Безпека підйомно-транспортного обладнання

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ

МАРІУПОЛЬСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІСТОРИЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

КАФЕДРА МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН ТА ЗОВНІШНЬОЇ ПОЛІТИКИ

БЕЗПЕКА ПІДЙОМНО-ТРАНСПОРТНОГО ОБЛАДНАННЯ

Реферат

Студента ІІІ курсу

Кухалейшвілі Георгій

Маріуполь 2010

Зміст

Вступ

Розділ І. Сутність підйомно-транспортного обладнання та небезпеки пов'язаної з ним

Розділ ІІ. Основні вимоги до безпечної експлуатації підйомно-транспортного обладнання

Висновки

Список джерел та літератури

Вступ

Згідно конкретним нормативно-правовим актам Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці, гірничого нагляду під поняттям підйомно-транспортного обладнання розуміється ті транспортуючі машини, що призначені для переміщення масових вантажів безупинним способом [9]. Також дане поняття включає до себе підйомники, які представляють собою пристрої для переміщення людей, вантажів з різних поверхів [5]. Але не слід забувати, що підйомно-транспортного обладнання є механізмом, при порушенні якого під впливом людського, техногенного, природного фактору можуть виникнути аварії, а також загроза життю персоналу, громадянам. Саме тому важливою є безпека при застосуванні підйомно-транспортного обладнання, а також її забезпечення.

З цього приводу актуальність даної теми полягає в тому, що в більшості випадків, аварії підйомно-транспортного обладнання відбувається у випадку порушення техніки безпеки, чи відсутності належних нормативно-правових документів, які повинні забезпечувати безпеку при експлуатації даного обладнання. Також тема є актуальною, оскільки аварії підйомно-транспортного обладнання ( крани, ліфти ), небезпека яка від нього відходе є досить частими, особливо у містах, що призводе до гибелі громадян.

Об'єктом дослідження є промислова безпека

Предметом дослідження є безпека підйомно-транспортного обладнання

Щодо історіографічної бази, то використану літературу можна поділити на 2 групи:

· До першої групи відносяться роботи Жидецького В.Ц., Джигирея В.С. [3], Денісенко Г. Ф.[2], Бабічева В. В., Сорокіна Г. Ф. [1], в яких дається загальне поняття безпеки підйомно-транспортного обладнання.

· До другої групи слід віднести роботи Носовського Т.А. [4], Пижика Г.М., Кузьмина А.П., Готигашвили Г.Г. [7], Сиденко В.М., Любченко В.А. [10], в яких досить чітко аналізується аспект безпеки підйомно-транспортного обладнання.

Метою дослідження є з'ясувати сутність та склад безпеки підйомно-транспортного обладнання.

Для реалізації поставленої мети необхідно вирішити ряд наукових завдань:

· визначити сутність підйомно-транспортного обладнання

· проаналізувати небезпеки, які пов'язані з підйомно-транспортним обладнанням

· розглянути основні вимоги до безпечної експлуатації підйомно-транспортного обладнання

Джерельна база представлена рядом джерел, серед яких важливими з наукової точки зору є НПАОП 0.00-1.02-99 [5], НПАОП 0.00-5.03-95 [6], Правила будови і безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів від 2002, 2007 рр. [8], [9].

Методи дослідження. В ході дослідження було використано ряд наукових методів аналіз, синтез, логічний метод, порівняння, системний підхід.

Таким чином поставлені завдання спрямовані на реалізацію поставленої мети.

Розділ І

Сутність підйомно-транспортного обладнання та небезпеки пов'язаної з ним

Взагалі поняттям підйомно-транспортного обладнання є транспортуючі машини, що призначені для переміщення масових вантажів безупинним способом [9], [3; C. 295-296]. Також в більшості випадків дане обладнання відноситься до вантажопідйомних машин, якими є підіймальні механізми циклічної дії, що призначені для переміщення в просторі вантажу та працівників [1; C. 101-102].

Згідно нормативно-правової бази України, підйомно-транспортне обладнання можна поділити на дві окремі групи [2; C. 59-63].

