Охорона праці в галузі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ХЕРСОНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра Екології і БЖД

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

та тематика контрольних робіт для студентів заочної форми навчання для всіх спеціальностей всіх напрямів підготовки факультетів: машинобудування, технологій та дизайну, кібернетики, міжнародних економічних відносин, економіки

з дисципліни «Охорона праці в галузі»

Херсон - 2011 р.



ВСТУП

«Охорона праці в галузі» - нормативна дисципліна, яка вивчається з метою формування у майбутніх фахівців знань щодо стану і проблем охорони праці у галузі відповідно до напряму їх підготовки, складових і функціонування системи управління охороною праці та шляхів, методів і засобів забезпечення умов виробничого середовища і безпеки праці в галузі згідно з чинними законодавчими та іншими нормативно-правовими актами. Вона передбачає вивчення актуальних питань охорони праці для конкретної галузі господарської, економічної та науково-дослідної діяльності з урахуванням особливостей майбутньої професійної діяльності випускників, а також досягнень науково-технічного прогресу.

Мета вивчення дисципліни полягає у формуванні у майбутніх фахівців (спеціалістів та магістрів) умінь та компетенцій для забезпечення ефективного управління охороною праці та поліпшення умов праці з урахуванням досягнень науково-технічного прогресу та міжнародного досвіду, а також в усвідомленні нерозривної єдності успішної професійної діяльності з обов'язковим дотриманням усіх вимог безпеки праці у конкретній галузі.

Завдання вивчення дисципліни передбачає забезпечення гарантії збереження здоров'я і працездатності працівників у виробничих умовах конкретних галузей господарювання через ефективне управління охороною праці та формування відповідальності у посадових осіб і фахівців за колективну та власну безпеку.

Засвоївши програму навчальної дисципліни «Охорона праці в галузі» спеціалісти (магістри) за відповідними напрямами підготовки, спеціальностями та спеціалізаціями мають бути здатними вирішувати професійні завдання з урахуванням вимог охорони праці та володіти такими основними професійними компетенціями з охорони праці:

у науково-дослідній діяльності:

· готовність застосовувати сучасні методи дослідження і аналізу ризиків, загроз і небезпек на робочих місцях та виробничих об'єктах;

· здатність поставити завдання та організувати наукові дослідження з визначення професійних, виробничих ризиків, загроз на робочих місцях.

у технологічній діяльності:

· обґрунтування і розробка безпечних технологій (в галузі діяльності);

· участь у проведенні розслідування нещасних випадків, аварій та професійних захворювань;

· розробка та проведення заходів щодо усунення причин нещасних випадків, з ліквідації наслідків аварій на виробництві.

в організаційно-управлінській діяльності:

· впровадження організаційних і технічних заходів з метою поліпшення безпеки праці;

· здатність та готовність до врахування положень законодавчих та нормативно-правових актів з охорони праці при виконанні виробничих та управлінських функцій;

· здатність до організації діяльності виробничого колективу з обов'язковим урахуванням вимог охорони праці;

· управління діями щодо запобігання виникненню нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві;

· впровадження ефективного розподілу функцій, обов'язків і повноважень з охорони праці у виробничому колективі.

у проектній діяльності:

· розробка і впровадження безпечних технологій, вибір оптимальних умов і режимів праці, проектування зразків техніки і робочих місць на основі сучасних технологічних та наукових досягнень в галузі охорони праці.

у педагогічній діяльності:

· розробка методичного забезпечення і проведення навчання та перевірки знань з питань охорони праці.

у консультаційній діяльності:

· надання допомоги та консультації працівників з практичних питань безпеки праці;

· готовність контролювати виконання вимог охорони праці в організації.



1. ЗМІСТ НОРМАТИВНОЇ ДИСЦИПЛІНИ «ОХОРОНА ПРАЦІ В ГАЛУЗІ»

1.1 Міжнародні норми в галузі охорони праці

Соціальне партнерство (соціальний діалог) в охороні праці. Соціальне партнерство як принцип законодавчого та нормативно-правового забезпечення охорони праці. Соціальний діалог в Європейському Союзі.

Охорона праці як невід'ємна складова соціальної відповідальності. Визначення та основні принципи соціальної відповідальності. Міжнародні норми соціальної відповідальності. Стандарт SA 8000 «Соціальна відповідальність». Міжнародний стандарт ISO 26000 «Настанова по соціальній відповідальності». Вимоги до забезпечення охорони праці в структурі соціальної відповідальності.

Законодавча основа Євросоюзу з питань охорони праці. Охорона праці - частина соціальної політики ЄС. Директиви ЄС з охорони праці. Рамкова директива 89/391/ЄС «Про введення заходів, що сприяють поліпшенню безпеки та гігієни праці працівників».

Трудові норми Міжнародної організації праці. Конвенції та Рекомендації МОП. Основні Конвенції МОП в галузі охорони праці.

Міжнародне співробітництво в галузі охорони праці. Основні напрямки співробітництва. Організація об'єднаних націй. Всесвітня організація охорони здоров'я. Міжнародна агенція з атомної енергії. Міжнародна організація праці. Європейський Союз. Співдружність незалежних держав.

1.2 Основні законодавчі та нормативно-правові акти з охорони праці в галузі

Законодавчі та нормативно-правові акти з охорони праці в галузі. Покажчик нормативно-правових актів з питань охорони праці. Галузеві програми поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища. Положення про організацію системи управління охороною праці в галузі.

1.3 Система управління охороною праці в організації

Основні вимоги до побудови і функціонування системи управління охороною праці (СУОП). Забезпечення функціонування та побудова СУОП в організації. Положення про СУОП, структура та зміст його розділів.

Елементи системи управління охороною праці, міжнародний стандарт OHSAS 18001:2007. Політика в галузі охорони праці. Планування. Впровадження і функціонування СУОП. Перевірки і коригувальні дії. Аналіз з боку керівництва.

Примірний розподіл функціональних обов'язків з охорони праці керівників, посадових осіб і фахівців підприємства галузі. Пріоритет функцій забезпечення безпеки. Ефективність функціональної структури СУОП.

Планування заходів з охорони праці. Види планування та контролю стану охорони праці. Виявлення, оцінка та зменшення ризиків небезпечних подій. Облік і аналіз показників охорони праці. Плани локалізації і ліквідації аварійних ситуацій й аварій. Мета та основні параметри планів. Аналітична та оперативна частини Плану.

Інтегровані системи менеджменту в галузі охорони праці. Основні складові інтегрованої системи менеджменту. Функціональні та організаційні особливості.

