторм	Вітер викликає руйнування
12	29-34 і більше	Ураган	Вітер викликає руйнування

Електричний стан атмосфери характеризується іонізацією повітря, електричним та магнітним полями Землі, атмосфериками та природною радіоактивністю.

Іонізація повітря - результат іонізуючих випромінювань радіоактивних речовин оточуючого середовища, сонячної радіації, космічних випромінювань та балоелектричного ефекту при розпиленні води.

Сприятливий фізіологічний ефект викликають тільки легкі негативні іони, а позитивні навпаки - сонливість, депресії тощо.

Електричне поле Землі. Оточуюче людину середовище в першому приближенні можна розглядати як конденсатор, одна обкладка якого є поверхня Землі, а друга - іонізаційні пояси Землі. Електричне поле спрямовано до земної поверхні. Напруга цього поля залежить від географічної широти. Вона максимальна в середніх широтах і спадає до екватору і до полюсів. Середнє значення напруги дорівнює 130 В/м. Збільшення відстані від поверхні Землі зменшує напругу за експонентційним законом і досягає 5 В/м на висоті 9 км.

Магнітне поле Землі відноситься до природної компоненти електромагнітного поля і має напругу 47,3 і 39,8 А/м відповідно на північному та південному полюсах. Швидкі і сильні зміни геомагнітного поля мають назву магнітних бур. Слабкі магнітні бурі повторюються через 27 днів і впливають на стан центральної нервової системи.

Атмосферики - це геомагнітні поля, які створюються атмосферними розрядами, зокрема блискавками. Інтенсивність атмосфериків максимальна на частотах 10 кГц і зменшується із зростанням частоти. Атмосферні розряди супроводжуються підвищенням напруженості електромагнітного поля до десятків, сотень і тисяч В/м, що робить їх дуже небезпечними і спроможними викликати руйнування будівель, створювати пожари, приводити до летальних наслідків.

Гази повітря. Представлення про газовий склад повітря можна отримати із таблиці 3.2.

Таблиця 3.2 - Хімічний склад повітря

Інгредієнт	% за об'ємом	мг/м3
Азот (N2)	78,1	9,76 105
Кисень (O2)	20,9	2,98 105
Аргон (Ar)	0,93	1,66 104
Діоксид вуглецю (CO2)	0,037	5,89 102
Інертні гази	10-3 - 10-6	20-0,5
Закис азоту (N2O)	5·10-5	0,98
Водень (H2)	5·10-5	0,045
Озон (O3)	2·10-6	0,042

Азот та інертні гази оказують індиферентну дію на живі організми. Збільшення вмісту азоту до 93 % зменшує вміст кисню, що смертельно для людини. Азот поглинають тільки окремі бактерії ґрунту та синьо-зелені водорості.

Аерозолі - це тверді та рідкі частинки, які знаходяться в повітрі у завислому стані. У найчистішому повітрі їх нараховують не менше, як 100 у см³. Походження цих частинок має як природний, так і антропогенний характер. Природне: морські солі, пил з гірських порід і ґрунту, вулканічний пил тощо. Антропогенне: процеси горіння, різноманітні виробництва тощо. Вміст аерозолів в атмосфері різний, таблиця 3.3.

Таблиця 3.3 - Вміст аерозолів в атмосфері над різними районами

Район	Концентрація аерозолів в атмосфері, тис.шт./см3
Океан	0,84-4,7
Острови	0,46-44
Суша (берег моря)	1,6-33
Гори	> 2000 м	0,16-5,3
	1000-2000 м	0,45-9,8
	50-100 м	1,4-36
Сільська місцевість	1-67
Місто	6-110
Промислове місто	50-400

Гігієнічно значущим параметром аерозолів є їх дисперсність. Частинки понад 5 мкм затримуються у верхніх дихальних шляхах і викликають хронічні запальні процеси. Менше, як 5 мкм - проникають в легені і викликають хронічні отруєння. Найбільш небезпечним для людини є аерозолі свинцю, марганцю, миш'яку тощо.

Вода входить до складу усіх тканин організму. В зубній емалі її вміст складає 0,2 %, а в організмі людини - від 60 до 70 %. Втрата третини води є фатальною для людини. Основна функція води в організмі транспортна і терморегулююча. Вона доставляє поживні речовини до клітин, виводить шлаки й токсичні речовини з потом, сечею і слиною і випаровується з потом, знижуючи температуру тіла. Добова потреба води складає 2-3 л, в тому числі у складі харчових продуктів - до 1,2 л. Неякісна вода за висновком експертів Всесвітньої організації охорони здоров'я є причиною 80 % усіх хвороб. Безпека води на сучасний період відноситься до найактуальніших проблем світового суспільства.

