Вибухонебезпека виробництва і вибухозахист об’єктів ОВС

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

ХЕРСОНСЬКИЙ ЮРИДИЧНИЙ ІНСТИТУТ

ХАРКІВСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Кафедра цивільно-правових дисциплін

РЕФЕРАТ

Навчальна дисципліна «Охорона праці»

на тему:

ВИБУХОНЕБЕЗПЕКА ВИРОБНИЦТВА І ВИБУХОЗАХИСТ ОБ'ЄКТІВ ОВС

ХЕРСОН - 2010

ПЛАН

Вступ

1 Поняття вибухобезпеки

2 Небезпечні фактори вибуху і захист від них

Висновок

Список використаних джерел

ВСТУП

До появи атомної бомби вибух у порту міста Галіфакса (Канада) 6 грудня 1917 р. був найпотужнішим в історії людства. При зіткненні пароплавів «Монблан» та «Імо» виникла пожежа, в результаті якої в трюмах «Монблану» вибухнув вантаж тринітротолуолу (200 т), пікринової кислоти (2300 т), бензолу (35 т), порохової бавовни (10 т). У результаті вибуху місто було цілком знищене. Уламки пароплавів знаходили за 12 миль від Галіфакса, загинуло 1963 осіб, більше 2000 зникли безвісти, 25000 залишились без даху.

Найбільш руйнівним вибухом на технологічному устаткуванні був вибух, що стався 1 червня 1974 р. в місті Фліксборо (Англія), його сила відповідала вибуху 45 т тротилу. Основний осередок вибуху мав площу 4,5 га, від пожежі та вибуху постраждали всі будинки на площі 24 га (у радіусі приблизно 6 км). Вибух стався в суботу, тому на самому об'єкті загинуло 28 осіб, 36 осіб одержали серйозні травми, хоча навіть на відстані 5 км від епіцентру вибуху в одному із селищ, що знаходяться поруч із заводом, серйозні поранення одержали 59 осіб.

Сучасні вибухи є не менш небезпечними й руйнівними. Наприклад, 30 червня 2000 р. в Пекіні (Китай) на фабриці з виробництва петард прогримів вибух, у результаті якого загинуло 30 осіб, близько 200 одержали поранення, руйнування зазнали два житлових квартали міста.

Потужність сучасних боєприпасів є дуже великою. Наприклад, 14 січня 1983 р. ізраїльська авіація вперше застосувала «вакуумну бомбу» при бомбардуванні ліванської території. Бомба була спрямована на восьмиповерховий будинок, унизу якого знаходилося бомбосховище. У результаті вибуху жодна людина не вижила.

Отже ознайомлення з основними поняттями вибухозахисту має досить важливе значення у діяльності органів внутрішніх справ.

1 ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ ВИБУХОБЕЗПЕКИ

Вибух - надзвичайно швидка хімічна реакція, що супроводжується виділенням енергії та утворенням стиснутих газів, здатних виконувати механічну роботу.

Виділення енергії при вибуху є істотно більш швидким, ніж інші форми виділення енергії в подібних умовах, наприклад, виділення енергії при вибуху є значно швидшим, ніж виділення енергії при горінні. До моменту вибуху звичайної вибухової речовини енергія вибуху міститься в прихованій, потенційній формі в його молекулах, точніше, в електронних оболонках цих молекул. Однак просте виділення енергії ще не означає, що відбувся вибух. Поняття вибуху пов'язане із сильною механічною дією, тобто з появою механічних сил, прикладених до середовища та окремих тіл, що оточують місце вибуху. Процес виділення чи передачі енергії поширюється зі швидкістю, що помітно перевищує швидкість розширення вибухових газів. Звичайно при вибуху початкова швидкість розширення газів сягає близько одного кілометра за секунду.

При вибуху якої-небудь вибухової речовини, наприклад, тротилу, відбувається її перетворення в розпечені вибухові гази, що утворюють зону високого тиску. При цьому енергія виділяється спочатку у вигляді теплоти, утвореної сильно стиснутими газами. Гази діють на навколишнє середовище з такою силою, що це середовище починає стискуватися і переміщатися. При розширенні гази інтенсивно охолоджуються, їх тиск швидко падає, і енергія передається навколишньому середовищу з дуже високим коефіцієнтом корисної дії.

