Перша медична допомога потерпілим

Основні види допомоги: перша медична, долікарська, перша лікарська, кваліфікована і спеціалізована. Класифікація травм, їх ознаки та перша допомога. Методи транспортування потерпілих. Проведення екстреної серцево-легеневої реанімації на тренажерах.

Рубрика Безопасность жизнедеятельности и охрана труда
Вид практическая работа
Язык украинский
Дата добавления 15.09.2012
Размер файла 2,5 M

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Практична робота

Перша медична допомога потерпілим

1. Мета і завдання роботи

Мета: навчити студентів самодопомозі та взаємодопомозі в надзвичайних ситуаціях.

Завдання: отримання практичних навиків надання першої медичної допомоги.

2. Завдання на підготовку до практичної роботи

Студент повинен вивчити теоретичний матеріал у відповідності до списку наведеної літератури. Підготувати протокол виконання роботи. В протоколі вказати назву, мету, завдання роботи. Коротко викласти відповіді на питання для самоперевірки (№ 1-20), які наведені в методичних вказівках (МВ).

Знати: мету, завдання і зміст майбутньої роботи, порядок надання допомоги та реанімаційних заходів потерпілому.

Уміти: аналізувати ситуацію, що привела до нещасного випадку, оцінювати стан потерпілого за ознаками пошкоджень та визначати порядок дії для надання допомоги.

3. Загальні положення

3.1. Сучасні заходи медичної допомоги потерпілому.

Розрізняють наступні види допомоги: перша медична, долікарська, перша лікарська, кваліфікована і спеціалізована.

Перша медична допомога (ПМД) - заходи, що мають за мету порятунок життя травмованого або попередження появи важких наслідків ураження і виникнення ускладнень. Надається безпосередньо на місці події як самодопомога або свідком випадку.

Долікарська допомога доповнює дії, що надавалися при ПМД і має своїм основним призначенням боротьбу із розладами, загрозливими для життя, попередження травматичного шоку і боротьбу з ним. Надається фельдшером.

Перша лікарська допомога має наступні основні задачі: профілактику шоку і боротьбу з ним; усунення безпосередньо загрозливих для життя наслідків ураження (кровотечі, розлад дихання та ін.); попередження розвитку інфекції в рані; підготовку до подальшого транспортування. Надається лікарем.

Кваліфікована медична допомога має задачу усунення важких загрозливих для життя наслідків уражень, боротьбу з ускладненнями і їх профілактику, а також створення найбільш сприятливих умов для подальшого лікування. Надається лікарем (хірург чи терапевт).

Спеціалізована медична допомога - вищий вид кваліфікованої медичної допомоги, що передбачає найбільш повне й широке використання останніх досягнень медичної науки і практики лікування потерпілих. Надається лікарями - фахівцями в спеціалізованих лікувальних установах із застосуванням необхідного медичного оснащення.

З розглянутих заходів медичної допомоги особливу увагу потрібно приділити першій медичній допомозі, яка обумовлює ефективність наступних.

3.2. Вимоги до особи, яка надає першу медичну допомогу.

3.2.1. Особа, яка надає ПМД, повинна знати:

- ознаки порушень життєво важливих систем організму;

- правила, методи, прийоми надання ПМД стосовно характеру отриманого потерпілим ушкодження;

- способи транспортування потерпілих.

3.2.2. Особа, яка надає ПМД, повинна вміти:

- користуватися аптечкою швидкої допомоги та використовувати підручні засоби при наданні ПМД;

- оцінити стан потерпілого та визначити, якої допомоги в першу чергу він потребує;

- правильно здійснювати весь комплекс екстреної реанімаційної допомоги: забезпечувати вільну прохідність дихальних шляхів; виконувати штучне дихання („з рота в рот", „з рота в ніс"), закритий масаж серця; тимчасово зупиняти кровотечу шляхом накладення джгута чи стискуючої пов'язки; оцінювати ефективність і при необхідності коректувати реанімаційні заходи з урахуванням стану потерпілого;

- накладати пов'язку при ушкодженні тіла людини (опіках, обмороженні, пораненні);

- іммобілізувати ушкодження частини тіла шляхом накладання косинки, пов'язки та транспортної шини при переломах кісток, вивихах, забитих місцях і розтягнення зв'язок;

- використовувати підручні засоби при перенесені та транспортуванні потерпілого;

- надавати допомогу при ураженні електричним струмом, при утопленнях, тепловому, сонячному ударі, при гострих отруєннях, втрати свідомості;

- визначити необхідність виклику швидкої медичної допомоги, медичного працівника, евакуювати постраждалого випадковим транспортом.

3.3. Послідовність надання ПМД:

- усунути вплив дії факторів, що загрожують здоров'ю і життю людини;

- оцінити стан потерпілого;

- надати допомогу на місці;

- постійно контролювати стан потерпілого, продовжуючи підтримувати життєві функції його організму;

- організувати доставку потерпілого в медичний заклад.

4. Класифікація травм, їх ознаки та перша допомога

Травма - пошкодження в організмі людини, яке виникає в результаті дії зовнішніх факторів. В залежності від травмуючого фактора розрізняють травми: механічні, термічні, хімічні, радіаційні, електротравми та комбіновані.

4.1. Механічні травми: забите місце, розтягнення і розриви зв'язок, стискання, вивих, ушкодження черепа і мозку, переломи.

4.1.1. Забите місце - закрите ушкодження тканин і органів без істотного порушення їхньої структури. Звичайно виникає в результаті удару тупим предметом або при падінні. Найчастіше пошкоджуються відкриті частини тіла (ноги, руки, голова).

Ознаки. На пошкодженому місці з'являється кровопідтікання, біль при дотику.

Перша допомога. Пошкоджене місце охолоджують міхуром чи грілкою з льодом або роблять холодні примочки. Оскільки холод звужує кровоносні судини, то зменшується прилив крові до пошкодженої ділянки та біль. Охолоджують 40-60 хвилин, а потім накладають стискаючу пов'язку.

4.1.2. Розтягнення і розриви зв'язок. Виникає при ударах, падінні.

Характерною ознакою розриву або розтягання є порушення рухової функції суглоба.

Ознаки - біль, припухлість, з'являється гематома.

Перша допомога. Забезпечити спокій, накласти тугу пов'язку і для зменшення болю прикладати холодний компрес протягом 2-х годин, потім перейти на тепло і зігрівальні компреси протягом 12 - 24 год.