Перша група представлена вантажопідіймальними кранами, машинами циклічної дії, що призначені для підіймання та переміщення в просторі вантажу, підвішеного за допомогою гака чи втримуваного, іншим вантажозахоплювальним органом [10; C. 33-38]. До даної групи слід віднести крани-штабелеукладальники, лісозаготівельні крани-маніпулятори, маніпулятори, що застосовуються в робототехнічних системах, вантажопідіймальні машини шахт, морських і річкових суднах, плавучих спорудах, підлогові, завалювальні, посадкові машини, трубоукладачі, автонавантажувачі, мостовкладальні машини.

Найбільш розповсюдженими серед обладнання першої групи є залізничний кран, який змонтований на платформі або на залізничному спеціальному рухомому, що пересувається залізничною колією [8]. Це в перш за все обумовлено досить частим проведенням вантажних робіт зі застосуванням даного пристрою на вокзалах, ж/д станціях, а також на підприємствах, де застосовується ж/д транспорт.

Не менш поширеним у застосуванні є колієукладальний кран, що належить до спеціального залізничного рухомого складу і застосовується під час укладання та утримання залізничної колії [9]. Тобто знову помітна пов'язаність підйомно-транспортного обладнання зі сферою ж/д транспорту.

Досить важливим при будівництві, висотних роботах, в портах є кран-маніпулятор, установлений на транспортному засобі, на самохідному шасі, або на спеціальній основі та призначений для навантаження і розвантаження транспортних засобів [8].

Далі, досить актуальним при використанні є кран-штабелеукладальник, що обладнаний вертикальною колоною з пристроєм для штабелювання вантажів, який переміщується поміж стелажами рейками, укладеними на підлозі і на стелажах [9].

Тобто можна побачити, що на прикладі підйомно-транспортного обладнання першої групи, помітним є досить розповсюджене застосування, а також застосування у різних сферах ( ж/д, будівництво, вантажні роботи ). Це свідчить також про безпосередній контакт громадян з вище згаданими пристроями. Це значить, що їх знаходження в досить людних містах, таких як вокзали, частини міста де проводяться будівництво, вантажні роботи представляє потенційну загрозу техногенного характеру.

Щодо підйомно-транспортного обладнання другої групи, то воно представлено підйомниками, що піднімають вантаж по визначеній траєкторії, заданій жорсткими напрямними [4; 26-28]. До підйомників в основному належать ліфти, які бувають вантажні та для піднімання людей. Слід проаналізувати декілька видів підйомників.

Найбільш розповсюдженим та відомим є підйомник багатокабінний пасажирський електричний, що представляє собою стаціонарну багатокабінну вантажопідіймальну машину безперервної дії з електроприводом, що призначена для підіймання і спускання людей, вхід і вихід яких із кабіни здійснюється під час її руху [5]. В основному дані ліфти розміщені в багатоповерхових будівлях.

Бувають панорамні ліфти, які мають кабіну з прозорою огорожою, призначені для огляду пасажирами з кабіни навколишнього простору [5]. Вони є помітними в торгівельних центрах, та закладах різного характеру.

Досить важливим до нашої проблеми є підйомник будівельний, яким є транспортний засіб перервної дії, котрий установлюється на час будівництва будь-якої споруди і призначений для підіймання і спускання будівельних матеріалів (вантажний підйомник) або будівельних матеріалів і людей (вантажопасажирський підйомник) у кабіні, яка переміщується по вертикальних напрямних, з одного рівня на другий [5].

Окремим та досить цікавим видом підйомно-транспортного обладнання є крановий підйомник, що є транспортним засобом короткочасної дії, установленим на крані та призначений для підіймання або опускання машиніста, обслуговувального персоналу, обладнання [6]. Це є доказом того, що можливе поєднання видів обладнання першої групи ( вантажопідіймальні крани ) з обладнанням другої групи ( підйомники ), а також є свідченням їх взаємозалежності, взаємопов'язаності, здатності доповнювати один одного.

Це також є доказом того, що саме крани та ліфти відносяться саме до підйомно-транспортного обладнання, а значить представляють однакову потенційну загрозу техногенного характеру, а значить є небезпечними для громадян.

Тому необхідно проаналізувати небезпеку, що пов'язана з експлуатацією вантажопідіймальних кранів, а також підйомників, яка має загальний характер, має певні особливості.

