Організація охорони праці

Размещено на http://www.allbest.ru/

27

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

СУМСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Обов'язкове домашнє завдання

з предмету

Охорона праці

Виконав Рипун О.М.

студент групи ЕС-71

Варіант 83

Перевірила Мельник О.С.

2010р.

Зміст

1. Відповідальність власника за невиконання нормативних вимог охорони праці. Державний нагляд та громадський контроль

2. Методи захисту від шуму та вібрації

3. Надання першої допомоги людині при ураженні її електричним струмом

4. Протипожежні вимоги щодо забезпечення вимушеної евакуації людей з будівель

5. Контрольні задачі

Задача 1

Задача 2

Задача 3

Задача 4

Література

1. Відповідальність власника за невиконання нормативних вимог охорони праці

Згідно із Законом України «Про охорону праці» за порушення законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці (розділ VIII) встановлені різні види відповідальності: дисциплінарна, адміністративна, матеріальна, кримінальна. Передбачена відповідальність як підприємств, так і самих працівників. охорона праця перший допомога

Дисциплінарна відповідальність регулюється Кодексом законів про працю і передбачає такі види покарання, як догана та звільнення. Адміністративна відповідальність -- це відповідальність посадових осіб і працівників перед органами державного нагляду, що полягає у застосуванні до них штрафних санкцій. Умови притягнення до адміністративної відповідальності передбачені Кодексом України про адміністративні правопорушення. Ст. 41 КУпАП передбачає, що порушення вимог законодавчих та інших нормативних актів з охорони праці тягне за собою накладення штрафу на винних осіб у таких розмірах:

- на працівників -- від 2 до 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

- на посадових осіб підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, а також на громадян -- власників підприємств або уповноважених ними осіб -- від 5 до 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Державний нагляд. Державний нагляд за додержанням законодавчих та інших нормативно-правових актів про охорону праці здійснюють:

-- Державний комітет України з нагляду за охороною праці;

-- органи Головної державної інспекції з нагляду за ядерною безпекою Міністерства екології та природних ресурсів України;

-- органи державного пожежного нагляду Державного департаменту пожежної безпеки Міністерства внутрішніх справ України;

-- органи та заклади санітарно-епідеміологічної служби Міністерства охорони здоров'я України.

Кожний із вищеперерахованих органів виконує функції в межах своїх повноважень, визначених положеннями про ці органи.

Вищий нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів про охорону праці здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.

Органи державного нагляду за охороною праці не залежать від будь-яких господарських органів, об'єднань громадян, політичних формувань, місцевих державних адміністрацій і органів місцевого самоврядування та діють відповідно до положень, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Посадові особи органів державного нагляду за охороною праці (державні інспектори) мають право:

-- безперешкодно в будь-який час відвідувати підконтрольні підприємства для перевірки дотримання законодавства про охорону праці, одержувати від власника необхідні пояснення, матеріали та інформацію з даних питань;

-- надсилати керівникам підприємств, а також їх посадовим особам, керівникам структурних підрозділів Ради Міністрів Республіки Крим, місцевих Рад народних депутатів, міністерств та інших центральних органів державної виконавчої влади, обов'язкові для виконання розпорядження (приписи) про усунення порушень і недоліків у галузі охорони праці;

-- зупиняти експлуатацію підприємств, окремих виробництв, цехів, дільниць, робочих місць і обладнання до усунення порушень вимог щодо охорони праці, які створюють загрозу життю або здоров'ю працюючих;

-- притягати до адміністративної відповідальності працівників, винних у порушенні законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці;

-- надсилати власникам, керівникам підприємств подання про невідповідність окремих посадових осіб займаній посаді, передавати в необхідних випадках матеріали органам прокуратури для притягнення їх до кримінальної відповідальності.

Посадові особи органів державного нагляду за охороною праці несуть відповідальність за виконання покладених на них обов'язків згідно з законодавством.

Громадський контроль. Відповідно до Закону України «Про охорону праці» громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці здійснюють: трудові колективи через обраних ними уповноважених; професійні спілки -- в особі своїх виборних органів і представників.

