Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

Соціально-психологічне забезпечення діяльності рятувальних підрозділів цивільної оборони МНС України у 2000-2006 рр.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Хід та наслідки надзвичайних ситуацій, які відбувалися у другій половині ХХ - початку ХХІ ст. ст., як в Україні, так і за її межами, продемонстрували суттєве зростання ролі соціально-психологічного забезпечення підрозділів рятувальників міністерства з надзвичайних ситуацій. Це обумовлюється:

докорінною перебудовою, яка проходить в житті нашої держави, і яка змінює МНС, характер і умови професійної діяльності, а також відносини, які складаються у колективах підрозділів рятувальників;

реформою Міністерства з надзвичайних ситуацій України, яка проходить і яка припускає озброєння офіцерів гуманітарного профілю відповідними духу часу засобами діагностики морально-психологічного стану військ, у тому числі і соціально-психологічного клімату, а також їх оптимізації;

необхідністю пошуку ефективних методів соціально-психологічного забезпечення підрозділів, які залучаються до рятувальних робіт та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій в екстремальних умовах підвищеної відповідальності за людські життя та матеріальні ресурси;

реальною потребою подальшого розгортання соціального й психологічного потенціалів цих колективів, підвищення ефективності їх професійної діяльності при вирішенні державних завдань;

наявністю в житті та службовій діяльності рятувальників ряду проблем, конфліктних ситуацій, які обумовлено економічними і психологічними причинами, недоліками в організації навчально-виховного процесу у підрозділах і які необхідно вирішувати з урахуванням специфіки міжособистісних взаємин в особливих умовах;

необхідністю формування здорового соціально-психологічного клімату у колективах рятувальників з метою створення в них сприятливих умов для реалізації спеціалістами своїх потенційних можливостей, всебічного розвитку властивостей та якостей особистості, зміцнення дисципліни та підвищення боєздатності у аварійно-рятувальних підрозділах МНС України для здійснення ефективної діяльності в особливих умовах.

Під час ліквідації надзвичайних ситуацій перед рятувальними підрозділами, як Міністерства Оборони, так і Міністерства з надзвичайних ситуацій України ставляться складні і відповідальні завдання, вирішувати які особовому складу приходиться як правило в екстремальних умовах, у відриві від місць постійної дислокації або місця проживання, у складній соціально - політичній обстановці, у незнайомій географічній місцевості і культурно - етнічному середовищі. Як показує історичний досвід, подібні умови виконання службових завдань характеризуються присутністю і негативним впливом на психіку людини широкого спектру несприятливих, дискомфортних і факторів, що загрожують та породжують підвищений рівень емоційного стресу. Це означає, що спеціалісти які направляються в райони надзвичайних ситуацій для виконання аварійно - рятувальних та інших невідкладних робіт, підлягають не тільки фізичній загрозі (особистому здоров'ю, життю), а також значному ризику виникнення нервово - психічних розладів, психічній дезадаптації і стресових станів. Останні нерідко стають безпосередньою причиною зривів у професійній діяльності, втраті або значного зниження працездатності, міжособистісних конфліктів, порушень дисципліни, зловживання алкоголем та інших негативних явищ.

Саме тому, відповідно до вищезазначеного, стає зрозумілим, що вивчення та осмислення історичного досвіду соціально-психологічного забезпечення діяльності рятувальників у надзвичайних ситуаціях, які мали місце в другій половині ХХ - початку ХХІ ст. ст. набуває особливого значення на сучасному етапі реформування та розвитку системи МНС України. Однак вивченню цього досвіду вітчизняними вченими приділяється недостатньо уваги. Спеціальних воєнно-історичних праць, що присвячені даному питанню, в Україні практично немає, а роботи які існують з цієї тематики, мають, здебільшого, соціологічний, психологічний та філософський характер. Все це і зумовило вибір теми дисертаційного дослідження.

Отже, сутність наукового завдання роботи полягає у розкритті характерних рис й особливостей соціально-психологічного забезпечення професійної діяльності рятувальників системи МНС України до дій у надзвичайних ситуаціях, а також виявленні основних тенденцій розвитку цього процесу.

Зв`язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконано відповідно до планів і програм науково-дослідної роботи, що здійснюється кафедрою теоретичних основ захисту населення і територій Інституту державного управління у сфері цивільного захисту УЦЗ України, НДР - шифр «Адаптація», де автор взяв участь у відпрацюванні проміжних та підсумкового звітів, й згідно з планом наукової і науково-технічної діяльності Черкаського інституту пожежної безпеки ім. Героїв Чорнобиля, НДР - шифр «Рятівник», де дисертантом надано статтю «Соціально-психологічне забезпечення діяльності рятівників».

