Охорона праці в різних галузях народного господарства

Размещено на http://www.allbest.ru/

6

1

Охорона праці в різних галузях народного господарства

План

1. Відповідальність за охорону праці на автотранспортному підприємстві

2. Оцінка важкості роботи працівників за показниками шкідливості виробничого процесу, згідно гігієнічної класифікації

3. Заходи та способи захисту працюючих від шуму в умовах галузі

Задачі

Література

1. Відповідальність за охорону праці на автотранспортному

підприємстві

охорона праця шкідливість шум

Метою управління охороною праці е забезпечення безпеки, збереження здоров'я та працездатності людини в процесі праці. Ця мета досягається виконанням відповідних функцій управління, тобто комплексом взаємопов'язаних видів, що здійснюються суб'єктом управління цілеспрямовано на об'єкт управління.

Об'єктом управління в системі управління охороною праці є діяльність функціональних служб і структурних підрозділів конкретних керівників та інженерно-технічних робітників підприємств із метою забезпечення безпечних, нешкідливих та сприятливих умов праці на робочих місцях, виробничих ланках, у цехах і на підприємстві в цілому.

Система управління охороною праці на підприємстві.

Мета впровадження системи управління охороною праці (УОП) - це всебічне сприяння виконанню вимог, які повністю ліквідують, нейтралізують або знижують до допустимих норм вплив на працюючих небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища, забезпечують усунення джерел небезпеки, ізолювання від них персоналу, використання засобів, що усувають небезпечні ситуації та підвищують технічну безпеку, створюють надійні санітарно-гігієнічні та ергономічні умови. УОП передбачає встановлення конкретних кількісних показників діяльності виробничих підрозділів, підтримування котрих в заданих межах забезпечує досягнення основної мети щодо організації безпечних та нешкідливих умов праці.

Власник зобов'язаний створити в кожному структурному підрозділі і на робочому місці умови праці відповідно до вимог нормативних актів, а також забезпечити дотримання прав працівників, гарантованих законодавством про охорону праці.

З цією метою власник забезпечує функціонування системи управління охороною праці, для чого:

* створює відповідні служби і призначає посадових осіб, які забезпечують вирішення конкретних питань охорони праці, затверджує інструкції про їх обов'язки, права та відповідальність за виконання покладених на них функцій;

* розробляє за участю профспілок і реалізує комплексні заходи для досягнення встановлених нормативів з охорони праці, впроваджує професійні технології, досягнення науки і техніки, засоби механізації та автоматизації виробництва, вимоги ергономіки, позитивний досвід з охорони праці, тощо;

* забезпечує усунення причин, що призводять до нещасних випадків, професійних захворювань і виконання профілактичних заходів, визначених комісіями за підсумками розслідування цих причин;

* організовує проведення лабораторних досліджень умов праці, атестації робочих місць на відповідність нормативним актам про охорону праці в порядку і строки, що встановлюються законодавством, вживає за їх підсумками заходів щодо усунення небезпечних і шкідливих для здоров'я виробничих факторів;

* розробляє і затверджує положення, інструкції, інші нормативні акти про охорону праці, що діють у межах підприємства та встановлюють правила виконання робіт і поведінки працівників на території підприємства, у виробничих приміщеннях, на будівельних майданчиках, робочих місцях відповідно до державних міжгалузевих та галузевих нормативних актів про охорону праці, забезпечує безкоштовно працівників нормативними актами про охорону праці;

* здійснює постійний контроль за дотриманням працівниками технологічних процесів, правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, використанням засобів колективного та індивідуального захисту, виконанням робіт відповідно до вимог щодо охорони праці;

* організовує пропаганду безпечних методів праці та співробітництво з працівниками в галузі, охорони праці.

У випадку відсутності в нормативних актах про охорону праці вимог, які необхідно виконати для забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці на певних роботах, власник зобов'язаний вжити погоджених з органами державного нагляду заходів, що забезпечують безпеку працівників.

У разі виникнення на підприємстві надзвичайних ситуацій і нещасних випадків власник зобов'язаний ужити термінових заходів для допомоги потерпілим, залучити при необхідності аварійно-рятувальні формування.

Відповідальність працівників за порушення законодавства про охорону праці.

За порушення нормативно-правових актів з охорони праці, створення перешкод для діяльності посадових осіб органів державного нагляду за охороною праці винні особи притягаються до відповідальності згідно законів.

Робітники, у разі невиконання ними вимог безпеки, викладених в інструкціях з безпечних методів робіт за професіями, залежно від характеру порушень, несуть відповідальність у дисциплінарному, адміністративному або кримінальному порядку.

Дисциплінарна відповідальність регулюється Кодексом законів про працю і передбачає такі види покарання, як догана та звільнення.

Адміністративна відповідальність регулюється Кодексом про адміністративні правопорушення і передбачає накладення на службових осіб, громадян-власників штрафів у розмірі від 2 до 14 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Матеріальною відповідальністю передбачено відшкодування збитків, завданих підприємствами працівникам (або членам їх сімей), які постраждали від нещасного випадку або профзахворювання.

