Основи захисту об'єкта господарської діяльності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Основи захисту об'єкта господарської діяльності

1. Законодавство України у сфері захисту населення і територій у надзвичайних ситуаціях. Призначення та основні завдання цивільного захисту (ЦЗ)

Правовою основою цивільного захисту є Конституція України, закони України «Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру», «Про Цивільну оборону України», «Про правовий режим надзвичайного стану», «Про правовий режим воєнного стану», «Про аварійно-рятувальні служби», «Про пожежну безпеку», «Про об'єкти підвищеної небезпеки», «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку», «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи», міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та інші акти законодавства.

Загалом, роль i місце цивільного захисту зумовлюється такими факторами: наслідками можливих надзвичайних ситуацій у мирних умовах і небезпекою виникнення воєнних конфліктів в ядерний вік. Воєнні конфлікти в сучасних умовах можуть призвести до більших, ніж у минулому, втрат серед населення, різних змін умов його життєдіяльності, значного падіння рівня виробництва. Серед найважливіших факторів, що визначають обороноспроможність держави, особливе місце займає завчасна підготовка до захисту населення i об'єктів, максимальне послаблення дії основних факторів сучасної зброї. У наш час безпека людини i навколишнього середовища стає найважливішою характеристикою якості життя i стану економіки. Загальну небезпеку являють стихійні лиха. Прикладом є сейсмічно-небезпечні зони, на долю яких припадає 290 тис. км² території країни. Значну небезпеку для населення i території країни становить пожежна небезпека. Із загальної площі лісового фонду (10 млн. га) лісові масиви займають 8,6 млн. га. У зонах можливих землетрусів (Карпати, Крим, Одесько-Причорноморський регіон i прилеглі до них райони), масових пожеж, повеней i катастрофічних затоплень функціонує велика кількість об'єктів, у тому числі хімічно- i вибухонебезпечних, знаходиться густа мережа газо- i нафтопродуктопроводів - потенційних джерел, що збільшують масштаби i небезпеку наслідків надзвичайних ситуацій природного походження. На території України є зони спалахів таких небезпечних захворювань, як сибірська виразка, туляремія, лептоспіроз, стовбняк, а останнім часом - гепатит та холера. Першочергового значення набуває необхідність вивчення ризику для людини і суспільства з боку економічних i соціальних шляхів цього запобігання, дотримання прав людини на безпечні умови життя, що декларовано Женевською конференцією. Численні дані свідчать, що руйнівна сила природних i техногенних катастроф нарощується, а спричинені збитки обраховуються космічними сумами.

Статистичні дані також свідчать, що протягом цього періоду у світі в середньому на рік трапляється 8 випадків стихійного лиха, від 9 до 23 аварій i катастроф, в кожній з яких загинуло не менше 100 людей. У зв'язку з цим, важливого соціального i економічного значення набуває практика прогнозування, запобігання i зменшення втрат від надзвичайних ситуацій, що виникають в результаті катастроф, стихійного лиха, порушення нормального стану соціальних і економічних систем. А це відповідає міжнародному принципу ЦО: «Попередження - захист - порятунок».

Починаючи з 1932 року ЦО створювала умови для фізичного захисту людей, утримувала певні мобілізаційні ресурси, недоторкані запаси, здійснювала підготовку народного господарства до функціонування під час війни, створюючи умови для виконання завдань згідно з Женевською конференцією про захист жертв війни. Але не завжди розвиток ЦО підпорядковувався потребам мирного часу. Перебуваючи практично в стані мобілізаційних можливостей, орієнтуючись у підготовці до дій під час війни, ЦО не завжди вирішувала завдання, які перед нею ставили.

Колишня ЦО була комплексом загальнодержавних оборонних заходів, спрямованих на захист населення i об'єктів від застосування зброї масового ураження. Нинішня ЦО є державна система органів управління, сил i засобів для організації i забезпечення захисту населення від наслідків НС техногенного, екологічного, природного i воєнного характеру. У цьому є головна різниця.

24 березня 1999 року Президент України підписав Закон «Про цивільну оборону України», який проголошує, що громадяни України мають право на захист свого життя i здоров'я від наслідків аварій, катастроф, великих пожеж, стихійних лих і вимагати від Уряду України, інших органів державної виконавчої влади, адміністрації підприємств, установ i організацій, незалежно від форм власності i господарювання, гарантій забезпечення його реалізації. Держава є гарантом цього права, створює систему ЦЗ, яка має на меті захист населення від небезпечних наслідків аварій i катастроф техногенного, екологічного, природного i воєнного характеру.