4.1.3. Стискання. Виникає від тиску великої ваги.

Ознаки - роздавлювання м'язів, підшкірної жирової клітковини, судин, шоковий стан.

Перша допомога. Звільняють потерпілого від впливу діючого фактора. Накладають джгут на ушкоджену частину кінцівки, щоб запобігти гангрені та охолодити. Виводять з шоку, дають випити чаю, кави, вина або горілки.

4.1.4. Вивих - стійкий зсув суглобних кінців кісток, що викликає порушення функції суглоба.

Ознаки - різкий біль, деформація суглоба, неможливість рухів або їх обмеження.

Перша допомога. Забезпечити спокій ушкодженому суглобові шляхом його іммобілізації, прикласти холод (міхур з льодом або холодною водою). При відкритому вивихові на рану попередньо накладають стерильну пов'язку. Не можна застосовувати зігрівальні компреси, намагатися вправляти вивих, тому що це часто викликає додаткову травму. Вправити вивих повинен лікар.

4.1.5. Ушкодження черепа і мозку. Призводить до струсу мозку, набряку.

Ознаки - запаморочення, блювання, втрата пам'яті, порушення міміки і мови.

Перша допомога. Забезпечити стан спокою в горизонтальному положенню, накласти лід на голову.

4.1.6. Переломи - порушення цілісності кісток, яке одночасно може супроводжуватися ушкодженням кісток, порушуванням цілісності навколишніх м'яких тканин, травмуванням м'язів, судин, нервів й ін. Підрозділяються на закриті - без порушення цілісності шкіряного покрову та відкриті - з порушенням цілісності епідермісу та м'яких тканин, кровоносних судин (на тілі виникає рана).

4.1.6.1. Перелом кінцівок. Ознаки - різкий біль, деформація суглоба, неможливість рухів або їх обмеження, набряк, кровотеча (відкритий перелом), крововилив (закритий перелом).

Перша допомога. При відкритому переломі накласти на рану стерильну пов'язку. У випадку сильної кровотечі необхідно прийняти заходи для її зупинки, наприклад за допомогою джгута, а потім провести іммобілізацію.

Не слід намагатися усунути зміну форми кінцівки (скривлення) при закритому переломі або скласти уламки кісток, вправляти кістки, що вийшли назовні при відкритому переломі.

4.1.6.2. Перелом хребта. Ознаки - різкий біль, неможливо поворухнутись, зігнутися.

Перша допомога. Потерпілого кладуть обережно на ноші з твердим покриттям або на широку дошку, стулку дверей та фіксують за допомогою перев'язи. Важливо утримувати тулуб і кінцівки в горизонтальній площині (рис. 1.1)

4.1.6.3. Перелом ребер. Ознаки - біль в місці перелому під час дихання (частіше на вдиху), при рухах грудної клітини чути хруст.

Перша допомога. Грудну клітину під час видиху туго стягують бинтами, рушником, простирадлом та ін.

4.1.7. Іммобілізація - забезпечення нерухомості (спокою) кінцівки або іншої частини тіла при ушкодженнях.

Для іммобілізації найчастіше приходиться користуватися спеціальними шинами або підручними засобами (дошками, гілками, ціпками, лижами). Якщо цього немає, спокій ушкодженої руки можна забезпечити, притягнувши та прив'язавши її до тулуба, а при травмі ноги - прибинтувавши одну ногу до другої.

Шини (підручні засоби) повинні обов'язково захватити два сусідніх здорових суглоби (вище і нижче пошкодження). Їх прив'язують до зламаної кінцівки бинтом, мотузкою, ременем, не дуже туго перетягнути зав'язки, але створити нерухомість. При цьому бажано накласти їх поверх одягу, обернувши ватою або якою-небудь м'якою тканиною, особливо в ділянці кісткових виступів.

Умови накладання шин:

- при сильній кровотечі з рани потрібно накласти кровозупиняючий джгут, обробити рану, а потім накласти шини;

- при переломі передпліччя шину накладають від основ пальців до ліктя, потім руку підвішують на хустині, ремені;

- при переломі плечової кістки її тільки прив'язують до тулуба;

- при переломі гомілки накладають дві шини від середини стегна до п'ятки із зовнішньої та внутрішньої поверхонь (рис. 1.2);

- при переломі стегна накладають дві шини, одну від паху до п'ятки, другу - від пахви до п'ятки (рис. 1.3).

При необхідності роздягнути постраждалого: спочатку знімають одяг зі здорової сторони, а потім з ушкодженої, одягають у зворотній послідовності (це можна робити тільки в тих випадках, коли немає небезпеки змістити уламки).

4.1.8. Кровотечі. Виникають при ушкодженні тканин, викликані механічним впливом, що супроводжується порушенням цілісності шкіри або слизових оболонок та кровотечею. За видом кровотечі розрізняються на: капілярні; венозні, артеріальні, змішані; паренхіматозні.

Капілярна кровотеча виникає при пошкодженні дрібних кровоносних судин.

Ознаки. Кров сочиться у вигляді маленьких крапель, які зливаються і поступово стікають з поверхні рани.

Перша допомога. Накладають асептичну пов'язку. Рану промивають розчином перекису водню або обробляють навкруги 2-процентним розчином брильянтового зеленого або 5-процентним спиртовим розчином йоду.

Венозна кровотеча виникає при глибоких ранах (колотих, різаних), при пошкодженні вен.

Ознаки. Кров темно - червоного кольору (тому що збагачена вуглекислим газом), витікає безперервним струменем.

Перша допомога. Накладають стискаючу пов'язку в місці пошкодження або кровоспинний джгут (закрутку) нижче рани.

Артеріальна кровотеча виникає при глибоких різаних, рублених, колотих ранах, при пошкодженні артерії.

Ознаки. Кров виштовхується пульсуючим струменем яскраво-червоного кольору (насичена киснем).

Перша допомога:

- максимальне згинання кінцівки в суглобі (рис. 1.4);

- пальцьове притискання артерії до кістки, вище рани на тулубі і кінцівках та нижче рани, якщо вона знаходиться на голові (рис. 1.5);

- накладання стискуючої пов'язки;

- накладання кровоспинного джгута (закрутки).