Мета і задачі дослідження. Узагальнити історичний досвід організації соціально-психологічного забезпечення діяльності вітчизняних рятувальників у надзвичайних ситуаціях і визначити можливості його використання в ході реформування і розвитку системи МНС України.

Досягнення визначеної мети передбачає вирішення таких завдань:

проаналізувати стан наукової розробки питання та визначити основні напрями дослідження;

розкрити основні фактори, що впливали на процес соціально-психологічного забезпечення дій рятувальних підрозділів МНС України у надзвичайних ситуаціях;

дослідити завдання, характерні риси та особливості організації соціально-психологічного забезпечення професійної діяльності українських рятувальників;

виявити головні тенденції та закономірності цього процесу;

обґрунтувати можливі напрями удосконалення системи соціально-психологічного забезпечення (далі - СПЗ) особового складу МНС України в сучасних умовах.

Об`єктом наукового вивчення стала професійна діяльність рятувальників системи МНС України в надзвичайних ситуаціях, що виникали на території України та поза її межами наприкінці ХХ - початку ХХІ ст. ст.

Предмет дослідження - історичний досвід соціально-психологічного забезпечення діяльності рятувальних підрозділів цивільної оборони МНС України у надзвичайних ситуаціях.

Методи дослідження. Методологічну основу наукового пошуку становлять принципи історизму, об`єктивності, всебічності. Процес соціально-психологічного забезпечення дій підрозділів рятувальників у надзвичайних ситуаціях розглядався в контексті конкретної обстановки. У зв`язку з цим було використано історичний та логічний методи, за допомогою яких були визначені тенденції та закономірності розвитку означеного предмету дослідження. Використання методу порівняльного аналізу дозволило виявити особливості застосування особового складу рятувальних підрозділів МНС України у складних ситуаціях, які стали об`єктом дослідження.

Поряд з цими методами дослідження застосовувалися і загальнонаукові, такі як: аналіз, синтез, індукція, дедукція та ін. Завдяки ним автору вдалося встановити основні фактори, що впливали на організацію соціально-психологічного забезпечення дій вітчизняних рятувальників.

Особливе значення при підготовці дисертації мало використання спеціальних історичних методів дослідження: проблемно-хронологічного, порівняльно-історичного, а також сумісних: статистичного, класифікації та ін.

Хронологічні рамки дослідження охоплюють надзвичайні ситуації в яких приймали участь вітчизняні рятувальники, й які виникали на території України та поза її межами наприкінці ХХ - початку ХХІ ст. Вибір хронологічних рамок наукового пошуку зумовлено суттєвими змінами, що відбулися у формах і методах соціально-психологічного забезпечення дій рятувальних підрозділів, характерних для зазначеного періоду.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в постановці та комплексному вирішенні наукового завдання, яке до цього часу не стало предметом спеціального дослідження. Крім того, деякі аспекти теми наукового пошуку не набули об`єктивного та всебічного висвітлення в історичній літературі.

Автором вперше у вітчизняній воєнно-історичній науці визначені основні фактори, що впливали на процес соціально-психологічного забезпечення діяльності рятувальників системи МНС України до дій у надзвичайних ситуаціях; розкриті характерні риси психологічного забезпечення професійної діяльності особового складу МНС України;

з'ясовані особливості соціально-психологічного клімату як умови ефективної професійної діяльності рятувальників у надзвичайних ситуаціях;

визначені напрями оптимізації соціально-психологічного клімату для забезпечення професійної діяльності в колективі рятувальників системи МНС України;

виявлені головні тенденції розвитку організації соціально-психологічного забезпечення дій рятувальників у надзвичайних ситуаціях;

систематизовані завдання СПЗ рятувальників при діях у специфічних умовах;

запропоновані та підготовлені практичні рекомендації щодо соціально-психологічного забезпечення рятувального підрозділу.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що положення й результати дослідження можна використати при розробці проблем воєнно-історичної науки, теорії й практики реформування МНС України з питань удосконалення системи соціально-психологічного забезпечення дій рятувальних підрозділів у складних умовах; у навчальному процесі вищих навчальних закладів; поліпшенні підготовки офіцерських кадрів, фахівців у галузі СПЗ, а також у науково-пошукових та дослідницьких роботах.

