Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

Сумський державний університет

Кафедра прикладної екології

Контрольна робота

з дисципліни «Охорона праці у галузі»

Варіант № 24

Виконав

студент групи МЗ-62с

Сорокін Д. В.

Перевірила

Трунова І. О.

Суми СумДУ 2011

Зміст

• 1.Контрольні питання
• 1.1 Нормування та контроль у галузі охорони праці. Система стандартів безпеки праці
• 1.2 Метеорологічні умови у виробничих приміщеннях. Нормування параметрів мікроклімату
• 1.3 Сутність захисного заземлення, норми допустимого опору, порядок розрахунку
• 1.4 Поняття про процеси горіння та вибуху
• 2.Практична частина
• 2.1 Задача 1
• 2.2 Задача 2
• 2.3 Задача 3
• 2.4 Задача 4
• Список використаної літератури
• 1. Контрольні питання
• 1.1 Нормування та контроль у галузі охорони праці. Система
• стандартів безпеки праці
• Значне місце в питаннях створення безпечних і здорових умов праці займає розроблення і впровадження нормативної документації в галузі охорони праці. Це правила з техніки безпеки і норми з виробничої санітарії, вимоги вибухобезпеки, пожежобезпеки, електробезпеки і т.д.
• Ці вимоги є юридично обов'язковими як для адміністрації, так і для робітників і службовців. При недотриманні цих правил і норм винуватці юридично відповідальні. Види відповідальності: дисциплінарна, адміністративна, кримінальна, матеріальна. Це ще одна причина, з якої вам, майбутнім керівникам, необхідно ці норми і правила вивчити і неухильно виконувати.
• За сферою дії правила і норми з техніки безпеки і виробничої санітарії діляться на:
• а) загальні (єдині);
• б) міжгалузеві;
• в) галузеві.
• Загальні, тобто єдині правила і норми поширюються на всі галузі народного господарства і закріплюють найважливіші гарантії безпеки та гігієни праці. Наприклад, всі гости системи стандартів безпеки праці.
• Міжгалузеві правила і норми закріплюють гарантії безпеки або в декількох галузях або на окремих типах устаткування.
• Галузеві правила і норми поширюються тільки на окрему галузь виробництва. Містять гарантії безпеки та гігієни праці, специфічні для даної галузі (залізничний, авіатранспорт і т.д.).
• До числа норм з техніки безпеки та виробничої санітарії відносять норми, що встановлюють заходи індивідуального захисту працівників від професійних захворювань і виробничих травм. Ці норми, зокрема, передбачають таке: на роботах зі шкідливими умовами праці, а також тих, що виконуються в особливих температурних умовах, або пов'язаних із забрудненням, робітникам і службовцям видаються безкоштовно згідно з встановленими нормами спецодяг, спеціальне взуття і інші засоби індивідуального захисту. Вони є власністю підприємства, яке повинне організувати зберігання, чищення і ремонт їх. У свою чергу, робітники і службовці зобов'язані користуватися в робочий час видаваними їм ЗІЗ.
• На роботах, пов'язаних із забрудненням, робітникам і службовцям видається безкоштовно згідно з встановленими нормами мило (400 г на місяць). На роботах, де можливий вплив на шкіру шкідливо діючих речовин, видаються безкоштовно згідно з встановленими нормами засобами для змивання і знешкодження.
• Норм цих багато. Перелічити їх всі зараз не доцільно. Більш детально розглянемо їх при розгляді окремих розділів курсу.

В Україні затверджено положення про створення державних нормативних актів з охорони праці - (ДНАОП). Це норми, інструкції, вказівки та інші види державних нормативних актів з охорони праці, обов'язкові для виконання і дотримання усіма підприємствами і установами, затверджені ДНАОП, вносяться до Державного реєстру, який видає Держнаглядохоронпраці. ДНАОП кодуються. Промисловість України кодується згідно з класифікатором за галузями і підгалузями чотиризначним кодом.

Приклад кодування для міжгалузевих нормативних актів:

ДНАОП 0.00 - 3.05 - 97 назва документа,

де ДНАОП - скорочена назва нормативного акта; 0.00 - державні органи, які затвердили нормативний акт.

Існують такі шифри державних органів:

0.00 - Держнаглядохоронпраці;

0.01 - Пожежна безпека (МНС);

0.02 - Безпека руху (МВС);

0.03 - Міністерство охорони здоро'вя;

0.04 - Держатомнагляд;

0.05 - Міністерство праці України;

0.06 - Держстандарт;

0.07 - Мінбудархітектура.

Види державних нормативних актів:

1- Правила;

2- Стандарти;

3- Норми;

4- Положення, статути;

5- Інструкції, керівництва, вказівки;

6- Рекомендації, вимоги;

7- Технічні умови безпеки;

8- Переліки, інші.

05- Порядковий номер нормативного акта (в межах даного виду);

97 - Рік затвердження.

В Україні розробляються державні стандарти України(ДСТУ),що невдовзі повинні замінити ще частково діючі міждержавні стандарти ГОСТи Системы стандартов безопасности труда (ССБТ)(рос.) як вид нормативно-технічної документації в галузі охорони праці. Її почали впроваджувати після того, як ще в 1970 р. за часів СРСР в промисловості була проведена комплексна перевірка стану документації з техніки безпеки.

Що вона показала?

1 Було більше 1000 документів з техніки безпеки не об'єднаних однією системою.

2 Документи з охорони праці не мали директивного характеру, серед них переважали галузеві норми і правила.

3 Документи з охорони праці мали ряд недоліків: видані десятки років тому, вони залишалися незмінними і в них не були враховані нові напрями розвитку науки і техніки (часто суперечили один одному).

4 Був відсутній єдиний план створення документації.