Галузеві системи управління охороною праці. Мета та принципи функціонування. Організаційна та функціональна структури СУОПГ.

Регіональні системи управління охороною праці, мета, принципи та основні функції. Служби охорони праці місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування.



1.4 Травматизм та професійні захворювання в галузі. Розслідування нещасних випадків

Загальні положення та визначення. Мета та завдання розслідування нещасних випадків. Обов'язки роботодавця щодо розслідування нещасних випадків. Обставини, за яких проводиться розслідування.

Встановлення зв'язку нещасного випадку з виробництвом.

Розслідування та облік нещасних випадків, хронічних професійних захворювань і отруєнь на виробництві. Розслідування нещасних випадків. Спеціальне розслідування нещасних випадків. Розслідування професійних захворювань. Організація розслідування, склад комісій з розслідування, основні документи.

Розслідування та облік аварій. Розслідування інцидентів та невідповідностей.

Особливості розслідування та обліку нещасних випадків невиробничого характеру.

Дослідження та профілактика виробничого травматизму. Звітність та інформація про нещасні випадки, аналіз їх причин. Основні причини виробничих травм та професійних захворювань. Розподіл травм за ступенем тяжкості. Методи дослідження виробничого травматизму.

Основні технічні та організаційні заходи щодо профілактики травматизму та професійної захворюваності в галузі.

1.5 Спеціальні розділи охорони праці в галузі професійної діяльності

Аналіз умов праці у галузі за показниками шкідливості та небезпечності чинників виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу. Загальні вимоги безпеки в галузі. Вимоги безпеки під час експлуатації основного технологічного обладнання, при підготовці сировини та при виробництві продукції. Вимоги безпеки до розміщення обладнання та утримання робочих місць. Забезпечення безпеки контрольно-вимірювальних приладів, автоматизованих систем управління, сигналізації та зв'язку.

Вимоги до санітарного контролю за станом повітря робочої зони. Вимоги до засобів індивідуального захисту.

Особливості заходів електробезпеки на підприємствах галузі.

Вимоги безпеки до виробничих і допоміжних приміщень. Утримання території підприємств галузі. Особливості охорони праці при ремонтних роботах, під час вантажно-розвантажувальних робіт. Вимоги безпеки праці під час експлуатації систем опалення, вентиляції і кондиціювання повітря.

Вимоги до працівників певних категорій і порядок допуску їх до роботи.

Санітарно-гігієнічні вимоги до умов праці в галузі. Шкідливі хімічні речовини, біологічні чинники, виробничий пил. Вібрація, шум, інфразвук, ультразвук. Виробничі випромінювання. Мікроклімат робочої зони.

Важкість праці: Динамічні, статичні навантаження. Напруженість праці. Увага, напруженість аналізаторних функцій, емоційна та інтелектуальна напруженість, монотонність праці.

1.6 Актуальні проблеми охорони праці в наукових дослідженнях

Вимоги безпеки до лабораторних приміщень та обладнання для наукових досліджень.

Організація наукових досліджень та основні наукові проблеми в галузі охорони праці. Наукова база охорони праці. Національний науково-дослідний інститут промислової безпеки та охорони праці, галузеві науково-дослідні інститути з питань охорони праці, відділи та лабораторії з питань охорони праці галузевих науково-дослідних інститутів. Кафедри охорони праці та інші підрозділи вищих навчальних закладів.

Програми поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища. Загальнодержавна (національна), галузеві, регіональні програми.

Аналіз професійного та виробничого ризиків. Аналіз, прогнозування, профілактика травматизму та професійної захворюваності. Мета і методи аналізу. Використання статистичної звітності і актів розслідування нещасних випадків і професійних захворювань в аналітичній роботі. Показники частоти та тяжкості травматизму. Автоматизовані системи управлінні охороною праці, обліку, аналізу та дослідження травматизму.

1.7 Основні заходи пожежної профілактики на галузевих об'єктах

Класи виробничих та складських приміщень по вибуховій та пожежній небезпеці. Вогнестійкість будівельних конструкцій і матеріалів.

Протипожежні перешкоди. Забезпечення безпечної евакуації персоналу. Пожежна безпека технологічного устаткування, електрообладнання, систем опалення, вентиляції. Державний пожежний нагляд. Пожежна профілактика при проектуванні і експлуатації промислових об'єктів, будинків, споруд, технологічного обладнання.

Пожежна сигналізація і зв'язок. Засоби гасіння пожеж. Протипожежне водопостачання. Первинні засоби пожежогасіння. Автоматичні засоби пожежогасіння на об'єктах галузі.

1.8 Державний нагляд і громадський контроль за станом охорони праці

Органи державного нагляду за охороною праці. Основні принципи державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Держгірпромнагляд. Права і відповідальність посадових осіб Держгірпромнагляду. Перелік питань для здійснення планових заходів державного нагляду у сфері промислової безпеки та охорони праці.

Проведення державного нагляду за охороною праці. Види та основні параметри проведення наглядових заходів.

1.9 Соціальне страхування від нещасного випадку та професійного захворювання на виробництві

Завдання страхування від нещасного випадку. Принципи та види страхування.

Суб'єкти та об'єкти страхування. Види страхування. Страховий ризик і страховий випадок. Фонд соціального страхування від нещасних випадків. Правління Фонду. Виконавча дирекція Фонду. Страхові експерти з охорони праці, їх функції і повноваження. Фінансування страхових виплат, соціальних послуг та профілактичних заходів. Джерела фінансування Фонду. Страхові тарифи. Страхові виплати. Обов'язки та права суб'єктів страхування від нещасних випадків. Обов'язки Фонду. Права та обов'язки застрахованої особи. Права та обов'язки роботодавця як страхувальника.



2. РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ВИКОНАННЯ КОНТРОЛЬНОЇ РОБОТИ

Контрольна робота складається з відповідей на чотири питання і розв'язання задачі. Кожне питання і задача мають десять варіантів.

Контрольне питання виконується за варіантом, номер якого збігається з останньою цифрою номеру залікової книжки студента.

Контрольна задача розв`язується за варіантом, номер якого збігається з останньою цифрою номеру залікової книжки студента. Вивчення курсу «Охорона праці в галузі» здійснюється за рекомендованими підручниками та нормативними документами, матеріалами оглядових лекцій та даних методичних вказівок.

2.1 Контрольні питання

Питання 1

1. Директиви ЄС з охорони праці. Рамкова директива 89/391/ЄС «Про введення заходів, що сприяють поліпшенню безпеки та гігієни праці працівників».