Завдання ЦЗ:

- запобігання виникненню НС техногенного походження i запровадження заходів щодо зменшення збитків та втрат у разі аварій, катастроф, вибухів, великих пожеж та стихійного лиха;

- сповіщення населення про загрозу i виникнення НС у мирний та воєнний часи і постійне інформування його про наявну обстановку;

- захист населення від наслідків аварій, катастроф, великих пожеж, стихійного лиха та застосування засобів ураження;

- організація життєзабезпечення населення під час аварій, катастроф, стихійного лиха та у воєнний час;

- створення систем аналізу і прогнозування управління, оповіщення і зв'язку, спостереження і контролю за радіоактивним, хімічним і бактеріологічним зараженням, підтримання їх готовності для сталого функціонування у НС мирного і воєнного часів;

- підготовка і перепідготовка керівного складу ЦО, її органів управління та сил, навчання населення вмінню застосовувати засоби індивідуального захисту і діяти в НС.

надзвичайний захист техногенний природний

2. Єдина державна система запобігання та реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного походження, їх структура та режими функціонування

Єдина державна система запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного і природного характеру (ЄДСЗР) включає в себе центральні та місцеві органи виконавчої влади, виконавчі органи рад, державні підприємства, установи та організації з відповідними силами і засобами, які здійснюють нагляд за забезпеченням техногенної та природної безпеки, організовують проведення роботи із запобігання НС техногенного та природного походження і реагування у разі їх виникнення з метою захисту населення і довкілля, зменшення матеріальних втрат.

Основною метою створення ЄДСЗР є забезпечення реалізації державної політики у сфері запобігання і реагування на НС, забезпечення цивільного захисту населення.

Завданнями ЄДСЗР є:

- розробка нормативно-правових актів, а також норм, правил та стандартів із питань запобігання надзвичайним ситуаціям та забезпечення захисту населення і територій від їх наслідків;

– забезпечення готовності центральних та місцевих органів виконавчої влади, виконавчих органів рад, підпорядкованих їм сил і засобів до дій, спрямованих на запобігання і реагування на НС;

– забезпечення реалізації заходів щодо запобігання виникненню НС;

– навчання населення щодо поведінки та дій у разі виникнення НС;

– виконання цільових і науково-технічних програм, спрямованих на запобігання НС, забезпечення сталого функціонування підприємств, установ та організацій;

– збирання й аналітичне опрацювання інформації про НС, видання інформаційних матеріалів з питань захисту населення і територій від наслідків НС;

– прогнозування й оцінка соціально-економічних наслідків НС, визначення на основі прогнозу потреби в силах, засобах, матеріальних та фінансових ресурсах;

– створення, раціональне збереження і використання резерву матеріальних та фінансових ресурсів, необхідних для запобігання і реагування на НС.

ЄДСЗР складається з постійно діючих функціональних і територіальних підсистем і має 4 рівні: загальнодержавний, регіональний, місцевий та об'єктовий.

Функціональні підсистеми створюються міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади для організації роботи, пов'язаної з запобіганням НС та захистом населення і територій від їх наслідків.

Кожний рівень ЄДСЗР має координуючі та постійні органи управління щодо розв'язання завдань у сфері запобігання НС, захисту населення і території від їх наслідків, систему повсякденного управління, сили і засоби, резерви матеріальних та фінансових ресурсів, системи зв'язку та інформаційного забезпечення.

До системи повсякденного управління ЄДСЗР входять оснащені необхідними засобами зв'язку оповіщення, збирання, аналізу і передачі інформації:

– центри управління в НС, оперативно-чергові служби уповноважених органів з питань НС та цивільного захисту населення усіх рівнів;

– диспетчерські служби центральних і місцевих органів виконавчої влади, державних підприємств, установ та організацій.

До складу сил і засобів ЄДСЗР входять відповідні сили і засоби функціональних і територіальних підсистем, а також недержавні (добровільні) рятувальні формування, які залучаються до виконання відповідних робіт.