Посадові особи підприємств або громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, винні у порушенні вимог законодавства про охорону праці, якщо це порушення заподіяло шкоду здоров'ю потерпілого, притягаються до кримінальної відповідальності: штрафом до 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян або виправними роботами на термін до 2-х років. А якщо ці порушення спричинили загибель людей, то посадові особи можуть бути позбавлені волі на термін до 7-ми років.

Відповідно до Закону України «Про охорону праці» державний нагляд за дотриманням законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці здійснюють служби охорони праці, державні органи з нагляду за охороною праці, з питань радіаційної безпеки, з питань пожежної безпеки, з питань гігієни праці.

Органи державного нагляду за охороною праці не залежать від будь-яких господарських органів, громадських об'єднань, політичних формувань, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування.

Посадові особи спеціально уповноважених державних органів з нагляду за охороною праці мають право:

* безперешкодно відвідувати підконтрольні підприємства, фізичних осіб, які використовують найману працю, та здійснювати в присутності роботодавця або його представника перевірку дотримання закону;

* видавати роботодавцям обов'язкові для виконання приписи про усунення порушень і недоліків щодо охорони праці;

* забороняти експлуатацію підприємств, окремих робочих місць до усунення порушень, які створюють загрозу життю працюючих;

* притягати до адміністративної відповідальності працівників, які порушили законодавчі та інші нормативно-правові акти з охорони праці.

Роботодавець зобов'язаний безплатно створювати необхідні умови для роботи посадових осіб державних органів з нагляду за охороною праці.

Громадський контроль за виконанням законодавства про охорону праці здійснюють професійні спілки, їх об'єднання в особі своїх виборних органів і представників.

Професійні спілки здійснюють громадський контроль:

* за дотриманням законодавства про охорону праці;

* створенням безпечних і нешкідливих умов праці, належних виробничих та санітарно-побутових умов;

* забезпеченням працівників спецодягом, спецвзуттям, іншими засобами індивідуального та колективного захисту.

У разі загрози життю або здоров'ю працівників профспілки мають право вимагати від роботодавця негайного припинення робіт на робочих місцях на період усунення такої загрози.

Профспілки мають право на проведення незалежної експертизи умов праці на відповідність їх нормативно-правовим актам про охорону праці, брати участь у розслідуванні причин нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань і надавати свої висновки про них.

Якщо на підприємстві відсутні професійні спілки, громадський контроль за дотриманням законодавства про охорону праці здійснює уповноважена найманими працівниками особа.

Для виконання цих обов'язків роботодавець за свій рахунок організує навчання, забезпечує необхідними засобами і звільняє уповноважених найманими працівниками осіб з питань охорони праці від роботи на передбачений колективним договором термін зі збереженням за ним середнього заробітку.

Уповноважені мають право безперешкодно перевіряти на підприємстві виконання вимог законодавства про охорону праці та вносити обов'язкові для розгляду роботодавцем пропозиції про усунення порушень нормативних актів безпеки і гігієни праці.

Не можуть бути знехтувані будь-які законні права та інтереси працівників у зв'язку з виконанням ними обов'язків уповноважених найманими працівниками осіб з питань охорони праці.

За характером і часом проведення інструктажі з питань охорони праці поділяються на такі:

* вступний;

* первинний;

* повторний;

* позаплановий;

* цільовий.

Вступний інструктаж з питань охорони праці проводиться:

* з усіма працівниками, які щойно прийняті на роботу незалежно від їхньої освіти та стажу роботи;

* з працівниками інших організацій, які прибули на підприємство і беруть безпосередню участь у виробничому процесі або виконують інші роботи для підприємства;

* з учнями, вихованцями та студентами, які прибули на підприємство для проходження виробничої практики;

* під час екскурсії на підприємство;

* з усіма вихованцями, учнями, студентами та іншими особами, які навчаються у середніх, позашкільних, професійно-технічних, вищих закладах освіти при оформленні або зарахуванні до закладу освіти.

Запис про проведення вступного інструктажу робиться у спеціальному журналі, а також у документі про прийняття працівника на роботу.

Вступний інструктаж проводиться за програмою, розробленою службою охорони праці з урахуванням особливостей виробництва.

Первинний інструктаж на робочому місці до початку роботи проводиться:

* з новоприйнятим на підприємство працівником;

* з працівником, який переводиться з одного цеху виробництва до іншого;

* з працівником, який виконуватиме нову для нього роботу;

* з відрядженим працівником, який бере безпосередню участь у виробничому процесі на виробництві.

Первинний інструктаж також проводиться з вихованцями, учнями та студентами середніх, позашкільних, професійно-технічних, вищих закладів освіти:

* на початку занять у кожному кабінеті, лабораторії, де навчальний процес пов'язаний із небезпечними або шкідливими хімічними, фізичними, біологічними факторами, у гуртках, перед уроками трудового навчання, фізкультури, перед спортивними змаганнями, вправами на спортивних знаряддях, при здійсненні заходів за межами території закладу освіти;

* перед виконанням кожного навчального завдання, пов'язаного з використанням різних механізмів, інструментів, матеріалів тощо;

* на початку вивчення кожного нового предмета (розділу, теми) навчального плану (програми) - із загальних вимог безпеки, пов'язаних з тематикою та особливостями проведення цих занять.

