Міські вулиці і дороги

При ширині проїжджої частини більше 22.0 м треба передбачати розміщення мереж водопроводу з обох боків вулиць.

Відстані по горизонталі (у світлі) від найближчих підземних інженерних мереж до будинків і споруд та між сусідніми інженерними мережами при їх паралельному розміщенні беруть з врахуванням вимог п. 8.56 ДБН [1].

Розміщення підземних інженерних комунікацій треба показати на типовому поперечному профілі магістралі.

Приклад розміщення магістральних підземних інженерних комунікацій показаний на рис. 4.1. Види мереж показаних на рисунку прокоментовано, але студенту згідно із завданням потрібно взяти свій обгрунтований варіант прокладки мереж, з врахуванням їх фактичних розмірів, способів прокладки (в каналах чи безканальна прокладка), визначити необхідну для цього ширину технічної смуги і показати це на вибраному типовому поперечному профілі магістралі.

Зовнішнє освітлення вулиць, доріг і площ з регулярним транспортним рухом необхідно проектувати згідно з ДСТУ 3587 і СНіП ІІ-4 (див. дод. А ДБН [2]), виходячи з норм середньої яскравості капітальних дорожніх покриттів за табл. 7.1 ДБН [2].

Відношення відстані між світильниками до висоти їхнього підвішування має не перевищувати 5:1 на вулицях і дорогах усіх категорій за однобічним, осьовим або прямокутним їхнім розташуванням і 7:1 - за шаховою схемою розміщення.

За ширини проїжджої частини вулиці чи дороги 12-15 м і нормативної яскравості покриттів 6 кд/м2 і більше допускається однобічне її освітлення У разі більшої ширини проїжджої частини в усіх випадках потрібно передбачати двобічне освітлення.

Якщо пішохідна частина тротуару відокремлюється від проїжджої частини розділювальною смугою завширшки 5 м і більше для його освітлення необхідно передбачати додаткове освітлення.

Освітлення перехресть, залізничних переїздів і пішохідних переходів у одному рівні мають забезпечуватися світильниками вуличного освітлення однієї і тієї ж самої зовнішньої форми, але відрізнятися за можливістю кольором від джерел світла на вулицях і дорогах, на яких вони розташовані.

Опори світильників треба розташовувати за межами проїжджої частини з врахуванням категорії вулиці чи дороги на відстані від зовнішнього краю бордюру чи запобіжної смуги до поверхні опори не менше, м:

магістральні вулиці і дороги:

безперервного руху - 1.5

регульованого руху - 1.0

вулиці і дороги місцевого значення - 0.75.

кабелі зовнішнього освітлення необхідно прокладати на відстані 1.5 м від бортового каменю або краю проїжджої частини (укріпленої смуги узбіччя).

Світильники на вулицях і дорогах з рядовою посадкою дерев встановлюють поза їхнього кроною на подовжених кронштейнах, повернених у бік проїжджої частини вулиці (дороги) або використовують тросове підвішування світильників.

Як правило, освітлювальні опори (їхнє положення потрібно нанести на проектний план магістралі) розміщують конструктивно з обох боків проїжджої частини з кроком 20, 40 або 50 м залежно від вибраного типу світильників. У першу чергу, приділяють увагу освітленню перехресть магістралей, наземних пішохідних переходів та примикань проїздів, а потім вирішують освітлення перегонів вулиць і доріг між ними.

11. Озеленення вулиць і доріг

Зелені насадження на вулицях, дорогах і площах мають забезпечити захист населення від шуму, пилу, вихлопних газів, покращувати мікроклімат, відповідати архітектурно-художнім вимогам і умовам безпеки руху (видимість руху транспортних засобів, пішоходів, засобів регулювання руху). Асортимент порід зелених насаджень має відповідати місцевим грунтово-кліматичним умовам, володіти пилегазостійкістю, декоративністю, задовольняти вимоги РСН 183 (див. дод. А ДБН [2]).

