«ОХОРОНА ПРАЦІ В ГАЛУЗІ»

1. Компетенція Кабінету Міністрів в галузі охорони праці

Згідно Розділу VI «Державне управління охороною праці» ст. 31 «Органи державного управління охороною праці» державне управління охороною праці здійснюють:

-Кабінет Міністрів України;

-центральний орган виконавчої влади з нагляду за охороною праці;

-міністерства та інші центральні органи виконавчої влади;

-Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування.

Згідно ст. 32 «Компетенція Кабінету Міністрів України в галузі охорони праці», Кабінет Міністрів України:

-забезпечує реалізацію державної політики в галузі охорони праці;

-подає на затвердження Верховною Радою України загальнодержавну програму поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища;

-спрямовує і координує діяльність міністерств, інших центральних органів виконавчої влади щодо створення безпечних і здорових умов праці та нагляду за охороною праці; -встановлює єдину державну статистичну звітність з питань охорони праці.

З метою координації діяльності органів державного управління охороною праці створюється Національна рада з питань безпечної життєдіяльності населення, яку очолює віце-прем'єр-міністр України. Згідно ст. 33 «Повноваження міністерств та інших центральних органів виконавчої влади в галузі охорони праці» Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади:

-проводять єдину науково-технічну політику в галузі охорони праці; розробляють і реалізують галузеві програми поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища за участю профспілок;

-здійснюють методичне керівництво діяльністю підприємств галузі з охорони праці;

-укладають з відповідними галузевими профспілками угоди з питань поліпшення умов і безпеки праці;

-беруть участь в опрацюванні та перегляді нормативно-правових актів з охорони праці;

-організовують навчання і перевірку знань з питань охорони праці;

-створюють у разі потреби аварійно-рятувальні служби, здійснюють керівництво їх діяльністю, забезпечують виконання інших вимог законодавства, що регулює відносини у сфері рятувальної справи;

-здійснюють відомчий контроль за станом охорони праці на підприємствах галузі.

Для координації, вдосконалення роботи з охорони праці і контролю за цією роботою в міністерствах та інших центральних органах виконавчої влади створюються структурні підрозділи з охорони праці.

Центральний орган виконавчої влади з питань праці та соціальної політики забезпечує проведення державної експертизи умов праці із залученням служб санітарного епідеміологічного нагляду центрального органу виконавчої влади в галузі охорони здоров'я, визначає порядок та здійснює контроль за якістю проведення атестації робочих місць щодо їх відповідності нормативно-правовим актам з охорони праці.

2. Захист від шкідливої дії речовин на стоянці літака

У трудовій діяльності на працівників впливають різні шкідливі фактори виробничого середовища. Тому умови праці на виробництві значною мірою визначаються наявністю виробничих шкідливостей (шкідливих факторів виробничого середовища). Під виробничими шкідливостями розуміють умови виробничого середовища, трудового та виробничого процесів, які за нераціональної організації праці впливають на стан здоров'я працівників та їх працездатність.

Важливою складовою в системі заходів профілактики шкідливої дії виробничих факторів на організм працюючих є використання засобів індивідуального захисту.

До індивідуальних захисних пристосувань відносять спеціальні види одягу, рукавиць, взуття, головних уборів, окулярів, респіраторів, протигазів і протишумів.

Спецодяг призначений для охорони тіла авіаційного техника від шкідливих чинників навколишнього середовища. Він повинен надійно захищати від виробничих шкідливостей, забезпечувати нормальну терморегуляцію організму, бути легким і зручним, а також легко очищуватися від забруднень Вимоги, покладені в основу розробки конструкції одягу, передбачають найбільшу захисну здатність щодо виробничого чинника, найкращі гігієнічні якості і зручність надягання, носіння і роботи в ньому. Крій та якість спецодягу, призначеного для захисту тіла від отруйних речовин, пилу, забруднень , регламентується стандартом. Спецодяг для захисту від отрут забезпечується застосуванням лляних і бавовняних тканин.