5 Було відсутнє нормативне забезпечення (що вимірювати, з чим порівняти і головне чим вимірювати).

6 Не було комплексного підходу до створення документації з охорони праці. Це була обмежена документація тільки з техніки безпеки (ТБ) - вона рекомендувала, як поводитися при небезпечному устаткуванні. В проектно-конструкторській документації безпека не враховувалася.

7 Охорона праці не мала своєї термінології. Тому в державну систему стандартів був введений додатковий клас - ССБТ № 12.

З 1977 року вимоги безпеки стали стандартними. В конструкторській документації став обов'язковим розділ техніки безпеки.

Існуючі на цей час ГОСТи, що належать до ССБТ, діють як міждержавні стандарти. Вони мають шифр системи 12 і поділяються на 5 кваліфікаційних груп, яким надано такі шифри (шифри підсистем):

1) організаційно - методичні стандарти - 0;

2) стандарти вимог і норм за видами небезпечних і шкідливих виробничих чинників - 1;

3) стандарти вимог безпеки до виробничого обладнання - 2;

4) стандарти вимог безпеки до виробничих процесів - 3;

5) стандарти вимог до засобів захисту працівників - 4.

Приклад позначення міждержавного стандарту:

ГОСТ 12.1.005-88 ССБТ “Общие санитарно - гигиенические требования к воздуху рабочей зоны” (у зв'язку з тим, що стандарти не перекладалися українською мовою, вживається російський варіант), де ГОСТ - Государственный общесоюзный стандарт; 12 - стандарти безпеки праці; 1 - шифр підсистеми; 005 - порядковий номер стандарту в підсистемі; 88 - рік затвердження або перегляду і назва стандарту.

Загальна структура позначення в ССБТ має вигляд (рос.):

Рисунок 1.1 - Структура ССБТ (0, 1, 2, 3, 4-- шифри підсистем ССБТ)

Рисунок 1.2 - Структура позначення стандартів ССБТ

Крім ДСТУ, ГОСТів і ДНАОП, в Україні діють санітарні норми (СН), в яких наведені вимоги стосовно виробничої санітарії; будівельні норми і правила (СНиП - будівельні норми і правила - застосовується російська абревіатура), де викладені вимоги до будівель та споруд залежно від їх призначення і пожежної безпеки. При розгляді питань пожежної безпеки можуть траплятися посилання на ОНТП - галузеві норми технологічного проектування (рос.) або ISO - міжнародні норми, які діють в Україні згідно з Угодою про міжнародне співробітництво держав СНД з питань охорони праці.

Правила і норми в галузі охорони праці виконують свої функції лише в тому випадку, якщо організований контроль їх виконанням.

До органів, які здійснюють нагляд і контроль дотримання законодавства про працю і правил з охорони праці, відносять спеціально уповноважені на те державні організації. Серед них:

- Держкомітет України з нагляду за охороною праці у складі Міністерства праці;

- Держкомітет України з ядерного і радіаційного захисту;

- Органи державного пожежного нагляду Управління пожежної охорони МНС України;

- Органи санітарно-епідеміологічної служби Міністерства охорони здоров'я України.

В своїй діяльності вони не залежать від адміністрації підприємств (установ) і їх вищих органів управління.

Вищий нагляд за точним виконанням законів про працю, у тому числі про охорону праці всіма міністерствами і відомствами, підприємствами і посадовцями, здійснює Генеральний прокурор України через органи прокуратури.

Громадський контроль за дотриманням вимог охорони праці здійснюють трудові колективи через вибраних представників.

1.2 Метеорологічні умови у виробничих приміщеннях. Нормування

параметрів мікроклімату

Метеорологічні умови або мікроклімат у виробничих умовах визначаються такими параметрами (ГОСТ 12.1.005-88):

1 Температурою повітря, С°, прилад для вимірювання - термометр.

2 Відносною вологістю, %, прилад для вимірювання - психрометр.

3 Швидкістю руху повітря на робочому місці, м/с, прилад для вимірювання - анемометр крильчастий або чашковий.

4 Інтенсивністю теплового випромінювання, Вт/м², прилад для вимірювання - актинометр.

Необхідність врахування цих параметрів може бути простежена при розгляді теплового балансу між організмом людини і оточуючим її середовищем.

Величина тепловиділення організму залежить від ступеня фізичного навантаження в певних метеорологічних умовах і становить від 75 ккал/год (спокій) до 400 ккал/год (важка робота). Для того щоб фізіологічні процеси в організмі проходили нормально, тепло, що виділяється організмом, повинне відводитися в оточуюче людину середовище.

Віддача тепла організмом у навколишнє середовище відбувається такими шляхами (Q_орг):

а) за допомогою теплопровідності через одяг - Q_т = 3%;

б) за допомогою конвекції в результаті обмивання повітрям тіла людини - Q_к = 30%;

в) за допомогою випромінювання на оточуючі поверхні - Q_вип = 32%;

г) випаровування вологи з поверхні шкіри - Q_вол = 30%;

д) на нагрів повітря, що вдихається - Q_пов = 5%.

Таким чином, Q_орг=Q_т+Q_к+Q_вип+Q_вол+Q_пов. (2.1)

Кількість тепла, що виводиться з організму кожним з цих шляхів, залежить від величини того або іншого параметра мікроклімату.

Нормальне теплове самопочуття (комфорт), відповідне даному виду роботи, забезпечується при дотриманні теплового балансу, завдяки чому температура внутрішніх органів людини залишається постійною (близько 36.6°).

Здатність людського організму підтримувати постійною температуру тіла при зміні параметрів мікроклімату і при виконанні різних за тяжкістю робіт називається терморегуляцією.