На розділювальних смугах між пішохідною частиною тротуарів і проїжджою частиною для зменшення загазованості та шуму крім рядової посадки дерев необхідно використовувати рядове насадження чагарників, висота яких, у разі їхнього розміщення від краю проїжджої частини на відстані від 1.5 до 5 м, має не перевищувати 0.5 м. Доцільно ширину розділювальної смуги брати не менше 3.5 м, що при необхідності також дозволить в її межах у "кишенях" влаштовувати зупинки громадського транспорту.

При необхідності на напружених магістралях, що проходять повздовж житлової забудови, влаштовують шумо-пилезахисні зелені смуги в 3-6 рядів густих деревно-чагарникових насаджень загальною шириною від 10 до 30 м.

Відстані між стовбурами дерев у разі рядового насадження беруть залежно від розмірів їхніх крон, але не менше 5 м, між місцями посадки дерев з широкою кроною і кущів - не менше 2 м, а від окремих елементів вулиці (дороги) до дерев і чагарників - згідно табл. 8.1 ДБН [2].

Зелені насадження на вулицях і дорогах мають не перешкоджати руху транспортних засобів, пішоходів і прибиральних машин, а на горизонтальних кривих - не ускладнювати видимість проїжджої частини, тротуарів, технічних засобів організації дорожнього руху.

Не допускається розташування дерев і чагарників висотою понад 0.5 м у межах трикутника видимості на перехрестях, примиканнях і пішохідних переходах.

Основним елементом озеленення центральних розділювальних смуг на проїжджій частині вулиць і доріг має бути газон. За ширини розділювальної смуги більше 4 м допускається посадка квітів і низького чагарнику висотою не більше 0.5 м.

Примітка.

На напрямних острівцях дозволяється розміщення чагарників і декоративних зелених насаджень заввишки 0.2 м.

При влаштуванні бульварів з поздовжньою пішохідною алеєю, що розміщується з одного боку вулиці між проїжджою частиною і забудовою, їхню ширину беруть не менше 10 м.

12. Конструкції дорожніх одягів

Конструкції дорожнього одягу проїжджих частин вулиць, доріг, площ, автостоянок і проїздів у населених пунктах визначаються на основі техніко-економічних порівнянь декількох варіантів дорожніх одягів з урахуванням категорії вулиці (дороги), перспективної інтенсивності руху та складу транспортного потоку, кліматичних і геолого-гідрологічних умов, наявності будівельних матеріалів і бази будіндустрії, підземних комунікацій та споруд, вимог безпеки дорожнього руху, охорони навколишнього середовища, зазначених у п. 9.3 ДБН [2] особливостей їх будівництва та експлуатації.

Попередній вибір конструкцій дорожнього одягу проїжджої частини та пішохідної частини тротуарів дозволяється здійснювати конструктивно, або взяти за каталогами чи альбомами типових конструкцій дорожніх одягів для конкретних міст та населених пунктів, а тип покриття та основні його матеріали беруть за табл. 5.1 ДБН [2].

Тип конструкцій нежорсткого дорожнього одягу потрібно визначати за табл. 5.2 ДБН [2].

У курсовому проекті має бути розроблений дорожній одяг нежорсткого типу, розрахований на міцність згідно з ВСН 46 з урахуванням вимог ДБН В.2.3-4 (див. дод. А ДБН [2]) і ДБН [2].

Незалежно від результатів розрахунку на міцність товщини конструктивних шарів в ущільненому стані за умови створення стійкої структури матеріалів необхідно призначати не менше наведених у табл. 5.3 ДБН [2].

Покриття та основи для одягу пішохідної частини тротуарів і їхні конструкції теж беруть за типовими проектами, розробленими для населених пунктів, з урахуванням наявності місцевих дорожньо-будівельних матеріалів та рекомендацій п. 5.19 ДБН [2].

Дорожній одяг велосипедних доріжок, автостоянок і проїздів необхідно проектувати як для вулиць і доріг полегшеного і перехідного типів. Його конструкції мають забезпечувати проїзд прибиральної техніки і пожежних машин.

Сполучення дорожнього одягу проїжджої частини з тротуаром або газоном на вулицях здійснюється встановленням бортового каменю, типи якого беруть за чинними державними стандартами.

