Електротравматизм та дія електричного струму на організм людини

Размещено на http://www.allbest.ru/

6

Електротравматизм та дія електричного струму на організм людини

Вступ

Електричний струм, протікаючи через живий організм, спричиняє термічну, механічну, електролітичну і біологічну дії. Термічна дія електричного струму характеризується нагріванням тканин і виникненням опіків. Електролітична дія струму призводить до розкладу рідин, включаючи і кров. Результатом механічної дії електричного струму певних параметрів є механічне пошкодження (розриви) тканин організму. Біологічна дія проявляється в порушенні біологічних процесів у живому організмі.

Питання електробезпеки на виробництві є досить актуальним на сьогоднішній день, оскільки як показує статистика на сьогоднішній день досить велика кількість травм на підприємствах спричинена саме неправильним поводженням зі струмом.

Для забезпечення належного рівня електробезпекии на виробництві кожен із працівників повинен бути ознайомлений із загальними правилами роботи з електричними предметами, підставами та наслідками отримання електротравм. Тому далі в контрольній роботі ми зробимо спробу проаналізувати причини і наслідки електротравм, а також показати на прикладі гірничих підприємств, як повинна забезпечуватися електробезпека на підприємстві.

1. Електротравматизм та дія електричного струму на організм людини

З кожним роком зростає виробництво та споживання електроенергії, а відтак і кількість людей, які в процесі своєї життєдіяльності використовують (експлуатують) електричні пристрої та установки. Тому питання електробезпеки набувають особливої ваги.

Динаміка зростання світового виробництва електроенергії

Електробезпека -- це система організаційних та технічних заходів і засобів, що забезпечують захист людей від шкідливого та небезпечного впливу електричного струму, електричної дуги, електромагнітного поля і статичної електрики.

Аналіз виробничого травматизму показує, що кількість травм, які спричинені дією електричного струму є незначною і складає близько 1 %, однак із загальної кількості смертельних нещасних випадків частка електротравм вже складає 20--40% і займає одне з перших місць. Найбільша кількість випадків електротравматизму, в тому числі із смертельними наслідками, стається при експлуатації електроустановок напругою до 1000 В, що пов'язано з їх поширенням і відносною доступністю практично для кожного, хто працює на виробництві. Випадки електротравматизму, під час експлуатації електроустановок напругою понад 1000 В нечасті, що обумовлено незначним поширенням таких електроустановок і обслуговуванням їх висококваліфікованим персоналом.

Основними причинами електротравматизму на виробництві є: випадкове доторкання до неізольованих струмопровідних частин електроустаткування; використання несправних ручних електроінструментів; застосування нестандартних або несправних переносних світильників напругою 220 чи 127 В; робота без надійних захисних засобів та запобіжних пристосувань; доторкання до незаземлених корпусів електроустаткування, що опинилися під напругою внаслідок пошкодження ізоляції; недотримання правил улаштування, технічної експлуатації та правил техніки безпеки при експлуатації електроустановок та ін.

Електроустаткування, з яким доводиться мати справу практично всім працівникам на виробництві, становить значну потенційну небезпеку ще й тому, що органи чуття людини не здатні на відстані виявляти наявність електричної напруги. В зв'язку з цим захисна реакція організму проявляється лише після того, як людина потрапила під дію електричної напруги. Проходячи через організм людини електричний струм справляє на нього термічну, електролітичну, механічну та біологічну дію.

Термічна дія струму проявляється опіками окремих ділянок тіла, нагріванням кровоносних судин, серця, мозку та інших органів, через які проходить струм, що призводить до виникнення в них функціональних розладів.

Електролітична дія струму характеризується розкладом крові та інших органічних рідин, що викликає суттєві порушення їх фізико-хімічного складу.

Механічна дія струму проявляється ушкодженнями (розриви, розшарування тощо) різноманітних тканин організму внаслідок електродинамічного ефекту.

Біологічна дія струму на живу тканину проявляється небезпечним збудженням клітин та тканин організму, що супроводжується мимовільним судомним скороченням м'язів. Таке збудження може призвести до суттєвих порушень і навіть повного припинення діяльності органів дихання та кровообігу.

Подразнення тканин організму внаслідок дії електричного струму може бути прямим, коли струм проходить безпосередньо через ці тканини, та рефлекторним (через центральну нервову систему), коли тканини не знаходяться на шляху проходження струму.

2. Види електричних травм. Причини летальних наслідків від дії електричного струму

Електротравма -- це травма, яка спричинена дією електричного струму чи електричної дуги. За наслідками електротравми умовно підрозділяють на два види: місцеві електротравми, коли виникає місцеве ушкодження організму, та загальні електротравми (електричні удари), коли уражається весь організм внаслідок порушення нормальної діяльності життєво важливих органів і систем. Приблизний розподіл електротравм за їх видами має такий вигляд: місцеві електротравми -- 20%; електричні удари -- 25%; змішані травми (сукупність місцевих електротравм та електричних ударів) -- 55%.