Для захисту ніг працівників від травм, перегріву, опіків, забруднюючих речовин в умовах виробництва використовують спецвзуття. Його виготовляють із шкіри. До основних гігієнічних характеристик матеріалів для взуття відносять опір розриву, зсуву і розшаруванню, опір багаторазовим деформаціям, зносостійкість, непроникність для води і гігроскопічність, проникність для повітря і теплопровідність. Взуття в процесі експлуатації зазнає дії органічних розчинників і повинно мати поліхлорвінілову підошву.

Під час фізичної праці стопа людини виділяє до 1,5 г вологи за 1 год. Ця волога через пори матеріалу має бути якнайшвидше видалена у навколишнє середовище. Ось чому для взуття використовують спеціальні вкладки, які мають здатність добре поглинати вологу.

Засоби захисту рук від несприятливих чинників виробничого середовища виготовляють із тканин та резини. Якщо робітники не можуть користуватися рукавицями або пальчатками, вони застосовують дерматологічні захисно-профілактичні засоби.

Важливе значення має захист органів дихання від небезпечних і шкідливих речовин, що містяться у повітрі робочої зони. Для цієї мети служать фільтрувальні прилади, які в разі достатнього вмісту кисню в повітрі відфільтровують забруднення, що містяться в ньому. До них належать протипилові респіратори і промислові протигази.

Фільтрувальні прилади поділяють на протипилові, протигазові, універсальні (газопилезахисні). Протипилові респіратори складаються з фільтра для очищення забрудненого повітря і лицевої частини, що дозволяє підключити цей фільтр до органів дихання. Усі прилади повинні відповідати гігієнічним вимогам. Для фільтрів використовують різні фільтруючі матеріали (рослинного походження - бавовняна вата і лігнін, який являє собою деревну целюлозу у вигляді тонкого пухкого паперу; тваринного походження - всі види вовни, в тому числі овеча і верблюжа). Особливу групу складають штучні волокна, зокрема ацетатні, казеїнові. Пористий картон виготовляють переважно із целюлози з домішками азбесту. Ефективними є фільтри із суміші шовку та вовни, просочені олією для зменшення гігроскопічності.

Протипилові респіратори можуть бути безклапанними. Це найпростіші респіратори з марлі, вати, лігніну та ін., які дуже легкі і зручні, проте недостатньо ефективні. Більш гігієнічними є клапанні респіратори з вентильованим шкідливим простором. Вони мають вдихальні та видихальні клапани. Фільтри для них виготовляють із суміші шовку й шерсті.

Протигази і газопилозахисні прилади для індивідуального захисту органів дихання від парів і газів складаються з лицевої частини у вигляді суцільної маски, що закриває все обличчя і вуха, або напівмаски, що закриває рот і ніс, та фільтруючих сорбентів, які мають вибіркову здатність щодо різних газів і парів.

У коробках протигазів, спеціально виготовлених на заводах, містяться різні сорбенти, активоване вугілля, хімічні поглиначі та каталізатори. Активоване вугілля являє собою пористу речовину, виготовлену шляхом відповідної обробки деревини. Воно має високу здатність поглинати гази і пари. Хімічні поглиначі вступають у реакцію з газами та парами і утворюють хімічні сполуки. Поглиначі добирають таким чином, щоб унаслідок хімічних реакцій у них не утворювалися газоподібні та пароподібні продукти. Коробки протигазів маркірують відповідно до їх призначення для захисту від певних груп газів.

Захист очей в умовах виробництва здійснюється за допомогою захисних окулярів. Вони призначені для захисту від механічних травм, зумовлених частинками металу, бризок, від ушкоджень отруйними рідинами, пилом, інфрачервоним і УФ-промінням. Ушкодження очей у виробничих умовах відбуваються внаслідок недотримання правил безпеки, порушень технологічного режиму і нехтування засобами індивідуального захисту.

Індивідуальні засоби захисту очей включають окуляри, напівмаски, щитки спеціального призначення тощо.

Захисні окуляри мають оправу для кріплення скелець великого розміру. Оправи являють собою кільця різного діаметра з тонкого матеріалу. Вони бувають герметичними або вентильованими. Захисні окуляри можуть обмежувати поле зору ока. Полем зору ока називають простір, який охоплюється нерухомим оком за умови фіксації зорової (оптичної) осі. Окуляри бувають відкритого і закритого типу.