Усі робітники, у тому числі випускники професійних навчальних закладів, навчально-виробничих (курсових) комбінатів, після первинного інструктажу на робочому місці мають протягом 2-15 змін (залежно від характеру роботи та кваліфікації працівника) пройти стажування під керівництвом досвідчених кваліфікованих робітників.

Первинний інструктаж проводиться за програмою, складеною з урахуванням вимог відповідних інструкцій з охорони праці та технічної документації.

Повторний інструктаж проводиться з усіма працівниками: на роботах з підвищеною небезпекою - 1 раз у квартал, на інших роботах - 1 раз на півріччя. Повторний інструктаж проводиться за програмою первинного інструктажу в повному обсязі.

Позаплановий інструктаж проводиться:,

* при введенні в дію нових або переглянутих нормативних актів про охорону праці, а також при внесенні змін та доповнень до них;

* при зміні технологічного процесу, заміні або модернізації устаткування, приладів та інструментів, вихідної сировини, матеріалів, інших факторів, що впливають на охорону праці;

* при порушеннях працівниками вимог нормативних актів про охорону праці, що можуть призвести або призвели до травм, аварій, пожеж тощо;

* при виявленні особами, які здійснюють державний нагляд і контроль за охороною праці, незнання вимог безпеки стосовно робіт, що виконуються працівником;

* якщо у трудовому процесі виконавця робіт сталася перерва понад 30 календарних днів - для робіт з підвищеною небезпекою, а для решти робіт - понад 60 днів;

* з вихованцями, учнями, студентами - в кабінетах, лабораторіях, майстернях тощо при порушеннях ними вимог нормативних актів про охорону праці, що можуть призвести або призвели до травм, аварій, пожеж тощо; при зміні умов виконання навчальних завдань з професії, лабораторних робіт, інших видів занять, передбачених навчальним планом.

Обсяг і зміст інструктажу визначається у кожному окремому випадку залежно від причин і обставин, що спричинили необхідність його проведення.

Звільнення з роботи, притягнення до дисциплінарної чи матеріальної відповідальності здійснюється лише за згодою найманих працівників.

Уповноважені особи діють відповідно до положення про роботу уповноважених найманими працівниками осіб з питань охорони праці, яке розробляється на підприємстві на підставі типового.

За порушення нормативно-правових актів з охорони праці, створення перешкод для діяльності посадових осіб органів державного нагляду за охороною праці, а також уповноважених найманими працівниками осіб з питань охорони праці винні особи притягаються до дисциплінарної, адміністративної, матеріальної, кримінальної відповідальності згідно із законами.

Закон України «Про охорону праці» вимагає, щоб усі працівники при прийомі на роботу і в процесі трудової діяльності проходили на підприємстві навчання, інструктаж і перевірку знань з питань охорони праці.

Особи, які не пройшли навчання і перевірки знань з питань охорони праці, до роботи не допускаються.

Навчання та інструктаж працівників з питань охорони праці є важливою складовою системи управління охороною праці.

Навчання та інструктаж проводяться:

* з учнями, вихованцями та студентами закладів освіти;

* з працівниками у процесі їх трудової діяльності.

Працівники, зайняті на роботах з підвищеною небезпекою або там, де є потреба у професійному доборі, повинні проходити попереднє спеціальне навчання і один раз на рік перевірку знань відповідних нормативних актів про охорону праці. Вивчення основ охорони праці та безпеки життєдіяльності проводиться в усіх закладах освіти. Навчання студентів і учнів з питань охорони праці стосовно конкретних робіт проводиться на підприємствах, де ці роботи виконуються.

Теоретичне та виробниче навчання працівників з охорони праці на підприємстві проводиться при підготовці, перепідготовці, отриманні нової професії, підвищенні кваліфікації.

Після навчання з охорони праці обов'язково проводиться перевірка знань. Для перевірки знань працівників з охорони праці на підприємстві утворюється постійно діюча комісія. У складі цієї комісії повинно бути не менше трьох осіб, які вже пройшли навчання та перевірку знань з охорони праці.

Результати перевірки знань працівників з питань охорони праці оформлюються протоколами. Особам, які при перевірці знань з питань охорони праці виявили задовільні результати, видаються посвідчення. У разі незадовільного результату протягом одного місяця призначається повторна перевірка знань працівника. Якщо під час наступної перевірки результат виявиться також незадовільним, то має вирішуватися питання про працевлаштування працівника на іншому робочому місці.

Працівники, які мають перерву в роботі за професією понад один рік, проходять навчання з охорони праці до початку самостійної роботи.

До самостійної роботи такі працівники допускаються тільки після вступного інструктажу, навчання, перевірки теоретичних знань, первинного інструктажу на робочому місці, стажування і набуття навичок безпечних методів праці.