Терморегуляція здійснюється такими трьома шляхами:

1 Терморегуляція біохімічним шляхом.

2 Терморегуляція за рахунок зміни інтенсивності кровообігу.

3 Терморегуляція за рахунок випаровування вологи з поверхні тіла.

Терморегуляція біохімічним шляхом заснована на інтенсифікації тих або інших біохімічних реакцій (наприклад, мимовільне скорочення м'язів - тремтіння тіла).

Терморегуляція за рахунок зміни інтенсивності кровообігу. Рух крові по кровоносних судинах можна собі уявити як рух теплоносія в теплообміннику.

В цілому для тіла кількість крові може змінюватися більш ніж в 30 разів, а для кінцівок пальців - 600 разів.

Терморегуляція за рахунок випаровування вологи з поверхні людини. При зовнішній t = +30 - +33 єС віддача тепла конвекцією і випромінюванням припиняється і відбувається віддача тепла шляхом випаровування поту з поверхні шкіри. Причому тим ефективніше, чим нижча відносна вологість повітря і вища швидкість руху повітря. При цьому організм втрачає і солі. З цієї причини в гарячих цехах робітникам дають підсолену газовану воду.

При зниженні t⁰ повітря реакція організму інша - судини звужуються і віддача тепла випромінюванням і конвекцією сповільнюється.

Вологість повітря також впливає на терморегуляцію організму, при високій вологості (ц = 85%) знижується випаровування поту, а при низькій (ц = 20%) - спостерігається пересихання слизових оболонок дихальних шляхів.

Рух повітря збільшує віддачу тепла і покращує стан організму, але в певних межах. охорона безпека праця

Мінімальна швидкість руху повітря, яка відчувається людиною, становить 0,2 м/с. Швидкість руху повітря впливає також на інтенсивність конвекції і віддачу тепла за рахунок потовиділення.

Швидкість руху повітря впливає і на розподіл шкідливих речовин у приміщенні, а також на перенесення пилу, що осів.

При дії високих температур можливий перегрів організму - тепловий удар. При різких коливаннях температури і сильному русі повітря виникають простудні захворювання.

Відповідно до ГОСТу 12.1.005-88 встановлюються оптимальні і допустимі метеорологічні умови для робочої зони приміщення в залежності від:

1) періоду року:

- холодний (з температурою зовнішнього повітря нижче
+10^о С);

- теплий (вище +10^о С).

2) категорії робіт за тяжкістю.

Всі роботи за тяжкістю поділяються на три категорії:

а) категорія легких робіт (1а, 1б - витрати енергії до 150 ккал/год) - роботи, що виконуються сидячи, стоячи або пов'язані з ходьбою, але не вимагають систематичного фізичного навантаження або підняття і перенесення вантажів (точне машинобудування);

б) категорія робіт середньої тяжкості (2а, 2б витрати енергії більше 150 і до 250 ккал/год) - роботи, пов'язані з постійною ходьбою, перенесенням невеликих вантажів (до 10 кг), і ті, що виконуються стоячи (механоскладальні і зварювальні);

в) категорія важких робіт (3 - витрати енергії більше 250 ккал/год) - робота, пов'язана з постійними пересуваннями і перенесенням значної (більше 10 кг) ваги (ковальський, ливарний, термічний цехи).

Оптимальні умови повітряного середовища встановлені для нормально одягнених людей при тривалому перебуванні в приміщеннях (більше 3 годин). Норми встановлюються для робочої зони.

Робочою зоною або зоною обслуговування вважається простір заввишки до 2 м над рівнем підлоги або майданчика, на яких перебувають люди або є робочі місця.

Постійним робочим місцем вважається місце, на якому робітник перебуває більшу частину свого часу.

Наприклад:

1) для категорії робіт середньої тяжкості (2а);

2) для холодного періоду року (температура зовнішнього повітря нижче +10°С);

3) на постійних робочих місцях.

Оптимальні і допустимі параметри мікроклімату повинні бути такими:

Параметри	Оптимальні	Допустимі
Температура	18-200С	17-230С
Відносна вологість	40 - 60%	не більше 75%
Швидкість переміщення повітря	0,2 м/с	не більше 0,3 м/с

Інтенсивність теплового опромінювання робітників від нагрітих поверхонь технологічного устаткування не повинна перевищувати:

- 35 Вт/м² - при опромінюванні більше 50% поверхні тіла людини;

- 70 Вт/м² - більше 25% та не більше 75%;

- 100 Вт/м² - при опромінюванні не більше 25% поверхні тіла.

1.3 Сутність захисного заземлення, норми допустимого опору,

порядок розрахунку

Захисне заземлення - це навмисне електричне з'єднання із землею або її еквівалентом (водою) металевих не струмопровідних частин обладнання, які можуть опинитися під напругою.

Сфера застосування захисного заземлення - це трифазні трипровідні мережі з ізольованою нейтраллю з напругою до 1000 В і трифазні мережі з будь-яким режимом нейтралі напругою вище 1000 В.

При цьому в приміщеннях з підвищеною електронебезпекою і особливо небезпечних захисне заземлення (ЗЗ) обов'язкове при номінальній напрузі вище 36 В змінного і 110 В постійного струму, а в приміщеннях без підвищеної небезпеки при напрузі 500 В і вище.

У вибухонебезпечних приміщеннях (ЗЗ) обов'язкове при будь-яких напругах. Виконує подвійну роль, додатково боротьба із статичною електрикою.

Принцип дії захисного заземлення

Він полягає у зниженні до безпечних значень напруги дотику і кроку, обумовлених "замиканням на корпус". Це досягається зменшенням потенціалу заземленого устаткування, а також вирівнюванням потенціалів за рахунок збільшення потенціалу основи, на якій стоїть людина, до потенціалу, близького за величиною до потенціалу заземленого устаткування.