Інститут уповноважених трудових колективів з питань охорони праці створюється на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форм власності, видів їх діяльності та чисельності працюючих для здійснення громадського контролю за додержанням законодавства про охорону праці. Діяльність уповноважених проводиться на підставі Положення про роботу уповноважених трудових колективів з питань охорони праці, яке розробляється відповідно до Типового положення і затверджується загальними зборами (конференцією) трудового колективу підприємства.

Уповноважені з питань охорони праці обираються на загальних зборах (конференції) колективу підприємства або цеху, дільниці з числа досвідчених та ініціативних працівників на строк дії повноважень органу самоврядування трудового колективу. Працівник, який згідно з посадовими обов'язками відповідає за організацію безпечних та нешкідливих умов праці, не може бути уповноваженим з питань охорони праці. Чисельність останніх визначається рішенням загальних зборів (конференції) трудового колективу залежно від конкретних умов виробництва та необхідності забезпечення безперервного громадського контролю за станом безпеки та умов праці в кожному виробничому підрозділі.

Свої обов'язки уповноважені з питань охорони праці виконують, як правило, в процесі виробництва, безпосередньо на своїй дільниці, зміні, бригаді. Уповноважені з питань охорони праці не рідше одного разу на рік звітують про свою роботу на загальних зборах (конференції) трудового колективу, котрим вони обрані.

Відповідно до Типового положення, уповноважені з питань охорони праці, з метою створення безпечних і нешкідливих умов праці на виробництві, оперативного усунення виявлених порушень здійснюють контроль за:

-- виконанням вимог законодавчих та нормативних актів про охорону праці;

-- забезпеченням працівників інструкціями, положеннями з охорони праці, які діють у межах підприємства, та додержання їх вимог працівниками;

-- своєчасним і правильним розслідуванням, документальним оформленням та обліком нещасних випадків та професійних захворювань;

-- використанням фонду охорони праці підприємства за його призначенням, та інше.

2. Методи захисту від шуму та вібрації

Шум - це хаотична сукупність різних за силою і частотою звуків, що заважають сприйняттю корисних сигналів і негативно впливають на людину. Фізична сутність звуку - це механічні коливання пружного середовища (повітря, рідини). Під час звукових коливань утворюються області зниженого і підвищеного тиску, що діють на слуховий аналізатор (мембрану вуха).

Якщо значення гучності звуку (інтенсивності) перевищує 60 - 80 дБ, то такий шум уже може шкідливо впливати на здоров'я людини: підвищувати кров'яний тиск, викликати порушення ритму серця, створювати значне навантаження на нервову систему, впливати на психічний стан особи. Дуже сильний шум (понад 140 - 180 дБ) може викликати розірвання барабанної перетинки.

Кожна людина сприймає шум по-різному. Багато чого залежить від віку, темпераменту, стану здоров'я, оточуючих умов. Деякі люди втрачають слух навіть після короткого впливу шуму порівняно збільшеної інтенсивності.

Постійна дія сильного шуму може не лише негативно вплинути на слух, але й викликати інші шкідливі наслідки - дзвін у вухах, запаморочення, головний біль, підвищення втоми, зниження працездатності.

Докладна класифікація засобів і методів боротьби із шумом приводиться в ГОСТ 12.1.029-80 “ССБТ. Способы и методы защиты от шума. Классификация”.

Розглянемо найбільш загальні з усіх можливих методів і засобів захисту. У першу чергу потрібно використовувати колективні методи і засоби. Найефективнішими є заходи зниження шуму в джерелі його виникнення. Шум можна понизити на шляху його розповсюдження (див. Рис.1. ).

До засобів індивідуального захисту від шуму належать:

- протишумні навушники, які закривають вушну раковину;

- протишумні вкладиші, що перекривають зовнішній слуховий прохід;

- протишумні шоломи - закривають усю голову. Їх застосовують у сполученні з навушниками;

- протишумні костюми;

- застосування малошумного обладнання, заміна металевих частин на пластмасу, установка глушителів і т. д;

- установка обладнання на демпфіруючих прокладках;

- розміщення джерел шуму в шкірі, приміщеннях і т. д. зі звукоізоляцією або звукопоглинанням;

- установка “антизвуку”, тобто джерела, рівного за величиною і проти-лежного за фазою звуку - архітектурно-планувальні методи (розміщення будівель, обладнання, захисні зелені смуги, екрани і т. д.);

- звукоізолюючі кабіни, акустичні екрани місць роботи;

- оснащення шумних машин і технологій засобами дистанційного телеавтоматичного управління.