Ґрунти. Їх гігієнічне значення важко переоцінити. Якість ґрунтів істотно впливає на якість продуктів харчування як людини, так і тварин. Не слід також забувати, що ґрунти є безпосереднім середовищем для розвитку патогенних бактерій, вірусів, яєць гельмінтів тощо.

Основна маса мікроелементів надходить до організму з харчовими продуктами рослинного походження. Серед них 9 елементів, що визначають основні функції організму: ферум, йод, купрум, хром, кобальт, молібден, манган, цинк, селен.

Мінеральний та хімічний склад ґрунтів в різних регіонах земної кулі неоднаковий, що значно впливає на тільки на рослинний та тваринний світ, але і на хімічний склад ґрунтових вод.

Ґрунти безпосередньо визначають епідеміологічний стан населення. В них можуть находитися і передаватися людині збудники багатьох захворювань: кишкові інфекції, поліомієліт, хвороба Боткіна, сибірська виразка, сап, бруцельоз, туберкульоз, ботулізм, правець, гангрена тощо. Крим цього, він переповнений яйцями личинок гельмінтів тощо. Тому забруднення ґрунтів небезпечне для життєдіяльності людини.

Природа допомагає людині боротися із забрудненням ґрунтів. Цей процес має назву самоочищення. Однак слід розуміти, що можливості самоочищення ґрунтів звичайно обмежені і далеко не завжди збігаються з темпами забруднення.

Процес самоочищення як правило достатньо тривалий і визначається рядом показників. Одним з основних є санітарне число. Воно визначається як відношення вмісту азоту в гумусі до загального вмісту азоту в ґрунті. Процес самоочищення завершують при наближенні санітарного числа до одиниці. Отже, це мета. В дійсності зниження шкідливої дії речовин досягається встановленням граничнодопустимих концентрацій приблизно 120 хімічних речовин. Деякі їх значення наведені в таблиці 3.4.

Таблиця 3.4 - Граничнодопустимі концентрації шкідливих речовин у ґрунтах

Речовина	Концентрація, мг/м3	Речовина	Концентрація, мг/м3
Ванадій	150	Сірководень	0,4
Кобальт	5	Фосфорний ангідрид	200
Манган	2	Фтор-іони	10
Мідь	3	Бензол	0,3
Нікель	4	Ізопропілбензол (кумол)	0,5
Цинк	23	Метилстирол	0,5
Ртуть	2,2	Стирол	0,1
Свинець	20	Ксилоли	0,3
Хром	0,05	Толуол	0,3
Оцтовий альдегід	10	Кельтан (хлоретанол)	1
Рідкі комплексні добрива з добавками марганцю	80	Нітрат-іони	130
Поверхнево-активні речовини	0,2

3.3 Природні небезпеки

Незважаючи на високий рівень розвитку людства планети Земля, його безпека продовжує бути залежною від природних небезпек. Для їх усвідомлення необхідно розглянути загальновизнану класифікацію небезпек. На цей час небезпеки класифікуються за такими критеріями:

- сфера походження;

- час прояву;

- природа матеріального носія;

– наслідки від реалізації небезпек.

За сферою походження небезпеки мають природний, техногенний та соціальний характери, за часом прояву - можуть бути імпульсними та кумулятивними, за природою матеріального носія - викликаними небезпечними або шкідливими чинниками, за наслідками від реалізації - місцеві, регіональні, міжрегіональні.

Найбільш розповсюджена класифікація природних небезпек є класифікація за характером походження, а саме:

- аномальні атмосферні явища: потужні вітри, зливи, град, грози, снігопади;

- аномальні гідрогеологічні та гідрометеорологічні явища: повені, селеві потоки, лавини, зсуви;

- сейсмічні явища: землетруси, виверження вулканів.

Надати повну характеристику природних небезпек в об'ємі конспекту лекцій не є можливим. Тому розглянемо деякі природні небезпеки, які найбільш характерні для України.

Повені. Вони складають до 40 % збитків загального розміру збитків від природних небезпек. У ХХ ст. від них загинуло близько 9 млн. осіб. Основна причина повеней - вирубка лісів. Після вирубок інфільтраційні властивості ґрунту знижуються у 3,5 рази, а інтенсивність його змиву збільшується у 15 разів. У сучасний період у всіх країнах світу відбувається інтенсивне скорочення площ лісів. Не винятком в цьому процесі є й Україна. Тому кількість повеней і збитки від них постійно зростають.