Для більшості газів температура вибуху коливається в межах 1200°С- 1700°С, а тиск у нормальних умовах не перевищує 1,2 МПа, але при збільшенні концентрації кисню тиск вибуху може досягати 2 Мпа.

Хімічна природа вибуху і пожежі є однаковою. Але якщо в процесі пожежі людина може захищати своє життя, то при вибуху блискавичність цього процесу зводить можливість захисту до мінімуму. Вибух, як правило, є наслідком пожежі, хоча існує один різновид вибуху, який минає фазу пожежі - це так званий об'ємний вибух.

Об'ємний вибух виникає при наявності вибухонебезпечної концентрації пальних газів чи випарів легкозаймистих речовин у всьому об'ємі, що займають газ (випари) і джерела запалювання. Таке може відбутися при витоку газу в замкнутому просторі чи на відкритій місцевості у безвітряну погоду в балках, при тривалих випарах легкозаймистих речовин.

Розрізняють наступні види вибухів:

- спалах;

- детонація;

- об'ємний вибух;

- газопилові хмари у замкнутому і відкритому просторі;

- киплячих рідин, що виділяють пар.

Детонація - згоряння вибухової речовини зі швидкістю переміщення фронту полум'я з ударною хвилею, яка перевищує 2000-3000 м/с.

Вибух у замкнутому просторі - вибух, що відбувається усередині герметичної ємності з піковим тиском у сотні кПа. Вибух у замкнутому просторі розповсюджений, насамперед, на промислових об'єктах. До вибухонебезпечного устаткування та установок за цим видом вибухів відносять:

- установки, що працюють під тиском (газгольдер, ректифікаційна колона, балони зі стиснутим і зрідженим газом);

- компресорні установки;

- повітропроводи, аспираційні системи;

- газове устаткування;

- парові казани.

Вибух киплячих рідин, що виділяють пар, - це комбінація пожежі та вибуху при інтенсивному виділенні променистої енергії протягом короткого проміжку часу. Як правило, виникає усередині резервуара з газом, що зберігається підтиском.

Вибух на відкритому просторі - вибух, що відбувається під відкритим небом з порівняно невисоким піковим тиском. На відкритому просторі величина небезпечного надлишкового тиску лише в 1,5 рази перевищує нормальний атмосферний тиск.

Вибухові речовини - це речовини, що можуть вибухати під дією відкритого вогню чи мають більшу чутливість до ударів і струсів, ніж динітробензол.

Вибухові речовини широко використовуються у військовій справі, у геологорозвідувальних роботах, гірничорятувальних роботах, при розробці природних копалин відкритим шляхом, у будівництві, у меліоративних роботах і т.д.

До вибухонебезпечних речовин відносяться: нітротолуол, динітротолуол, тринітротолуол, нітробензол, динітробензол, тринітробензол, нітрогліцерин, динітрогліцерин, тринітроглицерін, тринітроцелулоза, пікринова кислота, гексаметилентрипероксиддіамін, діперекис ацетону, пластит, амонід, гексоген, тетра-зен, тетріл, гримуча ртуть, гримуче срібло і т.д. Найбільш розповсюдженою вибуховою речовиною є тротил (тринітротолуол). У зв'язку з його частим використанням силу вибуху різних вибухонебезпечних речовин порівнюють із силою вибуху тротилу.

Тротил - вибухонебезпечна специфічна речовина із серійним номером 145 списку Директиви ЄС, критична кількість - 50 г.

Тротиловий еквівалент - кількість вибухової речовини, яка за силою вибуху дорівнює вибуху 1 кг тротилу. Наприклад, тротиловий еквівалент пластиту дорівнює 0,3 кг.

Вибухонебезпечні речовини крім головних (колір, агрегатний стан, дисперсність, щільність та ін.) мають і специфічні властивості, наприклад, бризантність і фугасність.

Бризантна дія - це дроблення середовища, що оточує заряд. Бризантна дія виявляється на відстані приблизно двох радіусів заряду. Під час вибуху максимальний імпульс спостерігається в епіцентрі, цей імпульс (різкий перепад тиску великої амплітуди) дробить елементи середовища, що перебувають поблизу.

