Наркоманія та методи боротьби з нею

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Катастрофічний вплив наркоманії

Сьогодні зловживання наркотичними засобами і незаконна торгівля ними в багатьох країнах стали просто катастрофічними. За офіційними відомостями у США, Німеччини, Франції, Великобританії, Швеції щодня вмирають люди від зловживання наркотичними й психотропними речовинами.

Наркоманія багато в чому є наслідком існуючих у країнах соціальних умов:

безробіття, непевності в майбутньому, щоденних стресів, важких

нервово-психічних станів. Усе це дає привід утекти від реальності у світ ілюзій за допомогою наркотичного дурману.

З кожним роком зростає число наркоманів, їхня чисельність сягнула жахливої цифри -- мільярд. Щорічно вмирають більше тисячі споживачів наркотиків (основна причина -- передозування прийнятого наркотичного засобу). Незважаючи на те що зловживання наркотиками стало однією з найважливіших світових проблем зовсім недавно, у двадцятому столітті, досвід уживання людьми наркотичних речовин вимірюється тисячоліттями.

Перші історичні записи про далеке минуле роду людського містять дані про те, що практично всі народи, починаючи з доісторичного періоду, вживали наркотики рослинного походження через їхні незвичайні властивості -- змінювати звичні погляди на світ й Ілюзорно виконувати бажання, у такий спосіб зміцнюючи віру людини в могутність надприродних сил.

2. Дія наркотиків

Зловживання наркотиками часто поєднується з різними відхиленнями від норми у сфері психіки: асоціальністю, недостатньою орієнтованістю на досягнення успіху шляхом наполегливої праці, схильністю до афективного вагання Простежується взаємозв'язок із невиразністю моральних критеріїв, невизначеністю уявлень про відповідальність. На підлітків найчастіше впливають виховання в неповній родині, відсутність соціальне орієнтованих інтересів, прагнення до самоутвердження. Основна мета наркомана -- досягти ейфорії. Дослідники вважають, що на одного зареєстрованого наркомана припадає 5--10 незареестрованних. До найбільш важких наркотиків належать опіати, особливо героїн, тому що вони викликають сильну фізичну залежність. Хвороба розвивається за стадіями, швидкість становлення наркоманії залежить від біологічних особливостей людини, способу введення й частоти прийому наркотику, а також від виду уживаної речовини. У першій стадії наркоманії хворі ще здатні приховувати зловживання наркотиками. Основний симптом цієї стадії -- індивідуальна психічна залежність, що виявляється в бажанні регулярно вводити наркотик. Апетит знижений, через 2--3 години після введення наркотику виникає потреба в солодкій, жирній їжі.

Центральний інтерес у житті -- наркотизація. На придбання наркотику потрібні гроші -- це призводить до кримінальних форм поводження. До кінця першої стадії доза наркотику зростає удвічі-втричі у порівнянні з початковою, вливання стають щоденними. Героїн викликає залежність після 2--3 внутрішньовенних введень.

Розвитком фізичної залежності, виявляється вираженим абстинентним синдромом при неможливості регулярного введення наркотику. Зростає толерантність до наркотику.

Змінюється картина опійного сп'яніння. Головна ознака зрослої толерантності -- потреба вводити наркотик внутрівенно двічі на день.

Існує біологічний механізм формування фізичної залежності. Це механізм, що реалізується через процеси, які протікають в організмі: біохімічні, біоелектричні, біомембранні, клітинні та ін.

Фізична залежність розвивається в результаті того, що організм налаштовується на прийом наркотиків і включає їх у свої біохімічні процеси. Наркотики, кожен-препарат по-своєму, починають виконувати функції, які раніше забезпечувалися речовинами, що виробляються самим організмом. Тіло хворого, щоб заощадити внутрішні ресурси, припиняє або скорочує синтез цих речовин. Крім того, при введенні наркотиків порушується баланс великої кількості не менш важливих субстанцій: медіаторів (серотоніну, ацетилхоліну, дофаміну), будівельного матеріалу для ДНК (цАМФ і цГМФ), змінюється проникність клітинних стінок для іонів кальцію.

Якщо процес переналаштування фізіології організму під наркотики зайшов досить далеко, то при відсутності останніх починається абстиненція, або ломка.

Картина зміни виявляється в тому, що наркомани стають більш активними, бажають рухатися, спілкуватися, чимось зайнятися. У них відновлюється апетит. Такий ефект спостерігається 2--6 годин, потім з'являється потяг до наркотику.

