Метеорологічні небезпечні явища та надання першої допомоги

Размещено на http://www.allbest.ru/

стихійне явище перша домедична допомога

Метеорологічні небезпечні явища та надання першої допомоги

1. Стихійні погодні явища - це метеорологічні явища, що за своїми кількісними значеннями, інтенсивністю та районами поширення наносять значні збитки народному господарству (сильні дощі, хуртовини, густі тумани, заморозки, пилові бурі, ожеледь). Як правило стихійні явища спостерігаються у комплексі - сильні дощі (злива) , гроза, град та штормовий вітер; хуртовина, сильний вітер та погіршення видимості.

До метеорологічних явищ (стихійні погодні явища) відносять:

1. Урагани, шквали - причиною виникнення є зіткнення теплого і холодного повітря. При зіткненні великих мас холодного й теплого повітря виникає циклон - область низького тиску в атмосфері з мінімумом у центрі. На землі його прихід вгадують по різкій зміні тиску, зливах, чи хуртовинах, шалених вітрах.

Шквал - раптовий недовгий, але страшенний вітер. Він виникає перед грозою і нагадує собою удар. Швидкість вітру може досягати 50-60 км/год. Нерідко він супроводжується короткочасною зливою та градом.

Бора - дуже холодний вітер, що дме взимку з суші на море. Він виникає в приморських районах. Він може дути декілька діб зі швидкістю 50-60 км/год

Суховій - це вітер з високою температурою і низькою відносною вологістю повітря, є мешканцем степів. Він спалює все навколо сухим гарячим диханням. Під час суховіїв посилюється випаровування, що при нестачі вологи в грунті часто приводять до загибелі рослин.

Урагани - вітри надзвичайної сили, сильніше за шквали. Їхня швидкість складає понад 120 км/год. Саме вони викликають жахливі морські шторми. В північній півкулі ураганні вітри завжди дмуть проти часової стрілки.

Ураганні вітри - одне із атмосферних чудовиськ нашої планети, котре по руйнівній силі може порівнятись із землетрусом. Вони руйнують будівлі, спустошують поля, виривають з корінням дерева, зносять легкі будівлі, обривають проводи електромереж, тощо. Вони можуть спрямувати на людину уламки шиферу, черепиці, скла, цегли та інших предметів. Силу урагану прийнято оцінювати в залежності від швидкості вітру по 17-бальній шкалі.

Смерчі - сильний вихор, який опускається з основи купчастодощової хмари у вигляді темної вирви чи хобота і має майже вертикальну вісь, невеликий перетин і дуже низький тиск у центральній його частині. Він супроводжується грозою, дощем, градом і якщо досягає поверхні землі, завжди завдає значних збитків. Сила смерчу полягає в тому, що обертання повітря в його конусі проходить зі швидкістю 700-800 км/год., тому він супроводжується гулом, схожим на гуркіт реактивного двигуна. Розріджене повітря, що виникло всередині смерчу, настільки потужне, що йому вдається піднімати у повітря різні предмети, зривати дахи, виривати з корінням дерева, звалювати дерев'яні будинки.

Хуртовини - це є перенесення снігу вітром над землею, в результаті чого відбувається зміна висоти снігового покриву. Тривалість - від 15-20 хвилин до декількох діб. Розрізняють хуртовини: загальну, низову,поземок.

Поземок та низова хуртовина спостерігаються при наяаності сухого снігу, який ще не залежався або щойно випав, який легко піднімається та переноситься вітром, погіршуючи видимість у нижньому шарі повітря. Поземок може спостерігатися при відносно слабкому або помірному вітрі швидкістю 5-7 м/сек., а низова хуртовина - при вітрі, який перевищує 7 м/сек. Під час низової хуртовини сніг, завдяки інтенсивному перемішування повітря, втримується у виваженому стані в шарі товщиною декілька десятків метрів, а при поземці - тільки декілька десятків сантиметрів, безпосередньо над земною поверхнею. В цей час із хмар сніг не випадає, погода навіть безхмарною.