Початок джгута розташовують з внутрішньої сторони пошкодженої ділянки. Потім сильно розтягують його та обертають навколо кінцівки, притиснувши під кутом направлений кінець з гачком (кнопками). Поступово зменшуючи натяг джгута, накладають спіральні оберти (половина ширини джгута закривається наступним його обертом). Під останній оберт джгута підкладають записку із вказівкою часу накладання в годинах, хвилинах та підписом, хто надавав допомогу. Для зупинки кровотечі при травмі голови джгут накладається на шию. Для запобігання здавлювання шиї необхідно протилежний від пошкодження бік захистити шиною. Джгут затягують навколо шиї та шини. При відсутності шини можна використати руку потерпілого. З цією метою руку здорової сторони тіла, зігнуту в лікті і промінезап'ястних суглобах, кладуть на голову потерпілого, якби її обхвачуючи. При цьому її необхідно змістити трохи вперед. Правильно накладений джгут зупиняє кровотечу. Поверхня тіла нижче джгута стає блідною, пульс відсутній. Синя поверхня і посилювання кровотечі свідчить про те, що джгут затягнутий слабо. Надмірне затягування джгута роздавлює м'які тканини і розвиває сильний біль.

При відсутності стандартного джгута зупинку кровотечі здійснюють за допомогою закрутки.

Вимоги такі само, як і при накладанні джгута.

Змішана кровотеча виникає при глибоких ранах з одночасним пошкодженням артерій та вен.

Паренхіматозна кровотеча спостерігається при пошкодженні внутрішніх органів (легень, печінки, нирок, селезінки). Кров виділяється з всієї поверхні рани.

Ознаки. Різко блідне обличчя, запаморочення, слабкість та спрага.

Перша допомога. Потерпілому забезпечують положення напівсидячи із зігнутими в колінах ногами. Давати пити суворо заборонено.

При будь-якій кровотечі ушкодженій частині тіла забезпечують трохи підняте положення і спокій (транспортна іммобілізація). Остаточна зупинка кровотечі проводиться в лікувальному закладі, у який негайно повинен бути доставлений потерпілий.

Обережно! При інтенсивній крововтраті розвивається анемія.

4.2. Опіки - ушкодження тканин, що виникає під дією високої температури, електричного струму, кислот, лугів або іонізуючого випромінювання. Відповідно розрізняють термічні (електричні), хімічні і променеві опіки, котрі підрозділяються на 4 ступені.

4.2.1. Термічні опіки зустрічаються найчастіше, на них приходиться 90-95% всіх опіків. Вони бувають I-IV ступенів.

Ознаки І ступеня. Гіперемія і набряк шкіри, який супроводжується пекучою біллю. Опік розвивається при короткочасній дії і невисокій температурі теплового чинника.

Перша допомога. Місце опіку охолоджують холодною водою, протирають спиртом або оцтом.

Ознаки ІІ ступеня. Гіперемія і набряк шкіри з відшаруванням епідермісу і утворення пухирів, виникають при тривалій або різкій дії високої температури.

Перша допомога. Накладають суху, стерильну пов'язку. При ураженнях більше 30 % тіла місце накривають пропрасованою тканиною. Для знеболювання рекомендовано випити 1-2 пігулки анальгіну, баралгіну. Якщо немає блювоти, постраждалому дають пити розчин води з добавкою кухонної солі і кухонної соди (по одній чайній ложці на 1 літр води). Проколювати пухирі заборонено.

Ознаки ІІІ ступеня. Струпи, результат місцевого некрозу (відмирання епідермісу, всіх шарів шкіри, м'язів, тканин), які супроводжується кровотечею.

Ознаки IV ступеня. Обвуглювання тканин, кісток.

Перша допомога при ІІІ - IV ступенях. На місце ураження накладається суха стерильна пов'язка і проводиться швидка госпіталізація.

Опіки гарячим бітумом, смолою, негашеним вапном.

Перша допомога. Змити бітум або смолу тампоном, змоченим гасом або бензином, вапно змити олією або тваринним маслом. Потім дають знеболююче (анальгін), а на обпалені поверхні після обробки накладають асептичні пов'язки.

4.2.2. Хімічні опіки виникають при необережній поведінці з кислотами або лугами. Ступінь опіку залежить від їхньої концентрації.

Ознаки І ступеня. Чітко виражене почервоніння шкіри, набряк, відчуття болю; ІІ - утворення пухирів, набряк; ІІІ - потемніння тканини, шкіра припухає, виникає посилений біль; ІV - омертвіння шкіри, жирової клітковини, м'язів, суглобів.

Особливості ознак ІІІ та IV ступенів. Під впливом кислоти на шкірі виникають сухі гостро обмежені струпи жовто-коричневого або чорного кольору. Під впливом лугу - утворення необмежених сіруватих мажучих струпів.

Перша допомога. Обмити уражену ділянку струменем проточної води протягом 10-15 хв якнайшвидше і на уражену поверхню накласти пов'язку з розчином кухонної соди (чайна ложка на склянку води) при опіку кислотою, а при опіках лугом - пов'язку, змочену столовим оцтом, наполовину розведеним водою, борною або лимонною кислотою (0,5 чайної ложки порошку на склянку води).

4.2.3. Тепловий (сонячний) удар -перегрівання організму, яке приводить до порушення терморегуляції. Розрізняють теплові удари, викликані переважним впливом високої температури навколишнього середовища, а також теплові удари, що виникають внаслідок інтенсивної фізичної роботи (навіть у комфортних умовах).

Ознаки. В'ялість, головній біль, спрага, підвищується пульс до 140 ударів за хвилину, шкіра червоніє, зростає температура тіла до 40 0С, можлива непритомність.

Перша допомога. Постраждалого переводять в затінок або в прохолодне приміщення, розслабляють пояс і одяг, кладуть на спину, піднімають голову, бризкають холодною водою, тіло обтирають спиртом, дають нюхати нашатирний спирт і пити прохолодні напої.

4.3. Отруєння виникають при проникненні в організм людини отруйних речовин. Їх можна умовно поділити на: харчові продукти - вживання несвіжих або заражених хвороботворними бактеріями продуктів тваринного походження; хімічні речовини - ядохімікати, кислоти, луги, оцет, нашатирний спирт, каустична сода тощо; гази різного походження, чадний газ; технічні рідини - бензин, розчинники, спирт, нікотин, лікарські засоби; гриби - бліда поганка, червоний мухомор тощо; отрути диких тварин - отруйних змій, комах, тарганів тощо. Ознаки отруєння від кожної з речовини різні.

