Залежність від комп'ютерних ігор

Размещено на http://www.allbest.ru/

1

Залежність від комп'ютерних ігор

Зміст

Вступ

1. Люди та комп'ютерні ігри

2. Стадії залежності від комп'ютерних ігор

3. Симптоми залежності від комп'ютерних ігор та правила, які слід знати, щоб не стати ігроманом

4. Що несуть собою комп'ютерні ігри

5. Вплив он-лайн ігор

6. «За» і «проти» комп'ютерних ігор

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Про алкогольну, наркотичну залежність часто пишуть практично всі засоби масової інформації. А ось про комп'ютерну згадують набагато рідше. Але вона існує. Особливо серед підлітків, які проводять майже весь свій вільний час у віртуальному світі, нехтуючи навчанням, друзями, здоров'ям. Можна стверджувати, що наприкінці XX ст. виникла і поширилася нова форма залежності - комп'ютерна, а відповідно і збільшилась кількість фанатів комп'ютерних ігор, що в свою чергу є також залежними.

Мета даного наукового дослідження полягає у визначенні комп'ютерних ігор. Всі існуючі на сьогоднішній день публікації щодо оцінки впливу на людину комп'ютерних ігор складаються із двох протилежних точок зору. Одна половина дослідників, психологів, або просто журналістів вважає, що комп'ютерні ігри приносять шкоду, друга половина таких же людей вважає, що ігри приносять користь. Але незважаючи на ці думки, існує ще третя група людей, яка саме грає в ці ігри. І їх мало хвилюють дані думки, більш того, їх за вуха не відтягнути від комп'ютера. Отож, ми повинні визначити чи існує залежність від таких ігор, чи справді вони шкідливі і чи впливають на психіку та інші фактори людини? Це і є завданням даного дослідження. Об'єктом науково-дослідного завдання став комп'ютер та ігри, які використовуються з його допомогою.

1. Люди та комп'ютерні ігри

Комп`ютерна гра - це особливий, віртуальний світ, де легко задовольнити основні потреби людини, а особливо підлітків. Тут можна відчути себе героєм, який може все або багато з того, що забороняється йому в реальному світі. Тут можна самостійно ухвалювати рішення і не боятися відповідальності. Школярі часто йдуть у комп`ютерний світ у пошуках свободи і самоствердження. У цьому і небезпека: будь-яка людина реалізує свої сили і здібності у віртуальному світі, а особистісне зростання у світі реальному йде на задній план. Втеча у віртуальний світ серйозно деформує особистість, а у молодої людини зникає відчуття реальності. Наприклад, у відповідь на вимогу батьків обмежити час гри на комп`ютері один підліток вигукнув: "Комп`ютер - це моє життя! Ви хочете відібрати у мене життя?!" Відмічено, що ігроголіки тривожніші, дратівливіші, агресивніші, мають схильність до депресії. "Репертуар" більшості комп`ютерних салонів одноманітний: це всілякі "війнушки". Розвиваючих ігор дуже мало. Тому тривале перебування в агресивному середовищі віртуального світу підсилює в дитини тривожність і очікування небезпеки. Підлітки нерідко починають сприймати реальний навколишній світ, як ворожий. Ворогами здаються навіть близькі люди і батьки. Деякі учені вважають, що у грі агресія знаходить вихід, відбувається розрядка, і підліток не здійснюватиме кримінальні "подвиги" на вулиці. На думку інших, "стрілялки-вбивалки", навпаки, сприяють посиленню агресивності. Агресивне середовище навколо дитини, помножене на його індивідуальні особливості, добра характеру підлітка не додасть. Проблема, пов`язана з комп`ютерною залежністю, має вирішуватися спільно: розробниками ігор, психологами, медиками, педагогами. Комп`ютер - це факт сучасної дійсності. Це майбутнє, відгороджувати від якого людину у жодному разі не можна.