Згідно законодавчий базі України в сфері охорони праці, існує поняття небезпечної зони підйомно-транспортного обладнання, котрою є простір, у якому працівники піддаються ризику щодо свого здоров'я або безпеки внаслідок переміщення вантажозахоплювального органа чи пристрою з вантажем чи без нього або внаслідок падіння вантажу під час його переміщення краном з урахуванням горизонтальної проекції на землю траєкторії переміщення найбільшого зовнішнього габариту вантажу та відстані відлітання вантажу [9]. Досить розповсюдженим прикладом подібної небезпеки вважаються будівельні площадки, площадки вантажних, висотних робіт [4; C. 36-43]. Також небезпека та потенційна загроза, яка відходе від підйомно-транспортного обладнання є відбуття в масштабах їх робочої зони неумисного контакту громадян з рухомими частинами даного обладнання, можливими ударами від пересування самохідного обладнання, падіння вантажів, конструкцій будь-якого характеру [7; C. 56-58].

Взагалі можна відокремити окремі види небезпеки, небезпечних ситуацій та небезпечних випадків, що можуть виникнути під час нормальної експлуатації та в разі порушення умов нормальної експлуатації підйомно-транспортного обладнання, які можуть погрожувати життю громадян.

Існують механічні види небезпеки, пов'язані з підіймальними операціями вантажопідіймальними кранами та підйомниками і машинами, які спричиняються у випадку падіння вантажу, зіткнення, перекидання крана, падіння підйомника [6]. Причинами подібних небезпек є недостатня стійкость крана, підйомника, перевантаження, рух вантажу, невідповідні вантажозахоплювальні пристрої, зіткнення декількох кранів, машин, недостатня механічна міцність складових частин, деталей, невідповідні умови для експлуатації.

Також досить розповсюдженими є механічні види небезпеки, пов'язані зі складовими частинами вантажопідіймальних кранів, підйомників, які зумовлені формою, місцем установлення, масою та стійкістю, швидкістю, недостатньою механічною міцністю, що може призвести до небезпечних поломок чи до руйнувань [7; 68-73].

Важливими є електричні види небезпеки, які можуть призвести до травм або смерті від електрошоку чи опіків, а також до того, що внаслідок фактора несподіванності, викликаного електричним ударом, працівник упаде [6]. Причиною є контакт працівників з частинами, що звичайно перебувають під напругою (прямий контакт, у випадку ушкодження ізоляції на обладнанні.

Небезпечними є термічні види небезпеки, що призводять до опіків, обмороження та інших травм [7; 86-90]. Причинами даних видів небезпеки є контакти працівників з предметами або матеріалами з дуже високою або низькою температурою, пожари, вибухи.

Буває також небезпека, спричинена шумом, що може призвести до тривалого утоми, стресу, перешкоди мовним комунікаціям, акустичним сигналам [7; C. 93-98].

Також має місце небезпека вібрації, що може призвести до розладу судинної, нервової систем, порушення кровообігу, хвороби суглобів, небезпека, спричинена матеріалами (вогне-, вибухонебезпечні ) речовинами (гази, аерозолі, пари, пил ) [7; 106-108].

До видів небезпеки можна віднести знехтування ергономічних вимог, правил під час розроблення машин (незручна робоча поза, надмірне, повторюване фізичне навантаження, знехтування засобами індивідуального захисту, недостатнє місцеве освітлення, розумове перевантаження, помилки, неправильне поводження, незручна конструкція, розміщення елементів керування), несподіваний пуск, перевищення швидкості обладнання, помилки персоналу, поломками під час роботи, падіння предметів, поступальний рух обладнання, несправність системи керування, джерел передавання енергії, вплив третіх осіб, несприятливі природні фактори (вітер, сніг, ожеледиця, зледеніння, сейсмічна активність, гроза), а також недостатньо повна настанова з експлуатації та інструкція з охорони праці для персоналу [9].

Таким чином розглянувши основні види підйомно-транспортного обладнання та проаналізувавши найбільш характерні види небезпеки при його експлуатації, можна вважати дане обладнання вкрай небезпечне до життя громадян. Саме тому для недопущення та зменшення випадків проявів небезпеки при застосуванні підйомно-транспортного обладнання необхідно керуватися чіткими правилами безпеки та нормами призначеними законодавством України в сфері охорони праці.

