Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Тернопільський національний економічний університет

Україно-Нідерландський факультет економіки та менеджменту

Кафедра управління персоналом та регіональної економіки

Комплексне практичне індивідуальне завдання

з дисципліни «Основи охорони праці»

Варіант 7

Стан травматизму та професійної захворюваності в Україні

Виконав: студент групи МУНІД-41

Дячун Н.В.

Перевірила: к. г. н., доцент

Пушкар З.М.

Тернопіль 2011

План

Вступ

1. Основні відомості

2. Фактичний стан та статистичні дані по Україні

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Виробничий процес будь-якої технологічної складності, організований в тій або іншій галузі промисловості, сфері послуг, управління і реалізації продукції, тісно пов'язаний з ризиком для життя і здоров'я працівників. Загрозу нещасних випадків та професійних захворювань на виробництві не можна повністю виключити ні на одному підприємстві, ні в одній організації або установі. Звичайно, співробітники в різному ступені ризикують стати "жертвою" на своєму робочому місці. Це залежить від виду трудової діяльності, особливостей того або іншого підприємства, а також від рівня підготовленості і захищеності робочих місць відповідно до вимог охорони праці.

Статистика показує, що щорічно в Україні відбуваються тисячі нещасних випадків на виробництві. Зустрічаються і рядові травми, і трагічні події, в результаті яких гинуть десятки людей. Достатньо пригадати сумно відомі і, на жаль, регулярні нещасні випадки в шахтарських забоях нашої країни. Як вже відмічено вище, будь-який виробничий процес пов'язаний з ризиком, і нещасні випадки та професійні захворювання тут - явища неминучі. А для успішного вирішення питань зниження виробничого травматизму і профзахворювань на підприємстві велике значення має знання причин їх виникнення, що дозволяє розробляти конкретні плани щодо запобігання нещасних випадків. Мета мого КПІЗ виявити і проаналізувати ці причини.

1. Загальні відомості

Для того, щоб виявити, що є причинами професійних захворювань і травм потрібно мати загальне уявлення про них. Отже, під виробничою травмою розуміють ушкодження, яке виникло в працівників чи службовців при виконанні роботи на території виробничого підприємства чи установи і спричинило порушення цілісності тканини або функції органа чи організму в цілому.

Розрізняють такі види виробничих травм:

- механічні - від рухомих частин машин, ручного Інструмента, падаючих предметів тощо;

- термічні - від прямого контакту з парою, гарячою рідиною, полум'ям, розплавленим металом;

- хімічні - від концентрованих хімічних речовин (кислот, лугів);

- електричні - від контакту з електричним струмом, обриву проводів тощо.

Патологічний стан людини, зумовлений роботою і пов'язаний з надмірним напруженням організму або несприятливою дією шкідливих виробничих факторів, називається професійним захворюванням.

Професійними називаються хвороби, виникнення яких пов'язане з певною трудовою діяльністю і впливом на організм конкретних несприятливих умов праці, так званих шкідливих виробничих чинників.

До професійних хвороб належать насамперед хвороби, що виникають внаслідок безпосередньої дії на людей виробничих шкідливих факторів, а також ті, що за певних виробничих умов розвиваються значно частіше, ніж звичайно.

На замітку: На 29 конгресі Міжнародної комісії по професіональному здоров'ю, яке відбулось в ЮАР, було відзначено, що 2,3 млн. передчасних смертей робітників в світі обумовлено шкідливим і небезпечним виробничим фактором із цієї кількості 195 тис. пов'язано зі професійними захворюваннями. Цю статистику можна було б знизити вдвічі якщо б проводити профілактичні роботи. [1]

професійний захворювання травматизм україна

2. Стан травматизму та професійної захворюваності в Україні

Необхідно зазначити, що цілковито безпечних та нешкідливих умов праці не існує. Реальним виробничим умовам притаманна, як правило, наявність деяких шкідливостей і небезпеки, наслідком яких є профзахворювання та травматизм.

Травматизм на виробництві не випадково почали прирівнювати до національного лиха. Він не тільки завдає багато горя і страждань конкретним людям, їх рідним та близьким, а й безпосередньо впливає на економіку країни, бо особисті трагедії зливаються в чималі суспільні втрати, негативно позначаються на рівні життя народу.