2. Трудові норми Міжнародної організації праці. Конвенції та Рекомендації МОП.

3. Міжнародні норми соціальної відповідальності. Стандарт SA 8000 «Соціальна відповідальність»; стандарт ISO 26000 «Настанова по соціальній відповідальності».

4. Основні законодавчі та нормативно-правові акти з охорони праці в галузі.

5. Основні вимоги до побудови і функціонування системи управління охороною праці (СУОП). Міжнародний стандарт OHSAS 18001:2007.

6. Інтегровані системи менеджменту в галузі охорони праці.

7. Галузеві системи управління охороною праці. Мета та принципи функціонування. Організаційна та функціональна структури СУОПГ.

8. Органи державного нагляду за охороною праці. Основні принципи державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

9. Держгірпромнагляд. Права і відповідальність посадових осіб Держгірпромнагляду.

10. Служби охорони праці місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування.

Питання 2

1. Розслідування нещасних випадків на виробництві.

2. Спеціальне розслідування нещасних випадків на виробництві.

3. Розслідування професійних захворювань.

4. Автоматизовані системи управлінні охороною праці, обліку, аналізу та дослідження травматизму.

5. Основні причини виробничих травм та професійних захворювань. Аналіз професійного та виробничого ризиків.

6. Основні технічні та організаційні заходи щодо профілактики травматизму та професійної захворюваності в галузі.

7. Особливості розслідування та обліку нещасних випадків невиробничого характеру.

8. Завдання страхування від нещасного випадку. Принципи та види страхування.

9. Фонд соціального страхування від нещасних випадків.

10. Права та обов'язки застрахованої особи. Права та обов'язки роботодавця як страхувальника.

Питання 3

1. Аналіз умов праці у галузі за показниками шкідливості та небезпечності чинників виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу.

2. Вимоги безпеки під час експлуатації основного технологічного обладнання, при підготовці сировини та при виробництві продукції.

3. Вимоги безпеки до розміщення обладнання та утримання робочих місць; до виробничих і допоміжних приміщень.

4. Особливості заходів електробезпеки на підприємствах галузі.

5. Санітарно-гігієнічні вимоги до умов праці в галузі(мікроклімат; шкідливі хімічні речовини, біологічні чинники, виробничий пил).

6. Санітарно-гігієнічні вимоги до умов праці в галузі (вібрація, шум, інфразвук, ультразвук; виробничі випромінювання)

7. Важкість праці: Динамічні, статичні навантаження. Напруженість праці.

8. Вимоги безпеки до лабораторних приміщень та обладнання для наукових досліджень.

9. Класи виробничих та складських приміщень по вибуховій та пожежній небезпеці. Вогнестійкість будівельних конструкцій і матеріалів.

10. Первинні засоби пожежогасіння. Автоматичні засоби пожежогасіння на об'єктах галузі.

Питання 4

Розробити Інструкцію з охорони праці для працівника конкретної зайнятості, з урахуванням майбутньої професії (див. розділ 3.3.1)

2.2 Контрольна задача

Завдання: виконати розрахунок заземлюючого пристрою, згідно з варіантом, що співпадає з останньою цифрою номеру залікової книжки ( див.табл.1 та розділ 3.3.2)



Таблиця 1 Варiанти завдань для розрахунку заземлюючих пристроiв (електроустановок напругою до 1000 В в мережi з iзольованою нейтраллю)

варiант	Клiматична зона / грунт / вид вертикального заземлювача	Потужнiсть генератора або трансформатора, кВа	Спосiб розмiщення електродiв	Довжина одиничного вертикального заземлювача, м	Дiаметр (d), ширина (b) вертикального заземлювача, мм	Дiаметр (d), ширина (b) з'єднувального електрода, мм
1	1 / пiсок / круглий	< 100	За контуром	3	d=30 b=50	d1=25 b1=40
2	2 / cупiсок /куток	> 100	За контуром	5	d=40 b=60	d1=30 b1=50
3	3/ суглинок / круглий	< 100	В ряд	3	D=30 b=50	d1=40 b1=60
4	4 / глина /куток	> 100	В ряд	5	d=40 b=60	d1=25 b1=40
5	1/ чорнозем / круглий	< 100	В ряд	3	d=30 b=50	d1=30 b1=50
6	2 / торф /куток	> 100	В ряд	5	d=40 b=50	d1=40 b1=60
7	3/кам'янистий/ круглий	< 100	За контуром	3	d=30 b=60	d1=25 b1=40
8	4 / пісок /куток	> 100	За контуром	5	d=40 b=50	d1=30 b1=50
9	1 / супісок /круглий	< 100	За контуром	3	d=30 b=60	d1=40 b1=60
10	2/суглинок/ куток	> 100	За контуром	5	d=40 b=50	d1=25 b1=40

2.3 Теоретична частина

безпека праця пожежний профілактика

2.3.1 Рекомендації по розробці інструкцій для працюючих з охорони праці

Згідно «Положення про розробку інструкцій з охорони праці», затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці(зараз Держгірпромнагляд) 29.01.98 N 9, кожній інструкції присвоюється назва і скорочене позначення (код, порядковий номер).

Інструкціям, що належать до державних міжгалузевих нормативних актів, при їх включенні до Державного реєстру міжгалузевих і галузевих нормативних актів про охорону праці присвоюються скорочені позначення, прийняті Держгірпромнаглядом.

Примірним інструкціям, що затверджуються міністерствами чи іншими органами виконавчої влади та об'єднаннями підприємств, присвоюються скорочені позначення, прийняті Національним НДІ охорони праці.

Інструкціям, що розробляються і затверджуються на підприємствах, присвоюються порядкові номери службами охорони праці цих підприємств.

У назві інструкції стисло вказується, для якої професії або виду робіт вона призначена, наприклад: "Інструкція з охорони праці для електрозварника", "Примірна інструкція з охорони праці при роботі з ручним електроінструментом".