Розділ ІІ

Основні вимоги до безпечної експлуатації підйомно-транспортного обладнання

Слід відзначити, що безпекою підйомно-транспортного обладнання є конкретні запобіжні заходи для недопущення виникнення небезпеки при експлуатації підйомно-транспортного обладнання для громадян. Тому необхідно виконувати запобіжні заходи, котрі спрямовані на унеможливлення прогнозованих ризиків, а значить спрямовані на забезпечення безпеки під час експлуатації підйомно-транспортного обладнання, його складових частин. Саме тому необхідно розглянути усі запобіжні заходи, які в сукупності забезпечують безпеку підйомно-транспортного обладнання.

Як вже було визначено, підйомно-транспортного обладнання поділяється на дві групи (вантажопідіймальними крани, машини та підйомники). Саме тому для кожної групи підйомно-транспортного обладнання існують окремі запобіжні заходи, які чітко прописані в нормативно-правових актах України.

З початку слід проаналізувати запобіжні заходи для підйомно-транспортного обладнання першої групи, тобто для вантажопідіймальних кранів, машин [8].

Згідно запобіжним заходам зовнішнього та кліматичного, географічного характеру крани і машини, призначені для експлуатації при температурі нижче ніж мінус 40 С, мають бути виготовлені для роботи в районах з холодним кліматом [8]. Насамперед це важливо для недопущення аварій, що виникають під впливом високої чи низької температури, яка призводе до термічних деформацій деталей та механізмів підйомно-транспортного обладнання. Також обладнання, що експлуатується в сейсмічних районах, виготовляється у сейсмічному виконанні [8]. Тобто для попередження виникнення деформації під впливом землетрусу, крани повинні мати особливу конструкцію, що дозволяє переносити поштовхи низької, середньої частоти. Вантажопідіймальні крани мають бути стійкими в робочому та неробочому станах, оскільки досить часто самохідні крани можуть самостійно пересуватися, якщо робоча площадка є покатою [8]. Металоконструкції та металеві деталі вантажопідіймальних кранів і машин мають бути захищені від корозії, вологи [8]. Досить часто це забезпечується завдяки покриттю зовнішніх частин крану, машин антикорозійними красками, лаками, іншими хімічними матеріалами.

Досить важливим є дотримання запобіжних заходів при експлуатації механічного обладнання вантажопідіймальних кранів і машин.

Згідно зі стандартами, вони повинні бути обладнані кулачковими, фрикційними пристроями для вмикання або перемикання швидкостей робочих рухів, недопущення довільного вмикання, роз'єднання механізму [9]. Механізми підіймання вантажу та стріли повинні унеможливити вимикання приводу без накладення гальма, а опускання вантажу або стріли здійснювалося тільки від двигуна, що працює.

Стрілові самохідні крани необхідно обладнувати пристроями, що дають змогу передавати навантаження, яке сприймається краном, безпосередньо на ходову частину або виносні опори, стабілізатором пружних підвісок, що дає змогу рівномірно передавати навантаження на всі ресори однієї ходової осі для забезпечення їх рівномірного осідання під час руху [8]. Механізми підіймання повинні обладнуються пристроями, що амортизують, для запобігання впливу на металоконструкції крана технологічних навантажень, які виникають під час кування заготовок [9]. Тобто іншими словами дані заходи є необхідними, оскільки перенавантаження крану може призвести до поломок окремих деталей, а також падінню крана, якщо вантаж має більшу масу а ніж кран. Саме для цього важлива наявність стабілізаторів, пристроїв, що амортизують.

Для запобігання аварій пов'язаних з повільним пересуванням крану, машини застосовуються гальма [9]. Гальма на механізмах пересування вантажопідіймальних кранів і машин та їх вантажних візків установлюються, якщо вони призначені для роботи під відкритим небом, або в незахищеному від вітру місці, у приміщенні, де кран, машина пересуваються наземною рейковою колією зі швидкістю 0,53 м/с.

Щодо гаків вантажопідіймальних кранів та електричних талів, то вони обладнуються запобіжним замком, що унеможливлює самовільне випадіння знімного вантажозахоплювального пристрою [9].

