Основні принципи державної політики в галузі охорони праці

Размещено на http://www.allbest.ru/

«Основні принципи державної політики в галузі охорони праці»

План

1. Основні положення Закону України «Про охорону праці»

2. Органи державного управління охороною праці, їх компетенція і повноваження

3. Пріоритетні напрями державної політики в галузі охорони праці

1. Основні положення Закону України «Про охорону праці»

Верховна Рада України 14 жовтня 1992 року прийняла Закон України «про охорону праці». Цей Закон визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян про охорону їх життя і здоров'я в процесі трудової діяльності, регулює за участю відповідних державних органів відносини між власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні. управління праця охорона

Специфічною особливістю українського Закону, що регламентує правову основу охорони праці, є високий рівень прав та гарантій робітників. Вперше в історії держави робітникам було надано право відмовитися від роботи у випадку існування на виробництві загрози для їхнього здоров'я і життя. Розширено права робітників у соціальних гарантіях відшкодування збитків у випадку пошкодження їх здоров'я на виробництві. Передбачається нова система фінансування охорони праці, формування системи страхування від нещасних випадків і профзахворювань, посилюється централізація, планування. Договірне регулювання з питань охорони праці поставлено на високий рівень, передбачається значна участь громадських інституцій у цьому процесі.

До позитивних моментів Закону України «Про охорону праці» безперечно належить закріплення за державою функції управління охороною праці. В умовах роздержавлення, приватизації, утворення великої кількості суб'єктів підприємницької діяльності з різними формами недержавної власності роль держави у вирішенні завдань охорони праці суттєво зростає. Держава виступає гарантом створення безпечних та нешкідливих умов праці для працівників підприємств, установ, організацій усіх форм власності.

2. Органи державного управління охороною праці

Відповідно до ст.37 Закону України «Про охорону праці» державне управління охороною праці в Україні здійснюють:

v Кабінет Міністрів України;

v Комітет по нагляду за охороною праці Міністерства праці та соціальної політики України;

v міністерства та інші центральні органи державної виконавчої влади;

v місцева державна адміністрація, місцеві Ради народних депутатів;

v асоціації, концерни, корпорації та інші об'єднання підприємств.

Закон містить норми прямої дії, що визначають обов'язки, права та повноваження кожного з цих органів.

Компетенція Кабінету міністрів України в галузі охорони праці.

Кабінет Міністрів України:

v забезпечує реалізацію державної політики в галузі охорони праці;

v визначає функції міністерств, інших центральних органів державної виконавчої влади щодо створення безпечних і нешкідливих умов праці та нагляду за охороною праці;

v визначає порядок створення і використання державного, галузевих і регіональних фондів охорони праці.

Основні завдання, які покладаються на Комітет по нагляду за охороною праці Міністерства праці та соціальної політики України:

v комплексне управління охороною праці;

v державний нагляд за додержанням законодавчих та інших нормативно-правових актів щодо безпеки, гігієни праці та виробничого середовища; а також за проведенням робіт, пов'язаних з геологічним вивченням надр, їх охороною і використанням, переробкою мінеральної сировини;

v координація робіт з профілактики травматизму невиробничого характеру;

v проведення експертизи проектної документації та видача дозволів на введення в експлуатацію нових і реконструйованих підприємств, об'єктів і засобів виробництва;

v координація науково-дослідних робіт з питань охорони праці та підвищення ефективності державного нагляду за охороною праці, контроль за їх виконанням, державне замовлення наукових досліджень з цих питань;

v встановлення та розвиток міжнародних зв'язків з питань нагляду за охороною праці.

Рішення Держнаглядохоронпраці, прийняті в межах його повноважень, є обов'язковими для виконання центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами і організаціями всіх форм власності та громадянами.

Повноваження міністерств та інших центральних органів державної виконавчої влади в галузі охорони праці:

v проведення єдиної науково-технічної політики в галузі охорони праці;

v розробка і реалізація комплексних заходів щодо покращення безпеки, гігієни праці і виробничого середовища в галузі;

v здійснення методичного керівництва діяльністю підприємств галузі з охорони праці;

v укладання з відповідними галузевими профспілками угоди з питань покращення умов і безпеки праці;

v фінансування опрацювання і перегляду нормативних актів про охорону праці;

v організація у встановленому порядку навчання і перевірки знань та норма охорони праці керівними працівниками і спеціалістами галузі;

v створення при необхідності професійних воєнізованих аварійно-рятувальних формувань, що діють відповідно до типового положення, затвердженого Держнаглядохоронпраці;

v здійснення внутрівідомчого контролю за станом охорони праці.

