Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Аналіз шкідливих та небезпечних факторів робочого приміщення

У розділі «Охорона праці та цивільний захист» для розгляду та аналізу було взято приміщення в якому розташований офіс, а саме відділ комп'ютерного тестування та програмування у зв'язку з проходженням практики саме в цьому приміщенні.

Відділ знаходиться на першому поверсі панельного п'ятиповерхового будинку. Загальна площа S_общ становить 25 м² (довжина (l) 5 м, ширина (d) 5 м), висота приміщення (h) - 3,2 м. Згідно СНіП 2.09.04-87 висота від підлоги до стелі повинна бути не менша ніж 2,5 м.

У відділі працює 4 працівника. Площа, що припадає на одного працівника (S_пр) складає 6,25 м². Нормативне значення робочої площі на одного працюючого повинне бути не менше 6 м² у виробничих приміщень для експлуатації ВДТ ЕОМ та ПЕОМ. Таким чином фактичні значення цих параметрів відповідають вимогам СНіП 2.09.04-87.

В приміщенні відділу знаходиться 3 комп'ютера, джерелом живлення яких є змінний електричний струм напругою 220В.

За ступенем враження електричним струмом приміщення комп'ютерного відділу, згідно з ГОСТом 12.1.030-81, належить до приміщень без підвищеної небезпеки ураження електричним струмом працюючих.

В приміщенні знаходяться інвентар та обладнання:

робочий стіл - 4 шт.

допоміжний стіл - 2 шт.

стілець 7 шт.

комп'ютер - 3 шт.

принтер - 1 шт.

шафа книжкова - 3 шт.

шафа для одягу - 1 шт.

сейф - 2 шт.

Размещено на http://www.allbest.ru/

План приміщення комп'ютерного відділу

2. Вентиляція робочого приміщення

Проаналізуємо достатність вентиляції, а також можливий вплив небезпечних та шкідливих факторів на працюючих

При дослідженні достатності вентиляції в адміністративно-управлінських приміщеннях слід мати на увазі, що відповідно до СНіП 2.09.04-87 об'єм виробничого приміщення, що припадає на кожного працюючого, повинен складати не менше ніж L¹ = 40м³. У противному разі для нормальної роботи у приміщенні необхідно забезпечити постійний повітрообмін за допомогою вентиляції не менше ніж 30м³/год на кожного працюючого. Отже, необхідний повітрообмін L_н розраховується за формулою

,

де n - найбільш можлива кількість працюючих у приміщенні.

Таким чином,

L_н = 30 м³/год * 4 = 120 м³/год.

Для знаходження фактичного повітрообміну складемо розрахункову схему.

Схема повітрообміну приміщення комп'ютерного відділу

Фактичний повітрообмін у відділі здійснюється за допомогою природної вентиляції (аерації) як неорганізовано через різні нещільності у віконних і дверних прорізах, так і організовано через кватирку у віконному прорізі.

Фактичний повітрообмін L_ф розраховується за формулою

,

де µ - коефіцієнт витрати повітря, що набуває значення у межах 0,3-0,8 (у розрахунках приймаємо середнє значення µ = 0,55);

F - площа кватирки, через яку буде виходити повітря,

F = 0,4 * 1,1 = 0,44м²;

V - швидкість виходу повітря через кватирку, м/с. Розраховується за формулою

де g - прискорення вільного падіння, g = 9,8 м/с;

ДН₂ - тепловий напір, під дією якого буде здійснюватися вихід повітря з кватирки. Його, в свою чергу, розраховуємо за формулою

ДН₂ = h₂ (g_з - g_с),

де h₂ - висота від площини однакових тисків до центра кватирки;

г_з та г_с - відповідно об'ємна вага повітря ззовні та зсередини приміщення, кг с/м³.

Для знаходження висоти від площини однакових тисків до центра кватирки використаємо співвідношення

де h = 0,6 + 2,1 - 0,2 - 1 = 1,5.

Отже,

h₂ = 1,5 - h₁

2h₁ = 4,5 (1,5 - h₁)

2h₁ = 6,75 - 4,5h₁

6,5h₁ = 6,75

h₁ = 1,04 (м)

h₂ = 0,46 (м)

Об'ємна вага повітря у загальному випадку визначається за формулою

,

де Р_б - барометричний тиск, приймається Р_б = 750 мм рт. ст.;

Т - температура повітря в ^оК.

Для управлінських приміщень, де виконуються легкі роботи, відповідно до ДСН 3.3.6.042-99 для теплого періоду року температура не повинна перевищувати 28^оС, або Т = 301^оК, для холодного періоду року відповідно t = 17^оС, або Т = 290^оК. Для повітря ззовні приміщення температуру визначаємо за СНіП 2.04.05-91:

для літа t = 24^оС, T = 297^оК;

для зими t = -11^оС, Т = 262^оК.