2. Стадії залежності від комп'ютерних ігор

Віртуальний світ комп'ютерних ігор та відео забавок можуть заманити гравця до цілком реальної пастки. Саме тоді під загрозою опиняється все: навчання, відносини з батьками, друзями.

Термін «комп'ютерна залежність» вперше був використаний в 1990 році. Психологи її класифікують, як форму емоційної «наркоманії». Для залежного підлітка стає важливим не результат гри, а її процес, у якому він втрачає контроль над часом.

Факти свідчать, що більшість 16-18 літніх юнаків, які мають доступ до Інтернету та грають у он-лайн ігри, місяцями, а то й роками не виходять з дому.

Можна виділити такі стадії залежності:

- стадія легкого захоплення, коли людина один чи кілька разів пограла у рольову комп'ютерну гру, вона входить у смак, їй починає подобатися комп'ютерна графіка, звук, сам факт імітації реального життя чи якихось фантастичних сюжетів.

- стадія захоплення. Фактором, що свідчить про перехід людини на цю стадію формування залежності, є поява в ієрархії потреб нової потреби - грати в комп'ютерні ігри. Гра в комп'ютерні ігри на цьому етапі має систематичний характер. Якщо людина немає постійного доступу до комп'ютера, можливі досить активні дії з усунення цієї перешкоди.

- стадія залежності, може оформлятися в одній з двох форм: соціалізованій та індивідуалізованій. Соціалізована форма ігрової залежності відрізняється підтримкою соціальних контактів із соціумом (хоча переважно з такими ж ігровими фанатами). Ці гравці люблять грати за допомогою комп'ютерної мережі один з одним. Ця форма залежності менш згубна для психіки, ніж індивідуалізована форма. Людина не відривається від соціуму, не усамітнюється в собі.

Підчас такого дослідження в мене виникло таке питання: чи може підліток, для якого гра стала самоціллю та сенсом буття, розвиватися, як гармонійна особистість, реалізувати свої здібності? Треба розуміти, що залежність у будь-якій формі - це рух по замкнутому колу, де немає розвитку.

3. Симптоми залежності від комп'ютерних ігор та правила, які слід знати, щоб не стати ігроманом

Щоб вияснити, чи захоплення грою це лише хобі чи уже патологія, треба проаналізувати поведінку гравця. Виділяють досить чіткі симптоми залежності від комп'ютерних ігор:

Психологічні симптоми:

- Відчуття ейфорії чи піднесеності під час роботи за комп'ютером;

- Нездатність зупинити роботу за комп'ютером;

- Дедалі більше часу затрачається на комп'ютерні ігри;

- Ігнорування друзів та сім'ї;

Фізичні симптоми:

- Зап'ястний тунельний синдром - оніміння та зниження чутливості пальців;

- Сухі очі;

- Головні болі (схожі на мігрень);

- Болі у спині;

- Нерегулярне харчування - відсутність апетиту;

- Недотримання гігієни;

- Розлади сну.

Більшість гравців - дуже одинокі люди. Навіщо, коли живе спілкування замінюють ігри! Окрім того, приваблюють складні системи завдань та досягнень. Головною причиною виникнення комп'ютерної залежності у дітей психологи вважають недостатнє спілкування і взаєморозуміння з батьками і однолітками. Ігри для них - це шлях самоствердитися, бо у віртуальному світі, все залежить тільки від твого уміння грати, а не від особистих якостей та умінь. Виникає ілюзія, що ти чогось досягаєш, а в житті може бути навпаки.

Небезпека для здоров'я від того, що діти довго вдивляються у монітор, псується зір. Це зумовлено тим, що в цей час людина рідше кліпає, внаслідок чого виникає сухість і подразнення очей. Під час кліпання виділяються сльози, які вимивають шкідливі речовини і очищують очі.

Оскільки дітям важко себе контролювати, вони можуть, майже не відриваючись, годинами грати в комп'ютерні ігри. А від цього болять очі й нерідко виникають труднощі з фокусуванням.