Окремі положення дисертаційного дослідження можуть бути використані для подальшого вдосконалення організаційно-штатної структури підрозділів МНС України, вирішення питання їхнього матеріально-технічного та фінансового забезпечення, опрацювання та обґрунтування організації соціально-психологічного забезпечення у МНС України. Вони спрямовані на підвищення рівня професійної діяльності рятувального підрозділу, загону за рахунок упровадження науково обґрунтованого управління соціально-психологічним кліматом.

Фактичний матеріал, узагальнення і висновки дисертаційного дослідження вже використовуються в ході вивчення зі студентами, курсантами та слухачами Черкаського інституту пожежної безпеки ім. Героїв Чорнобиля під час вивчення курсу «Морально-психологічне забезпечення діяльності підрозділів МНС України» та можуть використовуватися в системі інших вищих навчальних закладів України.

Особистий внесок здобувача полягає в тому, що всі наукові результати дослідження автором здійснені особисто. Публікації у наукових фахових виданнях видані за його авторством.

Апробація результатів дисертації здійснювалася на міжнародній науково-практичній конференції «Система морально-психологічного впливу на особовий склад Збройних Сил України: тенденції розвитку» (Київ, 2003), на семінарах і засіданнях профільних кафедр, а також у ході занять із слухачами і курсантами Черкаського інституту пожежної безпеки ім. Героїв Чорнобиля.

Публікації. Основні положення і висновки дисертаційного дослідження викладені в чотирьох опублікованих працях: 3_х публікаціях автора у наукових фахових виданнях та матеріалах і тезах конференції.

Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків та переліку використаних джерел. Загальний обсяг основного тексту дисертації становить 148 стор. Список використаних джерел включає 334 найменувань. Повний обсяг дисертації - 180 сторінки.

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено об`єкт, предмет, мету й завдання дослідження, його хронологічні рамки, методологічну основу, визначено наукову новизну та практичне значення дисертації, наведено інформацію щодо апробації результатів дослідження.

У першому розділі «Історіографія, джерельна база та основні методи дослідження» проведено аналіз наукової літератури та джерел з обраної теми, а також викладено основні методи дослідження.

Зазначено, що до проблеми соціально-психологічного забезпечення професійної діяльності фахівців звернулись ще на початку 20_го століття. Тоді цей термін був введений у науковий обіг У. Штерном для позначення будь-якої практики впливу на людську психіку і управління нею.

Пізніше у роботах Г. Мюстенберга вперше було поставлено завдання практичного використання знань психологічної науки про закономірності людської психіки, поведінку людей у соціумі, спілкування, індивідуальні і соціальні особливості представників різних соціальних груп у зв'язку з конкретною практичною діяльністю. У цьому зв'язку розроблялися способи психологічного впливу на людей з метою підвищення ефективності їх соціального функціонування. Особливо важливим можна вважати виділення Мюнстербергом форм впливу на людей.

Проблема соціально-психологічного забезпечення чи застосування практичної психології до розв'язання конкретних завдань діяльності з новою гостротою постала на рубежі 70-80_х рр. ХХ ст. Власне кажучи, у різних галузях науки одночасно загострилося розуміння необхідності всебічного і комплексного її вивчення та застосування одержаних результатів у людській діяльності.

Особливо інтенсивно почали досліджуватися питання психологічного забезпечення військової, спортивної, трудової і професійної діяльності, навчально-виховного процесу в навчальних закладах (школах і вузах).

Наприкінці 80_х років з'являється ціла низка робіт, присвячених проблемі психологічного забезпечення професійної діяльності, що за рівнем психоемоційної напруги така само, що й бойова. У них започаткована спроба формулювання визначення поняття і структури психологічного забезпечення. Так, на думку В. Сафонова, головним питанням психологічного забезпечення діяльності є оперативна діагностика психічних станів людини. К. Стамбулова вважає, що базовий напрямок психологічного забезпечення діяльності визначається «тривалою і кропіткою роботою з формування професійно важливих властивостей» людини.

До питань психологічного забезпечення професійної підготовки звертаються й інші автори. Наприклад, А. Григолава досліджує методологічні аспекти системного підходу в соціально-психологічному забезпеченні підготовки висококваліфікованих фахівців.

Не менш інтенсивно аналізуються можливості психологічного забезпечення військової діяльності. Тон тут задають фахівці санкт-петербурзької школи. Насамперед, це А. Крилов, А. Нафтульєв, Н. Лебедєва, В. Тимошук, С. Ліпатов та інші.