Фугасна дія - це робота вибуху по переміщенню елементів середовища. Вибух на відкритій поверхні має мінімальну фугасну дію, вибух практично не виконує потрібної роботи, виникає вибухова хвиля, яка швидко гасне. Якщо ж вибух відбувається в замкнутому просторі, наприклад, у стінах будинку, то фугасна дія може бути значною, робота вибуху через вибухову хвилю може привести до руйнування будинку чи споруди.

Вибухонебезпечна зона - це простір, у якому знаходиться чи може знаходитись вибухонебезпечна суміш.

Як вибухові речовини найчастіше використовуються тротилові шашки масою 75, 200, 400 г, що мають запальні гнізда для установки детонатора чи електродетонатора (див. рис. 1). Тротилові шашки випускаються трьох типорозмірів:

- велика - розміром 10x5x5 см і масою 400 г. Запальне гніздо на бічній грані.

- мала - розміром 10x5x2,5 см і масою 200 г. Запальне гніздо на торцевій грані.

- бурова - діаметром 3 см, довжиною 7 см і масою 75 г. Запальне гніздо в торці.

Усі шашки обгорнені в просочений парафіном папір червоного, жовтого, сірого чи сіро-зеленого кольорів. На бічній стороні розташовують напис «Тротилова шашка ...г. Вага ___ г. З різьбою №1».

Брикети з пластичною вибуховою речовиною застосовують для виготовлення зарядів необхідної форми, підривають їх детонатором чи електродетонатором, вставленим у заряд на глибину не менше 10 мм. Для вибуху зарядів вибухової речовини застосовують вогневий чи електричний спосіб. При вогневому способі необхідно мати капсулі-детонатори, вогнепровідний шнур і запальні трубки. Капсуль-детонатор являє собою відкриту з одного кінця циліндричну алюмінієву гільзу, у нижній частині якої запресовано вибухову речовину підвищеної потужності, а згори розміщено шар ініціюючої вибухової речовини з підвищеною чутливістю до зовнішніх впливів. Вогнепровідний шнур складається з порохової серцевини з однією направляючою ниткою всередині й оплеток, покритих водозахисним складом.

Серед вибухових пристроїв найбільш небезпечні та часто зустрічаються протипіхотні міни, що являють собою велику небезпеку для усіх, хто перебуває в цій місцевості (домашні тварини, діти, робітники і т.д.). Протипіхотні міни призначені для мінування місцевості з метою враження живої сили. За вражаючою дією вони поділяються на фугасні та осколкові, за принципом приведення в дію - на міни натискної чи натяжної дії.

Використовувані в діяльності підрозділів ОВС спеціальні засоби мають певні характеристики, які необхідно знати працівникам міліції для гарантування особистої безпеки.

Вибуховий пакет циліндричної форми: безпечна відстань - 10м, час горіння до вибуху - 7-8,5 с, дальність чутності - 2 км.

Спеціальний засіб «Хвиля», який використовується для зупинки транспорту, враження порушника, прибивання отворів у перешкодах: початкова швидкість - 270 м/с, дальність дії - 40-70 м, пробивна дія на відстані 50 м дерев'яних перекриттів - товщиною 40 мм, сталь - 2-3 мм.

вибух речовина пристрій

2 НЕБЕЗПЕЧНІ ФАКТОРИ ВИБУХУ І ЗАХИСТ ВІД НИХ

Основна небезпечність вибуху полягає у великій руйнівній силі, що виявляється за дуже короткий проміжок часу. Як правило, фактори призводять до смерті результату всіх людей, які перебувають в епіцентрі вибуху й у небезпечній зоні. Вибух поєднує в собі комплекс небезпек, смертельних для незахищеної і ненавченої людини:

- ударна хвиля, шум;

- теплове випромінювання;

- газоподібні продукти вибуху;

- осколки і фрагменти будинку, ґрунту, що летять і т.д.;

- яскраве світло.

Способи і засоби захисту від ударної хвилі:

- захист відстанню;

- захист перешкодою;

- зменшення площі впливу ударної хвилі на людину.