Рис. 1. Класифікація колективних засобів захисту

Вібрація - це коливання твердих тіл, яке виникає при зсуві центру ваги тіла, що рухається, обертається або при періодичній зміні форми тіла порівняно зі статичним станом цього тіла. Ступінь і характер впливу на людину залежить від амплітуди і частоти коливань. Так, власні частоти внутрішніх органів знаходяться в області 6 - 9 Гц. Отже, вібрація машин, площадок, ручних інструментів і т. д. особливо небезпечна при частотах 8 - 12; 17 - 25 Гц і т. д., тому що вони можуть бути резонансними для органів. При роботі з ручними машинами (їхня вібрація знаходиться в області 100 Гц) виникають судинні розлади. Загальна вібрація, що має широкий спектр частоти, справляє несприятливий вплив на центральну нервову систему, вестибулярний апарат, шлунково-кишковий тракт, викликає запаморочення, оніміння кінцівок, захворювання суглобів. Тривалий вплив вібрації викликає фахове захворювання - вібраційну хворобу.

Методи боротьби з вібрацією зводяться в основному до демпфірування установок, машин, механізмів, використання різноманітного роду амортизаторів, вібропоглинання. Вібрацію як і шум можна послаблювати безпосередньо в джерелах її виникнення, або ж на шляхах її розповсюдження.

3. Надання першої допомоги людині при ураженні її електричним струмом

Людині, що потрапила під дію напруги, потрібно негайно, до прибуття лікаря, надати першу допомогу, попередньо звільнивши її від дії електричного струму. Порятунок потерпілого при ураженні електричним струмом в основному залежить від швидкості звільнення її від дії струму і надання першої допомоги. Дорога кожна секунда!

Звільнення потерпілого від електричного струму і надання йому першої допомоги до прибуття лікаря може безпечно і швидко зробити тільки людина, що знає відповідні правила.

Перш за все необхідно швидко звільнити потерпілого від дії електричного струму, тобто відключити ланцюг струму за допомогою найближчого вимикача (рубильника) або шляхом викручування пробок на щитку.

У разі віддаленості вимикача від місця події можна перерізати дроти або перерубати їх (кожен дріт окремо) сокирою або іншим ріжучим інструментом з сухою ручкою з ізолюючого матеріалу.

При неможливості швидкого розриву кола необхідно відтягнути потерпілого від провідника або ж відкинути сухою палицею обірваний кінець дроту від потерпілого.

Необхідно пам'ятати, що потерпілий сам є провідником електричного струму. Тому при звільненні потерпілого від струму особі, яка надає допомогу необхідно вжити заходів обережності, щоб самій не виявитися під напругою: надіти калоші, гумові рукавички або обгорнути свої руки сухою тканиною, підкласти собі під ноги ізолюючий предмет - суху дошку, гумовий килимок або, в крайньому випадку, згорнутий сухий одяг.

Відтягувати потерпілого від провідника слід за кінці його одягу, до відкритих частин тіла торкатися не можна.

Якщо людина потрапила під напругу вище 1000 В, такі запобіжні заходи недостатні. Необхідно звернутися до фахівців, які негайно знімуть напругу.

При відділенні потерпілого від струмоведучих частин рекомендується діяти однією рукою.

Заходи першої допомоги залежать від стану потерпілого після звільнення від струму.

Для визначення цього стану необхідно:

- Негайно укласти потерпілого на спину;

- Розстебнути одяг, що стискує дихальні шляхи;

- Перевірити чи дихає він (судячи по підйому грудної клітки);

- Перевірити наявність пульсу (на променевій артерії на зап'ясті або на сонній артерії на шиї);

- Перевірити стан зіниці (вузький або широкий).

Широка нерухома зіниця вказує на відсутність кровообігу мозку.