Принципова схема захисного заземлення має вигляд, зображений на рис.3.1.

Рисунок 3.1 - Принципові схеми захисного заземлення:

а - в мережі з ізольованою нейтраллю до 1000 В і вище;

б - в мережі із заземленою нейтралю вище 1000 В;

1 - заземлене устаткування;

2 - заземлювач захисного заземлення;

3 - заземлювач робочого заземлення:

r_з, r_р - опори відповідно захисного і робочого заземлень;

I_з - струм замикання на землю

ПУЕ обмежує величини опору захисного заземлення. Для установок до 1000 В, якщо потужність джерел електричного струму Р > 100 кВт, тоді R_З = 4 Ом; при Р < 100 кВт - R_З = 10 Ом.

Улаштування захисного заземлення

Конструктивно захисне заземлення є сукупністю заземлювачів, що знаходяться в ґрунті, і проводу, який з'єднує їх з устаткуванням, що заземлюється.

Самі заземлювачі можуть бути двох видів:

а) штучні - виконані спеціально для цілей заземлення;

б) природні - пристосовані для заземлення вже існуючі конструкції.

Природними заземлювачами можуть бути використані металеві трубопроводи, за винятком тих, що вміщують горючі гази і рідини, і трубопроводи, покриті ізоляцією від корозії.

Використовуються обсадні труби колодязів, свердловин, арматура будівель із залізобетону, що має контакт із землею, свинцеві оболонки кабелів, прокладених в землі.

Використання природних заземлювачів дає певний економічний ефект, але вони мають також істотний недолік - вони доступні не електротехнічному персоналу і можуть бути пошкоджені як заземлювачі.

Якщо опір природних заземлювачів не задовольняє вимоги ПУЕ або їх взагалі немає, то додають або влаштовують штучні заземлювачі.

У траншею глибиною 0,8 м забивають труби завдовжки 3-4 м (або прутки). Верхні кінці, що виступають, з'єднують смугою зв'язку і два кінці якої заводять в приміщення, а траншею засипають. З'єднання труб зі смугою зв'язку дозволяється тільки зварюванням, а в приміщенні допускається болтове з'єднання.

Порядок розрахунку штучного заземлення такий:

1 У відповідності до вимог пуе визначається допустимий опір проходженню струму в заземленні R_з. Для мереж з напругою до 1000 В можна взяти R_з = 4 Ом.

2 Визначається питомий опір ґрунту, який рекомендовано для розрахунків, _табл, Омсм.

3 Визначаються підвищувальні коефіцієнти для вертикальних заземлювачів (труб або стрижнів) К_П.Т та для з'єднувальної смуги К_П.С, які враховують зміну опору ґрунту в різні пори року залежно від наявності опадів.

Приблизні значення питомих опорів ґрунтів, _табл

Грунт	Значення, які рекомендуються для розрахунків, Омсм
Пісок	70000
Супісок	30000
Суглинок	10000
Глина	4000
Чорнозем	2000
Торф	200

Значення підвищувальних коефіцієнтів К_П.Т, К_П.С за кліматичними зонами

Клі-матична зона	Тип заземлювачів
	Горизонтально прокладені заземлювачі (смугові та ін.) при глибині від поверхні ґрунту hг=0,8 м, КП.С	Стрижневі вертикально встановлені заземлювачі при глибині від поверхні землі hb=0,50,8 м, КП.T
І	4,57	1,82
ІІ	3,54,5	1,61,8
ІІІ	2,54	1,41,6
ІV	1,52	1,21,4

4 Визначається питомий розрахунковий опір ґрунту для вертикальних електродів (труб або стрижнів) _розр.т , Омсм, з урахуванням несприятливих умов за допомогою підвищувального коефіцієнта:

. (3.1.)

5 Визначається питомий розрахунковий опір, Омсм, ґрунту для горизонтального заземлювача (з'єднувальної смуги):

. (3.2.)

6 Визначається відстань t від поверхні землі до середини вертикального заземлювача (див. рис. 3.2):

t

t

Рисунок 3.2 - Схема заземлення

(3.3.)

де h_з - глибина заглиблення труб, см, як правило h_з =80см;

l_т - довжина вертикального заземлювача (труби або стрижня).

7 Визначається опір проходження струму для одиночного вертикального заземлювача, Ом, який розміщений нижче від поверхні землі:

. (3.4.)

8 Визначається орієнтовна необхідна кількість вертикальних заземлювачів без урахування коефіцієнта екранування

. (3.5.)

9 Визначається відстань між вертикальними заземлювачами L_т, см, із співвідношення . Для стаціонарних заглиблених заземлювачів це співвідношення береться таким: С=1. Тоді

.

10 Визначаємо коефіцієнт екранування труб при орієнтовному числі труб n_т.

Коефіцієнт екранування вертикальних заземлювачів

Кількість вертикальних заземлювачів, nт, шт.	Коефіцієнт екранування вертикальних заземлювачів, е.т
2	0,85
3	0,78
5	0,7
10	0,59
15	0,55
20	0,49
40	0,41
60	0,39
100	0,36

11 Уточнюється необхідна кількість вертикальних заземлювачів з урахуванням коефіцієнта екранування:

. (3.6.)

12 Визначається розрахунковий опір проходження струму при уточненому числі вертикальних заземлювачів n_т.е:

. (3.7.)

13 Визначається довжина з'єднувальної смуги, см:

. (3.8.)

14 Визначається опір проходження струму, Ом, в з'єднувальній смузі:

, (3.9.)

де h_з - глибина заглиблення вертикальних заземлювачів, см;

b_с - ширина з'єднувальної смуги, см.

