Підтримка населення, що постраждало внаслідок НС

Размещено на http://www.allbest.ru/

Особливості психологічної підтримки населення, що постраждало внаслідок надзвичайних ситуацій

студентки 561-й группы

Факультета Иностранной Филологии

Швайко Дарьи

Херсон 2012

Посттравматичними стресовими розладами (ПТСР) прийнято називати порушення психічного здоров'я, безпосередньо пов'язані з емоціями, що виникли в результаті надзвичайної ситуації (НС), яка є загрозою заподіяти або що вже заподіяла фізичну шкоду організму. Іншими словами, ПТСР -- це емоційна реакція людини на психологічну травму. Такий стресор може включати загибель оточення постраждалого від НС, загрозу його життю, серйозні фізичні каліцтва, загрозу фізіологічній або психологічній цілісності організму. В деяких випадках ПТСР може бути наслідком глибокої психологічної і емоційної травми окремо від фізичної шкоди. Проте найчастіше зустрічаються випадки, в яких задіяно обидва види травм. Не дивлячись на те, що з порушеннями психічного здоров'я під час НС техногенного і природного характеру ми зустрічаємося досить часто, надання комплексної всебічної психологічної допомоги постраждалим -- досить рідкісне явище. Як правило, цими питаннями опікуються Служби по наданню гуманітарної допомоги, які сьогодні активно пропонують психологічну підтримку безпосередньо в час або після аварії, катастрофи тощо.

Багато дослідників, що вивчають порушення психічного здоров'я населення під час найбільш серйозних НС, основну увагу приділяють посттравматичним стресам. Проте, безліч розбіжностей викликав сам підхід до даної проблеми, а саме -- чи варто приділяти основну увагу посттравматичним стресовим розладам, що виникають при НС, ставлячи їх перед проблемою соціального і психічного здоров'я людей з психічними захворюваннями?

Результати аналізу прихованих травматичних стрес-факторів в країнах з високим рівнем доходів свідчать про той факт, що когнітивні поведінкові втручання, щонайменше, можуть запобігти ПТСР. У той же час, результати роботи психологів в осередку крупних НС в Північній Уганді вказують на те, що поведінкова терапія може приносити позитивні плоди в лікуванні ПТСР. Крім того, програма лікування боснійських дітей 5-6 літнього віку і їх матерів також показала позитивний результат -- покращення фізичного та психічного стану [4].

До речі, відкритим остається питання, чи можуть згадані розробки широко застосовуватися і ефективно використовуватися при широкомасштабних НС, особливо в країнах з низьким рівнем доходів і не укомплектованих фахівцями-психологами. Аналіз спеціалізованих соціально-наукових досліджень указує на той факт, що навіть екстрена соціальна допомога, яку значно простіше надати великій кількості постраждалих, ніж психологічну, може бути ефективною [3].

Залишається сподіватися, що надання такої підтримки, як наприклад, допомога в знаходженні членів сім'ї і відновленні сімей або допомога при організації поховання, залежно від культурних особливостей, могли б хоч в деякій мірі захистити психічне здоров'я населення, що постраждало від НС.

Отже, неухильне збільшення кількості хворих з діагнозом ПТСР, що є результатом аварій, катастроф тощо зумовлює актуальність розгляду особливостей психологічної підтримки населення в НС природного, техногенного і соціального походження на прикладах світового досвіду.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. В своїй основній масі катастрофи є непередбаченою подією, але деякі з них починаються поступово, даючи, таким чином, час на фізичну, соціальну і психологічну підготовку населення. Цікаво, що найвищий рівень ПТСР показують ті НС, що трапляються на воді (пожежі, вибухи тощо). А невеликі локальні травматичні події, що не призводять до смертельних випадків, звичайно мають набагато менший рівень психічних розладів [5].

Дослідження, проведені в країнах з високим рівнем доходів населення показали, що одноразове психологічне втручання для лікування ПТСР безпосередньо після отримання травми є недостатнім. Результати постійного обстеження біженців Гази свідчать, що посттравматичні і депресивні симптоми не зникають навіть за 7 сеансів клінічних кризових втручань [6]. Для людей, що знаходяться в стані гострого дістреса, так звана перша психологічна допомога (що полягає в усуненні стресових чинників, задоволення основних потреб і розв'язання проблем, а також надання соціальної підтримки) рекомендується відразу ж після отримання травми. Проте, дослідження наслідків подібного психологічного втручання не є достатніми для будь-яких остаточних висновків [7].

Психологічна допомога через місяці або навіть роки після НС вивчена набагато краще, хоча не всі випадки виявилися достатньо ефективними. Так, дослідження, які були проведені через рік після крупного землетрусу в Туреччині, показали, що надання швидкої поведінкової терапії знижує ПТСР і депресію. Більш того, симптоми ПТСР були значно скорочені в результаті надання спеціальної психотерапії для реабілітації підлітків після землетрусу у Вірменії і після збройних протистоянь у Боснії [4, 8, 9, 10].

Дослідження груп ризику показали, що найбільш схильними до появи ПТСР є ветерани, які брали участь у військових конфліктах та постраждалі від виверження вулканів або від кримінального насильства (від 3% до 58%). Тривалий страх за своє життя сприяє появі ПТСР, викликає у людини відчуття провини за те, що саме вона залишилася жити. Важливо також врахувати той факт, що в більшості досліджень (проведених під час і після НС), як правило, не дається оцінка впливу психологічного втручання на повсякденне життя постраждалих [11].

При наданні психологічної підтримки постраждалому населенню дуже важливу роль відіграють культурні особливості країни, де виникла НС. Оскільки саме вони допомагають частково передбачити реакцію індивіда на катастрофу і надати йому адекватну підтримку. Враховуючі одностайне міжнародне бажання поліпшити ситуацію, необхідно приділяти більше уваги проблемі психологічної підтримки населення, як під час, так і після НС [1, 12].