Об'ємний вміст повітря ззовні приміщення:

влітку

кг с/м³;

взимку

кг с/м³.

Об'ємний вміст повітря всередині приміщення:

влітку

кг с/м³;

взимку

кг с/м³.

Розрахуємо тепловий напір Н₂:

влітку

ДН₂ = 0,46 Ч (1,174 - 1,159) = 0,007 кгс/м³;

взимку

ДН₂ = 0,46 Ч (1,331 - 1,203) = 0,059 кгс/м³.

Швидкість виходу повітря через кватирку V:

влітку

м/с;

взимку

м/с.

Фактичний повітрообмін дорівнює:

влітку

L_ф = 0,55 0,44 0,34 3600 = 296,21 м³/год

взимку

L_ф = 0,55 0,44 0,98 3600 = 853,78 м³/год

Таким чином, відповідно до СНіП 2.09.04-87, фактичний повітрообмін не відповідає нормі. Влітку фактичний повітрообмін трохи перевищує нормований показник, а взимку не відповідає нормі і перевищує її майже в 7 разів.

Тому для покращення умов праці необхідно в зимовий період скоротити повітрообмін шляхом відкривання кватирки на протязі робочого дня на 8-9 хвилин (480-540 с). Тоді Lф буде дорівнювати

Lф = 0,55 0,44 0,98 480 = 113,84 м³/год. В цьому випадку фактичний повітрообмін буде відповідати необхідному. Тобто система вентиляції не повинна викликати переохолодження чи перегріву працюючих.

Приміщення для роботи з ВДТ мають бути обладнані системами опалення, кондиціонування повітря, або припливно-витяжною вентиляцією відповідно до СНіП 2.04.05-91. Нормовані параметри мікроклімату, іонного складу повітря, вмісту шкідливих речовин мають відповідати вимогам СН 4088-86, СН 2152-80, ГОСТ 12.1.005-88, ГОСТ 12.1.007-76. Віконні прорізи приміщень для роботи з ВДТ мають бути обладнані регульованими пристроями (жалюзі, завіски, зовнішні козирки).

У приміщеннях з комп'ютерами має бути забезпечений 3-кратний обмін повітря за годину. Адже під час розумової праці мозок людини споживає в 9-10 разів більше кисню, а ПК його забирає, виникає кисневе голодування.

Для забезпечення нормованого мікроклімату та рівня іонізації повітря на робочих місцях користувачів рекомендується застосовувати припливно-витяжну вентиляцію чи систему кондиціонування повітря, прилади зволоження та/або установки генерації негативних іонів (аероіонізатори).

Сучасні модифіковані аероіонізатори дозволяють одночасно очищувати і іонізувати повітря негативними іонами.

У великих приміщеннях можна використовувати аероіонізатори типу люстри Чижевського.

3. Електробезпека при роботі з персональним комп'ютером

Основні шкідливі та небезпечні фактори, що можуть впливати на організм людини під час роботи з персональним комп'ютером (ПК), такі:

підвищений рівень електромагнітних випромінювань;

підвищений рівень іонізуючих випромінювань;

підвищений рівень статичної електрики;

підвищена напруженість електростатичного поля;

підвищена чи знижена іонізація повітря;

підвищена яскравість світла;

пряма і відбита блискітливість;

підвищене значення напруги в електромережі, замикання якої може статися крізь тіло людини;

статичні перевантаження кістково-м'язового апарату та динамічні локальні перевантаження м'язів кистей рук;

перенапруження зорового аналізатора;

розумове перенапруження;

емоційні перевантаження;

монотонність праці.

Згідно ДНАОП 0.00-1.31-99 при проектуванні систем електропостачання, монтажі силового електроустаткування і електричного освітлення в будівлях і приміщеннях для ЕОМ необхідно дотримуватися вимог нормативно-технічної документації. Комплекс необхідних заходів з техніки безпеки визначається, виходячи з видів електроустановки, її номінальної напруги, умов середи, типа приміщення і доступності електроустаткування.

ЕОМ є однофазним споживачем електроенергії, що живиться від змінного струму 220 В від мережі із заземленою нейтраллю. ПК відноситься до електроустановок до 1000 В закритого виконання, всі струмопровідні частини знаходяться в кожухах. За способом захисту людини від ураження електричним струмом, ЕОМ і периферійна техніка повинні відповідати 1 класу захисту.

ПУЭ-87 передбачені такі заходи електробезпеки: конструктивні, схемно-конструктивні, експлуатаційні.

Конструктивні заходи забезпечують захист від випадкового дотику до струмопровідних частин за допомогою захисних оболонок і ізоляції струмоведучих частин. Ступінь захисту оболонки повинен відповідати класу пожежонебезпечної зони приміщення П-IIа. Для ступеня захисту оболонки IP-44.