Визначення стану потерпілого повинно бути проведено швидко, протягом 15-20 секунд.

1. Якщо потерпілий у свідомості, але до того був непритомний, то йому необхідно забезпечити повний спокій до прибуття лікаря і подальше спостереження протягом 2-3 годин.

2. У разі неможливості швидко викликати лікаря необхідно терміново доставити потерпілого в лікувальну установу.

3. При важкому стані або відсутності свідомості потрібно викликати лікаря (Швидку допомогу) на місце події.

4. Ні в якому разі не можна дозволяти потерпілому рухатися: відсутність важких симптомів після поразки не виключає можливості подальшого погіршення його стану.

5. При відсутності свідомості, але зберіганні дихання, потерпілого треба зручно укласти, створити приплив свіжого повітря, давати нюхати нашатирний спирт, кропити водою, розтирати і зігрівати тіло. Якщо потерпілий погано дихає, дуже рідко, поверхнево або, навпаки, судорожно, як вмираючий, треба робити штучне дихання.

6. При відсутності ознак життя (дихання, серцебиття, пульсу) не можна вважати постраждалого мертвим. Смерть у перші хвилини після поразки оборотна при наданні допомоги. Ураженому загрожує наступ незворотної смерті в тому випадку, якщо йому негайно не буде надана допомога у вигляді штучного дихання з одночасним масажем серця. Цей захід необхідно проводити безперервно на місці пригоди до прибуття лікаря.

7. Переносити потерпілого слід тільки в тих випадках, коли небезпека продовжує загрожувати потерпілому.

Штучне дихання та зовнішній масаж серця слід проводити до появи самостійного дихання і відновлення роботи серця у потерпілого.

Заходи з пожвавлення потерпілого необхідно проводити безперервно, поки не будуть досягнуті позитивні результати або не прибуде лікар.

Слід пам'ятати, що навіть короткочасне (протягом кількох секунд) припинення оживляючих заходів може призвести до непоправних наслідків.

4. Протипожежні вимоги щодо забезпечення вимушеної евакуації людей з будівель

Евакуація - це вимушене переміщення людей із зони можливого небезпечного впливу чинників пожежі.

Безпечна евакуація має забезпечуватись комплексом об'ємно-планувальних, конструктивних, інженерно-технічних рішень, які слід приймати з урахуванням призначення категорії за вибухопожежною та пожежною небезпекою, ступеня вогнестійкості поверховості будівлі та кількості людей, що підлягають евакуації.

Небезпечними чинниками під час пожежі є:

- наявність критичної для людини температури;

- критичний вміст кисню в атмосфері (менше 14%);

- збільшення концентрації вуглекислого та чадного газу до критичного рівня;

- досягнення межі вогнестійкості будівельних конструкцій;

- незначна видимість через надмірне задимлення.

Вказані чинники зумовлюють здійснення евакуації людей, що знаходяться в зоні пожежі до моменту досягнення критичних величин.

Найменший час досягнення небезпечними чинниками критичних величин являє собою допустимий час евакуації. Виведення людей з небезпечної зони у таких випадках називається вимушеною евакуацією.

Для забезпечення безпечної евакуації людей повинні передбачатися заходи спрямовані на створення умов для безпечного виходу людей на випадок пожежі.

У будівлях і спорудах на випадок пожежі необхідно передбачити:

- відповідну довжину і ширину евакуаційних виходів;

- відповідну пропускну здатність дверних отворів, які легко відкриваються;

- необхідну кількість сходових кліток і зовнішніх пожежних драбин;

- відсутність захаращення у переходах та на шляхах пожежних драбин.

Евакуаційні входи мають бути розосередженими, а максимальна відстань між найбільш віддаленими виходами визначається за формулою:



де Р - периметр приміщення, м.

Безпечна евакуація людей забезпечується завдяки функціонуванню щонайменше двох евакуаційних виходів, а потоки людей, що рухаються ними мають бути прямими й не перетинатися.

Двері евакуаційних виходів і двері на шляхах евакуації повинні відчинятись в напрямку виходу людей з будівлі. Не нормується напрямок відкривання дверей для:

- квартир у житлових будинках;

- приміщень де одночасно перебуває не більше 15 осіб.