Найбільш характерні ознаки: загальна слабість; нудота, блювота (неодноразова), переймоподібний біль у животі, блідість, підвищення температури тіла до 38-40 0С , частий слабкий пульс, судоми і інші.

Розглянемо деякі характерні отруєння.

Отруєння харчовими продуктами проявляється, як правило, через 2-3 години після вживання заражених продуктів, інколи через 20-26 год.

Перша допомога. Потерпілому негайно кілька разів промивають шлунок (примушують випити до 3 л води, а потім викликають блювоту подразненням кореня язика) до появи чистих промивних вод, дають випити активоване вугілля або обволікаючі речовини (крохмаль, сире яйце). Потім дають багато чаю, соків, але не їжу. В перший час необхідний постійний нагляд за хворим, щоб запобігти зупинці дихання і кровообігу.

При отруєнні хімічними речовинами потерпілого треба негайно винести з зараженої зони, звільнити від забрудненого і тісного одягу.

Перша допомога. Дати випити кілька склянок води чи слаборожевого розчину марганцю. Після блювання дати випити півсклянки води з 2-3 ложками активованого вугілля. Такі ж дії необхідні при отруєннях лікарськими препаратами. У випадку отруєння кислотою потерпілого потрібно напоїти розчином питної соди, молоком або водою. При отруєнні лугом - оцтовою водою, лимонним соком, молоком.

При отруєнні газами різного походження потерпілого необхідно винести з зони зараження.

Перша допомога. Ліквідувати все, що затрудняє дихання, забезпечити тілу зручний стан. При непритомності дати вдихнути нашатирний спирт, намочити груди і обличчя холодною водою і розтерти, протерти скроні. При появі раптової блювоти - голову постраждалого різко повертають набік. Блювота - перша сприятлива ознака в поліпшенні стану потерпілого.

Коли дихання не порушене, необхідно негайно зробити інгаляцію киснем; при зупинці дихання інгаляцію киснем вводити разом з штучним диханням.

Алкогольне отруєння (смертельна доза 8 грамів спирту на один кілограм маси тіла)

Ознаки отруєння. Блювання, самовиділення сечі, неритмічне дихання.

Перша допомога. Постраждалого потрібно покласти на живіт або на бік, подати свіже повітря, викликати блювання, дати гарячий чай, міцну каву.

Отруєння грибами

Ознаки. Посилене слиновиділення, нудота, слабкий пульс.

Перша допомога: промити шлунок водою в кількості 10 - 12 л кімнатної температури, дати проносне. Після промивання шлунку необхідно вжити активоване вугілля (2 столові ложки) або обволікаючі речовини (крохмаль, сире яйце).

Отруєння при укусах ядовитих змій

Ознаки. Почервоніння шкіри, набряк, подряпини.

Перша допомога. Негайно відсмоктати отруту з рани на протязі 15 - 20 хв (при умові, що у особі, яка надає допомогу, відсутні рани в роті та на губах). Потім рану протирають розчином йоду, спирту та накладають антисептичну пов'язку. Не дозволяється накладати джгут, розрізати місця укусів, припалювати.

Отруєння при укусах ядовитих комах

Ознаки: почервоніння, набряк, больова реакція.

Перша допомога. Видалити жало з ранки, накласти холодні примочки.

Всі заходи першої допомоги проводити до установлення нормального дихання і кровообігу.

4.4. Обмороження - ушкодження тканин у результаті впливу низької температури. Причини обмороження різні: тривалий вплив холоду, вітру; підвищеної вологості; тісне або мокре взуття; нерухоме положення; поганий загальний стан потерпілого - хвороба; виснаження; алкогольне сп'яніння; крововтрата і т.д. Обмороження може наступити навіть при температурі плюс 3-7°C. Більше піддані обмороженню відкриті частини тіла: обличчя, руки, ноги. При обмороженнях спочатку відчувається холод, потім оніміння, при якому щезає спочатку біль, а потім усяка чутливість. Відомо, що дія низьких температур не приводить до загибелі тканин, а лише викликає пригнічення життєвих процесів. Тому потерпілого необхідно помістити у помірно тепле приміщенні та поступово відігріти.

Увага! Швидке зігрівання небезпечне! При швидкому зігріванні тканини прогріваються нерівномірно. Поверхневі шари - швидко, і в них відновлюються обмінні процеси; глибокі шари - повільно. Тому порушується кровообіг (постачання кисню), що може привести до некрозу тканин.

Розрізнюють чотири ступені обмороження.

Ознаки І ступеня. Шкіра бліда, а після зігрівання стає багрово-червона або синюшна, набрякає, холодна на дотик.

Перша допомога. Обережно розтерти побілілі ділянки шкіри м'якою рукавицею або шарфом, обробити спиртом або холодною водою. Не можна розтирати шкіру снігом, бо вона травмується шматочками льоду, що веде до нагноєння. При загальному переохолодженні рекомендується робити ванни з водою кімнатної температури.

Ознаки ІІ ступеня. З'являються пухирі з прозорою рідиною, біль, лихо- манка. Появляється прожога та свербіння.

Ознаки ІІІ ступеня. Утворюються пухирі з рідиною кров'янистого кольору, з'являється біль та потовиділення.

Перша допомога при обмороженні ІІ і ІІІ ступенів. На обморожені ділянки тіла необхідно накласти теплоізолюючі пов'язки, які залишають доти, поки не з'явиться відчуття жару і не відновиться чутливість. У такому випадку зігрівання тканин буде відбуватися за рахунок тепла, принесеного течією крові, і життєдіяльність тканин ураженої ділянки буде відновлюватися одночасно з відновленням у ньому кровообігу. Дуже важливо забезпечити нерухомість переохолоджених пальців кистей і стоп, тому що їхні судини дуже тендітні і тому можливі крововиливи після відновлення кровообігу.

Ознаки IV ступеня. Тіло холодне і нечутливе, пухирі з чорною рідиною, розвивається некроз кісток. Може початися суха або волога гангрена, що приводить до ампутації кінцівок.