Також досить важливим є захист канатів вантажопідіймальних кранів і машин, що транспортують розплавлений або розпечений метал і рідкий шлак, від дії променистого тепла та бризок металу, завдяки встановленню огорож [9].

Зараз необхідно розглянути заходи безпечної експлуатації електричного обладнання вантажопідіймальних кранів і машин [9]. Дотримання даних вимог має певне значення, оскільки досить часто можуть відбуватися електротравми персоналу у випадку несправності електричного обладнання вантажопідіймальних кранів і машин.

Насамперед електропостачання вантажопідіймального крана чи машини має здійснюватися через увідний пристрій з ручним або дистанційним приводом [9]. Також для уникнення потенційного контакту робітників з електрострумом, увідний пристрій розташовується поза кабіною або у відкритій кабіні керування, має замикатися на замок у вимкненому стані й мати відповідні покажчики.

Не менш важливим заходом для ліквідації людського фактору при виникненні аварії є обладнання захисної панелі індивідуальним контактним замком з ключем, з метою уникнення несанкціонованого керування вантажопідіймальними кранами чи машинами [9].

Важлива наявність системи керування електродвигунами вантажопідіймального крана чи машини, для унеможливлювання самозапуску електродвигунів, пуску електродвигунів не відповідно до заданої схеми прискорення, контактами пристроїв безпеки [9].

Для забезпечення умов праці, відповідних до техніки безпеки, кабіна й електроприміщення мають бути оснащені електричним освітленням, а також опаленням, кондиціонером, вентилятором [9]. Важлива наявність світильників для освітлення робочої зони вантажопідіймальних кранів і машин.

Не менш важливим є те, що вантажозахоплювальний орган та інші елементи вантажопідіймальних кранів, що перебувають під напругою, мають бути ізольовані від заземлених частин вантажопідіймального крана не менше ніж трьома ступенями ізоляції [9].

Цікавим є застосування гідроприводу, оскільки даний запобіжний захід унеможливлює довільне опускання вантажу у разі відключення приводу насоса, втрати тиску, розриву гідропроводів, порушення герметичності з'єднань, позбавляє від ушкодження елементів крану, машини від зіткнення з елементами конструкцій.

Невід'ємну роль при забезпеченні безпечної експлуатації вантажопідіймального крана чи машини відіграють прилади і пристрої безпеки.

Одними з них є обмежники робочих рухів [9]. Вони застосовуються для автоматичної зупинки механізму підіймання, механізму зміни вильоту в крайніх робочих положеннях, механізму пересування вантажопідіймальних кранів, а також для обмеження ходу механізмів повертання, висування телескопічних складових частин, вантажозахоплювального органу, підіймання та повертання кабіни.

Наступним є покажчик допустимої вантажопідіймальності, що відповідає встановленому вильоту для недопущення перевантаження крану [9].

Бажаним вважається обладнання крану пристроєм захисту від небезпечної напруги [9]. Це стосується кранів, що знаходяться поблизу повітряних ліній електропередачі.

У кабіні важлива наявність покажчиків кута нахилу крана (креноміри, сигналізатори) [9]. Насамперед вони важливі для попередження перекосу крану, його перевертання.

Для недопущення несанкціонованого доступу до крану, він обладнується обладнуються звуковим сигнальним пристроєм, який має бути виразно чутний у робочій зоні [9].

Можлива наявність анемометру, якщо кран має висоту більше 16 м, який є або сигналізатором тиску вітру для кранів, який автоматично вмикає звуковий сигнал у разі перевищення допустимої швидкості вітру [9].

Також крани обладнуються пристроєм для автоматичного зняття напруги з електродвигунів механізмів і струмопроводів до них під час виходу обслуговувального персоналу на галерею крана або на площадки з механізмами.

Можлива наявність протиугінних пристроїв з ручним або машинним приводом, які мають забезпечувати утримувальне зусилля від дії на кран вітрунеробочого стану, а також пристрою, який унеможливлює експлуатацію крана в разі зниження температури нижче норми.