Постановка завдання. Загроза виникнення НС природного, техногенного і соціального походження, що все збільшується у всьому світі, примушує розглядати НС як основний чинник, що впливає на стан психічного здоров'я населення і також обумовлює необхідність проводити дослідження ПТСР. Внаслідок різної природи походження і розміру НС складно зробити однозначний висновок з приводу їх впливу на рівень ПТСР, проте проведені дослідження свідчать, що найбільш тривалі наслідки (до 5 років) мають природні катастрофи, події на воді і пожежі. Деякі НС піддають постраждалих ризику ПТСР не тільки тим, що загрожують їх життю і наносять каліцтва, а і лишають будинків, звичного оточення, створюючи дислокаційний стрес.

Таким чином, після НС спостерігаються такі симптоми, як хронічний стан тривожності, депресія, зловживання алкоголем, проблеми в сім'ї (від 2 до 4 років після травмуючої події). Катастрофи, в ході яких постраждалі зазнають тривалого ризику смерті і каліцтв, мають велику вірогідність викликати серйозні і хронічні ПТСР [13].

На жаль, ті лікарі (найчастіше психіатри), які залучені для консультування та психологічної підтримки населення безпосередньо відразу після НС, часто не мають необхідної підготовки і досвіду. Проте кризові психологи мають певні переваги при наданні допомоги постраждалим: саме їх спеціальні знання і є свого роду перевагою. Метою даної статті є розгляд особливостей надання психологічної підтримки потерпілим від НС природного, техногенного і соціального походження, з урахуванням світового досвіду на прикладі діяльності Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ).

Виклад основного матеріалу.

Основними чинниками, що впливають на розвиток ПТСР, є складність травми, тривалість події і близькість постраждалого до осередку катастрофи. Є підстави вважати, що соціальна підтримка, відносини в сім'ї, дитячий досвід, особиста нестійкість і вже існуючі психічні розлади можуть вплинути на появу ПТСР. Проте, такого роду розлади можуть виявлятися і без схильності, особливо в тих випадках, коли стресор був особливо сильним.

Чинниками, що доповнюють проблему можуть бути міжособові конфлікти, недостатність соціальної допомоги тощо. Наприклад, люди, що недавно емігрували з районів із значними соціальними безладами і цивільними зворушеннями можуть мати підвищений рівень ПТСР. Такі постраждалі, як правило, не мають бажання оприлюднювати перенесені страждання і травми, у зв'язку з їх статусом політичних іммігрантів. В цьому випадку необхідна оцінка травматичного досвіду, що набули постраждалі, а також супутніх симптомів. Під час першої стадії надання психологічної підтримки, дуже важливим є своєчасне надання необхідної інформації, відсутність якої викликає підвищене відчуття тривожності. Як правило в цей період постраждалі намагаються розібратися в причинах події, детально аналізують набутий досвід, займаються пошуком винних. Постраждалі по-різному переносять трагічні спогади. Для деяких нічні кошмари стають нестерпними особливо тоді, коли вони повторюються систематично, практично без змін. Як правило, час не знищує спогади такого роду, тому вираз - «Час лікує» не виправдовується. Коли загроза життю постраждалого минає, а його базові потреби задоволені, найбільш ефективним в попередженні проявів ПТСР, та боротьбі з цим синдромом виявляється надання психологічних консультацій. Саме другий етап вимагає від психологів вислухати постраждалих та обговорити з ними пережиті події. Вони повинні передбачати повторення пережитого травматичного досвіду через сни і спогади та надавати психологічну підтримку. Психологи повинні бути готові емоційно відповідати та співпереживати постраждалим, уміючи при цьому дистанціюватися. І нарешті, психологи повинні уміти розрізняти тяжкість стану постраждалих.

Процес вербалізації пережитого досвіду має величезне значення в наданні психологічної підтримки. Психолог виступає в ролі слухача і допомагає постраждалому сформулювати свої думки, висловитися, поділитися пережитим. На теперішній час багато міжнародних організацій опікуються саме проблемою надання психологічної підтримки постраждалим внаслідок НС. Однією з найбільш відомих організацій є Всесвітня організація охорони здоров'я -- ВООЗ. Ми вирішили зосередити увагу саме на цій організації тому, що її величезний досвід говорить сам за себе, а розроблені стратегії активно впроваджуються в життя. Отже, одним з головних завдань Всесвітньої організації охорони здоров'я є надання допомоги потерпілим в надзвичайних ситуаціях, біженцям, тим, хто вимушено покинув місця мешкання, тим, хто пережив стихійне лихо, а також тим, хто постраждав від тероризму, війни або геноциду. ВООЗ визнає, що число осіб, які піддаються надзвичайному стресу, є значним, і що дія надзвичайного стресу на психічний та фізичний стан людини має велике значення. Організація пропонує стратегії, що орієнтовані, головним чином, на країни з обмеженими ресурсами, де проживає значне число людей, та географічне і політичне становище яких має схильність до стихійних лих та військових конфліктів.

Вважається, що соціальні заходи мають вторинну психологічну дію, а психологічні заходи, в свою чергу, мають вторинні соціальні наслідки. Але у своєму Статуті ВООЗ визначає здоров'я як стан повного фізичного, душевного та соціального благополуччя, а не тільки як відсутність хвороб або фізичних недоліків. Використовуючи це визначення здоров'я в якості відправної крапки, ціліорганізації відносно психічних і соціальних аспектів здоров'я населення, що зазнало стресу від надзвичайних ситуацій, полягають в тому, щоб:

* надавати консультації технічного характеру щодо заходів, які проводяться на місцях урядовими, неурядовими та міжурядовими організаціями при координації з Департаментом ВООЗ з надзвичайної гуманітарної допомоги;

* забезпечувати керівну роль та спрямовувати дії з поліпшення надання допомоги постраждалим від наслідків НС;

* сприяти генерації нових даних по розвитку наукових засад заходів на місцях і політики на місцевому рівні, а також на рівні системи охорони здоров'я.

З урахуванням змісту низки документів, підготовлених фахівцями Департаменту психічного здоров'я і залежності від психоактивних речовин ВООЗ визначимо наступні загальні принципи надання психологічної підтримки населенню, що постраждало внаслідок надзвичайних ситуацій [7]:

1. Готовність до НС Плани національної підготовки до НС повинні передбачати: розробку системи координації з визначенням конкретних осіб наділених повноваженнями у відповідних установах; розробку докладних планів підготовки адекватних соціальних дій у відповідь на НС; підготовку необхідного персоналу для проведення вищеназваних соціальних і психологічних заходів.