Перша допомога. Потерпілого поступово відігрівають у ванні з температурою води від 20 до 40 0С. Коли з'являється рожевий колір шкіри і щезає одубіння, проводять масаж тіла, дають пити гарячий чай, каву і транспортують в лікарський заклад.

4.5. Травми очей розподіляються на механічні - рани очей або вік, забитість, попадання чужорідних тіл, та опіки-термічні, хімічні.

Ознаки. Різкий біль, світлобоязнь і сльозотеча.

Перша допомога при колотих та різаних ранах очей і вік.

Надається в положенні „лежачи". Око накривають чистою серветкою (носовою хустинкою). Фіксують її пов'язкою обов'язково прикриваючи при цьому і друге око, для припинення руху очних яблук. Промивати водою око заборонено.

Перша допомога при забитості ока. Накладають холод на 15-20 хв (наприклад, вату, тканину, змочену холодною водою).

Перша допомога при попаданні гострих сторонніх тіла. Видаляти повинен тільки медичний працівник. Звертатися по допомогу необхідно якомога швидше, попередньо накладаючи на ушкоджене око чисту пов'язку. Дрібні негострі предмети виймають ватним тампоном, змоченим борною кислотою. Терти очі не можна, це дратує кон'юнктиву (слизисту оболонку).

Перша допомога при термічних опіках, коли травма ока викликана полум'ям, парою, гарячим жиром, окропом. Треба негайно вимити обличчя з закритими очима, а потім ретельно промити очі під струменем чистої води (пов'язка при цьому не накладається) і звернутися до лікаря.

Перша допомога при хімічних опіках. Потрібно око негайно промити чистою водою під струменем протягом 15-20 хвилин, розкривши віка. Не накладаючи пов'язки, звернутися до лікаря.

Перша допомога при опіках під впливом ультрафіолетових променів, які виникають при наявності електричної дуги (наприклад, зварювальні роботи) які викликають електрофтальмію , протягом 2-6 годин після опромінення і продовжується кілька днів. Постраждалого виводять з небезпечної зони. Накладають пов'язку на очі та чоло. Необхідно зняти набряк з вік, в разі загострення провести до лікарні.

4.6. Ураження електричним струмом - електротравми виникають у результаті впливу електричного струму і супроводжуються місцевими і загальними порушеннями в організмі.

Місцеві виявляються в опіках, у вигляді металізації шкіри, електричних знаків, механічних пошкоджень, електрофтальмії.

Загальні електричні удари - (збудження живих тканин організму електричним струмом, який проходить через нього і супроводжується мимовільним судорожним скороченням м'язів. Розрізняють 4 ступені ударів: I - судорожне скорочення м'язів без непритомності; II- з непритомністю; III -непритомність і порушення серцевої діяльності чи дихання; IV - (клінічна смерть)- відсутність дихання та пульсу, серце не працює, зіниці очей розширені і не реагують на світло, больові відчуття не викликають ніяких реакцій.

Перша допомога. Негайно припинити дію електричного струму. Це досягається: за допомогою вимикача (рубильника); відведенням електричних проводів від потерпілого сухою палицею, дошкою; відтягненням його за сухий одяг, уникаючи дотику до відкритих частин тіла. При місцевих ушкодженнях рану необхідно обробити і закрити пов'язкою, як при опіках. При загальних (електричних ударах І-ого й ІІ ступенів) слід забезпечити повний спокій, 2-3 - годинне спостереження і викликати лікаря. При ІІІ і IV ступенях роблять штучне дихання і непрямий масаж серця.

4.7. Наслідки виниклих травм

4.7.1. Непритомність - короткочасний несвідомий стан спостерігається у людей з підвищеною чутливістю або при травмах.

Ознаки. Зівання, збліднення обличчя, холодний піт, що виступає на чолі, прискорення дихання, непритомність. Іноді непритомність настає без присутніх ознак. Непритомність триває короткий час.

Перша допомога: підняти ноги потерпілого, щоб поліпшити кровонаповнення мозку; винести його на свіже повітря; покласти на спину з трохи закинутою назад головою; розстебнути одяг, щоб шия і груди не були стягнутими; поплескати по щоках; скропити холодною водою або дати понюхати речовину з різким запахом (нашатирний спирт).

4.7.2. Шок. Передвісниками травматичного шоку є нервова і фізична перевтома, переохолодження, радіаційні ураження.

Ознаки. У травматичного шоку виділяють дві фази. Перша виникає в момент травми внаслідок різкого порушення нервової системи. Друга (фаза гальмування) - пригнічення діяльності нервової системи, серця, легень, печінки, нирок. Друга фаза шоку підрозділяється в свою чергу на чотири ступені:

І ступінь (легкий) - потерпілий блідий, свідомість, як правило, ясна, іноді спостерігається легка загальмованість, рефлекси знижені, задишка, пульс прискорений (90-100 ударів за хвилину);

II ступінь (середньої важкості) - виражена загальмованість, млявість, пульс 120-140 ударів за хвилину.

III ступінь (важкий) - свідомість збережена, але навколишнє потерпілий не сприймає, шкірні покриви землисто-сірого кольору, покриті холодним липким потом, виражена синюшність губ, носа і кінчиків пальців, пульс 140-160 ударів за хвилину.

IV ступінь - непритомність, пульс не визначається.

Перша допомога. Необхідно якнайшвидше виконати 5 принципів профілактики шоку: зменшити біль, напоїти водою, зігріти, забезпечити спокій і тишу, дбайливо транспортувати в лікувальний заклад.

4.7.3. Клінічна смерть - перехідний стан між життям і біологічною смертю, при якому процеси життєдіяльності в клітинах протікають на мінімальному рівні за рахунок запасу поживних речовин і кисню, і ще не розвилися незворотні зміни в організмі, характеризуючі біологічну смерть.

Ознаки. Як і при шокові, при порушенні кровообігу у великому колі скорочується пульс.

Перша допомога. Необхідно надати найшвидше, тобто в перші 5 хв. Вона полягає в одночасному проведенні штучного дихання і зовнішнього непрямого масажу серця, які рекомендується продовжувати до повного відновлення їхніх функцій або явних ознак смерті.

4.7.3.1. Штучне дихання

Метою штучного дихання (штучної вентиляції легенів - ШВЛ) є забезпечення киснем тканин організму, у першу чергу серця і головного мозку, вкрай необхідним для їхньої життєдіяльності.