Схемно-конструктивні заходи призначені для забезпечення захисту від ураження електричним струмом при дотику до металевих оболонок, які можуть опинитися під напругою в результаті аварії. У даному приміщенні в комп'ютерах застосовується занулення. Біля монітора передбачена подвійна ізоляція.

Експлуатаційні заходи.

Необхідно дотримуватися правил техніки безпеки при роботі з високою напругою і наступних запобіжних засобів:

монтаж, обслуговування, ремонт і наладка ЕОМ, заміна деталей, пристосувань, блоків повинна здійснюватися тільки при повному відключенні живлення;

заземлені конструкції приміщення мають бути надійно захищені діелектричними щитками або сітками від випадкового дотику.

4. Пожежна безпека

За ступенем пожежної та вибухової небезпеки приміщення належить до категорії В, так як в роботі використовується папір, дерев'яні меблі - це пожежонебезпечне приміщення (ОНТП 24-86).

За ступенем вогнестійкості приміщення належить до ІІ категорії, що відповідає вимогам пожежної безпеки СНіП 2.01.02-85.

Причинами пожежі можуть бути:

неправильне устаткування установок, які використовують або виробляють тепло;

неполаднаність електроустановок електричних мереж;

неправильна підготовка обладнання до ремонту;

самозаймання, самоспалахування матеріалів;

статична електрика і враження блискавкою.

З метою запобігання дії на людей небезпечних чинників пожежі, при проектуванні будівлі були враховані всі умови для того, щоб щонайшвидше залишити всі приміщення.

З урахуванням вимог до кількості евакуаційних виходів з приміщення - є вхідні двері, що ведуть на сходовий майданчик, який має вихід безпосередньо назовні. Максимальна протяжність евакуаційного шляху близько 25 м. Загальна ширина виходів - 1,5 м.

Для своєчасного сповіщення робочого персоналу про можливі небезпеки (пожежа, вибух, тощо) в будівлі, де знаходиться підприємство, передбачена пожежна сигналізація і радіозв'язок.

Для гасіння використовують пожежні крани, вогнегасники, які знаходяться на кожному поверсі будівлі.

Пожежна профілактика базується на виключенні умов, необхідних для горіння, і використовуванні принципів забезпечення безпеки. При забезпеченні пожежної безпеки вирішуються чотири задачі: запобігання пожежам, локалізація пожеж, які виникли, захист людей та матеріальних цінностей, погашення пожеж. Пожежна безпека забезпечується запобігання пожежам і пожежним захистом. Запобігання пожежі досягається виключенням утворення горючого середовища і джерел запалення, а також підтриманням параметрів середовища в межах, які виключають горіння.

5. Цивільний захист

вентиляція електробезпека надзвичайний охорона

Основними способами захисту населення в надзвичайних ситуаціях техногенного походження є:

Інформування та оповіщення.

Спостереження.

Укриття в захисних спорудах.

Евакуаційні заходи.

Інженерний захист.

Медичний захист.

Біологічний захист.

Радіаційний і хімічний захист.

Інформування та оповіщення у сфері захисту населення і території від надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру є головним та невід`ємним елементом усієї системи заходів такого захисту. Інформацію становлять відомості про прогнозовані або виниклі надзвичайні ситуації з визначенням їх класифікації, меж поширення і наслідків, а також способи і методи реагування на них.

Центральні і місцеві органи виконавчої влади, виконавчі органи рад зобов`язані надавати населенню через засоби масової інформації оперативну і достовірну інформацію про стан захисту населення і території від надзвичайних ситуацій, про виникнення надзвичайних ситуацій, методи і способи їх захисту, використання заходів для забезпечення безпеки.

З метою своєчасного захисту населення і території від надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру, запобігання і реагування на них відповідними центральними і місцевими органами виконавчої влади здійснюється:

створення і підтримка в постійній готовності загальнодержавної і територіальних систем спостереження і контролю з включенням у них існуючих сил і засобів контролю;

організація збору, обробки і передачі інформації про стан навколишнього середовища, забруднення харчових продуктів, продовольчої сировини, фуражу, води радіоактивними, хімічними речовинами, мікроорганізмами й іншими біологічними агентами.

Укриттю в захисних спорудах, у разі потреби, підлягає населення відповідно до його приналежності до груп (працююча зміна, населення, яке проживає в небезпечних зонах). Перелік таких сховищ, укриттів та інших захисних споруд, які необхідно будувати, щорічно визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, до компетенції якої віднесені питання захисту населення і території від надзвичайної ситуації техногенного і природного характеру, і затверджуються Кабінетом Міністрів України.