2. Оцінка важкості роботи працівників за показниками

шкідливості виробничого процесу, згідно гігієнічної класифікації

Основна мета атестації робочих місць за умовами праці (надалі - атестації) полягає у врегулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками в сфері реалізації прав на здорові і безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги і компенсації за роботу в несприятливих умовах.

Атестація проводиться на підприємствах і в організаціях незалежно від форм власності і господарювання, де технологічний процес, використовуване устаткування, сировина і матеріали є джерелом шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть негативно впливати на стан здоров'я працівників, а також на їх потомство, як у даний час, так і в майбутньому.

Атестація проводиться відповідно до "Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці" і "Методичними рекомендаціями з проведення атестації робочих місць за умовами праці", затвердженими Міністерством праці і соціальної політики і Міністерством охорони здоров'я України.

Атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначаються наказом по підприємству в терміни, визначені колективним договором, але не рідше одного разу на п'ять років.

Відповідальність за своєчасне і якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства.

Позачергова атестація проводиться у випадках:

- докорінної зміни умов і характеру праці;

- з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, профспілкового комітету, трудового колективу (або його виборного органу);

- за рішенням органів Державної експертизи умов праці при участі установ санітарно-епідеміологічної служби Міністерства охорони здоров'я.

Атестація робочих місць передбачає:

- установлення небезпечних і шкідливих виробничих факторів і причин виникнення несприятливих умов праці;

- санітарно-гігієнічне дослідження виробничого середовища, важкості і напруженості трудового процесу на робочому місці;

- комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним і санітарним нормам і правилам;

- установлення ступеня шкідливості і небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією;

- обґрунтування віднесення робочих місць до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці;

- установлення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення, додаткову відпустку, скорочений робочий день, інші пільги і компенсації за роботу в несприятливих умовах;

- складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; перевірка правильності їх застосування;

- розробка комплексу технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру, безпеки праці й оздоровлення трудящих; аналіз їх реалізації на практиці;

- вивчення відповідності умов праці до рівня розвитку техніки, технології, удосконалення порядку й умов встановлення і призначення пільг і компенсацій.

Слід зазначити, що санітарно-гігієнічні дослідження факторів виробничого середовища і трудового процесу проводяться тільки санітарними лабораторіями підприємств і організацій, атестованими органами Держстандарту і Міністерства охорони здоров'я, за списками, погоджених з органами Державної експертизи умов праці, а також на договірній основі лабораторіями територіальних санітарно-епідеміологічних станцій.

Результати атестації робочих місць заносяться в карти умов праці, форма яких затверджується Міністерством праці і соціальної політики разом з Міністерством охорони здоров'я України.

Результати атестації використовуються при призначенні пенсій за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення"; пільг і компенсацій - за рахунок підприємств і організацій, обґрунтуванні пропозицій про внесення змін і доповнень до списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що надають право на пільгове пенсійне забезпечення, а також для розробки організаційних, технічних, економічних і соціальних заходів колективного договору щодо поліпшення умов праці й оздоровлення працівників.

Клопотання підприємств і організацій про внесення змін і доповнень у списки №1 і 2 після попереднього їхнього розгляду органами Державної експертизи умов праці вносяться до Міністерства праці і соціальної політики, яке готує і подає пропозиції в Кабінет Міністрів України.

Контроль за якістю проведення атестації, правильністю використання списків №1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, пільги і компенсації покладаються на органи державної експертизи умов праці.

Організація робіт із проведення атестації робочих місць, оцінці умов праці і реалізації прав трудящих на пільги і компенсації залежно від шкідливих і небезпечних виробничих факторів здійснюється відповідно до "Методичних рекомендацій для проведення атестації робочих місць за умовами праці".

Організація робіт починається з видання керівником підприємства наказу, в якому:

- визначаються основа і завдання атестації;

- затверджується склад, голова і секретар постійно діючої атестаційної комісії, визначаються її повноваження, а в разі потреби - склад структурних атестаційних комісій;

- встановлюються термін і графіки проведення підготовчих робіт у структурних підрозділах підприємств;

- визначається взаємодія з зацікавленими державними органами і громадськими організаціями (експертизою умов праці, санітарно-епідеміологічною службою);

- визначаються проектні, науково-дослідні установи для проведення науково-технічної оцінки умов праці й участь у розробці заходів щодо ліквідації небезпечних і шкідливих виробничих факторів.

До складу атестаційних комісій рекомендується вводити головних спеціалістів, працівників відділу кадрів, праці і зарплати, охорони праці, органів охорони здоров'я підприємства, представників громадських організацій.