Знижується маса тіла, атрофуються м'язи, шкіра стає сухою, зморшкуватою, лущиться.

Третя стадія характеризується втратою інтелекту, деградацією особистості, змінами у внутрішніх органах, постійною потребою в наркотику, збільшенням введеної дози.

Схема наркобізнесу проста: на кожного оптового торговця працюють 6-- 7 заготівників наркотиків і 5--10 гінців-перевізників. Потім оптовик продає товар 5--6 своїм збувальникам, кожен із яких обслуговує 15--20 наркоманів.

Найцікавіше починається на нижній сходинці наркобізнесу.

Наркоман-розповсюджувач купує дрібну партію і продає своїм знайомим -- так він окупає свій «кайф». Щоб вижити, він «підсаджує» на голку знайомих. Один наркоман за півроку «підсаджує на голку» 10--15 нещасливих аматорів гострих відчуттів.

3. Групи наркотиків

Усі наркотики за своєю дією поділяються на такі групи:

1) Седативні отрути, що заспокоюють психічну діяльність аж до повного усунення функції збудливості й сприйняття. Вони вводять людину в оману, дарують їй букет приємних станів. Ці речовини (опіум і його алкалоїди, морфій, кодеїн, кока і кокаїн) змінюють мозкові функції і віднесені до категорії Euforica.

2) Галюциногени! засоби, представлені великим числом речовин рослинного походження, дуже різноманітні за своїм хімічним складом. Сюди належать мес-калін із кактуса, індійські коноплі, гашиш та інші тропеїнові рослини. Усі вони викликають церебральні збудження, що виражаються в деформації відчуттів, галюцинаціях, перекручуванні сприйняття, мареннях, і тому їх відносять до категорії Fantastica.

Друга стадія наркоманії характеризується розвитком фізичної залежкатегорії Fantastica.

3) Речовини, які легко одержують шляхом хімічного синтезу. Вони викликають спершу церебральні порушення, а потім глибоку депресію. До таких засобів зараховуються: алкоголь, ефір, хлороформ, бензин. Це категорія Inebrantia.

4) Категорія Hypnotica, куди входять отрути сну: хлорал, барбітурати, сульфорол, кава-кава та інші.

5) Категорія Excitantia. Тут переважають рослинні речовини, що збуджують мозкову діяльність без негайного впливу на психіку; сила впливу на різних осіб буває різною. Сюди входять рослини, які містять кофеїн, тютюн, бетель та Ін.

Більшість країн, що беруть участь у боротьбі з наркоманією, можуть контролювати зовсім невелику частину препаратів, що належать до наркотичних речовин Наркоманія -- велика загроза для здоров'я людей усього світу. Зрозумілою е стурбованість світової громадськості, яка знає про підпільне виробництво все нових І нових видів наркотиків

4. Класифікація наркологічних захворювань

наркотичний залежність токсикоманія

Наркоманії належать до так званих прогредієнтних захворювань, тобто таких, які поступово ускладнюються нашаруванням психічних та соматоневрологічних захворювань.

Починаючи з 1999 року в Україні офіційно впроваджено в дію міжнародну класифікацію хвороб десятого перегляду (МКХ-10), яка крім стандартизації даних всесвітньої медичної статистики має свої переваги та особливості в процесі клінічного застосування.

Згідно з МКХ-10 усі види залежності від психоактивних речовин кодуються в рамках діагностичного модуля F10 F19, що об'єднує «Психiчні та поведінкові розлади внаслiдок вживання психоактивних речовин».

Даний розділ включає досить різноманітні психічні розлади, тяжкість яких помітно варіює (від неускладненого сп'яніння та вживання зі шкідливими наслідками до виражених психотичних розладів і деменції), але при цьому всі вони можуть бути пояснені вживанням однієї чи декількох психоактивних речовин (ПАР).

Успіхи в боротьбі з наркоманією багато в чому залежать від науково обґрунтованих відповідей на запитання, які причини спонукають до прийому наркотичних речовин, що цьому сприяє, у кого з'являється прагнення до вживання наркотиків?