Під час роботи з комп'ютером шкідливими факторами є електромагнітне випромінювання і статистична електрика. Статистична електрика заряджає порошини й мікроорганізми, які “прилипають” до людини і підвищують небезпеку зараження. У Японії вчені досліджували наслідки багатогодинного перебування дітей у віртуальному інформаційному просторі, зокрема під час багатогодинної комп'ютерної гри. Результати цих досліджень вражають: у дітей, які грають у комп'ютерні ігри, можуть виявлятися хронічні зміни у розвитку головного мозку. Комп'ютерні ігри стимулюють лише ті частини головного мозку, які відповідають за зір та пересування, і не допомагають у розвитку інших його важливих ділянок. У дітей, які довго грають у комп'ютерні ігри, не розвиваються лобні долі мозку, що відповідають за поведінку, тренування пам'яті, емоції, навчання. Ці частини мозку повинні розвиватися до досягнення дорослого віку. Люди не хочуть зрозуміти, що комп`ютер не може бути безпечним, оскільки є джерелом електромагнітного випромінювання і неіонізуючої радіації. Про те, що подібна радіація негативно впливає на генофонд, відомо всім. А ще спричиняє різноманітні розлади нервової системи, психосоматичні захворювання, які можуть стати передвісником таких грізних недуг, як інфаркт та інсульт. Багато людей і не здогадуються про те, що сидіти за комп`ютером можна не більше чотирьох годин на день, що комп`ютер обов`язково потрібно "заземлити", що на всю техніку повинні бути гігієнічні сертифікати. У цивілізованих країнах подібні нормативи дотримуються жорстко, і при порушеннях компанію штрафують на чималі суми. Комп`ютерна залежність розвивається швидше, ніж алкоголізм. Достатньо півтора року. Скільки дітей в Україні вже догралося до стану "ігроголіка", ніхто не підраховував. Але що їх багато - вже факт. Діти, які ночують у приміщенні комп`ютерних залів, - реальність сьогоднішнього дня. Наслідки для молодого організму регулярного багатогодинного сидіння у приміщенні, перенасиченому випромінюваннями від комп`ютерів, "довгограючі" і виявляються пізніше. Наприклад, у безплідді - і жіночому, і чоловічому. А ще втрата зору, дратівливість, підвищена збудливість і стомлюваність, порушення сну або, навпаки, сонливість. Всім відомо, а власникам комп`ютерних залів - насамперед, що працюючий дисплей - джерело різного роду випромінювань. Особливо шкідливе для здоров`я жорстке гамма-випромінювання може давати задня панель дисплея. Під час роботи дисплеїв збільшується іонізація повітря і температура, вологість же, навпаки, зменшується. Проте, незважаючи на це, санітарна норма, що передбачає розміщення одного комп`ютера не менше, ніж на шести квадратних метрах, дуже часто не дотримується і замість, наприклад, восьми комп`ютерів у приміщення заштовхується вісімнадцять. Але перевантаженість залів апаратурою - це ще не все. Щоб використовувати приміщення по максимуму, дисплеї часто ставлять упритул один до одного і, отже, задніми панелями в різні боки. Виходить, що на клієнта постійно робить фон задня стінка сусіднього комп`ютера. За правилами ж, дисплеї повинні розміщуватися по периметру приміщення і упиратися задніми панелями в стіни. Саме приміщення повинне бути підготовлене до того, щоб гасилися електромагнітні поля. Для нейтралізації електромагнітних полів на стінах під штукатуркою має бути вмонтована металева сітка. Щоб не накопичувалася статична електрика, підлоги мають натиратися спеціальною мастикою, а ще бажано було б мати акваріуми з водоростями (без риб), вони зменшують іонізацію. Про те, що дитина не повинна довго сидіти перед монітором, знають навіть далекі від електроніки люди. Згідно з гігієнічними вимогами 7-10-річні діти мають сидіти за комп'ютером не більше 45 хвилин на день, 11-13-річні - двічі на день по 45 хвилин, старші - три рази на день.