Атестаційна комісія виконує покладені на неї обов'язки в такій послідовності:

- здійснює організаційне і методичне керівництво і контроль за проведенням роботи на всіх етапах;

- формує необхідну правову і нормативно-довідкову базу; організовує її вивчення;

- визначає і залучає у встановленому порядку необхідні організації до виконання спеціальних робіт;

- організує виготовлення планів розміщення устаткування по кожному підрозділу з урахуванням його експлікації, визначає межи робочих місць (робочих зон) і присвоює їм відповідний номер;

- складає перелік робочих місць, що підлягають атестації;

- порівнює використовуваний технологічний процес, склад устаткування, використання сировини і матеріали з передбаченими в проектах;

- визначає обсяг досліджень небезпечних і шкідливих факторів виробничого середовища й організує їхнє дослідження;

- прогнозує і виявляє джерела небезпечних і шкідливих факторів на робочих місцях;

- встановлює на підставі Єдиного тарифно-кваліфікаційного довідника (ЄТКД) відповідність найменувань професій і посад, зайнятих на цих робочих місцях, характеру фактично виконуваних робіт. У випадку невідповідності назви професії (посади) приводиться у відповідність з ЄТКД по фактично виконуваній роботі;

- складає "Карту умов праці (надалі - Карта) на кожне враховане робоче місце або групу аналогічних місць;

- проводить атестацію і складає перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з несприятливими умовами праці;

- уточнює діючі і вносить пропозиції на встановлення пільг і компенсацій залежно від умов праці, визначає витрати на дані цілі;

- розробляє заходи щодо поліпшення умов праці та оздоровлення працівників.

Комісія виконує свої функції в період до призначення нового складу при позачерговій атестації.

Вивчення факторів виробничого середовища і трудового процесу проводять в такій послідовності:

- визначаються характерні для конкретного робочого місця виробничі фактори, які підлягають лабораторним дослідженням;

- на підставі діючих стандартів безпеки праці, санітарних норм і правил, інших регламентів визначаються нормативні значення (ГДК, ГДР) параметрів процесу;

- визначаються фактичні значення факторів виробничого середовища і трудового процесу шляхом лабораторних досліджень або розрахунків.

Слід зазначити, що лабораторні й інструментальні дослідження можуть проводитися лише лабораторіями, що мають відповідні ліцензії. Їхнє проведення регламентоване ГОСТ 1.25-76 ГСС. Метрологическое обеспечение. Основные положения", ГОСТ 12.0.005-84. "ССБТ Метрологическое обеспечение в области безопасности труда. Основные положения", стандартів Державної системи забезпечення єдності вимірів (ДСВ), "Системы стандартов безопасности труда" (ССБТ), медичних вказівок, затверджених Міністерством охорони здоров'я України.

Прилади й устаткування для вимірів повинні відповідати метрологічним вимогам і підлягають перевірці у встановлений термін, тобто повинні бути сертифіковані.

Дослідження фізичних, хімічних, біологічних, психофізичних факторів проводяться в процесі виконання робіт у характерних (типових) умовах виробництва при справних і ефективно діючих засобах індивідуального і колективного захисту.

Результати вимірів показників досліджуваних факторів оформляються протоколами (форми протоколів - за державним стандартом або затвердженими Міністерством охорони здоров'я України) і заносяться в Карту. При цьому необхідно визначати тривалість дії фактора (у відсотках від тривалості зміни).

Гігієнічна оцінка умов праці проводиться шляхом порівняння результатів проведених вимірів з нормативними значеннями (шум і вібрація оцінюються за еквівалентним рівнем).

Ступінь небезпечності і шкідливості факторів визначається за критеріями, установленими гігієнічною класифікацією праці; розглядаються тільки ті фактори, які за ступенем небезпеки і шкідливості відносяться до ІІІ класу.

В даний час для проведення атестації робочих місць використовується "Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості і небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу" (надалі - Гігієнічна класифікація), затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України. Цей документ розроблений відповідно до Законів України "Про охорону праці", "Про забезпечення санітарного й епідемічного благополуччя населення" і "Про використання ядерної енергії і радіаційної безпеки".

Гігієнічна класифікація заснована на принципі диференціації умов праці залежно від фактично виявлених рівнів факторів виробничого середовища і трудового процесу в порівнянні із санітарними нормами, правилами, гігієнічними нормативами (надалі - гігієнічні нормативи), а також можливим впливом їх на стан здоров'я працівників.

Виконання робіт в умовах перевищення гігієнічних нормативів можливе при використанні засобів колективного й індивідуального захисту, а також при скороченні часу роботи в шкідливих умовах.

Виходячи з принципів Гігієнічної класифікації, умови праці підрозділяються на чотири класи.

1-й клас - оптимальні умови праці - такі умови, при яких зберігається не лише здоров'я працюючих, а створюються умови для підтримки високого рівня працездатності. Оптимальні гігієнічні нормативи виробничих факторів встановлені тільки для мікрокліматичних параметрів і факторів трудового процесу.

Для інших факторів умовний рівень оптимальності визначається рівнем, прийнятним за безпечний для населення.

2-й клас - допустимі умови праці, що характеризуються такими рівнями факторів виробничого середовища і трудового процесу, які не перевищують встановлені гігієнічні нормативи для робочих місць, а можливі зміни функціонального стану організму відновлюються за час регламентованого відпочинку або до початку чергової зміни і не чинять несприятливого впливу на стан здоров'я працівників і їх потомство в найближчому і віддаленому періодах.