Щоб перемогти наркоманію, треба добре вивчити причини і умови, які породжують це зло. Знаючи їх, можна виробити ефективні заходи боротьби, поставити профілактичні заслони на шляху цієї страшної біди. Поки чітко не з'ясовано причину розвитку наркоманії, ми будемо боротися з цим страшним явищем нашого життя тільки медичними і юридичними заходами. Людина не народжується наркоманом. Що ж штовхає його на перший крок зближення з наркотиками? Як надалі він потрапляє до тенет цієї вади? Звідки беруться в суспільстві наркомани і токсикомани? Багато соціологів, психологів, лікарів намагаються дати відповіді на ці запитання. Однак однозначної відповіді немає. Причини наркоманій, шляхи і механізми їх поширення складні і різноманітні.

Кількість чинників, що впливають на розвиток наркоманії, постійно збільшується, змінюються їх якісні характе­ристики. Тому причини наркомати не можна звести до яко­гось єдиного чинника. Іноді одна причина призводить до наркоманії, а іноді низка причин, що діють на особистість в одному напрямі, ведуть до її розвитку. Може бути комплекс причин, несприятливих умов і сприятливих чинників, кожний з яких різною мірою зумовлює розвиток різних видів наркоманій і токсикоманій. Постараємося виявити типовіші причини (ситуації), що приводять людей на небезпечний шлях, здатний спричинити моральну і фізичну деградацію, а часто -- і загибель.

Причини наркоманія умовно можна поділити на соціальні, соціально-психологічні та психологічні. Американські лікарі Ясковіц і Осносс із Нью-Йоркського центру дезінтоксикації вважають, що формуванню наркомана сприяють такі причини: 1) ринок, що вільно постачає наркотики; 2) середовище, що сприяє або допускає застосування наркотиків; 3) певний індивідуальний нахил до вади. Ми часто чуємо, що наркоманія -- соціальна хвороба. Що це означає? Насамперед те, що визначальними чинниками в розвитку і поширенні наркоманій є соціальні. Можна простежити чітку прямо пропорційну залежність збільшення загального поширення наркоманій у важкі періоди історії розвитку суспільства, наприклад під час війни, коли військовослужбовці в екстремальних умовах бачили в наркотиках стимулюючий засіб, в них вони шукали полегшення труднощів похідної і бойової обстановки, ними намагалися зняти тугу за домом і близькими. Прискорений випуск середніх медичних працівників за часів війни давав молодим особам з психікою, що ще не сформувалася, можливість не зовсім розумно і обґрунтовано розпоряджатися наркотичними препаратами.

Голод, різні національні біди і соціальні потрясіння також сприяють поширенню наркоманії. Що гірше у країні люди забезпечені матеріально, житлом, харчуванням, роботою, медичним обслуговуванням, то гірше вирішуються соціальні питання тощо, то гірше загальне психологічне тло, то виразніше незадоволення, нервозність, напруженість, депресивність, невпевненість у завтрашньому дні, перевтома, заклопотаність. У реальних фактах кризового стану суспільства знаходить собі ґрунт антисоціальне індивідуалістичне філософствування. Центральним пунктом цього філософствування є людина з роздвоєною свідомістю або, за філософською терміноло­гією, з роздвоєним «існуванням»: справжнім і несправжнім.

Основою для такого роздвоєння служить дійсна суперечність між реальним становищем людини у кризовому суспільстві, де особистість пригнічується і відчуває себе не вільною, та її суб'єктивним світом самосвідомості (ілюзії на власний рахунок), в якому вона відчуває себе нібито вільного. Звідси -- роздвоєння самосвідомості й пристрасне бажання вважати внутрішній світ єдино пов'язаним сутністю індивіда. Слабовольні, нестійкі особи що не вміють переносити життєві труднощі, шукають можливість штучно спричинити заспокоєння або збудження і вдаються до вживання наркотиків. У прагненні втекти від навколишньої несправедливості, від проблем сьогодення криються причини, що штовхають людину у світ ілюзій і фантазій. Унаслідок ми знаходимо обмежену особистість, що копається в собі, нещасну, жалюгідну, і яка відрізняє себе від свого реального положення лише у свідомості, насолоджується думкою про свою внутрішню свободу, «незалежну» від зовнішніх, чужих їй сил.