В Україні повені спостерігаються на таких річках, як Дніпро, Дністер, Прип'ять, Західний Буг, Тиса. Катастрофічні паводки за останні десятиліття за своїми наслідками, жертвами і залученими силами зрівнялися з наслідками Чорнобильської катастрофи. У 2008 р. у 269 населених пунктах було зруйновано 2695 житлових будинків, понад 12 тис. - серйозно пошкоджено, 10680 осіб опинилися просто неба, були значно пошкоджені мости, автошляхи, лінії електропередач, посівні поля тощо. Однак ці наслідки не зупиняють лісорубів Карпат і дотепер.

Селі - це паводки за великою концентрацією ґрунту, каміння, уламків порід, що раптово зсуваються по руслу гірських річок. Концентрація твердого в потоку селю складає до 75 % об'єму. Швидкість селевого потоку може бути від 2,5…4,5 м/с до 8…10 м/с у горах.

В Україні селеві потоки спостерігаються в Карпатах і Криму.

Зсуви - це зміщення мас гірських порід або ґрунту вниз по схилу. Зсуви виникають внаслідок ослаблення міцності гірських порід, вивітрювання, потужних опадів, обводнення ґрунтів, землетрусів тощо.

На території України зсуви спостерігаються на правобережжі Дніпра, на Чорноморському узбережжі, в Прикарпатті, Закарпатті та Чернівецької області. В останні роки вони нанесли великі матеріальні збитки жителям Карпат.

Землетруси - це коливання земної кори внаслідок тектонічних явищ у Землі. Зараз інтенсивність землетрусу прийнято визначати за шкалою Ріхтера (відомий американський сейсмолог), який у 1935 році запропонував шкалу, вказану у табл. 3.5.

Представлена шкала має таку особливість - кожний наступний бал позначає поштовх у 10 разів сильніший за попередній. Так, 9-бальний землетрус у 10 разів сильніший за 8 -бальний і у 100 разів - ніж 7 бальний.

На сьогодні стовідсотково надійних методів прогнозування землетрусів немає.

Таблиця 3.5 - Сейсмічна шкала Ріхтера

Бали	Загальна характеристика	Зовнішні ефекти
1	Непомітний	Коливання ґрунту реєструються тільки приладами, людьми не відчуваються
2	Дуже слабкий	Слабкі поштовхи, ледь відчуваються людьми на верхніх поверхах будівлі
3	Слабкий	Коливання відзначаються багатьма людьми, висячі предмети злегка розгойдуються
4	Помірний	Поштовхи відчуваються людьми, розгойдуються підвішені предмети, дзеленчать шибки
5	Досить сильний	Вночі люди прокидаються, гойдаються підвішені предмети, непокояться тварини. Незначні пошкодження окремих будівель
6	Сильний	Легкі пошкодження будинків, утворюються тріщини у штукатурці, зсуваються з місця легкі меблі, падає посуд
7	Дуже сильний	У будинках заявляються пошкодження, тріщини у стінах, окремі будинки руйнуються. Зсуви на берегах річок. Невеликі гірські обвали.
8	Руйнівний	Руйнування і пошкодження будівель, людям важко встояти на ногах. Тріщини у грунті. Гірські обвали.
9	Спустошувальний	Руйнування будівель. Викривлення залізничних колій. Тріщини в ґрунтах до 1м шириною, великі зсуви та обвали
10	Нищівний	Руйнування будівель та пам'ятників. Тріщини в ґрунтах завширшки 10 см. Зсуви, гірські обвали
11	Катастрофа	Повсюдне руйнування будівель, насипів, доріг, гребель. Вертикальні переміщення шарів. Великі обвали, змінюється рівень грунтових вод.
12	Велика катастрофа	Повсюдне руйнування будівель і споруд. Масова загибель людей і тварин. Значні зміни рельєфу місцевості

В Україні сейсмічно небезпечними районами є Карпати та гірський Крим. Наприклад, у Ялті у 1927 р. спостерігався помірний землетрус тощо.

Пожежа - це неконтрольоване горіння, яке викликає загибель людей та знищення матеріальних цінностей.

Основними видами пожеж є ландшафтні пожежі - це пожежа лісів і степів. Лісові пожежі поділяються на низові, верхові та підземні. Швидкість їх руху відповідно дорівнює 0,3…16 м/хв.., 8…25 м/хв.., 0,1…0,5 м/хв. Підземні пожежі характеризуються великою кількістю диму, утворенням пустот, горінням навіть взимку під шаром ґрунту.

Степові (польові) пожежі виникають на відкритій місцевості. Горить суха, пожухла трава, посіви, кущі. Швидкість розповсюдження степових пожеж може досягати 20…30 км/год і більше в залежності від швидкості вітру.

Основною причиною виникнення пожеж є недбала поведінка людей з вогнем, блискавки і посуха.

Всі південні регіони України відносяться до посушливих районів, в яких влітку температура у затінку коливається від 28 до 40 °С. Тому кожний рік в Україні спостерігаються як степові, так і лісові пожежі.