Окуляри відкритого типу застосовують для захисту очей від механічних ушкоджень. У таких окулярах можна легко замінити звичайні скельця на корегуючі. До окулярів відкритого типу відносять також захисні окуляри, які складаються з двох металевих окулярних коробок із закріпленими в них скельцями і з'єднаних на переніссі бавовняною тасьмою. Окуляри забезпечені вентиляційними отворами у боковій частині. Різновидами таких окулярів є окуляри для обрубників, працівників сільського господарства, протидимні окуляри та ін.

Для захисту очей від яскравого сонячного світла служать світлофільтри, які послаблюють дію сонячного світла і пропускають УФ-проміння. Окуляри для захисту від сонячного світла можуть бути різних конструкцій, в тому числі - відкритого і закритого типів, Їх треба добирати залежно від умов праці. Закриті окуляри служать для одночасного захисту очей від вітру і пилу.

Захист від виробничого шуму здійснюється шляхом використання спеціальних пристосувань, які перешкоджають надходженню звуків через зовнішній слуховий хід. Такі пристосування називають протишумами, або антифонами. Вони повинні забезпечувати добрий захист від шуму і не спричинювати при цьому неприємних або больових відчуттів. Різновиди протишумів:

навушники (закривають вушну раковину);

вкладиші (перекривають зовнішній слуховий хід);

шлеми (закривають частину голови і вушну раковину).

Навушники виготовляють у вигляді двох коробок, в яких є прошарки з гігроскопічної вати і які прикривають вушні раковини. Коробки обтягнуті чохлами з тканини і з'єднані гумовими стрічками. Вони забезпечені також зав'язками для закріплення на вухах. Існує багато конструкцій навушників і вкладишів. Якщо рівень сили звуку перевищує 115 дБ, рекомендується застосовувати шлеми зі спеціальної шкіри на байковій підкладці з підшлемником і глушниками з пластмаси. Протишумне обладнання добирають, як правило, на конкретному робочому місці відповідно до спектрального складу виробничого шуму.

Використання засобів індивідуального захисту є важливою складовою в системі заходів профілактики шкідливої дії виробничих факторів на організм працюючих. Робітники мають бути забезпечені індивідуальними засобами захисту окремих органів і систем від впливу несприятливих чинників виробничого середовища.

3. Визначення ефективності та вибір варіанта інвестування охорони праці

Завдання успішного розвитку будь-якої держави вимагають всебічного економічного аналізу діяльності суспільства. У зв'язку з цим важливим напрямком є ефективне використання виробничого й науково-технічного потенціалу країни, кожного підприємства, їх матеріальних і трудових ресурсів.

Затрати, які країна виділяє на поліпшення умов праці, розробку і реалізацію заходів щодо зниження виробничого травматизму і професійної захворюваності, на додаток до значного соціального ефекту, характеризуються й економічними результатами, що виражаються у вигляді таких показників:

· збільшення періоду професійної активності трудящих;

· ріст продуктивності праці;

· скорочення втрат, пов'язаних з травматизмом і професійною захворюваністю;

· зменшення плинності кадрів;

· скорочення витрат на пільги і компенсації, що виділяються працюючим у випадку виробничого захворювання або травматизму.

Збільшення періоду трудової діяльності працюючих обумовлене тим, що поліпшення умов праці зберігає здоров'я працюючої людини, подовжує тривалість її життя і відповідно збільшує період професійної активності.

Умови праці значно впливають на підвищення продуктивності праці. При сприятливих умовах працездатність людини підвищується, тому що знижуються енергетичні витрати на формування захисних реакцій організму під впливом небезпечних і шкідливих виробничих факторів. Крім того, підвищується ефективність використання робочого часу в результаті зниження його втрат, викликаного тимчасовою непрацездатністю працюючих.

Статистичні дані показують, що впровадження раціонального комплексу заходів, спрямованих на поліпшення умов праці, може забезпечити підвищення продуктивності праці на 15...20 %.