Такі, можна сказати, слабкі люди є в будь-якому суспільстві, й багато хто з них намагається забутися, вря­туватися від реального життя. Особливо це стосується молоді -- часта невлаштованість життя, відсутність чіткої перспективи, неясність політичної платформи, безідейність, відсутність цілеспрямованості ведуть до розгубленості перед лицем суперечливої дійсності та можуть сприяти залученню до наркотиків. Не тільки ця розгубленість, а й безплідний порив до реальності, невдала спроба осмислити справжні суперечності як свого життя, так і життя суспільства можуть бути благодатним ґрунтом, на якому проростає сім'я наркоманії.

Постійна гонитва за наживою, політичний обман, лицемір­ство, егоїзм правлячої верхівки породжують, особливо серед молоді, розгубленість перед життям, спроби відсторонитися від нього, вивернутися, сховатися. Цей неповний набір живих і тривожних прикмет сучасного суспільства спричинює стан глибокого відчуження, духовну пустоту, яку часто заповнюють наркотичним дурманом. Як стверджує американський психіатр Денсен Гербер: «Кожне суспільство заслуговує свої власні виразки. У Сполучених Штатах у всій глибині виявляється криза цінностей, що характеризує сучасне суспільство».

Хоч у більшості країн ухвалені досить суворі закони щодо контролю над виробництвом і споживанням наркотичних засобів, однак в обхід цих законів виробництво і торгівля ними ведуться в широких масштабах. Торгівці наркотиками заради власного збагачення прагнуть до постійного збільшення своєї клієнтури, залучають до наркотичної трясовини дедалі нові й нові жертви, котрі рекрутуються в основному з молоді. Це призводить до постійного зростання наркоманії. Наприклад, у великих містах Німеччини вживання наркотичних засобів щороку збільшується приблизно на 20%. А згідно з даними, опублікованими Міністерством внутрішніх справ землі Північна Рейн-Вестфалія, середній споживач наркотиків вимушений витрачати на придбання наркотичних засобів щодня від 300 до 500 марок, які надходять у кишеню торговців «білою смертю». Тому торгівля наркотиками перетворилася у найвигідніший і процвітаючий бізнес. Нечувані бариші торговців від реалізації наркотиків є однією з головних причин їх поширення, бо якщо є товар, знайдеться і покупець.

Так, наприклад, за найскромнішими підрахунками, кількість морфію, виробництво якого обходиться в 100 швейцарських франків, у підпільній торгівлі коштує понад 50 000 франків.

У сучасному світі існує організована система міжнародної контрабандної торгівлі різними наркотиками -- гігантська імперія наркомафії. Опій, вирощений у країнах Ближнього і Середнього Сходу, нелегальними шляхами переправляють до Західної Європи і Північної Америки, де його перероблюють в нелегальних лабораторіях Франції, Італії, Швейцарії.

Інший шлях поширення наркотиків пролягає через Південно-Східну Азію. Всім відомий горезвісний «золотий трикутник» -- місце на стику кордонів М'янми, Таїланду і Лаосу.

Вживання наркотиків може бути також способом протесту проти сімейного середовища, суспільства, загальноприй­нятих норм поведінки, політичного режиму. Хоча можна зазначити, що одиниці наркоманів вступають у дійсну політичну боротьбу і майже немає серед них активних членів серйозних опозиційних партій.

Додатковою причиною наркоманії є відсутність розумних розваг, які іноді замінюються «нездоровою» літературою, телепередачами, специфічними кінофільмами, в яких смакуються переживання наркоманів, їх життя і пригоди. Тут доречно ще раз пригадати англійського письменника Томаса Де Квінсі, який своєю книгою «Сповідь англійського опіофага» дав поштовх розвиткові опіумної наркоманії в Західній Європі, ставши, можна сказати, «батьком» європейських наркоманів.

Сучасні американські письменники і поети, такі як Роберт Крілл, Аллен Гінзберг, Уїльям Берроуз та інші, у своїх тво­рах описують героїв-наркоманів, інтригуючі подробиці їх життя і відчуттів. Часто ні твори літератори створювали у проміжках між наркотичним одурманенням. Навіть деякі вчені, наприклад професор престижного Гарвардського уні­верситету Т. Лірі своїми двома публікаціями про наркотики, фактично сприяли їх поширенню. Англійський письменник О. Хакслі книгою «Брама сприйняття» лише підштовхнув розвиток наркоманії в Європі.