В умовах неповного забезпечення захисними спорудами в містах та інших населених пунктах, які мають об`єкти підвищеної небезпеки, основним засобом захисту є евакуація населення і розміщення його в зонах, безпечних для проживання людей і тварин.

Евакуації підлягає населення, яке проживає в населених пунктах, розташованих у зонах можливого катастрофічного затоплення, можливого небезпечного радіоактивного забруднення, хімічного ураження, у районах виникнення стихійних лих, аварій і катастроф (якщо виникає безпосередня загроза життю і здоров`ю людей).

У залежності від обстановки, що склалася під час надзвичайної ситуації техногенного і природного характеру, може бути проведена загальна чи часткова евакуація населення тимчасового чи безповоротного характеру.

Евакуація населення здійснюється способом, який передбачає вивезення основної частини населення із зон надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру усіма видами наявного транспорту, а у випадку його відсутності чи недостачі (а також к випадку руйнування транспортних шляхів) - організоване виведення населення пішки заздалегідь розробленими маршрутами.

При проектуванні й експлуатації споруд та інших об`єктів господарювання, наслідки діяльності яких можуть шкідливо вплинути на небезпеку населення і навколишнього середовища, обов`язково розробляються і здійснюються заходи інженерного захисту з метою запобігання виникнення надзвичайної ситуації техногенного і природного характеру.

Біологічний захист передбачає:

своєчасне використання колективних та індивідуальних засобів захисту;

ведення режимів карантину і обсервації;

знезаражування вогнища ураження;

необхідне знеражування людей, тварин і т. п.;

своєчасну локалізацію зони біологічного ураження;

проведення екстреної і специфічної профілактики;

дотримання протиепідемічного режиму підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності й господарювання і населенням.

Радіаційний і хімічний захист включає заходи для виявлення й оцінки радіаційної, хімічної обстановки, організацію і здійснення дозиметричного і хімічного контролю, розробку типових режимів радіаційного захисту, забезпечення засобами індивідуального і колективного захисту, організацію і проведення спеціальної обробки. Виконання вимог радіаційного і хімічного захисту забезпечується шляхом:

1) завчасного забезпечення і підтримки в готовності засобів індивідуального захисту та приладів дозиметричного і хімічного контролю, обсяги і місця збереження яких визначаються відповідно до встановлених зон небезпеки, забезпеченням вказаними засобами насамперед особового складу формувань, які беруть участь у проведенні аварійно-рятувальних й інших невідкладних робіт у вогнищах ураження, а також персоналу радіаційно і хімічно небезпечних об`єктів господарювання і населення, яке проживає в зонах небезпечного зараження і навколо них;

2) своєчасного впровадження заходів, способів і методів виявлення й оцінки масштабів та наслідків аварії на радіаційно і хімічно небезпечних об`єктах господарювання;

3) створення уніфікованих засобів захисту приладів і комплектів дозиметричного й хімічного контролю;

4) надання населенню можливостей купувати в установленому порядку в особисте користування засобів індивідуального захисту і дозиметрів;

5) завчасного пристосування об`єктів побутового обслуговування і транспортних підприємств для проведення санітарної обробки людей і спеціальної обробки одягу, майна і транспорту;

6) розробки загальних критеріїв, методів і методик спостережень щодо оцінки радіаційної і хімічної обстановки;

7) завчасного створення і використання засобів колективного захисту населення від радіаційної і хімічної небезпеки;

8) пристосування наявних засобів колективного захисту від інших видів загрози для захисту від радіаційної і хімічної небезпеки.

Список літератури

Держстандарт 12.0.003-74 ССТБ. Небезпечні й шкідливі виробничі фактори. Класифікація.

Держстандарт 12.1.005-88 ССТБ. Загальні санітарно-гігієнічні вимоги до повітря робочої зони.

Держстандарт 12.1.003-83 ССТБ. Шум. Загальні вимоги безпеки.

Конспект лекцій за курсом «Охорона праці в галузі» для студентів економічних спеціальностей заочної форми навчання. А.Ф. Денисенко - Суми: Вид-во СумДУ, 2004 р.

ОНТП 24:86. Вказівки щодо визначення категорій приміщень і будинків по вибухопожежній та пожежній небезпеці.

СНіП 2.09.04-87. Адміністративні та побутові будинки і споруди.

СНіП 2.04.05-91. Опалення, вентиляція та кондиціонування.

СНіП 2.01.02-85. Протипожежні норми.

ДСанПіН 3.3.2.007-98.

ДНАОП 0.00-1.31-99. Правила охорони праці під час експлуатації ЕОМ.

ПУЭ-87. Правила устройства електроустановок (Правила обладнання електроустановок).

ДНАОП 0.03-3.14-85 Санітарні норми допустимих рівнів шуму на робочих місцях №3223-85 с.

Размещено на Allbest.ru