Збільшення ефективного фонду робочого часу може бути досягнуто скороченням тимчасової непрацездатності працюючих, викликаної різними захворюваннями і травмами. Аналіз статистичних даних, що відносяться до використання фонду робочого часу на одного робітника в цілому по промисловості, показує, що в загальному числі втрат робочих днів неявки через хворобу складають 60...80 %.

Втрати робочого часу через тимчасову непрацездатність на різних підприємствах різні і складають приблизно 2,5 % його річного фонду на підприємствах з нормальними умовами праці і 5...10 % на підприємствах з незадовільними умовами. Виходячи з цього виконується розрахунок економічної ефективності заходів з охорони праці.

Розрахунок економічної ефективності заходів з охорони праці:

1. Визначити середньодобовий розмір збитку підприємству (N, грн.), що утворився у зв'язку з професійними захворюваннями і виробничим травматизмом:

N = (У₁ + У₂ + У₃ + У₄)/Т₁,

де Т₁ - втрати робочого часу протягом року через тимчасову непрацездатність до впровадження заходів з охорони праці, днів; У₁ - матеріальна допомога з тимчасової непрацездатності за рік, грн.; У₂ - виплати, викликані виробничим травматизмом і професійними захворюваннями, грн.; У₃ - пенсії з інвалідності, грн.; У₄ - витрати на придбання медичного устаткування, видаткових матеріалів і ліків, грн.

2. Визначити скорочення втрат робочого часу після впровадження заходів з охорони праці, днів:

Т_ск = Т₁ - Т₂,

де Т₂ - втрати робочого часу протягом року через тимчасову непрацездатність після впровадження заходів з охорони праці, дні.

3. Визначити збільшення амортизаційних відрахувань, грн.:

ДФ = (Ф · С)/100,

де Ф - норматив амортизаційних відрахувань, %; С - річні витрати на впровадження заходів з охорони праці, грн.

4. Розрахувати річну економію у зв'язку зі скороченням виробничого травматизму і професійних захворювань, грн.:

Е_н = (Т₁ - Т₂) · N.

5. Визначити відносну економію, що виражається в додатковій кількості працюючих, чол.:

Е_ч = Т_ск/Т₃,

де Т₃ - річний фонд робочого часу одного працюючого, днів.

6. Визначаємо ріст продуктивності праці, %:

П = (Е_ч · 100)/(К - К_ч),

де К - розрахункова середньоспискова кількість працюючих, чол., К_ч - середньоспискова кількість працюючих за рік, які не працювали через тимчасову непрацездатність після впровадження заходів з охорони праці, чол.

7. Розраховуємо строк окупності витрат на впровадження заходів з охорони праці, рік:

Т_ед = С/(Е_н - ДФ).

8. Визначаємо річний економічний ефект від впровадження заходів з охорони праці, грн.:

Е_г = Е_н - ДФ - 0,15 · С.

4. Аналіз потенційних небезпек в механічних цехах

У процесі виробничої діяльності на людину можуть діяти небезпечні й шкідливі виробничі фактори. Відповідно до ГОСТ 12.0.003-74* ці фактори поділяються на: фізичні, хімічні, біологічні й психофичні. З наявністю небезпечних і шкідливих факторів пов'язані нещасні випадки і професійні захворювання на виробництві, що виникають за певних умов або з ряду причин. Відповідно до Положення про розслідування причин нещасних випадків і профзахворювань ці умови та причини поділяються на такі групи:

- технічні, що виникають внаслідок недосконалих, з погляду охорони праці, будівельних конструкцій і деталей, технологічного устаткування, пристроїв, оснащення, інструментів, попереджувальних та інших технічних засобів безпеки, порушення технологічних процесів, незадовільного технічного догляду і ремонту обладнання та ін.;

- організаційні, що є наслідком недосконалої організації охорони праці (незадовільні інструктаж і навчання робітників, відсутність таких Правил виконання робіт, що відповідають інструкції з охорони праці, відсутність або незадовільне проведення контролю й нагляду, неправильна організація робочого місця, відсутність індивідуальних засобів захисту і т. п.);

- психофізичні, що є наслідком порушень або відхилень у життєдіяльності організму людини (алкогольне, наркотичне сп'яніння, низька нервово-психічна стійкість, незадовільні фізичні дані або стан здоров'я, незадовільний психологічний клімат у колективі, травмування внаслідок протиправних дій інших осіб та ін.).