2. Оцінка Ці заходи повинні супроводжуватися ретельним плануванням і всебічною оцінкою місцевого контексту (наприклад, умов, культури, історії і характеру проблем, місцевих особливостей сприйняття лих та хвороб, шляхів вирішення проблем, місцевих ресурсів і т. інш.). У надзвичайних ситуаціях ВООЗ рекомендує проводити якісну оцінку контексту, наряду з кількісною оцінкою нанесеного збитку здоров'ю населення. У тих випадках, коли під час оцінки виявляється значний перелік потреб, які можуть виявитися незадоволеними, в звітах необхідно зазначити ступінь невідкладності цих потреб, місцеві ресурси і потенційні зовнішні ресурси.

3. Співпраця

Заходи повинні передбачати консультації і співпрацю з іншими урядовими і неурядовими організаціями що працюють в цій області. Втручання урядових або місцевих неурядових організацій відіграє істотну роль у забезпеченні стабільності здійснення заходів. Участь численних установ що діють незалежно і без координації, веде до марної витрати цінних ресурсів. Співробітників (у тому числі і керівників) по можливості необхідно наймати на місцях.

4. Інтеграція з первинною медично-санітарною допомогою При керівництві з боку Департаменту охорони здоров'я заходи в області психічного здоров'я повинні здійснюватися в межах загальної первинної медично-санітарної допомоги (ПМСД). При цьому необхідно максимально використовувати допомогу сімей та активно залучати резерви місцевих общин. Клінічне навчання на робочих місцях і ретельний контроль та підтримка працівників ПМСД з боку фахівців в області психічного здоров'я є суттєвим компонентом успішної інтеграції допомоги в області психічного здоров'я з ПМСД.

5. Доступність Створення відокремлених вертикальних служб психічної допомоги для окремих груп населення не рекомендується. По можливості, доступ до медично-санітарних служб повинен надаватися всьому населенню і, переважно, не обмежуватися окремими верствами населення, що визначаються на основі критерію впливу певних стресових чинників. Разом з тим, важливу роль може зіграти проведення широких інформаційних кампаній, з тим щоб забезпечити обслуговування уразливих груп або меншин в рамках ПМСД.

6. Навчання та контроль Заходи з навчання та контролю повинні проводитися фахівцями в області психічного здоров'я або під їх керівництвом впродовж значного періоду для забезпечення довготривалої дії навчання і відповідного надання допомоги. Короткі (тижневі або двотижневі) навчальні курси без ретельного подальшого контролю проводити не рекомендується.

7. Довгострокова перспектива У період, що наступив після того, як населення зазнало травматичного стресу, потрібно переважно зосередитися на середньостроковому та довгостроковому розвитку місцевих позалікарняних та первинних медично-санітарних служб. Тобто не слід приділяти увагу негайній та короткостроковій допомозі, що направлена на полегшення психологічного дістреса, який мав місце протягом гострої фази надзвичайних ситуацій. На жаль, прояви співчуття та виділення коштів на програми психічної допомоги постраждалому населенню максимальні лише під час, або безпосередньо після гострої фази НС.

Проте, такі програми дають набагато більший ефект, коли діють впродовж тривалого часу. Необхідно щоб спонсори краще розуміли ці обставини.

8. Контрольні показники Як доповнення можна сказати, що заходи з надання психологічної підтримки населенню, що постраждало внаслідок надзвичайних ситуацій слід контролювати та оцінювати за допомогою показників, які необхідно встановлювати, по можливості, до початку проведення заходів.

Виходячи з наявних розробок і досвіду фахівців, Департамент психічного здоров'я і залежності від психоактивних речовин ВООЗ надає консультації по стратегії надання психологічної допомоги постраждалим, схильним до проявів травматичного стресу. Вибір заходів залежить від фази НС. Гостра фаза надзвичайних ситуацій визначається як період, коли загальний коефіцієнт смертності істотно зростає з причини незадоволення основних потреб (а саме відсутності їжі, води, даху, безпеки, санітарного доступу до ПМСД і лікування інфекційних хвороб), обумовленого надзвичайними обставинами. Слідом за цим періодом наступає фаза відновлення (нормалізації), коли основні потреби задовольняються на тому ж рівні, який мав місце до НС, або, у разі переміщення населення в іншу місцевість.

Треба зазначити, що у комплексних надзвичайних обставинах різні частини країни можуть знаходитися в різних фазах або яка-небудь місцевість може поперемінно знаходитися в тій чи іншій фазі.

Протягом гострої фази надзвичайної ситуації доцільно проводити, головним чином, соціальні заходи, які не відволікають ресурси від рішення таких невідкладних завдань, як надання даху, одягу, ПМСД та боротьби з інфекційними хворобами.

Гостра фаза НС.

Необхідні першочергові соціальні заходи під час гострої фази НС можуть включати до себе [7]:

* Організацію і розповсюдження достовірної інформації у відношенні надзвичайної ситуації; зусиль по забезпеченню фізичної безпеки населення; відомостей про заходи з порятунку (включаючи інформацію про те, чим займається кожна організація, що надає допомогу і де вони розташовані); місцезнаходження родичів для сприяння об'єднанню сімей (забезпечення зв'язків з відсутніми родичами). Інформацію необхідно поширювати у відповідності з принципами повідомлень про небезпеку: наприклад, інформація повинна бути нескладною (зрозумілою для дітей 12-річного віку), містити в собі співпереживання з долею людини, що залишилася в живих після НС.

* Організацію пошуків родичів неповнолітніх, людей похилого віку та інших уразливих груп.

* Інструктаж співробітників на місцях в пунктах надання медичної допомоги, розподілу продовольчих товарів, надання соціальної допомоги та реєстрації з питань, що стосуються стресового стану, дезорієнтації та необхідності активної допомоги.