Для координації, вдосконалення роботи по охороні праці і контролю за цією роботою в центральному апараті міністерств та інших центральних органів державної виконавчої влади створюються служби охорони праці.

Повноваження місцевих державних адміністрацій та Рад народних депутатів у галузі охорони праці.

Місцеві державні адміністрації і Ради народних депутатів у межах відповідної території:

v забезпечують реалізацію державної політики в галузі охорони праці;

v формують за участю профспілок програми заходів з питань безпеки, гігієни праці і виробничого середовища, що мають міжгалузеве значення;

v організовують при необхідності регіональні аварійно-рятувальні формування;

v здійснюють контроль за додержанням нормативних актів про охорону праці;

v створюють при необхідності фонди охорони праці.

Для виконання цих функцій місцеві органи влади створюють відповідні структурні підрозділи.

Повноваження об'єднань підприємств у галузі охорони праці.

Повноваження в галузі охорони праці асоціацій, корпорацій, концернів та інших об'єднань визначаються їх статутами або договорами між підприємствами, які утворили об'єднання. Для виконання делегованих об'єднанню функцій, в його апараті створюються служби охорони праці.

3. Пріоритетні напрями державної політики в галузі охорони праці

В Законі України «про охорону праці» ст..4 задекларовані основні принципи державної політики в галузі охорони праці:

v пріоритет життя і здоров'я працівників відповідно до результатів виробничої діяльності підприємства;

v повна відповідальності власника за створення безпечних і нешкідливих умов праці;

v обов'язковий соціальний захисту працівників, повне відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань;

v комплексне розв'язання завдань охорони праці на основі національних програм з цих питань та з урахуванням інших напрямів економічної і соціальної політики, досягнень в галузі науки і техніки та охорони навколишнього середовища;

v встановлення єдиних нормативів з охорони праці для всіх підприємств, незалежно від форм власності і видів їх діяльності;

v здійснення навчання населення, професійної підготовки і підвищення кваліфікації працівників з питань охорони праці;

v міжнародного співробітництва в галузі охорони праці, використання світового досвіду організації роботи щодо поліпшення умов і підвищення безпеки праці;

v забезпечення координації діяльності державних органів, установ, організацій та громадських об'єднань, що вирішують різні проблеми охорони здоров'я, гігієни та безпеки праці, а також співробітництва і проведення консультацій між власниками та працівниками (їх представниками), між усіма соціальними групами при прийнятті рішень з охорони праці на місцевому та державному рівнях;

v використання економічних методів управління охороною праці, проведення політики пільгового оподаткування, що сприяє створенню безпечних і нешкідливих умов праці, участі держави у фінансуванні заходів щодо охорони праці;

v співробітництво і проведення консультацій між роботодавцями та профспілками (представниками трудових колективів) при прийнятті рішень з охорони праці.

Для реалізації цих принципів було створено Національну раду з питань безпечної життєдіяльності при кабінеті Міністрів України, Держнаглядохоронпраці, Національний науково-дослідний інститут охорони праці, навчально-методичний центр Держнаглядохоронпраці. Розроблені та реалізуються національна, галузеві, регіональні та виробничі програми промащення стану безпеки, гігієни праці виробничого середовища. В обласних, районих, міських органах виконавчої влади функціонують служби охорони праці.

Виходить щомісячний журнал «Охорона праці». Видавництво «Основа» започаткувало тиражування нормативних актів, наочних посібників, навчальної та іншої літератури з охорони праці. Створюються комп'ютерні мережі, опрацьовуються та впроваджуються автоматизовані інформаційні системи з ряду найважливіших питань охорони праці з перспективою їх подальшого об'єднання в єдину автоматизовану інформаційну систему Держнаглядохоронпраці.

Список літератури

1. “Основи охорони праці” під редакцією д.т.н. професора М.П. Купчика, д.т.н. професора М.П. Гандзюка - Київ 2000.

2. “Про охорону праці” Н. Дядькова - “Праця і зарплата” № 15 (211) квітень 2000 р.

3. ЗАКОН УКРАЇНИ ПРО ОХОРОНУ ПРАЦІ від 14 жовтня 1992 року N 2694-XII ( ВВР 1992, N 49, ст.668 ) Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України від 15 травня 1996 року N 196/96-ВР.

Размещено на Allbest.ru