Ударна хвиля становить велику небезпеку в обмеженому просторі (у приміщенні). При її впливі важливим фактором є площа поверхні людини. Мінімальний вплив на людину має місце у випадку, якщо людина лежить уздовж напрямку дії ударної хвилі. Зі збільшенням відстані від епіцентру вибуху сила ударної хвилі зменшується. Небезпека ударної хвилі залежить від характеристики матеріалу, його кількості чи обсягу, ступеня обмеженості простору, в якому утворюється при вибуху газова хмара.

Наприклад, при вибуху парового казана, вода, що міститься у котлі у перегрітому стані, при падінні тиску до атмосферного у випадку аварії переходить у пари. У такому випадку з 1 м³ води утворюються 1700 м³ парів. Це призводить до вибуху котла, руйнування будинку і загибелі людей.

Способи і засоби захисту від теплового випромінювання:

- захист відстанню;

- індивідуальні засоби захисту.

Теплове випромінювання є результатом швидкого процесу горіння і зменшується залежно від відстані до епіцентру вибуху. Величина температури дуже швидко зменшується в часі.

Способи і засоби захисту від газоподібних продуктів вибуху:

- індивідуальні засоби захисту;

- метеорологічні умови.

Газоподібні продукти вибуху становлять небезпеку в обмеженому просторі, коли їх концентрація перевищує граничне допустимі норми. На відкритому просторі така концентрація може досягатися у випадку застосування великої кількості боєприпасів, наявності поглиблень у рельєфі місцевості, при відсутності вітру. У газоподібні продукти вибуху можуть входити: чадний газ, фосген, оксиди азоту, піроксилін і т.д. Наявність атмосферних опадів та високої швидкості вітру знижують ступінь небезпечності цього вражаючого фактора.

Способи і засоби захисту від ураження осколками:

1) захист відстанню;

2) захист перешкодою;

3) зменшення площі впливу ударної хвилі на людину;

4) індивідуальні засоби захисту.

Ураження осколками часто відбувається через слабку підготовку. Наприклад, потерпілий дивиться; куди падає граната чи снаряд, або не кваліфіковано обирає захисну перешкоду, укриття. Зі збільшенням відстані від епіцентру вибуху кількість осколків зменшується, а їх вражаюча здатність знижується.

Наступний вид небезпеки вибуху не становить смертельної загрози для людини, але може призвести до втрати чи погіршення зору. Частина променистої енергії, що утворюється в результаті вибуху, охоплює і оптичний спектр. За рахунок різкого зростання яскравості людина може на деякий час засліпнути, а при потужному впливі яскравого світла відбуваються серйозні функціональні порушення.

У цілому несмертельний уражаючий вплив вибуху і його продуктів на людину може набувати таких форм:

- травми при падінні від ударної хвилі;

- травми від осколків, відриви кінцівок;

- порушення слухового апарату (контузія);

- опіки;

- тимчасове чи постійне часткове або повне засліплення.

Обходитися на виробництві й у побуті без пальних і вибухонебезпечних речовин людина у наш час не може, тому необхідно виконувати правила безпеки при поводженні з цими речовинами.

До заходів гарантування вибухобезпеки відносять:

- використання запобіжних конструкцій (легкоскидні конструкції, захисні приміщення, укриття);

- використання сигналізації про накопичення вибухонебезпечних газів і парів;

- локалізаці вибуху;

- усунення джерел запалення і детонації;

- флегматизація джерел запалення;

- влаштування вогнеперешкод;

- вибухопридушення.

Легкоскидні конструкції (ЛСК) являють собою конструкції, що руйнуються під впливом енергії вибуху, при цьому не руйнується конструкція будинку чи спорудження, наприклад, віконні прорізи, сталеві, шиферні й алюмінієві аркуші і т.д.

Вага 1 м² ЛСК не повинна перевищувати 125 кг. При відсутності даних розрахунку, в будинках з виробництвом категорій А і Е площа ЛСК повинна складати не менше 0,05 м² на 1 м³ об'єму вибухонебезпечного приміщення, а в будинках категорії Б - не менше 0,03 м³ на 1 м³ приміщення.