Дуже цікавими в контексті завдань нашої праці є дослідження основних напрямів і шляхів оптимізації соціально-психологічного клімату в колективах підрозділів як Міністерства Оборони, так і МНС України, які проводив Р. Калениченко.

Починаючи з 1991 року в Україні виходить ціла низка наукових праць в яких розв'язується широке коло спеціальних завдань, що складають зміст соціально-психологічного забезпечення. Це роботи П. Корчемного, В. Сисоєва, А. Федотова, С. Захарика, А. Караяні, Р. Абдурахманова, В. Попова, В. Раздуєва, І. Соловйова, П. Харченка та ін.

З розвитком України як самостійної держави, створенням Міністерства з надзвичайних ситуацій, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи актуальність психологічного забезпечення повсякденної діяльності (далі - ПЗПД) зросла, про що свідчить відповідний Наказ Комітету охорони праці та Міністерства охорони здоров'я України щодо необхідності професійного добору для 16 груп спеціальностей. Наслідки Чорнобильської катастрофи суттєво вплинули на фізичне та психічне здоров'я населення України, що значно розширило коло осіб, які потребують комплексного психологічного забезпечення життєдіяльності. Тому, саме в цей час, в МНС починають досліджувати питання ПЗПД, які пов'язані з професійною діяльністю рятувальників. Представниками цього напряму стали М. Королюк, І. Чиж, Є. Жиляєв, В. Крайнюк тощо.

Свій внесок у вивчення проблеми психологічного забезпечення професійної діяльності наприкінці ХХ - початку ХХ ст. зробили такі вчені як М. Корольчук, І. Сапов, О. Солодков, Ю. Бобров, П. Криворучко, Г. Грибенюк, В. Крайнюк, О. Блінов, В. Стасюк та В. Осьодло.

Безпосереднє втілення результатів теоретичних розробок у практику соціально-психологічного забезпечення повсякденної діяльності (далі - СпЗПД) знайшло своє відображення останнім часом у конкретних соціально-психологічних дослідженнях, які були проведені К. Платоновим, О. Зотовою, В. Новіковим, А. Русаліновою, Г. Моченовим, В. Антонюком, В. Шубкіним, Т. Кочетовим, А. Глоточкіним, О. Єрицяном, М. Коломінським, Ю. Забродіним та В. Казмиренком.

Проте, щодо соціально-психологічного забезпечення дій рятувальних підрозділів МНС України у надзвичайних ситуаціях визначеного нами періоду, то ці аспекти залишилися поза увагою дослідників. А як що і розглядалися, то лише в загальних рисах. Вони висвітлені в деякій мірі в спеціальній літературі, але з багатьох питань між дослідниками ще немає повної згоди.

Аналіз історіографічної бази стосовно питання, що досліджується, переконливо свідчить про те, що з історичної точки зору дані аспекти майже не розглядалися. Зарубіжні і вітчизняні автори, як ми бачимо, приділяли особливу увагу аспектам безпеки людини у повсякденному житті, зменшенню впливу наслідків психологічного навантаження та уникненню психічних захворювань отриманих в наслідок різноманітних стрес факторів, що впливають на людину в екстремальних ситуаціях. При цьому вивчення та узагальнення досвіду соціально-психологічного забезпечення діяльності рятувальних підрозділів цивільної оборони МНС України залишалося поза межами їх наукового пошуку.

Джерельну базу дослідження складає сукупність вітчизняних та зарубіжних матеріалів, які прямо або опосередковано стосуються аспектів питання, що розглядалося. Основу її складають документи, які знаходяться у фондах та матеріалах інвентарного зберігання Галузевого Державного Архіву Міністерства оборони України, Російського Державного Архіву новітньої історії (РДАНІ, в минулому ЦЗСД - Центр зберігання сучасної документації), Національній бібліотеці України ім. В.І. Вернадського, а також розміщені на сайтах мережі Інтернету.

Найбільш важливе значення мають ті матеріали, які містять інформацію, що поступала безпосередньо з районів надзвичайних ситуацій, насамперед, це доповіді, накази, бойові повідомлення й рапорти про хід подій, відомості, списки, довідки, а також виписки з формулярів частин, які брали участь у рятувальних роботах зазначеного періоду.

Саме вони проливають світло на прийняття командуванням відповідних рішень на застосування сил і засобів у рятувальних роботах, містять конкретні факти про їх підготовку й проведення, а також соціально-психологічне забезпечення.