Щебеневі основи проектуються під асфальтобетонні покриття на магістральних вулицях і дорогах усіх категорій, а гравійні застосовують на вулицях і дорогах місцевого значення, внутрішньоквартальних проїздах, автостоянках. Основи під покриття пішохідної частини тротуарів улаштовують із щебеню, гравію, стабільних шлакових і місцевих матеріалів завтовшки: під асфальтобетонні - 10-12 см, цементнобетонні і збірні - по 10 см.

У пояснювальній записці необхідно показати конструкції вибраного варіанта. На розрізах показують (приклад на рис.12.1) товщини всіх шарів дорожніх одягів від зносостійкого асфальтобетону до грунту землі.

Рис. 12.1

На рис. 12.1 показані конструкції (а...е) капітальних дорожніх одягів з асфальтобетонним покриттям:

І - гарячий середньозернистий або дрібнозернистий щебеневий асфальтобетон;

ІІ - гарячий крупнозернистий або середньозернистий щебеневий пористий асфальтобетон; ІІІ - шар щебеню обробленого органічними в'яжучими матеріалами; ІV-1 - підібрані щебеневі матеріали, укріплені портландцементом (5-7%); ІV-2 - підібрані гравійні матеріали, укріплені портландцементом (6-7%);
ІV-3 - грунти, укріплені в'яжучими матеріалами (5-7%); ІV-4 - цементобетон марки 75, 100, 125; ІV-5 - шари з фракційного щебеню, гравію або шлаку, влаштовані за способом заклинювання; V-1 - пісок; V-2 - грунт підвищеної щільності.

З принципами проектування нежорстких дорожніх одягів треба ознайомитись в [12,17].

Показники та характеристики матеріалів для магістральних вулиць і доріг загальноміського значення беруть як для автомобільних доріг І і ІІ категорій; для магістральних вулиць і доріг районного значення - за ІІІ категорією; вулиць і доріг місцевого значення - за IV категорією.

13. Підрахунок обсягів земляних робіт

Підрахунок обсягів земляних робіт здійснюємо за допомогою робочих поперечних профілів [17], які будуємо на пікетах, у "нульових точках" поздовжнього профілю та в місцях поздовжнього профілю магістралі зі значними робочими відмітками та інших характерних точках, які визначаються при вертикальному зніманні або на топографічній карті.

Для цього на поперечному профілі відповідного пікету (точки) у відповідних масштабах (як правило горизонтальному 1:100 або 1:200 та вертикальному 1:100) викреслюють лінію поверхні землі (рис. 13.1), наносять відповідну точку з проектною відміткою осі магістралі (береться з проектного поздовжнього профілю) і до неї прив'язують типовий поперечний профіль. При цьому найменший поперечний уклон проїжджої частини беруть 20‰, а найменший уклон тротуарної частини - 15‰.

Рис. 13.1

Після цього уточнюють "чорні" (відмітки поверхні землі) та проектні відмітки в місцях лінії осі та лотка проїжджої частини, на лініях меж пішохідної частини тротуару (у випадку, коли величина її поперечного уклону відмінна від поперечного уклону тротуарної частини) та на червоних лініях. Потім проектну лінію поверхні території магістралі за межами червоних ліній сполучають з поверхнею примагістральної території лініями таким чином, щоб був забезпечений поверхневий стік неперехваченої води на примагістральній території до зливоприймальних споруд проїжджої частини. При необхідності і доцільності влаштовуємо укоси виїмки (1:1.5) або насипу грунту (1:1.75).

Вважаємо, що магістраль буде будуватись раніш ніж забудовуватись примагістральна територія, і ця частина земляних робіт буде віднесена до кошторису будівництва магістралі.

У кожному поперечному профілі підраховують окремо площі зрізки та насипу ґрунту (для цього на їхніх фігурах виділяють елементарні фігури трикутників і трапецій). Потім розглядають два сусідні робочі поперечні профілі і визначають середні площі зрізок і насипів грунту, після чого перемножують отримані величини на відстань між цими робочим поперечними профілями. Таким чином, отримаємо відповідні обсяги робіт на даній ділянці. Для зручності підрахунків отримані результати заносять у табл. 13.1, а розглянувши всі подібні ділянки магістралі отримують сумарний обсяг земляних робіт.