Ожеледиця - шар льоду на земній поверхні, що утворюється після дощу або відлиги при температурі повітря від 0 до 5 градусів. Тривалість її коливається від 1 години до 20 діб.

Ожеледиця частіше всього утворюється перед теплим атмосферним фронтом і провіщає подальше потепління, настання відлиги, дощів. Визначальним фактором небезпеки ожеледиці є не так інтенсивність, як тривалість цього явища.

Це дуже небезпечне явище. Лід намерзає на стовпах, деревах, проводах, і реальною небезпекою стає можливість падіння різних конструкцій та предметів. У цих умовах необхідно виключити знаходження людей під лініями електропередач та поблизу їх опор тощо.

Посуха - явище, зумовлене тривалою нестачею атмосферних опадів при підвищенні температури і його низькій вологості в теплий період року. Тривалість посухи може досягати декількох місяців, і в більшості випадків вона має локальний характер. Одним із чинників посухи може бути суховій - сухий гарячий вітер, що дме з великою швидкістю. Тривалість 1-2 дні, іноді 10 днів.

При засусі, в жаркий безвітряний день у затінку може статися тепловий удар, а при дії сонячних променів - сонячний удар.

Причиною перегрівання є порушення нормальної терморегуляції організму, внаслідок тривалого перебування на сонці без захисного одягу, при фізичному навантаженні у нерухомому повітрі, внаслідок чого підвищується температура тіла. При посушливій погоді та сильних вітрах може виникнути пилова буря.

Теплова буря - це природне явище хоч і метеорологічне, але пов'язане зі станом ґрунтового покриву та рельєфом місцевості, що супроводжується розвіюванням сухого шару ґрунту, піску та пилу. Вони споріднені з хуртовинами: для виникнення тих та інших потрібні сильний вітер та достатньо сухого матеріалу на поверхні землі, який може підніматися в повітря і тривалий час знаходитись там у зваженому стані. Але якщо для появи хуртовини потрібен сухий без насту сніг, який лежить на поверхні, та швидкість вітру 7-10 м/сек, то для виникнення пилової бурі треба, щоб грунт був рихлий, сухий, без трав'яного або будь-якого значного снігового покриву та швидкість вітру має складати не менше 15 м/сек. Пилові бурі за кольором та складом пилу, який переноситься, бувають: чорні (чорноземи); бурі та чорні (суглинок, супісок); червоні (суглинок з домішками окисів заліза) та білі (солончаки).

Надійною ознакою того, що починається пилова буря - раптова тиша. Шурхіт та звуки пропадають разом із вітром. На горизонті з'являється маленька хмарка, котра швидко росте і перетворюється в чорно-багрову хмару. Піднімається зниклий вітер і дуже швидко досягає швидкості 100 км/год.

Злива - короткочасний та інтенсивний дощ, що може задавати великої шкоди народному господарству. Тривалість - 2-3 години. Характеризується кількістю опадів понад 50 мм на рівній території та 30 мм у гірських районах тривалістю менше 12 годин. Утворюється при проходженні циклонів. Зливи відзначаються локальним розподілом по території, здебільшого на невеликих площах (до 1000км/кв)

Під час сильної зливи вода не встигає просочуватись у землю і стікає по поверхні. Вона порушує будову грунту, утворюючи глибокі ритвини, заносять піском річки, руйнують їх береги, призводять до значних паводків. Вони псують дорожні та залізничні насипи, спричиняючи зсув грунту.

Блискавиця - це розряд атмосферної електрики, який виникає, коли різниця в двох місцях настільки велика, що заряди можуть пересилювати ізолюючий ефект повітря. Розряд може виникнути всередині хмари, між хмарами або хмарою та землею. За мить блискавиця нагріває повітря до температури 25000 - 27000 градусів у момент розряду, тиск в ньому підвищується до декількох тисяч атмосфер, відбувається неначе велетенський вибух. Звук від вибуху сприймається нами як грім. Звичайно, грім ми чуємо після того, як побачимо сполох блискавиці. Це пояснюється тим, що світло розповсюджується майже миттєво, тоді як звук має швидкість 330 м/сек. Якщо грім може налякати, то небезпека ураження блискавкою загальновідома, хоча і достатньо рідка.