Згідно з нормами безпеки, апарати керування мають виконуватись та встановлюватись для зручного керування у сидячому положенні, щоб не заважали спостереженню за вантажозахоплювальним органом і вантажем [9]. Кабіна повинна розташовуватися таким чином щоб по неї не вдарив вантаж. Двері для входу до кабіни виконуються розкривними або розсувними і обладнуються із внутрішнього боку засувом [9]. Підлога в кабіні вантажопідіймального крана з електричним приводом та однорейкового візка повинна мати настил з неметалевих матеріалів, що унеможливлюють ковзання, і бути покритою гумовим діелектричним килимком [9]. Це представляє певну важливість для недопущення електротравм персоналу.

Не менш важливим є те, що легкодоступні частини механізмів, що рухаються і можуть бути причиною нещасного випадку, мають бути закриті закріпленими металевими знімними огорожами, що допускають зручний огляд і змащення [9].

Також на вантажопідіймальних кранах для безпечного доступу до механізмів, електрообладнання, приладів і пристроїв безпеки та металоконструкцій для технічного обслуговування, мають бути передбачені галереї, площадки [9].

Таким чином ми бачимо, що для забезпечення безпечної експлуатації підйомно-транспортного обладнання першої групи, тобто вантажопідіймальними кранів, машин, важливе виконання певних запобіжних заходів, а також забезпечення наявності прилади і пристрої безпеки.

Зараз необхідно розглянути запобіжні заходи для забезпечення безпечної експлуатації підйомно-транспортного обладнання другої групи, тобто підйомників ( ліфти ).

Взагалі конструкція ліфта повинна забезпечувати можливість евакуації людей з кабіни обслуговуючим персоналом у разі зникнення електропостачання ліфта або у разі його несправності. Згідно правилам безпеки забороняється транспортувати в кабіні ліфта ту кількість пасажирів, вантажів, яка перевищує вантажопідйомність ліфта [5]. На вантажних ліфтах дозволяється транспортування вантажів тільки у супроводі ліфтера, а одночасне транспортування пасажирів і вантажів не дозволяється. У випадку транспортування в ліфті вибухонебезпечних, пожежонебезпечних, хімічноактивних і радіоактивних вантажів необхідно забезпечити безпеку персоналу, що супроводжує вантаж, та збереження обладнання ліфта [5]. У даному випадку транспортування пасажирів забороняється.

З початку необхідно розглянути будівельну частину та розміщення обладнання в ліфтах.

Шахта ліфту повинна бути огороджена з усіх сторін з наявністю перекриттів. Огородженням може слугувати сталеві листи, армоване скло, металева дротяна сітка. В шахті повинні бути обов'язкові вхідні прорізи, аварійні двері, люки для стеження за станом обладнання ліфта, вентиляції, пропуск канатів. Якщо в шахті декілька ліфтів, вони повинні бути відокремленими один від одного перегородками на всю висоту шахти з матеріалу. Лебідка, НКП, трансформатори, перетворювачі, ввідний пристрій повинні установлюватися в спеціальному приміщенні, а у випадку відсутності, в шахті. Машинне приміщення може складатися з двох і більше приміщень, між якими повинен бути забезпечений переговорний зв`язок, повинне бути захищеним від попадання в нього атмосферних опадів, мати освітлення, вентиляцію [5].

Не менш важливим для безпечної експлуатації ліфтів є правильний устрій механічного обладнання ліфтів, за яким всі вхідні і завантажувальні прорізи повинні бути обладнані дверима, які бувають обертально-розкривними, розсувними або комбінованими, ширина прорізу яких не повинна перевищувати ширину дверного прорізу кабіни більше ніж на 50 мм на сторону. У випадку наявності люка у верхній частині шахти, крізь який кабіна виходить з шахти, він повинен зачинятися кришкою. Рух кабіни і противаги повинен здійснюватись по жорстким напрямним, які розраховуються на навантаження, які виникають в робочому режимі ліфта і під час посадки кабіни і противаги на уловлювачі [5].

Лебідка та блоки, елементи їх кріплення повинні бути розрахованими на навантаження, які виникають у робочому режимі, під час випробування ліфта, а також під час зняття кабіни з уловлювачів. Барабан лебідки повинен мати нарізані гвинтовою лінією канавки, які відповідають діаметрові каната. Гальмо лебідки повинне зупиняти маси, які рухаються, а також утримувати кабіну під час проведення випробувань [5].