Щоб не стати залежним від комп'ютерних ігор слід пам'ятати:

- Не можна грати під час депресії, при серйозних змінах у житті.

- Не варто грати, коли гостро відчуваєш самотність. Гравці погані співрозмовники.

- Набагато зменшують ризик пристрасті до гри цікаве життя, знання, розуміння того, що алкоголь, наркотики та надмірність ігор - це все один ланцюжок, кінцевий пункт якого - повна самоліквідація особистості. Імунітетом тому мають бути чуття міри та відповідальності. Згадаймо народну мудрість: «Що занадто, то нездорово». - На дисках з іграми слід ставити напис на зразок того, який стоїть на сигаретних пачках, попереджаючи користувачів, що зловживання грою спричиняє погіршення здоров`я. - Батькам самим потрібно проглядати ті ігрові диски, якими користується їх дитина. Але і заборони тут не допоможуть. Ігроманія - наслідок психологічних проблем. Іноді вся біда у тому, що у людини, яка "підсіла" на комп`ютер, віртуальний будинок кращий, ніж реальний. - Не грайте дуже довго без перерви. Відволікайтеся від гри при кожній слушній нагоді. Поза ігровим часом обов`язково займайтеся активним видом спорту. - Найчастіше ігрова залежність народжується на ґрунті якихось незадоволених потреб. Якщо ваша близька людина надмірно захопилася грою, спробуйте з`ясувати, що вона одержує, годинами просиджуючи в прокурених залах або удома за монітором. Може відчуття власної повноцінності? Компенсацію відсутності близькості в сім`ї? Можливість витрачати гроші? Або просто забуття? У всьому краще розібратися разом із професійним психологом, а потім скласти програму позбавлення від залежності, і бажано, щоб все оточення: сім`я, друзі - допомагали людині в цьому.

4. Що несуть собою комп'ютерні ігри

Перша комп'ютерна гра «Зоряні війни» вийшла у світ 1962 року. Її завдання полягало в тому, щоб відбити астероїди і напади ворожих космічних кораблів. Згодом було створено багато інших ігор. А з поширенням у 1970-1980 роках потужніших комп'ютерів електронних ігор побільшало: пригодницькі ігри, ігри-головоломки, стратегічні ігри та ігри «екшн». Багато ігор імітують різні види спорту, як от хокей на льоду чи гольф. Чимало з них здобули високу оцінку громадськості, оскільки вони дуже цікаві й допомагають у навчанні. Однак ігри «екшн», як і ті, що їх називають «шутерами» (стрілялками), часто критикують через їхній агресивний характер. Зазвичай мета цих ігор - вибрати зброю і знищити всіх ворогів: людей та інших істот.

Стає дедалі популярнішим он-лайновий вид комп'ютерної ігри. Що особливого у ньому? Її персонажами керує не комп'ютер, а гравці, які через Інтернет одночасно беруть участь у грі. Їх можуть бути тисячі. Популярність таких забав пояснюється можливістю поспілкуватися з іншими. Гравці “розмовляють” одні з одними і відчувають себе частиною всесвітньої родини.

Але, як зазначає президент Національного інституту дослідження впливу медіа на сім'ю, «частина ігор має антисоціальний характер і пропагує насильство, секс, брутальну мову тощо. На жаль, власне такі ігри найбільше люблять діти віком від 8 до 15 років».

Під час одного дослідження, що проводилось у США, виявилося, що майже 80 відсотків популярних серед молоді відеоігор містять сцени насильства. Це вже не просто ігри, а навчальні засоби.

Протест громадськості проти насильницьких ігор лунає ще з 1976 року, коли з'явилася гра для ігрових автоматів «Смертельні гонки». Суть її в тому, щоб переїхати пішоходів. Вигравав той, на чиєму рахунку було найбільше жертв. У грі «Автоармагедон» гравець пройде усі рівні тоді, коли переїде або уб'є 33000 чоловік. Жертв можна не лише чавити колесами, забризкуючи їхньою кров'ю вітрове скло, їх можна поставити на коліна й змусити просити пощади або ж довести до самогубства. А якщо хочете, то можете розчленувати їх.