Надання першої допомоги при ударах, електротравмах, ураженнях блискавкою.

Перша допомога при електротравмах, ураженні блискавкою, опіках, обмороженнях, отруєнні газом

Електротравми виникають при включенні людини в електричний ланцюг. Важкість ураження залежить від багатьох причин (сила і напруга струму, тривалість його дії, характер навколишнього середовища -- дощ, волога земля, вода, стан організму - суха чи волога шкіра й ін.). Ураження складається із загального впливу струму на організм і з його місцевої дії, що виражається в опіку. Звичайно опіки при ураженні струмом не дуже великі, але глибокі та важкі.

Перша допомога полягає у звільненні потерпілого від джерела струму або шляхом знеструмлення ланцюга (вимикання рубильника, викручування запобіжників, перерізання проводу -- інструмент повинен бути заізольований, рятівник -- у гумовому взутті чи стояти на ізолюючому матеріалі), або відтягання проводу від постраждалого (сухою палицею, рукою, закутаною щільним шаром сухого одягу). Поки потерпілий не відсунутий від джерела струму, він сам є джерелом струму для тих, хто надає допомогу!

Після цього треба приступити до штучного дихання і непрямого масажу серця, розстебнувши попередньо весь одяг, що стискує. Лише після оживлення приступають до перев'язки обпечених місць.

Особливим випадком електротравми є ураження блискавкою. У цьому випадку перша допомога буде полягати в штучному диханні й непрямому масажі серця. Уражений блискавкою не є джерелом струму.

Опіки можуть виникати або під дією відкритого вогню, або при потраплянні на шкіру гарячої рідини чи хімічних речовин. У будь-якому випадку першим заходом повинно бути припинення дії джерела опіку. Якщо на людині зайнявся одяг, слід збити полум'я. Звичайно в такій ситуації люди губляться, починають бігати, метушитися, сприяючи таким чином роздуванню полум'я. У цьому випадку потерпілого варто повалити на землю, накрити його щільною тканиною (ковдра, брезент) для припинення доступу повітря до вогню, а при відсутності такої можливості постраждалого потрібно катати по землі, збиваючи вогонь гілками, рушником, піджаком -- будь-яким підручним матеріалом. Потім обгорілого звільняють від одягу. Ні в якому разі не слід «здирати» одяг, що пристав до тіла, його необхідно акуратно обрізати. Потім на звільнене місце накладають пов'язку, а якщо поверхня опіку велика -- хворого накривають простирадлом чи ковдрою і транспортують у медичну установу. Важкість опіку залежить не тільки від його ступеня (1-й ступінь -- почервоніння, 2-й ступінь -- утворення пухирців, 3-й ступінь -- обвуглювання, 4-й ступінь -- глибоке обвуглювання), але і від розмірів ураженої поверхні тіла. Небезпечними для життя можуть бути навіть опіки легких ступенів, але великої поширеності. Потерпілого під час евакуації чи до неї треба забезпечити достатньою кількістю питва.

При невеликих опіках (термічних, хімічних) обпалену ділянку необхідно відразу ж сильно поливати водою протягом 5-- 10 хвилин.

Обмороженнями називаються ушкодження тканин унаслідок тривалого впливу на них низької температури. Іноді обморожування може наступити при несприятливому збігу обставин (вітер, тісне мокре взуття, втома, виснаження) і при температурі +4--5 °С. Найчастіше обмороженню піддаються частини тіла, що слабше забезпечуються кров'ю чи не прикриті одягом (кінчик носа, вуха, кисті, стопи, особливо пальці). Ознаками обмороження є почуття холоду, біль і поколювання, потім втрата чутливості й різка блідість.

