Порядок здійснення аналізу небезпеки й оцінки ризику

Размещено на http://www.allbest.ru/

Реферат на тему:

Порядок здійснення аналізу небезпеки й оцінки ризику

Аналіз небезпеки та ризику аварій включає такі основні етапи:

· постановка завдання аналізу небезпеки та оцінки ризику;

· аналіз небезпеки та умов виникнення аварій;

· оцінка ризику (ймовірності) виникнення аварій;

· аналіз умов і оцінка ймовірності розвитку аварій;

· визначення масштабів наслідків;

· оцінка ймовірності наслідків аварій;

· оцінка прийнятності ризику та прийняття рішень щодо зменшення ризику.

Постановка завдання містить у собі такі основні етапи:

· визначення мети і завдань дослідження ризику;

· виділення об'єктів, для яких необхідно, виходячи з цілей і завдань дослідження, виконати аналіз небезпеки та ризику;

· визначення реципієнтів і виділення з них об'єктів «турботи» суспільства.

Завданнями дослідження ризику є:

· встановлення рівня ризику, що зумовлений експлуатацією об'єкта підвищеної небезпеки;

· управління ризиком шляхом зіставлення рівня ризику з прийнятним та вибір рішень щодо його зниження.

Для виділення об'єктів, для яких необхідно при виконанні дослідження ризику з метою розробки декларації виконати аналіз небезпеки та ризику, належить:

· визначити ті апарати чи установки, на яких можливі аварії з найбільшим викидом небезпечних речовин;

· визначити ті з них, на яких аварії з ураженням та нанесенням збитків можливі за межами підприємства;

· установити зони максимального ураження, вид і масштаб можливих наслідків негативних впливів;

· визначити реципієнти, що потрапляють у зону ураження, і визначити об'єкти „турботи”.

Головним об'єктом «турботи» є людина, Необхідно визначити загрозу для людини, для чого виділити місця проживання, підприємства й організації, що потрапляють у зону ураження.

З урахуванням особливостей небезпечних речовин, що застосовуються на об'єкті підвищеної небезпеки, апаратурного та технологічного оформлення об'єкта підвищеної небезпеки, географічного розташування, рельєфу і кліматичних умов місцевості тощо, місцеві ради можуть встановлювати прийнятний ризик для інших об'єктів “турботи” (крім людини).

Для кожного об'єкта аналізу оцінюється можливість впливу зовнішніх сил, виходячи з особливостей місця його розташування.

Зовнішні впливи та їх імовірність не залежать від умов експлуатації об'єкта підвищеної небезпеки. Тому визначається достатність заходів для забезпечення стійкості об'єкта до зовнішніх впливів і зменшення негативних наслідків. Кількісна оцінка ризику при цьому не виконується.

Складається перелік можливих зовнішніх впливів.

Аналіз небезпеки та умов виникнення аварій виконується тільки для тих небезпек, що пов'язані з порушенням умов безпечної експлуатації об'єкта.

У кожному об'єкті підвищеної небезпеки аналізуються технологічне середовище і наявність у ньому небезпечних речовин, їх фізико-хімічні, хімічні, теплофізичні та інші властивості, наведені в науково-технічній, довідковій і нормативно-технічній літературі, що свідчать про їх небезпеку. При цьому розглядається не тільки можливість прояву небезпечних властивостей при виході речовин за межі апаратури та контакті з атмосферою, але й можливість небезпечних процесів в апаратах і трубопроводах, у тому числі можливість протікання некерованих реакцій.

Визначаються режими та відхилення в технологічній системі, що є причиною виникнення умов, за яких можлива реалізація небезпечних властивостей речовин.

На підставі аналізу можливих відхилень виявляються небезпечні події, що призводять до виникнення та розвитку аварій (події, ініціюючі виникнення аварій). Складається перелік подій, ініціюючих виникнення аварії.

Для оцінки ризику (імовірності) виникнення аварій для кожної ініціюючої аварію події на потенційному джерелі аварії виконується оцінка імовірності її реалізації протягом одного року. Під час розгляду можливих відхилень параметрів процесу можуть використовуватися:

· дерево "відмов";

· аналіз видів і наслідків відмов;

· обробка статистичних даних про аварійність технологічної системи, що відповідають специфіці об'єктів підвищеної небезпеки чи виду діяльності;

· експертні оцінки імовірності виникнення події, що розглядається, виконані за певною методикою;

· інші обґрунтовані методи оцінки.