Пожежі наносять значні збитки не тільки матеріальним цінностям, а і ґрунту. На ньому вигорає родючий шар, а у гірських районах розвиваються ерозійні процеси.

Лекція 4. Техногенне середовище і його шкідливі фактори

План лекції

4.1 Антропогенний вплив на природне середовище та сучасні екологічні проблеми

4.2 Урбанізоване середовище

4.3 Небезпечні та шкідливі чинники техногенного середовища

4.4 Показники оцінки шкідливої дії речовин

4.5 Сукупна дія небезпечних і шкідливих чинників міського і побутового середовища

Питання для самостійної роботи

4.7 Забезпечення психологічної та соціальної безпеки людини

4.8 Профілактика самопошкоджень та суїцидів

4.9 Інформаційна безпека

4.1 Антропогенний вплив на природне середовище та сучасні екологічні проблеми

Однією з головних причин порушення екологічної рівноваги як в окремих регіонах, так і па планеті в цілому, є забруднення навколишнього середовища.

Природне забруднення має розподільчий (космічний пил, який практично не впливає на оточуюче середовище) або тимчасовий стихійний характер (пожежі, виверження вулканів тощо). Рівень забруднення атмосфери в глобальному масштабі при цьому, як правило, залишається фоновим.

Антропогенне забруднення характеризується численністю видів та джерел, внаслідок використання практично всіх хімічних елементів для забезпечення сучасних технологічних процесів (рис. 4.1).

Рис. 4.1 - Джерела забруднення навколишнього середовища

Забруднення атмосфери. Сучасна атмосфера Землі за хімічним складом належить до азотно-кисневого типу. Атмосфера забруднюється аерозолями важких металів, синтетичними сполуками, радіоактивними та канцерогенними речовинами - усіх їх більше п'ятисот. Найбільш поширеними речовинами, що забруднюють атмосферу, є оксид вуглецю СО, двоокис вуглецю (вуглекислий газ) CO₂, двоокис сірки SO₂, оксид азоту NO₂, вуглеводні комплекси С_nН_m, пил. Основні забруднювачі атмосфери: 1 - теплоенергетика; 2 - чорна металургія; 3 - хімічна промисловість; 4 - нафтовидобувна та нафтохімічна промисловість; 5 - автотранспорт; 6 - кольорова металургія; 7 - інші.

Основними фізико-хімічними характеристикам забруднювачів повітря є їх хімічний склад та щільність, а для газоподібних речовин їх леткість (швидкість випаровування), пружність та тиск пари, температура кипіння.

Масова концентрація всіх викидів вимірюється в мг/м³ та приводиться до нормальних умов, тобто 20⁰С і 760 мм ртутного стовпчика.

Наслідки забруднення атмосфери:

- парниковий ефект - глобальне потепління клімату;

- утворення озонових дір;

- зменшення прозорості атмосфери та збільшення хмарності;

- смог;

- кислотні дощі;

- корозія металевих конструкцій;

- порушення фотозахисту рослин.

Вплив забруднення атмосфери на людину полягає в наступному:

- зниженні загального імунітету та підвищенні вразливості організму до інфекцій;

- підвищенні дитячої захворюваності;

- поширенні хронічних захворювань: бронхіту, рахіту;

- підвищенні кількості алергічних захворювань;

- "омолодженні" хвороб.

За даними Єврокомісії в Європі щорічно від забруднення атмосфери вмирає близько 300 тис. людей.

Забруднення гідросфери. Гідросфера, яка є сукупністю усіх вод на Землі, виконує чотири дуже важливі екологічні функції:

- найважливіша мінеральна сировина, головний природний ресурс споживання;

- основний інструмент у механізмі здійснення взаємозв'язків усіх процесів у екосистемах;

- головний агент-переносник глобальних біоенергетичних екологічних циклів;

- основна складова частина всіх живих організмів.

Основним найнебезпечнішим фактором забруднення гідросфери є забруднення питної води. Вода, придатна до пиття, регламентується ГОСТом 2874 - 82, який виділяє три групи показників, що визначають її якість: властивості води, хімічний склад води, епідемічну безпеку води. За цим стандартом, що діє і зараз в Україні, визначається 28 параметрів якості питної води, а для країн об'єднаної Європи за стандартом Євросоюзу для питної води контролюються 170 показників.

Гідросфера забруднюється внаслідок:

- скиду забруднених стічних вод промисловими, сільськогосподарськими виробництвами та населеними пунктами;

- викиду шкідливих речовин під час аварій та катастроф;

- міграції небезпечних речовин у водне середовище з ґрунту та атмосфери. Види забруднення води наведені на рис. 4.2.