3-й клас - шкідливі умови праці - характеризуються наявністю шкідливих виробничих факторів, що перевищують гігієнічні нормативи і можуть створювати несприятливий вплив на організм працюючих та/або його потомство. Шкідливі умови праці за ступенем перевищення гігієнічних нормативів і вираженості в організмі працюючих поділяються на чотири ступені:

1 ступінь (3.1) - умови праці, що характеризуються такими відхиленнями від гігієнічних нормативів, які, як правило, викликають функціональні зміни, що виходять за межи фізіологічних коливань і часто сприяють зростанню захворюваності з тимчасовою втратою працездатності.

2 ступінь (3.2) - умови праці, що характеризуються такими рівнями факторів виробничого середовища і трудового процесу, що можуть викликати стійкі функціональні порушення, ведуть у більшості випадків до зростання захворюваності з тимчасовою втратою працездатності, підвищення частоти загальної захворюваності, появи окремих ознак професійної патології (передпатології).

3 ступінь (3.3) - умови праці, що характеризуються такими рівнями шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу, які ведуть до підвищення рівня захворюваності з тимчасовою втратою працездатності і розвитку, як правило, початкових стадій професійних захворювань.

4 ступінь (3.4) - умови праці, що характеризуються такими рівнями факторів виробничого середовища, які здатні привести до розвитку виражених форм професійних захворювань, значного зростання хронічної патології і рівня захворюваності з тимчасовою втратою працездатності.

4-й клас - небезпечні (екстремальні) умови праці, що характеризуються такими рівнями факторів виробничого середовища, вплив яких протягом робочої зміни (або її частини) створює високий ризик виникнення важких форм гострих професійних уражень, отруєнь, каліцтв, загрозу для життя.

З наведених визначень стає ясно, чому при атестації робочих місць можуть розглядатися лише умови праці, що відносяться до 1 - 3 ступенів 3-го класу.

При наявності в повітрі робочої зони двох і більш шкідливих речовин різноспрямованої дії кожна з них розглядається як самостійний фактор, що підлягає кількісній оцінці.

Якщо зазначені речовини односпрямованої дії, то підсумовуються відносини фактичних концентрацій кожної з них до встановленої для них ГДК. Ступінь шкідливості такої групи речовин визначається, виходячи з величини перевищення зазначеної суми відносин над одиницею з урахуванням класу небезпечності найтоксичнішої речовини групи, а вся група оцінюється як одна речовина (концентрація речовин односпрямованої дії визначається за ГОСТ 12.1.005-88 "ССБТ. Воздух рабочей зоны. Общие требования.)

В цілому - при наявності двох і більше небезпечних і шкідливих виробничих факторів оцінка умов праці відбувається за найбільшим класом і ступенем.

Оцінка технічного й організаційного рівня робочого місця проводиться в два етапи.

Оцінка технічного рівня робочого місця проводиться за результатами аналізу:

- відповідності технологічного процесу, будинків і споруд - проектам, обладнання - технічній документації, характеру й обсягу виконаних робіт, оптимальності технологічних режимів;

- технологічної оснащеності робочого місця (наявність справних контрольно-вимірювальних приладів, забезпеченість робочого місця підйомно-транспортними засобами, необхідними інструментами і технологічним оснащенням);

- відповідності технологічного процесу, обладнання, оснащення, інструментів і засобів контролю вимогам стандартів безпеки і нормам охорони праці;

- впливу технологічних процесів, що відбуваються на інших робочих місцях.

Оцінку організаційного рівня робочого місця одержують з аналізу:

- раціональності планування робочого місця (відповідність площі робочого місця нормам технологічного проектування і раціонального розміщення устаткування й оснащення), а також відповідності його стандартам безпеки, санітарним нормам і правилам;

- забезпеченості працівників спецодягом, спецвзуттям, засобами індивідуального і колективного захисту, що відповідають стандартам безпеки праці і встановлених норм;

- організації роботи захисних споруд, пристроїв, контрольно-вимірювальних приладів.

Атестація робочих місць проходить за результатами комплексного обстеження й оцінки умов і характеру праці.

Оцінка стану робочого місця за умовами праці визначається з урахуванням впливу на працівників усього комплексу факторів виробничого середовища і трудового процесу, передбачених Гігієнічною класифікацією праці, сукупних факторів технічного й організаційного рівня умов праці, а також ступеня ризику ушкодження здоров'я.

На підставі такої оцінки робочі місця можуть бути віднесені до одного з видів умов праці:

· з особливо шкідливими та особливо важкими умовами праці;

· з шкідливими і важкими умовами праці;

· з шкідливими умовами праці.

Оцінка умов праці керівників і фахівців відбувається залежно від умов праці підлеглих їм працівників, за умови, що вони зайняті виконанням робіт в умовах, передбачених у списках №1 і №2 для їхніх підлеглих протягом повного робочого дня. Під повним робочим днем розуміють виконання робіт, передбачених списками, протягом не менш 80% робочого часу, що повинно бути підтверджено відповідними документами.