Військові і спеціальні цивільні аварійно-пошуково-рятувальні формування, з яких складаються зазначені сили і засоби, укомплектовуються з урахуванням необхідності проведення роботи в автономному режимі не менше 3-х діб і перебувають у стані постійної готовності. Сили постійної готовності, згідно із законодавством, можуть залучатися для термінового реагування у разі виникнення НС з повідомленням про це відповідних центральних та місцевих органів виконавчої влади, виконавчих органів рад, керівників державних підприємств, установ та організацій.

У виконанні робіт, пов'язаних із запобіганням і реагуванням на НС, можуть брати участь також добровільні громадські об'єднання за наявності у представників цих об'єднань відповідного рівня підготовки, підтвердженого в атестаційному порядку. Свої дії вони повинні узгоджувати з територіальними органами та уповноваженими з питань НС та цивільного захисту населення, а роботи виконувати під їх керівництвом. Залежно від масштабів і особливостей НС, що прогнозується або виникла, може існувати один з таких режимів функціонування ЄДСЗР:

- режим повсякденної діяльності - при нормальній виробничо-промисловій, радіаційній, хімічній, біологічній (бактеріологічній), сейсмічній, гідрогеологічній і гідрометеорологічній обстановці;

- режим підвищеної готовності - при істотному погіршенні виробничо-промислової, радіаційної, хімічної, біологічної, сейсмічної, гідрогеологічної і гідрометеорологічної обстановки (з одержанням прогнозної інформації щодо можливості виникнення надзвичайної ситуації);

- режим діяльності у надзвичайній ситуації - при реальній загрозі виникнення НС і реагування на них;

- режим діяльності у надзвичайному стані - запроваджується в Україні або на окремих її територіях порядку, визначеному Конституцією України та Законом України «Про надзвичайний стан».

3. Сили і засоби цивільного захисту персоналу об'єкта

До складу сил та засобів захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру входять відповідні сили та засоби центральних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності і господарювання, єдина державна система, а також добровільні рятувальні формування, що залучаються до проведення відповідних робіт.

До сил цивільного захисту належать:

– Оперативно-рятувальна служба цивільного захисту;

– спеціальні (воєнізовані) і спеціалізовані аварійно-рятувальні формування та їх підрозділи;

– аварійно-відновлювані формування, спеціальні служби центральних та інших органів виконавчої влади, на які покладено завдання цивільного захисту;

– формування особливого періоду;

– авіаційні та піротехнічні підрозділи;

– технічні служби та їх підрозділи;

– підрозділи забезпечення та матеріальних резервів.

Професійні аварійно-рятувальні служби і спеціальні (воєнізовані) аварійно-рятувальні служби, з яких складаються зазначені сили та засоби, укомплектовуються з урахуванням необхідності проведення роботи в автономному режимі протягом не менше ніж трьох діб і перебувають у стані постійної готовності.

У разі виникнення надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру сили постійної готовності залучаються для термінового реагування.

Для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру відповідно до закону можуть залучатися частини та підрозділи Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України.

4. Територіальні та об'єктові невоєнізовані формування, їх призначення й порядок створення

Особовий склад органів і підрозділів цивільного захисту (спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту, територіальних органів управління, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, Державної авіаційної пошуково-рятувальної служби, урядового органу державного нагляду у сфері цивільного захисту та техногенної безпеки, урядового органу державного нагляду у сфері пожежної безпеки, навчальних закладів, науково-дослідних та інших установ, підрозділів забезпечення спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту) становлять особи рядового та начальницького складу, слухачі та курсанти.

Чисельність органів і підрозділів цивільного захисту затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту.

Особовий склад органів і підрозділів цивільного захисту комплектується на контрактній основі. Типова форма контракту затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту.

Обов'язки та права особового складу органів і підрозділів цивільного захисту встановлюються умовами контракту та посадовими інструкціями. На службу до органів і підрозділів цивільного захисту приймаються відповідно на конкурсній та контрактній основі громадяни України, які досягли 18-річного віку та спроможні за своїми особистими, діловими і моральними якостями, освітнім і професійним рівнем, станом здоров'я виконувати відповідні службові обов'язки. Не можуть бути прийняті на службу особи, які підлягають призову на строкову військову службу до Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також особи, які раніше засуджувались за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не погашена і не знята у встановленому законом порядку.

Размещено на Allbest.ru