Фізичне забруднення - збільшення нерозчинних частинок (глина, пісок, мул), внаслідок чого зменшується прозорість води, погіршуються умови росту та розвитку водоростей, риб та інших водних організмів.

Хімічне забруднення - забруднення води сполуками неорганічного та органічного походження (особливої шкоди завдають нафтопродукти, пестициди, токсичні речовини, поверхнево-активні речовини). Посилення шкідливої дії відбувається за рахунок кумулятивного ефекту.

Рис. 4.2 - Види забруднення води

Біологічне забруднення - забруднення стоками, що містять велику кількість мікроорганізмів, особливо небезпечним є забруднення хвороботворними мікроорганізмами.

Теплове забруднення - скидання у водойми теплих вод після охолодження виробничих процесів. Вода з температурою вище 26°С пригнічує розвиток більшості водних організмів.

Антропогенне теплове забруднення біосфери в загальному масштабі незначне і не наносить відчутної шкоди природі. В деяких випадках теплову енергію використовують для обігріву ставків, що сприяє збільшенню вирощування риби.

Основним джерелом забруднення гідросфери є виробничі стічні води - це використані підприємством води, що підлягають обов'язковій очистці від шкідливих домішок перед скидом. Виробничі стічні води бувають умовно чисті та брудні. Брудні стічні води повинні поступати в спеціальні відстійники, де вони очищаються. Для очистки стічних вод необхідно спеціальні очисні споруди та використання складних технологічних процесів.

Очищення стічних вод - видалення або руйнування забруднювачів, які в них містяться та знищення шкідливих мікроорганізмів. Методи очищення досить різноманітні і наведені на рис. 4.3.

Наслідки забруднення гідросфери:

- зменшення кількості чистої прісної води;

- порушення життєдіяльності живих організмів водойм;

- вимирання окремих видів організмів;

- порушення ланцюгів живлення у біоценозах.

Вплив забруднення гідросфери на людину:

- поширення інфекційних захворювань;

- споживання небезпечних для здоров'я речовин разом з питною водою, рибою та іншими морепродуктами;

- збільшення фінансових витрат на очистку води для споживання;

- проблема екологічно-безпечного для здоров'я людей відпочинку біля водоймищ.

Забруднення та руйнування літосфери. Сучасні джерела забруднення літосфери наведені на рис. 4.4. Види руйнування літосфери - на рис. 4.5.



Рис. 4.4 - Джерела забруднення літосфери

Рис. 4.5 - Види руйнування літосфери

Вплив забруднення літосфери на людину:

- споживання забруднених харчових продуктів;

- збільшення алергічних хвороб;

- непрямі наслідки через вплив нa атмосферу.

Наслідки забруднення та руйнування літосфери:

- зменшення території, що вкрита рослинністю;

- зменшення площі лісів;

- зниження родючості ґрунтів та опустелювання;

- погіршення умов росту та розвитку рослинного світу;

- міграція небезпечних речовин в гідросферу;

- накопичення небезпечних речовин в біологічних ланцюгах живлення.

Енергетичне забруднення оточуючого середовища набуває все більшого масштабу, що пов'язано з бурхливим розвитком техніки і промислових теплових викидів і випромінювань всіх видів (рис. 4.6).



Рис. 4.6 - Енергетичне забруднення оточуючого середовища

До промислових теплових викидів відносяться викиди у атмосферу теплових газових мас (промислових та побутових димів з димарів) та скиди відпрацьованих теплих промислових та побутових вод у водоймища. Джерела таких викидів є паропроводи, газопроводи, кріогенні установки, холодильне обладнання, плавильні печі тощо.

Електромагнітні поля високої частоти діють на функціональний стан нервової та серцево-судинної систем. Іонізуюче радіоактивне випромінювання викликає променеву хворобу, що характеризується зміною функціонування центральної нервової системи, крові та кровотворних органів, залоз внутрішньої секреції, тощо.

До основних видів полів слід віднести шум, вібрацію, ультразвук та інфразвук. Найбільш небезпечними з них є ультра- та інфразвук. Інфразвук може впливати на зміну настрою, психічний стан людини. Ультразвук викликає зміни фізіологічних процесів в організмі. Особливістю більшості видів енергетичного забруднення є необхідність в спеціальному технічному обладнанні для його виявлення.