Чи шкідлива така імітація насильства? Відповідь на це питання намагалися знайти під час 3000 різних досліджень. Багато хто бачить зв'язок між насильством під час ігор підвищеною агресивністю гравців. Прояви жорстокості серед молоді часто наводяться як докази такого взаємозв'язку.

Насильство, зображене у комп'ютерних іграх, може бути небезпечним, оскільки гравець відчуває себе в ролі персонажів, що чинять насильство.

У нових он-лайнових іграх час, котрий гравець витрачає, обмірковуючи свою роль, стає його особистим вкладом, його досягненням, а це заохочує грати далі. Для декого ігри стали справжнім наркотиком, і це одна із причин, чому в них грають місяцями або навіть роками. У грі молодь втікає від дійсності у світ фантазій.

Щоб хоч трішечки замислитися над серйозністю ситуації було піднято кілька архівних даних, які розповідають різні ситуації про людей, залежних від комп'ютерних ігор.

Серпень 2001 р.

Двадцятидвохрічний житель Таїланду вмер під час гри в Counter-Strіke. Відпрацювавши зміну на заводі, він пішов до інтернет-клубу, а щоб зайве не відриватися від комп'ютера, закупив по дорозі провізію. Друзі знайшли його в критичному стані тільки наступного дня. Молоду людину доставили в лікарню, однак було вже пізно і він помер не приходячи до тями. Причиною смерті стала серцева недостатність - гравець просто перехвилювався під час гри.

Вересень 2001 р.

У Тюмені затримано сімнадцятилітнього юнака, що забив своїх батьків залізними прутами, бо вони не пускали його в комп'ютерний клуб. Убивство скоїв підліток зі своїм приятелем. За їхнім задумом цей злочин мав покласти початок серії убивств у місті: горе-гравці збиралися грабувати й убивати батьків інших фанатів комп'ютерних ігор.

Вересень 2001 р.

Двадцятидвохрічний безробітний китаєць украв у матері 2900 юанів (майже 300 доларів), що збирався витратити на комп'ютерний клуб. Коли мати влаштувала своєму чаду скандал, той її просто отруїв. Батько нещасного знайшов труп дружини через півтора місяці після вбивства в шухляді для білизни. Убивцю страчено.

5. Вплив он-лайн ігор

комп'ютерний гра залежність агресія

Комп'ютер та Інтернет міцно увійшли до нашого життя і стали незамінними помічниками: неможливо навіть уявити, як можна було б без них працювати. Але відпочивати багато людей без Мережі теж майже не можуть: постійне скачування файлів, спілкування, проглядання цікавих сторінок і ігри. Отже, ігри.

У науковому співтоваристві йдуть суперечки: чи зараховувати он-лайн ігри до розряду наркотиків чи ні. Багато за. І не дивно: останнім часом ігри по мережі захопили розум. Одних тільки користувачів знаменитої MMORPG «World of Warcraft» в світі вже більше 4 мільйонів, причому це тільки ті, хто грає на офіційних серверах. Ігроманів, що користуються піратськими серверами, не менше. Адже деякі паралельно грають в декілька он-лайн ігор.

Але в чому ж небезпека з першого погляду безневинної розваги? Вона затягує. Люди забувають про все: дорослі втрачають роботу, тому, що не можуть перервати ігровий процес для того, щоб піти на роботу, студенти вилітають з престижних вузів, оскільки не можуть піти на іспит - вони групою вбивають монстра і не можуть «підвести інших», діти стають з відмінників двієчниками з тих же причин. Гравці за великі реальні гроші набувають один у одного віртуальних предметів, «необхідних» в грі. І ще добре, якщо людина зуміє схаменутися і припинить нескінченний ігровий марафон. А раптом ні?