15 Визначається коефіцієнт екранування _Е.З.С для з'єднувальної смуги.

Коефіцієнт екранування з'єднувальних смуг _е.з.с при розміщенні заземлювачів в ряд (чисельник) чи за чотирикутним контуром (знаменник)

Кількість вертикальних заземлювачів	4	5	6	10	20	30	50	60	100
Коефіцієнт екранування з'єднувальних смуг, Е.З.С	0,77 0,45	0,74 0,4	0,67 0,36	0,62 0,34	0,42 0,27	0,31 0,24	0,21 0,21	0,2 0,2	0,19 0,19

16 Визначається розрахунковий опір для проходження електричного струму в з'єднувальній смузі з урахуванням коефіцієнта екранування:

. (3.10.)

17 Визначається загальний розрахунковий теоретичний опір проходження струму від вертикальних заземлювачів та з'єднувальної смуги:

. (3.11.)

Остаточний результат повинен бути близьким до значень R_з.

Контроль захисного заземлення - згідно з ПУЕ контролюють опір щорічно (в період найсухішої або найхолоднішої погоди) з обов'язковим частковим розкриттям ґрунту і з оглядом окремих частин.

1.4 Поняття про процеси горіння та вибуху

З пожежами людина зіткнулася задовго до відкриття способів отримання вогню (вулканічна і грозова діяльність призводила до лісових пожеж). З початком застосування вогню збільшилася і можливість виникнення пожеж. Особливо від пожеж страждали старі міста, побудовані в основному з дерева. В даний час збитки від пожеж складають мільйони гривень на рік.

Закономірно, що за ці збитки хтось повинен нести відповідальність. Винні звичайно бувають завжди. Для того щоб вам не довелося опинитися винними, є один шлях! Потрібно знати питання (вимоги) пожежної профілактики і неухильно їх виконувати в процесі своєї трудової та повсякденної діяльності.

На виробництві питання пожежної безпеки контролює пожежна інспекція. З пожежними інспекторами ви зустрінетеся обов'язково.

Для того щоб порозумітися з пожежним інспектором, теж необхідно знати і обов'язково виконувати вимоги пожежної профілактики. Про них ми і говоритимемо.

Небагато історії

Вперше в XVIII столітті М.В. Ломоносов науково довів, що процес горіння полягає в хімічному з'єднанні горючої речовини з повітрям. Визначний французький вчений Лавуазьє довів в 1773 р., що процес горіння не просто з'єднання з повітрям, а з одним з його складових - киснем (Лавуазьє страчений на гільйотині в 1774 році за те, що входив у компанію відкупів).

Таким чином, було доведено, що горіння - це реакція окислення. Фундаментальні теорії про процеси горіння і вибуху створили 2 російських учених. В XIX столітті академік А.Н. Бах створив теорію "автоокисления", та в ХХ столітті академік М.М. Семенов створив теорію ланцюгової реакції (ланцюгова теорія). Тут примітне те, що Семенов створив свою теорію стосовно хімічної ланцюгової реакції. Коли актуальним стало питання дослідження ядерних перетворень, ця теорія була прийнята на озброєння фізиками. За розробку цієї теорії академік Семенов першим з радянських учених (в 1956 році) був нагороджений Нобелівською премією.

Докладніше про ці теорії.

За теорією автоокислення Баха при звичайній або трохи підвищеній температурі до молекул горючої речовини приєднуються молекули кисню. При цьому окремі активізовані молекули кисню поводяться як ненасичені і розпадаються, утворюючи активний кисень з вільними зв'язками за схемою

О = О - О - О -.

Ці молекули легко вступають в з'єднання з горючою речовиною, утворюючи перекиси і гідроперекиси:

R-O-O-R H-O-O-H.

Вони, у свою чергу, нестійкі, розпадаються на атомарний кисень і вільні радикали (частинки, що мають підвищену хімічну активність).

Ці частинки, маючи надлишок енергії, продовжують реакцію окислення. Ця теорія добре пояснює всі реакції окислення, які спостерігаються в природі (самозаймання вугілля, торфу).

Але окремі процеси окислення (наприклад, коли в реакцію вводять сповільнювачі або прискорювачі) ця теорія пояснити не може.

Недоліки теорії автоокислення ліквідує ланцюгова теорія академіка Семенова.

Суть її полягає в наступному. При дії на молекули горючої речовини променистої енергії, електричного розряду ці молекули, поглинаючи деяку кількість енергії, розпадаються на атоми і радикали (тобто частинки підвищеної активності), які, в свою чергу, є центрами реакції. Таким чином, здійснюється ланцюгова реакція.

Ця теорія пояснює всі процеси окислення з точки зору кінетики реакції. Згідно з цією теорією процес окислення супроводжується виділенням тепла. В цьому випадку може бути два варіанти:

1 Все тепло, яке виділяється, встигає відводитися в навколишнє середовище.

2 Тепловиділення перевищує швидкість відводу тепла. У цьому випадку через неминуче підвищення температури реакція буде самоприскорюваною. Далі може відбутися процес самозаймання, тобто процес горіння, тому що горюча речовина нагріється до такої температури, при якій відбудеться самозаймання.

2. ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА

Задача №1

Оцінити ефективність природної вентиляції приміщення економічного відділу габаритами: довжина-7,4м, ширина-6м, висота-3,4м, кількістю працюючих-5 співробітників, розміром кватирки-0,25м², розміром дверей-1,65м², висотою від центру дверей до центру кватирки 1,9м.