На численних виставках Заходу демонструють картини новомодних художників-адептів психодейлічного мистецтва -- мистецтва зміненої свідомості, що деформує реальний світ. Автори творять ці «шедеври» у стані наркотичного сп'яніння, твердячи, що лише за допомогою наркотичних засобів можна «доторкнутися до космічної благодаті, відмовитися від повсякденної банальної суєти, життєвих проблем». Деякі фільми підігрівають інтерес до наркотичних засобів. Прикладом специфічної кінопродукції є відомий французький фільм «Дорога в Катманду».

Нарешті, треба врахувати ту обстановку, в якій проживає молодь, ту досить велику групу юнаків і дівчат, для яких споживання наркотиків є новим віянням сучасної, цивілізації. Однією з соціальних причин стало також потурання уряду деяких країн, зокрема відсутність належного контролю за поширенням наркотичних засобів, легка їх доступність. Як відзначають деякі журналісти, досить прогулятися протягом півгодини, наприклад Амстердамом, щоб придбати наркотик. І це не єдине місто, де це можливо. Наркотичні засоби за бажанням можна придбати навіть у школах, ліцеях, вузах. Тому не дивно, що, згідно з даними деяких американських дослідників, тільки марихуану курять близько 50% школярів 8-10-х класів. Діти приносять сигарети з наркотиком до школи, на вечірки і пригощають ними один одного.

На рівень наркоманії суттєво впливають механізми соціаль­ного контролю, до яких належать суспільство, мікросошальне середовище (професійне оточення, коло знайомих і друзів, сім'я). Ослаблення цього контролю веде до поширення наркоманії. Тому і кажуть про необхідність соціального стабілізатора. Прикладом причини розвитку наркоманії за відсутності належного соціального контролю може служити поширення наркоманії в армії США. Ще в 1980 р. на вживання наркотиків в армії командири дивилися крізь пальці. Старослужбові наркомани втягували молодих солдат у цю ваду для того, щоб перетворити їх у «своїх» і убезпечити себе від доносу командирам. Недостатній контроль за цими випадками призводив до розвитку наркоманії в армії, а після повернення військовослужбовців додому -- і в їх новому мікросоціальному оточенні. Тільки після вживання відповідних заходів наркоманія в армії значно знизилася. Заданими 1988 p., кількість американських військовослужбовців, які вживають наркотики, порівняно з 1980 р. зменшилася у 9 раз і становило вже 3%.

Аналіз перелічених причин свідчить, що вони перебувають в площині соціальних проблем. Однак соціальні причини у виникненні наркоманії не єдині.

Раніше чинники розвинення наркоманії пов'язували в ос­новному з буржуазною ідеологією. Однак це односторонній і примітивний погляд на проблему.

Останнім часом в американській пресі часто вживано на­зву «чорна смола» -- це також наркотик, виготовлений на основі конопель. В європейській літературі частіше вживано термін арабського походження «гашиш», що у перекладі означає «трава». На американському континенті частіше використовується термін «марихуана» і канабіс. Усі препарати з конопель мають досить різкий специфічний запах і гіркий смак.

Однак відмінності серед цієї безлічі назв можна порівняти з відмінністю різних сортів віскі. Незначні особливості, що існують, можна пояснити наявністю кількох видів коно­пель, їх властивостями, що швидко зміняються під впливом умов зростання, клімату, температури, особливостей навко­лишнього середовища, висоти над рівнем моря, географічної широти, агротехнічного складу ґрунту, кількості вологи, а також часу збору І умов зберігання. Тому вміст психотоксичних речовин у кожному препараті з конопель неоднаковий.

Має також значення, які частини рослини використовують, чоловічі або жіночі особини і спосіб отримання наркотику. Наркотик вилучають з маленького листя, висушених квіток, пилку, плодів, що зав'язалися, зеленуватої смоли, що виділяється на верхівці стебел, гілок і жіночих квіток, соку квітучих верхівок. Прикладом цього може служити отримання різних видів наркотику в Індії з індійських конопель.

За індійською термінологією, там розділяють три основ­них види, схожих один на одного, але все ж різної сили дії. Найдешевший і менш цінний бханг, який отримують з дрібного листя. Дехто вважає, що популярна в Америці марихуана належить до цього різновиду наркотику. Форма постачання її -- у вигляді зелених кульок.

Наркотик середньої сили дії, що отримують з листя і го­ловним чином з колосся жіночих особин, називають ганья. І найдорожчий, найбільш сильнодіючий наркотик харас отримують із смоли жіночих рослин, що оберігаються від запліднення, і які розцінюються на Заході як типовий представник гашишу.