Довжина шляхів евакуації залежить від призначення будівель, які поділяються на:

- виробничі;

- цивільні;

- сільськогосподарські.

У виробничих будівлях шляхи евакуації залежать від їх поверховості та відстані від найбільш віддаленого робочого місця до найближчого виходу, ступеня вогнестійкості будівлі та категорії приміщень за вибухопожежною небезпекою.

У житлових і громадських будівлях нормується відстань від дверей найбільш віддаленого приміщення до евакуаційних виходів.

Евакуаційних виходів має бути не менше двох. Таке положення приймається на випадок, якщо під час пожежі один вихід стане непридатним для евакуації.

Один евакуаційний вихід допускається у житлових будинках і в приміщеннях з одночасним перебуванням до 50 осіб, якщо відстань від найвіддаленішої точки підлоги до зазначеного виходу не перевищує 25 м.

Розрахунок починається з визначення часу евакуації, який надалі буде нормою.

Розрахунок часу евакуації поділяється на два етапи:

- розрахунок Тр - розрахункового часу евакуації;

- розрахунок Тнб - необхідного часу евакуації.

Розрахунковий час евакуації має бути меншим або таким, що дорівнює часу евакуації Тр Тнб, якщо ця умова витримується, то евакуаційні шляхи і виходи запроектовані правильно.

Визначений розрахунковий час евакуації з будівлі порівнюють з необхідним часом евакуації.

Необхідний час евакуації визначають за таблицями, беручи до уваги ступінь вогнестійкості будівель, їх об'єм, категорію приміщень за вибухопожежною небезпекою.

5. Контрольні задачі

Задача 1

Оцінити ефективність природної вентиляції приміщення економічного відділу. Основні данні:

довжина - 7,8 м

ширина - 5,4 м

висота - 3,0 м

кількість працівників - 4

розмір кватирки - 0,23 м²

площа дверей - 2,0 м²

висота від центру дверей до центру кватирки - 1,5 м

Рішення

Об'єм робочого приміщення:



Тоді об'єм приміщення на одного робітника . Оскільки об'єм приміщення на одного робітника більше 20 м³ і менше 40 м³, то повітрообмін повинен становити не менше .

Т.ч., необхідний повітрообмін обчислюється за формулою:

 ,

де - кількість працюючих.

Фактичний повітрообмін у відділі відбувається за допомогою природної вентиляції (аерації) як неорганізовано - через різні щілини у віконних і дверних отворах, так і організовано - через кватирку у віконному отворі.Фактичний повітрообмін , , обчислюється за формулою:

 ,

де - коефіцієнт використання повітря ();

 - площа кватирки, через яку буде виходити повітря, м²;

- швидкість виходу повітря через кватирку, . Її можна розрахувати за формулою:

 ,

де - прискорення вільного падіння ();

- тепловий напір, під дією якого буде виходити повітря з кватирки, :

 ,

де - висота від площини рівних тисків до центру кватирки (рис. 1).

 

Рис. 2 - Схема розрахунку природного вентиляції

Її можна визначити з наступного співвідношення: відстані від площини рівних тисків до центрів нижніх і верхніх прорізів відповідно і , обернено пропорційні квадратам площ цих прорізів, тобто

 .

З геометричних розмірів приміщення

,

де - висота між центрами нижніх і верхніх прорізів. Тоді

,

і співвідношення приймає вигляд:

Виражаємо :

 ,

 і - відповідно об'ємні ваги повітря зовні приміщення і всередині нього, .

Питома вага повітря визначається за формулою:

 ,

де - барометричний тиск, мм.рт.ст., який беремо таким: ;  - Температура повітря в К.

Розрахуємо необхідні показники для літнього періоду часу. Для відділу, де виконуються легкі роботи відповідно до ГОСТу 12.1.005-88 для теплого періоду року температура повинна становити не більше 28⁰ С, або Т = 301 К. Тоді .

Для повітря зовні приміщення температуру беремо у відповідності зі СНиП 2.04.05-91: для літа - t = 24⁰ C, Т = 297 К. Тоді

 ,  .