Характерними місцевими електричними травмами є електричні опіки, електричні знаки, металізація шкіри, механічні ушкодження та електроофтальмія. електробезпека електротравматизм травма гірничий

Електричний опік -- найбільш поширена місцева електротравма (близько 60%), яка, в основному, спостерігається у працівників, що обслуговують діючі електроустановки.

Електричні опіки залежно від умов їх виникнення бувають двох видів: струмові (контактні), коли внаслідок проходження струму електрична енергія перетворюється в теплову, та дугові, які виникають внаслідок дії на тіло людини електричної дуги. Залежно від кількості виділеної теплоти та температури, а також і розмірів дуги електричні опіки можуть уражати не лише шкіру, але й м'язи, нерви і навіть кістки. Такі опіки називаються глибинними і заживають досить довго.

Електричні знаки (електричні позначки) являють собою плями сірого чи блідо-жовтого кольору у вигляді мозоля на поверхні шкіри в місці її контакту із струмопровідними частинами.

Металізація шкіри -- це проникнення у верхні шари шкіри найдрібніших часточок металу, що розплавляється внаслідок дії електричної дуги. Такого ушкодження, зазвичай, зазнають відкриті частини тіла -- руки та лице. Ушкоджена ділянка шкіри стає твердою та шорсткою, однак за відносно короткий час вона знову набуває попереднього вигляду та еластичності.

Механічні ушкодження -- це ушкодження, які виникають внаслідок судомних скорочень м'язів під дією електричного струму, що проходить через тіло людини. Механічні ушкодження проявляються у вигляді розривів шкіри, кровоносних судин, нервових тканин, а також вивихів суглобів і навіть переломів кісток.

Електроофтальмія -- це ураження очей внаслідок дії ультрафіолетових випромінювань електричної дуги.

Найбільш небезпечним видом електротравм є електричний удар, який у більшості випадків (близько 80%, включаючи й змішані травми) призводить до смерті потерпілого.

Електричний удар -- це збудження живих тканин організму електричним струмом, що супроводжується судомним скороченням м'язів. Залежно від наслідків ураження електричні удари можна умовно підрозділити на чотири ступеня:

I -- судомні скорочення м'язів без втрати свідомості;

II -- судомні скорочення м'язів з втратою свідомості, але зі збереженням дихання та роботи серця;

III -- втрата свідомості та порушення серцевої діяльності чи дихання (або одного і другого разом);

IV -- клінічна смерть.

Клінічна смерть -- це перехідний період від життя до смерті, що настає з моменту зупинки серцевої діяльності та легенів і триває 6--8 хвилин, доки не загинули клітини головного мозку. Після цього настає біологічна смерть, внаслідок якої припиняються біологічні процеси у клітинах і тканинах організму і відбувається розпадання білкових структур.

Якщо при клінічній смерті негайно звільнити потерпілого від дії електричного струму та терміново розпочати надання необхідної допомоги (штучне дихання, масаж серця), то існує висока імовірність щодо збереження йому життя.

Причинами летальних наслідків від дії електричного струму можуть бути: зупинка серця чи його фібриляція (хаотичне скорочення волокон серцевого м'яза); припинення дихання внаслідок судомного скорочення м'язів грудної клітки, що беруть участь у процесі дихання; електричний шок (своєрідна нервово-рефлекторна реакція організму у відповідь на подразнення електричним струмом, що супроводжується розладами кровообігу, дихання, обміну речовин і т. п.). Можлива також одночасна дія двох або навіть усіх трьох вищеназваних причин. Слід зазначити, що шоковий стан може тривати від кількох десятків хвилин до діб. При тривалому шоковому стані, зазвичай, настає смерть.

3. Електробезпека на гірничих підприємствах

Електричні травми на гірничих підприємствах складають 7-5% від загальної їх кількості, але електротравми з летальним наслідком досягають 20% від усіх смертельних. Тому профілактика електор травматизму повинна вестись на досить високому рівні.

Безпека при електропостачанні шахти.

При розробці родовищ корисних копалин підземним способом необхідно користуватися «Правилами обладнання електроустановок», «Правилами техніки безпеки при експлуатації електроустановок станцій і підстанцій», «Правилами технічної експлуатації електроустановок споживачів», «Правилами користування і випробування захисних засобів, що використовуються в електроустановках», якщо вони не суперечать «Єдиним правилам безпеки при розробці рудних, нерудних і розсипних родовищ підземним способом».

На кожній шахті повинна бути схема електропостачання підземних електроустановок. На схемі повинні бути показані місця розміщення електрообладнання, їх типи, довжина і перетин кабелів, напруга і потужність установок, місця розміщення головних заземлювачів, реле максимальних струмів і запобіжників з номінальними плавкими вставками в апаратах силової та освітлювальної мережі.