Таблиця 13.1 Відомість обсягів земляних робіт

Обсяги земляних робіт по вилученню грунту для влаштування дорожніх одягів, рекомендують [19] підраховувати з врахуванням його розпушування за формулою:

Vд.о. = (1 + p ? 100) h B l,

де p - процент залишкового розпушування грунту;

В - ширина проїжджої частини, м;

h -товщина дорожнього одягу, м;

l-- довжина ділянки проектування магістралі, м.

14. Визначення обсягів будівельних робіт

За матеріалами проекту будівництва чи реконструкції вулиці (дороги) визначають обсяги таких робіт: попередніх - розбирання існуючого покриття проїжджої частини і тротуарів, знесення будівель і споруд; проектних - земляних, влаштування дорожнього одягу проїжджої частини, влаштування покриття тротуарів, влаштування водостічних споруд, озеленення та освітлення вулиці (дороги).

Визначення обсягів земляних робіт розглянуто в розділі 13.

Обсяги по влаштуванню дорожніх одягів, покрить тротуарів, встановленню бортових каменів, влаштуванню водостічних споруд, озелененню та освітленню вулиці встановлюються у відповідності до прийнятих проектних вирішень або шляхом відповідних вимірів на плані розміщення елементів вулиці (дороги).

Зведена відомість обсягів основних будівельних робіт складається по формі, вказаній в табл.14.1 (види робіт наведені орієнтовно).

Таблиця 14.1 Відомість обсягів основних будівельних робіт

15. Кошторисно-вартісний розрахунок і техніко-економічні показники проекту

Кошторисно-фінансовий розрахунок будівництва запроектованої вулиці необхідно скласти за формулою, вказаною в табл. 15.1. Вихідними даними для цього є встановлені обсяги основних будівельних робіт. При його складанні традиційно використовують каталоги Єдиних районних одиничних розцінок, в яких наведені вартості одиниці кожного виду будівельних робіт з врахуванням їхньої складності та особливостей району будівництва (в даному проекті потрібно це зробити з використанням указаних розцінок).

Таблиця 15.1 Кошторисно-фінансовий розрахунок

Студентам потрібно заготовити окремий екземпляр табл. 15.1, вказавши величини обсягів робіт, для кошторисно-фінансового розрахунку при проведенні практичних занять та виконанні індивідуального завдання з дисципліни “Економіка будівництва”.

Загальна вартість виконаного виду будівельної роботи визначається як добуток її обсягу на вартість її одиниці.

Після підрахунку вартості будівництва запроектованої вулиці (дороги) необхідно навести або встановити техніко-економічні показники проекту: обсяги земляних робіт (виїмки та насипу грунту); найбільшу величину поздовжнього уклону; кількість будівель та споруд, що підлягають зносу; вартість зносу; кількість перетинів магістралей в одному рівні; вартість будівництва всього об'єкта; вартість будівництва 1 км вулиці (дороги); вартість 1 кв.м проїжджої частини; вартість 1 кв.м дорожнього одягу.

Вартість будівництва всього об'єкта і 1 км вулиці (дороги) встановлюється безпосередньо за підсумковими даними кошторисно-фінансового розрахунку.

При визначенні вартості будівництва 1 кв.м вулиці враховуються всі витрати на будівництво об'єкта, які відносяться до 1 кв.м запроектованої вулиці.

Вартість будівництва 1 кв.м проїжджої частини визначається за величиною витрат на будівництво дорожнього одягу, водовідвідних споруд та установку бортових каменів, віднесених до 1 кв.м проїжджої частини.

При визначенні вартості 1 кв.м дорожнього одягу враховуються тільки витрати на влаштування корита, основи, підстилаючого шару та покриття.

16. Оформлення проекту і пояснювальної записки

Курсовий проект виконується у вигляді окремих аркушів графічних робіт та розрахунково-пояснювальної записки.