За даними Міжнародної організації праці, щороку у світі фіксується приблизно 125 млн. нещасних випадків, пов'язаних з виробництвом, у тому числі 10 млн. з тяжкими і 220 тис. зі смертельними наслідками. На сьогодні зареєстровано близько 60--150 млн. випадків захворювань, пов'язаних з працею, 60 млн. працівників піддаються впливу канцерогенних речовин, 500 млн. працівників не працездатні з причин невідповідності стану умов і безпеки праці санітарним вимогам.

Закордонні економісти підрахували, що смерть працівника на виробництві внаслідок нещасного випадку обходиться суспільству надто дорого як у фінансовому, так і в соціальному аспектах. Це -- витрати на виховання та навчання загиблого; не менші витрати на підготовку заміни йому; втрачена вигода від продукції, яку міг би виготовити загиблий за роки своєї активної діяльності; витрати на утриманців загиблого, компенсаційні виплати його сім'ї та багато інших. Повчальним є досвід підприємців Південної Кореї. Вони переконані, що будь-яка фірма процвітатиме лише в тому разі, якщо серед трьох «китів», на яких тримається сучасне виробництво, першим, пріоритетним буде охорона праці.

Стосовно умов праці визначено, що в Україні за звітний період загальна чисельність працюючих в умовах, що не відповідають санітарно-гігієнічним нормам, становить 1 004 429 осіб (з них 207 380 жінок, 14 неповнолітніх), в тому числі працюючих під впливом:

- підвищеного рівня неіонізуючого випромінювання - 41 993 особи (з них 11 712 жінок);

- підвищеного рівня іонізуючого випромінювання - 24 608 особа (з них 7 975жінок);

- біологічних факторів - 22 207осіб (з них 9 757 жінок);

- факторів мікроклімату, що не відповідають нормам - 407 653 особи (з них 84 318 жінок);

- працюючих у приміщеннях, де освітлення не відповідає нормам - 113 862 особи (з них 28 711 жінок);

- двох і більше підвищених рівнів та концентрацій шкідливих виробничих факторів - 559 015 осіб (з них 104 596 жінок).

Стосовно стану безпеки праці визначено, що в Україні за звітний період експлуатувалося 3 719 306 машин, механізмів, одиниць устаткування, транспортних засобів. З них не відповідають нормативним актам про охорону праці - 62 814, вичерпали передбачений паспортом ресурс роботи - 653 713, мають сертифікат - 568 556.

Загальна кількість виробничих технологічних процесів становила 2 105 737. З них не відповідають вимогам нормативних актів про охорону праці - 6 018, мають сертифікат - 340 016.

Загальна кількість технічних будівель і споруд становила 3 84 460, з них не пройшли капітального ремонту відповідно до нормативних актів - 62 604, за технічним станом не відповідають будівельним нормам і правилам - 5 209, знаходяться в аварійному стані - 2 575.

Загальна чисельність працюючих на машинах, механізмах, устаткуванні, транспортних засобах що:

- не відповідають нормативним актам про охорону праці - 72 071 особи (з них 24 163 жінки);

- вичерпали передбачений паспортом ресурс роботи - 350 710 осіб (з них 117 411 жінок, 65 неповнолітніх);

- Загальна чисельність працівників, які зайняті у виробничих технологічних процесах, що не відповідають нормативним актам про охорону праці, становила 40 778 особа (з них 11 165 жінка).

Загальна чисельність працюючих на будівлях та спорудах:

- що не пройшли капітального ремонту відповідно до нормативних актів 262 247 особи (з них 142 376 жінки, 6 неповнолітніх);

- технічний стан яких не відповідає будівельним нормам і правилам - 48 784 осіб (з них 15 047 жінок);

- що знаходяться в аварійному стані - 3 769 осіб (з них 1 414 жінок).

Незадовільний стан охорони праці важким тягарем лягає на економіку держави. Щорічно майже 17 тис. осіб стають інвалідами, чисельність пенсіонерів унаслідок трудового каліцтва перевищила 150 тис. осіб, щорічна загальна сума виплат на фінансування пільгових пенсій з трудового каліцтва, відшкодування заподіяної шкоди потерпілим на виробництві та інших виплат, пов'язаних із незадовільними умовами, перевищує 1 млрд грн.Як свідчать статистичні дані, на підприємствах, в установах, організаціях України всіх форм власності щоденно травмується в середньому понад 200 працівників, з них близько 30 стають інвалідами і 5--6 осіб одержують травми зі смертельним наслідком.