Енергетичне забруднення призводить до того, що людина, втручаючись до кругообігу речовини та енергії в біосфері, порушує функціонування механізмів підтримки динамічної рівноваги між її складовими частинами. Якщо на ранніх етапах існування суспільства природа була здатною справлятись з цими порушеннями, то з наростанням обсягу знань людства, а разом з тим і сукупної продуктивної сили, їй стає все тяжче робити це без серйозних наслідків для існування самої біосфери. Біосфера почала швидко втрачати здатність до відтворення своїх основних функцій, вона «не встигає» переробляти результати людської діяльності. Людина створила багато таких речовин, які не існували в природі до неї і для яких вона не виробила способів та механізмів утилізації. Перед людством постала реальна загроза деструкції механізмів підтримки та відновлення основних функціональних характеристик біосфери. В даний час вже спостерігаються локальні екологічні катастрофи, які зливаються в єдине ціле. Глобальна екологічна криза, викликана людською діяльністю, загрожує перерости у глобальну екологічну катастрофу, коли процеси руйнування природи матимуть незворотний характер. Тому збереження умов біологічного існування людини залежить саме від того, що й породило їй загрозу - від особливості людського способу буття.

4.2 Урбанізоване середовище

В сучасній людській цивілізації вже сформувалися стрімкі темпи урбанізації. Вони зумовлені двома чинниками - “демографічним вибухом” другої половини ХХ століття та науково-технічною революцією в усіх сферах. Урбанізація - (від латинського слова urbanus) означає процес зростання міст і міського населення та підвищення їх ролі в соціально-економічному та культурному житті суспільства. Урбанізація зумовлює пригнічення природного середовища як кількісно (“загарбання” містами і мегаполісами значних нових територій), так і якісно (погіршенням становища природи загалом). Людина вже давно живе не в “природі”, а мешкає в середовищі, антропогенно зміненому, трансформованому під впливом своєї діяльності. Людство, розростаючись чисельно і розповсюджуючись на планеті відтіснило інших мешканців природи. Та і саму природу воно відкинуло на задвірки біосфери, замінюючи останню техносферою або біотехносферою.

В Україні з процесом урбанізації за останні 100 років можна ознайомитися за допомогою рис. 4.7.



Рис. 4.7 - Структура населення України: _ - населення міст (%); ? - населення сільської місцевості; ? - загальна чисельність населення

Із збільшенням антропогенного впливу на природу, виникла необхідність контролю за побутовим середовищем, умови якого до недавнього часу визначалися кожною сім'єю самостійно. Стан забруднення води та повітря, рівень вологості, шуму, випромінювань в домашніх приміщеннях не вважалися проблемою, проте, дослідження визначили небезпечне перевищення рівня зазначених показників в оселях. До такого стану призводить ряд факторів:

- близьке розташування підприємств без санітарно-захисної зони;

- викиди підприємств, що розташовані поблизу, перевищують норми;

- специфічні кліматичні та мікрокліматичні умови;

- близьке розташування автомобільних доріг з інтенсивним рухом;

- використання різноманітних технічних засобів;

- використання хімічних речовин.

4.3 Небезпечні та шкідливі чинники техногенного середовища

Небезпечні і шкідливі фактори відповідно до державних стандартів поділяються на:

1) фізичні; 2) хімічні; 3) біологічні; 4) психофізіологічні.

До фізичних небезпечних і шкідливих факторів відносять шум, вібрації, електромагнітне й іонізуюче випромінювання, а також параметри, що характеризують клімат (температура, атмосферний тиск, вологість, потоки вітру), запиленість і рівень освітленості.

Фізичні фактори підрозділяють на механічні, термічні, радіаційні і електромагнітні.

Механічні фактори. До них відносяться - тиск, шуми, вібрації.

Тиск - різке підвищення тиску - це звичайний вибух. Безпечний тиск - менш 10 кПа, понад 10 кПа викликає травму, більш 100 кПа - смертельна поразка. Джерело зміни тиску - виробничі і побутові аварії або вибухи звичайного чи ядерного заряду.

Шум - безладне сполучення звуків, різних за рівнем і частотою. Джерело шумів - коливання середовища. Одиницею виміру шуму є децибел (дБ). Рівні шумів визначають за ГОСТ 12.1.003-76 "Система стандартів безпеки праці. Шум. Загальні вимоги безпеки". Допустима норма - це такий рівень шуму, який діючи протягом тривалого часу, не викликає зниження гостроти сприймання звуку і забезпечує задовільну розбірливість мови на відстані 1,5 м від того, хто говорить. Допустимі межі сили звуку в різних мовах становлять 45-85 дБ, больовий поріг - 140 дБ. У разі постійного шумового фону 70 дБ виникає розлад ендокринної та нервової систем, 90 дБ - порушується слух, 120 дБ - з'являється фізичний біль, який стає нестерпним. Рекомендовані діапазони шумів всередині приміщень різного призначення такі: для сну і відпочинку - 30-40 дБ; для розумової праці - 45-55 дБ; для лабораторних досліджень, роботи з ПК - 50-60 дБ; для виробничих цехів, гаражів, магазинів - 56-70 дБ.