* Надання притулку, з тим щоб члени сімей і общин могли бути разом.

* Консультування на місцях при ухваленні рішень з приводу розміщення місць релігійного культу, освітянських закладів і місць водопостачання в тимчасових таборах постраждалих від НС. При плануванні таких таборів необхідно передбачати місця для відправлення релігійних потреб, місця для відпочинку та задоволення культурних потреб.

* Якщо можливо, не слід заохочувати поспішне поховання тіл загиблих з метою попередження розповсюдження інфекційних хвороб. Всупереч існуючій думці, небезпека ураження інфекційними хворобами від трупів украй незначна або взагалі нульова. Люди, що втратили родичів, повинні мати можливість провести церемоніальне поховання, а якщо тіло не піддалося каліцтвам або розкладанню, побачити тіло померлого і попрощатися з ним. У будь-якому випадку необхідно організувати видачу свідоцтв про смерть, з тим щоб родичі не зіткнулися з небажаними фінансовими і правовими наслідками.

* Заохочення відновлення нормального культурного та релігійного життя (включаючи ритуали з поховання загиблих, в тісному контакті з особами причетними до духовної або релігійної практики).

* Заохочення заходів, що сприяють залученню сиріт, удовиць, вдівців або осіб що втратили сім'ї, до соціального життя.

* Заохочення організації нормальних рекреаційних заходів для дітей. Співробітникам служб гуманітарної допомоги необхідно проявляти обачність і не стимулювати непотрібним чином очікування місцевого населення при роздачі різних рекреаційних предметів (одягу, іграшок тощо), які в місцевому контексті і до настання надзвичайних обставин розглядалися як предмети розкоші.

* Заохочення організації шкільних занять для дітей, хоч би часткових.

* Залучення дорослих і підлітків до конкретних, цілеспрямованих заходів, що представляють загальний інтерес (наприклад, будівництво житла, організація пошуку сімей, розподіл продовольчих товарів, організація вакцинацій, навчання дітей).

* Широке розповсюдження нескладної заспокійливої (такої, що проявляє співчуття) інформації для населення в цілому. Короткі прес-релізи, радіопрограми, плакати та листівки можуть мати велике значення у заспокоєнні громадськості. Роз'яснювальна робота серед населення повинна, головним чином, стосуватися нормальних реакцій. Оскільки на цьому етапі (і приблизно протягом перших чотирьох тижнів після НС) широке розповсюдження інформації про психопатологічні прояви може потенційно нанести ненавмисну шкоду. У інформаційних повідомленнях повинна підкреслюватися надія на природне відновлення.

Під час гострої фази НС рекомендуються наступні психологічні заходи:

* Встановити контакти зі службаминевідкладної допомоги або ПМСД в даній місцевості. Приділяти увагу невідкладним психіатричним проблемам (наприклад, психози, важка депресія, манія, епілепсія) в рамках ПМСД, незалежно від того, знаходиться ПМСД під владою місцевого управління або неурядових організацій. Забезпечити наявність основних психотропних засобів на рівні ПМСД. Необхідно попередити таку ситуацію, коли люди, що і раніше мали психіатричні розлади, можуть раптово залишитися без ліків. Крім того, деякі постраждалі, можуть побажати пройти лікування у зв'язку з психічними проблемами, викликаними надзвичайним стресом. Більшість проблем психічного здоров'я в перебіг гострої фази НС найкращим чином вирішуються без застосування лікарських засобів, згідно з принципамм “першої психологічної допомоги” (тобто вислухати, виразити співчуття, оцінити потреби, забезпечити задоволення основних фізичних потреб, не примушувати до розмови, забезпечити або організувати оточення, переважно з членів сім'ї або інших близьких людей, заохочувати, але не нав'язувати соціальну підтримку, уберегти від додаткової шкоди).

* Припускаючи наявність добровільних громадських працівників, безпосередньо на місці НС організувати емоційну підтримку шляхом проведення, при необхідності, вищезазначеної “першої психологічної допомоги”. Для запобігання можливих негативних наслідків, не рекомендується організовувати одноразові психологічні сесії, де людей спонукають ділитися особистими переживаннями за межами того, чим вони зазвичай готові ділитися.

* Якщо гостра фаза надзвичайноїситуації розтягується в часі, необхідно залучати до надання психологічної допомоги співробітників ПМСД і громадських працівників, та здійснювати контроль за їх роботою.

Фаза нормалізації НСПід час фази нормалізації НС рекомендуються наступні соціальні заходи [7]:

* Продовжувати необхідні соціальні заходи, описані вище.

* Налагоджувати тісний зв'язок з населенням та проводити роз'яснювальну роботу з питань психічного здоров'я. Розповідати населенню про існування служб психічного здоров'я та їх види. Не раніше ніж через 4 тижні після гострої фази приступати до обережного роз'яснення населенню відмінності між психопатологією і нормальним психологічним дістресом. Необхідно заохочувати використання існуючих позитивних шляхів подолання труднощів. У інформаційних повідомленнях необхідно підкреслювати позитивні очікування природної нормалізації обстановки.

* Якщо бідність є гострою проблемою, слід заохочувати ініціативи у сфері економічної діяльності. Прикладами подібних ініціатив є схеми мікрокредиту або прибуткова діяльність в тих випадках, коли ринки можуть забезпечити стійке джерело доходу.

Під час фази нормалізації НС рекомендуються наступні психологічні заходи:

* Необхідно роз'яснювати решті співробітників гуманітарної допомоги, а також місцевому керівному складу (наприклад, керівникам органів управління в селах, вчителям і т. ін.) основні принципи психологічної допомоги (наприклад, “перша психологічна допомога”, емоційна підтримка, забезпечення інформацією, співчутливе заспокоєння, роз'яснення

основних проблем психічного здоров'я), для того, щоб підсилити розуміння і підтримку населення, а також з тим, щоб в необхідних випадках направляти хворих в систему ПМСД.