Включенню до інструкцій підлягають загальні положення щодо охорони праці та організаційні і технічні вимоги безпеки, що визначаються на основі:

- чинного законодавства України про працю та охорону праці, стандартів, правил, норм та інших нормативних і організаційно-методичних документів про охорону праці;

- аналізу документів з охорони праці стосовно відповідного виробництва, професії (виду робіт);

- характеристики робіт, що підлягають виконанню працівником конкретної професії у відповідності з її кваліфікаційною характеристикою;

- вимог безпеки до технологічного процесу, виробничого обладнання, інструментів і пристроїв, що застосовуються при виконанні відповідних робіт, а також вимог безпеки, що містяться в експлуатаційній та ремонтній документації і в технологічному регламенті;

- виявлення небезпечних і шкідливих виробничих факторів, характерних для даної професії (виду робіт) як при нормальному протіканні процесу, так і при відхиленнях від оптимального режиму, визначення заходів та засобів захисту від них, вивчення конструктивних та експлуатаційних особливостей і ефективності використання цих засобів;

- аналізу обставин та причин найбільш імовірних аварійних ситуацій, нещасних випадків та професійних захворювань, характерних для даної професії (виду робіт);

- вивчення передового досвіду безпечної організації праці та виконання відповідних робіт, визначення найбезпечніших методів та прийомів їх виконання.

Вимоги інструкцій викладаються відповідно до послідовності технологічного процесу і з урахуванням умов, у яких виконується даний вид робіт.

Інструкції повинні містити такі розділи:

- загальні положення;

- вимоги безпеки перед початком роботи;

- вимоги безпеки під час виконання роботи;

- вимоги безпеки після закінчення роботи;

- вимоги безпеки в аварійних ситуаціях.

Розділ "Загальні положення" повинен містити:

- відомості про сферу застосування інструкції;

- загальні відомості про об'єкт розробки: визначення робочого місця працівника даної професії (виду робіт) в залежності від тривалості його перебування на ньому протягом робочої зміни (постійне чи непостійне); коротка характеристика технологічного процесу та обладнання, що застосовується на цьому робочому місці, виробничій дільниці, в цеху;

- умови і порядок допуску працівників до самостійної роботи за професією або до виконання відповідного виду робіт (вимоги щодо віку, стажу роботи, статі, стану здоров'я, проходження медоглядів, професійної освіти та спеціального навчання з питань охорони праці, інструктажів, перевірки знань тощо);

- вимоги правил внутрішнього трудового розпорядку, що стосуються питань охорони праці для даного виду робіт або професії, а також відомості про специфічні особливості організації праці і технологічних процесів та про коло трудових обов'язків працівників даної професії (що виконують даний вид робіт);

- характеристику основних небезпечних та шкідливих виробничих факторів для даної професії (виду робіт), особливості їх впливу на працівника;

- перелік видів спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту, що належать до видачі працівникам даної професії (виду робіт) згідно з чинними нормами, із зазначенням стандартів або технічних умов на них;

- вимоги санітарних норм і правил особистої гігієни, яких повинен дотримуватись працівник під час виконання роботи.

Розділ "Вимоги безпеки перед початком роботи" повинен містити:

- порядок приймання зміни у випадку безперервної роботи, в тому числі при порушенні режиму роботи виробничого обладнання або технологічного процесу;

- порядок підготовки робочого місця, засобів індивідуального захисту;

- порядок перевірки справності обладнання, інструменту, захисних пристроїв небезпечних зон машин і механізмів, пускових, запобіжних, гальмових і очисних пристроїв, систем блокування та сигналізації, вентиляції та освітлення, знаків безпеки, первинних засобів пожежогасіння, виявлення видимих пошкоджень захисного заземлення (занулення) тощо;

- порядок перевірки наявності та стану вихідних матеріалів (сировини, заготовок, напівфабрикатів);

- порядок повідомлення роботодавця про виявлені несправності обладнання, пристроїв, пристосувань, інструменту, засобів захисту тощо.

Розділ "Вимоги безпеки під час роботи" повинен містити:

- відомості щодо безпечної організації праці, про прийоми та методи безпечного виконання робіт, правила використання технологічного обладнання, пристроїв та інструментів, а також застереження про можливі небезпечні, неправильні методи та прийоми праці, які заборонено застосовувати;

- правила безпечного поводження з вихідними матеріалами (сировиною, заготовками, напівфабрикатами), з готовою продукцією, допоміжними матеріалами та відходами виробництва, що являють небезпеку для працівників;

- правила безпечної експлуатації внутрішньо цехових транспортних і вантажопідіймальних засобів і механізмів, тари; вимоги безпеки при вантажно-розвантажувальних роботах та транспортуванні вантажу;

- вказівки щодо порядку утримання робочого місця в безпечному стані;

- можливі види небезпечних відхилень від нормального режиму роботи обладнання та технологічного регламенту і способи їх усунення;

- вимоги щодо використання засобів індивідуального та колективного захисту від шкідливих і небезпечних виробничих факторів;

- умови, за яких робота повинна бути припинена (технічні, метеорологічні, санітарно-гігієнічні тощо);

- вимоги щодо забезпечення пожежо- та вибухобезпеки;

- порядок повідомлення роботодавця про нещасні випадки чи раптові захворювання, факти порушення технологічного процесу, виявлені несправності обладнання, устаткування, пристроїв, інструменту, засобів захисту та про інші небезпечні та шкідливі виробничі фактори, що загрожують життю і здоров'ю працівників.

Розділ "Вимоги безпеки після закінчення роботи"повинен містити:

- порядок безпечного вимикання, зупинення, розбирання, очищення і змащення обладнання, пристроїв, машин, механізмів та апаратури, а при безперервному процесі - порядок передачі їх черговій зміні;

- порядок здавання робочого місця;

- порядок прибирання відходів виробництва;

- вимоги санітарних норм і правил особистої гігієни, яких повинен дотримуватись працівник після закінчення роботи;

- порядок повідомлення роботодавця про всі недоліки, що виявились у процесі роботи.

Розділ "Вимоги безпеки в аварійних ситуаціях" повинен містити:

- відомості про ознаки можливих аварійних ситуацій, характерні причини аварій (вибухів, пожеж тощо);

- відомості про засоби та дії, спрямовані на запобігання можливим аваріям;

- порядок дій, особисті обов'язки та правила поведінки працівника при виникненні аварії згідно з планом її ліквідації, в тому числі у випадку її виникнення під час передачі-приймання зміни при безперервній роботі;

- порядок повідомлення роботодавця про аварії та ситуації, що можуть до них призвести;

- відомості про порядок застосування засобів протиаварійного захисту та сигналізації;

- порядок дій щодо подання першої медичної допомоги потерпілим під час аварії.