Вібрації -- механічні коливання твердих тіл, які людина сприймає як струс (землетрус, транспорт, обертання неврівноважених частин машин і механізмів). Передаються через опорні поверхні людини (загальна вібрація) чи через руки (місцева вібрація) при роботі з пневмоінструментом.

Термічні фактори - це температура, вологість і рухливість повітря. Вони безпосередньо впливають на людину чи побічно, формуючи клімат середовища проживання або мікроклімат робочої зони.

Зміни температури в глобальному масштабі викликають стихійні лиха (посухи, вимерзання окремих видів рослин, повені і т.п.) Для людини небезпечні і короткочасні температурні впливи (тепловий і сонячний удар), при низьких температурах - обмороження. Небезпечні і різкі перепади температури.

Комфортною температурою для людини є +16…20 °С. При відхиленнях (істотних) від цієї величини знижується працездатність людини.

Людина погано переносить рухливість повітря, так називані протяги, що викликають простудні захворювання, ревматизм, радикуліти тощо.

Охолодження у воді для людини настає при +33°С. При температурі води +22°С організм втрачає приблизно 10 кал тепла в годину.

Радіаційні фактори стали істотними в останні десятиліття. Їх сучасні джерела:

- викид радіоактивних речовин при аваріях ядерних установок (атомні електростанції, атомні судна, підвідні човни і т.д.);

- витоки і втрати радіоактивних речовин на підприємствах (промисловості, медицини і науки);

- витоки радіоактивних речовин при їхньому збереженні і похованні.

Радіоактивність - спонтанне перетворення ядер деяких хімічних елементів (радій, уран, плутоній і ін.), що приводить до зміни їхнього масового числа і масового номера елемента. Радіоактивний розпад супроводжується випромінюванням енергії ядер атомів і характеризується періодом напіврозпаду. Останній є константою природи і не може бути змінений за бажанням людини. Наприклад, для ізотопу урану-235 (²³⁵U) період напіврозпаду складає 710 млн. років, для ізотопу стронцію - 90 (⁹⁰Sr) - 26 років, для ізотопу йоду -131 (¹³¹J) трохи більше 8 діб. Радіоактивний розпад супроводжується трьома видами випромінювання:

- a- випромінювання - позитивні частинки рухаються зі швидкістю 20 км/с, володіють великою іонізуючою здатністю, але малою проникаючою здатністю.

- b - випромінювання - потік позитронів і електронів внутрішньоядерного походження. Має велику проникаючу здатність. Шлях пробігу в повітрі кілька метрів.

- g - випромінювання - потік гама квантів. Має дуже високу проникаючу здатність, але іонізуюча здатність істотно менше, ніж для a і b -випромінювань.

Усі ці випромінювання впливають на організм людини, викликаючи променеву хворобу. Припустима доза опромінення - 5 Бер/рік (природний фон чи доза для непрацюючих з радіоактивними речовинами - 0,5 Бер/рік). Норма опромінення за все життя становить приблизно 35 Бер. При разовому опроміненні в 100-200 Бер наступає легкий ступінь променевої хвороби, при 200-400 Бер - середній ступінь і при 400-600 Бер - важкий ступінь, а при більше 600 Бер - украй важкий ступінь з летальним результатом.

1 Бер - еквівалентна доза будь-якого іонізуючого випромінювання в біологічній тканині, що створює той же ефект, що і доза в 1 рад рентген випромінювання.

Електричні і магнітні фактори.

При впливі на людину електричний струм може чинити:

а) місцеву дію (опіки, травми від механічних ушкоджень, викликаних електрострумом);

б) загальну дію на весь організм.

Ступінь поразки електрострумом залежить від його величини, а саме:

- 0,01 А - людина відчуває труднощі при відриванні руки від проводу;

- 0,025 А -- параліч рук, утруднення дихання;

- 0,05 А -- параліч дихання;

- 0,1 А - параліч серця, смерть.

Людина піддається впливу і магнітним факторам, зокрема магнітного поля Землі. Магнітне поле характеризують його напруженістю, що виражається в А/м. Магнітне поле Землі є надійним захистом для живих істот від електрично заряджених космічних частинок. Магнітосфера Землі забезпечує можливість радіозв'язку в межах планети. З ростом широти території збільшується і напруженість магнітного поля. Магнітне поле чуттєве до активності Сонця (поява темних плям) і реагує на неї відомими магнітними бурями Землі.

Особливим різновидом електрики є статична електрика, з'являється при терті речовин. Тому її називають трибоелектрикою. Джерелами трибоелектрики можуть бути течія діелектричної рідини по ізольованим від Землі трубах, різних шлангах, а також під час перевезення таких рідин у незаземлених цистернах і бочках. Рух дисперсного матеріалу і пилу по трубопроводах супроводжується також трибоелектрикою.