Ризик стати жертвою нещасного випадку на виробництві або постраждати від профзахворювання в Україні у 5--8 разів вищий, ніж у розвинутих країнах. Протягом багатьох років високим залишається виробничий травматизм у вугільній промисловості як за абсолютними ознаками, так і на 1 млн видобутого вугілля. Аналіз обставин та причин смертельного травматизму на підприємствах вугільної галузі показує, що його основними факторами є: зношеність шахтного фонду, погіршення гірничо-геологічних умов видобутку вугілля, низький рівень виробничої та технологічної дисципліни працівників, відсутність з боку керівників належного контролю за безпечним веденням робіт згідно з нормативно-правовими актами про охорону праці . Непослідовність реформ, нестача інвестицій зумовили глибоку кризу вугільної промисловості. В галузі склалася вкрай негативна ситуація у сфері охорони праці, зросла аварійність, знизився вуглевидобуток, різко погіршилися умови праці.

Крім професійних хвороб, на виробництві виділяють групу так званих виробничо зумовлених захворювань. До них відносять ті, що у принципі не відрізняються від звичайних хвороб, однак несприятливі умови праці викликають виникнення деяких з них і погіршують їх перебіг. Наприклад, у осіб, що виконують фізичну роботу в несприятливих умовах, частіше виникають такі захворювання, як радикуліт, варикозне розширення вен, виразкова хвороба шлунка і т. ін. Якщо ж робота вимагає великого нервово-психічного навантаження, то частіше виникають неврози та хвороби серцево-судинної системи. Загальна сума відшкодування шкоди працівникам, які потерпіли від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, становить 350--400 млн. грн. на рік, що за складних економічних умов сьогодення призводить до накопичення заборгованості з цих виплат і зростання соціальної напруги в окремих регіонах.

Постійно погіршуються умови й безпека праці у сфері малого бізнесу: на приватних, орендних, малих підприємствах, у кооперативах та фірмах, де працюють понад 7 млн. осіб, а служби охорони праці практично відсутні.

Водночас високий рівень травматизму пояснюється не тільки об'єктивними причинами: складною соціально-економічною ситуацією в країні, зміною характеру виробничих відносин між підприємствами та всередині підприємств, зламом усталеної схеми (вертикалі) управління охороною праці, старінням основних фондів й ін. Це пояснюється зменшенням витрат на охорону праці, ослабленням виробничої дисципліни, неритмічністю роботи, спрацьованістю устаткування, скороченням служб охорони праці, збільшенням кількості малих неконтрольованих підприємств.

Це -- наслідок переважно незадовільної організації праці та порушень технологічної дисципліни, неадекватного мислення і ставлення до питань безпеки учасників трудових і виробничих процесів по всій вертикалі управління та виконання, відсутності ефективних стимулів (крім самого життя, але це для багатьох -- не стимул) працювати безпечно, без ризику для здоров'я, тобто всього того, що пов'язано із самим працівником і прийнято називати «людським фактором».

Висновки

Незадовільний стан умов і безпеки праці, високий рівень травматизму та професійних захворювань зумовлюються комплексом об'єктивних і суб'єктивних причин. Серед найголовніших з них є численні порушення чинного законодавства про охорону праці, з одного боку, та наявність суттєвих недоліків у цьому законодавстві, -- з іншого.

Досягти істотного поліпшення ситуації з охороною праці можна лише за умови, коли одночасно із заходами щодо забезпечення поступового зростання економіки держави буде вжито ефективних заходів щодо усунення зазначених недоліків за обома напрямами.

Список використаної літератури

1. Васильчук М. В. та ін. Основи охорони праці. -- К.: Просвіта, 1997.

2. Гогіташвілі Г. Г. Системи управління охороною праці. -- Л.: Афіша, 2002.

3. Дячок М. Г. Основи права. -- Л.: МВОУ, 1997.

4. Мельник С. А. Управління реґіональною економікою, -- К.: КНЕУ, 2000.

Размещено на Allbest.ru