При викладенні тексту інструкції слід керуватися такими правилами:

- текст інструкції повинен бути стислим, зрозумілим і не допускати різних тлумачень;

- інструкція не повинна містити посилань на нормативні акти, вимоги яких враховуються при її розробці. За необхідності ці вимоги відтворюються дослівно;

- слід вживати терміни і визначення, прийняті в Законі України "Про охорону праці", ДСТУ 2293-93 ССБП "Охорона праці. Терміни та визначення", ДК 003-95 "Державний класифікатор України. Класифікатор професій" та в інших нормативних актах;

- у тексті інструкцій не допускається застосування не властивих для нормативних актів зворотів розмовної мови, довільних словосполучень, скорочення слів, використання для одного поняття різних термінів, а також іноземних слів чи термінів за наявності рівнозначних слів чи термінів в українській мові;

- у тексті інструкції слід уникати викладу вимог у формі заборони, а при необхідності слід давати пояснення, чим викликана заборона; не повинні застосовуватися слова "категорично", "особливо", "обов'язково", "суворо" та ін., оскільки всі вимоги інструкції є однаково обов'язковими;

- для наочності окремі вимоги інструкцій можуть бути ілюстровані малюнками, схемами, кресленнями тощо;

- якщо безпека роботи обумовлена певними нормами (величини відстаней, напруги та ін.), то вони повинні бути наведені в інструкції.

Розробка, затвердження та введення в дію інструкцій, що належать до державних міжгалузевих нормативних актів про охорону праці, здійснюються згідно з Положенням про опрацювання, прийняття, перегляд та скасування державних міжгалузевих і галузевих нормативних актів про охорону праці і з урахуванням вимог цього Положення.

Примірні інструкції для працівників, зайнятих на роботах, що є провідними для певної галузі виробництва, регіону, виробничого, наукового-виробничого чи іншого об'єднання підприємств, за винятком персоналу та працівників, який провадить вибухові роботи, обслуговує електричні установки та пристрої, вантажопідіймальні машини та ліфти, котельні установки, посудини, що перебувають під тиском, розробляються базовими організаціями з питань нормотворчої діяльності в сфері охорони праці, науково-дослідними, проектно-конструкторськими і проектно-технологічними організаціями, регіональними навчально-методичними центрами (кабінетами) охорони праці, а також окремими підприємствами чи групами фахівців під координацією і за методичною допомогою Національного науково-дослідного інституту охорони праці.

Примірна інструкція затверджується наказом міністерства чи іншого органу виконавчої влади або об'єднання підприємств. Відомості про затвердження та видання зареєстрованих примірних інструкцій щоквартально публікуються в журналі "Охорона праці" та в інших виданнях органів державного нагляду за охороною праці за поданням Національного НДІ охорони праці.

Інструкції, що діють на підприємстві, розробляються відповідно до переліку інструкцій, який складається службою охорони праці підприємства за участю керівників підрозділів, служб головних спеціалістів (головного технолога, головного механіка, головного енергетика, головного металурга тощо), служби організації праці та заробітної плати.

Перелік необхідних інструкцій розробляється на підставі затвердженого на підприємстві штатного розпису у відповідності з ДК 003-95 "Державний класифікатор України. Класифікатор професій".

Загальне керівництво розробкою (переглядом) інструкцій на підприємстві покладається на роботодавця.

Здійснення систематичного контролю за своєчасною розробкою нових та відповідністю діючих на підприємстві інструкцій вимогам чинного законодавства, їх періодичним переглядом та своєчасним внесенням змін і доповнень до них, а також подання відповідної методичної допомоги розробникам і організація придбання для них примірних інструкцій, стандартів ССБП та інших нормативно-технічних і організаційно-методичних документів про охорону праці покладається роботодавцем на службу охорони праці підприємства.

Для нових виробництв, що вводяться в дію вперше, допускається розробка тимчасових інструкцій, що діють на підприємстві. Тимчасові інструкції повинні відповідати вимогам цього Положення, а їх вимоги - забезпечувати безпечне здійснення технологічних процесів (робіт) і безпечну експлуатацію обладнання. Такі інструкції можуть розроблятися як за професіями, так і за видами робіт і вводяться в дію на термін до прийняття зазначених виробництв в експлуатацію державною приймальною комісією.

Титульний аркуш, перша та остання сторінки інструкції, що діє на підприємстві, оформлюються згідно з додатками 1-3.

Інструкції, які вводяться в дію на даному підприємстві, реєструються службою охорони праці в журналі реєстрації в порядку, встановленому роботодавцем.

Введені в дію інструкції видаються (тиражуються) або придбаються у вигляді брошур (для видачі працівникам на руки) або односторонніх аркушів чи плакатів (для вивішування на робочих місцях або виробничих дільницях).

Видача інструкцій керівникам структурних підрозділів (служб) підприємства провадиться службою охорони праці з реєстрацією в журналі обліку видачі інструкцій

Інструкції видаються працівникам на руки безпосередніми керівниками робіт під розпис у журналі реєстрації інструктажів з питань охорони праці під час проведення первинного інструктажу або вивішуються на його робочому місці.

У кожного керівника структурного підрозділу (служби) підприємства повинен постійно зберігатись комплект інструкцій, необхідних у даному підрозділі (службі) для працівників усіх професій і видів робіт даного підрозділу (служби), а також перелік цих інструкцій, затверджений роботодавцем.

На підприємствах, де структурні підрозділи відсутні, комплект інструкцій зберігається у роботодавця. Крім того, повний комплект інструкцій зберігається у певному доступному для працівників місці.

Перегляд інструкцій, що належать до державних міжгалузевих нормативних актів про охорону праці та примірних інструкцій, проводиться в міру потреби, але не рідше одного разу на 10 років; перегляд інструкцій, що діють на підприємстві, - в терміни, передбачені державними нормативними актами про охорону праці, на підставі яких вони опрацьовані, але не рідше одного разу на 5 років, а для професій або видів робіт з підвищеною небезпекою - не рідше одного разу на 3 роки.

Інструкції переглядаються до закінчення термінів, зазначених вище:

- у разі зміни законодавства України про працю та охорону праці;

- у разі набуття чинності новими або переглянутими державними нормативними актами про охорону праці;

- за вказівкою директивних органів, вищестоящих організацій, органів державного управління і нагляду за охороною праці;

- у випадку аварійної ситуації або нещасного випадку, що викликали необхідність перегляду (зміни) інструкції;

- при впровадженні нових технологій, зміні технологічного процесу або умов праці, а також при впровадженні нових видів обладнання, машин, механізмів, матеріалів, апаратури, пристроїв та інструментів, видів енергії тощо.

В останньому випадку перегляд інструкції проводиться до зазначених впроваджень чи змін.

2.3.2 Методика розрахунку заземлюючих пристроїв

Заземленням називають навмисне з'єднання частин електроустановок з заземлюючим пристроєм. Заземлення розподіляють на робоче i захисне.