Особливе значення тут мала спеціальна інформація довідкового характеру про надзвичайні ситуації, що відбувалися в світі наприкінці ХХ - початку ХХІ ст. ст.

Також дисертантом використані як джерела відкриті офіційні видання державних інституцій, матеріали центральних друкованих органів Міністерства оборони України та Міністерства з надзвичайних ситуацій.

Отже, аналіз історіографії, архівних й інформаційних джерел, які тематично мають відношення до дисертації, дає можливість стверджувати, що з точки зору воєнно-історичної науки, питання соціально-психологічного забезпечення дій рятувальників системи МНС України у надзвичайних ситуаціях ще не вивчені в повному обсязі. Особливо це стосується виявлення закономірностей і тенденцій розвитку способів виконання основних задач СПЗ, визначення особливостей цього процесу, розробки конкретних пропозицій і рекомендацій керівництву МНС України щодо врахування історичного досвіду у повсякденній діяльності. Саме цим керувався автор, вибираючи тему дисертаційної роботи.

У другому розділі «Організація соціально-психологічного клімату у підрозділах рятувальників МНС України» дана характеристика основних напрямків соціально-психологічного забезпечення професійної діяльності рятувальників МНС, розкриті шляхи удосконалення організації їх роботи, проведено аналіз основних поглядів стосовно СПК як умови оптимізації професійної діяльності колективу та визначені головні фактори, що впливали на соціально-психологічний клімат колективу рятувального підрозділу до дій у надзвичайних ситуаціях.

Історичний досвід засвідчив, що особливу актуальність в умовах бурної динаміки соціальних процесів в суспільстві та реформування Міністерства з надзвичайних ситуацій має можливість регулювання психологічних процесів в військових колективах із метою їх оптимізації.

У ході дослідження встановлено значний вплив на цю діяльність наступних соціально-психологічних чинників: суттєва соціальна відповідальність, можливість застосування спеціального обладнання, зміна режиму праці і відпочинку, соціальна ізоляція, що супроводжується великою психоемоційною напругою та особливостями соціально-психологічного клімату і природних чинників - гідрометеоумов (сніг, дощ, вологість повітря, сила вітру, надмірне сонце, низька або висока температури та ін.). При цьому нами відмічено відносно сталий вплив на цей же вид діяльності технічних (вентиляція, освітлення, засоби зниження шуму та вібрації, площа, обсяг приміщення, кількість ліжок та ін.) та медико-біологічних чинників (зміни біоритмів, монотонія, гіподинамія, нервово-психічне напруження, фізіологічні резерви організму).

Тому порівняльний аналіз історичного досвіду щодо професійної діяльності підрозділів рятувальників МНС протягом 2000-2006 рр. дав основу для виділення соціально-психологічного клімату як умови ефективної діяльності колективу підрозділу рятувальників.

Встановлено, що у підрозділах з більш сприятливим психологічним кліматом і ефективність професійної діяльності краща. Про це свідчить зіставлення як прямих показників результатів службової діяльності, так і показників за психологічними та соціально-психологічними індексами (критеріями) зі станом психологічного клімату в підрозділах за різні часи вказаного періоду.

Доведено, що у переважній більшості підрозділів рятувальників, в колективах зі сприятливим соціально-психологічним кліматом (далі - СПК) рівень професійної готовності спеціалістів був вищим, ніж у колективах з суперечливим і несприятливим.

Згідно з підсумками соціологічних досліджень, які містяться у сучасній літературі, виявлено, що порушень військової дисципліни в колективах зі сприятливим психологічним кліматом в 1,3 рази менше, ніж у колективах з суперечливим, і в 2,6 рази менше, ніж у колективах з несприятливим, у тому числі повністю відсутні порушення статутних норм взаємовідносин, тоді як у колективі з суперечливим СПК їх було зафіксовано 9,2 % від загальної кількості порушень, а в колективах з несприятливим СПК їх було 18,3 %.

Суттєву залежність результатів діяльності від стану соціально-психологічного клімату колективу рятувальників було підтверджено й аналізом ряду джерел, а також результатами досліджень, що стосуються компонентів змісту СПК колективу.

За отриманими даними можна констатувати: чим вища якісна характеристика компонентів змісту соціально-психологічного клімату, тим кращими є підсумки діяльності особового складу підрозділу, рівень професійної діяльності.