* З працівниками ПМСД необхідно проводити інструктажі та перевірку основних знань і навичок в області психічного здоров'я (наприклад, у призначенні необхідних психотропних лікарських засобів, наданні “першої психологічної допомоги”, в наданні підтримуючого консультування, в роботі з сім'ями, в попередженні самогубств, в питаннях ведення нез'ясовних з медичної точки зору соматичних скарг, в питаннях вживання психоактивних речовин тощо).

* Необхідно забезпечити продовження прийому ліків психіатричними хворими, які не мали можливості приймати ліки під час гострої фази НС.

Одночасно з існуючими пріоритетами розвитку системи психічного здоров'я пропонуються наступні заходи [7]:

* Робота у напрямку розвитку або зміцнення здійснених стратегічних планів щодо програм з психічного здоров'я на національному рівні. Довгострокова мета полягає в тому, щоб зменшити розміри існуючих психіатричних стаціонарів (“притулків”), укріпити ПМСД та загальні служби лікарняної психіатричної допомоги, а також укріпити сімейну підтримку відносно осіб з хронічними важкими психічними розладами.

* Працювати у напрямку належного і релевантного національного законодавства і політики в області психічного здоров'я. Довгострокова мета полягає в створенні функціональної системи суспільної охорони здоров'я, в якій психічне здоров'я займає важливе місце.

Висновки

Таким чином, світовий досвід (на прикладі діяльності ВООЗ) захисту психічного здоров'я населення в надзвичайних ситуаціях природного, техногенного і соціального походження свідчить про те, що світова спільнота приділяє основну увагу саме наданню допомоги потерпілим в надзвичайних ситуаціях, біженцям, тим, хто вимушено покинув місця мешкання, тим, хто пережив стихійне лихо, а також тим, хто постраждав від тероризму, війни або геноциду. Всесвітня організація охорони здоров'явизнає, що число осіб, які піддаються стресу внаслідок надзвичайних ситуацій різного походження, є значним, і що дія такого стресу на психічний та фізичний стан людини має велике значення. Організація пропонує стратегії, що орієнтовані, головним чином, на країни з обмеженими ресурсами, де проживає значне число людей, та географічне і політичне становище яких має схильність до стихійних лих та військових конфліктів. Вважається, що соціальні заходи надають вторинну психологічну дію і що психологічні заходи мають вторинні соціальні наслідки. Разом з цим, Статут ВООЗ визначає здоров'я як стан повного фізичного, душевного та соціального благополуччя, а не тільки як відсутність хвороб або фізичних недоліків.

Використовуючи це визначення здоров'я в якості відправної крапки, організація пропонує низку стратегій щодо психічних і соціальних аспектів здоров'я населення, що зазнало надзвичайного стресу.

Зрозуміло, що проблема надання психологічної підтримки населенню, що постраждало внаслідок надзвичайних ситуацій, ще далека від вирішення. Багатьом з аспектів цього питання не приділяється належна увага. Найбільш цікавим напрямком подальших досліджень, на наш погляд, слід визнати розробку практичних рекомендацій, щодо надання психологічної підтримки населенню, з урахуванням його національних і культурних особливостей (наприклад, під час роботи кризових психологів в районах скупченого проживання національних меншин в Україні або за межами держави у складі інтернаціональних аварійно-рятувальних команд).

Література

1. Inter-agency Standing Committee (IASC). IASC guidelines on mental health and psychosocial support in emergency settings. Geneva, Switzerland: IASC, 2007.

2. Summerfield D. The invention of post-traumatic stress disorder and the social usefulness of a psychiatric category. BMJ, Vol. 322, 2001, P.95-98.

3. van Ommeren M., Saxena S., Saraceno B. Mental and social health during and after acute emergencies: emerging consensus? Bull World Health Organ, Vol. 83, 2005, P.71-75.

4. Bryant R.A., Moulds M.L., Nixon R.V. Cognitive behaviour therapy of acute stress disorder: a four-year follow-up. Behav. Res. Ther., Vol. 41, 2003, P.489-494.

5. van Emmerik A.A.P., Kamphuis J.H., Hulsbosch A.M., Emmelkamp P.M.G. Single session debriefing after psychological trauma: a meta-analysis. Lancet, Vol. 360, 2002, P.766-778.

6. Thabet A.A., Vostanis P., Karim K. Group crisis intervention for children during ongoing war conflict. Eur. Child. Adolesc. Psychol., Vol.14, 2005, P.262-270.

7. WHO. Mental health in emergencies: mental and social aspects of health of populations exposed to extreme stressors. Geneva: World Health Organization, 2003.

8. Wolmer L., Laor N., Dedeoglu C., Siev J., Yazgan Y. Teacher-mediated intervention after disaster: a controlled three-year follow-up of children's functioning. J. Child. Psychol. Psychiatry, Vol. 46, 2005, P.1161-1168.

9. Basoglu M., Salcioglu E., Livanou M., Kalender D. Single-session behavioral treatment of earthquake-related posttraumatic stress disorder: A randomized waiting list controlled trial. J. of Traumatic Stress, Vol. 18, 2005, P.1-19.

10. Goenjian A.K., Steinberg A.M., Najarian L.M. Prospective study of posttraumatic stress, anxiety and depressive reactions after earthquake and political violence. Am. J. Psychiatry, Vol. 157, 2000, P.911-995.

11. Bolton P., Tang A.M. An alternative approach to cross-cultural function assessment. Soc. Psychiatry Psych. Epidemiol., Vol. 37, 2002, P.537-549.

12. van Ommeren M., Saxena S., Saraceno B. Mental and social health during and after acute emergencies: emerging consensus? Bull World Health Organ, Vol. 83, 2005, P.71-75.

13. Gist R., Lubin B. Psychosocial aspects of disaster. New York: Wiley, 1989.

стресовий психологічний надзвичайний ситуація



Оцінка життєво-важливих потреб населення у НС, норми та обґрунтовані нормативи, першочергове життєзабезпечення населення у НС

студентки 561-й группы

Факультета Иностранной Филологии

Швайко Дарьи

Херсон 2012

Інформування та оповіщення.

Формування й оповіщення у сфері захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру є основним і головним невід'ємним елементом усієї системи заходів такого захисту. Інформацію становлять відомості про прогнозовані або виниклі надзвичайні ситуації з визначенням їх класифікації, меж поширення і наслідків, а також способи і ме-тоди реагування на них.