Тепер розрахуємо необхідні показники для зимового періоду часу. Для відділу, де виконуються легкі роботи відповідно до ГОСТу 12.1.005-88 для холодного періоду року температура повинна становити t=17⁰С, або Т=290 К. Тоді .

Для повітря зовні приміщення температуру беремо у відповідності зі СНиП 2.04.05-91: для зими - t = -11⁰ C, Т = 262 К. Тоді

 ,  . Далі розрахуємо швидкість виходу повітря з кватирки відповідно для літнього та зимового періоду:

- для літа,

- для зими.

Тоді  - для літа,

- для зими.

Оскільки для літнього періоду часу, то можна зробити висновок, що природна вентиляція у відділі є ефективною. Для зимового періоду часу фактичний повітрообмін набагато перевищує необхідний, що може привести до переохолодження працюючих. Тому рекомендованим є скорочення часу провітрювання пропорційно перевищенню фактичного повітрообміну над нормальним.

Задача 2

Перевірити достатність природного освітлення у відділі.

Вихідні дані: довжина приміщення , ширина , висота , розміри віконного отвору - висота 1,8 м, ширина 2,0 м, кількість вікон - 2, висота від підлоги до підвіконня - 1,0 м, вікна розташовані вздовж більшої сторони, середньозважений коефіцієнт віддзеркалення внутрішніх поверхонь - 0,4, максимальна відстань від вікна до робочого місця - 4,4м.

Рішення

Рис. 3 - Схема розрахунку природного освітлення.

При дослідженні достатності природного освітлення необхідно відповісти на питання: чи відповідає фактичне значення природного освітлення нормативному за СНиП II-4-79.

Нормоване значення коефіцієнта природного освітлення (КПО) для четвертого світлового пояса Україна, е_IV, визначається,%, за формулою

,

де е_нІІІ - нормоване значення КПО для III світлового пояса за СНиП II-4-79. Для більшості адміністративно-управлінських приміщень в яких виконуються роботи III розряду (середньої точності), для бічного освітлення е_нІІІ = 1,5%;

m - коефіцієнт світлового клімату (для України m = 0,9);

c - коефіцієнт сонячності. Для географічної широти м. Суми розташовано в проміжку 0,75-1,0.

Фактичне значення коефіцієнта природного освітлення для досліджуваного приміщення можна вивести з формули

,

Звідки

,

де - площа всіх вікон в приміщенні, м²;

- площа підлоги приміщення, м²;

ф_o - загальний коефіцієнт світлопроникності віконного отвору. Для віконних прорізів адміністративно-управлінських приміщень, які не обладнані сонцезахисними пристроями, ф_o = 0,5;

r₁ = 2 - коефіцієнт, який враховує відображення світла від внутрішніх поверхонь приміщення. Його значення залежить від розмірів приміщення (довжини і ширини), глибини приміщення (відстані від вікна до протилежної йому стіни), висоти від верху вікна до рівня робочої поверхні, відстані від розрахункової точки до вікна, середньозваженого коефіцієнта відображення світла від стін, стелі, підлоги, с_сг. Для світлих приміщень зі світлими меблями с_сг можна орієнтовно взяти таким, що дорівнює 0,5, для темних - 0,3, для середніх між ними - 0,4.

- світлова характеристика вікна;

К_буд - коефіцієнт, який враховує затемнення вікон іншими будівлями, якщо будівель немає, то К_буд = 1;

К_з - коефіцієнт запасу береться в межах К_з = 1,3 - 1,5.

Оскільки фактичний коефіцієнт освітлення менший за допустимий, то потрібно провести певні заходи щодо поліпшення природного освітлення в приміщенні. Можна, наприклад, збільшити відстань розрахункової точки від зовнішньої стіни так, щоб відношення її до глибини приміщення = 1,0. тоді виберемо r₁=3,1, а фактичне значення коефіцієнта природного освітлення буде:

Задача 3

Дослідити достатність штучного освітлення відділу. Габаритні розміри приміщення взяти аналогічно до задачі 1. Вихідні дані: вид джерела світла - лампа розжарювання, система освітлення - загальна в системі комбінованої, кількість світильників - 6, кількість ламп в світильнику - 1, потужність однієї лампи - 100 Вт.