Робочим заземленням називають заземлення якої-небудь точки токопровiдних частин електроустановки, необхідне для нормальної її експлуатації.

Захисним заземленням називають заземлення частин електроустановок, що не знаходяться пiд напругою.

Заземлювачем називають провiдник або сукупнiсть металевих з'єднаних провiдникiв, що знаходяться у контактi iз землею або її еквiвалентом.

Заземлюючим провiдником називають провiдник, що з'єднує заземлюючi частини iз заземлювачем.

Сукупнiсть конструктивно об'єднаних заземлюючих провiдникiв i заземлювача називають заземлюючим пристроєм.

Відповідно вимог ГОСТ 12.1.030-81 захисне заземлення або занулення має забезпечити захист людей від ураження електричним струмом під час дотику людини до металевих частин електричних пристроїв, що можуть опинитись під напругою внаслідок пошкодження ізоляції.

Захисне заземлення слід виконувати примусовим електричним з'єднанням металевих частин електропристроїв з землею або її еквівалентом.

Захисному заземленню або зануленню підлягають металеві частини електричних пристроїв, доступні для дотику людини, що не мають інших видів захисту для гарантування електробезпеки.

Захисне заземлення або занулення електроустановок слід виконувати:

При номінальній напрузі 380 В і вище змінного струму і 440 В і вище постійного струму - у всіх випадках;

При номінальній напрузі від 42 В до 380 В перемінного струму і від 110 В до 440 В постійного струму при роботах в умовах підвищеної небезпеки і особливо небезпечних умов за ГОСТ 12.1.013-78.

В якостi заземлюючих пристроїв електроустановок в першу чергу мають бути використанi природнi (натуральнi) заземлювачi (залiзобетоннi фундаменти, iншi металевi i залiзобетоннi конструкцii). Якщо використовувати природнi конструкцii неможливо, то застосовують штучне заземлення електричних пристроїв, причому допустима напруга дотику i опiр заземлюючих пристроiв має бути забезпечений в любу пору року.

При штучному заземленнi в якості провiдників слiд використовувати спецiально призначенi для цього матерiали i провідники, причому матеріал, з якого виготовлено заземлюючий пристрiй має бути стiйким до механiчних, хiмiчних i термiчних дiй на весь термiн експлуатації.

При наявностi заземлення дотик людини до устаткування, що знаходиться пiд напругою, не призводить до ураження електричним струмом, бо згiдно закону Кірхгофа струм проходить двома шляхами: через заземлюючий пристрiй i тiло людини. При цьому сила струму в електричному ланцюзі буде зворотньо пропорцiйна опору. Опiр людини дорiвнює 100 Ом, а опiр заземлюючого пристрою 4 -10 Ом. Таким чином, опiр заземлюючого пристрою у 100 - 250 разiв менше за опір тiла людини і електричний струм пройде лише через заземлення.

Заземленню пiдлягають:

а) корпуса електричних машин, трансформаторiв, апаратiв, свiтильникiв тощо;

б) приводи електричних апаратiв;

в) каркаси розподiльних щитiв, щитiв управлiння;

г) металевi конструкцii розподiльних простроiв, металевi кабельнi конструкцii, металевi корпуса кабельних муфт, стальнi труби електропроводки;

д) металевi корпуси пересувних електроустановок.

Заземленню не пiдлягають:

а) арматура пiдвiсних i опорних iзоляторiв, кронштейни i арматура освiтлювальних установок при iх монтажi на дерев'яних опорах i недерев'яних конструкцiях пiдстанцiй, якщо вони не потребують захисту вiд атмосферних осадкыв;

б) устаткування, встановлене на заземлених металевих конструкцiях при забезпеченнi достатнього контакту з останнiми;

в) електроприймачi з подвiйною iзоляцiєю;

г) рельсовi шляхи за межами пiдстанцiй, розподiльнi пристроi промислових пiдприємств;

д) металевi частини заземлених каркасiв, що можуть знiматися або вiдкриватися.

Кожен елемент установки, що заземлюється, має бути приєднаний до заземлювача або заземлюючоi магiстралi з використанням вiдповiдного розгалуження.

Приєднання заземлюючих провiдникiв до заземлювача i заземлюючоi конструкцii має бути виконано зварюванням, а до корпусiв апаратiв машин i т.п. - зварюванням або болтовим з'єднанням.

Вiдкрито прокладенi оголенi провiдники i голi мережi заземлення мають бути пофарбованi у чорний колiр.

Порядок розрахунку:

1. Вибiр i розрахунок опору одиничного заземлювача (електрода).

Заземлювачi традицiйно виготовляють iз сталi рiзного профiля круглоi арматурноi сталi, стальних труб, кутника, iншого профiля.

Найчастiше для цiєi мети використовують круглу арматурну сталь дiаметром 25-30 мм, стальнi труби дiаметром 30-50 мм ы металевi кутники з розмiрами сторiн вiд 40 х 40 до 60 х 60 мм. Довжина вертикальних заземлювачiв складаэ 3 - 5 м. Дещо рiдше застосовують горизонтальнi заземлювачi, виконанi у виглядi стального прута дiаметром 10-12 мм довжиною до 10 м.

Глибина закладання заземлювача складаэ 0,5 - 0,8 м вiд поверхнi землi. Формули для визначення опору розповсюдження току окремих заземлювачiв (електродiв) рiзного профiлю наведенi в таблицi 2.

Таблиця 2 Опiр розповсюдження току окремих заземлювачів різного профiлю, Ом

Вид заземлювача	Розрахункова формула
Вертикальний електрод з круглоi арматурної сталi або труби. Верхнiй край електрода нижче рiвня землi. Вертикальний електрод з кутовоi сталi.	(1) (2)

Де p - питомий опiр ґрунту, Ом.м;

L - довжина електрода, м;

d - діаметр електрода, м.

b - ширина полоси (штаба) або краю кутика, м;

t - заглиблення електрода, м.

t= L/2 + h,

де t - вiдстань вiд верхiвки електрода до поверхнi землi, м.

Визначення (вибiр) питомого об'ємного опору грунту.

Питомий об'ємний опiр ґрунту (p) визначають за допомогою приладiв. Якщо такоi можливостi немає, значення питомого об'ємного опору ґрунту орiєнтовно визначають за даними таблицi 3.