Перша допомога потерпілому полягає в місцевому і загальному зігріванні. Зігрівати уражену ділянку найкраще у воді кімнатної температури (20-22°С), поступово протягом години підвищуючи її температуру до температури тіла (36°С). При більш важких обмороженнях (на шкірі з'являються пухирці й струпи) після відігрівання накладається пов'язка, і потерпілий направляється до лікаря. Розтирання обморожених ділянок снігом -- шкідливий забобон.

Тривале охолодження всього організму може призвести до замерзання. Не треба думати, що змерзнути можна тільки в сильний мороз. Наприклад, в Індії, у Делі, взимку, коли температура вночі опускається до +4--5 °С, газети щодня повідомляють про 2--3 замерзлих бездомних людей.

Потерпілий відчуває спочатку озноб із тремтінням кінцівок, запаморочення. Потім виникає загальна слабкість, що переходить у сонливість. При відсутності допомоги втрачається свідомість. Смертельним вважається зниження температури тіла до 25--30 °С, хоча недавно в газетах повідомлялося про оживлення людини, температура тіла якої впала до 23 °С. Надання домедичної допомоги полягає в загальному зігріванні постраждалого, розтиранні всього тіла в теплому приміщенні, теплій ванні 37--40 °С з одночасним масажуванням тіла під водою намиленими мочалками.

Отруєння чадним газом може виникнути як у гаражі чи будинку, так і на виробництві, де використовується цей газ. У гаражі отруєння може виникнути в результаті роботи двигуна автомобіля і зачинених дверей приміщення, у квартирі -- у пофарбованій і не провітрюваній кімнаті, у приватному будинку (із грубним опаленням) -- через несвоєчасне закриття заслінок у печі. Першими симптомами отруєння є головний біль, запаморочення, нудота, шум у вухах, прискорене серцебиття. В міру подальшого отруєння з'являються м'язова слабкість і блювота. Поступово слабкість зростає, починається задишка, настає сонливість і помутніння свідомості. Той, хто отруївся чадним газом, блідне, іноді на шкірі з'являються до +4--5 °С, газети щодня повідомляють про 2--3 замерзлих бездомних людей.

Потерпілий відчуває спочатку озноб із тремтінням кінцівок, запаморочення. Потім виникає загальна слабкість, що переходить у сонливість. При відсутності допомоги втрачається свідомість. Смертельним вважається зниження температури тіла до 25--30 °С, хоча недавно в газетах повідомлялося про оживлення людини, температура тіла якої впала до 23 °С. Надання домедичної допомоги полягає в загальному зігріванні постраждалого, розтиранні всього тіла в теплому приміщенні, теплій ванні 37--40 °С з одночасним масажуванням тіла під водою намиленими мочалками.

Отруєння чадним газом може виникнути як у гаражі чи будинку, так і на виробництві, де використовується цей газ. У гаражі отруєння може виникнути в результаті роботи двигуна автомобіля і зачинених дверей приміщення, у квартирі -- у пофарбованій і не провітрюваній кімнаті, у приватному будинку (із грубним опаленням) -- через несвоєчасне закриття заслінок у печі. Першими симптомами отруєння є головний біль, запаморочення, нудота, шум у вухах, прискорене серцебиття. В міру подальшого отруєння з'являються м'язова слабкість і блювота. Поступово слабкість зростає, починається задишка, настає сонливість і помутніння свідомості. Той, хто отруївся чадним газом, блідне, іноді на шкірі з'являються червоні плями, поступово його дихання стає поверхневим, з'являються судороги, і настає смерть від паралічу дихального центру.

Перша допомога полягає у видаленні потерпілого з приміщення. При зупинці чи наявності поверхневого дихання приступають до штучного дихання до повного його відновлення, потрібно активно розтерти тіло, до ніг прикласти грілки, дати потерпілому вдихнути пари нашатирного спирту. Хворого з важким отруєнням необхідно госпіталізувати.

Размещено на Allbest.ru