Показання для ШВЛ: відсутність чи недостатність, порушення самостійного дихання. ШВЛ здійснюється методом "рот у рот" чи "рот у ніс" (рис. 1.7).

Під час штучного дихання необхідно стежити за обличчям потерпілого. Якщо він поворухне губами чи віками, зробить ковтальний рух гортанню (кадиком), потрібно перевірити, чи не зробить він самостійного вдиху. Не слід продовжувати робити штучне дихання після того, як потерпілий почне дихати самостійно, тому що цим можна заподіяти шкоду.

Перш ніж приступити до ШВЛ, необхідно:

1. Швидко звільнити потерпілого від одягу, що стискує дихання: розстебнути воріт, розв'язати шарф, розстебнути штани і т.п.

2. Звільнити рот потерпілого від сторонніх предметів, видалити вставні щелепи, якщо такі є, зняти з нього окуляри.

3. Очистити рот і ніс потерпілого від слини, слизу, блювотних мас, землі.

4. Якщо рот міцно стиснутий, розкрити його, висунувши нижню щелепу.

Рис. 1.7 - Проведення ШВЛ методом "рот у рот" і "рот у ніс"

Щоб висунути щелепи, ставлять чотири пальці обох рук за кутами нижньої щелепи, великими пальцями упираються в край її і висувають щелепи вперед так, щоб нижні зуби стояли перед верхніх. Якщо в такий спосіб рот розкрити не вдається, потрібно вставити між задніми корінними зубами (у куті рота) обережно, щоб не зламати їх, дощечку або металеву пластинку, ручку ложки і т.п. і розтиснути зуби.

5. Відновлення прохідності дихальних шляхів. Для цього відкинути голову назад у стані максимального потиличного розгинання, тобто гортань (кадик) повинна бути на одному рівні з підборіддям(це досягається підкладанням однієї руки під шию і натисненням іншої руки на чоло). В цьому положенні голова постраждалого відгинається назад. Для його збереження під лопатки підкладають валик із згорнутого одягу. Прийомом запрокидання голови назад забезпечується відхилення кореня язика від задньої стінки гортані і повне відкриття входу в гортань. При неповному запрокиданні голови повітря, що вдихається, потрапляє через стравохід у шлунок. Вхід в гортань не повинен перекриватися коренем язика, який може западати. Якщо після приведення вперед язик знову западає та закриває вхід в гортань, допускається приколоти його булавкою до нижньої губи.

6. На рот (або ніс) потерпілого покласти марлеву серветку або хустку.

Порядок проведення ШВЛ

Людина, яка надає допомогу, робить глибокий вдих, а потім вдуває повітря із своїх легенів в рот (або ніс) постраждалого. Ефективність ШВЛ визначається по розширенню грудної клітки під час вдування. При вдуванні повітря через рот потрібно затуляти ніс постраждалого, а при вдуванні через ніс закривати йому рот. Після вдування видих відбувається самостійно в результаті опускання грудної клітки. На цей час рот і ніс постраждалого звільняють, щоб не перешкоджати вільному видиху. Частота вдування для дорослих 12...15 разів за хвилину (тобто в середньому кожні 5 секунд), а для дітей - 15...18 разів за хвилину. При цьому забезпечується надходження достатнього об'єму фізіологічно придатного повітря в легені потерпілого (вміст кисню в повітрі, що вдихається близько, 17% , при 21% в атмосферному повітрі). ШВЛ потрібно продовжувати до нормалізації самостійного дихання. При клінічній смерті ШВЛ проводиться в сполученні з зовнішнім непрямим масажем серця.

4.7.3.2. Непрямий масаж серця роблять двома способами.

Перший - долонею однієї руки прикривають нижню третину грудини (мечоподібний відросток), а кулаком другої вище наносять удар по грудині (рис. 1.8).

Зверху цієї долоні кладуть другу для посилення натискання і сильними, різкими рухами випрямлених у ліктях рук, допомагаючи при цьому всією вагою тіла, проводять швидкі ритмічні натискання один раз на секунду. Після кожного натискання руки не віднімають від грудини, але послаблюють, щоб не перешкоджати її розправленню і наповненню серця кров'ю. Для полегшення припливу венозної крові до серця ногам потерпілого придають підняте положення.

Увага. Дітям до 10-12 років непрямий масаж серця проводять одною рукою, а для новонародженої або грудної дитини достатньо зусиль двох пальців.

Контроль ефективності масажу серця здійснюється за наступними ознаками:

- поява пульсу на сонних артеріях під час масажу (у ритмі масажу);

- поява самостійного пульсу на сонних артеріях після закінчення реанімації;

- звуження розширених зіниць очей;

- поява артеріального тиску 60...80 мм рт. ст.;

- зникнення синюшності забарвлення і "мертвотна блідість".

Реанімація здійснюється одним або двома реаніматорами.

Якщо реанімацію здійснює одна людина, то вона повинна через кожні 2...3 хвилини переривати масаж серця на 2-3 секунди для визначення пульсу на сонній артерії. Якщо реанімацію здійснюють двоє, то пульс на сонній артерії контролює той, що проводить ШВЛ.

При роботі одного реаніматора співвідношення числа вдувань до числа натискань на грудину повинно складати 2:15, інтервал між вдуванням і стисканням серця - 1секунда, при роботі двох реаніматорів співвідношення повинно бути 1:5. Один реаніматор здійснює ШВЛ, другий - робить зовнішній масаж серця.

Під час вдування в легені масаж серця не робити!

Помилки при проведенні непрямого масажу серця:

- неправильне розташування рук (зсування рук вправо чи вліво від краю грудини веде до переломів ребер), знаходження руки на нижньому краю грудини викликає перелом мечоподібного відростка;

- надмірна компресія грудини провокує численні переломи ребер;

- недостатня компресія при масажі серця вказує на відсутність пульсу в сонних артеріях;

г) тривалість паузи більше 1 секунди між компресіями - невиконання часової програми реанімації.

5. Транспортування потерпілих.

Останньою задачею першої допомоги є організація швидкого, безпечного, транспортування (доставки) потерпілого в лікувальний заклад. Найефективнішим способом для цього є карета швидкої допомоги. При використанні іншого виду транспорту необхідно забезпечити перенесення потерпілого в лікувальний заклад на ношах, у т.ч. імпровізованих (рис. 1.11) або перенести на руках (рис. 1.12), на лямці (рис. 1.13).