Постійна гра згубна не тільки для соціального життя людини: втрата грошей, роботи і виліт з університету тільки квіточки в порівнянні з наслідками для фізичного і психічного здоров'я людини. Ігроман уривається тільки для того, щоб задовольнити фізичні потреби, тобто на повноцінну їжу, відпочинок для очей, прогулянку часу просто немає. Гастрит, різка втрата зору, ослаблення м'язів - далеко не все, що загрожує запійному гравцю. Після багатодобової гри в «Warcraft» китайська дівчинка померла від виснаження.

Психіка людини сильно страждає: людина стає неадекватною, вона вже насилу розрізняє реальний і віртуальний світ. Реальний світ викликає у неї негативні асоціації, оскільки тут вона не наділена такими здібностями, як в грі, тим більше, якщо все в реальному житті котиться під укіс. А у віртуальному світі гравець сильний, багатий, його 3d модель завжди прекрасна і безліч інших гравців прагне поспілкуватися. Навіщо взагалі потрібна реальність? Виходить замкнутий круг: рідкісні перерви в грі тільки збільшують подальше бажання грати.

Якщо ви бачите, що хтось з ваших близьких людей потрапив в таку залежність від он-лайн ігор, терміново вживайте рішучі заходи. Постарайтеся відвернути людину, відтягніть її від комп'ютера будь-яким способом: запропонуйте дитині виконати роботу по будинку за винагороду, з чоловіком влаштуйте смачний обід, організуйте поїздку або прогулянку, дивіться фільми і читайте вголос книги. Часті бесіди про майбутнє, про кар'єру і гроші, про безглуздя гри далеко не такі безглузді, як всім здається. У людини почне формуватися негативна думка про гру, яке з часом зробить процес гри не дуже приємним.

Якщо ж всі заходи не надають ніякої дії, потрібно звертатися по допомогу до фахівців. Гравцю необхідний курс психотерапії. Якщо ж і це не дає потрібних результатів, слід звернутися в центр лікування залежностей. Деякі спеціалізовані центри вже мають методику позбавлення від залежності від комп'ютерних ігор.

Ігри принесуть задоволення тільки тоді, коли будуть використовуватися у міру.

Отже, ми бачимо, що як он-лайн так і звичайні ігри комп'ютерні надто сильно впливають на нашу свідомість, на наш організм. І боротися із цим слід!