Рішення

Для оцінки ефективності штучного освітлення в приміщенні необхідно порівняти значення фактичного освітлення і нормованого значення за СНиП II-4-79.

Нормоване значення освітлення для економічного відділу при загальному освітленні у складі комбінованого за СНиП II-4-79 становить при використанні ламп розжарювання - не менше 50 лк.

Значення фактичного освітлення, лк, у відділі можна знайти за допомогою методу коефіцієнта використання світлового потоку з формули:

 ,

Звідки

де - світловий потік однієї лампи (БК 215-225-100, );

- коефіцієнт використання світлового потоку ();

- кількість світильників;

- кількість ламп в світильнику;

- площа приміщення ();

- Коефіцієнт запасу ();

- Коефіцієнт нерівномірності освітлення ().

Розміщення світильників у приміщенні показано на рисунку 3:

Рис.4 - Схема розміщення світильників

Тут А - довжина приміщення (7,8 м), Б - ширина приміщення (5,4 м), , де - висота підвісу світильника над робочою площиною, яку можна обчислити як різницю між висотою приміщення (3,0 м), стандартною висотою розташування над підлогою робочої площини (0,8 м) і висотою підвісу світильника (0,3 м), тоді , , - відстань від світильника до стіни ().

Розрахуємо значення фактичного освітлення:

З розрахунків видно, що значення фактичного освітлення входить в діапазон (+20%;? -10%) від нормованого.

Задача 4

Розрахувати заземлення для стаціонарної установки. Заземлювачі заглиблені і розміщені в один ряд (глибина закладання t = 80 см). Вихідні дані: вид заземлювача - стержень, довжина заземлювача - 600 см, діаметр заземлювача - 2 см, ширина з'єднувальної смуги - 5 см, грунт - пісок, кліматична зона - IІ.

Рішення

Размещено на http://www.allbest.ru/

27

Рис. 5 - Схема заземлення

Визначимо допустимий опір розтікання струму в заземленні. Для мереж з напругою до 1000 В можна взяти . Питомий опір грунту (додаток А). Підвищувальний коефіцієнт для стержнів вертикальних заземлювачів, для сполучної смуги .

Визначимо питомий розрахунковий опір грунту для вертикальних електродів (стержнів) з урахуванням несприятливих умов з допомогою підвищувального коефіцієнта (додаток Б):

.

Питомий розрахунковий опір грунту для горизонтального заземлювача одно:

Далі визначимо відстань від поверхні землі до середини вертикального заземлювача:

,

Де - глибина закладання труб;

- довжина вертикального заземлювача.

Опір розтікання струму для одиничного вертикального заземлювача, що розташований нижче поверхні землі:

Необхідна кількість вертикальних заземлювачів без урахування коефіцієнта екранування:

.

Визначимо відстань між вертикальними заземлювачами із співвідношення (додаток В). Для стаціонарних поглиблених заземлювачів це співвідношення береться таким: .

Коефіцієнт екранування стержнів при кількості стержнів і співвідношенні

:

. Визначимо необхідну кількість вертикальних заземлювачів з урахуванням коефіцієнта екранування:

Розрахунковий опір розтікання струму при взятій кількості вертикальних заземлювачів :

Довжина сполучної смуги:

Визначимо опір розтікання струму в сполучній смузі:

,

де - глибина закладання вертикальних заземлювачів;

- ширина сполучної смуги.

Коефіцієнт екранування для сполучної смуги (додаток Г):

Визначимо розрахунковий опір для розтікання електричного струму в сполучній смузі з урахуванням коефіцієнта екранування:

.

Тепер визначимо загальний розрахунковий теоретичний опір розтікання струму від вертикальних заземлювачів і з'єднувальних смуг:

Розрахований опір близький до значення R_3.

Література

1. Є.О. Геврик, “Охорона праці”, К., Ельга, 2003.

2. М.П. Гандзюк та ін., “Основи охорони праці”, К., Каравела, 2004.

3. http://library.if.ua.

4. http://studentbooks.com.ua.

Размещено на Allbest.ru