З метою прогнозування наслідків вибуху (кількість загиблих, поранених), підготовки до надання першої допомоги, виявлення епіцентру вибуху і планування наступних дій необхідно оцінити ступінь руйнування об'єкта. Ступінь руйнування об'єкта в результаті вибуху:

- легкий (до 10%);

- слабкий (11-30%);

- середній (31-50%);

- сильний (51-90%);

- повний (91-100%).

Для ефективного захисту людей, що перебувають у вибухонебезпечній зоні, необхідно оцінити її параметри. При проведенні патрулювання території чи оточення необхідно знати, що особовий склад підрозділів ОВС при виконанні службових обов'язків знаходиться в безпечній зоні. Для цього зона, де знаходяться працівники ОВС, не повинна перетинатися із зоною ураження. Працівники ОВС при небезпеці вибуху чи обрушування будинку повинні знати правила поводження з вибуховими речовинами і пристроями, мати навички у виконанні цих завдань і твердо знати запобіжні заходи.

При ймовірності обрушування будинку чи споруди не можна перебувати на відстані ближче 1/3 висоти будинку чи споруди. У випадку проведення оточення небезпечного району чи об'єкта мінімальною відстанню від будинку чи споруди до місця розміщення працівників ОВС вважається висота будинку чи споруди,

З метою гарантування максимальної безпеки працівників і підрозділів ОВС при виявленні вибухових пристроїв, необхідно знати основні характеристики цих пристроїв. Розглянемо основні характеристики протипіхотних мін (див. табл. 1).

Таблиця 1 - Основні дані протипіхотних мін

Показники	ПДМ-6М	ПМН	ПОМЗ-2М	ОЗМ-4
Загальна маса, г	490	550	1200	5000
Маса вибухової речовини, г	200	200	75	170
Діаметр (довжина), мм	200x90	110	60	90
Висота, мм	50	53	107	167
Спосіб приведення в дію	Натискний	Натяжний
Зусилля спрацьовування, Н	60-280	80-250	5-13	5-13
Радіус суцільного ураження, м	Місцеве	4	13
Матеріал корпусу	Дерево	Пластмаса	Метал

Міна ПДМ-6М - фугасна, натискної дії, складається з дерев'яного корпусу, заряду вибухової речовини (200-грамова тротилова шашка), зривника (детонатора) з Т-подібною бойовою чекою і запалу. Принцип дії: при натисканні на кришку міни вона опускається вниз і висмикує бойову чеку зривник, що приводить до його спрацьовування і вибуху міни.

Кришка міни у встановленому вигляді виступає над поверхнею ґрунту на 1-2 см. Зривник міни не спрацьовує при зусиллі натискання менше 1 кг, але якщо зусилля знаходиться в межах 1-12 кг, відбувається вибух.

Міна ПМН - фугасна, натискної дії, складається з пластмасового корпусу, заряду вибухової речовини, натискного пристрою, спускового ударного механізму і запалу.

Принцип дії: при натисканні на міну кришка і шток опускаються, бойовий виступ штока виходить із зачеплення з ударником, останній звільняється і під дією бойової пружини наколює запал, що викликає вибух міни. Установлена міна підіймається над поверхнею ґрунту на 1-2 см.

Міна ПОМЗ-2М - осколкова, кругового ураження, складається з чавунного корпусу, заряду вибухової речовини, зривника із запалом і Р-подібною бойовою чекою. Крім того, у комлект кожної міни входять два-три кілочки, карабінчик із дротом довжиною 0,5 м і дротяна розтяжка. Принцип дії міни: при натягуванні дротяної розтяжки бойова чека висмикується зі зривника, ударник звільняється і під дією бойової пружини наколює запал, що викликає вибух міни. Корпус міни дробиться на осколки, що розлітаються в усіх напрямках. Міна встановлюється з однією чи двома галузками дротяної розтяжки. Кілочки дротяної розтяжки підіймаються над поверхнею ґрунту на 12-15 см, закріплена на них розтяжка тягнеться убік установленої міни.