Центральні і місцеві органи виконавчої влади, виконавчі орга-ни рад зобов'язані надавати населенню через засоби масової ін-формації оперативну і достовірну інформацію про стан захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій, про виникнен-ня надзвичайних ситуацій, методи і способи їх захисту, уживання заходів щодо забезпечення безпеки.

Оповіщення про загрозу виникнення надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру та постійне інформування населення про них забезпечуються шляхом:

-- завчасного створення і підтримки в постійній готовності за-гальнодержавної і територіальних автоматизованих систем центра-лізованого оповіщення населення;

-- організаційно-технічного об'єднання територіальних сис-тем централізованого оповіщення і систем оповіщення на об'єктах господарювання;

-- завчасного створення й організаційно-технічного об'єднан-ня із системами спостереження і контролю постійно діючих ло-кальних систем оповіщення й інформування населення в зонах можливого катастрофічного затоплення, районах розміщення ра-діаційних і хімічних підприємств, інших об'єктів підвищеної не-безпеки;

-- централізованого використання загальнодержавних і галу-зевих систем зв'язку, радіопровідного, телевізійного оповіщення, радіотрансляційних мереж та інших технічних засобів передачі інформації.

Спостереження.

3 метою своєчасного захисту населення і території від надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру, за-побігання і реагування на них відповідними центральними і міс-цевими органами виконавчої влади здійснюються:

-- створення і підтримка в постійній готовності загальнодер-жавної і територіальних систем спостереження і контролю з включенням у них існуючих сил і засобів контролю;

-- організація збору, обробки і передачі інформації про стан навколишнього середовища, забруднення харчових продуктів, продовольчої сировини, фуражу, води радіоактивними, хімічни-ми речовинами, мікроорганізмами й іншими біологічними агентами.

Укриття в захисних спорудах.

Укриттю в захисних спорудах, у разі потреби, підлягає населення відповідно до його приналежності до груп (працююча зміна, населення, яке проживає в небезпечних зонах).

Створення фонду захисних споруд забезпечується шляхом:

-- комплексного освоєння підземного простору міст і населе-них пунктів для взаємопогоджуваного розміщення в ньому спо-руд і приміщень соціально-побутового, воєнного і господарсько-го призначення з урахуванням необхідності пристосування і використання частини приміщень для укриття населення у випадку виникнення надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру;

-- обстеження й узяття на облік підземних і наземних буді-вель і споруд, які відповідають вимогам захисту споруд підзем-ного простору міст, гірничих виробок і природних пустот;

-- дообладнування з урахуванням реальної обстановки підва-льних й інших заглиблених приміщень;

-- будівництва заглиблених споруд, окремо розташованих від об'єктів виробничого призначення і пристосованих для за-хисту;

-- масового будівництва в період загрози виникнення надзви-чайних ситуацій техногенного і природного характеру найпрос-тіших сховищ і укриттів;

-- будівництва окремих сховищ і протирадіаційних укриттів.

Перелік таких сховищ, укриттів та інших захисних споруд, які необхідно будувати, щорічно визначається спеціально уповнова-женим центральним органом виконавчої влади, до компетенції якої віднесені питання захисту населення і територій від надзви-чайної ситуації техногенного і природного характеру, і затвер-джуються Кабінетом Міністрів України.

Наявний фонд захисних споруд використовується для госпо-дарських, культурних і побутових потреб у порядку, що визнача-ється спеціально уповноваженим центральним органом виконав-чої влади, до відання якої віднесені питання захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру, і затверджується Кабінетом Міністрів України.

Евакуаційні заходи.

В умовах неповного забезпечення захисними споруда-ми в містах та інших населених пунктах, які мають об'єкти під-вищеної небезпеки, основним засобом захисту є евакуація насе-лення і розміщення його в зонах, безпечних для проживання людей і тварин.

Евакуації підлягає населення, що проживає в населених пунк-тах, розташованих у зонах можливого катастрофічного затоплен-ня, можливого небезпечного радіоактивного забруднення, хіміч-ного ураження, у районах виникнення стихійних лих, аварій і катастроф (якщо виникає безпосередня загроза життю і здоров'ю людей).

У залежності від обстановки, що склалася під час надзвичай-ної ситуації техногенного і природного характеру, може бути проведена загальна чи часткова евакуація населення тимчасового чи безповоротного характеру.

Загальна евакуація проводиться за рішенням Кабінету Мініст-рів України для всіх категорій населення і планується на випадок:

-- можливого небезпечного радіоактивного забруднення те-риторій навколо атомних електростанцій (якщо виникає безпосе-редня загроза життю і здоров'ю людей, які проживають у зоні ураження);

-- виникнення загрози катастрофічного затоплення місцевості з чотиригодинним доходженням проривної хвилі.

Часткова евакуація проводиться за рішенням Кабінету Мініст-рів України у випадку загрози чи виникнення надзвичайної ситу-ації техногенного і природного характеру.

Евакуаційні заходи здійснюються Радою Міністрів Автоном-ної Республіки Крим, місцевими органами виконавчої влади, ор-ганами місцевого самоврядування.

При проведенні часткової евакуації завчасно вивозиться не зайняте у сферах виробництва й обслуговування населення: діти, учні навчальних закладів, вихованці дитячих будинків разом з викладачами і вихователями, студенти, пенсіонери й інваліди, що містяться в будинках для осіб похилого віку, разом з обслугову-ючим персоналом і членами їх родин.

У сфері захисту населення і території від надзвичайних ситуа-цій техногенного і природного характеру евакуація населення планується на випадок:

-- аварії на атомній електростанції з можливим забрудненням території;

-- усіх видів аварій з викидом сильнодіючих отруйних ре-човин;

-- загрози катастрофічного затоплення місцевості;

-- лісових і торф'яних пожеж, землетрусів, зсувів, інших гео-фізичних і гідрометеорологічних явищ з тяжкими наслідками, які загрожують населеним пунктам.