Під час розгляду причин відхилень розглядаються відмови устаткування, арматури, поломки, можливі технологічні причини, обумовлені порушенням режимів роботи функціонально пов'язаних систем, а також помилки персоналу.

Якщо імовірність виникнення аварії є неприйнятною величиною, то відшукуються рішення щодо її зниження.

Наступним етапом оцінки ризику є аналіз умов і оцінка імовірності та розвитку аварій.

У разі реалізації хоча б однієї із розглянутих ініціюючих аварію подій, запобігти їй за допомогою контролю і регулювання параметрів технологічного процесу стає неможливим. Розвиток небезпечних неконтрольованих процесів може призвести до всіляких напрямів розвитку аварій з різними масштабами ураження і наслідками, в залежності від того, які засоби стримування аварії (проти аварійного захисту та локалізації авари) застосовуються та від результатів їх реалізації.

На цьому етапі аналізу ризику на основі оцінки ймовірності спрацьовування і відмови засобів стримування аварії та помилок персоналу визначається ймовірність різноманітних наслідків аварії.

Для кожного результату визначаються можливі умови реалізації (параметри витікання чи інші умови викиду, час витікання чи викиду, маса викиду, площа протоки, погодні умови і т. ін.), за яких моделюються аварії та визначаються значення вражаючих факторів, зони їх дії та можливі наслідки у фізичному вираженні.

Визначення масштабів наслідків аварій включає аналіз можливих впливів на людей, майно і довкілля. Для оцінки можливих наслідків і наступної оцінки ризику необхідно моделювати аварії для кожного можливого її результату, визначеного при виконанні аналізу розвитку аварій.

Якщо на підприємстві є декілька об'єктів підвищеної небезпеки і на кожному об'єкті підвищеної небезпеки є декілька джерел (апаратів), на яких можливі аварії з виходом за межі території цього підприємства, повинні бути оцінені наслідки всіх можливих видів аварій на цих джерелах.

Для оцінки рівня ризику наслідків аварії необхідно визначати для виявлених у процесі аналізу напрямів і для кожного етапу її розвитку, чи може вона на цьому етапі бути локалізована і ліквідована.

Для оцінки територіального ризику за отриманим при моделюванні аварії значенням вражаючого фактора в певній точці простору визначається умовна ймовірність летального результату для людини у випадку її перебування в цій точці.

Якщо відома ймовірність появи людини в певній точці простору, то визначається індивідуальний ризик загибелі в цій точці людини, що проживає в розглянутому регіоні.

Підсумовуючи індивідуальні ризики по всій території розглянутого регіону, визначається індивідуальний ризик проживання в ньому, обумовлений можливими аваріями на об'єкті підвищеної небезпеки.

За значенням територіального ризику у виділеному регіоні та щільності населення в ньому визначається очікуване число загиблих протягом одного року в розглянутому регіоні, чи ймовірність загибелі в регіоні протягом одного року більше певної кількості людей, обумовлені можливими аваріями на об'єкті підвищеної небезпеки.

Для обраного об'єкта «турботи» визначається сумарний ризик небажаних наслідків від впливу різних вражаючих факторів різних аварій з різними наслідками всіх виділених джерел аварії.

У разі потреби розглядаються рішення щодо зниження оцінених ризиків до прийнятного рівня.

Для визначення рівня ризику на всіх етапах його аналізу допускається застосування будь-яких відомих у науково-технічній, довідковій, нормативній і методичній літературі методів розрахунку й оцінок небезпек, наслідків і ризику для об'єктів «турботи» за умови наявності обґрунтування їх застосування.

Всі припущення під час оцінки масштабів аварії у випадку виникнення невизначеностей у процесі оцінки ризику повинні орієнтуватися на найгірші наслідки:

· якщо виникає невизначеність у можливих значеннях параметрів процесу, то для визначення умов виникнення аварій приймаються найгірші з можливих;

· якщо виникає невизначеність у можливих значеннях мас викиду небезпечних речовин, то в розрахунках приймається найбільша маса з можливих;

· щодо ймовірності погодних і кліматичних умов, то для оцінок ризику повинні вибиратися найбільш несприятливі;

· в разі здійснення статистичних оцінок вибирається найнесприятливіше відхилення від середньостатистичного значення при довірчій імовірності, що дорівнює і більше 0,95;

· якщо є інші невизначеності, то приймаються інші найгірші припущення, за яких можливі найгірші наслідки з найбільшою ймовірністю.