Міна ОЗМ-4 - осколкова, стрибаюча, кругового ураження, постачається в комплекті, що складається з неостаточно спорядженої міни, спеціального запалу, зривника, дротяної розтяжки з карабінчиком, намотаної на котушку, і двох дерев'яних кілочків. Принцип дії: міна спрацьовує від натягування дротяної розтяжки, що висмикує чеку зі зривника. При спрацьовуванні зривника наколюється капсуль-запальник і промінь вогню по трубці передається вибивному заряду. Під дією вибивного заряду (15 г) дно міни відривається на місці нарізного сполучення, і міна викидається на висоту, рівну довжині натяжного троса (0,6-0,8 м). При натягуванні троса ударник стискає бойову пружину і звільняє, наколює капсуль-детонатор запалу. Запал зривника викликає вибух заряду вибухової речовини міни. Корпус міни дробиться на осколки, що, розлітаючись, спричиняють ураження.

Міни типу ПМД-6М, ПМН, ПОМЗ-2М та ОЗМ-4 зі зривником МУВ-2 знімати і знешкоджувати забороняється, вони знищуються на місці установки.

При спланованих вибухах необхідно виконувати вимоги техніки безпеки. Під час підготовки вибуху на відкритому просторі для незахищених людей безпечними є наступні відстані:

- при вибуху зарядів до 10 кг без оболонок: у повітрі - 50 м, на ґрунті - 100 м;

- при підриванні дерева - 150м;

- при підриванні цегли, бетону, каменю - 350 м;

- при підриванні відкрито розташованих металевих конструкцій - 500 м.

Кожного року на території України знаходять велику кількість снарядів, мін, бомб з часів Першої та Другої світових війн, а також бойових припасів сучасного виробництва. Так, у вересні 1999 р. в селі Зелений гай Новосельського району на Буковині було знайдено 286 хімічних артилерійських снарядів часів Першої світової війни, начинених фосгеном. А у 2000 р. в тому ж районі, в селі Строїнці, знайдено 163 одиниць хімічних боєприпасів із синильною кислотою.

У випадках віднайдення бойових артилерійських чи авіаційних боєприпасів працівники ОВС повинні також вміти визначити безпечну відстань. Під час підготовки вибухів бойових припасів для людей, які не перебувають в укриттях, безпечними є наступні відстані:

- калібр до 76 мм - 500 м;

- калібр від 76 до 105 мм - 700 м;

- калібр від 105 до 200 мм - 1000 м;

- калібр понад 200 мм - 1500 м.

При знешкодженні і транспортуванні вибухонебезпечних забороняється їх кидати, завдавати по них ударів, складати в штабелі і знищувати спалюванням, демонтувати корпуси і витягати з них вибухові речовини, вставляти і витягати з них зривники, запали, капсулі-детонатори із застосуванням сили чи удару, знешкоджувати і знімати пошкоджені зривники, витягат вмерзлі в ґрунт (кригу) і покриті кригою пристрої, складувати, перевозити й переносити разом і без відповідної укладки капсулі-детонатори, запали, зривники.

Особи, призначені для виконання вибухів, повинні знати правила поводження з вибуховими речовинами і пристроями, мати навички у виконанні цих завдань і твердо знати наступні заходи:

- капсулі-детонатори запальних трубок і електродетонатори вставлять у зовнішні заряди після їх кріплення на підривних елеменнтах (об'єктах) безпосередньо перед вибухом;

- при вогневому способі висаджування в повітря до зарядів, що не вибухнули, може підходити тільки одна людина і не раніш як через 15 хв. після моменту відмовлення;

- при виявленні ознак горіння шнура підходити до зарядів заборонено;

- по команді «Приготуватися» підривники стають біля зарядів і готуються до підпалювання запальних трубок;

- підпалювання здійснюють по команді «Вогонь»;

- відходять підривники по команді «Відходь». По цій команді повинні відходити усі підривники, у тому числі й ті, які не встигли підпалити трубки;

- при електричному способі висаджування перевірку електровибухових мереж і підключення магістральних проводів до джерела струму слід здійснювати тільки після видалення всіх людей від місць розташування зарядів;

у момент установки електродетонаторів у заряди в магістральнх проводах електровибухової мережі на віддалі 30-40 м від заряду, що підривається, влаштовують «розрив безпеки» (розривають один з магістральних проводів); його зрощування при відході здійснює особа, що котра перед тим установила електродетонатори в заряди;

- при проведенні групових вибухів результати вибуху повинна перевіряти одна людина;

- при відмовленні необхідно відімкнути кінці магістральних проводів від джерела струму, ізолювати їх, розлучити в сторони і з'ясувати причини відмовлення.