Проведення організованої евакуації, запобігання проявів пані-ки і недопущення загибелі людей забезпечується шляхом:

-- планування евакуації населення;

-- визначення зон, придатних для розміщення евакуйованих з потенційно небезпечних зон;

-- організації оповіщення керівником підприємств і населення про початок евакуації;

-- організації управління евакуацією;

-- усебічного життєзабезпечення в місцях безпечного розсе-лення евакуйованого населення;

-- навчання населення діям при проведенні евакуації.

Евакуація населення проводиться способом, який передбачає вивезення основної частини населення із зон надзвичайних ситуа-цій техногенного і природного характеру усіма видами наявного транспорту, а у випадку його відсутності чи недостачі (а також у випадку руйнування транспортних шляхів) -- організоване виве-дення населення пішки за заздалегідь розробленими маршрутами.

Інженерний захист.

При проектуванні й експлуатації споруд та інших об'єктів господарювання, наслідки діяльності яких можуть шкід-ливо вплинути на безпеку населення і навколишнього середови-ща, обов'язково розробляються і здійснюються заходи інженер-ного захисту з метою запобігання виникнення надзвичайної ситуації техногенного і природного характеру.

Заходи інженерного захисту населення і території повинні пе-редбачати:

-- облік при розробці генеральних планів забудови населених пунктів і веденні містобудування можливих проявів в окремих регі-онах і на оьфемих територіях небезпечних та катастрофічних явищ;

-- раціональне розміщення об'єктів підвищеної небезпеки з урахуванням можливих наслідків їх діяльності у випадку виник-нення аварій для безпеки населення і навколишнього середовища;

-- будівницгво будинків, будівель, споруд, інженерних мереж і транспортних комунікацій із заданими рівнями безпеки і надійності;

-- розробку і впровадження заходів безаварійного функціону-вання об'єктів підвищеної небезпеки;

-- створення комплексної схеми захисту населених пунктів і об'єктів господарювання від небезпечних природних процесів;

-- розробку і здійснення регіональних та місцевих планів за-побігання й ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій техноген-ного і природного характеру;

-- організацію будівництва протизсувних, протипаводкових, протиселевих, протилавинних, протиерозійних та інших інжене-рних споруд спеціального призначення;

-- реалізацію заходів санітарної охорони території.

Медичний захист.

Заходи запобігання чи зменшення ступеня ураження людей, своєчасного надання медичної допомоги постраждалим і їх лікування, забезпечення епідемічного благополуччя в зонах

надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру по-винні передбачати:

-- планування і використання існуючих сил і засобів уста-нов охорони здоров'я незалежно від форм власності і господа-рювання;

-- введення в дію національного плану соціально-психоло-гічних заходів при виникненні і ліквідації надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру;

-- розгортання в умовах надзвичайної ситуації техногенно-го і природного характеру необхідної кількості лікувальних установ;

-- завчасне застосування профілактичних медичних препара-тів і санітарно-епідеміологічних заходів;

-- контроль за якістю харчових продуктів і продовольчої си-ровини, питною водою і джерелами водопостачання;

-- контроль за станом атмосферного повітря й опадів;

-- завчасне створення і підготовку спеціальних медичних фо-рмувань;

-- нагромадження медичних засобів захисту, медичного і спе-ціального майна й техніки;

-- контроль за станом навколишнього середовища, санітарно-гігієнічною й епідемічною ситуацією;

-- підготовку медичного персоналу і загальне медико-санітарне навчання населення.

Для надання безкоштовної медичної допомоги потерпілим від надзвичайної ситуації техногенного і природного характеру гро-мадянам, рятувальникам і особам, які беруть участь у ліквідації надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру, діє Державна служба медицини катастроф як особливий вид державних аварійно-рятувальних служб. Державна служба медицини катастроф складається з медичних сил і засобів та лікувальних установ центрального і територіального рівнів незалежно від ви-ду діяльності і галузевої приналежності, визначених центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров'я за узгодженням зі спеціально уповноваженим центральним органом ви-конавчої влади, до компетенції якого віднесені питання захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру, з питань оборони, з питань внутрішніх справ, з питань транспорту, Радою Міністрів Автономної Респуб-ліки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями. Координацію діяльності Державної служби медицини катастроф на випадок виникнення надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру здійснюють спеціальні комісії загальнодержавного (регіонального, місцевого, об'єктового) рівня, утворені згідно із Законом. Організаційно-методичне керівництво Державною службою медицини катастроф здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров'я.

Положення про Державну службу медицини катастроф розробляється центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров'я і спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, до компетенції якого віднесені питання захис-ту населення і території від надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру, і затверджується Кабінетом Міністрів України.

Постраждалому населенню, особливо дітям, а також залученим до виконання аварійно-рятувальних робіт у випадку виник-нення надзвичайної ситуації техногенного і природного характеру за висновками Державної служби медицини катастроф чи лікарняно-трудової комісії, рятувальникам аварійно-рятувальних служб лікарями підрозділів аварійно-рятувальних служб надається гарантоване забезпечення відповідним лікуванням і психоло-гічним відновленням у санітарно-курортних установах, при яких створені центри медико-психологічної реабілітації.

Центри медико-психологічної реабілітації створюються при діючих санаторно-курортних установах. Перелік центрів медико-психологічної реабілітації, порядок проходження медико-психологічної реабілітації, положення про медико-психологічну реабілітацію, відповідність санітарно-курортних установ вимогам медико-психологічної реабілітації щорічно визначаються у відповідних положеннях, розроблюваних центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров'я і затверджуваних спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, до компетенції якого віднесені питання захисту населен-ня і території від надзвичайної ситуації техногенного і природного характеру.

Біологічний захист.

Захист від біологічних засобів ураження включає своєчасне виявлення факторів біологічного ураження в залежності від їх виду і ступеня ураження, проведення комплексу адміністративно-господарських режимно-обмежувальних і спеціальних протиепідемічних і медичних заходів.