Вивчення основних поглядів стосовно СПК як умови оптимізації професійної діяльності колективу засвідчило те, що ми маємо справу з аналізом складного багатомірного явища. Є певна неузгодженість та різноманіття розуміння між методологічними підходами до розгляду СПК колективів, що органічно зумовлюється теоретико-методологічними основами вивчення цього соціально-психологічного феномена. Але більшість авторів сходяться в думці, що СПК являє собою деяке суб'єктивне відображення в колективній свідомості всієї сукупності службової й соціальної обстановки, яка в зарубіжній соціальній психології отримала назву «організаційного клімату». З іншого боку, виникнувши як результат безпосереднього й опосередкованого впливу на колективну свідомість певних об'єктивних і суб'єктивних чинників, СПК набуває відносної самостійності, стає об'єктивною характеристикою даного конкретного колективу рятувальників і починає впливати, в свою чергу, зворотнім чином на колективну діяльність і окрему особу.

В процесі роботи автором розкриті особливості умов професійної діяльності та функціонування колективів рятувальних частин. На нашу думку, вони визначаються:

- впливом в першу чергу соціально-психологічних чинників - колективним характером професійної діяльності з вираженою індивідуальною відповідальністю, можливістю загинути, зміною режиму праці та відпочинку, можливій соціальній ізоляції, небезпекою, з повною добовою зайнятістю і неможливістю уособлення, психологічній несумісності в умовах напруженої учбово-професійної підготовки, з великими психологічними і фізіологічними навантаженнями, що супроводжується великою психоемоційною напругою;

- відносною усталеністю впливів природних, технічних, та медико-біологічних чинників.

Доведено, що удосконалення соціально-психологічного забезпечення рятувального підрозділу суттєво поліпшує ефективність професійної діяльності, міжособистісні і між групові стосунки, про що свідчать суттєве покращення в підрозділах, що розглядаються, прямих показників професійної діяльності (показники аналізу виконання спеціальних завдань, несення варт та нарядів, аналізу документів та дисциплінарної практики), показників за методикою визначення індивідуально-психологічних властивостей особистості та рівня групової згуртованості, групової розгуртованості, групової єдності.

У третьому розділі «Соціально-психологічне забезпечення колективу підрозділу рятувальників МНС до дій у надзвичайних ситуаціях» дисертант здійснив спробу усебічно розкрити характерні риси і особливості соціально-психологічного забезпечення рятувальників, виявити тенденції розвитку системи

соціально-психологічного забезпечення діяльності підрозділів МНС, обґрунтувати практичні рекомендації щодо соціально-психологічного забезпечення рятувальних підрозділів в сучасних умовах.

Зазначено, що історичний досвід переконливо свідчить про важливість проведення діагностичної та корекційної роботи з метою оптимізації соціально-психологічного клімату рятувальників у реальних умовах професійної діяльності. З'ясовано, що оптимізація соціально-психологічного клімату колективів підрозділів рятувальників суттєво поліпшувало міжособистісні, міжгрупові стосунки, ефективність їх професійної діяльності у надзвичайних ситуаціяхі. На думку здобувача, соціально-психологічний клімат колективу рятувальників - це стан групової свідомості рятувальників, що характеризується домінуючими стосунками, настроями, спрямованістю, думками, традиціями, які об'єднані спільною метою та функціями їх професійної діяльності в колективі і спрямовані на успішне виконання професійної діяльності у надзвичайних ситуаціях, кількість яких з кожним роком збільшується.

Так, автором встановлено, що на початку ХХІ ст. на теренах України відбулося понад 1500 надзвичайних ситуацій (техногенного, природного, соціально-політичного характеру). В 2001 році було зареєстровано 210, в 2002 році - близько 280, в 2003 р. - 313, в 2004 р. - понад 350, в 2005 р. - 400 надзвичайних ситуацій.

Доведено, що за видами надзвичайні ситуації розподілилися на: геологічні, метеорологічні, гідрологічні прісноводні, пожежі в природних екосистемах, інфекційні захворювання людей, інфекційні захворювання сільськогосподарських тварин, масове розповсюдження шкідників сільськогосподарських тварин тощо. Тобто, вітчизняним рятувальникам приходиться виконувати свої обов`язки у різноманітних умовах.