Кабіна ліфта повинна бути розрахованою на навантаження, які виникають у робочих режимах, під час випробування ліфта і посадки її на уловлювачі і буфери. Вона повинна бути обгороджена на всю висоту і мати стелю та підлогу. В огорожі кабіни слід передбачати вхідні прорізи, прорізи для аварійних дверей, вентиляційні отвори. Висота кабіни ліфта повинна бути для людей не менше 2000 мм, для вантажів не більше 1250 мм. Важливу роль відіграють уловлювачі, які повинні зупиняти кабіну, яка рухається вниз і утримувати її на напрямних [5]. Обмежувач швидкості кабіни повинен спрацювати, якщо швидкість руху кабіни перевищує номінальну не менше ніж на 15% та не більше 40 %. Канат, який приводить в дію обмежувач швидкості, повинен натягуватись спеціальним натяжним пристроєм. Слід відзначити, що у нижній частині шахти повинні бути встановлені буфери, призначені для амортизації і зупинки кабіни під час переходу нижнього робочого положення. Кабіна повинна бути підвішена на сталевих канатах, або на тягових пластинчатих, або на приводних роликових ланцюгах, діаметром 8 мм для пасажирських ліфтів, та 6 мм для непасажирських ліфтів. Противага ліфта повинна бути розрахована на навантаження, які виникають в робочому режимі ліфта, під час випробування і посадки кабіни на уловлювачі та буфери [5].

Щодо вимог безпеки до електричної частини ліфту, то взагалі ліфт має електричне живлення, від джерела якого напруга повинна подаватись через ввідний пристрій з ручним приводом, яким повинен обладнуватися кожний ліфт. Ввідний пристрій може розраховуватись на зняття напруги з ліфта як під навантаженням так і без навантаження. Важливим до уваги є те, що ввідний пристрій повинен вимикати всі фази живлення і повністю знімати напругу з електричних ланцюгів. Але забороняється знімати напругу з ланцюгів освітлення шахти, машинного і блочного приміщень, кабіни, її вентиляції, кнопки виклику обслуговуючого персоналу, двостороннього переговорного, ремонтного зв'язку [5].

Не менш важливою деталлю, яка відповідає за рух, зупинки ліфту є електропривод постійного струму.

Щодо системи керування ліфтів, то вона може бути внутрішньою, зовнішньою, змішаною. Внутрішнє керування мають пасажирські, вантажні ліфти, які працюють в супроводі ліфтера, а ліфт повинен мати сигналізацію в кабіні про виклик з посадочних площадок. Змішане керування дозволяє виклик кабіни з пасажиром, але система керування яким дозволяє рух кабіни тільки з зачиненими дверима. Зовнішнє керування вантажним і вантажним малим ліфтами може бути здійснене з однієї, декількох або з усіх посадочних площадок. У разі керування з однієї площадки на ній повинна бути передбачена сигналізація про виклик кабіни з кожної посадочної площадки [5].

Розглядаючи ізоляцію проводки ліфтів, шахти слід відзначити, що ізольовані провідники ланцюгів керування, освітлення, сигналізації, які відносяться до одного ліфта і якщо напруга не більше 460 В, прокладаються спільно в одному пучці, трубі чи кабелі за умови, що ізоляція усіх провідників розрахована на найбільшу напругу. Дроти і кабелі ланцюгів освітлення шахти і електроживлення ліфта повинні бути прокладені окремо від інших ланцюгів ліфта, а також повинні бути окремо ізольовані [5].

Важливим є освітлення ліфтів, оскільки кожна кабіна повинна мати стаціонарне освітлення, яке забезпечує світло інтенсивністю не менше 50 люкс на рівні підлоги і на пристроях керування [5].

Таким чином проаналізувавши та розглянувши усі запобіжні заходи, тобто основні вимоги до безпечної експлуатації підйомно-транспортного обладнання, вдалося виявити, що вони полягають у чітких, конкретних мірах, спрямованих для забезпечення безпечної експлуатації вказаного обладнання. Також характерною особливістю запобіжних заходів є те, що вони чітко розподілені по групах підйомно-транспортного обладнання, розподіляються окремо для застосування при експлуатації вантажопідіймальних кранів і машин, а також при користуванні ліфтами. Саме тому здатність даних заходів, при їх виконанні, запобігати виникненню небезпеки, аварій, доводе те, що запобіжні заходи є невід'ємною частиною безпеки підйомно-транспортного обладнання. А це є також свідченням того, що безпека підйомно-транспортного обладнання має компілятивний характер, тобто складається з різних запобіжних заходів. Це в свою чергу доводе комплексний характер безпеки підйомно-транспортного обладнання, оскільки її елементами є окремі запобіжні заходи в сукупності, котрі також відповідають за її забезпечення.