Всі зміни, які мали місце в мережі, повинні вноситись не пізніше наступної доби.

На кожному пусковому апараті повинен бути чіткий напис, яку дільницю чи установку він постачає струмом.

Використання кабелів з неякісною ізоляцією, відсутність реле втрат струму, а також заземлення недопустимі.

Електрозварювання в підземних умовах повинно проводитися згідно з «Інструкцією щодо проведення електрогазозварних робіт у підземних виробках і під шахтних будовах» із використанням реле холостого ходу при напрузі 12В з витримкою часу не більше 0,5 сек.

Кріплення і пере кріплення виробок з контактною мережею повинні проводитися за до мовленням із головним енергетиком шахти.

Персонал, який обслуговує рудникові електроустановки, повинен мати відповідну класифікаційну групу електробезпеки і щорічно здавати відповідні екзамени. Інженерно-технічний персонал повинен здавати екзамени 1 раз на 3 роки, а також у разі порушення правил безпеки.

Центральні підстанції повинні живитися електроенергією двома незалежними кабелями від різних секцій поверхової понижувальної підстанції.

Для постійних мереж оболонка повинна бути свинцевою чи алюмінієвою, а у вертикальних виробках, довжиною більше 200м, кабель має бути броньований стальним дротом.

Для нестаціонарних мереж освітлення дозволяється використовувати гнучкі гумові шахтні кабелі,а також з полівінілхлоридною оболонкою.

Не дозволяється прокладання силових кабелів по похилих стовбурах, брезмзбергах та інших виробках, по котрих подається свіже повітря.

Жорстке кріплення кабелів у виробках може бути тільки при жорсткому кріплені виробок (бетонне, цегляне, торкретбетонне чи без кріплення). В інших виробках кріплення не жорстке, наприклад, за допомогою еластичних стрічок. Відстань між кріпленнями не повинна перевищувати 3м, а між паралельними кабелями - 5см на висоті, недоступній для пошкодження транспортними засобами.

В електромашинні камери кабелі повинні прокладатися через труби, які герметизуються глиною з метою герметизації камер підстанцій на випадок пожежі.

Відновлення ізоляції гумових кабелів повинно виконуватися методом вулканізації.

У підземних виробках електричні машини, трансформатори та інше обладнання повинні бути рудникового виконання. Для живлення ручного електроінструмента лінійна напруга не повинна перевищувати 127В, а стаціонарних споживачів - 6000В. Для живлення рухомих споживачів напруга не повинна перевищувати 1000В (380В, 600В).

У підземних мережах напругою вище 1000В повинен передбачатися захист самих мереж, трансформаторів, двигунів та інших споживачів від струмів короткого замикання і втрат у землю. При напрузі менше 1000В повинен бути захист для трансформаторів від струмів короткого замикання - автоматичні вимикачі; електродвигунів і кабелів - від струменів короткого замикання - миттєве вимикання в межах до 0,2с; електромережі - автоматичними вимикачами з реле втрат.Дозволяється відсутність реле втрат у мережах до 60В.

Вимоги до заземлення

Надзвичайно важливим елементом електробезпеки є наявність і якість заземлення. Заземлення - це електричне з'єднання із заземлюючим пристроєм, який представляє собою сукупність заземлювача із заземлюючим дротом.

Заземлювачем називається провідник (електрод) або їх сукупність, що знаходиться контакті з землею.

За призначенням заземлення може бути захисним, робочим, блискавко-відвідним.

Захисним називається заземлення елементів електроустановки з метою забезпечення електробезпеки.

Робоче заземлення є заземлення якої-небудь точки струмопровідних частин електроустановки, необхідне для забезпечення її роботи.

На шахтах всі споживачі підлягають заземленню, а більш конкретно - металеві частини електроустановок, що нормально не знаходяться під напругою, але які можуть бути під нею у випадку пошкодження ізоляції.

Заземленню не підлягають:

а) арматура підвісних і стержні опорних ізоляторів, які знаходяться на дерев'яних опорах;

б) обладнання, встановлене на заземлених металевих конструкціях;

в) конструкції, на яких прокладені кабелі з металевою оболонкою;

г) залізниці з межами підстанцій.

У шахтах повинно встановлюватись не менше двох головних заземлювачів (у зумфі і водозбірнику), один з яких служить резервним на випадок очищення зумпфа чи водозбірника.

Головні заземлювачі за допомогою полоси перетином не менше 100мм² з'єднуються із головним заземлюючим контуром методом зварювання. Місцеві заземлювачі встановлюються в кожній підстанції чи розподільному пункті, електромашинній камері, біля кожної муфти, яка з'єднує кабелі.