Розглянувши історію організації соціально-психологічного забезпечення діяльності рятувальників у надзвичайних ситуаціях наприкінці ХХ - початку ХХІ ст., автор відзначає, що наявність негативних проявів у свідомості і поведінці особового складу, невирішеність деяких питань патріотичного виховання рятувальників призвели до пошуку організації такої системи СПЗ, що відповідала б вимогам часу. Отриманий досвід соціально-психологічного забезпечення діяльності рятівних підрозділів МНС України, вивчення аналогічної діяльності в інших країнах світу свідчать про доцільність створення єдиної системи СПЗ діяльності військ (сил). Це постає особливо актуально в умовах проголошення Україною курсу на інтеграцію в європейські структури.

Із аналізу особливостей соціально-психологічного забезпечення професійної діяльності у підрозділах рятувальників на початку ХХІ ст. можна констатувати, що оптимізація професійної діяльності у підрозділах рятувальників МНС здійснювалася в межах регулювання та приведення до оптимальних умов життєдіяльності колективів цих підрозділів загалом і включала в себе діагностику соціально-психологічного клімату (анкетування за розробленими та адаптованими до умов життєдіяльності рятувальних підрозділів опитувальниками, визначення соціально-психологічних показників (індексів) колективу підрозділу за соціометричною методикою, методики визначення індивідуально-психологічних показників (індексів) колективу підрозділу, методики визначення об'єктивних показників діяльності - непрямих показників СПК) і психологічний супровід (аналіз СПК, його прогнозування; всяке сприяння вияву свідомої активності членів колективу з метою приведення клімату у відповідність із задачами спільної діяльності, згуртування колективу, вдосконалення особистості рятувальника в ньому; організація психологічних впливів, направлених на оптимізацію управління рятувальним підрозділом та на оптимізацію складових елементів СПК колективу підрозділу (колективних взаємин, колективної думки, колективної спрямованості, колективного настрою та колективних традицій). Визначені методи оптимізації СПК дозволили автору виробити практичні рекомендації щодо вдосконалення психологічної підготовки, а також навчальної й виховної роботи в частинах МНС.

При складанні рекомендацій ми виходили з того, що регулюючий вплив із метою оптимізації на його клімат здійснюється передусім як управлінський вплив на членів колективу і на колектив загалом, через вплив на індивідуальну або групову свідомість.

Запропоновані рекомендації не виходили за межі планів спеціальної, гуманітарної і психологічної підготовки та культурно-виховної роботи в рятувальних частинах МНС України, не порушували звичайного процесу бойового навчання й життя, не вимагали додаткових зусиль і засобів і враховували такі складові, як:

організаційні (формування групи «Психологічної діагностики і управління СПК як умови ефективної діяльності культурно-просвітницької роботи (далі - КПР), вивчення змісту функціональних обов'язків, складання програми індивідуального і колективного вивчення і впливів на членів колективів групи, перелік індивідуальної роботи її членів, формування позитивної установки на діяльність, вибір підрозділів, у яких буде проводитися робота щодо оптимізації СПК як умови ефективної діяльності КПР, ознайомлення командування частини і підрозділів з результатами вивчення ефективності професійної діяльності і стану СПК в підрозділах); професійні (створення в підрозділах умов психологічно сприятливих для професійної діяльності);

психологічні (проведення з особовим складом підрозділів рятувальників психологічних ігор та практичних вправ, спрямованих на оптимізацію СПК як умову ефективної діяльності КПР, надання психологічної допомоги в разі виявлення різкої негативної динаміки показників клімату, зниження результатів навчання, збільшення кількості порушень військової дисципліни та громадського порядку в підрозділах охорони);

соціальні (вивчення СПК у підрозділах, впровадження спецкурсу «Оптимізація СПК як умови ефективної діяльності в КПР» для командування частини і підрозділів, а також активу підрозділів, проведення з особовим складом заходів, спрямованих на формування колективної думки, позитивних традицій).

Висновки

У дисертації вирішено важливе наукове завдання, яке полягає в узагальненні історичного досвіду соціально-психологічного забезпечення особового складу рятувальників, розкритті характерних рис й особливостей соціально-психологічного забезпечення професійної діяльності рятувальників системи МНС України до дій у надзвичайних ситуаціях, а також виявленні основних тенденцій розвитку цього процесу.

Здійснений в історичному аспекті комплексний науковий аналіз досвіду організації соціально-психологічного забезпечення дій рятувальних підрозділів у надзвичайних ситуаціях в період з 2000 по 2006 рр. є певним кроком уперед в організації СПЗ діяльності сил МНС України як складного й багатопланового соціального явища.