Як свiдчать данi таблицi 3 питомий опiр грунтiв коливаэться в широких межах - вiд десяткiв до тисяч Ом^.м. Величина цього показника залежить вiд багатьох чинникiв: природи ґрунту, ступеню його ущiльнення, температури, вологостi i пори року. Абсолютно сухий грунт є поганим провiдником,, але навiть несуттєве пiдвищення вологостi значно знижує його опiр i вiн стає провiдником. Добре проводить ток i довго втримує вологу глина, тому в глинистих грунтах якiсне заземлення виконати легше, нiж в iнших. Пiсок погано проводить ток i практично не втримує вологу. Саме з цiєi причини в пiсчаному грунтi заземлення працюэ погано.

Таблиця 3 Питомий об'ємний опiр грунтiв, Ом

Вид грунту	Значення с	Рекомендацii щодо розрахункiв с
Пiсок Супiсок Суглинок Глина Содова земля Чорнозем Торф Кам'янистий	400 - 700 150 - 400 40 - 150 8 - 70 30 - 60 10 - 50 20 - 30 500 - 800	700 300 100 40 40 20 20 600



Суттєвий вплив на величину опору ґрунту має пора року. Взимку при низькiй температурi вiдбувається збiльшення питомого опору ґрунту. З пiдвищенням температури питомий опiр грунту знижується i проводимiсть зростає. Найбiльший вплив атмосфернi умови чинять на верхнi шари землi, якi взимку промерзають, весною i восени насичені вологою, а лiтом нагрiваються i пересихають. Бiльш глибокi шари землi мають майже стабiльний опiр. Тому вертикальнi заземлювачi, глибоко зануренi в землю, виконують своi функцii краще, нiж горизонтальнi, прокладенi в грунтi на незначнiй глибинi.

При проектуваннi заземлюючих пристроiв необхiдно враховувати коефiцiєнт сезонностi (ш), який показує змiни питомого опору грунту залежно вiд погодних i клiматичних умов (табл. 4, 5).

Розрахункове значення питомого опору складає:

с = с_д . ш

Таблиця 4 Ознаки клiматичних зон для визначення коефiцiєнта сезонностi ш

Характиристика клiматичноi зони	Клiматичнi зони
	1	2	3	4
Середня багаторiчна мiнiмальна температура сiчня, оС	-20 -15	-14 -10	-10 0	0 +5
Середня багаторiчна максимальна температура липня, оС	+16 +18	+18 +22	+20 +24	+24 +26
Середня рiчна кiлькiсть опадiв, см	40	50	50	30- 50
Тривалiсть замерзання води, дiб	180	150	100	0

Таблиця 5 Коефiцiєнти сезонностi (ш) для однорiдного грунту

Клiматична зона	Стан грунту пiд час вимiрювання його опору при вологостi
	пiдвищенiй	нормальнiй	малiй
Вертикальний електрод довжиною 3 м
1 2 3 4	1,9 1,7 1,5 1,3	1,7 1,5 1,3 1,1	1,5 1,3 1,2 1,0
Вертикальний електрод довжиною 5 м
1 2 3 4	1,5 1,4 1,3 1,2	1,4 1,3 1,2 1,1	1,3 1,2 1,1 1,0
Горизонтальний електрод довжиною 10 м
1 2 3 4	9,3 5,9 4,2 2,5	5,5 3,5 2,5 1,5	4,1 2,6 2,0 1,1
Горизонтальний електрод довжиною 50 м
1 2 3 4	7,2 4,8 3,2 2,2	4,5 3,0 2,0 1,4	3,6 2,4 1,6 1,11

3. Розрахунок кiлькостi заземлювачiв

Знаючи опiр розподiлу струму одиночного вертикального заземлювача (R _B), розрахованого за формулами таблицi 2 i максимально допустимий опiр заземлюючого пристрою (R заз) вiдповiдно до правил ПБЕ визначають кiлькiсть необхiдних заземлювачiв (n _B) :

n _B = R _B / (R заз * з _в) (3)

_дез _{в -} коефiцiєнт використання вертикальних заземлювачiв, (табл.6).



Таблиця 6 Коефiцiєнт використання вертикальних електродiв групового заземлювача (труб, кутка i т.п) без урахування впливу полоси зв'язку

Число заземлювачiв	Вiдношення вiдстанi мiж електродами до iх довжини
	1	2	3	1	2	3
	Електроди розмiщенi в ряд	Електроди розмiщенi за контуром
2 4 6 10 20 40 60 100	0,85 0,73 0,65 0,59 0,48 - - -	0,91 0,83 0,77 0,74 0,67 - - -	0,94 0,89 0,85 0,81 0,76 - - -	- 0,69 0,61 0,56 0,47 0,41 0,39 0,36	- 0,78 0,73 0,68 0,63 0,58 0,55 0,52	- 0,85 0,80 0,76 0,71 0,66 0,64 0,62

4. Вибiр i розрахунок опору заземлюючих провiдникiв

Для з'єднання вертикальних заземлювачiв використовують смугову сталь з поперечним перетином не менше 4 х 12 мм або сталь круглого поперечного перетину дiаметром не менше ніж 6 мм. Опiр розповсюдженню струму горизонтальних заземлювачiв наведено в таблицi 7.

Таблиця 7 Опiр розповсюдженню струму горизонтальних заземлювачiв

Вид заземлювача	Розрахункова формула
Горизонтальний електрод з смугової сталi Горизонтальний електрод з круглоi арматурноi сталi	(4) (5)

Де с - питомий об'ємний опiр грунту з урахуванням Ш, Ом.м;

L₁ - довжина заземлюючого провiдника, м;

b_{1 -} ширина заземлюючого елемента, м;

d₁ - дiаметр заземлюючого елемента, м;

t - глибина прокладення заземлюючого провiдника, м.



L₁= 1,05L^1.n_B (6)

деL¹ - вiдстань мiж заземлювачами,м.

L¹ = (1 - 3) L

5. Опiр групового заземлювача (R гр), що складається з декiлькох (n в) вертикальних електродiв та з'єднювальноi полоси дорiвнює :

R гр = R_B^.Rг / (R_B/Юг + R г.n_B^.Ю_B) (7)

Де Ю _Г коефiцiєнт використання горизонтального полосового електрода, (див. табл.8).