Кожний об'єкт з'єднується з головним заземлювачем шиною перетином не менше 50 мм² . У ролі заземлюючих провідників можливе використання сталевої броні кабелів. Всі муфти повинні мати з'єднуючі металеві перетинки перетином не менше 50 мм². У ролі заземлювачів у зумфах чи водозбірниках слід використовувати сталеві листи площею не менше 0,75 м² і завтовшки 5мм. Нові заземлювачі повинні мати довжину не менше 2,5м.

Не рідше одного разу на місяць повинен проводитися зовнішній огляд всієї заземлюючої мережі шахти з виміром величини опору і записом у журналі «журнал огляду і виміру заземлення». Через кожні пів року проводиться огляд заземлювачів у зумфі і водозбірнику. Опір заземлення кожного споживача проводиться окремо.

Висновки

Отже, здійснивши дослідження питання електробезпеки на виробництві можна зробити наступні висновки:

Електробезпека -- це система організаційних та технічних заходів і засобів, що забезпечують захист людей від шкідливого та небезпечного впливу електричного струму, електричної дуги, електромагнітного поля і статичної електрики

Аналіз виробничого травматизму показує, що кількість травм, які спричинені дією електричного струму є незначною і складає близько 1 %, однак із загальної кількості смертельних нещасних випадків частка електротравм вже складає 20--40% і займає одне з перших місць. Найбільша кількість випадків електротравматизму, в тому числі із смертельними наслідками, стається при експлуатації електроустановок напругою до 1000 В, що пов'язано з їх поширенням і відносною доступністю практично для кожного, хто працює на виробництві. Випадки електротравматизму, під час експлуатації електроустановок напругою понад 1000 В нечасті, що обумовлено незначним поширенням таких електроустановок і обслуговуванням їх висококваліфікованим персоналом

Електротравма -- це травма, яка спричинена дією електричного струму чи електричної дуги. За наслідками електротравми умовно підрозділяють на два види: місцеві електротравми, коли виникає місцеве ушкодження організму, та загальні електротравми (електричні удари), коли уражається весь організм внаслідок порушення нормальної діяльності життєво важливих органів і систем. Приблизний розподіл електротравм за їх видами має такий вигляд: місцеві електротравми -- 20%; електричні удари -- 25%; змішані травми (сукупність місцевих електротравм та електричних ударів) -- 55%.

Електричні травми на гірничих підприємствах складають 7-5% від загальної їх кількості, але електротравми з летальним наслідком досягають 20% від усіх смертельних. Тому профілактика електор травматизму повинна вестись на досить високому рівні.

При розробці родовищ корисних копалин підземним способом необхідно користуватися «Правилами обладнання електроустановок», «Правилами техніки безпеки при експлуатації електроустановок станцій і підстанцій», «Правилами технічної експлуатації електроустановок споживачів», «Правилами користування і випробування захисних засобів, що використовуються в електроустановках», якщо вони не суперечать «Єдиним правилам безпеки при розробці рудних, нерудних і розсипних родовищ підземним способом».

Надзвичайно важливим елементом електробезпеки є наявність і якість заземлення. Заземлення - це електричне з'єднання із заземлюючим пристроєм, який представляє собою сукупність заземлювача із заземлюючим дротом.

Не рідше одного разу на місяць повинен проводитися зовнішній огляд всієї заземлюючої мережі шахти з виміром величини опору і записом у журналі «журнал огляду і виміру заземлення». Через кожні пів року проводиться огляд заземлювачів у зумфі і водозбірнику

Список літератури

1. Довідник з охорони парці в с.-г.:3апитання і відповіді / С.Д. Лехман та ін. К.:Урожай, 1990.-399с.

2. Беликов А.С., Касьянов А.И., Дмитрюк С.П., Устимович Л.Д., Б Годяєв С.Г., Голендер В.А. Основы охраны труда: Учебник для студентов высших учебных заведений Украины III-IV уровня аккредитации. / Под ред., д.т.н., профессора А.С.Беликова. - Днепропетровск: «Журфонд», 2007. - 494 с.

3. Гандзюк М. П., Желібо Є. П., Халімовський М.О. Основи охорони праці. - К.: Каравела, 2005, 392с.

4. Луковников А.В. й др. Практикум по охране труда. М.Агропромиздат, 1988.-288с.

5. Правила безпеки в сільському господарстві. 2002 ДНОАП К,. Держстандарт, 2001.

6. Правила охорони праці у сільськогосподарському виробництві. К.: Форт, 2001. - 384с.

7. Ярошевська В.М., Чабан В.Й. Охорона праці в галузі: Навчальний посібник. - К.: ВД „Професіонал”, 2004. - 288 с.

8. Гажаман В.І. Електробезпека на виробництві. - К., 1998. - 272 с.

Размещено на Allbest.ru