Осередки ураження на вибухонебезпечних об'єктах утворюються також унаслідок витікання газоподібних чи зріджених вуглеводних продуктів, при перемішуванні яких з повітрям утворюються вибухонебезпечні і пожежонебезпечні суміші таких газів, як метан, пропан, пропілен, бутан тощо, які призводять до руйнувань і пошкоджень будинків і споруд, технологічних установок, ємностей, трубопроводів.

При вибуху утворюється руйнівна ударна хвиля. При вибуху газоповітряної суміші вуглеводних з'єднань існує методика визначення параметрів вибуху, наведена у Додатку 7, п.3.1. Надлишковий тиск під час вибуху, що перевищує 50% атмосферного тиску на відкритому просторі, є небезпечним для людини.

При виявленні вибухового пристрою необхідно терміново здійснити евакуацію людей з небезпечної зони.

При вибуху утворюється ударна хвиля, яка створює надлишковий тиск вибуху, що й руйнує будинки і споруди. Надлишковий тиск для руйнування різних конструкцій залежить від матеріалів, з якого виготовлені споруди,

- залізобетонні та антисейсмічні конструкції - 50-80 кПа;

- цегельні будинки - 30-40 кПа;

- дерев'яні будинки - 10-20 кПа;

- скло - 6-8 кПа.

Визначається радіус легких руйнувань, тротиловий еквівалент вибухового пристрою. Радіус небезпечної зони, з якої обов'язково необхідно евакуювати людей, у 10 разів перевищує радіус легких руйнувань. Це збільшення випливає з умови перевищення надлишкового тиску для руйнування залізобетонних конструкцій над тиском, необхідним для розбивання шибок, що можуть поранити людей.

ВИСНОВОК

Згідно з доповідями вибухотехнічної служби (ВТС) МВС протягом 1999 р. на території України сталося 220 вибухів, по фактах яких порушено 136 кримінальних справ. Об'єкти, на яких несуть службу підрозділи ОВС, часто мають високу вибухонебезпечність. На території України пролягає 6700 км газопроводів, нараховується 1249 вибухонебезпечних підприємств. У кожній квартирі існує небезпека вибуху через наявність газового постачання.

Особливу небезпеку для людей становлять вибухи, сплановані терористами, у яких гинуть ні в чому не винні люди. Під час вибухів у вересні 1999 р. в російських містах (Буйнакську 4 вересня, Москві 8 і 13 вересня, Волгодонську 16 вересня), де мішенню терористичних актів стали мирні мешканці багатоповерхових будинків, загинуло 273 особи, а лік постраждалим іде на тисячі.

Зараз у зв'язку з напруженістю в так званих «гарячих точках» світу збільшується кількість вибухових речовин та пристроїв, які контрабандними каналами транспортуються територією України. На жаль, використовуються боєприпаси (гранати, вибухівка) і на вулицях наших міст. У 1999 р. в результаті проведення операцій «Вибухівка» і «Піротехника» фахівці ВТС разом з іншими підрозділами ОВС вилучили з незаконного обігу 165,9 кг вибухонебезпечних речовин, 1055 одиниць вибухових пристроїв. З іншого боку, працівники ОВС також використовують у своїй діяльності вибухонебезпечні спеціальні засоби: вибуховий пакет циліндричної форми; спеціальний засіб «Хвиля» і т.д.

ЛІТЕРАТУРА

1. Закон України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 року (із змінами та доповненнями). - К.: Парламентське видавництво, 2002. - 26 с.

2. Про охорону праці: Закон України від 21 листопада 2002 року // Відомості Верховної Ради (ВВР). - 2002. - №229-IV. - Ст. 668.

3. Бандурка О.М. та ін. Охорона праці в діяльності ОВС України: Підручник. - Харків: Вид-во Націон. Ун-ту внутр. Справ, 2003. - С.182-207.

Размещено на Allbest.ru