Розв'язок задачі:

Для оцінки ефективності природної вентиляції приміщення економічного відділу необхідно порівняти фактичний повітрообмін L_ф з необхідним - L_н

Якщо об'єм робочого приміщення, що припадає на кожного працюючого L1, менше 20 м³, необхідний повітрообмін повинен складати не менше L' = 30 м³/год на одну особу. При об'ємі 20 м³ і більше на одного працюючого повітрообмін повинен складати не менше L'=20 м³/год. При об'ємі 40 м³ і більше на одного працюючого за наявності в приміщенні вікон та дверей повітрообмін не лімітується.

Таким чином, необхідний повітрообмін L_н обчислюється за формулою

, м³/год, (1.1)

де n - кількість працюючих.

В нашому випадку об'єм робочого приміщення, що припадає на кожного працюючого складає:

=7,4*6*3,4/5=30,19 м³

Тому:

L_н=20*5=100 м³/год.

Фактичний повітрообмін у відділі здійснюється за допомогою природної вентиляції як неорганізовано-через різні нещільності у віконних і дверних прорізах, так і організовано - через кватирку у віконному прорізі.

Фактичний повітрообмін L_ф, м³/год, обчислюється за формулою

, (1.2)

де F_кв - площа кватирки, через яку буде виходити повітря, м²;

V_п - швидкість виходу повітря через кватирку, м/с. Її можна розрахувати за формулою:

, (1.3)

де g - прискорення вільного падіння, g =9,8 м/с;

?Н₂ - тепловий напір, під дією якого буде виходити повітря з кватирки, кг/м²:

, (1.4)

де h₂ - висота від площини рівних тисків до центру кватирки (рис.1.1);

г_з та г_вн - відповідно об'ємна вага повітря зовні та з середини приміщення, кг/м³.

Її можна визначити з наступного співвідношення: відстані від площини рівних тисків до центрів нижніх і верхніх прорізів відповідно h₁ та h₂, обернено пропорційні квадратам площ цих прорізів S_дв та F_кв, тобто

З геометричних розмірів приміщення h₁+h₂=h, де h=1,7-висота між центрами нижніх та верхніх прорізів.

Таким чином, з системи двох рівнянь з двома невідомими знаходимо h₂ (рис. 1.1).

h₁= h-h₂

Звідки:

Рисунок 1.1-Схема розрахунку природної вентиляції

Об'ємна вага повітря визначається за формулою

, (1.5)

де Р_б-барометричний тиск, мм рт.ст., в розрахунках береться таким: Р_б = 750 мм рт.ст.;

Т - температура повітря у градусах Кельвіна.

Для економічного відділу, в якому виконується легка робота відповідно до ГОСТу 12.1.005-88 для теплого періоду року, температура повітря повинна бути не вище +28?С, або T=301 К, для холодного періоду року відповідно t=17?С, або T=290 К.

Для повітря зовні приміщення температура визначається за СНиП 2.04.05-91:

- для теплого періоду: t = 24?С, T = 297 К;

- для холодного періоду: t = -11?С, T = 262 К.

Об'ємна вага повітря зовні приміщення, кг/м³ буде складати:

г_з =0,465*750/262=1,33.

Об'ємна вага повітря з середини приміщення, кг/м³ буде складати:

г_вн =0,465*750/290=1,2.

?Н₂ -тепловий напір, під дією якого буде виходити повітря з кватирки, кг/м²:

?Н₂ =1,86*(1,33-1,2)=0,242.

V_п - швидкість виходу повітря через кватирку, м/с:

.

Фактичний повітрообмін L_ф, м³/год, у відділі складе:

L_ф=0,25*1,99*0,5*3600=895,5

Визначивши фактичний повітрообмін і порівнявши його з необхідним, можна зробити висновок про ефективність природної вентиляції у відділі. У холодному періоді року фактичний повітрообмін набагато перевищує необхідний (895,5 проти 100), що може викликати переохолодження працюючих. Для усунення цього недоліку можна рекомендувати скорочення часу провітрювання приміщення пропорційно перевищенню фактичного повітрообміну над необхідним:

Фактичний повітрообмін складає 895,5 м³/год.

Необхідні 100м³/год фактично можна досягти за:

хв.

Тобто для ефективної роботи природної вентиляції достатньо провітрювати приміщення економічного відділу протягом 6,7 хв. кожної години.

Задача № 2

Перевірити достатність природного освітлення у економічному відділі габаритами: довжина-7,4м, ширина-6м, висота-3,4м, яке здійснюється через два вікна висотою 2,1м та шириною 2,3м, розташованих вздовж меншої стіни приміщення. Висота від підлоги до підвіконня складає 0,8м , найбільша відстань від вікна до робочого місця l=6,6 м, середньозважений коефіцієнт відбиття світла від внутрішніх поверхонь с_сз=0,4.

Розв'язання задачі:

При дослідженні достатності природного освітлення необхідно відповісти на запитання: чи відповідає фактичне значення природного освітлення нормативному за СНиП II-4-79. Тобто необхідно порівняти фактичне значення коефіцієнта природного освітлення з нормативним.

Перш за все необхідно скласти розрахункову схему, дотримуючись пропорції розмірів або вибраного масштабу, на якій відобразити, рис. 2.1:

- габаритні розміри приміщення: довжину, ширину, висоту;

- розміри вікон: ширину, висоту, їх кількість;

- розміщення вікон за висотою приміщення: висоту від підлоги до підвіконня та відносно рівня робочої поверхні, яка розміщена на висоті 0,8 м від підлоги;

- відстань від вікна до розрахункової точки О, яка вибирається на робочому місці, найбільш віддаленому від вікна.