підйомний транспортний безпека

Висновки

Проведений нами аналіз дозволяє зробити наступні висновки. Проведений аналіз показує існування двох груп підйомно-транспортного обладнання важко, які розрізняються в залежності від видів обладнання. Так вдалося з'ясувати, що до першої групи відносяться важкопідіймальні крани, машини, котрі бувають різних видів, а до другої групи належать різні види підйомників.

Також вдалося виявити широкий спектр різних видів небезпек, які бувають механічними, електричними, шумовими, вібраційними, ергонометричними, в цілому пов'язані з термічним, антропогенним, а також природним впливом на підйомно-транспортного обладнання.

Вдалося розглянути основні вимоги до безпечної експлуатації підйомно-транспортного обладнання. Вдалося довести, що дані вимоги представлені запобіжними заходами, що містяться в нормативно-правових актах України. Також аналіз показує, що дані заходи відносяться до конкретної групи підйомно-транспортного обладнання. Це в свою чергу обумовлює існування окремих запобіжних заходів для важкопідіймальних кранів, машин, а також для ліфтів. Також характерною особливістю є те, що окремі заходи стосуються механічних деталей підйомно-транспортного обладнання, а інші до електричних деталей. Вдалося також довести, що в сукупності запобіжні заходи складають поняття безпеки підйомно-транспортного обладнання.

Таким чином нам вдалося реалізувати поставлену мету та з'ясувати сутність та склад безпеки підйомно-транспортного обладнання, яка полягає в тому, що вона представлена запобіжними заходів для попередження небезпек, які виникають в ході експлуатації підйомно-транспортного обладнання. Також вдалося довести, що у сукупності запобіжні заходи є складовими частинами безпеки підйомно-транспортного обладнання, тобто її елементами. В свою чергу це доводить, що безпека підйомно-транспортного обладнання має компілятивний та комплексний характер.

Список використаних джерел та літератури

1. Бабічев В.В., Сорокін Г.Ф. Охорона праці та техніка безпеки / В.В. Бабічев, Г.Ф. Сорокін. - К.: Дніпро, 1996. - 224 с.

2. Денісенко Г.Ф. Охрана труда / Г.Ф. Денісенко. - М.: Заря, 1985. - 319 с.

3. Жидецкий В.Ц., Джигирей В.С., Мельников А.В. Основы охраны труда / В.Ц. Жидецкий, В.С. Джигирей, А.В. Мельников. - Львов: Афиша, 2000. - 351 с.

4. Носовський Т.А. Основи техніки безпеки / Т.А. Носовський. - К.: Лібідь, 1992. - 140 с.

5. НПАОП 0.00-1.02-99. Правила будови і безпечної експлуатації ліфтів [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.dnaop.com/html/83.html

6. НПАОП 0.00-5.03-95. Типова інструкція з безпечного ведення робіт для кранівників (машиністів) стрілових самохідних (автомобільних, гусеничних, залізничних, пневмоколісних) кранів [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.dnaop.com/html/2094.html

7. Пижик Г.М., Кузьмин А.П., Гогиташвили Г.Г. Управление безопасностью труда на предприятиях / Г.М. Пижик, А.П. Кузьмин, Г.Г. Гогиташвилию. - М.: Искра, 1982. - 116 с.

8. Правила будови і безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів 20.08.2002 N 409 ( v0409203-02 ) [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon.nau.ua/doc/?code=v0409203-02

9. Правила будови і безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів 18.06.2007 N 132 [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://ua-info.biz/legal/basevw/ua-wmejkt/str1.htm

10. Сиденко В.М., Любченко В.А. Охрана труда в дорожном строительстве / В.М. Сиденко, В.А. Любченко. - К.: Дніпро, 1980. - 223 с.

Размещено на Allbest.ru