Гашиш надходить на чорний ринок здебільшого у вигляді порошку, пластин або спресованих стержнів, їх колір може бути зеленим, червоним, чорним і коричневим. Звідси пішли назви «червоний ліванець», «зелений турок», «чорний афганець» і т.п. Іноді гашиш буває у вигляді рідкого концентрату темного забарвлення.

До однієї з них можна віднести одержання такої форми марихуани, як АМФ, або «хімка». Це розмочена у формаль­дегіді марихуана, яку висушують перед палінням. Уперше таку методику описав американський дослідник Іван Спектор у 1985 р. Особливо багато технологій виготовлення препаратів з конопель існує у країнах Сходу. Препарати з конопель, змішані з різними ароматичними оліями і зіллям, утворюють так званий давамеск -- рід варення, який їдять на Сході перед прийняттям їжі.

Існує ще водний екстракт «графіум», який набагато силь­ніший за інші екстракти,-- одна його частина прирівнюєть­ся до чотирьох частин давамеску. Екстракти і витяжки з ко­нопель часто додають в їжу, каву, змішують з прянощами, медом, рідше -- з блекотою або дурманом. Іноді препарати з конопель жують окремо або змішують з листям напівкуща бетеля. Але всі ці способи застосування регіональні.

Найчастіше препарати з конопель використовують під час паління, вживаючи їх як у чистому вигляді у водних трубках -- кальянах, килимах, наргіле, джоза, рідше -- змішуючи з опієм, так і в суміші з тютюном у трубках, сигаретах.

Лише в 1964 p. американські дослідники отримали і описа­ли діючий початок препаратів з конопель, що викликає наркотичний ефект. Він отримав хімічну назву трапс-тетра-гідрока-набіоїд, скорочено 9-ТТГК. Ароматичний альдегід канабіол -- основний діючий початок усіх препаратів з конопель, що справляє психоактивний вплив. Це безазотний токсин, являє собою жовтувату смолисту речовину, входить до складу так званої «червоної олії».

Олія гашишу -- сильнодіюча витяжка з марихуани і га­шишу. Це концентрований рідкий екстракт, одержуваний за допомогою розчинників. Сила дії його набагато вища, ніж у листя конопель або гашишу. Олія містить до 60% 9-ТТГК.

Препарати з конопель певного дозування не мають, бо їхня наркотична властивість залежить від кількості канабіолу, який міститься у всіх частинах рослини, хоч і в різній кількості. У жіночих особинах його трохи більше. Кількість його також залежить від сорту (в американських коноплях менше, ніж в індійських) і від місця зростання одного і того самого сорту. У разі вживання препаратів з конопель має також значення установка на очікуваний ефект, бо якщо людина, викуривши сигарету з наркотиком, не знає, що він в ній міститься, може не отримати тих відчуттів, до яких прагнуть наркомани. Фармакологічна дія препаратів конопель нагадує дію опію, тому раніше індійські коноплі зараховували до рослин, які мають болезаспокійливу властивість, їх препарати у формі пілюль, свічок, порошку, емульсій, крапель на початку XX ст. застосовували в медицині як снотворні, знеболювальні, заспокійливі засоби під час мігрені, невралгії та інших захворювань. Нині препарати з індійських конопель у медицині заборонені. Вирощування конопель також заборонене законодавством усіх країн, якщо їх використовують для одержання наркотичних препаратів, які є продуктами незаконного поширення. У нашій країні кримінальну відповідальність передбачено за незаконний посів або вирощування снотворного маку чи конопель, за скоєні повторно протягом року після накладення ад­міністративного стягнення такі самі діяння. Це карається позбавленням волі на строк від 5 років або штрафом від 100 до 300 мінімальних розмірів заробітної плати. Те саме порушення, але з метою збуту карається позбавленням волі на строк від 5 до 12 років з конфіскацією майна згідно зі статтею 229-3 Кримінального кодексу України.

Традиційним наркотиком є рослина еритроксилон кока, що зростає в Південній Америці і культивується також в Індії та на островах Ява і Цейлон. Діючим початком коки є алкалоїд кока (кокаїн). У молодому листі цієї рослини міститься близько 2% кокаїну, в старому -- до 1%. Кокаїн є найціннішим місцевоанастезуючим засобом, він має здатність знижувати або притупляти чутливість нервових закінчень і сповільнювати проведення збудження нервовими волокнами. Враховуючи легку всмоктуваність кокаїну, його використовують у медицині для місцевої анестезії в очній практиці, отоларингології, а також під час так званих малих операцій.