Рисунок 2.1-Схема розрахунку природного освітлення

Нормоване значення коефіцієнта природного освітлення (КПО) для четвертого світлового поясу, в якому знаходиться України, е_IV, визначається, %, за формулою:

, (2.1)

де е_нІІІ - нормоване значення КПО для III світлового поясу за СНиП II-4-79. Для більшості адміністративно-управлінських приміщень, у яких виконуються роботи III розряду (середньої точності), для бокового освітлення
е_нІІІ = 1,5%;

m - коефіцієнт світлового клімату (для України m = 0,9);

c - коефіцієнт сонячності. Для географічної широти м. Суми розташоване в межах 0,75-1,0, приймаємо с=0,85. Тоді:

е_н= 1,5*0,9*0,85=1,15%

Фактичне значення коефіцієнта природного освітлення для досліджуваного приміщення можна вивести з формули:

, (2.2)

звідки

, (2.3)

де S_o - площа усіх вікон у приміщенні, м²; S_o =2,1*2,3*2=9,66 м²

S_n -площа підлоги приміщення, м²; S_n ==7,4*6=44,4 м²

ф_o-загальний коефіцієнт світлопроникності віконного прорізу. Для віконних прорізів адміністративно-управлінських будівель, які не обладнані сонцезахисними пристроями, ф_o = 0,5;

r₁-коефіцієнт, який враховує відбиття світла від внутрішніх поверхонь приміщення. Його значення залежить від розмірів приміщення (довжини і ширини), глибини приміщення (відстані від вікна до протилежної йому стінки), висоти від верху вікна до рівня робочої поверхні, відстані розрахункової точки від вікна, середньозваженого коефіцієнта відбиття світла від стін, стелі, підлоги, с_ср, (додаток А).

Відношення глибини приміщення до висоти від рівня умовної робочої поверхні до верху вікна: 7,4/2,1=3,52.

Відношення відстані розрахункової точки від зовнішньої стіни до глибини приміщення: 6,6/7,4=0,89.

Середньозважений коефіцієнт відбиття стелі, стін, підлоги, _ср=0,4;

Відношення довжини приміщення до його глибини: 7,4=0,81.

Шляхом інтерполяції між значеннями 3,4 та 2,9 і 4,3 та 3,6 знаходимо, що r₁=3,8.

з_o-світлова характеристика вікна вибирається з додатку Б по співвідношенням, аналогічним попереднім:

Відношення глибини приміщення до висоти від рівня умовної робочої поверхні до верху вікна: 7,4/2,1=3,52.

Відношення довжини приміщення до його глибини: 6/7,4=0,81.

Шляхом інтерполяції між значеннями 18 та 21 і 37 та 45 знаходимо, що з_o=30.

К_буд-коефіцієнт, що враховує затемнення вікон іншими будинками, якщо будинків немає, то К_зд = 1;

К_з-коефіцієнт запасу береться в межах К_з = 1,3 -1,5, приймаємо К_з = 1,4;

Таким чином:

%.

Порівнюючи значення нормованого коефіцієнта природного освітлення і фактичного можна зробити висновок, що у додаткових заходах для поліпшення природного освітлення у досліджуваному приміщенні потреба є. Отримані значення знаходяться в не допустимих межах. Допустимим відхиленням значення фактичного коефіцієнта природного освітлення від нормованого є +5 ч -10%

У нас відхилення складає:

%.

Задача № 3

Дослідити достатність загального штучного освітлення відділу габаритами: довжина-7,4м, ширина-6м, висота-3,4м, яке забезпечується вісьма світильниками з чотирма люмінесцентними лампами у кожному потужністю по 40 ват.

Таблиця 3.1-Технічні характеристики існуючих джерел штучного світла

Лампи розжарювання	Люмінесцентні лампи
Тип	Світловий потік, Fл, лм	Тип	Світловий потік, Fл, лм
В-125-135-15*	135	ЛДЦ 20	820
В 215-225-15	105	ЛД 20	920
Б 125-135-40	485	ЛБ 20	1180
Б 120-230-40	460	ЛДУ 30	1450
БК 125-135-100	1630	ЛД 30	1640
БК 215-225-100	1450	ЛБ 30	2100
Г 125-135-150	2280	ЛДУ 40	2100
Г 215-225-150	2090	ЛД 40	2340
Г 125-135-300	4900	ЛБ 40	3120
Г 215-225-300	4610	ЛДУ 80	3740
Г 125-135-1000	19100	ЛД 80	4070
Г 215-225-1000	19600	ЛБ 80	5220
* Перші два числа показують діапазон допустимої напруги, В, третє - потужність, Вт.

Розв'язок задачі:

Для оцінки достатності штучного освітлення в приміщенні необхідно порівняти значення фактичного освітлення та нормованого значення за СНиП ІІ-4-79.

Нормоване значення освітлення для економічного відділу при загальному освітленні за СНиП ІІ-4-79 складає при використанні ламп накалювання-300 лк.

Значення фактичного освітлення, лк, у відділі можна знайти за допомогою методу коефіцієнта використання світлового потоку з формули

, (3.1)

Звідки

, лк, (3.2)

де F_л -світловий потік однієї лампи лм. (табл. 3.1) в нашому випадку приймаємо F_л=2340 лм;

з_в-коефіцієнт використання світлового потоку. Для світильників, які використовуються в адміністративних будівлях для традиційних розмірів приміщення і кольорового оздоблення, може набувати значення в межах з_в = 0,4 - 0,6, приймаємо з_в = 0,5;

N-кількість світильників, шт. Задану у вихідних даних кількість світильників необхідно розмістити рівномірно по площі приміщення, по можливості по сторонах квадрата, виконуючи такі умови: сторона квадрата L=1,4 H_p, де H_p-висота підвісу світильника над робочою площиною, яку можна визначити як різницю між висотою приміщення і стандартною висотою розміщення над підлогою робочої площини, що дорівнює 0,8 м, та висотою підвісу світильника від стелі h_під=0,1-0,4 м. Відстань від світильника до стіни бажано витримувати в межах l = 0,30,5L, рис. 3.1;

n - кількість ламп у світильнику, шт.;

S - площа приміщення, м²; S= 7,4*6=44,4 м²;

k - коефіцієнт запасу, k = 1,5 - 2 приймаємо k = 1,7;

z - коефіцієнт нерівномірності освітлення: для ламп розжарювання z = 1,1.