Рекомендується для моделювання аварій, аналізу небезпеки й оцінки ризику застосовувати комп'ютерні програми та програмні засоби. Методи розрахунку й оцінок небезпек, наслідків і ризику, що застосовуються в комп'ютерних програмах і програмних засобах, повинні бути обґрунтовані.

Для життя людини рекомендується вважати неприйнятним

R_t > 10^-5- для територіального ризику за межами санітарно-захисної зони підприємства, що має у своєму складі хоча б один об'єкт підвищеної небезпеки,

R_i > 10^-6 - для індивідуального ризику - для людини, яка знаходиться в конкретному регіоні за межами санітарно-захисної зони підприємства, яке має у своєму складі хоча б один об'єкт підвищеної небезпеки (місті, селищі, селі, на території промислової зони підприємств і організацій тощо),

R_S> 10^-5 - для соціального ризику загибелі понад 10 чоловік протягом одного року у виділеному регіоні за межами санітарно-захисної зони підприємства, яке має у своєму складі хоча б один об'єкт підвищеної небезпеки (місті, селищі, селі, на території підприємств і організацій).

Як критерій соціального ризику може використовуватися також очікувана кількість загиблих у виділеному регіоні за межами санітарно-захисної зони підприємства (місті, селищі, селі, на території підприємств і організацій, що знаходяться у промисловій зоні тощо) на 1000 жителів М_D > 10^-3.

В усіх випадках ризик аварій на об'єкті підвищеної небезпеки для населення рекомендується вважати абсолютно прийнятним при рівнях:

· територіального ризику R_t ? 10^-7

· індивідуального ризику R_i ? 10^-8

· соціального ризику R_S ? 10^-7 чи М_D ? 10^-5

Місцеві органи виконавчої влади з урахуванням особливостей регіону можуть встановлювати інші значення верхнього та нижнього рівнів ризику. Значення верхнього рівня кожного з перерахованих вище критеріїв прийнятного ризику можуть встановлюватися в 100 разів нижчі від їх аналогів, які пов'язані з небезпекою повсякденного життя та ризиком проживання в регіоні (дорожньо-транспортні пригоди, нещасні випадки в побуті, пожежі, вибухи газу тощо).

небезпека ризик аварія

Якісний і кількісний аналіз рівня ризиків

«Всі системи кінець кінців відмовляють: нема нічого абсолютно надійного, ніщо не працює вічно». Спеціаліст з надійності і безпеки повинен виходити з того, що будь-яка система може відмовити і всі свої зусилля повинен сконцентрувати на зменшення частоти відмов до економічного і соціально прийнятного рівня.

Проблеми ризику і людського чинника найбільш детально і обґрунтовано розробляються у галузях з високою ціною помилки при виникненні надзвичайних ситуацій, насамперед в авіації та атомній енергетиці.

Якісна і кількісна оцінка ризиків переважно виконуються за допомогою готових комп'ютерних програм - імовірнісних кодів, які розроблені для проведення імовірнісного аналізу безпеки. Найбільш розповсюдженими з них є коди з використанням моделей дерева подій та дерева відмов.

Першим кроком ймовірнішого аналізу безпеки повинні розглядатися усі вихідні події, що передбачені проектом. При цьому відбувається:

· ідентифікація аварійних послідовностей і визначення їхньої частоти;

· ідентифікація домінуючих елементів в аварійних послідовностях;

· класифікація аварійних послідовностей у стадії ушкодження стадії.

Далі будуються дерева подій і дерева відмов.

Дерева відмов - це логічні представлення ймовірних відмов системи, що можуть відбуватися і приводити до небажаної події. При цьому небажана подія представлена на вершині дерева відмов. Схеми цього дерева точно визначають логічні комбінації базисних подій, що приводять до максимальної відмови - верхньої події. Комп'ютерна програма на основі дерева відмов проводить аналіз системи, визначає мінімальні перетини системи і ймовірність відмови системи. Дерева відмов можуть використовуватися для ідентифікації «слабкості» системи, можуть допомагати розпізнавати взаємозв'язки між подіями і відмовами.

Кількісна оцінка аварійних послідовностей включає наступні кроки:

· зв'язування моделей дерев відмов і послідовностей дерева подій;

· визначення набору мінімальних перетинів для кожної аварійної послідовності;

· кількісна оцінка мінімальних перетинів аварійних послідовностей з даними;

· додавання дій відновлення систем оператором і відмов із загальної причини (якщо немає вже у дереві відмов і моделях логіки дерева подій);

· визначення домінуючих аварійних послідовностей;

· розбивка послідовностей у відповідні стани ушкодження підприємства;

· виконання аналізів чутливості, значимості і невизначеності для аварійних послідовностей.