З графічних робіт виконуються: план вулиці в горизонталях, з нанесенням водоприймальних колодязів та інженерного обладнання, прийнятий типовий поперечний профіль з роздільним розміщенням підземних інженерних мереж, поздовжній профіль осі вулиці, план ділянки вулиці з перехрестями в проектних горизонталях, конструкція вибраного варіанта дорожнього одягу та його сполучення з тротуаром, необхідні умовні позначення.

Типовий поперечний профіль магістралі, поздовжній профіль осі магістралі та робочі поперечні профілі, які виконуються на міліметрівці, додаються до пояснювальної записки.

По структурі пояснювальна записка може відповідати даним методичним вказівкам.

Список літератури

1. Державні будівельні норми України. Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень. ДБН 360-92*. - К.: Мінбудархітектури України, 1993. - 110 с. Чинний з 1 квітня 1992 р.

2. Державні будівельні норми України: Споруди транспорту. Вулиці та дороги населених пунктів. ДБН В.2.3-5-2001. - К.: Держбуд України, 2001. - 51 с. Чинний з 1 жовтня 2001 р.

3. Державні будівельні норми України: Планування і забудова сільських поселень. ДБН Б.2.4-1-94. - К.: Мінбудархітектури України, 1994. - 100 с. Чинний з 1 березня 1994 р.

4. Державні будівельні норми України: Системи містобудівної документації. Порядок створення і ведення містобудівельних кадастрів населених пунктів. ДБН Б.1-1-93: Вид. офіц. - К.: Мінбудархітектури України, 1994. - 164 с. Чинний з 1 грудня 1994 р.

5. Дубровин Е.Н. Городские улицы и дороги. - М.: Высшая школа, 1981. - 408 с.

6. Дубровин Е.Н., Ланцберг Ю.С. Изыскания и проектирование городских дорог. - М.: Транспорт, 1981. - 471 с.

7. Інженерний захист та освоєння територій: Довідник./Під заг.ред. В.С.Ніщука. - К.: Основа, 2000. - 344 с.

8. Леонтович В.В. Вертикальная планировка городских территорий. - М.: Высшая школа, 1985. - 119 с.

9. Меркулов Е.А. Городские дороги. - М.: Высшая школа, 1973. - 456 с.

10. Меркулов Е.А., Славуцкий А.К. Основы проектирования городских дорог. - М.: Стройиздат, 1971. - 240 с.

11. Меркулов Е.А., Турчихин Э.Я., Дубровин Е.Н. и др. Проектирование дорог и сетей пассажирского транспота в городах. - М.: Стройиздат, 1980. - 486 с.

12. Методические указания к практическим занятиям: Проектирование дорожных одежд нежесткого типа/ Сост.: Я.И.Середяк, Т.З.Хорева. - К.: КИСИ, 1990. - 104 с.

13. Методические указания по автоматизации проектирования пересечений городских магистралей в разных уровнях на микрокалькуляторах для студентов специальности 1206 "Городское строительство"/ Сост.: Н.Н.Осетрин, П.П.Чередниченко. - К.: КИСИ, 1987. - 76 с.

14. Митин Н.А. Таблицы для разбивки кривых на автомобильных дорогах. - М.: Недра, 1978. - 469.

15. Містобудування. Довідник проектувальника / За ред. Т.Ф. Панченко. - Укрархбудінформ, 2001. - 192 с.

16. Осєтрін М.М. Міські дорожньо-транспортні споруди: Навчальний посібник для студентів ВНЗ. - К.: ІЗМН, 1997. - 196 с.

17. Проектування автомобільних доріг: Підручник у 2 ч. Ч.1/ За ред. О.А.Білятинського, Я.В.Хом'яка. - К.: Вища школа, 1997. - 518 с. Ч.2/ За ред. О.А.Білятинського, Я.В.Хом'яка. - К.: Вища школа, 1998. - 416 с.

18. Руководство по проектированию городских улиц и дорог/ ЦНИИПградо-строительства. - М.:Стройиздат, 1980. - 222 с.

19. Чередніченко П.П. Вертикальне планування вулично-дорожньої мережі міст: Навчальний посібник для студентів ВНЗ. - К.: КНУБА, 2002. - 180 с.

Размещено на Allbest.ru