Біологічний захист передбачає:

-- своєчасне використання колективних та індивідуальних засобів захисту;

-- введення режимів карантину і обсервації;

-- знезаражування вогнища ураження;

-- необхідне знезаражування людей, тварин і т.п.;

-- своєчасну локалізацію зони біологічного ураження;

-- проведення екстреної і специфічної профілактики;

-- дотримання протиепідемічного режиму підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності й господарювання і населенням.

Радіаційний і хімічний захист.

Радіаційний і хімічний захист включає заходи для ви-явлення й оцінки радіаційної, хімічної обстановки, організацію і здійснення дозиметричного і хімічного контролю, розробку ти-пових режимів радіаційного захисту, забезпечення засобами ін-дивідуального і колективного захисту, організацію і проведення спеціальної обробки.

Виконання вимог радіаційного і хімічного захисту забезпечується шляхом:

-- завчасного нагромадження і підтримки в готовності засобів індивідуального захисту та приладів дозиметричного і хімічного контролю, обсяги і місця збереження яких визначаються відповідно до встановлених зон небезпеки, забезпечення вказаними засобами насамперед особового складу формувань, які беруть участь у проведенні аварійно-рятувальних й інших невідкладних робіт у вогнищах ураження, а також персоналу радіаційно і хімічно небезпечних об'єктів господарювання і населення, що проживає в зонах небезпечного зараження і навколо них;

-- своєчасного впровадження заходів, способів і методів виявлення й оцінки масштабів та наслідків аварій на радіаційно і хімічно небезпечних об'єктах господарювання;

-- створення уніфікованих засобів захисту приладів і комплектів дозиметричного й хімічного контролю;

-- надання населенню можливостей купувати в установленому порядку в особисте користування засобів індивідуального захисту і дозиметрів;

-- завчасного пристосування об'єктів побутового обслуговування і транспортних підприємств для проведення санітарної обробки людей і спеціальної обробки одягу, майна і транспорту;

-- розробки загальних критеріїв, методів і методик спостережень щодо оцінки радіаційної і хімічної обстановки;

-- завчасного створення і використання засобів колективного захисту населення від радіаційної і хімічної небезпеки;

-- пристосування наявних засобів колективного захисту від інших видів загрози для захисту від радіаційної і хімічної небезпеки.

Захист населення організовується і здійснюється відповідно до вимог Конституції України (1996 p.), законів України:

-- Про Цивільну оборону України (1999 p.);

-- Про захист людини від впливу іонізуючих випромінювань» (1998 p.);

-- Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру (2000 p.);

-- Про правовий режим надзвичайного стану;

-- Концепції «Про захист населення і територій при загрозі і виникненні надзвичайної ситуації», схваленої Наказом Президента України від 26.03.1999 року № 234/99 та інших нормативно-правових актів по захисту населення в надзвичайних ситуаціях.

Стаття 1 Концепції визначає, що захист населення і території є системою загальнодержавних заходів, які реалізуються центральними і місцевими органами виконавчої влади, виконавчими органами рад, органами управління з питань надзвичайної ситуації і Цивільної оборони, підлеглими їй силами і засобами підприємств, установ, організацій, незалежно від форм власності, добровільними формуваннями, які забезпечують виконання організаційних, інженерно-технічних, санітарно-гігієнічних, протиепідемічних та інших заходів з метою попередження і ліквідації на-слідків надзвичайних ситуацій.

Рівень національної безпеки не може бути достатнім, якщо в загальнодержавному масштабі не буде вирішено завдання захис-ту населення, об'єктів економіки і національного надбання від надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру.

Небезпека життєво важливим інтересам громадян в умовах надзвичайних ситуацій техногенного, природного і воєнного характеру поділяється на зовнішню і внутрішню.

Зовнішня небезпека безпосередньо пов'язана з безпекою жит-тєдіяльності населення і держави в умовах розв'язання сучасної війни чи локальних збройних конфліктів, виникненням глобальних техногенних, екологічних катастроф за межами України.

Внутрішня небезпека пов'язана з надзвичайними ситуаціями техногенного і природного характеру чи спровокована терорис-тичними діями.

Актуальність проблеми природно-техногенної безпеки населення і територій обумовлена тенденціями зростання втрат людей і шкоди територіям у результаті небезпечних природних явищ і катастроф. Ризик надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру постійно зростає.

У Законі України «Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру» враховані вимоги сформованих обставин і часу, визначені завдання, принципи і способи захисту населення в надзвичайних ситуаціях.

Основними завданнями захисту населення і території від над-звичайних ситуацій техногенного і природного характеру є:

-- здійснення комплексу заходів щодо запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного і природного характеру;

-- забезпечення готовності і контролю за станом готовності до дій і взаємодії органів управління в цій сфері, сил і засобів, призначених для запобігання надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру і реагування на них.

Враховуючи особливу важливість забезпечення захисту і життєдіяльності населення в надзвичайних ситуаціях мирного і воєнного часу, розглянемо більш докладно такі способи захисту і засоби їх забезпечення:

-- укриття населення в захисних спорудах;

-- евакуація населення:

-- засоби індивідуального захисту, медичні засоби захисту та їх застосування.

Укриття в захисних спорудах -- основний і найбільш надійний спосіб захисту від усіх вражаючих факторів. Цей спосіб передбачає застосування системи захисних споруд, які відповідають можливому характеру обстановки і вимогам захисту різних категорій населення.

Систему захисних споруд становлять сховища в категорійованих містах і на найважпивіших об'єктах господарювання, протирадіаційні уьфиття (ПРУ) у некатегорійованих містах і сільській місцевості, а також пристосовані для цієї мети метрополітени, підземні гірничі виробки, природні пустоти, найпростіші укриття у вигляді відьфитих і переьфитих щілин. Найважливішими напрямками в підвищенні надійності захисту є завчасне розгортання будівницгва за-хисних споруд з метою забезпечення ними всього населення.

Комплекс заходів щодо укриття населення включає будівниц-тво захисних споруд, підтримку їх у готовності в мирний час і організацію використання цих споруд для захисту населення. Крім того, передбачається організація прискореного будівництва частини споруд для укриття всього населення при загрозі нападу противника.