Імовірнісні аналізи безпеки проводяться для розрахунку ризику від АЕС. При цьому не існує вітчизняних методів обліку можливих помилок оператора, хоча у нас, порівняно з західними установками, менший рівень автоматизації і велике значення для безпеки має «людський чинник». Розрахунки проводяться за методикою США, спираючись на їхні бази даних, що приводить до деякого завищення результатів.

В авіації концепція забезпечення безпеки польотів є основною метою діяльності Міжнародної асоціації цивільної авіації.

Виходячи з теоретичного базису визначення ризику виникнення надзвичайних ситуацій на виробництві і у побуті концепції безпеки одержали визнання у розвинутих країнах світу при рішенні проблем безпеки у суспільстві. Теорія ризику досить повно розроблена для спеціальної техніки і процесів. На жаль, у практику в Україні вона не ввійшла. Існують тільки окремі наукові розробки для атомної енергетики та авіації.

Якісна оцінка наслідків ризиків і частоти відмов проводиться відповідно до міждержавного стандарту (ГОСТ 27.310-95). На основі їх характеристик складається матриця «ймовірність відмови - вагомість наслідків» для ранжування ризиків.

Вагомість наслідків відмов має чотири категорії, вказані у табл. 2.1.

Якісні оцінки відмов показані в табл.2.2. На основі таких оцінок можлива побудова матриць ризику без виконання числових розрахунків, тобто спрощене виконання задач оцінок ризику

Таблиця II.1. Шкала категорій вагомості наслідків відмов

Матриця «ймовірність відмов - вагомість наслідків» приведена у табл. 2.3. У ній подані показники, що рекомендуються, індекси рівня і критерії критичності за ймовірністю і вагомістю наслідків відмов. При аналізі виділяються чотири групи, яким може бути нанесений збиток від аварії: персонал, населення, навколишнє середовище, матеріальні об'єкти.

Таблиця II.2. Якісні оцінки частоти відмов

Таблиця II.3. Матриця «ймовірність відмов - вагомість наслідків» для ранжування відмов

Критерії у табл. 2.3. можуть застосовуватися для ранжування безпеки і визначення наслідків відмов елементів, устаткування і складових частин систем і об'єкту в цілому. При цьому:

· ранг А визначає, що потрібно проводити обов'язковий поглиблений кількісний аналіз критичності. Він відповідає найвищому, неприйнятному ступеню ризику для об'єкта і вимагає негайних заходів для забезпечення безпеки;

· ранг В - бажаний кількісний аналіз критичності;

· ранг С - визначає, що можна обмежитися якісним аналізом;

· ранг D - аналіз і вживання заходів безпеки не потрібні, бо це найбільш безпечні умови.

Порядок пріоритетів при розробці будь-якого проекту потребує, щоб вже на перших стадіях розробки продукту або системи у відповідний проект, наскільки це можливо, були включені елементи, що виключають небезпеку. На жаль, це не завжди можливо. Якщо виявлену небезпеку неможливо виключити повністю, необхідно знизити ймовірність ризику до припустимого рівня шляхом вибору відповідного рішення. Досягти цієї мети, як правило, в будь-якій системі чи ситуації можна кількома шляхами. Такими шляхами, наприклад, є:

· повна або часткова відмова від робіт, операцій та систем, які мають високий ступінь небезпеки;

· заміна небезпечних операцій іншими -- менш небезпечними;

· удосконалення технічних систем та об'єктів;

· розробка та використання спеціальних засобів захисту;

· заходи організаційно-управлінського характеру, в тому числі контроль за рівнем безпеки, навчання людей з питань безпеки, стимулювання безпечної роботи та поведінки.

Кожен із зазначених напрямів має свої переваги і недоліки, і тому часто заздалегідь важко сказати, який з них кращий. Як правило, для підвищення рівня безпеки завжди використовується комплекс цих заходів та засобів. Для того, щоб надати перевагу конкретним заходам та засобам або певному їх комплексу, порівнюють витрати на ці заходи та засоби і рівень зменшення шкоди, який очікується в результаті їх запровадження. Такий підхід до зменшення ризику небезпеки зветься управління ризиком.

Размещено на Allbest.ru