Таблиця 8 Коефiцiєнти використання горизонтального полосового електрода, що з'єднує вертикальнi електроди (кутки, труби) групового заземлювача

Вiдношення вiдстанi мiж вертикальними електродами до iх довжини	Число вертикальних електродiв
	2	4	6	10	20	40	60	100
	Вертикальнi електроди розмiщенi в ряд
1 2 3	0,85 0,94 0,96	0,77 0,80 0,92	0,72 0,84 0,88	0,62 0,75 0,82	0,42 0,56 0,68	- - -	- - -	- - -
	Вертикальнi електроди розмiщенi за контуром
1 2 3	- - -	0,45 0,55 0,70	0,40 0,48 0,64	0,34 0,40 0,56	0,27 0,32 0,45	0,22 0,29 0,39	0,20 0,27 0,36	0,19 0,23 0,33



3. ПИТАННІ ДЛЯ САМОПІДГОТОВКИ З ДИСЦИПЛІНИ «ОХОРОНА ПРАЦІ В ГАЛУЗІ»

1. Соціальне партнерство (соціальний діалог) в охороні праці.

2. Соціальне партнерство як принцип законодавчого та нормативно-правового забезпечення охорони праці.

3. Соціальний діалог в Європейському Союзі.

4. Охорона праці як невід'ємна складова соціальної відповідальності. Визначення та основні принципи соціальної відповідальності.

5. Міжнародні норми соціальної відповідальності. Стандарт SA 8000 «Соціальна відповідальність».

6. Міжнародний стандарт ISO 26000 «Настанова по соціальній відповідальності». Вимоги до забезпечення охорони праці в структурі соціальної відповідальності.

7. Законодавча основа Євросоюзу з питань охорони праці.

8. Охорона праці - частина соціальної політики ЄС. Директиви ЄС з охорони праці.

9. Рамкова директива 89/391/ЄС «Про введення заходів, що сприяють поліпшенню безпеки та гігієни праці працівників».

10. Трудові норми Міжнародної організації праці. Конвенції та Рекомендації МОП.

11. Основні Конвенції МОП в галузі охорони праці.

12. Міжнародне співробітництво в галузі охорони праці. Основні напрямки співробітництва.

13. Організація об'єднаних націй.

14. Всесвітня організація охорони здоров'я.

15. Міжнародна агенція з атомної енергії.

16. Міжнародна організація праці. Європейський Союз. Співдружність незалежних держав.

17. Законодавчі та нормативно-правові акти з охорони праці в галузі.

18. Покажчик нормативно-правових актів з питань охорони праці.

19. Галузеві програми поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища.

20. Положення про організацію системи управління охороною праці в галузі.

21. Основні вимоги до побудови і функціонування системи управління охороною праці (СУОП).

22. Забезпечення функціонування та побудова СУОП в організації.

23. Положення про СУОП, структура та зміст його розділів.

24. Елементи системи управління охороною праці, міжнародний стандарт OHSAS 18001:2007.

25. Політика в галузі охорони праці. Планування. Впровадження і функціонування СУОП.

26. Перевірки і коригувальні дії. Аналіз з боку керівництва.

27. Примірний розподіл функціональних обов'язків з охорони праці керівників, посадових осіб і фахівців підприємства галузі.

28. Пріоритет функцій забезпечення безпеки. Ефективність функціональної структури СУОП.

29. Планування заходів з охорони праці. Види планування та контролю стану охорони праці.

30. Виявлення, оцінка та зменшення ризиків небезпечних подій.

31. Облік і аналіз показників охорони праці.

32. Плани локалізації і ліквідації аварійних ситуацій й аварій. Мета та основні параметри планів. Аналітична та оперативна частини Плану.

33. Інтегровані системи менеджменту в галузі охорони праці. Основні складові інтегрованої системи менеджменту. Функціональні та організаційні особливості.

34. Галузеві системи управління охороною праці. Мета та принципи функціонування. Організаційна та функціональна структури СУОПГ.

35. Регіональні системи управління охороною праці, мета, принципи та основні функції. Служби охорони праці місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування.

36. Травматизм та професійні захворювання в галузі. Загальні положення та визначення. Мета та завдання розслідування нещасних випадків.

37. Обов'язки роботодавця щодо розслідування нещасних випадків. Обставини, за яких проводиться розслідування.

38. Встановлення зв'язку нещасного випадку з виробництвом.

39. Розслідування та облік нещасних випадків, хронічних професійних захворювань і отруєнь на виробництві.

40. Розслідування нещасних випадків.

41. Спеціальне розслідування нещасних випадків.

42. Розслідування професійних захворювань.

43. Організація розслідування, склад комісій з розслідування, основні документи.

44. Розслідування та облік аварій.

45. Розслідування інцидентів та невідповідностей.

46. Особливості розслідування та обліку нещасних випадків невиробничого характеру.

47. Дослідження та профілактика виробничого травматизму. Звітність та інформація про нещасні випадки, аналіз їх причин.

48. Основні причини виробничих травм та професійних захворювань. Розподіл травм за ступенем тяжкості.

49. Методи дослідження виробничого травматизму.

50. Основні технічні та організаційні заходи щодо профілактики травматизму та професійної захворюваності в галузі.

51. Аналіз умов праці у галузі за показниками шкідливості та небезпечності чинників виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу.

52. Загальні вимоги безпеки в галузі.

53. Вимоги безпеки під час експлуатації основного технологічного обладнання, при підготовці сировини та при виробництві продукції.

54. Вимоги безпеки до розміщення обладнання та утримання робочих місць.

55. Забезпечення безпеки контрольно-вимірювальних приладів, автоматизованих систем управління, сигналізації та зв'язку.

56. Вимоги до санітарного контролю за станом повітря робочої зони. Вимоги до засобів індивідуального захисту.

57. Особливості заходів електробезпеки на підприємствах галузі.

58. Вимоги безпеки до виробничих і допоміжних приміщень.

59. Утримання території підприємств галузі.

60. Особливості охорони праці при ремонтних роботах, під час вантажно-розвантажувальних робіт.

61. Вимоги безпеки праці під час експлуатації систем опалення, вентиляції і кондиціювання повітря.

62. Вимоги до працівників певних категорій і порядок допуску їх до роботи.

63. Санітарно-гігієнічні вимоги до умов праці в галузі.

64. Шкідливі хімічні речовини, біологічні чинники, виробничий пил.

65. Вібрація, шум, інфразвук, ультразвук.

66. Виробничі випромінювання.

67. Мікроклімат робочої зони.

68. Важкість праці: Динамічні, статичні навантаження.

69. Напруженість праці. Увага, напруженість аналізаторних функцій, емоційна та інтелектуальна напруженість, монотонність праці.

70. Вимоги безпеки до лабораторних приміщень та обладнання для наукових досліджень.

71. Організація наукових досліджень та основні наукові проблеми в галузі охорони праці. Наукова база охорони праці.