При механічній обробці металів, пластмас та ін. матеріалів на металорізальних верстатах (токарних, фрезерних, свердлувальних, шліфувальних, заточувальних та ін.) виникає ряд фізичних, хімічних, психофізіологічних і біологічних небезпечних і шкідливих виробничих чинників:

- частини виробничого устаткування, вироби і заготовки, що рухаються;

- стружка оброблюваних матеріалів;

- уламки інструментів у разі їх руйнування;

- висока температура поверхні деталей та інструментів;

- підвищена напруга в електромережах або статичної електрики, через яку може відбутися замикання через тіло людини.

При обробці крихких матеріалів (чавуну, латуні, бронзи, графіту, карболіту, текстоліту та ін.) при високих швидкостях різання стружка від верстата розлітається на відстань 3-5 м. Металева стружка, яка утворюється особливо при різанні пластичних металів ( легованих сталей), має високу температуру (400-600^оС), велику довжину, створює серйозну небезпеку не тільки для працюючого на верстаті, але і для осіб, що перебувають поблизу верстата. Найпоширенішими у верстатників є травми очей. Так при токарній обробці від загального числа виробничих травм пошкодження очей перевищує 50%, при фрезеруванні - 10% і близько 8% при заточуванні інструменту і шліфуванні. Очі ушкоджуються стружкою, що відлітає, частинками пилу матеріалу, що оброблюється, уламками ріжучого інструмента і частинками абразиву.

Шкідливими фізичними виробничими чинниками, характерними для процесу різання, є підвищена запорошеність і загазованість повітря робочої зони; високий рівень шуму і вібрації; недостатня освітленість робочої зони; підвищена пульсація світлового потоку. За відсутності засобів захисту запорошення повітряного середовища в зоні дихання верстатників при точінні, фрезеруванні і свердлінні крихких матеріалів може перевищувати гранично допустимі концентрації. При обробці латуні і бронзи кількість пилу в повітрі приміщення відносно невелика (14,5-20 мг/м³). Проте деякі сплави (латунь ЛЦ40С) містять свинець, тому токсичність пилу, що утворюється при їх обробці, слід оцінювати з урахуванням кількості в сплаві свинцю та його гранично допустиму концентрацію. Розмір пилових частинок у зоні дихання коливається в широкому діапазоні - від 2 до 60 мкм. При обробці латуні, бронзи, карболіту, графіту на високих швидкостях різання (V = 300-400 м/хв.) кількість пилових частинок розміром до 10 мкм складає 50-60% загального їх числа.

У процесі механічної обробки полімерних матеріалів відбуваються механічні і фізико-хімічні зміни їх структури (термічна деструкція). При роботі тупим різальним інструментом відбувається інтенсивне нагрівання, внаслідок чого пил і стружка перетворюються на пароподібний і газоподібний стани, а іноді виникає займання матеріалу, наприклад, при обробці текстоліту. Таким чином, при обробці пластмас в повітря робочої зони поступає складна суміш пари, газів і аерозолів, що є хімічно шкідливими виробничими чинниками.

Продукти термічної деструкції (граничні і неграничні вуглеводні, ароматичні вуглеводні) можуть викликати наркотичну дію, зміни з боку ЦНС, судинної системи, кровотворних органів, внутрішніх органів, а також шкірно-трофічні порушення. Аерозолі нафтових масел, які належать до складу мастильно-охолоджуючих рідин (МОР), можуть викликати подразнення слизових оболонок верхніх дихальних шляхів, призводить до зниження імунітету.

До шкідливих психофізіологічних виробничих чинників процесу обробки матеріалу різанням можна віднести фізичні перевантаження при установці, закріпленні і зніманні великогабаритних деталей, перенапруження зору, монотонність праці.

До біологічних чинників відносять хвороботворні мікроорганізми і бактерії, які активізуються при роботі з МОР.