.

Порівнюючи нормативне значення освітленості з фактичним, робимо висновок про недостатність штучного освітлення у відділі.

Допустимим є відхилення фактичного освітлення від нормативного в межах +20% ч -10%.

Для зменшення штучного освітлення в приміщенні пропонуємо зменшити потужність ламп до 30 Ват. Це дасть:

Відхилення фактичного значення від норми складає:

%, що припустимо.

Розміщення світильників у приміщенні показане на рис. 3.1.

Рис. 3.1-Схема розміщення світильників

Задача № 4

Розрахувати заземлення для стаціонарної установки. Заземлювачі заглиблені і розміщені в один ряд (глибина закладання h_з=80 см). Довжина заземлювача l_т=250см, діаметр заземлювача d_т=6см, ширина з'єднувальної смуги b_см=4см, ґрунт-глина, кліматична зона-II.

t

Рис.4.1-Схема заземлення

Розв'язок задачі:

1. У відповідності до вимог пуе визначається допустимий опір розтіканню струму в заземленні R_з. Для мереж з напругою до 1000 В можна взяти R_з = 4 Ом.

2. Визначається питомий опір ґрунту, який рекомендовано для розрахунків, _табл., Омсм (додаток В); _табл.= 4000 Омсм.

3. Визначаються підвищувальні коефіцієнти для труб (вертикальних заземлювачів) К_П.Т та для з'єднувальної смуги К_П.С, які враховують зміну опору ґрунту в різні пори року залежно від наявності опадів (додаток Г).

Приймаємо:

К_П.Т =1,7.

К_П.С=4.

4. Визначається питомий розрахунковий опір ґрунту для вертикальних електродів (труб або стрижнів) _розр.т з урахуванням несприятливих умов за допомогою підвищувального коефіцієнта:

, Омсм.

с_розр.т=4000*1,7=6800 Ом·см.

5. Визначається питомий розрахунковий опір ґрунту для горизонтального заземлювача (з'єднувальної смуги):

, Омсм.

с_розр.с=4000·4=16000 Омсм.

6. Визначається відстань від поверхні землі до середини вертикального заземлювача (рис.4.1.):

, см,

де h_з - глибина заглиблення труб, см;

l_т - довжина вертикального заземлювача.

t=80+250/2=205 см

7. Визначається опір розтіканню струму для одиночного вертикального заземлювача, який розташований нижче від поверхні землі:

, Ом.

.

8. Визначається необхідна кількість вертикальних заземлювачів без урахування коефіцієнта екранування:

.

, приймемо 5 шт.

9. Визначається відстань між вертикальними заземлювачами L_Т. із співвідношення . Для стаціонарних заглиблених заземлювачів це співвідношення береться таким: С = 1.

L_Т. =l _Т=250см.

10. Визначаємо коефіцієнт екранування труб при числі труб n_Т та відношенні (додаток Д):

з_{е т}=0,7.

11. Визначаємо необхідну кількість вертикальних заземлювачів з урахуванням коефіцієнта екранування:

.

приймаємо 7 шт.

12. Визначаємо розрахунковий опір розтіканню струму при прийнятому числі вертикальних заземлювачів n_Т.Е:

.

.

13. Визначаємо довжину з'єднувальної смуги:

, см.

L_з.с=1,05Ч250Ч(7-1)=1575 см.

14. Визначаємо опір розтікання струму в з'єднувальній смузі:

, Ом,

20,06Ом.

15. Визначаємо коефіцієнт екранування _Е.З.С для з'єднувальної смуги (додаток Е):

_Е.З.С =0,658. (0,67-(0,67-0,62)/4).

16. Визначаємо розрахунковий опір для розтікання електричного струму в з'єднувальній смузі з урахуванням коефіцієнта екранування:

.

де n_с -кількість з'єднувальних смуг, у нас n_с=1.

30,49 Ом

17. Визначаємо загальний розрахунковий теоретичний опір розтіканню струму від вертикальних заземлювачів та з'єднувальної смуги:

.

3,68 Ом , що менше R_з

Остаточний результат повинен бути близьким до значень R_з з меншої сторони.

Список використаної літератури

1. Денисенко А.Ф. Основи охорони праці: Конспект лекцій в 2-х ч.

2. Гандзюк М. П., Желібо Є. П., Халімовський М. О. Основи охорони праці: Підручник. 3-є вид. - К.: Каравела, 2005. - 392 ст.

3. Русак О.Н. Справочная книга по охране труда в машиностроении. - Л.: Машиностроение, Ленингр. Отд-ние, 1989. - 541 ст.

4. Юдин Е.Я. Охрана труда в машиностроении. - М.: Машиностроение, 1983.

5. Катренко Л. А., Кіт Ю. В., Пістун І. П. Охорона праці. Курс лекцій. Практикум: Навчальний посібник. - 2-ге вид., стер. - Суми: ВТД „Університетська книга”, 2007. - 496 с.

6. В. Ц. Жидецький, В. С. Джигирей, О. В. Мельников. Основи охорони праці - Вид. 2-е, стериотипне. - Львів: Афіша, 2000. - 348 с.

7. Денисенко А.Ф. Методичні вказівки до виконання контрольної роботи з курсу «Основи охорони праці». - С.: Вид-во СумДУ, 2005.

Размещено на Allbest.ru