За результатами проведеної атестації визначаються першочергові невідкладні заходи щодо поліпшення умов і безпеки праці, для розробки і реалізації яких не залучаються сторонні організації і спеціалісти. Карту підписують голова і члени комісії, а з отриманими результатами знайомлять працівників, по робочих місцях яких проводилась атестація.

За результатами атестації складається перелік:

· робочих місць, виробництв, робіт, професій і посад, працівникам яких підтверджується право на пільги і компенсації, передбачені законодавством;

· робочих місць, виробництв, робіт, професій і посад, працівникам яких пропонується встановити пільги і компенсації за рахунок коштів підприємства відповідно до ст. 26 Закону України "Про підприємства" і ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення";

· робочих місць з несприятливими умовами праці, на яких необхідно виконати першочергові заходи по їх поліпшенню.

Перелік робочих місць, виробництв, робіт, професій і посад, працівникам яких підтверджено право на пільги і компенсації, (крім на пільгове пенсійне забезпечення, передбачене законодавством) підписує голова комісії при узгодженні з профспілковим комітетом. Цей перелік затверджується наказом по підприємству і зберігається протягом 50 років (витяги з наказу додаються до трудових книжок працівників, професії і посади яких внесено до переліку). Матеріали атестації є документами строгої звітності і зберігаються на підприємстві.

Слід зазначити, що рекомендації щодо поліпшення умов праці, їх економічне обґрунтування виконує комісія з атестації на чолі з її головою. При цьому пільги і компенсації встановлює комісія відповідно до чинного законодавства або угод, прийнятих при укладанні Колективного договору.

3. Заходи та способи захисту працюючих від шуму в умовах галузі

В теперішній час практично нема ні єдиної галузі народного господарства, де шум не був би у числі ведучих факторів виробничого середовища. Причому, інтенсифікація виробництва, що супроводжується підвищенням робочих швидкостей машин і обладнання, щільності заповнення виробничих площ, приводить до подальшого підвищення рівня виробничого шуму, потребує додаткових заходів щодо боротьби з ним. За своєю фізичною суттю шум - це механічні коливання частинок пружного середовища (газу, рідини, твердого тіла), що виникають під дією якої-небудь збуджуючої сили. При цьому звуком називають регулярні періодичні коливання, а шумом - неперіодичні, випадкові коливальні процеси.

До основних фізико-гігієнічних характеристик шуму відносять:

· Інтенсивність (силу) - кількість звукової енергії в дБ.

· Спектр - розподіл звукової енергії в октавних смугах.

· Гучність - фізіологічне сприймання інтенсивності звуків різної частоти в порівнянні з еталонним звуком (одиниця гучності - фони, сони).

При гігієнічній оцінці шум, згідно санітарним нормам, класифікується по: 1) За походженням:

· виробничі (аеродинамічні, гідродинамічні, механічні);

· побутові;

· вуличні.

2) За характером спектру:

v широкосмугасті - з безперервним спектром шириною більше однієї октави;

v тональні, в спектрі яких знаходяться виражені дискретні тони (перевищення рівня шуму в одній смузі над сусідніми не менше, ніж на 10 дБ).

3) За частотними характеристиками:

v низькочастотні;

v середньочастотні;

v високочастотні.

4) За часовими характеристиками:

Ш постійні, рівень звуку яких за робочий день змінюється в часі не більше, ніж на 5 дБ;

Ш непостійні - рівень звуку яких за робочий день змінюється в часі більше, ніж на 5 дБ:

а) коливальні в часі, рівень звуку яких безперервно змінюється в часі;

б) переривані - рівень звуку яких безперервно змінюється на 5 дБ і більше, причому тривалість інтервалів, на протязі яких рівень залишається постійним, складає 1 с і більше;

в) імпульсні, які складаються з одного або декількох звукових сигналів, кожний тривалістю менше 1 сек.

В якості характеристик постійного шуму застосовується рівень звукового тиску в дБ в октавних смугах з середньо геометричними частотами 31.5, 63, 125, 250, 1000, 2000, 4000, 8000 Гц.

Характеристикою непостійного шуму являється інтегральний показник - еквівалентний рівень шуму.

Інтенсивний шумовий вплив в організмі людини може викликати специфічні і неспецифічні зміни.

До специфічних змін відносять враження органу слуху, а саме:

1) зниження адаптації;

2) слухова втома;

3) приглухуватість (тугий на вухо).

В основі цих проявів шумової патології лежить повільно прогресуюче зниження слуху по типу неврита, що підіймається (тобто в основі професійного зниження слуху лежить нейросенсорне (перцепційне) зниження слуху внаслідок враження звукосприймаючого апарату.

До числа неспецифічних змін відносять:

1) Нейроциркуляторну дистонію переважно по гіпертензивному типу, рідше - по кардіальному, в окремих випадках - по гіпотензивному.

2) Астено-вегетативний синдром і неврастенічні реакції.

3) Дисфункції шлунку, внаслідок зрушення його евакуаторної функції.