У гальванічних цехах при підготовці поверхні деталей перед нанесенням покриттів широко застосовують механічні методи очищення поверхні: шліфування, обробка струменями води з домішками піску та дробу, струменеві очищення з використанням металевого пилу, карборунду і рубаного дроту. Ці методи характеризуються наявністю підвищеної запорошеної металевим пилом, підвищеним рівнем шуму і вібрації, і в більшості випадків підвищеною температурою поверхонь виробів і обладнання.

Процеси приготування електролітів, нанесення і обробки поверхонь вимагають застосування різноманітних хімічних речовин.

Це солі нікелю, міді, цинку, кадмію та ін. металів, солі хрому, хромовий ангідрид, нітрат натрію, ціаністий натрій і калій.

Велике значення для профілактики травматизму й профзахворювань мають автоматизовані системи обліку, аналізу й дослідження з використанням засобів обчислювальної техніки на різних ієрархічних рівнях керування охороною праці. Розробка систем автоматичного контролю і керування охороною праці, а також координація цих робіт покладена на національний науково-дослідний інститут охорони праці.

5. Задача

Дано:

1) розряд зорової роботи - ІІІ-б;

2) розміри кімнати:

- довжина - 12 метрів (a);

- ширина - 6 метрів (b);

- висота - 3 метри (h).

Визначити:

1) тип освітлення кімнати;

2) розташування світильників на стелі.

Розв'язання:

1) визначаємо загальну площу кімнати:

;

2) з нормативної таблиці вибираємо:

- норму освітлення - 200ЛК;

- розмір світильника - 0,6 х 0,6;

- вид світильника - ЛПО на 4 лампи;

- вид ламп - люмінесцентні трубчасті, потужність - 20 Вт, світловий потік 1200 ЛМ ;

3) метод світлового потоку призначений для розрахунку загального рівномірного освітлення горизонтальних поверхонь. Цей метод дозволяє врахувати як прямий світловий потік, так і відбитий від стін та стелі. Світловий потік лампи Ф визначають за формулою:

,

де - нормована освітленість, лк;

- площа освітлюваного приміщеня;

- коефіцієнт запасу;

- коефіцієнт нерівномірності освітлення 1,1 - для люмінесцентних ламп;

- кількість світильників;

- коефіцієнт використання світлового потоку.

Коефіцієнт визначається за світлотехнічними таблицями залежно від показника приміщення і коефіцієнтів відбиття стін та стелі. Показник приміщення і знаходиться за формулою:

де а і b - довжина і ширина приміщення, м;

- висота світильника над робочою поверхнею, м.

(шт.)

4) порахувавши світловий потік лампи Ф за таблицею вибираємо найближчу стандартну лампу і визначаємо електричну потужність всієї освітлювальної установки.

5) розміщуємо світильники у 2 ряди по 5 світильників;

6) визначаємо загальну довжину світильників:

0,6 х 5=3 (м);

визначаємо загальну відстань між світильниками по довжині кімнати: 12 - 3 = 9 (м);

визначаємо відстань між світильниками по довжині кімнати:

9 / 6 = 1,5 (м);

7) визначаємо загальну ширину світильників:

0,6 х 2 = 1,2 (м)

визначаємо загальну відстань між світильниками по ширині кімнати:

6 - 1,2 = 4,8 (м);

визначаємо відстань між світильниками по ширині кімнати:

4,8 / 3 = 1,6 (м);

Список використаних джерел

1. Гігієна праці / За ред. А.М.Шевченка. - Київ: Вища школа, 1993. - С. 386-402.

2. Закон України про охорону праці.

3.0Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".

4. Європейська точка зору на ефективність охорони праці // Інформ. бюлетень з охорони праці. -- 2001. -- № 2.

5. Кодекс законів про працю України.

6. Методика визначення соціально-економічної ефективності заходів щодо поліпшення умов і охорони праці. -- К., 1999. -- С. 34.

7. Основи охорони праці/ За ред.К.Н.Ткачука. - Київ: Основа, 2006. - с. 273-317.

8. Основи охорони праці/ Я. О. Сєріков. - Харків: ХНАМГ, 2007- с. 50-77.