В Україні кокаїн, що імпортують з-за кордону, майже не використовують, його витісняють дикаїн, новокаїн, анестезин та інші анестетики. Раніше кокаїн застосовували під час невралгії, лікування алкоголізму і морфінізму, використовували в різних формах -- мазях, свічках, розчинах для змазування слизових оболонок. Але потрібно знати, що навіть невеликі дози кокаїну в разі швидкого всмоктування можуть спричинити смертельне отруєння. Тому внаслідок легкої всмоктуваності й токсичності, особливо з урахуванням наркотичного ефекту, застосування кокаїну нині в медицині обмежене. Крім місцевоанестезуючої властивості, він значно впливає на центральну нервову систему, спричинюючи ейфорію (почуття блаженства).

«Непереборий потяг» пов'язаний з психічною (психологічною), а інколи фізичною (фізіологічною) залежністю від наркотиків. Розрізняють позитивну прихильність -- прийом наркотику для досягнення приємного ефекту (ейфорія, відчуття бадьорості, підвищений настрій) і негативну прихильність -- прийом наркотику для того, щоб позбутися поганого самопочуття. Фізична залежність означає тяжкі і навіть болючі відчуття, хворобливий стан при перерві постійного прийому наркотиків (т.зв. абстинентний синдром, ломка). Від цих відчуттів рятує поновлення прийому наркотиків.

Список речовин, здатних викликати токсикоманії дуже великий і розширюється по мірі синтезу нових лікарських препаратів.

Найбільш поширеними видами наркоманії є алкоголізм (пристрасть до напоїв, що містять етиловий спирт) і тютюнопаління (пристрасть до нікотину).

Також поширене вживання наркотиків на основі конопель (гашиш, маріхуана), маку (опіум, морфін, героїн), коки (кокаїн) та багатьох інших.

З погляду соціології наркоманія є однією з форм девіантної поведінки, тобто поведінки, що відхиляється від загальновизнаних моральних норм.

Серед причин виникнення й розвитку наркоманії найчастіше називають особливості характеру, психічні і фізичні розлади, вплив різних соціальних чинників. Нерідкими є також випадки виникнення наркоманії серед хворих, змушених тривалий час приймати наркотичні речовини в медичних цілях. Багато лікарських засобів, які застосовуються в офіційній медицині (в основному снодійні, заспокійливі і знеболюючі), можуть викликати важкі форми наркотичної залежності, що є серйозної проблемою їх застосування. В деяких країнах вживання наркотиків пов'язано з певними релігійними і культурними традиціями (жування індіанцями листя коки, паління гашишу в мусульманських країнах). В Європі та Америці наркоманія набула широкого поширення під час молодіжної культурної революції 1960-х рр. Саме з цього часу це явище стало серйозною соціальною проблемою.

Лікування наркоманії в більшості випадків не приносить успіху. Застосовувані в спеціалізованих клініках методики дійові лише при активній позиції самого хворого. Але й у таких випадках після одужання частими є рецидиви. Також були марними всі зусилля по боротьбі з виробництвом і збутом наркотиків.

Боротьба з наркоманією ведеться, передусім, на законодавчому рівні: практично в усіх країнах передбачені жорсткі кримінальні санкції за виробництво і розповсюдження наркотичних речовин. Тим часом, силові заходи не усувають причин наркоманії. Величезне значення має широка пропаганда здорового стилю життя, життя без наркотиків. Але більшість дослідників проблеми все ж схиляються до думки, що набагато дійовіше (й важче) забезпечити в суспільстві соціальні умови, що не сприяли б зловживанню наркотиками. Особливо це стосується головної групи ризику -- молоді.

Ще одним способом боротьби з наркоманією є християнські реабілітаційні центри. Вони також не дають 100% гарантії позбавлення від наркотичної залежності, але зафіксовано безліч випадків звільнення, коли попереднє медичне лікування не дало результатів. Таких центрів на території України є сотні. Їх розповсюдженню сприяє ефективність боротьби з наркозалежністю. Хворі у таких центрах мають певний розпорядок дня, в якому значну частину займає молитва і вивчення Слова Божого (що є центральною частиною процесу лікування)

Размещено на Allbest.ru