6. Проведення екстреної серцево-легеневої реанімації на манекенах -тренажерах.

Манекени-тренажери призначені для навчання студентів практичним навичкам проведення ШВЛ способом "рот у рот" і зовнішнього (непрямого) масажу серця при наданні першої медичної допомоги. Манекени дозволяють імітувати:

- дихання (ритм, серцебиття пульс на шиї і руці);

- зміну величини зіниць;

- закупорку дихальних шляхів під час штучного дихання („ВИТИМ");

- рух грудної клітки при вдиханні повітря („ВИТИМ");

а також:

- закидання голови;

- вдихання повітря методом "рот у рот";

- непрямий масаж серця з визначенням місця прикладання зусиль;

- здавлювання грудної клітки.

6.1. Тренажер "ВКТ". Виготовлений на базі шкіряної ляльки, яка імітує потерпілого в натуральний розмір. Комплектується пультом для керування і сигналізації його механізмами. Зв'язок механізмів із пультом здійснюється шланговим дротом довжиною 2 м за допомогою штепсельного рознімання.

6.2. Тренажер "ВИТИМ". Складається з муляжу людини із знімними масками та світлового табло. На його поверхні відповідно до анатомічних пропорцій зображені основні функціонуючі органи людини: серце, легені і кістяковий каркас грудної клітки, котрі синхронно з діями реаніматора змінюють свою форму (серце при компресії стискується, легені при вентиляції розширюються). Тренажер також фіксує помилки реанімації при неправильному розташуванні рук на тренажері і надлишковому зусиллі при масажі серця.

6.3. Заходи безпеки при користуванні тренажерів

- перевірити наявність заземлення манекенів;

- перевірити зовнішнім оглядом цілісність вузлів, пульту управління;

- включати манекени тільки після ознайомлення з даними методичними вказівками і дозволу викладача;

- не прикладати надмірних зусиль до органів управління тренажерів. Не допускати одночасного вдування повітря і натискання на грудину тренажерів, щоб уникнути їх механічного ушкодження;

- тренажери забороняється включати у мережу при знятих кришках світлового табло і пульту управління.

- категорично забороняється працювати з носоротовою маскою тренажера "ВИТИМ" та ротовою порожниною голови тренажера "ВКТ" без їх попередньої дезінфекції етиловим спиртом із наступним застосуванням марлевої серветки, що дозволяє уникнути перехресного зараження.

7. Контрольні запитання

1. Які види медичної допомоги існують? Їх особливості.

2. Що повинна знати та вміти людина, яка надає першу медичну допомогу?

3. Як надати першу медичну допомогу при кровотечах?

4. Як надається допомога при забитостях та вивихах?

5. Послідовність надання допомоги при переломах.

6. Опіки та їх види.

7. Перша медична допомога при термічних опіках.

8. Перша медична допомога при хімічних опіках, теплових і сонячних ударах, отруєннях, обмороженнях, травмі очей, шоку, втраті свідомості.

9. Види електротравм.

10. Порядок звільнення потерпілого від дії електричного струму.

11. Ознаки клінічної смерті.

12. Порядок підготовки потерпілого до проведення реанімаційних заходів.

13. Порядок проведення штучного дихання.

14. Порядок проведення непрямого масажу серця.

8. Порядок проведення роботи

8.1. Перед початком роботи викладач:

- перевіряє готовність студентів до проведення роботи;

- показує практичні прийоми накладання джгутів, закруток, транспортних шин;

- знайомить студентів із влаштуванням і правилами роботи на манекенах - тренажерах (див. п. 6);

- видає кожній бригаді ситуаційні задачі для надання першої медичної допомоги.

8.2. Етап навчання на тренажері "ВКТ".

8.2.1. Штучне дихання " рот у рот" надається у наступній послідовності:

- розстебніть одяг і установіть необхідність проведення ШВЛ по нерухомому стану грудної клітки;

- відкрити дихальний шлях підкладанням однієї руки під шию і натисненням іншої на чоло;

- покладіть марлеву серветку на рот манекена;

- зробіть глибокий вдих у випрямленому стані і щільно, пригорнувши свій рот до рота манекена і затиснувши носові отвори, зробіть у нього видих (при цьому грудна клітка манекена повинна підніматися, а на пульті повинна зайнятися сигнальна лампа "тиск нормальний");

- звільніть рот і ніс потерпілого після кожного вдиху для вільного видиху повітря з дихального механізму;

- зробіть 8...10 навчальних вдихів відповідно до ритму штучного дихання, який задається на пульті лампою "штучне дихання", "ритм".

8.2.2. Зовнішній масаж серця надається у наступній послідовності:

- установіть необхідність проведення масажу серця за станом пульсу і зіниць; медичний допомога травма реанімація

- займіть місце ліворуч чи праворуч біля грудей манекена і визначите місце прикладання зусиль при масажі за допомогою промацування ділянки грудної клітки, що імітує кінець грудини;

- відступіть на два пальці від краю грудини (від мечоподібного відростка) нагору до голови, накладіть на неї поперек тіла нижню частину долоні однієї руки, а верхню уздовж осі грудини;

- зробіть натиснення швидким поштовхом, злегка допомагаючи нахилом усього корпуса так, щоб змістити нижню частину грудини вниз на 3...4 см і щоб на пульті світилась лампа "зусилля нормальне";

- залишаючи руки в нижньому положенні протягом близько 0,5 секунд після поштовху, після чого потрібно злегка випрямитися і розслабити руки, не віднімаючи їх від грудей манекена;

- проводьте натискання в такт із лампою "ритм серця" (один раз за секунду);

- зробіть 12...15 навчальних натискувань.

При одночасному навчанні двох людей один проводить штучне дихання, а другий - масаж серця.

При навчанні однієї людини після двох вдихів проводять 15 натискань із наступним повторенням циклів.

8.2.3. Оцінка ефективності роботи на тренажері ВКТ здійснюється за ознаками оживання:

- спонтанний пульс на сонних артеріях;

- спонтанне дихання;

- звуження розширених зіниць очей.

8.3. Етап навчання на тренажері "ВИТИМ".