Хімічні шкідливі фактори середовища проживання. Вони мають місце у виробничих умовах при витоках при виробництві кислот і лугів, різних видів пластмас, фенолових сполук отрутохімікатів, пестицидів і інших хімічних продуктів. Особливе місце займає хімічне забруднення атмосфери повітря. Джерелом такого забруднення є: спалювання палива на теплових електростанціях і ТЕЦ, виділення вихлопних газів на транспорті, викиди чорної і кольорової металургії, викиди і відходи атомної промисловості, застосування пестицидів і інших отрутохімікатів і багато чого іншого.

До небезпечних речовин належать хімічні речовини, яких у виробництві знаходиться понад 50 тисяч сполук. Більшість цих речовин синтезовано людиною і не зустрічається в природі. Потенційна небезпека шкідливого впливу хімічних речовин на живі істоти є метою вивчення хіміко-біологічної науки - токсикології. Небезпечна речовина - хімічний елемент чи сполука, що спричиняє захворювання організму, є центральним поняттям токсикології. У виробництві небезпечні речовини перебувають у газоподібному, рідинному і твердому станах. Вони здатні потрапляти в організм через органи дихання, травний тракт чи шкіру. Шкідливий вплив хімічних речовин визначається як властивістю самої речовини, так і особливістю організму людини.

За токсичним (небезпечним) ефектом впливу на організм людини хімічні речовини поділяють на загальнотоксичні, подразнюючі, сенсибілізуючі, канцерогенні, мутагенні, що впливають на репродуктивну функцію.

В останні десятиліття частіше з'являється над мегаполісами смог, а з опадами часто випадають кислотні дощі. Смог - густий туман суміші вуглеводнів і діоксидів азоту, що розкладаються з виділенням шкідливих і небезпечних газів під впливом сонячних променів.

Не меншу небезпеку для БЖД людини представляють різні забруднення водяних ресурсів. Джерелами таких забруднень є скидання стічних вод, що містять нафтопродукти, солі важких металів, пестициди, добрива, радіоактивні й інші відходи людської діяльності. Такі забруднювачі попадають не тільки в поверхневі, але і підземні води.

Біологічні фактори. Це макроорганізми (рослини, тварини) і мікроорганізми (бактерії, віруси, спірохети, грибки, найпростіші).

Психофізіологічні фактори. Визначають емоційний, фізіологічний і пси-хічний стан людини і залежать в основному від освітнього рівня останнього. Усе частіше ми маємо справу з моббінгом ("війна" на робочому місці), супроводжуваним психічними розладами. Основними причинами моббінга є:

- процес постійної модернізації і раціоналізації виробництва;

- страх утрати роботи;

- психологічний терор (інтриги, плітки);

- усе зростаючий темп і навантаження на людину без врахування її здібностей;

- монотонність праці і нудьга на роботі.

4.4 Показники оцінки шкідливої дії речовин

Основним критерієм якості повітря є гранично допустимі концентрації шкідливих речовин - ГДК. Величина ГДК залежить від впливу речовин на здоров'я людей і навколишнє середовище.

Під ГДК розуміють концентрацію, яка при щоденній (крім вихідних днів) роботі протягом 8 годин чи при іншій тривалості (але не більше 41 год на тиждень) під час усього робочого стажу (25 років) не може викликати захворювань чи відхилень стану здоров'я у процесі роботи чи у віддалений період життя сучасного і наступних поколінь.

ДСТУ 12.1.005 - 88 установлює ГДК шкідливих речовин у повітрі робочої зони. Указується величина ГДК у мг/м³, клас небезпеки й агрегатний стан (п - пара, гази; а - аерозоль; п + а - суміш). Всього 1307 найменувань.

При одночасному вмісті в повітрі декількох шкідливих речовин одно-спрямованої дії оцінку проводять за сумою відносин фактичних концентрацій до їхної ГДК, яка не повинна перевищувати одиниці:

С₁ / ГДК₁ + С₂ / ГДК₂ + … + С₃ / ГДК_n 1,

де С₁, С₂, …С_n - фактична концентрація шкідливих речовин.

До речовин односпрямованої дії відносяться такі речовини, що близькі за хімічним складом і характером впливу на організм людини.

ГДК деяких шкідливих речовин: борошняний пил - 6 мг/м³, зерновий - 4; чайний, тютюновий - 3; сірковуглець, хлор - 1; аміак - 20; сірководень - 10; миш'яковистий водень - 0,3.

4.5 Сукупна дія небезпечних і шкідливих чинників міського і побутового середовища

Небезпечні і шкідливі фактори міського середовища викликаються забрудненнями атмосфери і гідросфери, що надходять від промислових об'єктів, транспорту і комунально-побутових відходів.