4) Зниження імунологічної реактивності, яка виражається в рості, перш за все, гострої захворюваності.

5) Зниження працездатності і виробничої діяльності, передчасна втома, зниження розбірливості і внятності мови та ін. неприємні відчуття.

Заходи по боротьбі з шумом можуть бути технічними (технологічні + санітарно-технічні), архітектурно-планувальними, організаційними і медико-профілактичними.

Технічні засоби боротьби з шумом використовуються в 3-х головних напрямках :

Ш усунення причин виникнення шуму або зниження його в джерелі;

Ш послаблення шуму на шляхах його передачі;

Ш безпосередній захист працюючих, які підлягають дії шуму.

Найбільш ефективним засобом зниження шуму - можлива зміна шумних технологій на малошумні або повністю безшумні наприклад, клепання на зварювання. Однак, цей шлях боротьби з шумом не завжди можливий, тому велике значення має зниження його джерел.

Одним з найбільш простих технічних засобів боротьби з шумом на шляхах передачі є звукоізолюючий кожух. Значний ефект зниження шуму дає застосування акустичних екранів, що відгороджують шумовий механізм або джерело шуму від робочого місця.

В багатоповерхових промислових приміщеннях особливо важливий захист від структурного шуму, який розповсюджується по конструкціям приміщень (обладнання плаваючих фундаментів).

До числа ведучих архітектурно-плануючих рішень відносять такі заходи, як:

Ш локалізація джерела шуму;

Ш правильна розстановка обладнання;

Ш наявність звукопоглинального фундаменту і т.д.

Організаційні заходи направлені на організацію обґрунтованого з фізіолого-гігієнічних позицій режиму роботи, обмеження часу роботи в умовах високого шуму. Враховуючи, що за допомогою технічних засобів в теперішній час не завжди вдається розв'язати проблему, більше уваги повинно бути приділено застосуванню індивідуальних засобів захисту від шуму (антифони, навушники, беруші, заглушки). Важливе значення має проведення попереджувальних та періодичних медичних оглядів, а також підвищення опірності організму робітників до несприятливої дії шуму. З цією метою робітникам шумових професій рекомендується щоденне приймання вітамінів В1. Значний позитивний ефект надає широке використовування можливостей санаторно-курортного лікування.

Задачі

Задача 1.

H = 3; N = 80 чол.; Д = 30 днів; t = 0.5 років = 6 міс;

Вхідні дані до задачі: на підприємстві 80 працівників (N); кількість нещасних випадків (Н) за 0,5 року (Т) дорівнює 3; загальна втрата робочих днів внаслідок випадків травмування на підприємстві (Д) протягом періоду Т становить 30 днів. Розрахувати коефіцієнти частоти Кч, тяжкості Кт, та втрат Кв.

Розв'язання задачі

1. Визначаємо коефіцієнт частоти Кч нещасних випадків. Коефіцієнт частоти визначається як відношення кількості нещасних випадків Н, що відбулися на підприємстві за період Т., чисельності N. Коефіцієнт частоти розраховується за рік на 1000 працівників.

Кч = 1000

Кч = 1000 * [ (3 * 12) \ (80 * 6) ] = 75

2. Визначаємо коефіцієнт тяжкості Кт нещасних випадків. Коефіцієнт тяжкості визначається як відношення кількості днів непрацездатності Д внаслідок випадків травмування до кількості нещасних випадків Н, що відбулися на підприємстві за період Т.

Кт = Д / Н

Кт = 30 / 3 = 10

3. Визначаємо коефіцієнт втрат Кв. Коефіцієнт втрат визначається як добуток коефіцієнтів частоти і тяжкості.

Кв=Кч * Кт

Кв = 75 * 10 = 750

Задача 2.

А = 250 грн.; Z% = 30; S% = 70; Y% = 70; X% = 30.

Вхідні дані до задачі: середній заробіток працівника складає 250 грн. на місяць (А); втрата професійної непрацездатності потерпілого становить 70% (Y), загальної 30% (Х); вина потерпілого становить 30%(Z), підприємства 70% (S). Визначити величину відшкодування підприємством втраченого працівником заробітку внаслідок виробничої травми.

Розв'язання задачі.

1. Величина відшкодування підприємством втраченого працівником Заробітку (В) внаслідок виробничої травми встановлюється відповідно до ступеня втрати потерпілим професійної працездатності 80% (Y) та середньомісячного заробітку (А), який він мав до ушкодження здоров'я:

В = (A * Y / 100) * (S / 100)

B = (250 * 70 / 100) * (70 / 100) = 122.50 грн.

Література

1. Закон України «Про охорону праці».

2. Закон України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення».

3. Постанова Кабінету Міністрів України «Про порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці».

4. Винокурова Л.Е., Васильчук М.В., Гаман М.В. Основи охорони праці: Підручник. - К., 2001.

5. Вільсон О.Г., Тригуб Р.М. Охорона праці. Навчально-методичний посібник. - К.: 2002; Харків.

Размещено на Allbest.ru