8.3.1. Штучне дихання " рот у рот" надається аналогічно п. 8.2.1 та до-повнюється ознаками п 4.7.3.1

Візуально контролюйте пересування передньої стінки грудини. При ефективному вдихуванні повітря вона піднімається, грудна клітка на світловому табло помітно розширюється, потім спадає під час пасивного видиху. При неповному відхиленні голови, а також надмірному (більше 2 літрів) вдиханні повітря, останнє надходить у шлунок - передня черевна стінка піднімається, а зсув передньої грудної стінки практично відсутній.

8.3.2. Зовнішній масаж серця. Техніка виконання непрямого масажу серця така ж, як і на тренажері ВКТ. Середня сила поштовху на тренажері складає 22 кг. Застосування надмірного зусилля небезпечно, тому що може призвести до численних переломів ребер, ушкодженням органів грудної порожнини.

Тривалість непрямого масажу на тренажері визначається відновленням добре відчутного пульсу на сонних артеріях.

8.3.3. Помилки при проведенні реанімаційних заходів, що фіксуються на екрані:

- невиконання часової програми реанімації (зупинка відліку часу реанімації);

- відсутність безперервності штучного дихання і непрямого масажу серця;

- недостатній об'єм повітря, що вдихується (менше 1000 мл - не висвітлюються контури легенів із нормативним об'ємом повітря);

- недостатня компресія при зовнішньому масажі серця (менше 13 кг) -контури працюючого серця не висвітлюються;

- недостатнє запрокидання голови при вдиханні повітря в шлунку (висвітлюються контури шлунка, розтягнутого повітрям);

- неправильне розташування рук реаніматора (на світловому табло реєструються переломи мечоподібного відростка, грудини, ребер);

- надмірна компресія грудини (більше 34 кг), висвітлюються на світловому табло численні переломи ребер.

8.3.4. Оцінка ефективності

На екрані світлового табло ("ВИТИМ") при правильній реанімації по закінченні контрольного часу реєструються:

а) функціонуюче серце;

б) функціонуючі легені.

Якщо протягом контрольного часу реанімації на тренажері зроблена хоча б одна з перерахованих вище помилок (п.8.3.3.), то відновлення функцій дихання, кровообігу і центральної нервової системи неможливе, що виражається відсутністю ознак оживання тренажера (відсутність пульсу, дихання, звуження зіниць).

8.4. Студенти кожної бригади надають рішення заданої ситуаційної задачі у вигляді практичної її демонстрації з коментарями. В дискусії визначається правильність її рішення, яку оцінює викладач.

8.5. У протоколі звіту студент повинен записати ситуаційну задачу та заключний варіант її вирішення.

Список літератури

1. Методичні вказівки до виконання лабораторної роботи „Перша медична допомога потерпілим".

2. Купчик М.П. та ін.. Основи охорони праці. - К.: Основа, 2000. - 416 с.

3. Гандзюк М.П. ., Желібо Є.П., Халімовський М.О. Основи охорони праці. - К.: Каравела, 2003. - 408 с.

4. Катренко Л.А., Пістун І.П. Охорона праці в галузі освіти. - Суми.: Університетська книга, 2001. - 339 с.

Размещено на Allbest.ru


Подобные документы

  • Клініка, перша медична допомога, організація рятувальних робіт в осередку хімічного ураження. Хіміко-фізичні властивості, клінічні ознаки, перша медична допомога при ураженнях хлором, аміаком, оксидом вуглецю, сірководнем і ін. Заходи особистої безпеки.

    методичка [38,2 K], добавлен 08.09.2008

  • Причини закритих ушкоджень: удари, травми, надзвичайні стани і стихійні лиха. Клінічні ознаки забоїв, вивихів, розтягнень, переломів та стискань. Закриті ушкодження органів черевної порожнини. Забій грудної клітки та перша медична допомога при ньому.

    реферат [20,3 K], добавлен 05.10.2013

  • Правильно подана допомога скорочує час спеціального лікування, сприяє швидшому загоєнню ран і частіше - рішучий момент при врятуванні життя потерпілого. Перша допомога при кровотечі. Перша допомога при укусах скажених тварин, отруйними зміями і комахами.

    реферат [26,9 K], добавлен 24.03.2009

  • Інтоксикація та смерть унаслідок укусів змій. Клінічна картина токсичної дії зміїної отрути, перша допомога та профілактика. Класифікація комах, способи уникнення їх укусів та надання першої допомоги. Укуси морських риб та перша допомога при них.

    реферат [47,5 K], добавлен 27.03.2012

  • Хімічні та термічні опіки. Перша допомога при ураженні електричним струмом; при різноманітних отруєннях хімічними речовинами та продуктами, укусах; при отруєнні їжею, грибами та ягодами. Перша допомога при укусах отруйних змій, павуків і комах.

    реферат [16,4 K], добавлен 17.02.2009

  • Класифікація та типи травм, розробка стратегії надання першої медичної допомоги потерпілому. Перша допомога при ранах і кровотечах, опіках, укусах тварин та комах, отруєннях, шоковому стані. Порядок проведення рятівних заходів та оцінка їх ефективності.

    контрольная работа [34,5 K], добавлен 17.02.2015

  • Сильнодійні отруйні речовини, їх характеристика, зони пораження. Симптоми гострого отруєння. Перша медична допомога при отруєнні. Одиниці радіоактивності і дози випромінювання. Основні принципи захисту, рентгенорадіологічні процедури, захист від отруєння.

    реферат [23,3 K], добавлен 09.11.2010

  • Психічні властивості особистості. Здоров'я і механізми його підтримки. Вплив соціального середовища на людину. Гессенське психосоматичне опитування. Ергономічна оцінка робочого місця. Біоритми людини, професійний відбір. Перша долікарська допомога.

    методичка [367,7 K], добавлен 17.06.2009

  • Алкоголь, паління, наркоманія - поширені соціальні небезпеки, які загрожують життю і здоров'ю людини. Причини поширення паління. Вплив нікотину на організм. Перша допомога при інтоксикації. Ознаки наркотичного сп'яніння. Чи можна вилікувати наркоманів?

    реферат [37,9 K], добавлен 28.05.2010

  • Робота по запобіганню надзвичайних ситуацій і зменшенню їх негативних наслідків. Фізіологічні критерії здоров'я. Нові види небезпек, що породжуються науково–технічним прогресом: електромагнітне і лазерне випромінювання. Надання першої медичної допомоги.

    реферат [34,0 K], добавлен 22.12.2011

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.