6. «За» і «проти» комп'ютерних ігор

Пригадаймо, спочатку з'явилися звичайні прості ігри, які були створені задля розваги та відпочинку, але, крім цього, виконували ще розвиваючу функцію. Вони розвивали моторні навички, увагу, швидкість реакції, тощо. Далі дитина починала цікавитись складнішими інтелектуальними іграми, приміром, проходження крізь лабіринти, що є гарним розумовим тренуванням і розвиває логічне мислення. Проте, їм на зміну прийшли ще складніші ігри - стратегічні, які вже досить суттєво відрізнялися від попередніх, адже моделювали реальність, в якій перебуває людина, точніше вони задавали шлях, яким прямувала людина, створюючи цю реальність самостійно. Виходячи вже з назви, можна сказати, що такі ігри навчають стратегічному мисленню, плануванню, дуже гарно розвивають аналітичне мислення. Тому діти, які грають у комп'ютерні ігри, відрізняються широтою кругозору: в них розвиненіша уява про оточуючий світ, що більше відповідає світогляду дорослих людей. Такі "комп'ютерно розвинені" діти, зазвичай, випереджають своїх однолітків у психологічному розвитку, легше засвоюють навчальний матеріал, впевненіші у своїх знаннях. Проте є й негативний бік захоплення комп'ютерними іграми. Взаємодія з комп'ютером чи ігровою приставкою може набути характеру заміщаючи-компенсаторної та гедонічно-мотивованої поведінки. Ігрова реальність стає для дитини реальністю життя, тобто відбувається заміна на рівні свідомості. Особливо яскраво це трапляється тоді, коли маленька людина переживає соціально невдалі контакти, і занурюється в ігровий світ, де відчуває себе неподільним володарем. Саме в цьому примарному світі відчуття або передчуття перемоги підвищує самоповагу, компенсує занижену самооцінку та формує таку поведінку, коли єдиним сенсом життя стає задоволення від ігрових сеансів. Таким чином з'являється "комп'ютерна або ігрова" залежність. Таку залежність можна охарактеризувати, як надмірне захоплення комп'ютерними іграми задля виходу з реальності, що призводить до деформацій (якісних змін) - як соціальних, особистісних, так і професійних, матеріальних та сімейних цінностей. Безумовно, особливо небезпечними, у плані набуття залежності від них, є рольові комп'ютерні ігри, де гравець бере на себе роль комп'ютерного персонажу. Віртуальна реальність формує не реальний світ комп'ютерної гри, з'являється ефект "присутності", відбувається те, що можна назвати "розпад особистості" на "Я віртуальне" та "Я реальне". Збільшення різниці між якими збільшує дезадаптацію та порушення у сфері психічного стану. Рольові комп'ютерні ігри можуть змінювати уявлення людини про себе та оточуючий світ, сприяє наростанню тривоги та дезадаптації. Існує також думка про те, що деякі комп'ютерні ігри, зокрема, військові стратегії та "стрілялки", які спочатку були створені задля розвитку спеціальних навичок у військових, формують жорстокість. Із цього приводу було проведено багато досліджень, які підтвердили цю точку зору. З одного боку вони допомагають виходу агресії та негативних емоцій назовні, з іншого ж, навпаки, формують певні негативні стереотипи поведінки. Вони навіть чинять сильніший негативний вплив на дітей, ніж бойовики. Бо якщо під час перегляду бойовика дитина тільки споглядає за подіями, що відбуваються на екрані, вболіває за персонажем, приміряє на себе їх ролі, то під час гри гравець, беручи роль персонажу, занурюється в його світ і на деякий час стає цим персонажем. Мислячи чи діючи від імені персонажа, він переносить цей досвід у реальне життя. Більш того, одна з особливостей гри полягає в тому, що персонажі "безсмертні" - кожного разу після того як вони були знищені, - оживають знову і знову, і кількість їх життів нескінченна. Цей факт неминуче відбивається на сприйнятті цінності життя, знищує стійкість межі між життям та смертю і розвиває схильність до життєво небезпечної поведінки.

Висновки

Проблема впливу комп'ютера на людину дуже обширна і багатогранна. У цій роботі були розглянуті лише деякі аспекти цього питання. Відхід від реальності і потреба в ухваленні ролі - може бути не все, але основні потреби, на яких заснований механізм утворення залежності від комп'ютерних ігор. Отже, людство занурюється в комп'ютери і комп'ютерні мережі, з кожним днем все більше і більше людей (особливо дітей) стають залежними від комп'ютерних ігор. Щодня вони підходять до комп'ютера і "одержують дозу" - хто 20 хвилин, хто година, а хто і цілий день. Це проблема. Можна тільки припускати, до чого вона може привести людство в своєму подальшому розвитку. Ми повинні задуматися над цим вже сьогодні. Різні наукові дисципліни повинні об'єднається в дослідженні цієї області. Отже, ми дійшли таких висновків, врахувавши мету даного завдання. Проблема комп'ютерної залежності та негативного впливу комп'ютерних ігор є дуже актуальною і не може не турбувати суспільство. Необхідно змінити байдуже ставлення до комп'ютерних ігор, які пропонують нашим дітям, і встановити жорсткий контроль за випуском комп'ютерної ігрової продукції, що хибно впливає на психіку дитини.

Список використаної літератури

1. Платов В.Я. Рольові ігри: розробка, організація, вплив. - М.: Профиздат, 1999.

2. Василенко Л.Б. Основи безпеки життєдіяльності. 9 клас. Матеріали до уроків: Посібник для вчителя. - Харків: Веста: Видавництво «Ранок», 2001. - 224 с.

3. Глиняк М.П. Основи інформатики. - Харків, 2002 - 250 с.

Размещено на Allbest.ru