Основні результати дисертаційної роботи такі:

1. Проведено аналіз історичної та спеціальної літератури, показано стан розробки теми дослідження, дана характеристика джерельної бази. Зроблений висновок про те, що хоча питання використання досвіду СПЗ підрозділів МНС України є одним із найважливіших в процесі реформування вітчизняних силових структур, проте всебічного його вивчення ще не набуло відповідного висвітлення у воєнно-історичній науці.

2. Аналіз процесу еволюції системи соціально-психологічного забезпечення підрозділів рятувальників у надзвичайних ситуаціях на початку ХХ ст. підтвердив, що в ході історичного розвитку вітчизняних силових структур військово-політичне керівництво країни приділяло організації СПЗ першочергову увагу. Це питання завжди було пріоритетним напрямком розвитку теорії і практики військової справи й повною мірою використовувалося для досягнення мети у всіх надзвичайних ситуаціях, у яких брали участь українські рятувальники.

3. За цей час відбулася істотна трансформація поглядів фахівців на можливості та перспективи СПЗ особового складу МНС України. Від допоміжного засобу, що застосовувався при вирішенні завдань на тактичному рівні, СПЗ зросло до статусу фактора - примножувача бойової могутності силових структур, засобу управління силами швидкого реагування на всіх рівнях.

4. Вивчення історії розвитку СПЗ діяльності рятувальних підрозділів МНС України дозволило автору простежити генезис його теорії і практики, дати пояснення існуючій структурі апарату, характеру й специфіки вітчизняної системи СПЗ, виявити тенденції її подальшого розвитку.

5. Встановлено, що протягом 2005-2006 рр. сформувалася сучасна структура та удосконалювався механізм реалізації завдань соціально-психологічного забезпечення рятувальників системи МНС, що застосовувалися у надзвичайних ситуаціях в різних країнах світу.

6. Показана важливість проведення діагностичної та колекційної роботи з метою оптимізації соціально-психологічного клімату рятувальників у реальних умовах професійної діяльності. Визначено особливості професійної діяльності та її взаємозв'язок з соціально-психологічним кліматом у підрозділах МНС України. За підсумками теоретичного та дослідження обґрунтовано систему діагностичних заходів та психологічних впливів з метою оптимізації соціально-психологічного клімату в підрозділі рятувальників. Досвід застосування рятувальних підрозділів у надзвичайних ситуаціях показав, що оптимізація соціально-психологічного клімату колективів підрозділів рятувальників суттєво поліпшує міжособистісні, між групові стосунки, ефективність їх професійної діяльності.

7. Розроблено можливі напрями щодо соціально-психологічного забезпечення рятувального підрозділу та доведено ефективність їх використання рятувальниками в комплексі психологічного забезпечення професійної діяльності, надано практичні рекомендації щодо використання їх у рятувальних підрозділах.

8. Встановлені особливості професійної діяльності особового складу рятівників. На думку автора вони визначаються колективним характером професійної діяльності з вираженою індивідуальною відповідальністю, можливістю загинути, зміною режиму праці та відпочинку, можливій соціальні ізоляції, небезпекою, з повною добовою зайнятістю і неможливістю уособлення, психологічній несумісності в умовах напруженої учбово-професійної підготовки, з великими психологічними і фізіологічними навантаженнями, що супроводжується великою психоемоційною напругою.

9. Виходячи з аналізу існуючих джерел, розроблено систему заходів соціально-психологічного забезпечення рятувального підрозділу, яка враховує крім зазначених раніше професійні та педагогічні заходи. Доведено, що застосування розроблених заходів соціально-психологічного забезпечення рятувального підрозділу суттєво поліпшувало ефективність професійної діяльності, міжособистісні і міжгрупові стосунки. Про це свідчить суттєве покращення протягом періоду (2000-2006 рр.) професійної діяльності рятівників. За цей час працездатність рятувальників за підрахунками автора збільшилася на 29-37 %, середній показник успішності виконання рятувальними підрозділами спеціальних завдань підвищився на 9,4 %; кількість порушень військової дисципліни та громадського порядку зменшилась на 19 %; якість підготовки молодого поповнення рятівників підвищилася на 14,3 %.

10. Перспективи подальшого наукового пошуку автор бачить в дослідженні системи соціально-психологічного забезпечення комплектування підрозділів пожежної охорони з урахуванням професійно-значущих якостей особистості, організації і впровадження професійного відбору рятувальників, комплектування рятувальних підрозділів на підставі психологічної сумісності і врахування критеріїв ефективності професійної діяльності.

Размещено на Allbest.ru